Чи може бути пронос від редьки

0 Comments

Пронос у дитини: причини, симптоми та лікування

Пронос є найрозповсюдженішою проблемою у дітей будь-якого віку, але частіше вона зустрічається у перші роки життя малюка. У медичній літературі така проблема визначається терміном «діарея». Вона є самостійною патологією, це один з частих проявів багатьох хвороб. Якщо з’являється пронос, він може бути потенційно небезпечним симптомом того чи іншого захворювання. Діарея у дитини, на відміну від дорослих, триваліша, і у випадку її виникнення часто може бути необхідною невідкладна допомога.

Автор: к.мед.н. Томків Зоряна Василівна

Діарея — це неоформлені або рідкі випорожнення, що виникають від 3-х разів на день, тривалістю понад добу, які супроводжуються надмірною втратою електролітів та рідини. Якщо характеризувати дитячий пронос, то до уваги береться стільки збільшення частоти, скільки консистенція випорожнень. Особливо це стосується немовлят. Тривалість діареї часто доходить до 7-ми діб, а іноді вона зберігається і до 14 діб.

Сильний пронос у немовляти небезпечний перш за все тим, що за такого розладу організм швидко втрачає рідину та електроліти, важливі для нормального протікання фізіологічних процесів. При цьому, що молодшою є дитина, то швидше відбувається втрата. Причина цього криється в особливостях дитячого організму, незрілості його процесів, а також у нестійкості його водно-електролітичного балансу.

Різновиди

Класифікація проносу враховує різні ознаки.

Залежно від тривалості кишкових розладів, діарея у дитини буває:

  • гострою — до 14 днів;
  • затяжною — понад 2 тижні та до 2-3 місяців;
  • хронічною — понад 2 місяці.

За ступенем важкості — легка, середньоважка, важка. Визначається це за загальним станом пацієнта, надмірністю та частотою випорожнень, чіткістю додаткової симптоматики.

Залежно від причинного фактору розрізняють інфекційні проноси (наслідок сальмонельозу, дизентерії та інших бактеріальних і вірусних інфекцій) та неінфекційні (такий пронос у дитини без температури не пов’язаний з іншими подразниками). Другий тип розподіляють на:

  • аліментарний — виникає у випадку порушення режиму харчування, алергічних реакціях на ті чи інші продукти;
  • токсичний — у випадку ниркової недостатності, отруєнні миш’яком, ртуттю;
  • диспепсичний — за недостатнього вироблення в організмі певних ферментів;
  • неврогенний — виникає у результаті порушення моторної діяльності кишечника, наприклад, діарея при переляку, хвилюванні;
  • медикаментозний — як наслідок впливу на організм дитини медикаментів, що порушують кишкову мікрофлору (наприклад, антибіотиків);
  • функціональна діарея у дітей раннього віку.

Причини проносу у дітей

Часто батьки цікавляться, якщо у дитини пронос без температури, що робити у таких випадках, та чому це трапилося? Неінфекційні діареї часто можуть виникати у результаті вживання деяких ліків: антибіотиків, проносних. Рідкі випорожнення у немовляти можуть спостерігатися у випадку отруєння важкими металами, грибами, деякими рослинами, а також за гіпервітамінозів.

Пронос у новонароджених, особливо якщо дитина народилася недоношеною або недостатньо зрілою, може виникати внаслідок вродженої чи тимчасової непереносимості лактози. При цьому також спостерігається біль, зниження маси тіла, живіт здуто, кишечник бурчить. За лактазної недостатності у новонародженого виникає затяжна діарея, симптоми у дітей збільшуються після вживання молока. Калові виділення за наявності цього захворювання мають кислий запах, вони рідкі, піняться, без патологічних домішок.

До того ж у немовляти хронічна діарея може бути ознакою алергії на білок коров’ячого молока. У малюків на штучному вигодовуванні алергеном виступають білки молочної суміші, а у немовлят на природному ¾ білки, що потрапляють у молоко матері з молочних продуктів у її раціоні. Харчову алергію можуть викликати й інші продукти харчування матері. У такому випадку діарея у дитини виникає без температури та супроводжується різними проявами алергії.

