Що робити з тріскою після дробарки

0 Comments

Які бувають закрепи та що з ними робити? Пояснює Супрун

Про це не дуже зручно говорити, але з цією проблемою зустрічались всі.

Ця проблема – закрепи.

Іноді, цей стан намагаються подолати народними методами: чорносливом, пюре на молоці, солоними огірками чи клізмою.

Що таке закрепи

Закреп – це клінічний діагноз, який ставлять в разі неповного випорожнення, складнощів із випорожненням, чи обох симптомів.

У пацієнтів із закрепами часто бувають й інші симптоми: ущільнення калових мас, здуття і біль в животі.

Дефекація може бути нормальною (принаймні, тричі на тиждень чи навіть щодня), але закрепи все одно присутні.

В разі хронічних закрепів таке триває принаймні три місяці.

Які бувають закрепи

Закрепи поділяють на первинні (функціональні) і вторинні.

Первинні – це коли причина в раціоні, роботі здорового загалом кишківника чи зневодненні, або порушенні режиму.

Вторинні закрепи спричиняють інші хвороби, психосоціальні проблеми чи прийом лікарських препаратів.

Закрепи притаманні передусім людям старшого віку, жінкам і дітям.

Інші фактори ризику появи закрепів:

✅ брак фізичної активності;

✅ суворе обмеження калорій;

✅ нестача клітковини в раціоні;

✅ значний прийом ліків, особливо діуретиків, алюмінієвмісних антацидів (препаратів для зниження кислотності шлунку) антидепресантів, опіатів, спазмолітиків, антиконвульсантів, препаратів заліза;

✅ життя в сільській місцевості та холодному кліматі;

✅ закрепи стаються в подорожах, коли збиваються звичні години підйому, туалету, прийому їжі, і буває зневоднення та неможливість потрапити до вбиральні одразу, як закортіло;

✅ сильний стрес, дискомфорт.

Загальний підхід до подолання функціональних закрепів такий: добитися полегшення клізмою чи супозиторіями, приймати послаблювальні і збільшувати споживання клітковини.

При хронічних закрепах потрібно звернути увагу на тривожні сигнали, аби вчасно виявити і вилікувати, приміром, рак кишківника чи недостатність в роботі щитоподібної залози.

Найчастіше закрепи трапляються без особливих патологій в основі. Це називається закреп при нормальному транзиті кишківника.

Все скорочується, але в прямій кишці щось не так, а живіт тим часом болить і здувається.

Такий тип пов’язують зі стресом, і зазвичай, він добре підлягає лікуванню послаблювальними і клітковиною.

Можливі причини закрепів у жінок

У жінок закрепи можуть бути в другій фазі менструального циклу та під час вагітності.

Причина – у високому рівні гормонів прогестерону та естрогену (а під час вагітності ще й соматостатину), які пригнічують виділення гормону мотиліну, який стимулює перистальтику.

В другу фазу циклу в організмі також затримується вода і збільшується вага.

Тож пам’ятайте нашу мантру: більше овочів і води та тренувань, менше солодощів, кави й алкоголю.

Хоча у випадку кави буває протилежне – кава може стимулювати перистальтику сигмоподібної кишки, тому багатьом людям це навпаки “допомагає”.

Овочі та вода не дадуть “позлипатися” каловим масам, а тренування розбурхають ліниві нутрощі.

Кава у великій кількості та алкоголь в будь-якій, призводять до зневоднення, тож зсувають терези в бік сидіння зі смартфоном і червоним обличчям.

Солодощі підпали під заборону аби запобігти набору ваги.

При нагоді попросіть в сімейного лікаря прописати послаблювальні, щоб були під рукою за потреби.

До слова, початок менструації часто супроводжується послабленням – це ефект простагландинів.

Вони ж викликають біль, а допомагають це втамувати нестероїдні протизапальні препарати.

Під час вагітності дозволені гліцеринові супозиторії, клізми, деякі стимулянти перистальтики, осмотичні послаблювальні і “грудкоутворювачі”: висівки, мелене лляне насіння, чи поліетилен гліколь.

В разі вагітності самолікуванням займатися не можна!

Можливі причини закрепів у дітей

На закрепи страждають також діти. Діти із закрепами мають поганий апетит, твердий животик, кепський настрій, схильні до мимовільного часткового випорожнення.

