Як посадити, виростити, розмножити та доглядати за вейгелою

Все частіше садівники, облаштовуючи свої ділянки, використовують не тільки плодоносні дерева і чагарники, але і декоративні рослини. Вейгела — чарівний, квітучий кущ допоможе прикрасити сад, приховати непривабливий куточок або створити неповторну композицію.

Невибагливість до умов утримання, легкість при посадці у відкритий ґрунт і догляді за вейгелою, здатність видозмінюватися за допомогою стрижки роблять цю рослину незамінною в ландшафтному дизайні.

Роль вейгели в ландшафтному дизайні

Вейгела — один з декоративних чагарників, без яких важко уявити сучасний сад. В залежності від сорту ця рослина може бути різної висоти: від 50 см до 2 метрів. Цвіте вейгела два рази в рік.

Навесні й восени кущі вкриваються неймовірними по красі численними квітами білого, рожевого, жовтого, бузкового або малинового кольору.

Забарвлення рослини залежить від сорту, але всі вони мають дивну особливість — на початку формування бутона суцвіття дуже світлі майже безбарвні та чим сильніше розкриваються пелюстки, тим більш насиченим стають кольори.

Квітучий кущ біля входу в будинок створює святковий настрій

Витривала і невимоглива до умов утримання вейгела часто використовується в ландшафтних композиціях. Рости вона може як на сонці, так і в півтіні, до того ж добре переносить формувальну стрижку, за допомогою якої рослині можна надати будь-яку форму.

Ці якості квітучого куща — просто знахідка при облаштуванні саду.

Якщо ж на ділянці є ставок, то квітуча на березі вейгела пожвавить своїми фарбами заспокійливий пейзаж.

Вейгела біля ставка — краса і природність заміського життя

Вейгела будь-якого сорту може бути неперевершеною як одинична рослина, що висаджена на зеленому газоні, або стати прикрасою композиції.

Добре виглядає вона і в компанії хвойників, що скомпоновані за принципом відмінності форм і кольорів, і, як перехідна ланка, в ансамблі листяних дерев і ґрунтопокривних квітучих рослин.

З низькорослих сортів вейгели виходять симпатичні міксбордери, що прикрашають садову доріжку або оздоблюють певну ландшафтну форму.

З високих сортів чагарнику формують живопліт для створення природного зонування саду.

Добре виглядає вейгела і серед каменів, тому її часто садять біля підніжжя альпінарію.

Варіанти використання на присадибній ділянці: фото

Вдале поєднання вейгел різних сортів виконує роль чудового живоплоту Квітуча на спокійному газоні вейгела — яскравий спалах на зеленій гладі Кущ вейгели в центрі зеленої композиції притягує погляд

Який клімат буде найкращим?

Вейгела – рід рослин, що належать до сімейства жимолостевих. У природі рослина зустрічається на Далекому Сході й в східній Азії. Культивовані сорти з успіхом вирощують у багатьох регіонах нашої країни.

У районах з холодними зимами рослину необхідно вкривати, особливо молоді чагарники, тому що з віком зимостійкість рослини підвищується. В засушливих районах для гарного росту і рясного цвітіння потрібні регулярні поливи.

Вейгелу корейську використовували селекціонери для отримання нових сортів рослини

Рід вейгели налічує 15 видів і більше як сто гібридних форм. Прабатьками численних сортів стали вейгела квітуча і гібридна.

Шляхом схрещування материнських рослин з вейгелою корейською були отримані рослини різної форми й висоти з різноманітними варіантами забарвлення листя і квітів.

Всі ці чагарники відрізняються витривалістю і відносною зимостійкістю.

Способи розмноження

Вейгела добре розмножується насінням, укоріненням живців і відводками. Варто зауважити, щоб отримати сортову красуню, розмножувати її потрібно тільки живцюванням або відводками. У отриманого саджанця збережуться всі характеристики материнської рослини, а перше цвітіння відбудеться через 2-3 роки.

Посів насіння застосовують у випадках, коли потрібно відразу отримати велику кількість посадкового матеріалу, але зацвітуть такі саджанці лише через 5-6 років і, можливо, будуть відрізнятися від материнської рослини зовні.

