Жук із щупальцями на голові

0 Comments

Зміст:

Національний науково-природничий музей Національної академії наук України

Жуки, або Твердокрилі (ряд Coleoptera) — комахи з повним перетворенням, які у життєвому циклі проходять стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Свою назву твердокрилі отримали у зв’язку із перетворенням першої пари крил в надкрила (елітри), які використовуються для контролю повітряних потоків та захисту тіла від пошкоджень. Це одна із найбільших груп комах — ряд налічує понад 400 тисяч видів. Фактично кожним п’ятим видом тварин на Землі є жук. Розміри тіла жуків коливаються у широких межах — від 0,3 мм у видів родини перокрилкових (Ptiliidae) до 150 мм у жука-геркулеса з родини скарабеєвих (Scarabaeidae) та 170 мм у вусача-титана гігантського з родини вусачевих (Cerambicidae).

Топ-5 найбільших жуків світу

1. Вусач-титан велетенський

Вусач-титан велетенський (лат. Titanus giganteus (Linnaeus, 1771)) — жук із родини вусачевих (Cerambicidae), підродини Prioninae. Належить до найбільших комах на Землі, досягаючи 120–170 мм в довжину та сухій вазі 22–26 г. Розповсюджений у Неотропічній області Південної Америки.

Вусачі-титани нічні тварини: надвечір їхня активність зростає, вони виходять зі схованок, де проводять більшу частину дня (рослинна підстилка, дупла, гнилі колоди тощо), підіймаються на підвищення і злітають. Самці чутливіші до світла, ніж самки, найчастіше саме самці є здобиччю колекціонерів. Життя імаго (дорослих особин) триває три-п’ять тижнів, протягом цього часу вони не живляться, а живуть за рахунок поживних речовин, накопичених личинками протягом активної фази живлення та росту. Життєвий цикл цих гігантів достеменно поки не з’ясований.

2. Жук-Геркулес

Жук-Геркулес (лат. Dynastes hercules (Linnaeus, 1758) — жук з родини Скарабеєвих, або Пластинчастовусих (Scarabaeidae), підродини Dynastinae. Є фантастичні факти про цього прекрасного представника комах, які стверджують про можливість особин переносити об’єкти в 850 разів важчі за тіло, однак при проведенні експериментів з меншою масою показав, що максимум можливостей — перенесення об’єктів до 100 раз тяжчі за власну масу, хоч жук при цьому ледве може рухатися.

Максимальна довжина тіла самця — 171 мм, а самки — значно менша — до 80 мм. Розмір більшості особин самців складає 125-145 мм. Розмір крил до 22 см. Забарвлення надкрил самців залежить від вологості навколишнього середовища. Іноді надкрила самців набувають рідкісного блакитно-сірого забарвлення. Великий загнутий ріг притаманний лише самцям. Личинки досягають значних розмірів. Зустрічаються в Центральній та Південній Америці, островах Карибського моря протягом всього вологого сезону.

3. Жук-слон

Жук-слон (лат. Megasoma elephas Fabricius, 1775) — жук з родини Пластинчастовусих (Scarabaeidae), підродини Dynastinae. Поширений у Неотропіках.

За розміром сягають 70–120 мм, деякі самці бувають і більшими, причому вони в 2-3 рази перевищують за розмірами самок. Живуть у вологих тропічних лісах Мексики, Центральної та Південної Америки. Активні вночі, можуть підтримувати високу внутрішню температуру при активному пересуванні, незважаючи на зниження температури навколишнього середовища. Чисельність цих жуків значно зменшилася з вирубкою тропічних лісів, що зменшило площі для спарювання та розмноження. У таких країнах як Коста-Ріка, Нікарагуа та інших Центральноамериканських країнах люди використовують голови самців жука-слона як прикрасу — у вигляді намиста, прикрашеного золотом. Це також вплинуло на чисельність виду.

Представників цього виду використовують для досліджень польоту комах. Для цього науковці університету Берклі (Університет Каліфорнії) використовують вживлені електроди у структури тіла личинок, щоб потім контролювати політ імаго.

4. Жук-голіаф

Жук-голіаф (лат. Goliathus goliatus Linnaeus, 1771) — вид з родини Пластинчастовусих , підродини Cetoniinae. Живуть у Екваторіальній Африці.

