Як можна вилікувати мигдалики

0 Comments

Зміст:

Хронічний тонзиліт: форми та наслідки, як лікувати запалення мигдаликів

Сильні болі у горлі, першіння, збільшені лімфовузли – часті ознаки запалення гланд. За даними ВООЗ тонзиліт у хронічній формі спостерігається у 20-25% дітей та 10-15% дорослих. Від хвороби не можна позбутися остаточно, і згодом інфекція може торкнутися серця, нирки.

  1. Що таке хронічний тонзиліт
  2. Чим небезпечна хронічна ангіна
  3. Варіанти перебігу захворювання
  4. Ознаки хронічного тонзиліту
  5. Компенсована стадія
  6. Декомпенсована стадія
  7. Чому розвивається хронічне запалення мигдаликів
  8. Діагностика
  9. Як виглядає ангіна у горлі під час огляду
  10. Чим лікувати хронічний тонзиліт
  11. Медикаментозна терапія
  12. Препарати для лікування тонзиліту у дорослих
  13. Ліки при хронічній ангіні у дітей
  14. Фізіолікування
  15. Видалення мигдаликів
  16. Лікування хронічного тонзиліту народними засобами
  17. Профілактика
  18. Відео

Що таке хронічний тонзиліт

Хвороба пов’язана із затяжним запаленням мигдаликів, при якому під впливом зовнішніх факторів виникають рецидиви.

Інфекцію викликають золотистий стафілокок, стрептокок, які завжди присутні в ротоглотці. Коли імунітет падає, активність бактерій зростає та виникає гостра ангіна.

Якщо її не вилікувати повністю, вона перетворюється на хронічну стадію.

  1. Лакунарний – запалення торкається лише поглиблення мигдаликів.
  2. Лакунарно-паренхіматозний – уражена лімфоїдна тканина.
  3. Флегмонозний – у запалених мигдаликах розвивається абсцес через порушення відтоку гнійних мас. Такий тонзиліт зустрічається у підлітків 13-17 років.
  4. Склерозований (рубцевий) – сполучна тканина розростається поруч із мигдаликами.

Чим небезпечна хронічна ангіна

Мигдалики перестають захищати організм, перетворюються на вогнище інфекції, яку розносять кров та лімфа. Це знижує імунітет, людина часто хворіє на застуду, довго лікує ГРВІ, грип. Загальна інтоксикація позначається стані суглобів, серця, нирок. Можливі наслідки тонзиліту:

  • середній отит із приглухуватістю;
  • нефрити (хвороби нирок);
  • запалення суглобів;
  • псоріаз, екзема;
  • ревматизм із поразкою серця;
  • склеродермія, системний червоний вовчак;
  • геморагічний васкуліт (на фоні тривалої інтоксикації);
  • запалення легенів;
  • тиреотоксикоз;
  • аутоімунні порушення.

Варіанти перебігу захворювання

Часто хронічна ангіна має просту форму з місцевими симптомами та рідким запаленням лімфовузлів. Стан пацієнта нормальний, але імунітет знижений. Тяжкіший тонзиліт – токсико-алергічний, при якому виникають ознаки загального нездужання та збоїв у роботі серця, нирок. Проста форма має 3 види:

  1. Рецидивний – загострення хронічного тонзиліту виникає часто.
  2. Затяжний – недолічені запалення має млявий характер, клінічна картина однакова протягом усього часу.
  3. Компенсований – тривала ремісія та рідкісні рецидиви.

Ознаки хронічного тонзиліту

У всіх пацієнтів є сирний наліт на мигдаликах, несвіже дихання, гнійні пробки. Вранці важко говорити, боляче ковтати, надвечір підвищується температура. Хвороба рецидивує, коли знижується імунітет, при переохолодженні. Інші симптоми хронічного тонзиліту:

  • позиви до кашлю, задишка;
  • підвищення температури до 37,5 градусів;
  • слабкість;
  • дратівливість, головний біль;
  • набухання підщелепних лімфовузлів;
  • спайки мигдаликів з піднебінними дужками.