Закрепи в маленьких дітей можливі при переході на тверду їжу, привчання до горщика, а також в перші дні садочку чи школи.

Якщо діти ігнорують поклики в туалет, то в прямій кишці відкладаються фекалії, затримуються, ущільнюються і болісно відходять, і так починається замкнене коло накопичення та болісного позбавлення.

Інші причини закрепів в дітей – це алергія на коров’яче молоко чи його надлишок в раціоні, целіакія, високий рівень кальцію (гіперкальцемія) та брак гормонів щитоподібної залози (гіпотироїдизм).

На відміну від дорослих, закрепи в дітей не долаються збільшенням рослинних волокон в раціоні, клізмами та супозиторіями.

Потрібні осмотичні послаблювальні та лубриканти, призначені лікарем.

Чому знову лікар? Бо треба добрати правильну дозу і тип препарату, і переконати батьків лікувати закрепи скільки треба – від кількох місяців до року.

Закреп буває через повільний транзит кишківника та проявляється він уже в дитинстві.

Тобто спожита їжа надовго залишається всередині, замість того, щоби хутко повертатися до колообігу речовин у природі.

В таких людей після прийому їжі перистальтика кишківника не посилюється, а медикаменти, що мали б викликати скорочення, не діють.

Діти й потім дорослі живуть із нерегулярними покликами до кімнати замисленості, зате зі здуттям та дискомфортом в животі.

В особливо важких випадках не допомагають ані клітковина, ані послаблювальні.

Закрепи через повільний транзит кишківника є нейром’язовою проблемою: бракує нейромедіатору субстанції Р, який викликає скорочення кишківника, або іннервація кишківника аномальна.

Закрепи у людей літнього віку

Причиною закрепів в цьому віці є зміна раціону, мала активність, прийом низки ліків і хронічні хвороби.

В цьому разі не треба бігти втілювати пораду з інтернету “їжте більше клітковини”.

Спершу слід добитися полегшення “внизу” за допомогою мінерального масла чи клізм із теплою водою, а потім уже братися за системні зміни.

Більшості людей допомагає звичка ходити до вбиральні щоразу після прийому їжі, пити воду і поволі збільшувати споживання клітковини. Це може бути навіть полікарбофіл, метилцелюлоза чи лушпиння псиліума (вид подорожника).

Якщо цього замало, варто вдатися до осмотичних послаблювальних, як-от поліетилен гліколь (вони “тягнуть” воду в товстий кишківник, так само як лактоза в людей, що її не перетравлюють).

Потім можна перейти до пом’якшувальних засобів, наприклад, докузату натрію.

Вони затримують воду в калових масах і не дають їм ставати ущільненнями. В особливо важких випадках поєднують добавки клітковини та стимулянти (бісакодил, пікосульфат натрію).

Ліки та хвороби, які спричинюють закреп

Закреп можуть спричинювати такі препарати та захворювання:

Ліки:

антациди;

добавки заліза;

опіати;

психолітики;

діуретики;

трициклічні антидепресанти (зараз вони рідкість).

Хвороби:

цереброваскулярна хвороба;

депресія;

діабет;

синдром подразненого кишківника;

гіпотироїдизм.

Менш поширеними причинами є брак магнію чи калію, надлишок кальцію, різні форми деменції, пухлини кишківника чи яєчників, тріщини кишківника, множинний склероз, автономні нейропатії, мала рухливість/інвалідність, чи пошкодження спинного мозку.

В цьому випадку мало харчуватися висівками – треба усувати головну причину, чи не давати їй погіршуватися.

За протоколом, якщо регулярно живіт болить, то ваш сімейний лікар має направити вас до гастроентеролога. Біль в животі може бути симптомом синдрому подразненого кишківника.

Багато хто боїться йти до гастроентеролога, бо цей лікар може призначити колоноскопію. Ось перелік випадків, коли вона справді потрібна:

✅ Люди 50+ років, в яких не було ніколи скринінгу колоректального раку.

✅ Перед хірургічним втручанням через закрепи.

✅ При зміні калібру калу.

✅ Якщо в калі є прихована кров (це такий аналіз).

✅ В разі залізодефіцитної анемії. В чоловіків – одразу, в жінок – якщо курс добавок заліза нічого не змінив.

✅ Симптоми обструкції (щось заважає прохідності кишківника).

✅ Закрепів не було, і раптом почали турбувати.

✅ Ректальні кровотечі.

