Довіреність та її види

Відповідно до ст. 244 ЦК України: “Довіреністю є письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами”. Тобто цей документ свідчить, що його пред’явник – повірений – є представником особи, яка видала довіреність, довірителя і має право здійснювати від імені останнього визначені дії.

Подібна термінологія (довіритель, представник) використовується і в договорі доручення, за яким одна сторона зобов’язується від імені й за рахунок іншої сторони виконати певні юридичні дії. Проте довіреність не тотожна договорові доручення. Співвідношення між ними таке: договір доручення є підставою видачі довіреності. В основі довіреності може бути і договір експедиції, і трудовий договір. Наприклад, матеріально відповідальній особі може бути видана довіреність для вчинення дій, пов’язаних безпосередньо з виконанням нею трудових обов’язків.

Якщо доручення є договором про представництво, що визначає внутрішні взаємовідносини між представником і тим, кого він представляє, і сторони своїми підписами підтверджують, які саме дії і яким саме чином повинен виконати довірений, який розмір винагороди його чекає (якщо це передбачено договором), то довіреність як документ підписує лише довіритель. Довіреність, адресована насамперед третім особам, має за мету довести до їх відома те, що між представником і тим, кого він представляє, існує домовленість, згідно з якою виконання всіх правочинів, які буде укладати представник у межах довіреності, бере на себе той, хто представляє.

Юридична сила довіреності не залежить від згоди представника на її видачу, як і обсяг повноважень, якими довіритель його наділяє, оскільки довіреність є одностороннім правочином.

Оскільки видача довіреності є одностороннім правочином, то звідси може випливати, що згода представника не потрібна. Проте, оскільки в основі довіреності лежить, як правило, договір, то довіреність хоч і не потребує безпосередньої згоди повіреного, але така згода мається на увазі, оскільки вона проявляється під час прийняття довіреності до виконання. Хоча дія, спрямована на видачу довіреності, і є одностороннім правочином. проте вона включає в себе крім посвідчення довіреності ще й прийняття довіреності до виконання. Також довіреність при її посвідченні не потребує підтвердження згоди особи, якій надано повноваження, тому що вона не торкається її інтересів (крім випадку, коли представник отримує плату за здійснення ним представницьких дій) і не зобов’язує її безпосередньо до яких-небудь дій, а лише дає їй, у разі прийняття, повноваження діяти від імені іншої особи. Інша річ. що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використовувати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї. Тому видача довіреності і є одностороннім правочином.

Як випливає із самого терміна “довіреність”, відносини між особою, яка її видала, і особою, якій вона видана, деякою мірою будуються на довірі. Тому, на відміну від більшості інших правочинів, правочин щодо видачі довіреності може бути в будь-який момент припинений незалежно від терміну його дії, а також від того, встиг повірений реалізувати передані йому повноваження чи ні.

Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі. Довіреності, що видаються громадянам, мають бути посвідчені уповноваженими на це особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Так, щодо правочинів, які вимагають нотаріальної форми, довіреність має бути посвідчена державним або приватним нотаріусом.

Але бувають ситуації, за яких скористатися послугами нотаріуса неможливо або вкрай важко, тому закон у деяких випадках допускає посвідчення довіреностей посадовими особами. Мова не йде про спрощену форму посвідчення, а про те, що за певних умов довіреність, посвідчена посадовою особою, прирівнюється до нотаріально посвідченої. До таких довіреностей, відповідно до ч. 3 ст. 245 ЦК України, відносяться:

• 1) довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;
• 2) довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;
• 3) довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора;
• 4) довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Аналогічний перелік осіб, що мають право посвідчувати довіреність, закріплений у Законі України “Про нотаріат”.

Довіреності, що видаються організаціями для укладання будь-яких правочинів, не вимагають нотаріального посвідчення, оскільки вони посвідчуються безпосередньо організацією шляхом підписування керівником організації та скріплюються печаткою. Довіреності на одержання або видачу грошей та інших матеріальних цінностей мають бути також підписані головним бухгалтером.