Компенсована стадія

Захисна функція мигдаликів збережена, вогнище інфекції не активне, але запальний процес є. Стан пацієнта нормальний, але вранці відчувається першіння в горлі, ковтати їжу боляче, є неприємний запах з рота. При рецидиві тонзиліту виникають:

  • гнійні пробки;
  • гіперемія (почервоніння) та потовщення піднебінних дужок;
  • біль у глотці;
  • підвищення температури.

Декомпенсована стадія

До болю в горлі та нальоту додаються ознаки ускладнень серця, нирок. Пацієнт відчуває слабкість, млявість, запаморочення, скаржиться на шум у вухах, втому. Температура піднімається до 39 градусів, виникає біль за грудиною. Інші симптоми:

  • тривале відновлення після респіраторних захворювань;
  • порушення серцевого ритму;
  • артралгія (суглобові болі);
  • шкірні захворювання (екзема, псоріаз);
  • нефрит, пієлонефрит;
  • ревматизм.

Чому розвивається хронічне запалення мигдаликів

Хвороба виникає після ангіни, кору, грипу та інших хвороб із поразкою слизової оболонки глотки.

Запалення мигдаликів стає хронічним, якщо пацієнт лікувався неправильно. Рідше до цього наводить прийом антибіотиків.

Інші причини хронічного тонзиліту:

  • викривлення носової перегородки;
  • аденоїди;
  • карієс, стоматит;
  • хронічні гайморити, риніти;
  • поліпи у носі;
  • туберкульоз;
  • дефіцит вітамінів та мінералів у харчуванні;
  • алкоголь, куріння;
  • алергії;
  • несприятлива екологія;
  • психоемоційне виснаження, стреси, депресії.

Діагностика

ЛОР збирає дані анамнезу та скарги пацієнта, за допомогою шпателя та дзеркал проводить огляд горла – фарингоскопію. Під час процедури оцінюється стан мигдаликів, язика, стінки глотки, м’яке піднебіння. Після цього діагноз уточнюють такими методами:

  1. Аналіз крові загальний та біохімічний – для оцінки характеру запалення за лейкоцитарною формулою та ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів).
  2. Мазок вмісту мигдалин на бакпосев – для визначення збудника та його чутливості до антибіотиків.
  3. УЗД нирок, суглобів, серця – при ускладненнях на ці органи на тлі токсико-алергічного тонзиліту.

Як виглядає ангіна у горлі під час огляду

Під час фарингоскопії виявляють пухкість збільшених мигдаликів, спайки, наліт. При натисканні на гланди витікає рідкий гній або видно щільні пробки. Є набряк і гіперемія піднебінних дужок, потовщення по краю, при рубцевій формі тонзиліту вони зрощені із сусідніми тканинами. Мова суха, з сірим нальотом.

Чим лікувати хронічний тонзиліт

При простій формі хвороби схема терапії складається з ліків, фізіопроцедур, народних засобів – полоскання та інгаляції відварами трав. Усувають близькі осередки інфекції: роблять санацію ротової порожнини при карієсі, лікують риніт, фарингіт.

При частих загостреннях, ускладнення показана операція – видаляють абсцес, запалені мигдалики. В інших випадках лікування проводять у домашніх умовах місцево та системно.

Медикаментозна терапія

Ліки підвищують імунітет, видаляють симптоми хвороби, знижують частоту рецидивів. Антибіотики використовують лише при загостренні. Терапію проводять кожні півроку, при частих ангінах – раз на 3 місяці. Пацієнтам призначають таблетки внутрішньо та місцеві процедури:

  • промивання порожнин мигдаликів антисептичними розчинами;
  • застосування спреїв з знеболюючими та протизапальними компонентами;
  • використання інгалятора із лікарськими засобами.