У немовлят до року, зокрема після введення прикорму, поява проносу також може свідчити про харчову алергію. Крім того, діарея у дитини у цьому віці може бути одним із проявів целіакії (спадкового захворювання, пов’язаного з порушенням травлення). Симптоми останньої розвиваються за наявності у раціоні продуктів, що містять глютен (жито, ячмінь, пшениця, овес). За целіакії випорожнення:

  • мають неприємний запах, світлий колір;
  • характеризуються великим об’ємом, частотою понад два рази на день;
  • зі стінок горщика змивається погано, не містить патологічних домішок.

У малюків, старших за 6 місяців, а також у дітей від року може виникати функціональна діарея, за якої випорожнення відбуваються щоденно протягом місяця 3 та більше разів на добу, кал неоформлений, безболісний. Дитина при цьому не відстає у розвитку. У такому випадку необхідно виключити гастроентерит ¾ діарею, викликану впливом вірусних або бактеріальних інфекцій.

Інфекційну діарею викликають різноманітні бактерії та віруси, інколи гриби та найпростіші. Кишкова інфекція виникає при зараженні від хворої людини. Вода, предмети побуту, ґрунт, посуд, їжа можуть тривалий час зберігати патогенну мікрофлору (ротавіруси, аденовіруси, ентеровіруси, клостридії, стафілококи, шигели, тощо).

Діагностика діареї у дитини

Вкрай важливо визначити причину виникнення діареї у дитини. Для цього лікар проводить візуальний огляд малюка та його випорожнень, а також опитування батьків для того, аби виявити частоту випорожнень та сечовиділення, їхні особливості, можливу наявність алергії, спадкових захворювань, осередка інфекції у родині (у випадку бактеріальних або вірусних діарей), а також іншу інформацію, необхідну для визначення причини виникнення проносу у дитини.

Якщо пронос виник у немовляти, перш за все лікар проведе дослідження для визначення можливості харчової алергії, лактазної недостатності та інших порушень обміну речовин.

Більшість гострих діарей провокується вірусами (наприклад, ротавірусом). У цьому випадку, для визначення збудника проводять дослідження ІФА калових мас. Проноси, викликані бактеріями чи найпростішими, зустрічаються рідше. Для виявлення їх причини лікар призначає бактеріальний посів калу. Крім того, може призначатися аналіз та посів сечі. Якщо у дитини на тлі діареї спостерігається тяжке зневоднення, проводиться дослідження рівня електролітів та сечовини у плазмі крові.

Лікування

Особливості терапії залежать від походження діареї та ступеня зневоднення. Лікар, після огляду та необхідних обстежень, вирішить, чим лікувати пронос у дитини у кожному конкретному випадку.

За наявності алергії на білок коров’ячого молока, целіакії та лактазної недостатності важливою умовою ефективної терапії є відповідна елімінаційна дієта, пов’язана з виключенням з харчування дитини продукту, що викликає негативну реакцію. За алергії на білок коров’ячого молока рекомендовано амінокислотні суміші або суміші зі значним гідролізом білка молока. Для харчування за целіакії або лактазної недостатності існує багато різних безлактозних та безглютенових сумішей, що показані у випадку даних патологій Якщо протягом 1-го місяця за елімінаційної дієти немає покращення, причини діареї у немовляти можуть бути іншими.

Якщо у дитини на тлі проносу спостерігається висока температура, блювота та в’ялість, варто негайно звернутися за медичною допомогою.

Перша допомога, яку варто надати дитині з гострою діареєю, ¾ це відновлення кількості рідини для того, аби уникнути сильного зневоднення. До огляду лікарем малюку треба давати багато пити, аби попередити зневоднення: узвари, чай з лимоном дітям після 2-х років. Протипоказано занадто солодкі напої. В аптеці можна купити різні засоби для відновлення водно-сольового балансу. Пити потрібно давати з чашки невеликими ковтками.