Розмноження насінням

Посів насіння краще проводити в спеціально відведеній шкілці, де рослини зможуть перебувати три роки, тому що висаджувати на постійне місце можна тільки трирічний саджанець.

Невелику грядку (шкілку) бажано відгородити бортиками, встановити дуги й накрити агроволокном. Така тепличка вбереже сходи від вітру, сонця і втрати вологи.

Насіння вейгели відмінно сходить, якщо сіяти їх у рік збору. Посів можна проводити навесні, після того, як повністю прогріється ґрунт — зазвичай, це друга половина травня.

Хороші результати дає і підзимовий посів. Його частіше здійснюють в листопаді, після перших заморозків.

Насіння вейгели у рік збору мають майже стовідсоткову схожість, але з часом вона знижується

Весняний посів насіння:

• За день до посіву грядку рясно пролити розчином фітоспорину.
• По вирівняній поверхні розкласти насіння вейгели.
• Присипати зверху невеликим шаром вологого кокосового субстрату, торфу або піску та ущільнити.
• Тепличку щільно закрити агроволокном.

Зволожувати посіви потрібно буде перший час кожен день. Найзручніше користуватися при цьому пульверизатором, щоб не змити насіння. Сходи з’являться через 3-4 тижні.

Посів насіння під зиму:

• Після перших заморозків на підготовленій грядці розкласти насіння.
• Присипати невеликим шаром торфу або кокосового субстрату.
• Зверху вкрити посадку тирсою, соломою або агроволокном.
• Навесні прибрати з грядки утеплення і зробити теплицю з дугами. Саджанці, що зійшли, акуратно проріджують. Не потрібно висмикувати зайві паростки — краще відрізати їх ножицями.

Сіяти рослину можна в контейнери та вирощувати в домашніх умовах. Влітку саджанці переносять у сад, вибравши для них тихе тінисте місце.

Живцюванням

Вдалі терміни для живцювання – березень і травень-червень. У першому випадку нарізають живці зі здерев’янілих торішніх пагонів, у другому – з молодих приростів. Для літнього вкорінення живці заготовляють з нижньої частини молодого пагона. Зелені верхівки приростів для вкорінення не використовуються.

Покроковий процес вкорінення:

• Зі зрізаних пагонів нарізають живці близько 10 см завдовжки. У літніх живців залишають пару верхнього листя, скорочуючи його наполовину, інші прибирають.
• Ящик заповнюють сумішшю торфу і піску 1:1.
• Зрізи живців присипають порошком Корневин.
• Паличкою в ґрунті роблять заглиблення на відстані 10-15 см один від одного.
• Живці на 2/3 занурюють в лунки й притискають землю.

Якщо живцювання відбувається влітку — контейнер виносять в сад і поміщають у теплицю під плівку, але з обов’язковим провітрюванням.

При весняному вкоріненні живці ставлять в світле тепле місце в кімнаті. Коли саджанці почнуть зростати, можна вважати, що укорінення пройшло успішно. Їх розсаджують в окремі горщики та молоді пагони прищипують.

Бутони, що з’являються, необхідно видаляти, щоб сили рослини йшли на утворення коренів.

Подальший догляд за живцями не викликає яких-небудь труднощів. Основні вимоги – тінисте безвітряне місце, своєчасний полив і підгодівлі.

Підійдуть будь-які мінеральні й органічні добрива для квітів, які вносять почергово.

Готуючи розчин для кореневих підживлень важливо дотримуватися пропорції, зазначені в інструкції. Завжди краще недогодувати рослину, ніж перегодувати, тому при будь-яких сумнівах краще розвести препарат трохи великою кількістю води.

Укоріненням відводків

Найпростіший і надійний спосіб розмноження вейгели – укорінення відводків.

Ранньою весною, до розпускання бруньок, вибирають пагін, що знаходиться на невеликій відстані від землі. Під ним насипають горбком пухкий родючий ґрунт.