Поряд з нотаріальною формою законодавець допускає випадки посвідчення довіреності за місцем роботи, навчання, місцем стаціонарного лікування або місцем проживання довірителя.

Так, довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання (ч. 4 ст. 245 ЦК України).

Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату складання, строк дії (прописом), прізвище, ім’я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а за необхідності – посаду, яку вони обіймають, коло повноважень.

Строк довіреності встановлюється у довіреності (ст. 247 ЦК України). Строк дії довіреності зазначається літерами. Встановлення строку чинності довіреності є правом, а не обов’язком довірителя. Тому якщо вказівка на строк дії довіреності відсутня, така довіреність зберігає свою чинність до моменту її скасування або припинення за іншими передбаченими законом підставами (ст. 248 ЦК України).

Довіреність без дати її посвідчення є нікчемною.

Довіреність підписується довірителем особисто. Якщо громадянин через фізичну ваду, хворобу або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка посвідчує довіреність, цей документ може бути підписаний іншим громадянином, особу якого встановлює нотаріус.

Видати довіреність без будь-яких обмежень можуть тільки повністю дієздатні особи.

Представництво за довіреністю припиняється у разі:

• 1) закінчення строку довіреності;
• 2) скасування довіреності особою, яка її видала;
• 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
• 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
• 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
• 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Скасовуючи довіреність, довіритель зобов’язаний повідомити про це довірену особу, а також зацікавлених третіх осіб, оскільки права та обов’язки, що передбачені довіреністю, зберігають силу для довіреної особи доти, доки вона не дізнається (або повинна була дізнатися) про припинення дії довіреності. У разі припинення дії довіреності представник або його правонаступник зобов’язаний негайно повернути довіреність.

Відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, може і представник. Проте, реалізуючи своє право на відмову від вчинення правочинів, визначених довіреністю, представник зобов’язаний:

• а) негайно повідомити про це довірителя;
• б) завершити вчинення дій, передбачених довіреністю, якщо ці дії є невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

За способом виконання представництво може бути особистим і з правом передоручення.

Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчинити ті дії, які передбачені повноваженням. Проте законодавець передбачає випадки, коли довірена особа може передоручити здійснення наданих їй повноважень іншій особі, а саме:

• – якщо передоручення передбачене в довіреності. При цьому зміст передоручення не може виходити за межі довіреності. У передорученні не може бути надано більше повноважень, ніж у довіреності. Але передоручення може бути за обсягом більш вузьким, ніж довіреність (часткове передоручення);
• – якщо передоручення необхідне для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. При цьому довірена особа не має змоги сповістити довірителя й отримати його згоду на передоручення (ст. 1005 ЦК України).

Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов’язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

З припиненням довіреності втрачає силу і передоручення.

Стосовно довіреності, що видається в порядку передоручення, встановлена обов’язкова нотаріальна форма.

Щодо вибору замісника, то відповідальність покладається на представника, за винятком випадків, коли замісник вказаний в як такий у тексті основної довіреності.

Подальше передоручення не допускається.

Залежно від обсягу повноважень, що надаються повіреному особою, яку він представляє, розрізняють три види довіреності:

• – загальна (генеральна) довіреність;
• – спеціальна довіреність;
• – разова довіреність.

Генеральна довіреність – це довіреність, яка містить повноваження на вчинення найрізноманітніших правочинів. Наприклад, особа, яка відбуває в довготривале відрядження за кордон, може видати генеральну довіреність, на підставі якої уповноважена особа має право: укладати всі дозволені законом правочини щодо управління та розпорядження майном; купувати, продавати, дарувати, приймати в дарунок, обмінювати, заставляти і приймати в заклад житлові будинки, інше майно тощо.

Спеціальна довіреність надає повноваження представнику на вчинення необмеженого кола однорідних юридичних дій. Такою є довіреність на розпорядження вкладом в банках; на ведення судових і господарських справ; довіреність, яка видається юрисконсульту; довіреність на отримання під час відсутності власника жилого будинку плати з наймачів, які проживають у цьому будинку, тощо.