Важливий момент за діареї — правильне харчування. Дітям до року на грудному вигодовуванні годування груддю припиняти не варто, оскільки гострий пронос не впливає на здатність малюка засвоювати їжу. Одночасно варто зменшити на третину час прикладання дитини до грудей протягом 1-2 годувань. Малюкам на штучному вигодовуванні також рекомендовано зниження обсягу суміші 1-2 годувань на третину. До того ж, лікар може перевести дитину на низько- чи безлактозні суміші.

За дієти у випадку проносу у дітей після 1-го року харчування має бути помірним, нежирним та легким. Показано овочеві страви, терті яблука, морквяний суп. Важливо виключити жирні продукти та іншу їжу, що подразнює шлунок. Заборонено консервовані фруктові соки та солодкі газовані напої, бо вони можуть призвести до посилення проносу.

У випадку лихоманки показано жарознижуючі засоби на основі ібупрофену чи парацетамолу. За бактеріальних проносів призначають антибіотики. Також лікар може порекомендувати пробіотики чи сорбенти.

Пробіотики ¾ це живі мікроорганізми, що зумовлюють позитивний ефект на формування та підтримання здорової мікрофлори кишечника. Оскільки за сильного проносу страждає слизова оболонка кишечника та організми, що його населяють ¾ мікрофлора ¾ призначення пробіотичних препаратів допомагає кишечнику дитини швидше відновити нормальну роботу після розладу.

Якщо стан пацієнта не покращується, необхідно виявити, чому не проходить пронос, та, у разі необхідності, направити дитину до стаціонару. Госпіталізацію також показано за:

  • наявності крові у випорожненнях;
  • судом;
  • ознак вираженого зневоднення;
  • нудоти із домішками жовчі та нестримного блювання;
  • підозр на хірургічну патологію.

Профілактика

Неможливо повністю убезпечити дитину від всіх небезпек у світі. Та цілком можливо вжити профілактичних заходів, аби не виникав пронос. Це набагато краще, аніж потім довго приймати різні засоби від діареї у дітей. Необхідно звернути увагу на наступні моменти:

  • З ранніх років привчати малюка мити руки перед прийомом їжі, після прогулянок на вулиці, відвідування туалету, контакту з тваринами.
  • Прикорм вводити поступово, починаючи з невеликої кількості. Занадто рано не вводити їжу, що важко перетравлюється.
  • Мати, що годує груддю, має правильно та раціонально годуватися.
  • Продукти харчування мають бути добре оброблені термічно.
  • Свіжі овочі та фрукти треба гарно мити руки перед їжею перед вживанням.
  • Небезпечними є курячі яйця — на їхній шкаралупі може міститися збудник сальмонельозу, основним симптомом якого є діарея. Тому перед вживанням яйце слід помити. А ще краще — витримати його в оцтовому розчині, він зможе знищити бактерії.
  • Щоб не було проносу, для приготування їжі малюку варто брати лише безпечну воду з перевірених джерел.
  • Не купляти продукти на стихійних ринках.
  • Дотримуватись режиму харчування, не годувати дитину занадто часто та не робити між прийомами їжі великих перерв.
  • Всі страви мають бути свіжоприготованими, категорично заборонено давати дітям несвіжі продукти.
  • Уникати сильних психоемоційних навантажень.
  • Прибирати із зони досяжності медикаменти, засоби побутової хімії.

Профілактика проносу у дитини знизить ризик його виникнення у кілька разів.

Причини виникнення та ознаки діареї. Чим і як лікувати пронос у дитини

Причини та ознаки діареї. Лікування проносу таблетками

Пронос, блювання та підвищена температура – часті супутники розладу з боку шлунково-кишкового тракту та деяких інших патологічних станів. Ця «трійка» здатна суттєво зіпсувати якість життя, хай і на короткий термін. Розглянемо, які причини проносу і як можна його позбутись.