Довжина тіла самців коливається від 70 до 110 мм, а самок — 50–80 мм. Самці можуть досягати маси тіла до 47 грамів і вважаються найважчими жуками світу. За деякими даними маса може сягати 80–100 грамів. Самці мають рогоподібний виріст на голові, у самок такого виросту нема, а голова у формі щита, що сприяє кращому викопуванню виїмок для відкладання яєць. Активні та літають вдень, більшу частину часу проводять в кронах дерев, а спускаються на поверхню ґрунту дуже рідко. Живляться соком дерев та перезрілими фруктами. Імаго живуть доволі довго — до 6 місяців.

Після спарювання самки зариваються в землю, де відкладають яйця. Личинки харчуються перепрілим листям та перегноєм, а також їм властивий канібалізм — личинки старшого віку можуть поїдати більш молодих особин. До кінця розвитку личинки можуть досягати 150 мм довжини та мають масу до 100–110 грамів. Лялькування відбувається під землею.

5. Вусач-каліпоґон реліктовий

Вусач-каліпоґон реліктовий (Callipogon relictus Semenov, 1899) — жук з родини Вусачів, підродини Prioninae. Найбільший жук фауни Сходу Росії (Амурська область), Кореї та Китаю.

Довжина тіла самців — 85–112 мм, самок — 65–85 мм. Вусики у самця довші, ніж у самки, не досягають вершини надкрил. Кожна самка відкладає до 28 яєць. Личинки розвиваються переважно в деревах з товстим стовбуром — в’язі спорідненому (Ulmus propinqua), ясені маньчжурському (Fraxinus mandschurica), липі амурській (Tilia amurensis) і тополі Максимовича (Populus maximowiczii); рідше заселяє дуб монгольський (Quercus mongolica), березу ребристу (Betula costata) і клен маньчжурський (Acer mandschurica). Для розвитку личинок у першу чергу потрібні усихаючі на корені дерева; зі впалих, але попередньо заселених дерев, виходять невеликі жуки. Дерева, заселені личинками вусача, як правило заражені грибком Pleurotus citrinopileatus, що сприяє розкладанню деревини. Розвиток личинки триває 4–6 років. Личинки різних віків часто зустрічаються разом.

Отже, бачимо, що жуки можуть досягати великих розмірів, що є наслідком не так власних потреб імаго, а довготривалим розвитком личинкових стадій цих груп комах. Більшість з найбільших за розміром членистоногих мають личинок, що живуть від одного до кількох десятків років, в той час як дорослі особини — від кількох тижнів до кількох місяців. Тому імаго виступає лише стадією розмноження. Також слід звернути увагу, що більшість гігантів серед комах — тропічні чи субтропічні види, саме життя личинок в умовах достатньої кількості харчових ресурсів дає велике різноманіття поживних речовин для активного росту та розвитку великих комах загалом і личинок зокрема.

Україна теж має своїх гігантів, більшість з яких є представниками родина Вусачеві (Cerambicidae) — Cerambyx cerdo Linnaeus, 1758; родини Скарабеєві, або Пластинчастовусі (Scarabaeidae) — личинки та імаго хрущів (зокрема, Polyphylla fullo Linnaeus, 1758), жуків-носорогів (зокрема, Oryctes nasicornis (Linnaeus, 1758)); родини Рогачевих, або Гребеневусі (Lucanidae) — всім відомий рогач, або жук-олень, — Lucanus cervus Linnaeus, 1758 тощо.

Довідку підготувала Катерина Очеретна, 31.05.2020

редактор Ігор Загороднюк

Види жуків: ТОП-18 – фото, назви, опис

Жуки – найпоширеніші комахи на Землі. Існує майже 400 тисяч їх різновидів – від настирливого довгоносика до милого сонечка. Нижче наведені найпоширеніші види жуків у світі з фото та описом.

Види жуків із фото: сонечко (Coccinelidae)

Сонечка або Кокцінеліди – найбільш відомі яскраві жуки у світі. Вони мають доволі впізнаний вигляд через наявність темних точок на яскраво-забарвленому тілі. У світі існує понад 5000 видів цих жуків.