Разова довіреність – це така довіреність, в силу якої представник може реалізувати лише одну і суворо визначену юридичну дію. До таких довіреностей відносяться, наприклад, одноразові довіреності на отримання заробітної плати, грошового переказу, стипендії, пенсії, на одноразове отримання товарно-матеріальних цінностей.

Представництво без повноважень

Представництво без повноважень – це той випадок, коли одна особа виступає від імені іншої особи без повноважень або без належних повноважень. Наприклад, особа вважає, що вона представляє інтереси довірителя за довіреністю, але довіреність не має юридичної сили (закінчився строк ЇЇ дії; довіреність нотаріально не посвідчена в тих випадках, коли за законом таке посвідчення обов’язкове; громадянина, який видав довіреність, визнано обмежено дієздатним або безвісно відсутнім тощо).

Представник може перевищити надані йому повноваження кількісно та якісно. Так, під кількісним перевищенням розуміють перевищення кількості, ваги речі, розміру плати. Якісне перевищення стосується властивостей предмета, характеру правочину, особи контрагента.

За загальним правилом, правочини, що укладені особами без повноважень або з перевищенням повноважень, юридичних наслідків для довірителя не породжують. У випадках перевищення повноважень укладений правочин дійсний тільки в межах наданих повноважень. Тобто, якщо довіритель довірив особі придбати корову, а довірена особа купила не тільки корову, а й телятко, то у довірителя виникає обов’язок прийняти як виконане тільки корову.

Правочин, що укладений без повноважень або з перевищенням повноважень, створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов’язки лише в тих випадках, коли він схвалений довірителем. Особливість відносин, які виникають при цьому, полягає в тому, що дії представника набувають юридичного значення не до, а після того як вони були вчинені.

Відмова особи, в інтересах якої вчинялися дії, схвалити дії фактичного представника за своєю юридичною природою не є правочином, оскільки відмова спрямована не на встановлення, зміну чи припинення юридичних прав та обов’язків, а навпаки, воля особи спрямована нате, щоб відповідні правові наслідки не настали.

Водночас діяльність без повноважень або з перевищенням наданих повноважень може зумовити настання певних юридичних наслідків для представника. Якщо довіритель не схвалює правочин, укладений за межами повноважень, то він вважається таким, що укладений від імені і в інтересах представника. Тому саме він буде нести перед стороною за даним договором всі обов’язки і відповідати за невиконання (наприклад, представник втратить завдаток чи буде зобов’язаний повернути його в подвійному розмірі).

Коли потрібна нотаріальна довіреність, а коли ні

У житті часто трапляються ситуації, коли нам необхідно вчинити будь-яку дію, на яку або зовсім немає часу, або ж немає такої можливості. Тоді доводиться використовувати такий інструмент як довіреність. При цьому необхідно пам’ятати, що є два види довіреностей: проста письмова форма довіреності та нотаріальна довіреність. В даній статті ми розглянемо, в яких випадках потрібна довіреність, а також розберемося в питанні, коли потрібна нотаріальна довіреність.

В яких випадках потрібна довіреність

Довіреність – це письмовий документ, яким ви уповноважуєте конкретну людину (представника) на вчинення певних дій від вашого імені. Також в довіреності вказується термін, на який вона видана, і чіткий перелік, який вказує конкретні повноваження вашого представника. У законодавстві питанню довіреності відведено цілий розділ № 17 Цивільного кодексу України, статті з 237 по 250.

Довіреність на іншу людину може знадобитися в абсолютно різних сферах нашого життя – це і отримання заробітної плати, отримання пенсії, стипендії, керування автомобілем, купівля або продаж квартири, представництво в суді, здача податкової звітності, оформлення різних документів в державних інстанціях і багато іншого. У той же час, відповідаючи на питання, в яких випадках потрібна довіреність, потрібно мати на увазі, що не можна за дорученням скласти заповіт. Не можна за дорученням укласти шлюб в РАЦСі – тут потрібна тільки особиста присутність. Те ж саме стосується і подачі заяви про розірвання шлюбу – навіть, якщо шлюб розривається через суд, більшість суддів відмовляють в прийомі позову, якщо він поданий представником, посилаючись в своїх рішеннях на відповідне положення Сімейного кодексу України. Взагалі, довіреність неможлива у всіх випадках, де необхідна особиста присутність, або ж коли особиста присутність пов’язана з володінням необхідними навичками або документами, видача яких закріплена за дозвільними органами. Так, наприклад, за дорученням можна дозволити володіння автомобілем, але не можна дозволити керування автомобілем, оскільки для управління потрібно отримати водійське посвідчення. Те ж саме відноситься до підприємницької діяльності – не можна займатися такою діяльністю на підставі довіреності, оскільки оформлення ФОП суто індивідуальне, не кажучи вже про всілякі ліцензії.