Чому виникає діарея

Пронос (діарея) – рідкі випорожнення через збій у системі травлення. Пронос не є окремим захворюванням, це один із симптомів певної патології.

З’ясовуючи, чим і як лікувати пронос у дитини чи дорослого, спочатку слід визначити його точну причину. Найпоширеніші чинники, які провокують виникнення діареї, – порушення зі сторони ШКТ:

  • споживання зараженої некип’яченої води;
  • вживання заражених інфекцією продуктів, які не обробили будь-яким із кулінарних методів (м’ясо, риба) чи елементарно не вимили (овочі, фрукти);
  • харчова непереносимість деяких біологічних сполук (наприклад лактози);
  • синдром подразнення кишківника (функціональні розлади кишківника за відсутності органічного ураження);
  • непереносимість якогось із лікарських засобів. Описані випадки, коли лікарські засоби від діареї через індивідуальну непереносимість викликали пронос;
  • алергічна реакція на продукт харчування;
  • хвороба Крона (утворення гранул на слизовій оболонці кишківника);
  • виразковий коліт (виразково-запальне враження слизової оболонки одного чи декількох відділів товстого кишківника);
  • ракове ураження прямої кишки;
  • синдром мальабсорбції (патологія, яка характеризується зсувами у всмоктуванні поживних речовин у кишківнику).

Також вивчені інші чинники, які викликають пронос і які не пов’язані безпосередньо з захворюваннями чи збоями з боку шлунково-кишкового тракту. Це:

  • подразнення кишківника сусідніми структурами – пухлиною чи маткою на пізніх термінах вагітності (завдяки цьому стає зрозумілим, чому виникає рідкий стул при вагітності);
  • стресові ситуації, які супроводжуються вираженим емоційним зсувом.

Причини проносу в дітей

У ряді випадків розлад травлення у дітей обходиться без гіпертермії. Причини проносу без підвищеної температури у дитини:

  • у дітей до одного року життя – реакція на прикорм, який вводиться вперше. У таких випадках його слід відмінити;
  • у дітей до двох років життя – нові для організму бактерії, які вперше потрапили у шлунково-кишковий тракт;
  • стрес – через покарання батьків, зауваження вихователя в дитячому садку, контрольну роботу в школі. Такі ситуації періодично повторюються, тому неважко встановити, що причиною проносу у дитини стала саме емоційна напруга;
  • недозрілі фрукти, ягоди, овочі. У дитячому віці система травлення ще не до кінця сформована, і деякі продукти, потрапивши в ШКТ, можуть запустити бродильні процеси;
  • надмірне вживання солодкого.

Молодих батьків непокоїть пронос зеленого кольору в немовляти. Він часто може спостерігатись через причини, які не повинні викликати паніку:

  • виділення залишків меконія (первинного калу);
  • становлення шлунково-кишкового тракту і його звикання до грудного молока;
  • надто рідке грудне молоко;
  • особливості материнської груді – молочні протоки надто вузькі й дитина висмоктує лише рідку частину молока.

Але слід враховувати й те, що зелений кал може з’явитись як наслідок патогенних чинників – таких як:

  • виникнення дисбактеріозу. Він може виникнути при неправильному введенні прикорму, наявності у ШКТ кишкової палички, через лікування антибіотиками;
  • ряд кишкових інфекційних захворювань – насамперед це ротавірусна інфекція, ешеріхіоз, кампілобактеріоз. Особливо небезпечними вважаються дизентерія та сальмонельоз, який виникає через вживання в їжу заражених сальмонелою курячих яєць.

Симптоми діареї

  • рідкі (у ряді випадків – смердючі) випорожнення. Іноді можуть нагадувати рідину без твердих домішок;
  • почастішання акту дефекації;
  • часто – підвищена температура і блювання.