Найчастіше за все зустрічаються сонечка із червоним тілом, вкритим великим темними крапками. Проте забарвлення у цих жуків також може бути жовтим, помаранчевим, сірим або коричневим. Навіть існують сонечка із темним тілом, вкритим червоними або жовтими крапками.

Різновиди жуків: мертвоїди (Silphidae)

Ця родина жуків налічує приблизно 200 видів. Вони зустрічаються на всіх материках, але переважно у Північній півкулі. Жуки-мертвоїди дуже різноманітні за виглядом та забарвлення. Довжина тіла у них залежно від виду може варіюватися від 6 мм до 4 см.

Об’єднує представників цієї родини те, що вони харчуються падлом на стадії імаго та личинки. Деякі види мертвоїдів також можуть споживати живих равликів та слимаків.

Види жуків: шкіроїди (Dermestidae)

Ця родина жуків об’єднує понад 1400 видів. Жуки-шкіроїди зазвичай невеликі: завдовжки лише 3-9 мм. Тіло у них овальної форми, опукле і вкрите лусочками або волосками. Забарвлення переважно чорне або темно-коричневе, на надкрилах можуть бути жовті або червоні ділянки.

Живляться жуки-шкіроїди рослинними та органічними рештками. Саме ці жуки нерідко становлять головну загрозу для музейних екземплярів.

Жуки-хижаки або стафіліни (Staphylinidae)

Ця родина жуків займає друге місце у світі за чисельністю. Вона налічує понад 46 тисяч видів, що зустрічаються в різноманітних куточках планети, але переважно у вологих місцях. Довжина тіла у жуків-стафілінів варіюється у межах від 5 мм до 5 см, хоча у переважної більшості вона не більш 8 мм.

Забарвлення у жуків-хижаків червонувато-коричневе або коричнево-чорне, інколи – з жовтими або червоними відмітинами. Задні крила зазвичай добре розвинені, ці твердокрилі вправно літають.

Види жуків з фото: довгоносики, слоники або свинки (Curculionoidae)

Ця родина твердокрилих є найбільшою за чисельністю. Вона налічує понад 60 тисяч видів. Більшість із них вважаються шкідниками сільськогосподарських угідь та запасів зерна.

Розміри тіла у жуків-довгоносиків варіюються в межах від 1 мм до 4 см. Забарвлення може бути від коричневого до чорного. Форма тіла у цих жуків овальна, тонка, рідше – витягнута.

Всі різновиди довгоносиків умовно поділяються на 2 групи: коротко- та довгохоботкові. У перших із них хоботок не довше, ніж основна частина голови, а у других – навпаки.

Різновиди жуків: туруни або жужелиці (Carabidae)

Ця родина твердокрилих займає третє місце у світі за чисельністю. Налічується понад 40 тисяч видів жужелиць у світі. З них приблизно 2700 видів зустрічається в Європі та 2000 – у Північній Америці.

Більшість цих жуків металева або блискуче чорна. Залежно від виду туруни можуть відрізнятися кольором та розміром, але всі вони мають ребристі крильця.

Більшість різновидів жужелиць не літають. Харчуються ці жуки іншими комахами, равликами, черв’яками, слимаками та насінням рослин, у тому числі бур’янів.

Види жуків з фото: пластинчастовусі або скарабеї (Scarabaeidae)

У світі існує близько 30 тисяч видів пластинчастовусих. До них належать в першу чергу гнойовики, а також бронзівки та чимало хрущів.

Всі ці жуки мають міцне тіло здебільшого яскраво металевого кольору. Їх розмір варіюється від 1,5 мм до 16 см. Найбільшим представником цієї родини є жук-геркулес.

Взагалі пластинчастовусі дуже відрізняються за формою, кольором, розміром, наявністю шипів, рогів та виростів на спині або голові. Через це саме ці види жуків найчастіше за все приваблюють колекціонерів.

Різновиди жуків з фото: рогачі (Lucanidae)

Ця родина налічує приблизно 1200 видів жуків. Видова назва пов’язана з наявністю схожих на роги великих щелеп у самців. Рогачі – доволі великі жуки.

Розмір тіла у них сягає 5-8 см. Забарвлення зазвичай чорне, коричневе, зелене або червонувато-коричневе.