✅ Пролапс (випадіння) прямої кишки

✅ Раптова втрата ваги.

Також важливо правильно ходити в туалет, а саме:

✅ Прагніть сходити в туалет одразу, як прокинетеся, чи після їжі.

✅ Якщо тіло кличе вас до вбиральні – мерщій. В цей момент якщо стриматися, то все може “позлипатися” і ущільнитися.

Вас також може зацікавити:

  • Пощади живота свого: приймаємо ліки проти болю в череві правильно
  • Чому бурчить живіт, як травлення пов’язане з мозком і до чого тут стрес. Пояснює лікар

Три способи подолати прокрастинацію, які дійсно працюють

Новорічні свята сплинули, як і запас цукерок під ялинкою. Блокнот із робочими справами муляє погляд із самого ранку. От тільки братися до справ увесь час щось заважає. «Приберу в кімнаті й відкрию робочий план на ноутбуці», «Заварю кави, відповім на листи в пошті і точно робитиму звіт», «Погортаю востаннє стрічки Facebook та Instagram — і до діла!» Якщо переконуєте себе в подібному й паралельно придумуєте ще одну «невідкладну» справу — вітаємо! У вас класична післясвяткова прокрастинація (від латинського pro — «замість», «попереду» та crastinus — «завтрашній»), тобто схильність відкладати потрібні справи. Як із цим боротись і чому ми схильні до «затягування»?

Що нас змушує відкладати справи на потім: 6 неочевидних причин

Перекладання необхідного на пізніший термін легко переростає у звичку, констатує британський психолог Генрі Солл. До речі, ви теж помічали, що процес прокрастинації часом забирає більше сил, аніж було потрібно на виконання справи? Це легко пояснити: у період «ухиляння» людина постійно тривожиться, відчуває докори сумління. А коли втрачає можливості або отримує негативний фідбек на роботі, додаються сором і провина. То що змушує нас давати себе на поталу таким мукам? Невже наша ріднесенька лінь? Аж ніяк. Склали шортліст неочевидних причин прокрастинації.

Страх припуститися помилки

Виникає під час виконання відповідального завдання або дуже складної роботи, яка потребує великого обсягу часу й зусиль. Це стосується і роботи, яку після виконання мають оцінити публічно. Людина настільки боїться провалу чи неминучого перенапруження, що деякий час підсвідомо ухиляється від перших кроків на шляху до мети. У таких випадках краще не домовлятись із собою, а… просто почати. Слушну пораду дав свого часу Вінсент Ван Гог: «Коли пусте полотно вирячилося на тебе — намалюй будь-що». Тож зробіть найменший крок: назва, чернетка, кілька пунктів, які допоможуть виконати завдання.

Порушення балансу між роботою та життям

Так, людина довгий час може нести на собі потрійний тягар робочих справ, жертвуючи відпочинком і особистим життям. Але захисний механізм у вигляді прокрастинації може спрацювати в будь-який момент. Замініть таку звичну для вас фразу «Я не маю часу на розваги» на «Я маю відновитись і йду сьогодні…» Обов’язково заплануйте в календарі час на прогулянки, спорт, дружні посиденьки.

Відволікання через постійний пошук «швидких задоволень»

Якщо в людини мало радощів у житті, її мозок потребуватиме додаткових порцій серотоніну під час робочого дня — від гортання соцмереж і онлайн-шопінгу до готування вишневого штруделя та ревізії шафи. Зрештою задоволення отримано, а от робота на місці.

Негативні думки про роботу та про себе як спеціаліста

Таке трапляється, коли людина тривалий час не задоволена своїм місцем у колективі, не почувається достатньо кваліфікованою або має інші труднощі на роботі. Прокрастинація в таких випадках іде пліч-о-пліч з думками про можливе звільнення чи зміну сфери діяльності.

Перфекціонізм

Людина настільки одержима бажанням зробити поставлене завдання ідеально, що надто довго розробляє та змінює план, але ніяк не може змусити себе взятися до справи.

Втома від рутинних занять

Часто на прокрастинацію нас провокують справи, які вже «в горлі сидять»: щомісячні звіти, необхідність заповнювати класний журнал, оплата рахунків чи необхідність зробити кілька презентацій за короткий час. Люди ставлять собі питання: «Чому я маю це робити постійно?» і починають дратуватися ще більше, адже посилюють негативне ставлення до роботи чи необхідних справ. У таких випадках краще сказати собі: «Це мій вибір». Так ви прощаєтесь із позицією жертви і вирішуєте присвятити певний час для виконання рутини.

