Де похований Гайдай

0 Comments

Леонид Гайдай – биография, новости, личная жизнь

Леонид Иович Гайдай. Родился 30 января 1923 года в Свободном Амурской губернии – умер 19 ноября 1993 года в Москве. Советский кинорежиссёр, сценарист, выдающийся комедиограф, актёр. Народный артист СССР (1989). Лауреат Государственной премии РСФСР имени братьев Васильевых (1970).

Леонид Гайдай родился в 1923 году в городе Свободный.

Отец – Иов Исидорович Гайдай (1886-1965), был железнодорожным служащим, уроженцем села Ореховщина на Полтавщине.

Мать – Мария Ивановна, была родом из Рязанской области.

У Леонида Гайдая были брат Александр и сестра Августа. Брат – Александр Иович Гайдай, был журналистом и поэтом.

Почти сразу после его рождения семья перебралась в Читу, а затем – в Приангарье, в Иркутск, где проживала в привокзальном районе Глазково.

Гайдай учился в Иркутской железнодорожной школе № 42. Окончил школу 18 июня 1941 года, а 23 июня 1941 года пошёл записываться добровольцем в армию. В армию его не взяли из-за возраста. Гайдай устраивается рабочим сцены в Иркутский театр, где в это время остался в эвакуации Московский театр сатиры. Он работал с Театром сатиры, смотрел все спектакли, ездил на гастроли.

Леонид Гайдай принимал участие в Великой Отечественной войне. Был призван в 1942 году и первоначально проходил службу в Монголии, затем был направлен на Калининский фронт.

14 декабря 1942 года в боях за деревню Енкино забросал гранатами огневую точку противника и уничтожил трёх немцев, участвовал в захвате пленных, за что награждён медалью «За боевые заслуги» (приказ № 69 от 20.12.1942 по 1263 стрелковому полку 381-й стрелковой дивизии). Получил тяжёлое ранение, подорвавшись на противопехотной мине, после которого его признали непригодным к дальнейшему несению военной службы и направили в госпиталь. С июня 1943 по январь 1944 года проходил лечение в ивановском эвакогоспитале № 1386, располагавшемся в зданиях нынешних школ № 49 и 31 (местечко Соснево).

В 1947 году окончил театральную студию при Иркутском областном драматическом театре (ныне – Иркутский академический драматический театр имени Н. П. Охлопкова), работал осветителем, актёром.

В 1949 году поступил на режиссёрский факультет ВГИК, который закончил в 1955 году.

В 1956 году вышел первый фильм Леонида Гайдая – «Долгий путь», поставленный по мотивам рассказов В. Г. Короленко. Спустя два года на экраны выходит сатирическая картина «Жених с того света», едва не стоившая режиссёру карьеры. После редактирования и удаления всех неугодных начальству сцен от фильма осталось чуть больше половины.

Несмотря на благосклонность к нему директора «Мосфильма» И. А. Пырьева, Гайдай был практически отставлен от режиссёрской работы. Лишь после выпуска в 1960 году идеологически «правильного» фильма «Трижды воскресший» (о котором Гайдай сам позже никогда не упоминал) его «простили».

Дальше были короткометражные фильмы 1961 года – «Пёс Барбос и необычный кросс» и «Самогонщики». Эти работы приносят известность режиссёру, а также легендарной тройке Трус – Балбес – Бывалый. На следующий год Гайдай экранизирует три новеллы О. Генри, в рамках своего фильма «Деловые люди». Сделав перерыв в три года, режиссёр выпускает подряд три фильма, которые становятся всенародно любимыми, истинными жемчужинами советского кинематографа. Кинокомедия «Операция «Ы» и другие приключения Шурика», состоящая из трёх киноновелл, занимает первое место в прокате 1965 года, также как и следующие два фильма Гайдая – «Кавказская пленница, или Новые приключения Шурика» (1966 года) и «Бриллиантовая рука» (1968 года).

Эксцентрическая комедия Леонида Гайдая – «Бриллиантовая рука» в 1995 году была признана лучшей отечественной комедией за 100 лет, победив в опросе телезрителей, за которую он был награжден Призом РТР «Золотой билет» посмертно. Также известен фильм «12 стульев» – экранизация одноимённого романа И. Ильфа и Е. Петрова в двух частях, снятая Гайдаем в 1971 году.