Переважна більшість рогачів зустрічається у тропічних лісах, де достатньо гнилої деревини. Всі ці жуки живляться соком рослин.

Види жуків з фото: м’якотілки (Cantharidae)

Існує 35 тисяч різновидів м’якотілок. Ці жуки мають м’які крила та прямі боки. Розмір тіла у них в межах 8-13 мм. Забарвлення жуків-м’якотілок може варіюватися від жовтого до червоного з коричневими або чорними крилами.

Через поєднання жовто-червоних барв їх іноді ще звуть жуками-пожежниками. Харчуються м’якотілки рослиноїдними комахами.

Різновиди жуків у світі: світляки (Lampyridae)

Ця родина жуків об’єднує приблизно 2000 різновидів. Світляками їх звуть через біолюмінесценцію вночі. Зустрічається цей вид жуків по всьому світу.

Проте найбільше різноманіття світляків спостерігається у тропічних широтах. Найчастіше за все ці жуки зустрічаються на болотах та луках, в лісах та лісостепу поблизу води.

Довжина тіла у світляків у межах 1-2,5 см. Ці жуки мають маленьку голову з великими очима. Вони можуть випромінювати зелене, червоне, блакитне або жовте світло. Орган, який за це відповідає у світляків, зазвичай розташований в задній частині черевця.

Види жуків у світі: крайовики (Coreidae)

Ці рослиноїдні клопи зустрічаються в різних регіонах світу, але найчастіше за все в тропіках або субтропіках. Розмір тіла у них варіюється від 7 мм до 4 см. Проте більшість жуків крайовиків не більш 2 см.

Форма тіла у крайовиків може бути різною, але найчастіше за все розпластана. У деяких видів цих жуків надкрила вкриті шипами або горбками.

Колорадські жуки (Leptinotarsa)

Через свій яскравий вигляд і славу шкідника картоплі цей вид жуків є дуже відомим. Він має яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення із 5 темно-коричневими смужками, розташованими поздовж тіла.

Вважається, що батьківщиною колорадського жука є Мексика та американський штат Колорадо. До Європи він потрапив у 1877 р., але найбільш поширився впродовж Другої світової війни.

Види жуків з фото: листоїди (Chrysomelidae)

Ця родина жуків займає 4 місце у світі за чисельністю. Налічується понад 35 тисяч видів листоїдів. Вони є одним із найпоширеніших видів жуків у світі. При цьому кожен з них харчується певними рослинами.

Розмір жуків-листоїдів варіюється в межах 1-35 мм. Форма тіла у них є більш-менш округлою, а забарвлення може бути доволі різним.

Різновиди жуків у світі: короїди (Ipidae)

У порівнянні з багатьма іншими видами жуків це доволі невелика родина. У світі налічується понад 3000 різновидів короїдів. Ці жуки доволі поширені в лісах різних куточків планети.

Тіло у короїдів циліндричне, невелике. Його довжина варіюється у межах 0,8-1,2 мм. Більшість короїдів живуть під корою або в деревині стовбурів дерев.

Види жуків з фото: ковалики (Elateridae)

Ця родина жуків налічує приблизно 7000 видів, що розповсюджені по всій земній кулі. Розмір у більшості з них становить менш ніж 2 см. Тіло у жуків коваликів видовжено-овальне, коричневе або чорне без відміток, хоча деякі барвисті.

Ці жуки використовують характерне клацання для відлякування хижаків. Якщо їх перевернути на спину, то вони не можуть перевернутися лише завдяки ногам.

Різновиди жуків: вусачі (Cerambycidae)

Ця родина твердокрилих є п’ятою у світі за чисельністю. Вона налічує приблизно 33 тисячі видів, які розповсюджені по всьому світу. На теренах України існує приблизно 280 різновидів цих жуків.

Вусачі – один з найбільш вивчених видів жуків. Це зумовлено їх естетичною привабливістю та високою популярністю серед колекціонерів. Довжина тіла у вусачів варіюється у межах 1,5-4 см. Деякі представники цих жуків причиняють серйозну шкоду хвойним деревам.

Види жуків: златки (Buprestidae)

У світі налічується 16 тисяч видів жуків златок. Вони розповсюджені на всіх континентах та островах, крім Антарктиди та Арктики. Найбільша кількість різновидів златок зустрічається у тропічному та субтропічному кліматі. В Україні відомо 104 види цих жуків.