У багатьох випадках пронос, блювання та підвищена температура можуть супроводжуватись різкими болями у животі за типом спазмів. Після відвідування вбиральні болі на певний час минають, але блювання та гіпертермія непокоять і далі.

Якщо діарея затяжна, то вона впливає на загальне самопочуття пацієнта. Причина – втрата з калом рідини (зневоднення) і електролітів. Спостерігаються такі ознаки:

  • сухість язика і губ;
  • відчуття посиленої спраги;
  • з меншою частотою, аніж у нормі, сечовипускання (іноді – 1 раз на добу та менше);
  • виражена загальна слабкість;
  • втомлюваність;
  • різке зниження працездатності.

При ряді захворювань, які супроводжуються профузним (невпинним) проносом, можуть виникнути порушення з боку периферичної нервової системи і серцево-судинної діяльності. Вони також пояснюються порушеннями водно-елетролітного балансу.

Чим і як лікувати пронос у дитини та дорослого

Якщо пронос виник через банальне харчове порушення, з ним можна впоратись у домашніх умовах (зокрема за допомогою немедикаментозних засобів). Але лікування проносу таблетками, які допомогли раніше, необхідно проводити під контролем лікаря. Рекомендації, за допомогою яких можна нормалізувати роботу шлунково-кишкового тракту:

  • пийте за можливості більше рідини (води чи неміцного зеленого чаю);
  • виключіть із раціонук молоко, каву, овочеві та фруктові соки;
  • якщо турбує нудота і пропав апетит – припиніть на 4-6 годин (залежно від стану) прийом їжі;
  • вимушений голод не повинен бути затяжним – поступово починайте приймати яйце з рідким жовтком, підсушений білий хліб, рисову чи вівсяну кашу на воді, негусте картопляне пюре, відварені овочі.

Навіть якщо проносу вже немає, все одно певний час притримуйтесь дієтичного харчування, виключивши жирну, смажену, гостру їжу.

Чим і як лікувати пронос у дитини, повинен визначити лікар (навіть якщо пронос виникає у дитини не вперше і він з успіхом долався в домашніх умовах). Якщо діарея виникла у немовляти, слід продовжити грудне годування.

Не слід роздумувати, що робити при проносі з кров’ю у дорослого – необхідно негайно звернутись у клініку до досвідченого лікаря, адже поєднання цих ознак може свідчити про серйозну інфекційну, хірургічну чи онкологічну патологію.

Діарея (пронос)

Стан, при якому пацієнт виділяє кал надто рідкої консистенції (рідкий або напіврідкий; тип 6–7 за Бристольською шкалою оцінки випорожнень→рис. 1.2-1) зі збільшеною частотою (≥3/добу).

Патомеханізм та причини

1. Механізми

1) порушення всмоктування у тонкому або товстому кишківнику, яке спричинені:

а) зменшенням поверхні всмоктування або пошкодженням транспортного механізму в епітелії

б) наявністю у просвіті кишківника невсмоктувальних осмотичноактивних речовин (осмотична діарея) — викликає перехід рідини до просвіту ШКТ, згідно з осмотичним градієнтом;

в) прискореним пасажем (прискореною моторикою);

2) збільшення виділення електролітів та води у тонкому або у товстому кишківнику (секреторна діарея), спричинене активацією транспортних механізмів в епітелії або волокон кишкової нервової системи:

а) ентеротоксинами бактерій;

б) медіаторами запалення (аденозин, гістамін, серотонін, перекис водню, фактор активації тромбоцитів [ФАТ], лейкотрієни, простагландини, цитокіни) — запальна діарея зазвичай супроводжується також порушенням всмоктування внаслідок пошкодження епітелію та зменшення поверхні всмоктування;

2. Класифікація та причини

1) гостра діарея (≤14 днів):

а) інфекції ШКТ або вживання бактеріальних токсинів (>90 % випадків гострої діареї);