В 1970-х годах режиссёр экранизировал классические произведения отечественных авторов: (И. Ильф и Е. Петров, М. Булгаков, М. Зощенко, Н. Гоголь).

В 1981-1988 годах Гайдай снимал сюжеты для киножурнала «Фитиль». Тогда же на экраны вышло несколько новых картин Гайдая. Для зрителей они были менее заметны, нежели раннее творчество режиссёра.

Согласно опросу журнала «Советский экран» в 1989 году, в категории «Лучший режиссёр-комедиограф» Гайдай получил лишь третье место (120 голосов), его опередили Юрий Мамин (140 голосов) и Эльдар Рязанов (570) голосов.

Последней работой Леонида Гайдая стал фильм «На Дерибасовской хорошая погода, или На Брайтон-Бич опять идут дожди», выпущенный в 1992 году.

Скончался 19 ноября 1993 года в Москве в результате тромбоэмболии лёгочной артерии. Похоронен на Кунцевском кладбище в Москве.

Рост Леонида Гайдая: 183 сантиметра.

Личная жизнь Леонида Гайдая:

Леонид Гайдай был женат на актрисе Нине Гребешковой. У пары родилась дочь Оксана. У нее, в свою очередь, есть дочь Ольга.

Они познакомились в Москве, когда учились во ВГИКе. Гребешкова была его однокурсница, но с другого отделения – актерского.

Будущие режиссеры ставили отрывки, используя будущих актеров в качестве «подопытных кроликов». Одним из таких «кроликов» и стала для Гайдая Гребешкова – он взял ее на одну из ролей в свой отрывок из бальзаковского «Отца Горио».

Роман между ними начался случайно. Нина как-то подошла к Леониду и возмутилась: почему, составляя график репетиций, он всегда ставил ее последней? “А в чем дело?” – удивился Гайдай. “Я каждый раз ухожу домой в 12 ночи”, – ответила девушка. “А разве тебя никто не провожает?” – “Никто”. – “Тогда это буду делать я!” – сказал Гайдай и стал регулярно провожать девушку до дома. Гребешкова жила на Арбате, а ВГИК располагался рядом с ВДНХ, поэтому часто, чтобы не ждать транспорт, они добирались до Арбата пешком. Из-за этого Гайдай не всегда успевал на последнюю электричку (он жил в общежитии в Подмосковье) и порой ночевал на вокзале. Нина узнала об этом случайно: заметила, что на Леониде несвежая рубашка, и предложила ее постирать. Вот тут он и сознался, что уже неделю не может попасть домой и ночует на вокзале. С тех пор Гребешкова старалась, чтобы их прогулки не затягивались.

“Однажды Леня с таким свойственным только ему чувством юмора говорит: “Ну что мы с тобой все ходим и ходим, давай поженимся!” И я это восприняла как очередную шутку. “Да ты что, Леня, – говорю, – ты такой длинный, а я такая маленькая. Будем как Пат и Паташонок!” А он мне: “Ну знаешь, Нинок, большую женщину я не подниму, а маленькую буду всю жизнь на руках носить!” Предложения руки и сердца были и до Гайдая. Но “да” я ответила только ему”, – рассказывала Гребешкова.

Леонид Гайдай и Нина Гребешкова

Фильмография Леонида Гайдая:

1955 – Ляна – Алексей
1958 – Ветер – Науменко, красный командир
1960 – Трижды воскресший – изобретатель (нет в титрах)
1961 – В пути (короткометражный) – Толя, встречал на вокзале жену с ребёнком
1968 – Бриллиантовая рука – пьяница в подворотне, напевает «Песню про медведей» (озвучание – Г.Вицин) (нет в титрах)
1971 – 12 стульев – Варфоломей Коробейников (нет в титрах)
1977 – Риск – благородное дело – режиссёр на съёмках фильма (нет в титрах)
1978 – Композитор Никита Богословский (документальный)
1992 – На Дерибасовской хорошая погода, или На Брайтон-Бич опять идут дожди – сумасшедший игрок в казино (нет в титрах)