Прокрастинація, геть! Три вправи для подолання звички все відкладати

Цей метод працює навіть із досвіченими відкладачами справ, які досягли в цій царині небувалої майстерності. Боротись із прокрастинацією за допомогою «жаб» пропонує професійний лектор і мільйонер Брайан Трейсі у своїй книзі «Зроби це зараз».

«Жаба» — це найбільше та найважливіше завдання, виконання якого ви будете відтягувати, якщо нічого не зміните в собі.

Перше правило поїдання жаб: «Якщо мусите з’їсти двох жаб, з’їжте спершу бридкішу». Інакше кажучи, якщо перед вами два важливих завдання, краще почніть із більшого, складнішого, важливішого. Цей принцип перегукується із «законом Парето 20/80». Це правило каже, що 20% ваших зусиль дають 80% результату. Решта 80% ваших зусиль допоможуть здобути лише 20% результату. Якщо маєте список із 10 справ, дві з них потребують стільки ж зусиль, як решта вісім разом узяті. Саме тому потрібно розпочинати роботу із цих складних завдань.

Привчіть себе починати не зволікаючи, завершуйте роботу й лише тоді переходьте до наступного завдання. Поборіть у собі спокусу починати з легшого завдання.

Друге правило поїдання жаб: «Якщо вам усе одно доведеться з’їсти живу жабу, то довго сидіти й дивитися на неї — це нічим не допоможе».

А для розвитку звички зосереджуватися вам необхідно засвоїти три «Р»: рішення, режим і рішучість. Спершу прийміть рішення про розвиток звички завершувати почате завдання. Потім виробіть режим практикування, аж доки бажане не автоматизується. І нарешті все виконуйте з рішучістю, доки звичка не стане притаманною вашій особистості.

Цю техніку винайшов Франческо Чірілло ще в кінці 1980-х, але вона й сьогодні рятує від робочих провалів найзатятіших прокрастинаторів світу. Виконуйте 5 простих кроків «Методу помідора», і вам перестане надокучати бажання відкласти щось важливе в дальню шухляду.

  1. Чітко визначте завдання, яке будете виконувати.
  2. Встановіть помідор (так ми називатимемо таймер) на 25 хвилин.
  3. Ці 25 хвилин працюйте, ні на що не відволікаючись, і не дивіться на час. Навіть якщо в голову приходять думки, що заважають працювати, негайно повертайтеся до роботи — на вас чекає ваш помідор!
  4. Дзень! Ваш час вичерпано. Ви точно мали зробити свою справу або її частину, яка займає 25 хвилин. Маєте коротку перерву — 5 хвилин. Послухайте музику, випийте чаю, погладьте домашнього улюбленця, якщо займаєтеся справами вдома.
  5. Якщо ваша велика справа поділена на частини, після кожного четвертого «помідора» робіть тривалу перерву — від 15 до 30 хвилин. Ви будете приємно здивовані тим, наскільки можете бути продуктивним. Продовжуйте в тому ж дусі!

Незважаючи на жартівливу назву, це надзвичайно дієвий інструмент від зірки в царині тайм-менеджменту Алана Лакейна з його книги «How to get control of your time and your life» («Як контролювати ваше життя і ваш час»).

Треба уявити велику головку швейцарського сиру, а себе — мишею, яка дуже хоче ним поласувати. Сир — це і є ваше велике завдання.

Але мишка не може проковтнути весь шмат за раз. Саме тому вона обирає стратегію — прогризати маленькі дірочки з різних боків головки, аж поки не з’їсть усю.

Ваше завдання почне вирішуватися незалежно від того, з якого боку ви будете прогризати дірку. Не думайте надто довго, з якого боку почати гризти — просто зробіть цей перший маленький «кусь». Після кількох таких дірок ви вже краще зрозумієте суть завдання і сплануєте послідовність дій для його виконання.

Не повертайтеся до дірочки, яку вже прогризли, щоразу робіть нову: починайте виконувати завдання кожен раз з іншого боку. Гризіть сир навіть тоді, коли маєте дуже мало часу: навіть за 5 хвилин можна зробити маленьку, але потрібну роботу: виписати невідомі слова з тексту, прочитати кілька абзаців, вивчити одне правило.