Уживання м’якого знака

М’якість приголосних звуків в українській мові пере­дається: спеціальною буквою (ь – м’яким знаком); йотова­ними буквами я, ю, е, ї, перший звуковий елемент [й] яких пом’якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступним голосним звуком [і]: тінь, пісня, зірка, сіно, ніс.

М’який знак пишеться:

□ після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: сядь, донька, суть, злізь, вісь, ґедзь, мідь, тінь, швець, жнець, гляньте, різьба;

□ після м’яких приголосних перед о: льон, трьох, сьомий, сьогодні, дзьоб, синього;

□ у суфіксах -ський, -цький, -ськість, -зькість, -цькість, -ськи, -зьки, -цьки: український, європейський, козаць­кий, запорізький, ризький, паризький, чеський, французь­кий, близькість, людськість, по-французьки, по-фран­цузькому;

□ у суфіксах -еньк, -оньк, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-:

легенько, голівонька, рученька, самісінька, малюсінька;

□ після м’якого звука [л] перед наступним м’яким: учительський, стільця, пальці, їдальня, читальня;

□ у формах родового відмінка множини іменників жі­ночого роду: пісень, робітниць, учениць;

□ у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте, виходьте;

□ у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, читають, пи­шуть, думають, складають.

М’який знак не пишеться:

□ після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, кров, любов, сім, вісім, ніж, ніч, піч, ідеш.

□ після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Хар­ків (виняток Горький);

□ між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця;

□ після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, менший, інший, кінчик.

Правила вживання м’якого знака

М’який знак в українські мові використовують для пом’якшення звуків. М’якість приголосних звуків на письмі передається:

• спеціальною літерою – Ь (м’яким знаком);
• йотованими буквами я, ю, є, ї , де перший звуковий елемент [й] пом’якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступним голосним звуком [i]: тінь, пісня, зірка, сіно, ніс.

М’який знак пишемо:
1) після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: сядь, донька, суть, злізь, вісь, ґедзь, мідь, швець, жнець, гляньте, різьба;
2) після м’яких приголосних перед о: льон, трьох, сьомий, сьогодні, дзьоб, синього;
3) у суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, – зькість, -цькість, -ськи, – зьки, -цьки: український, європейський, козацький, запорізький, ризький, паризький, чеський, французький, близький, людський, по-французьки, по- французькому;
4) у суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: легенько, голівонька, рученька, самісінька, малюсінька;
5) після м’якого звука [л] перед наступним м’яким: учительський, стільця, пальці, їдальня, читальня;
6) у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, робітниць, учениць;
7) у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте, виходьте;
8) у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, читають, пишуть, думають, складають.

М’який знак не пишемо:
1) після букв, які позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, кров, сім, вісім, любов, ніж, піч, ідеш;
2) після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький);
3) між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця;
4) після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, менший, інший, кінчик.

Перед м’якими, пом’якшеними й шиплячими приголосни­ми м’який знак вживаємо лише в таких випадках:

• для позначення м’якого л’: їдальня, сільський, пальці, біль­ший, Гальченко, Михальчук;
• у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якшо м’який знак є в початковій формі: скринька — в скриньці, Кузьма — Кузьмі; кицька — кицьці, кицьчин; нянька — нянь­ці, няньчин; Зінька — Зіньці, Зіньчин; Ориська — Орисьці, Орисьчин (але: казка — у казці, землянка — в землянці, Матилинці, маланчин); а також у формах наказового способу дієслів: візьми — візьмімо, візьміть;
• у дієсловах на -ться, а також в інших дієслівних формах перед -ся (-сь), якщо м’який знак є у формі без -ся: об­говорюється, відзначається, звертаються, ставляться, стань — станься, піднось — підносься, підводь — підводься (але: підніс — піднісся, ріс — розрісся);

ВИНЯТОК: тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати.

В іншомовних словах м’який знак пишеться після зубних також перед й, я, ю, є, ї та в інших випадках відповідно до літературної вимови: мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, портьєра, ательє, пасьянс, Нью-Йорк, Танганьїка, Лавуазьє, Люсьєн, Дьяконов, Третьяков, Касьянов, Ананьїн, асфальт, фільм, бюлетень (але: мадяр, нюанс, дюна, тюбик, люкс, Цюрих, Аляска; а також не після зубних: Бйорнсон, Ж’єн, Х’юстон, бар’єр).

В українських власних назвах м’який знак перед я не ста­виться: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян, Севастян, Дяченко, Касяненко, Третяк.

Related Posts:

Правила вживання м’якого знака: таблиця

Правила вживання м’якого знака, здавалося б, вивчити не складно, але, чомусь, учні допускають чимало помилок у словах, де без цієї літери ну ніяк не обійтися. А часом пишуть її там, де не треба — про всяк випадок. Ця таблиця допоможе легко запам’ятати правила вживання “ь” (м’якого знака) в українській мові. Всього декілька нескладних правил допоможуть позбутися багатьох потенційних помилок.

Ь пишеться

Ь не пишеться

4. Після н, л у буквосполу­ченнях

Виняток: Горький

Н ам т реба д обре з апам ‘ ятати ц і с ім л ітер .

Читайте також:

Related Posts: