Що краще автомат чи роботизована коробка передач

0 Comments

Яка коробка передач краща: робот чи традиційний “автомат”

Роботизовані коробки передач – зручний і дешевий спосіб наділити бюджетну модель автоматичною трансмісією. Однак, відмінності між ним від класичної АКП не лише в ціні, а й де в чому іншому. Чи вартий “робот” своїх переваг на фоні тих мінусів?

Те, що ми називаємо роботизованою або автоматизованою трансмісією, насправді є звичайною механічною коробкою з прибудованими до неї електроприводами, які замість водія рухають тяги куліси і витискають зчеплення. Керує цими приводами електронний блок, який враховує декілька факторів, і задача якого – перемкнути передачу вчасно і якомога швидше.

Роботизована автоматична трансмісія – це звичайна “механіка”, до якої приладнали сервоприводи, що рухають важелі куліси і зчеплення замість водія.

Цей тип трансмісії конструктори винайшли не так давно, приблизно два-три десятки років тому, але за цей час “роботи” встигли помітно вдосконалитись: стали спритнішими, надійнішими. Коштує така трансмісія незрівнянно дешевше і за гідромеханічну АКП, і за безступінчатий варіатор. Тому і набуває поширення, причому не лише на бюджетних компактних моделях, а навіть на кросоверах.

Проте, певна частина автомобілістів роботизовані коробки відверто не любить. А чи є за що?

Динаміка. Перша проблема, за яку докоряють роботам їхні критики – це затримки при розгоні. Робот “замислюється” на кожній передачі і при кік-дауні, і при звичайному прискоренні. Це доводиться враховувати при обгонах, а поштовхи і зависання помічають навіть пасажири. На фоні “робота” класична АКП здається просто зразком динаміки і комфортабельності – хоча як відомо, сама не без гріха.

Економічність. Правильний “робот” може забезпечувати економічність навіть кращу за звичайну механіку. Адже керує процесом підбору передач та їхнім перемиканням комп’ютер, а ускладнюючих чинників, що підвищують апетит, у вигляді гідротрансформатора або гідромуфти, немає.

І роботизована МКП, і гідромеханічна АКП мають режим ручного перемикання. Це зручно для гальмуваня двигуном і руху на підйом під навантаженням.

Рух у пробках. Є певна різниця в поведінці двох автоматичних трансмісій в умовах напруженого міського трафіку.

Для робота є небажаним режим, коли машина подовгу тягнеться на невеликій швидкості. Оскільки фактично це відбувається при напівпритисненому зчепленні, його диски будуть прискорено зношуватись – тож “на роботі” краще не повзти, а стояти на місці доти, доки попереду не звільниться відрізок шляху, який можна подолати швидкою короткою “перебіжкою”. Класичний автомат такі умови не вважає проблемою, оскільки у нього замість зчеплення – потоки мастила між двома роторами.

Рух у важких умовах. Оскільки за процес з’єднання трансмісії відповідає звичайне дводискове зчеплення (хоч і з приаттаченим збоку електроприводом), робот, як і класична АКП, не боїться виїжджати на бордюр. Не вважає він за особливу проблему і рух поганим дорогами, і буксування. Щоправда, “розкачатись”, засівши у багнюці чи снігу, на “роботі” буде непросто. Одне слово, ускладнені умови руху роботизована коробка і АКП переживають приблизно однаково, хоча навички керування в таких ситуаціях потрібні різні.

Ремонт АКП з гідротрансформатором (на фото) доступний тільки професіоналам високого класу. Із заміною навісних блоків “робота” впорається простий механік.

Довговічність. У порівнянні з гідромеханічною АКП роботизована коробка влаштована простіше, тож ремонтувати її значно дешевше. Щодо ресурсу, то в обох випадках він великою мірою залежить від стилю їзди, а також від моделі та виробника. В цілому довговічність приблизно однакова: якщо в класичному “автоматі” найчастіше підгоряють фрикціони, то у “роботів” перш за все відмовляє сервопривід переключень, а також – зчеплення.

Ціна. Роботизована “механіка” значно дешевша за гідромеханічну АКП, і це помітно по цінниках в автосалонах, особливо коли йдеться про бюджетні моделі.

Більше інформації про недоліки та переваги різних коробок передач можна знайти тут.