Режиссерские работы Леонида Гайдая:

Сюжеты для киножурнала «Фитиль», снятые Леонидом Гайдаем:

1981 – Фамильная драгоценность
1983 – Метаморфоза
1983 – Атавизм
1986 – За свой счёт
1986 – Неожиданное открытие
1986 – Приспособился
1986 – Сюрприз
1986 – Ограбление по.
1987 – Деловые игры
1987 – Горько
1987 – Пальцем в небо
1988 – Неуловимый мститель
1988 – Случай на птичьем рынке

Сценарии Леонида Гайдая:

1961 – Совершенно серьёзно. Пёс Барбос и необычный кросс (киноальманах)
1961 – Самогонщики (короткометражный)
1962 – Деловые люди
1965 – Операция “Ы” и другие приключения Шурика
1966 – Кавказская пленница, или Новые приключения Шурика
1968 – Бриллиантовая рука
1971 – 12 стульев
1973 – Иван Васильевич меняет профессию
1975 – Не может быть!
1977 – Инкогнито из Петербурга
1980 – За спичками (Borrowing Matchsticks / Tulitikkuja lainaamassa)
1982 – Спортлото 82
1985 – Опасно для жизни!
1986 – Фитиль (короткометражный)
1989 – Частный детектив, или Операция “Кооперация”
1992 – На Дерибасовской хорошая погода, или На Брайтон-Бич опять идут дожди

последнее обновление информации: 03.09.2023

Догляд за місцями поховань видатних українців у світі: хто і де?

Дещо офіціозний звіт про могили відомих українців за кордоном. Судячи з сухої забюрократизованої лексики, підготовлений одним державним органом (МЗС) для іншого (Верховної Ради). Зате перераховано усіх – від Сержа Лифаря, Антона Головатого, Петра Дорошенка, Івана Мазепи до Степана Бандери.

Значна кількість визначних українців похована на цвинтарях Центральної, Південно-Східної та Західної Європи, чимало в США і Канаді. В цих країнах знайшли останній притулок, зокрема діячі УНР, ЗУНР, інших Українських урядів початку XX століття. В країнах СНД є поховання визначних українців, які були громадянами СРСР.

Догляд за похованнями за кордоном здійснюється представниками українських громад, нащадками та муніципальною владою, на території якої знаходяться ці поховання.

Закордонні дипломатичні установи України не отримують фінансування на підтримку поховань визначних українців в належному стані. Особливо проблематичним для дипломатів, у зв’язку із відсутністю останнім часом коштів на відрядження, є відвідання поховань не в містах розташування дипломатичної установи.

Незважаючи на це, закордонні дипломатичні установи України продовжують разом з місцевими українськими громадами пошукову роботу з виявлення поховань визначних українців.

Так, зусиллями Генерального консульства України в Нью-Йорку та української громади у США віднайдено могили трьох визначних діячів українського національного руху початку XX століття:

– Андрія Лівицького – керуючого МЗС за часів Директорії, президента УНР в екзилі;

– Степана Витвицького – державного секретаря зовнішніх справ ЗУНР, члена Національної ради ЗУНР, президента УНР в еміграції;

– Льонгина Цегельського – секретаря внутрішніх справ першої Ради державних секретарів ЗУНР, який 22 січня 1919 р. на Софійській площі в Києві зачитав Ухвалу Української Національної Ради про волю ЗУНР об єднатися в єдину Українську соборну державу.

Австрія

У Відні похований український дипломат, який працював у Посольстві УНР у Відні – Андрій Жук. Догляд за його могилою здійснює родина (невістка Елізабет Жук-Майєргофер).

Проблемним натомість є питання догляду за похованням іншого відомого українця – міністра продовольства УНР Миколи Ковалевського. Він разом з дружиною Марією Ковалевською похований на Східному цвинтарі міста Іннсбрук. Ніхто з його родини в Австрії не живе, немає також зв’язку з дітьми, які, за інформацією української діаспори в Іннсбруку, проживають у Франції.