Порядок вкорінення:

• В тому місці, де гілка буде торкатися землі, злегка зрізають кору, щоб прискорити утворення коренів.
• Пагін пригинають, закріплюють шпилькою і засипають ґрунтом. Злегка зволожують і накривають плівкою – земля у цьому місці повинна бути завжди вологою.
• За літо відводок вкорениться і вже наступної весни його можна буде відокремити й висадити в шкілку.

Особливості посадки вейгели у відкритий ґрунт

Щоб кущик вейгели прижився і тішив господарів довгі роки, дуже важливо вибрати відповідне місце в саду. Ця рослина добре себе почуває і в півтіні, і на сонце, однак, для південних районів перевагу треба віддати тінистим місцям.

У районах з непередбачуваним кліматом висаджувати рослину найкраще з південної сторони будівлі, яка захистить її від холодних північних вітрів.

Важливо, щоб ділянка з висадженою рослиною не підтоплювалася талими водами.

Для посадки готують яму, розміри якої залежать від родючості ґрунту. На хорошому, родючому ґрунті досить викопати лунку 30х30 см, на бідному 50х50 см.

Покроковий процес посадки:

• На дно підготовленої ями укладають дренаж (гравій, щебінь або керамзит).
• Насипають невелику кількість землі, змішаної з добривами (Кеміра Люкс, Кеміра квіткова або будь-яке універсальне для весняних посадок).
• Яму до половини засипають підготовленою сумішшю з садової землі, дернової, компосту, торфу і піску, узятих в рівних кількостях.
• По центру лунки встановлюють саджанець таким чином, щоб після посадки шийка рослини виявилася врівень із землею, розправляють коріння і присипають підготовленим ґрунтом.
• Землю навколо рослини ущільнюють і поливають.
• Після поливу досипають землі, формують пристовбурне коло і мульчують поверхню.

Як правильно доглядати

Вейгела, що висаджена за всіма правилами, не доставить особливих турбот по догляду. Молодій рослині під час приживлюваності знадобляться трохи більш часті поливи. Поливати краще всього в ранкові або вечірні години водою кімнатної температури.

Мульча шаром 8-10 см значно зменшить трудовитрати, тому що під нею довше зберігається волога, а, значить, поливати можна рідше. Прополювання та розпушування на такій поверхні теж практично не потрібні.

Внесення підгодівлі

Якщо посадкова яма була заправлена родючим ґрунтом з добривами, то перші два роки підгодівлі рослині не потрібні.

Подальше внесення добрив:

• Ранньою весною вносять комплексне мінеральне добриво, що містить азот, фосфор і калій.
• З початком формування бутонів кущ підживлюють фосфорно-калійними добривами, які забезпечать тривале яскраве цвітіння і підготують пагони до зими.
• Третій раз добрива вносять восени під перекопуванням, розсипаючи біля стовбура 150 г золи і 250 г доломітового борошна або осінні мінеральні добрива в кількості, що рекомендована виробником.

Навесні й влітку підгодівлі краще вносити в рідкому вигляді, розводячи добриво у воді — так рослина швидше отримає необхідні елементи живлення. Робити це краще після поливу або дощу, щоб не допустити опіку коренів.

Рожеві дзвіночки вейгела «Нана Пурпуреа»

Для теплолюбних рослин дуже важливо не порушувати принцип внесення підгодівлі, тому що це може негативно позначитися на зимівлі чагарнику.

Азот стимулює ріст пагонів, тому його можна вносити тільки в першій половині літа. Далі пагонам потрібно визріти, щоб не вимерзнуть взимку, і допоможуть в цьому фосфор і калій.

Особливості обрізування

Як і багато інших декоративних чагарників, вейгелу потрібно обрізувати.

У молодих рослин ранньою весною видаляють поламані й знищені пагони. Дорослим кущам бажано організувати обрізування після цвітіння — видаляють всі відцвілі пагони, і, якщо зробити це вчасно, то молоді прирости встигнуть зацвісти в кінці літа.

Повторне цвітіння не буде таким пишним, як перше, але також прикрасить кущ і порадує власників.

Видалення старих гілок омолоджує чагарник і сприяє цвітінню

Старим кущам вейгели потрібне обрізування для омолодження, при якому молоді пагони обрізають приблизно на 1/3, а гілки старше 3-4 років видаляються повністю.