Препарати для лікування тонзиліту у дорослих

При загостренні хвороби приймають антибіотики, підібрані за результатами аналізів: пеніциліни, макроліди. Таблетки та капсули Еритроміцину, Амоксициліну п’ють 1-2 рази на добу тижневим курсом. Якщо немає ускладнень інші органи, місцево застосовують Стопангин – спрей з гесектидином. При тяжкому перебігу тонзиліту призначають Цефтріаксон. Інші препарати для дорослих:

  1. Антигістамінні засоби (Зіртек, Кларітін) – знімають набряк із глотки та мигдаликів.
  2. Нестероїдні протизапальні препарати (Ібупрофен, Нурофен) – призначаються для усунення вираженого болючого синдрому, приймаються коротким курсом через довгий перелік побічних ефектів.
  3. Антисептичні розчини та спреї (Люголь, Хлорофіліпт, Фурацилін) – застосовуються для зрошення та змащування мигдаликів з метою усунення інфекційних агентів після промивання.

Ліки при хронічній ангіні у дітей

Основу терапії складають місцеві процедури – полоскання горла проводять розчином Мірамістину, харчової соди, які вбивають бактерії. Потім під язик закладають пігулки Антіангін, Фарінгосепт або використовують спрей Орасепт: вони знімають біль, запалення, зволожують горло, усувають мікроби. Процедури проводять 3-5 разів на добу між їдою. Крім цього, дітям призначають:

  1. Імуностимулюючі препарати (Імунал) – підвищують опірність організму до хвороби, знижують частоту рецидивів тонзиліту.
  2. Знеболювальні та жарознижувальні (Нурофен, Колдрекс) – збивають температуру.
  3. Антибіотики (Азитроміцин, Аугментин, Флемоксин Солютаб) – швидко вилікувати хронічний тонзиліт на стадії загострення допомагають макроліди, пеніциліни. Найменшим призначають ліки у формі суспензії, старшим дітям – у таблетках.

Фізіолікування

Терапію проводять на стадії ремісії, коли пацієнт не має температури, загальний стан нормальний, або після операції. Процедури призначають курсом з 10-15 сеансів 3-4 десь у рік, графік залежить від течії тонзиліту. Лікарі часто рекомендують:

  1. Лазеротерапію – безболісний та безпечний метод, який знімає больовий синдром, стимулює відновлення пошкоджених тканин, часто проводиться у дорослих.
  2. УВЧ (ультрависокочастотна терапія) – лікування хронічного тонзиліту сухим теплом, популярне в педіатрії.
  3. Ультразвукова терапія – звукові коливання активують місцевий імунітет та очищають мигдалики. Дітям проводять рідко через хворобливість процедури.
  4. УФ-опромінення – виконується на область мигдаликів та шийних лімфатичних вузлів для нейтралізації активності патогенних бактерій.
  5. Інгаляції з лікарськими препаратами – підвищують вологість у горлі, пом’якшують слизову оболонку, знімають набряк.
  6. Електрофорез – покращує кровообіг, усуває запалення, виконується з появою ускладнень та інтоксикації.

Видалення мигдаликів

Операцію проводять, коли лікування не дає результату кілька років, ангіна загострюється частіше 1 разу на квартал. Інші показання: абсцеси, ускладнення нирок, серце, суглоби, сепсис. Мигдалики видаляють повністю або частково такими методами:

  1. Лазерна лакунотомія – змінені зони мигдалин «випарюють» променем під місцевою анестезією, здорові тканини не чіпають, тому імунітет зберігається. Частота загострень хронічної ангіни знижується.
  2. Розтин паратонзилярного абсцесу – екстрена ліквідація гнійного вогнища скальпелем або зондом під місцевим чи загальним знеболенням.
  3. Абсцесстонзилектомія – гнійник екстрено видаляють разом з ураженою мигдаликом, коли у нього зовнішня або бічна локалізація. На операцію направляють пацієнтів без позитивної динаміки після розтину абсцесу або при частих рецидивах тонзиліту. Процедуру проводять під загальним наркозом.
  4. Тонзилектомія – повне видалення запалених мигдалин ножицями або дротяною петлею в плановому порядку. У методу багато протипоказань, тривале відновлення.
  5. Тонзилотомія – у дітей проводиться під загальним наркозом, у дорослих під місцевою анестезією. Виконується як при тонзилектомії, але мигдалики видаляють частково. Госпіталізація триває 4-5 діб, ускладнення розвиваються рідко.