З огляду на те, що в Австрії земля під поховання надається в оренду (як правило, на 10 років), необхідно постійно продовжувати договір оренди земельної ділянки, де похований М.Ковалевський.

У зв’язку із непродовженням сплати, місце, де похована дружина М.Ковалевського, було передано іншому орендарю. Востаннє договір оренди місця поховання Миколи Ковалевського було продовжено до 07.11.2018 р. (вартість оренди на 10 років складає 431,20 євро). Вживаються заходи для встановлення надмогильного пам’ятника на місці поховання М.Ковалевського та його дружини.

Азербайджан

Найбільш видатним українцем, який похований на території Азербайджанської Республіки, є бригадир і кошовий отаман Чорноморського козацького війська Антін (Антон) Андрійович Головатий (1744-1797).

Місце поховання отамана – територія Ленкоранського району (острів Сари – близько 250 км. на південь від м. Баку). На місці поховання збереглась пам’ятна дошка XVIII століття, що змальовує життя А. Головатого, а також надгробна плита на місці поховання інших козаків.

“Наш завзятий Головатий не вмре, не загине. ” – такою була перша редакція Шевченкового вірша “До Основ’яненка”

Нагляд за місцем поховання здійснюють також представники російського козацтва, які вважають діяльність отамана частиною історії Росії – зокрема, Кубанського козацтва.

Болгарія

Посольством України у Болгарії на могилах відомого громадського діяча Михайла Драгоманова та українського скульптора Михайла Паращука були здійснені капітальні ремонтно-відновлювальні роботи, оскільки вони знаходилися в аварійному стані.

Були частково реставровані та підсилені кам’яні надгробні плити та постаменти, а також виготовлені з каменю барельєф на могилі М. Драгоманова та бюст на могилі М. Паращука. Їхнім автором став відомий болгарський скульптор Б. В. Рашидов. У

Могили зазначених українців знаходяться на центральному цвинтарі м. Софія та підтримуються Посольством України у належному стані.

Велика Британія

На території Сполученого Королівства існує кілька місць компактного поховання українців, зокрема в Лондоні, Манчестері, Ноттінгемі. Стан пам’ятників і могил похованих у Великій Британії українців є задовільним.

Естонія

За ініціативної підтримки Естонського товариства охорони пам’ятників старовини, українського земляцтва м. Нарва 18 травня ц.р. на військовому кладовищі міста Нарва відкрито меморіальну дошку українським політичним в’язням.

На дошці українською мовою викарбувані імена 26 політичних в’язнів з України, прізвища яких вдалося встановити. В’язнів утримували у концентраційному таборі м. Нарва у період з 1945-1955 років, де вони і загинули.

Проте, потребує вирішення питання упорядкування поховання українських політв’язнів та встановлення там пам’ятного знаку. У 2007 році Державним підприємством “Центр” спільно з Департаментом охорони історичних пам’яток Естонії було розпочато роботу, спрямовану на дослідження кладовища Сійверсті приходу Олександрійської церкви, де у 1945-1955 рр. були поховані політв’язні концентраційного табору ІТЛ-1, та визначення обсягу робіт, який доцільно виконувати за кошти української сторони.

За результатами проведеної роботи на розгляд естонської сторони було передано інформацію із внесеними корективами до вже розробленого проекту реконструкції кладовища Сійверсті стосовно впорядкування могил, а також проект та креслярські розробки пам’ятного знаку, який планується встановити на місці поховання.

Внесено необхідні пропозиції до відповідної угоди. Проте, за браком коштів, роботу припинено. Поховань відомих українських діячів на території Естонії не зафіксовано.

Литва

В цій країні на православному цвинтарі “Лєпкальнє” м. Вільнюс знаходиться могила Якова Головацького. українського поета, історика літератури, етнографа.

Гранітний постамент із написом “Якову Головацькому (1814-1888)” встановлено зусиллями української громади м. Вільнюс та за сприяння української греко-католицької церкви Святої трійці в 1990 році.

Це доглянуте поховання, яким опікуються за власної ініціативи кілька осіб з активу української громади м. Вільнюс та Посольство України в Литовській Республіці. Біля постаменту проходять меморіальні заходи за участю української громади Литви, покладаються квіти.