Рекомендація Авто24

На жаль, автовиробники часто не залишають нам вибору, і деякі нові моделі пропонуються винятково або з роботом, або з “механікою”. Якщо ви не маєте особливих драйверських амбіцій, то можете сміливо обирати роботизовану трансмісію: на більшості моделей вона доволі живуча, надійна і чесно робить свою справу. Ну а якщо вам не до вподоби замріяність “робототехніки” і сумнівна довговічність варіатора CVT, то радимо шукати класичний гідромеханічний “автомат“.

Механіка, робот, варіатор чи автомат: що вибрати?

Стара добра механічна коробка з кожним днем все більше втрачає актуальність і прихильників – особливо у великих містах. Вибір механіки по-справжньому раціональний лише в тому разі, якщо ви їздите за містом, особливо на далекі відстані: поки що більшість варіантів автомобілів з МКПП економічніші за свої аналоги з тими ж моторами, але автоматичними коробками.

Хоча і тут все частіше трапляються винятки: наприклад, Kia Sportage з 2-літровим бензиновим двигуном споживає менше палива саме у версії з автоматом. Безперечно, нададуть перевагу механічній коробці ті, хто вважає, що саме така трансмісія дозволяє у всій повноті контролювати автомобіль і отримувати від нього більше емоційної віддачі.

Заради справедливості варто зазначити, що практично всі сучасні автоматичні коробки вже давно позбулися надмірної задумливості, а з вибором режиму, оптимального як для динаміки, так і економічності, вони можуть впоратися краще за більшість водіїв.

Інша справа, що механіка без проблем перенесе різкі манери кермування і великі навантаження (наприклад, на бездоріжжі або під час буксирування важкого причепа), на відміну від ніжніших автоматичних трансмісій.

Нарешті, механіка стає дешевшою за всіх інші типи коробок передач не лише у придбанні, але і в обслуговуванні. Зчеплення в акуратних і вправних водіїв навіть у мегаполісі може прослужити 120 тисяч км і більше, та й масло для МКПП, якщо вже раптом і доведеться його коли-небудь міняти, дешевше, ніж для автоматів.

Автомат

Якщо наявність трьох педалей за двох ніг породжує когнітивний дисонанс, вибір краще зупинити на трансмісії, яка мужньо візьме на себе нелегку роботу зі встановлення зв’язку мотора з колесами. Автомат, безперечно, зручніший і, головне, безпечніший у великому місті.

Найбільш поширений варіант – традиційна гідромеханічна коробка передач: планетарна коробка з числом щаблів від чотирьох до десяти та гідротрансформатор замість зчеплення. Це ще й найнадійніша конструкція: навіть автомати французького виробництва, які раніше вважалися примхливими, давно зцілилися від дитячих хвороб і справно виходжують відведений їм ресурс із мінімальними витратами на обслуговування.

Практично всі гідроавтомати сьогодні мають функцію ручного вибору передач, який знадобиться, наприклад, для гальмування двигуном на затяжних гірських спусках. Простішими і дешевшими стали сучасні автомати і в обслуговуванні: значна частина таких коробок не вимагає доливання або заміни масла протягом усього терміну служби.

Відходить у минуле ще один фірмовий недолік таких трансмісій — підвищена витрата палива. Основний недолік як гідроавтомата, так і взагалі будь-якої автоматизованої трансмісії — необхідність акуратної, ощадливої експлуатації.

Автомати не люблять різкого, рваного темпу керування, не виносять буксирування. Під час перемикання режимів (наприклад, зі стоянкового P в режим руху D або з D в задній хід R) краще робити щонайменше двосекундну паузу перед рушанням – це помітно збільшить ресурс блоку гідравлічних клапанів та продовжить благополучне життя трансмісії. Ніколи не можна вмикати на ходу нейтраль – це губить автомат! А взимку не зайве погріти коробку перед початком руху, включивши на кілька хвилин режим D.

Роботизована механічна коробка передач

За диявольським сприянням маркетологів та економістів, підневільний інженерний геній зробив такий автомат для бідних – роботизовану механічну коробку передач. Власне, це та сама механіка, але перемиканням передач і зчепленням в ній керує автоматичний привід з електричним або гідравлічним виконавчим механізмом.

У водія — майже такий самий селектор, як і на автомобілях з класичними автоматами, але в поведінці машина з роботом помітно відрізняється. І, на жаль, не на краще. Навіть найбільш вдалі сучасні роботизовані коробки докучають задумливістю, “кивками” та непередбачуваними моментами перемикань із тривалими паузами.