Лікування хронічного тонзиліту народними засобами

Лікарі рекомендують полоскати горло відварами шавлії, ромашки, евкаліпта. Трави застосовують окремо та у зборах протягом 2-3 тижнів. Частота процедур на добу не обмежена, але інтервал між ними має бути не меншим за годину. Крім полоскань хороший результат дають інгаляції, вдихання ефірних олій шавлії та евкаліпту. Перевірені народні рецепти:

  1. З’єднати квіти ромашки та календули, листя смородини та евкаліпта, звіробій, чебрець та шавлія по 1 ч. л. кожного. Залити 1 ст. л. збору 1,5 ст. окропу, за годину відцідити. Пити в теплому вигляді по 100 мл перед основними прийомами їжі. Проводити лікування 10-14 днів.
  2. Розчинити у склянці теплої води 1 ч. л. солі, підмішати 2 краплі йоду. Полоскати горло кожні 2-3 години, чергуючи з будь-яким трав’яним відваром. Засіб застосовується при рецидиві до покращення стану.
  3. Зробити збір із лопуха, мати-й-мачухи та алтею, взятих по 1 ч. л. Хвилини 2-3 кип’ятити на сильному вогні у 2-х склянках води. Остиглий розчин процідити. Виконувати полоскання з інтервалом 3-4 години до усунення симптомів тонзиліту.
  4. Віджати через прес 5 зубчиків часнику, залити олією (2 ст. л.). Наполягати у скляній ємності з кришкою 5 днів. Додати сік половини лимона, перемішати, відфільтрувати. Приймати по 10 крапель, розбавляючи в 50 мл теплої води, вранці та перед сном. Лікування триває 1-2 тижні.

Профілактика

Позбутися рецидивів хронічної форми можна, якщо уникати переохолодження, контактів з хворими людьми, пам’ятати про гігієну ротової порожнини, зміцнювати імунітет.

Затяжний тонзиліт не розвинеться, якщо вчасно повністю вилікувати ангіну.

Лікарі радять проводити та загартовування організму, пити курсами вітаміни, їсти більше свіжих фруктів та овочів. Інші заходи профілактики:

  • виключити міцні алкогольні напої;
  • рідше вживати цитруси, пряну та гостру їжу (подразнює слизову оболонку мигдаликів);
  • регулярно проводити вологе прибирання у квартирі;
  • частіше гуляти на свіжому повітрі;
  • повністю проходити курс терапії при отитах, ринітах та інших хворобах дихальної системи;
  • своєчасно лікувати карієс та захворювання ясен;
  • стежити за режимом праці та відпочинку.

Видалення мигдаликів при хронічному тонзиліті – як вирізують і наслідки

Тонзилектомію (оперативне видалення гланд) призначають при неефективності консервативних способів усунення тяжкого запалення мигдаликів. У сучасній медицині видалення мигдалин при хронічному тонзиліті виробляють за допомогою малоінвазивних хірургічних методів із застосуванням лазера, ультразвуку, радіохвиль та рідкого азоту.