Молдова

На території Кишинівського Меморіального комплексу “Вічність” у травні 2010 році за ініціативою Спілки українців Молдови та за підтримки Посольства України посаджена символічна алея української калини та каштанів на честь 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Там встановлена меморіальна гранітна дошка, на якій українською та румунською мовами викарбовано: “Алея закладена українцями Республіки Молдова на честь 65-річчя Великої Перемоги над фашистами (1941-1945 рр.)”. Належний догляд за братськими могилами здійснює Міністерство оборони Республіки Молдова.

На території Придністровського регіону Республіки Молдова є меморіальна стела на честь гетьмана України Івана Мазепи на місці його першого поховання у селі Варниця (Ново-Аненський район). Виготовлена і встановлена у 1999 році за ініціативою Тираспольського товариства української культури “Червона калина”.

Потребує реставраційних робіт та упорядкування прилеглої території меморіальний знак на честь загиблих козаків гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика, виготовлений і встановлений у 2008 році за ініціативою Спілки українців Придністров’я ім. О.Бута на військово-історичному Меморіальному кладовищі в місті Бендери. Здійснюється належний догляд.

Казахстан

Масовим похованням репресованих в часи сталінського терору, серед яких було багато українців, з боку казахстанської влади надається відповідна політична підтримка, але виділених державою коштів бракує.

Яскравим прикладом може бути меморіальний комплекс у с.Спаське Карагандинської області, де, за неофіційними даними, поховано близько 120 тисяч українців. Наразі європейські держави надають кошти для спорудження пам’ятників своїм громадянам, котрі загинули в Казахстані.

Український пам’ятник – перший, споруджений за власні кошти карагандинської громадою українців, виглядає на їхньому фоні надто скромно. На думку Посольства України в Казахстані, доцільно ініціювати підписання міжурядової угоди про охорону і захист меморіальних місць з виділенням відповідних коштів.

Норвегія

Українська громада Норвегії вшановує пам’ять лише одного видатного українця – Миколу Радейка, відомого в Осло лікаря та громадського діяча, засновника першого Українського товариства в Норвегії. Був членом норвезького ПЕН-клубу. Неодноразово запрошував до себе українських вчених, громадських діячів, активно висвітлював українську тематику у провідних норвезьких виданнях.

Після проголошення незалежності України активно подорожував Україною, брав участь у громадському житті Львова та столиці. Похований на цвинтарі Веккеіаеі у м. Осло.

Доглядом за могилою опікуються родичі, які мешкають у Норвегії. Члени Української громади в Норвегії щороку 24 серпня кладуть на могилу М. Радейка квіти та предмети державної символіки України.

Крім того, у результаті пошукової роботи Посольства України було віднайдено такі меморіальні споруди та об’єкти, що увічнюють славу українських воїнів на території інших держав:

– Міжнародний військовий цвинтар на о.Тйотта (поховання радянських солдатів-військовополонених, які загинули на території Норвегії);

– Меморіал радянських солдатів Уезіге Огауішсі, м. Осло.

В рамках Програми дослідження поховань військовополонених зі Східної Європи на території Північної Європи у 1941-1945 рр. триває збір відомостей та збереження меморіальних комплексів і місць поховань радянських – в тому числі й українських – солдатів на території Північної Норвегії.

За результатами попередніх досліджень за часткового сприяння Посольства України в Норвегії в рамках згаданого проекту станом на 2010р. було виявлено 449 українців, похованих у Норвегії впродовж 1941-1945рр.

8 тисяч поховань ще залишаються не ідентифікованими. Остаточні результати дослідження будуть надані Посольству України в Норвегії із подальшою передачею в Україну.

Нідерланди

Полковник Корпусу Січових стрільців Євген Коновалець, якого було вбито в травні 1938 р., похований на кладовищі Кроосвейк в м. Роттердам. Його поховання (місце № 1111) складається з трьох прилеглих до могили ділянок.

Надгробок зроблено з чорного мармуру у вигляді Козацького хреста, на надгробній плиті викарбуваний тризуб (у вигляді емблеми ОУН) та напис кирилицею – Євген Коновалець.