Іноді садівники обрізають усі пагони, і чагарник легко переносить таку операцію.

Підготовка до зими

На більшій території нашої країни рослину необхідно вкривати на зиму. Без укриття чагарник переживе зиму тільки в південних районах, де стовпчик термометра рідко опускається нижче 0 °C. Тут досить навколо рослини насипати горбик землі висотою 20-30 см і замульчувати.

Морозостійкість вейгели підвищується по мірі дорослішання, тому особливо ретельно ховаються молоді кущі.

До настання морозів підготувати пристовбурне коло — прополоти, розпушити й засипати сухою землею шаром не менше 20 см. Зверху замульчувати соломою або тирсою.

Сорт «Червоний принц»

Безпосередньо до укриття рослини приступають після перших заморозків. Робити це необхідно в суху погоду, тому що вологість може привести до загнивання пагонів і появі цвілі.

Для укриття над кущем вейгели споруджують каркас та обертають агроволокном або мішковиною у 2-3 шари. Зверху конструкцію вкривають плівкою і надійно закріплюють.

Зробити це потрібно так, щоб при можливих відлизі й дощах всередину не потрапляла вода, але водночас й залишався доступ повітря.

Добре використовувати для цих цілей гідро – або пароізоляцію, які продаються у всіх будівельних магазинах. Цей матеріал пропускає повітря і водночас відштовхує воду.

Якщо чагарник невисокий, можна спробувати пригнути гілки. Для цього рослину обгортають мішковиною і нахиляють до землі. Під гілки підкладають солому, сухе листя і фіксують дугами.

Укриття міксбордерів з вейгели нагадує тунелі

Зверху споруду також утеплюють будь-яким матеріалом і накривають плівкою.

Хвороби й шкідники

Вейгела — невибаглива рослина і не доставляє особливого клопоту при вирощуванні. Іноді трапляється, що посаджена рослина нормально розвивається, але в призначений термін не цвіте.

Важко сказати, в чому причина, але часто, після пересадки, чагарник оживає і радує власників яскравим цвітінням. Можливо, місце було обрано невдало, або склад ґрунту не влаштовував рослину.

Зі шкідників на рослину може напасти попелиця, павутинний кліщ або гусениці. При перших ознаках появи комах необхідно обробити кущі інсектицидом.

Сьогодні у продажу можна знайти величезну кількість отрутохімікатів на всі випадки життя. Проте варто віддати перевагу біологічним препаратам, таких як Фітоверм, Акарин, Іскра-Біо — користі приносять не менше, ніж отруйні побратими, проте, шкоди навколишньому середовищу від них немає.

Важливо тільки не обприскувати рослини цими препаратами під час цвітіння, щоб не постраждали бджоли.

Виконавши прості агротехнічні техніки по посадці й догляді за вейгелою, можна отримати чудовий квітучий чагарник.

Різноманіття видів і форм цієї рослини з яскравими, або навпаки, ніжними квітами, можливо, у когось викличе бажання виростити власну колекцію сортових квітів.

Вейгела — розмноження: живцями і відводками, влітку, восени і навесні, як правильно і коли можна розмножувати чагарник, фото і опис

Вейгела є декоративний чагарник з яскравими суцвіттями всіх відтінків рожевого кольору. Період цвітіння настає досить рано — на початку літа, а тому ця рослина часто можна зустріти на присадибних ділянках в якості головного прикраси ландшафту. Зазвичай після посадки вейгели багато дачники бажають розширити свій квітник, і зробити це можна досить просто, адже вказаний чагарник має безліч способів розмноження, кожен з яких має свої переваги і особливостями.

Способи розмноження вейгели

Існує 4 основних способи вегетативного розмноження вейгели: живцюванням, розмноженням насінням, відводками і діленням куща. Кожен з них має окрему схему проведення підготовки матеріалу, а також відрізняється самою процедурою. Ознайомившись з ними докладніше, садівник зможе вибрати оптимальний для себе спосіб.