Розмір тіла у златок у межах від 2 мм до 100 см, хоча у більшості – 1-3 см. Забарвлення у них блискуче металеве, варіюється від мідно-червоної до синє-фіолетового. У пустельних різновидів зазвичай є восковий наліт.

Види жуків з фото: плавунці (Dytiscidae)

Існує понад 4000 видів плавунців. Вони є найбільш відомими водяними жуками. Плавунці населяють як природні (озера, болота, річки), так і штучні водойми (колодязі, канали), зазвичай із прісною, рідше – солонуватою водою.

Плавунці мають тіло зазвичай овальної форми, переважно чорного або коричневого кольору. Цей вид жуків є хижаками, що харчуються водяними комахами, тритонами, мальками та пуголовками.

Березень 2024

ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Найбільші жуки у світі: ТОП-10

Безсумнівно, найбільші жуки існували в доісторичну епоху, але й сьогодні у світі зустрічаються види гігантських комах, які завдяки розмірам та унікальній зовнішності нерідко набувають колекційної цінності.

Бразильський дроворуб-більшезуб

Розміри: до 17,8 см

Тропічний бразильський дроворуб-більшезуб широко відомий як Sabertooth Longhorn, що означає «шаблезубий довгорог». Комаха належить до найбільших жуків: довжина його тіла досягає 17,8 см з урахуванням жвал – пари щелепних виступів.

Жук мешкає у південноамериканських тропічних лісах та зустрічається на території кількох країн. Представники виду більшу частину життя проводять у стадії личинки, що триває від 2 до 10 років. Фаза дорослої комахи триває лише кілька місяців, протягом яких відбувається розмноження. Самки дроворубів-більшезубів відкладають яйця під корою мертвих хвойних дерев.

Жук-геркулес

Розміри: до 17 см

Свою незвичайну назву жук-геркулес отримав на честь давньогрецького міфічного героя Геракла (лат. Herculēs), який прославився неймовірною фізичною силою. Комаха здатна піднімати та переносити предмети, що у 850 разів перевищують їх власну вагу.

Ареал проживання жука-геркулеса охоплює острови Карибського басейну, південні та тропічні регіони американських континентів. Вони мають велике значення для екосистеми: харчуючись гнилою деревиною, беруть участь у біологічному розкладі та кругообігу поживних речовин.

Дорослі особини можуть досягати 17,1 см завдовжки, але їхній середній розмір становить від 5 до 8,5 см. Зазвичай чорне тіло мають жорсткі оливкові надкрила, які темніють при підвищенні вологості повітря. Личинки жука-геркулеса розвиваються в гниючих деревних стовбурах та колодах.

Дроворуб-титан

Розміри: до 16,8 см

Дроворуб-титан – один із найбільших жуків планети. Вперше він був описаний у 1771 році шведським натуралістом Карлом Ліннеєм і протягом багатьох десятиліть вважався великою рідкістю. Нині він зустрічається найчастіше. Дослідники знаходять все більше великих екземплярів, які швидко розходяться по колекціонерам. У зв’язку з високою цінністю і рідкістю дроворуб-титан поки недостатньо вивчений.

Ймовірно, основним ареалом проживання жука є тропічні ліси Амазонки. Встановлено, що він веде нічний спосіб життя, а вдень ховається в гнилих пнях та дуплах. Про періоди розвитку та харчування комахи відомо мало.

Вусач хірус

Розміри: до 16 см

Гігантський фіджійський довгорогий жук Xixuthrus heros відноситься до сімейства Усачі і вважається дуже рідкісним видом. Це досить велика комаха: довжина його тіла досягає 15 см, а з урахуванням вусиків і ніг – 16,5 см. Існують згадки про 20-сантиметровий екземпляр, але ця інформація науково не була перевірена.

Надкрилля у самця вусана піщано-кремові, а в жіночих особин – буро-коричневі. По їх поверхні проходять поздовжні смуги, найчастіше чорні. Коли комахі загрожує небезпека, вона починає видавлювати струмені повітря з-під надкрил і видавати шипіння. Жуки мають великі та сильні жвали, за допомогою яких вони розгризають тверду деревину та подрібнюють листя.