Відповідно до угоди з адміністрацією кладовища Кроосвейк правом виключної оренди на могилу Є. Коновальця володіє Українська стрілецька громада Канади, (м. Торонто). У 2008 році на виконання доручення Секретаріату Президента України Посольством України була проведена робота щодо з’ясування можливості перепоховання праху Є. Коновальця в Україні.

Майбутній Герой України Степан Бандера виступає на могилі Коновальця. 1958 рік

Однак це не виявилося можливим з огляду на знаходження місця поховання у власності Української Стрілецької Громади Канади та подовження ними терміну оренди на найближчі 10 років.

Посольство та представники української громади в Нідерландах підтримують місце поховання у належному стані.

Польща

На території консульського округу Генконсульства України в Любліні знаходяться такі місця поховань видатних українців, а саме:

– пантеон-каплиця автора музики Державного Гімну України Михайла Вербицького (с.Млини, Підкарпатське воєводство);

– могила Прем’єр-міністра УНР Пилипа Пилипчука (цвинтар м. Хелм, Люблінське воєводство).

На Даниловій горі в м. Хелм українськими та польськими археологами розпочато розкопки на предмет встановлення можливого поховання засновника міста Хелм князя Данила Галицького.

Проблемні питання щодо догляду за місцями поховань видатних українців на території Люблінського, Підкарпатського та Підляського воєводств відсутні.

Російська Федерація

Що стосується стану та проблемних питань догляду за місцями поховань видатних українців у РФ, необхідно зазначити, що більшість з них знаходиться у належному стані.

За допомогою регіональної громадської організації “Земляцтво вихідців із Хмельницької області” та завдяки залученню органів місцевої влади у 2008 році впорядковано місце поховання гетьмана Петра Дорошенка у селі Ярополець Волоколамського району Московської області.

У серпні 2008 року в рамках виконання Указу Президента РФ від 11.03.2008 р. № 338 щодо проведення заходів з нагоди відзначення 100-річчя російського кіно силами кіноконцерну “Мосфільм” зроблено новий мармуровий фундамент на могилі О. П. Довженка, замінено постамент, встановлене погруддя митця відполіровано, оновлено написи. Роботи проведено за усною згодою племінника О.П.Довженка – Т.М.Дудка.

Впорядкованими є також поховання інших видатних українців:

– письменника М. В. Гоголя,

– поета О. М. Бодянського,

– генерала К. М. Дерев’янка,

– співака І.С.Козловського на Новодівочому кладовищі у Москві.

У м. Тобольськ Тюменської області похований відомий український поет П. А. Грабовський.

Згідно з інформацією Генерального консульства України у Тюмені, догляд за похованням на регулярній основі здійснюється комунальними службами міста.

На території Південного та Північно-Кавказького федеральних округів знаходяться наступні місця поховань визначних українців:

– у Кабардино-Балкарській Республіці у м. Долинськ знаходиться Меморіальна садиба-музей Марко Вовчок та могила письменниці. Урядом Кабардино-Балкарської Республіки у травні 2010 року завершено ремонтні роботи та облаштування Меморіальної садиби-музею Марко Вовчок за кошти місцевого бюджету;

Майбутній Герой України Олексій Берест встановлює прапор перемоги над Рейхстагом. 1945 рік

– на кладовищі масиву Олександрівка у м. Ростов-на-Дону знаходиться могила Героя України Береста Олексія Прокоповича. Могила та пам’ятник знаходяться у пристойному вигляді, над нею взяли шефство учні середньої школи №7 ім. Береста м. Ростова-на-Дону та місцева українська діаспора.

Румунія

Представники історичних кіл України та Румунії висувають припущення, що в районі м. Галац може знаходитися зруйнована могила українського гетьмана І. Мазепи, але точне місце її розташування до цього часу не встановлене.

Також в Румунії є чимало братських могил воїнів, в тому числі українців, які загинули в боях із фашистськими загарбниками.