живцювання

Метод розмноження за допомогою живцювання користується особливою популярністю серед дачників, оскільки дозволяє зберегти всі сортові ознаки рослини. Його можна провести двома основними способами. Перший з них — здеревілими живцями.

Такий метод розмноження є найбільш популярним, що пояснюється високим відсотком приживлюваності рослини, і починається з заготівлі матеріалу. Це важливий етап, і від того, наскільки правильно він проводиться, в подальшому залежить кількість прижилися саджанців.

Чи знаєте ви? Вейгела відноситься до рослин, які прекрасно переносять формування та обрізку. А тому її часто вибирають для процесу навчання техніці бонсай.

Сам процес складається з таких кроків:

1. В кінці осені або на початку зими, але до перших заморозків, однорічні пагони зрізують з куща і виставляють в ємність з піском. Зимівля може проходити в погребі, або, якщо клімат не має на увазі сильні холоди, живці прикопують на грядках (разом з тарою).
2. В середині весни, в квітні (до розпускання листя) верхівку здерев’янілих втечі зрізають на довжину близько 20 см, з урахуванням перебування на держаку від 3 до 5 пар нирок. Сам зріз повинен знаходитися на кілька сантиметрів нижче останньої нирки.
3. Підготовлені живці умочують в стимулятор росту і висаджують в ємності з підготовленою грунтовою сумішшю (1 частина садової землі і 1 частина піску). При цьому сам саджанець встановлюють під невеликим нахилом на глибину до 1 см. Відстань між живцями слід дотримуватися за схемою: 30 см один від одного при посадці в один ряд або 40 × 10 см при висаджуванні рядами. Зверху субстрат засипають шаром піску (близько 2 см).
4. Контейнери з живцями розміщують в теплиці або парнику, а зверху накривають плівкою. Оптимальними умовами для швидкого вкорінення є підвищений рівень вологості і світло (обов’язково розсіяний).
5. Щодня посадковий матеріал обприскують водою і провітрюють.
6. Залежно від сорту вейгели перші коріння можуть з’явитися на 25-45 день після висаджування.
7. Все прижилися живці прищипують і підживлюють азотними і фосфорними добривами (на 1 м² можна використовувати аміачну селітру — 25 г, і суперфосфат — 30 г). Такий підхід забезпечує швидкий розвиток як кореневої системи, так і надземної частини.

Такий метод живцювання має і суттєвий недолік — цвітіння розмножених кущів настає не раніше ніж на 5 рік життя.

Другий спосіб живцювання має на увазі використання зелених живців, заготівля яких проводиться в кінці весни або на початку літа, в період, коли ще не почалося формування квіткових бруньок (терміни можуть варіюватися в залежності від кліматичних умов і вибраного сорту вейгели).

Важливо! Мінеральні добрива можуть бути успішно замінені органікою. Наприклад, на 1 м² потрібно 0,5 л розчину коров’яку (або 0,1 л на один живець).

Процедура підготовки та вкорінення складається з декількох кроків:

1. Для заготівлі весняних чи літніх живців вибирають сильні однорічні пагони, які нарізають на частини довжиною близько 10 см. При цьому в процесі вибору відповідних гілок слід звернути увагу на наявність двох пар листя і одного міжвузля. Зрізи повинні бути прямими і перебувати відразу під нижньою парою листя і на кілька сантиметрів вище верхньої пари.
2. Нижню пару листя повністю видаляють, а верхню — вкорочують на 1/3 довжини. Після цього живці виставляють в воду на 1-2 години.
3. Посадка проводиться після попереднього замочування в будь-якому стимуляторе зростання на глибину не більше 2 см. Для висаджування будуть потрібні контейнер або будь-яка ємність і спеціальна грунтова суміш, що складається з 1 частини торфу і 1 частини піску, зверху якої насипають додатковий шар піску товщиною 2 см.
4. Тару з живцями накривають поліетиленовою плівкою (можна замінити обрізаними пластиковими пляшками або скляними банками для кожної рослини окремо). Це дозволить підтримувати високий рівень вологості, так необхідної для швидкого вкорінення.
5. При висаджуванні декількох живців одночасно слід залишати відстань між ними не менше 25 см (як між рослинами, так і між рядами).
6. Саджанці бережуть від попадання прямих сонячних променів (оптимальним варіантом є півтінь), а також 2 рази на день провітрюють і 1 раз в день поливають.
7. Відразу після появи перших листків плівку прибирають. Через місяць вкорінені рослини прищипують і підгодовують азотним або фосфорним добривом.
8. В осінній період, в процесі підготовки до зими грунт, в якій ростуть живці, мульчують, а саму ємність накривають ящиком з отворами. Це допоможе вберегти ще слабкі молоді рослини від обмерзання і травм під важким снігом.
9. В середині квітня наступної весни саджанець можна висаджувати на постійне місце зростання.