б) небажані ефекти ЛЗ (найчастіша причина неінфекційної діареї) — антибіотики широкого спектру дії, антиаритмічні препарати (β-блокатори, дилтіазем), гіпотензивні ЛЗ (напр., інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, діуретики), НПЗП, теофілін, антидепресанти (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну), цитостатики (найчастіше фторурацил, іринотекан, мітоміцин), блокатори Н 2 -гістамінових рефепторів, антацидні препарати (гідроксид магнію), метформін, гормони щитоподібної залози, зловживання проносними засобами (припинення їх застосування зазвичай призводить до припинення діареї протягом 24–48 год);

в) токсини — отруєння грибами (напр., α-аманітином, що міститься у блідій поганці), інсектициди (фосфорорганічні сполуки), етиловий спирт, оксид арсену;

г) харчова гіперчутливість;

д) ішемічний коліт, гострий дивертикуліт ободової кишки;

2) хронічна діарея (≥30 днів; діарея тривалістю 14–29 днів окреслюється як персистуюча) — рідко спричиняється інфекцією ШКТ (за винятком хворих з імунодефіцитом); причиною в >90 % випадків є неспецифічні запальні захворювання кишківника, рак ободової кишки або синдром подразненого кишківника:

а) секреторна діарея — ЛЗ (найчастіша причина; проносні засоби з групи препаратів, що підвищують моторику [бісакодил, антраноїди, алое] та інші [як при гострій діареї]), токсини (хронічне зловживання алкоголем, оксид арсену), жовчні кислоти (при порушенні їх всмоктування у клубовій кишці, напр., синдром надмірного бактеріального росту, запалення або резекція дистального відділу клубової кишки), коротколанцюгові жирні кислоти (утворюються в товстій кишці як продукт ферментації невсмоктаних дисахаридів [при непереносимості] і харчових волокон), гормонально активні новоутворення (карциноїд, ВІПома, гастринома, ворсинчаста аденома товстого кишкiвника, медулярний рак щитоподібної залози, мастоцитоз);

б) осмотична діарея — ЛЗ (проносні засоби з групи осмотичних речовин [сульфат магнію, поліетиленгліколь і макрогол, лактулоза], антацидні препарати [гідроксид магнію], орлістат, тривале застосування колхіцину, холестираміну, неоміцину, бігуанідів, метилдопи), деякі дієтичні продукти харчування та солодощі, що містять сорбіт, маніт або ксиліт, недостатність лактази (непереносимість лактози) та інших дисахаридаз (первинна [вроджена напр., гіполактазія дорослого типу] або вторинна [напр., внаслідок інфекції і запальних процесів у кишківнику]), синдром короткої кишки, кишкові нориці;

в) стеаторея — порушення травлення (екскреторна недостатність підшлункової залози [хронічний панкреатит, рак, муковісцидоз], синдром надмірного бактеріального росту, холестатичні захворювання печінки), порушення всмоктування (целіакія, лямбліоз, хвороба Уіппла, ішемія кишківника, абеталіпопротеїнемія, лімфангіолейоміоматоз кишківника та інші причини ентеропатій з втратою білка);

г) запальна діарея — неспецифічні запальні захворювання кишківника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона), мікроскопічний, ішемічний та радіаційний коліт (напр. після променевої терапії органів черевної порожнини), харчова непереносимість, первинні та вторинні імунодефіцити, новоутворення кишківника (напр. рак ободової кишки), ЛЗ (цитостатики, циклоспорин, НПЗП, статини, блокатори Н 2 -гістамінових рецепторів, тиклопідин, ІПП, препарати золота), кишкові найпростіші (Giardia intestinalis, Entamoeba histolytica, Cryptosporidium parvum, Isospora, Cyclospora) та інвазія кишкових гельмінтів;

д) прискорений пасаж (прискорена моторика — синдром подразненого кишківника, гіпертиреоз, прокінетичні ЛЗ [метоклопрамід, цісаприд]).