Якщо законодавство не забороняє в конкретній ситуації використовувати просту довіреність, то в цьому випадку не обов’язково друкувати текст довіреності на принтері, підійде і проста довіреність від руки. Єдина умова – текст повинен бути написаний розбірливо і не допускати двозначного тлумачення. Також потрібно мати на увазі, що проста довіреність також за бажанням може бути укладена в нотаріальній формі, а нотаріальна довіреність не може бути укладена в простій формі.

Форми нотаріальних довіреностей

Перші згадки про довіреність на території України датуються ще ХІІ століттям, коли з’явилися рукописні документи, завірені “дяками” (прообраз сучасних нотаріусів).

Нотаріальна довіреність, також як і проста довіреність може бути загальною і спеціальною. Загальна довіреність уповноважує представника на здійснення будь-яких угод, в той час як спеціальне доручення – це свого роду разова довіреність, яка втрачає свою силу після здійснення певних дій – наприклад, довіреність на укладення угоди купівлі-продажу нерухомості. Після укладення такої угоди доручення фактично втрачає свою силу.

Які довіреності вимагають нотаріального посвідчення в 2020 році в Україні

Обов’язкове нотаріальне посвідчення довіреностей необхідне в наступних випадках:

• продаж нерухомості (будинок, квартира, земельна ділянка);
• оформлення довіреності на автомобіль;
• представництво в суді;
• представництво інтересів у виконавчій службі (приватній або державній);
• подача або отримання будь-яких документів в ЦНАП (центр надання адміністративних послуг);
• передоручення довіреності.

Окремо слід розповісти про популярний термін “генеральна довіреність” на автомобіль – насправді такого терміну, як “генеральна” в законодавстві України не існує. Оформляється звичайна довіреність на право володіння транспортним засобом. Що ж стосується передоручення, то воно можливе тільки, якщо така можливість передбачена договором, або первинною довіреністю. При цьому обов’язковою умовою є інформування довірителя про нового представника, і надання про нього всіх необхідних даних. Без такого інформування вся відповідальність за дії нового представника покладається на первинного представника.

Крім цього, нотаріальне посвідчення довіреностей потрібне у всіх без винятку випадках, якщо сама угода вимагає нотаріального посвідчення. До таких випадків відносять договори ренти, іпотеки, передоручення боргу, шлюбний договір, угоду про аліментні зобов’язання. Якщо договір оренди укладено на термін більше трьох років, то за вимогами законодавства його потрібно в обов’язковому нотаріально посвідчити. Відповідно, всі подальші дії стосовно виконання такого договору можливі тільки, якщо у представника є нотаріальна довіреність на представлення інтересів.

Хто має право замінити нотаріуса

Бувають ситуації, коли за законом необхідна нотаріально завірена довіреність, але немає можливості звернутися до нотаріуса. Отже, хто крім нотаріуса може засвідчити і видати довіреність:

• довіреність на військовослужбовця: посвідчує командир частини;
• довіреність на людину, що перебуває в СІЗО, або в місцях позбавлення волі: посвідчує начальник відповідної установи;
• довіреність на отримання зарплати, стипендії: посадова особа тієї організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні;
• довіреність на моряка: капітан судна;
• довіреність на людину, що перебуває за кордоном: консул, або посол в консульстві або посольстві України в країні перебування;
• довіреність в населеному пункті, в якому немає нотаріуса: голова сільської ради.