  1. Навіщо потрібні мигдалики
  2. Чи можна видаляти гланди
  3. Показання до тонзилектомії
  4. Як видаляють мигдалики
  5. Класична тонзилектомія
  6. Видалення мигдаликів лазером
  7. Ультразвукове висічення гланд
  8. Радіочастотна абляція
  9. Кріотерапія мигдаликів
  10. Підготовка до операції
  11. Протипоказання до видалення піднебінних мигдаликів
  12. Відновлення після тонзилектомії
  13. Ранній післяопераційний період
  14. Можливі ускладнення після видалення мигдаликів

Навіщо потрібні мигдалики

У порожнині глотки розташовано 6 оформлених скупчень лімфоїдної тканини – мигдалин (глоточна, язична, 2 піднебінні та 2 трубні). При тонзилектомії видаляють тільки піднебінні. У нормі структури ніжно-рожевого кольору, що не виходять за межі піднебінних дужок, мають нерівну, злегка горбисту поверхню. Мигдалики – один із органів місцевого імунітету, забезпечує захист від вірусів та бактерій, продукують лімфоцити, імуноглобуліни.

Чи можна видаляти гланди

Тонзилектомію проводять лише за наявності показань. Необґрунтоване видалення гланд у дорослих та дітей може призвести до значного зниження імунітету. Крім того, деякі види операції можуть призвести до тяжких ускладнень (пошкодження нервів, кровотеча та ін.). Враховують і несприятливий вплив на організм багатьох ліків щодо анестезії чи наркозу.

Показання до тонзилектомії

Повне хірургічне відсікання гланд з капсулою називається тонзилектомією. Показання до видалення мигдаликів:

  • ускладнення стрептококової ангіни (ураження нирок, серця, суглобів);
  • часті ангіни (7 та більше разів на рік) з високою температурою, нагноєнням;
  • гіперплазія мигдаликів із утрудненням дихання, ковтання;
  • загострення двостороннього хронічного тонзиліту частіше 6 разів на рік;
  • PFAPA синдром – рецидив ангіни кожні 1-1,5 місяці;
  • деформація лакун мигдаликів;
  • реактивне ревматичне ураження на фоні інфекційного ураження стрептококом;
  • гострий паратонзилярний абсцес із некрозом лімфоїдної тканини;
  • розростання сполучної тканини на гландах;
  • психоневрологічні патології аутоімунного характеру у пацієнтів дитячого віку за наявності стрептокока.

Як видаляють мигдалики

Всі способи хірургічного видалення гландів проводять у стаціонарі під місцевою анестезією або загальним наркозом. Вибір методу залежить від віку пацієнта, наявності індивідуальних особливостей анатомічної будови структури горлянки, системних уражень.

За відсутності протипоказань до того чи іншого способу операції, хворий може зробити вибір за бажанням. Видалення мигдаликів у дітей рекомендується проводити під місцевою анестезією із застосуванням малоінвазивних методів для запобігання розвитку ускладнень.

Класична тонзилектомія

Класична тонзилектомія за допомогою скальпеля або петлі із дроту не потребує складних навичок від хірурга, спеціального обладнання, що є перевагами операції. Недоліками вважають високий ризик інфікування та сильну болючість. Маніпуляція полягає у висіченні тканини гланд та відділення її капсули від слизової оболонки.

Лікар фіксує мигдалику, відводить її убік і робить поздовжній розріз. Розсічення продовжується від верхнього краю структури до кореня мови. Аналогічний розріз виконують за гландою і відокремлюють лімфоїдну тканину. Потім на мигдалику накладають і затягують петлю для затиску судин, відрізають лімфоїдну тканину. У рану притискають стерильний марлевий тампон, змочений в антисептиці.

Видалення мигдаликів лазером

Припікання лазером проводять для відсікання лімфоїдної тканини, зменшення розмірів, обробки ложа гланд. Зсікти таким способом повністю всю мигдалик технічно складно за наявності абсцесів, вираженої гіперплазії. Операція із застосуванням лазера має допоміжний характер. Серед плюсів – відсутність набряку, кровотечі, легкість виконання. Нестача – високий ризик опіку.

Ультразвукове висічення гланд

Операція виконується із застосуванням ультразвукового скальпеля, який нагрівається до 80°С і січуть пошкоджені тканини мигдаликів. Серед переваг методу – відсутність ускладнень, тривалої реабілітації. Мінусом є наявність ймовірності кровотечі.