Жук нептун

Розміри: до 15,7 см

Dynastes neptunus входить до найбільших жуків планети: середня довжина його тіла становить від 4,8 до 8 см, але в деяких випадках може досягати 15,7 см. Назва комахи дано на честь Нептуна – бога морів у римській міфології. Ймовірно, це пов’язано з незвичайною зовнішністю: на його голові та грудному відділі розташовано чотири роги, що має схожість із тризубом Нептуна.

На голові самця розташований великий рогоподібний відросток із декількома зубцями, спрямований вперед. Зверху, прямо напроти першого, знаходиться настільки ж великий і потужний виріст, вигнутий донизу. Його кінець покритий густими буро-рудими волосками. Під ним є ще два невеликі роги, по одному з кожного боку.

У самок виростів немає, на лобі присутній лише маленький клиноподібний горбок, за допомогою якого вона проштовхує гнилу деревину і пробирається вперед.

Жук-слон

Розміри: до 12 см

Гігантський жук-слон мешкає у низинах тропічних лісів Центральної та Південної Америки. Розмір його тіла коливається не більше від 7 до 12 см. Сьогодні популяції виду стрімко скорочуються, що пов’язано із знищенням екосистеми внаслідок людської діяльності.

Цей вид відноситься до підродини жуків-носорогів. Тіло комахи має чорне забарвлення, але густа мікроскопічна шерсть в області надкрил надає йому жовтого відтінку. Самці мають дві характерні рогоподібні вирости на голові, третій виступає з передгруддя. Роги використовуються для оборони, а також під час конкуренції за здобич.

Реліктовий дроворуб

Розміри: до 11 см

Реліктовий дроворуб або реліктовий вусач зустрічається у змішаних та широколистяних лісах північної частини Китаю, а також у КНДР та Південній Кореї.

Самки реліктового дроворуба досягають у довжину 9 см, а самці – 11 см. Тіло дорослої комахи має чорне забарвлення, надкрила буро-каштанові. Вони мають сильний щелепний апарат, скульптура якого у самців відрізняється високим ступенем мінливості. Личинки білого кольору також мають міцні чорні жвали. Личинки заселяють висохлі листяні товстоствольні дерева, де живуть близько 4-6 років.

Жуки-голіафи

Розміри: до 11 см

Представники роду жуків-голіафів входять до найбільших і найважчих комах планети. Окремі особи самців можуть досягати 11 см у довжину і 100 гр у вазі.

Ареал проживання жуків-голіафів охоплює майже всі регіони африканського континенту. Залежно від району поширення вони можуть змінювати забарвлення: у центральній частині та екваторіальному поясі переважають темні особини, а на півдні – світлі.

Жук-олень

Розміри: до 9,1 см

Жук-олень вважається найбільшим із жуків, що мешкають на території Європи. Середня довжина тіла комахи становить 7-7,4 см, але окремі особи самців можуть досягати 9,1 см.

Жук-олень мешкає у заплавних місцях, на рівнинах та у горах. Він полюбляє заселяти листяні дерева, переважно дуби. Личинки живуть у корінні старих гниючих дерев, дорослі особини ховаються під корою. Тут вони можуть виживати у сильні морози. Комахи харчуються деревним соком та росою.

Жук-олень занесений до Червоної книги більшості країн Європи. Зникнення образу пов’язані з втратою звичного довкілля: санітарні чищення лісів руйнують екосистему. Крім того, гігантський рогатий жук викликає інтерес як колекційний екземпляр.

Dynastes grantii

Розміри: до 8 см

Жук Dynastes grantii вважається найбільшим представником роду Scarabaeus. Середня довжина тіла комахи становить 5,8-6,5 см, але в окремих випадках сягає 8,5 см. Переважно живе у окремих районах США та Мексики.

Самців відрізняють два великі роги: перший зубчатий виріст розташований на голові, другий покритий густими бурими волосками і знаходиться на переднеспинці вище. За допомогою рогів жук обороняється під час нападу ззовні. Самки не мають рогів.

Тривалість життя личинок Dynastes grantii становить 2-3 роки, а імаго – кілька місяців. Вони живуть у гнилі деревини, найбільш активні в нічний час доби. Масово злітаються до джерела світла.