Діагностика

У кожному випадку необхідно оцінити ступінь зневоднення. Якщо не виявлено характерних симптомів та немає анамнестичних даних, що вказують на неінфекційну причину (напр. ЛЗ) → припустіть, що гостра діарея викликана шлунково-кишковою інфекцією або харчовим отруєнням. Якщо симптоми зберігаються або посилюються, незважаючи на адекватне лікування, і діарея продовжується (>10–14 днів) або епізоди діареї часто повторюються → розгляньте причини хронічної діареї та проведіть відповідну діагностику (рис. 1.15-1). Тактика при гострій інфекційній діареї →розд. 4.28.1.

Рисунок 1. Алгоритм діагностики хронічної діареї (на основі рекомендацій БТГ, модифіковані)

При хронічній діареї оцініть вигляд випорожнень та характер діареї, що допоможе попередньо звузити список можливих причин. Паціент залишається натщесерце, щоб визначити характер діареї; остаточним підтвердженням є визначення концентрації натрію (Na кал ), осмотичного «провалу» (осмотичний «провал» [мОсм/л] = осмоляльність калу, визначена осмометром — 2 × [Na кал + К кал ] або 280 – 2 × [Na кал + К кал ]) та вмісту відновлюючих субстанцій у випорожненнях (норма

Слід виключити псевдодіарею — часте виділення малих кількостей рідкого, коричневого калу, типово з нетриманням калу, пов’язане з переповненням і розтягненням ободової кишки, що спричинене обтурацією прямої кишки каловими масами в перебігу тяжкого закрепу або звуженням сигмоподібної кишки (рідше — прямої кишки) з приводу органічних змін, зокрема новоутворень.

2. Осмотична діарея: випорожнення характеризуються високим показником осмотичного “провалу” (>125 мОсм/л) і концентрацією натрію 0,5 % відновлюючих субстанцій, є симптомом порушення травлення дисахаридів. Осмотична діарея припиняється натщесерце і після відмови від вживання осмотично активної речовини.

3. Стеаторея: жирні, блискучі, мажучі випорожнення, важко змиваються водою з унітазу, з гнильним запахом.

4. Запальна діарея: може проявлятися наявністю крові у калі, великою кількістю лейкоцитів та/або позитивним результатом дослідження на наявність кальпротектину і лактоферину в калі. Може супроводжуватися системними симптомами запальної реакції (гарячка, підвищення концентрації білків гострої фази [напр. СРБ], підвищення ШОЕ) або периферичною еозинофілією (напр. при алергічній діареї) та гіпоальбумінемієюю.

5. Зневоднення: основне ускладнення гострої та хронічної діареї. Від його ступеня залежить спосіб та інтенсивність лікування розчинами (п/о чи в/в, амбулаторно чи стаціонарно, об’єм розчинів, який необхідно ввести). Найточнішим є порівняння нинішньої маси тіла хворого з останнім (нещодавнім) зважуванням перед захворюванням — ступінь зневоднення виражається у відсотках зниження маси тіла, що визначає кількість рідини, яку необхідно ввести у фазі регідратації. Ступінь зневоднення також можна оцінити на основі клінічних симптомів. Ступені зневоднення:

2) легкий (втрата >5 і не виникає в осіб похилого віку з порушенням відчуття спраги ), незначно виражена сухість слизових оболонок ротової порожнини;

3) помірне, середнього ступеня (втрата >5 і 1,5–2 с) часу наповнення капілярів нігтьового ложа (найбільш чутливий симптом; слід стиснyти нігтьове ложе з метою його анемізації, а потім звільнити натиск, після чого рожевий колір повинен з’явитися протягом

4) тяжке (≥10 % маси тіла) — ознаки зневоднення середнього ступеня і додатково симптоми гіповолемічного шоку.

6. Порушення електролітного обміну та метаболічний ацидоз: відповідні дослідження виконуються в разі хронічної діареї та коли розглядається питання про внутрішньовенну регідратацію.