Цікаво почитати Пересадка вейгели: коли краще пересаджувати (влітку, восени або навесні), як пересадити дорослу рослину з одного місця на інше

Незважаючи на те, що розмноження зеленими живцями не дає високих показників вкорінення, період цвітіння у такий вейгели настає значно раніше — вже через 2 роки.

Черенковать і вкорінювати пагони можна не тільки в грунті, а й у воді. Цей спосіб максимально простий і складається в приміщенні розрізаних пагонів в банки з водою до появи перших коренів.

Чи знаєте ви? Вейгела була відкрита в середині XVIII століття і отримала свою назву на честь ботаніка з Німеччини Ерхарда Вайгеля.

Однак для того, щоб підвищити відсоток успішного вкорінення, слід знати кілька основних тонкощів процесу:

• щоб уникнути сильного стресу майбутніх кущів воду, в якій стоять живці, не можна міняти — краще доливати по необхідності;
• температура води повинна бути не нижче +20 … + 22 ° С;
• оптимальним варіантом є наступний розподіл: в 200 мл рідини можна виставляти не більше 2-3 живців;
• рівень води в банку повинен бути невисоким, в іншому випадку можуть бути запущені процеси гниття;
• в залежності від часу заготівлі живців повинні змінюватися умови утримання: осінні пагони потрібно тримати в темному місці, весняні — в світлому;
• для прискорення процесу появи перших коренів в воду можна додати кілька таблеток активованого вугілля, фосфорно-калійну підгодівлю або препарати, що стимулюють ріст кореневої системи.

розмноження насінням

Збір посівного матеріалу проводиться пізньої осені чи ранньої весни. При цьому свіжозібране насіння не вимагають ніяких додаткових підготовчих процедур (наприклад, стратифікація або потреба пророщувати).

Важливо! Відсоток схожості насіння безпосередньо залежить від ступеня їх свіжості. Наприклад, на другий рік після їх збору цей показник становить всього 5%.

Для того щоб отримати нові саджанці, слід виконати кілька кроків:

1. Насіння висівають на початку — середині весни в попередньо підготовлені ємності з грунтовою сумішшю (2 частини торфу і 1 частина піску). Без заглиблення, посадковий матеріал просто розсипають по поверхні грунту, а зверху присипають піском і прикривають склом. Далі все накривають шаром поліетиленової плівки.
2. Кожен день саморобну «теплицю» провітрюють, а грунт зволожують. При цьому виробляти полив слід вкрай обережно, щоб не вимити насіння.
3. Після 20-25 днів з’являються сходи. Плівку і скло в цьому випадку потрібно прибрати, молоді рослини поливати не під корінь (щоб не розмити грунт), а поруч.
4. У період, коли у рослин сформується друга пара листя, проводять пікіровку — розсаджування сіянців в різні ємності невеликого обсягу (зручно використовувати пластикові стаканчики).
5. У перший рік життя вейгелу краще залишити в приміщенні, щоб вона набралася сил. Її висота в цей період складе близько 7 см, а на пагонах утворюються 2-3 пари листя.
6. Другий рік рослини проводять на відкритому повітрі в умови півтіні. Для цього ємність з сіянцями виставляють під дерево або чагарник з невеликою густоти крону. У цей період висота вейгели досягає вже близько 50 см.
7. На третій рік сіянці висаджують на постійне місце, а вже з четвертого року можна очікувати перше цвітіння.