Як отримати нотаріальну довіреність

Для оформлення нотаріального доручення присутність людини, на яку буде виписана довіреність, не обов’язкова. Необхідно мати копію її паспорта та ідентифікаційного коду. При цьому ви, як довіритель, повинні особисто прийти до нотаріуса, захопивши з собою свої оригінали паспорта та коду. Нотаріус перевірить ваші документи, складе чорновий зразок довіреності, в якій будуть вказані всі повноваження вашого представника. Якщо після ознайомлення з чернеткою не буде заперечень, то готується оригінал, і ви оплачуєте нотаріусу обумовлену суму разом з держмитом. Така послуга зазвичай коштує недорого, але ціна у кожного нотаріуса різна – в середньому від 25 до 50 гривень. Термін дії довіреності не обмежений, ви маєте право вказати будь-який необхідний термін. Дуже відповідально поставтеся до складання списку тих повноважень, якими ви хочете наділити свого представника! Адже представник буде діяти на законних підставах від вашого імені. Тому, перед оформленням будь-якої довіреності, радимо звернутися за професійною допомогою до юриста, який надасть вам юридичну консультацію з оцінкою всіх можливих ризиків. Також нагадаємо, що ви маєте право в будь-який момент скасувати дію виданої довіреності. Для скасування знову-таки необхідно звернутися до нотаріуса.

В яких випадках нотаріальна довіреність не потрібна

Довіреність від юридичної особи не обов’язково повинна бути завірена нотаріусом. Така довіреність видається особою, уповноваженою на це в статутних документах. Все, що не стосується угод з обов’язковим нотаріальним посвідченням (наприклад, договір оренди на термін більше трьох років), може бути зроблено за допомогою простої письмової довіреності з печаткою юридичної особи – представництво в судах, подача податкової звітності, взаємини з іншими державними органами, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Довіреність: що варто знати?

Довіреність – універсальний юридичний інструмент, який дає можливість одній особі, представнику, вчиняти юридично значимі дії від імені та в інтересах іншої особи – довірителя.

Які це можуть бути дії?

• укладення правочинів щодо нерухомості, транспортних засобів, корпоративних прав;
• представництво інтересів довірителя в банківських, фінансових установах, страхових компаніях, державних органах (наприклад, в судах України);
• участь та голосування на загальних зборах учасників юридичної особи та інші.

Винятки: представник не може вчиняти дії, тісно пов’язані із особою довірителя та мають нею бути вчинені особисто.

Хто може бути Довірителем?

Фізична (громадянин України, іноземний громадянин, або особа без громадянства) чи юридична особа (зареєстрована як на території України, так і за її межами), а також фізична-особа підприємець.

Хто може бути представником за довіреністю? – Повнолітні дієздатні фізичні особи. В одній Довіреності можуть бути вказані один або декілька представників на розсуд Довірителя.

На який строк може бути видана довіреність? – Чинне законодавство України не встановлює обмежень щодо максимального строку дії Довіреності. Довіреність може бути видана як з визначеним строком дії, так і без встановлення такого строку (безстрокова довіреність зберігає чинність до її припинення).

В якій формі має видаватися довіреність? – Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

Законом визначено перелік довіреностей, прирівняних до нотаріально посвідчених!

• Так, довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.
• Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу.
• Довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.
• Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
• Довіреність суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
• Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
• Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

У тексті довіреності мають зазначаються місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження – для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають, юридичні дії, які необхідно вчинити та строк її дії.

• У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер).
• У довіреностях, виданих на ім’я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об’єднання).
• У довіреності на укладання договору дарування обов’язково зазначаються прізвище, ім’я, по батькові або повне найменування обдаровуваного. У разі невиконання такої умови довіреність є нікчемною.

Чи можна скасувати довіреність? – Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час її скасувати. Для цього необхідно подати нотаріусу заяву відповідного змісту.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

* Безвідклична довіреність – це довіреність, яка протягом певного часу не може бути скасована («відкликана») довірителем. В Україні така довіреність може бути видана лише у випадках передбачених законодавством. І одним з таких випадків є виконання або забезпечення виконання зобов’язань учасників як сторін корпоративного договору.

© Міністерство юстиції України