Симптоматичне лікування

1. Показання до госпіталізації (необхідність в/в регідратації):

1) тяжкий ступінь зневоднення (втрата ≥10 % маси тіла або симптоми гіповолемічного шоку);

2) симптоми зневоднення у хворого похилого віку — хворі часто не відчувають спраги і вживають занадто малу кількість рідини;

3) тяжкий загальний стан хворого;

4) стани, які не дозволяють застосовувати пероральну регідратацію — стійке блювання, паралітична кишкова непрохідність;

5) безуспішність пероральної регідратації (посилення симптомів зневоднення, незважаючи на прийом адекватної кількості пероральних регідратаційних розчинів або труднощі з прийомом необхідної кількості рідини).

1) відновлення дефіциту (регідратація) — у перші 3–4 год призначається виключно РПР в об’ємі, що дорівнює оціненій втраті маси тіла (хворий повинен пити вдосталь, щоб втамувати спрагу):

а) якщо ознак зневоднення немає — до ≈20 мл/кг маси тіла;

б) легке зневоднення — ≈50 мл/кг маси тіла;

в) зневоднення середнього ступеня — 50–100 мл/кг маси тіла;

г) розрахований об’єм потрібно збільшити в залежності від потенційних поточних втрат рідини: додатково 5 мл/кг маси тіла після кожного рідкого випорожнення або епізоду блювання.

Тяжке зневоднення (втрата ≥10 % маси тіла) або симптоми шоку чи непрохідність ШКТ → негайна госпіталізація та в/в інфузія кристалоїдів (розчин Рінгера, 0,9 % NaCl) . Після стабілізації стану хворого (нормалізація пульсу і артеріального тиску, покращення стану свідомості, відсутні симптоми непрохідності) відновлюйте оцінений дефіцит рідини — залежно від ступеня покращення — далі в/в або п/о у формі РПР (→вище).

2) підтримуюче лікування — слід продовжувати прийом РПР iз метою відновлення поточних втрат води та електролітів iз калом та блюванням (→вище) і розпочати харчування (реаліментація). Додатково хворий повинен пити РПР або нейтральні розчини (без обмежень до моменту втамування спраги) в об’ємі, рівному добовій потребі у рідині (після відрахування об’єму спожитої їжі). РПР приймають до моменту припинення діареї.

3. Лікування інших порушень — якщо необхідно (зазвичай у хворих із тяжким зневодненням), слід лікувати метаболічний ацидоз, гіпернатріємію, гіпонатріємію, гіпокаліємію, гіпокальціємію, гіпомагніємію. Найбільш поширеним є ізотонічне зневоднення. При хронічній діареї також лікуйте гіпотрофію, дефіцити вітамінів та мікроелементів.

4. Протидіарейні ЛЗ

1) лоперамід п/о — похідне опіоїдів, сповільнює перистальтику кишківника, збільшує всмоктування води, зменшує кількість випорожнень. Розглядається як додатковий ЛЗ у хворих із водянистою діареєю, що протікає без гарячки або з незначною гарячкою. Добре переноситься підлітками та дорослими, низький ризик виникнення побічних явищ. Лікування розпочинають з 4 мг одноразово п/о, а потім по 2 мг після кожного рідкого випорожнення (макс. 16 мг/добу — в разі лікування тільки впродовж 2 днів — 16 мг/добу). Протипоказаний при кров’янистій діареї або високій гарячці.

2) діосмектит п/о 3 г 2–3 × на день;

3) октреотид — застосовується для симптоматичного лікування діареї, пов’язаної з хіміотерапією, синдромом Золінгера-Елісона, карциноїдом, ілеостомією, норицею, кишковою непрохідністю, при хронічний діареї у хворих на СНІД. Зменшує вісцеральний кровотік, гальмує секрецію і нормалізує перистальтику кишківника. Призначається у тривалій п/ш інфузії, зазвичай — 300–600 мкг/добу (можна змішувати в шприці з морфіном, галоперидолом, мідазоламом і гіосцином).