Радіочастотна абляція

Процедура виконується за допомогою Коблатора. Він виробляє радіохвилі, що розсікають клітини, тканину та судини. У мигдалику вводять зонд під місцевою анестезією. Видимий ефект настає через 7-14 діб. За допомогою радіочастот видаляють усю мигдалину або її частину. Специфічних мінусів процедури не виявлено. Серед плюсів маніпуляції:

  • мінімальна травматизація;
  • проста техніка процедури;
  • відсутність періоду відновлення.

Кріотерапія мигдаликів

Під місцевою анестезією на лімфоїдну тканину впливають рідким азотом, внаслідок чого клітини відмирають. Перевагами процедури є доступність, невисока вартість, відсутність потреби застосування складного обладнання. Серед недоліків:

  • болісний післяопераційний період;
  • пошкоджені тканини відокремлюються від здорових насилу, зростає ризик кровотечі.

Підготовка до операції

Перед тонзилектомією проводять такі дослідження:

  • коагулограму;
  • біохімічний аналіз крові;
  • ЕКГ;
  • аналіз крові на групу;
  • вимірювання кількості тромбоцитів;
  • загальний аналіз крові, сечі;
  • флюорографію.

Призначають профілактичний огляд стоматолога, кардіолога. Для зменшення ймовірності кровотечі під час операції за 10-14 діб призначають прийом ліків підвищення згортання крові. За місяць до видалення заборонено прийом препаратів на основі ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти.

Протипоказання до видалення піднебінних мигдаликів

Операція з видалення гландів категорично не проводиться за наявності:

  • тяжкої форми цукрового діабету;
  • лейкозу;
  • онкології;
  • геморагічних діатезів;
  • аномального розвитку судинної мережі горла;
  • туберкульозу легень.

Відносними протипоказаннями фахівці вважають вагітність, менструацію, епідемічні спалахи застудних захворювань та грипу, гнійничкові ураження шкіри та гострі дерматити, імунні патології, кашель неясного походження. У таких випадках рішення про необхідність операції лікар виносить індивідуально.

Відновлення після тонзилектомії

Тривалість загоєння та відновлювального періоду залежить від способу проведення операції – від двох до чотирьох тижнів. Після операції важливо не допустити інфікування рани та кровотечі. Для прискорення одужання дотримуйтесь наступних рекомендацій:

  • Пийте багато води.
  • Уникайте грубої, гострої їжі.
  • Дотримуйтесь голосового спокою.
  • Харчування має складатися з легкої теплої м’якої їжі (бульйони, відварені овочі).
  • Полощіть горло фурациліном 4-5 р./сут.
  • Дотримуйтесь постільного режиму.
  • Утримуйтесь від фізичних навантажень протягом місяця.

Ранній післяопераційний період

Протягом 2-3 діб після тонзилектомії на задній стінці глотки помітні білі плями – струпи, які вважаються нормою. Можливий неприємний запах із рота та металевий присмак. Протягом 1,5 місяців має відновитись нормальний колір слизової оболонки горла. Часто пацієнти відзначають закладеність носа та запаморочення, що є результатом післяопераційного набряку.

Больовий синдром посилюється протягом перших 3-5 діб, потім зменшується. Підвищення температури, ознаки абсцесу у горлі, порушення смаку через 7 днів вважаються ознакою розвитку ускладнень після операції.

Можливі ускладнення після видалення мигдаликів

Залежно від стану пацієнта, наявності супутніх патологій та техніки виконання процедури, можливі такі ускладнення під час операції:

  • реакції на засоби для наркозу чи анестезію;
  • кровотечі;
  • опіки м’яких тканин;
  • спазм бронхів;
  • тромбоз яремної вени.

Серед віддалених наслідків можливі порушення іннервації, міміки нижньої частини обличчя, тривалий набряк слизової оболонки гортані, зараження крові (сепсис), зміна смакових відчуттів, формування абсцесів, зміна голосу.