Цікаво почитати Вейгела: види і сорти, опис, фото, гібридна і квітуча, корейська і карликова, застосування в ландшафтному дизайні

Серед основних переваг вирощування вейгели з насіння відзначають можливість вирощування за раз великої кількості нових рослин, які в подальшому будуть відрізнятися високою життєздатністю і стійкістю до температурних перепадів. Є й недоліки: досить тривалий період розвитку до першого цвітіння і трудомісткість процесу.

Розмноження відведеннями і кореневими нащадками

Ще один спосіб розмноження вейгели — за допомогою відводків. Для цих цілей вибирають сильні нижні пагони, які нахилені настільки, що стосуються землі. На них роблять кілька надрізів гострим ножем до листового вузла, після чого ці місця обробляють стимуляторами росту, прикладають до грунту і фіксують скобами.

Важливо! Зверху відводок присипають грунтом, а також мульчують органікою для збереження тепла і підвищеного рівня вологості.

Через кілька місяців гілки з надрізами укореняться. Однак остаточне відділення від материнського куща можливо тільки після 1 року, а пересадка на постійне місце — не раніше ніж через 3 роки.

Також вейгела може розмножуватися кореневими паростками, що досягається за допомогою високої здатності до розростання численних додаткових бруньок. Саме вони згодом дають нові пагони. Після закінчення формування кореневої системи син може бути відділений від маточного рослини і пересаджений на постійне місце зростання.

Серед основних переваг цього методу виділяють здатність до швидкого вкорінення і відновленню рослини після пересаджування. Є й недоліки — період цвітіння в цьому випадку настає значно пізніше (на 5-6 рік життя рослини).

Метод поділу куща

Розподіл куща часто використовують для розмноження при високому ступені розростання або в процесі пересаджування на нове місце. У цьому випадку рослина викопують з грунту і добре відмивають кореневу системи від бруду. Далі кущ розділяють на стільки частин, скільки необхідно (тут потрібно використовувати гострий ніж або секатор) — кожна з них повинна мати молоде коріння.

Місця зрізів рекомендується обробити вугіллям. Всю наземну частину обрізають і висаджують окремі фрагменти на свої місця. Процедуру слід проводити в період спокою у рослини (з середини жовтня по квітень) і тільки з тими кущами, які досягли трьох-чотирирічного віку. Перевагами методу виступають повне збереження сортових ознак і швидке укорінення вейгели, а ось особливих недоліків немає.

Правила пересадки

При пересадці рослини на нове місце слід знати, що його коренева система зможе пережити такий стрес тільки в трирічному віці і пізніше. При одночасному висаджуванні кількох кущів вейгели рекомендується врахувати оптимальне відстань між ними — не менше 1 м, а в разі високих сортів — не менше 2 м.

Важливо! Найкращим часом для проведення подібної процедури є середина весни, до початку розпускання листя. В іншу пору року велика ймовірність загибелі рослини.

Процес пересадки має складається з декількох етапів:

• коріння рослини добре зволожують, щоб грунт стала м’якша і викопування було менш травматичним;
• попередньо на новому місці готують посадкову яму — розмірами 50 × 50 см і глибиною близько 40-50 см (ці показники можуть варіюватися в залежності від розміру кореневої системи);
• на дно лунки укладають дренажний шар (можна використовувати гравій або биту цеглу) товщиною близько 20 см;
• кореневище рослини обробляють стимуляторами росту і після струшування розміщують його в ямі;
• лунку засипають ґрунтом і добре поливають;
• після деякого просідання грунту необхідно додати землю;
• прикореневій круг мульчують за допомогою торфу.

Завдяки невибагливості у догляді, високою приживлюваності і здатності швидко вкорінюватися вейгелу можна розмножувати будь-яким вегетативним способом, а провести таку процедуру зможе як досвідчений садівник, так і новачок в розведенні садових чагарників. Головне — вибрати найбільш оптимальний варіант для себе і дотримуватися всіх рекомендацій в його описі.

Вейгела Вейгела Олександра квітуча: фото і опис чагарнику, посадка і догляд в ландшафтному дизайні, зимостійкість