У місті це не тільки незручно, а часом і небезпечно: поки коробка “думає”, переходячи на іншу передачу, автомобіль припиняє прискорюватися. Перед вами задумає втиснутися хтось вульгарний, і саме в цей момент робот таки включає наступну передачу — ваш автомобіль із ривком знову прямує вперед.

Багато роботизованих коробок виявлялися дуже ненадійними — і водночас дуже дорогими в ремонті. І навіть регулярне їхнє обслуговування часто влітає в копієчку: роботи зношують зчеплення в рази швидше, ніж невмілі водії – в умовах інтенсивної міської експлуатації зчеплення деяких роботизованих коробок витримують лише 20 тисяч км. Чеснота у робота лише одна: він помітно економічніший як за будь-які автомати, так і механіку.

Варіатор

Від середини 90-х великий розвиток отримав ще один цікавий агрегат – безступеневий варіатор. Конструкція його така: два шківи зі змінним діаметром пов’язані між собою ланцюгом або металевим клиноподібним ременем. Змінюючи свій діаметр, шківи регулюють передаткове відношення, до того ж вони здатні це робити плавно, без фіксованих щаблів – тому перші варіатори дивували власників обладнаних ними автомобілів тим, що двигун під час розгону хоч до 100 км/год тримав незмінні обороти.

Рівномірний гуркіт двигуна був незвичний і не викликав у автолюбителів яскравих емоцій – тому незабаром виробники почали програмувати роботу варіаторів так, щоб вони імітували перемикання передач з легкою зміною обертів і звуку роботи мотора. Всі сучасні варіатори, як і гідроавтомати, мають режим ручного вибору передач – ось тільки в цьому випадку під передачами треба розуміти набір фіксованих передавальних відносин між шківами.

Варіатор здатний похвалитися дуже бадьорою чуйністю на педаль акселератора — він живіший за гідроавтомат. А за економічністю такий самий — адже замість зчеплення у нього теж інертний гідротрансформатор, що з’їдає помітну частку потоку потужності.

Техобслуговування безступінчастої трансмісії дорожче, ніж гідроавтомат: сучасні варіатори вже завичай не вимагають періодичної заміни ланцюга або ременя, проте масло в них міняти потрібно зазвичай кожні 90 тисяч км. Крім того, варіатор вважається механіками досить ніжною конструкцією – особливо небажана для нього їзда серйозним бездоріжжям із буксуванням.

Роботизована коробка з двома зчепленнями

Ще одна альтернатива гідроавтомату – преселективна роботизована коробка з двома зчепленнями. Прославилася ця конструкція завдяки концерну Volkswagen, який першим освоїв випуск таких коробок передач під назвою DSG — сьогодні практично всі автомобілі в модельних рядах всіх брендів концерну, за небагатьох винятків, оснащуються цими коробками.

Причому потужніші мотори комплектуються DSG на шість ступенів, а менш потужні – на сім. Водночас в концерні мають практично три лінійки цих коробок, котрі незначно відрізняються одна від одної конструкційно: це DSG, S-tronik і PDK. Ідею також підхопили інші виробники, включаючи китайців.

Основна перевага преселективної коробки над гідроавтоматом – кардинально найкращий показник економічності: робот із двома зчепленнями здатний скоротити витрату палива на 15–20% порівняно з традиційною АКПП.

Поведінка трансмісії нагадує гідроавтомат: преселективний робот теж не позбавлений задуму, так що для впевненого виходу на обгін коробку краще переводити або в спортивний або в ручний режим.

На відміну від звичайного автомата, цей робот не утримує машину на підйомі за відпущеної педалі гальма: автомобіль відкочується назад так само, як з механічною коробкою. Бувають запитання і до надійності цих трансмісій: так, добре відомі проблеми із DSG на сім ступенів.

Виробник переважно вирішує їх по гарантії, але якщо остання закінчиться, то власникові мало не видасться: вартість комплекту зчеплень, наприклад, перевищує 1 000 доларів.

Резюме

Отже, якщо з механікою все більш-менш зрозуміло, то щодо автоматичних коробок порекомендуємо таке. Виберіть традиційний гідроавтомат – не помилитеся за будь-якого розкладу: це найбільш надійна, добре вивчена і практична в експлуатації трансмісія.

Для тих, хто зазвичай не залишає асфальт, непогана альтернатива — варіатор. Він потішить кращою чуйністю, хоча в обслуговуванні обійдеться дещо дорожче.

Ну а експерименти з роботами будь-яких типів — поки що лотерея “пощастить — не пощастить”: мабуть, цьому типу коробок ще потрібно дозріти.