Сербія

За інформацією керівництва діаспорних організацій країни, до числа поховань видатних представників українства на території РС належать:

– поховання Діонізія Няради – греко-католицького владики Підкарпатської Русі, духовного вождя Карпатської України у 1939 р., який похований в кафедральному греко-католицькому соборі м. Рускі Крестур у Воєводині;

– Йована Храниловича – голови Народної Скупщини (місцевого парламенту) Воєводини, яка у 1919 р. прийняла рішення про приєднання вказаного краю до складу Югославії, похований на міському кладовищі адміністративного центру цієї автономії м. Новий Сад;

– Яши Бакова – відомого спортсмена з стрибків з шестом, учасника Олімпіади 1936 р., похованого на міському кладовищі адміністративного центру Воєводини м. Новий Сад.

За інформацією лідерів українсько-русинської громади Сербії, проблемні питання щодо догляду за місцями перелічених поховань відсутні.

Словаччина

Згідно з інформацією, наданою Посольству України в цій країні керівництвом Союзу русинів-українців СР, на території консульського округу ГКУ в Пряшеві (Пряшівський, Кошицький та Банськобистрицький краї) знаходяться 22 поховань та меморіальних об’єктів видатним українцям Словаччини.

Наразі всі місця захоронень та пам’ятні знаки перебувають у відповідному естетичному стані завдяки піклуванню родичів та територіальних громад. Проблеми в даному питанні відсутні.

Туреччина

У 2010 році завершилась реставрація усипальниці Роксолани (Хюрем Султан) – дружини османського султана Сулеймана Пишного, місце поховання якої, відкрито для загального відвідування туристів. Культурна пам’ятка перебуває під наглядом Міністерства культури і туризму Турецької Республіки.

Іншою культурною пам’яткою, яка також знаходиться під наглядом Міністерства культури і туризму ТР – є усипальниця Турхан Хатідже Султан, українки за походженням, матері султана Мехмеда IX. Усипальниця відкрита для вільного відвідування.

Франція

У цій країні знаходяться могили видатних діячів історії та культури України, зокрема керівника української держави, Головного Отамана війська УНР Симона Петлюри.

На його могилі на цвинтарі Монпарнас українською громадою свого часу був встановлений бюст з чорного граніту за проектом скульптора Г.Крука.

На іншому паризькому кладовищі, а саме Пер-Лашез, знаходяться могили митрополита Полікарпа Сікорського, генерала Омеляновича-Павленка та Нестора Махна.

У м. Сарсель під Парижем поховані члени Наукового товариства ім. Тараса Шевченка в Європі, серед яких О.Шульгин, генеральний секретар з міжнародних зносин Уряду УНР, а також науковці Володимир Кубійович, Олександр Кульчицький, Володимир Янів, Зенон Кузеля та інші. На могилі стоїть кам’яна плита з їхніми іменами.

На півдні Франції в містечку Мужен на цвинтарі стоять пам’ятники Володимиру Винниченку та професору Оглобліну-Гловенку.

У Франції існує також декілька пам’ятників українцям-учасникам французького Руху опору та бійцям Іноземного легіону, що загинули під час Другої світової війни.

Це меморіали в містечках Версель-Вільдьє-ле-Кам (департамент Ду), Ле-Бан-Сен-Жан (департамент Мозель), Пеньє (департамент Буш-дю-Рон).

Пам’ятник Василю Порику, Герою Радянського Союзу, знаходиться в м. Енен-Льєтар (департамент Па-де-Кале).

Пам’ятник воякам Армії УНР та українським політичним емігрантам було поставлено у 1994 р. на цвинтарі у місті Везінь-Шалет (автор – львівський скульптор І.Самотос).

На цвинтарі Пассі в Парижі стоїть каплиця з православним хрестом. На могилі – напис: Марія Башкірцева (1860р., Гавронці біля Полтави – 1884 р., Париж, художниця, письменниця). На зовнішньому мурі – список її творів, на стіні – її велика картина „Святі жінки”. Каплицю збудовано за проектом французького художника Е.Бастьєна-Лепажа.

В 70 кілометрах від Парижа на відомому православному кладовищі в Сент-Женев’єв-де-буа знаходиться могила видатного танцівника і хореографа Сержа Лифаря.

В Ніцці на православному цвинтарі похований відомий кінематографіст Євген Слабченко (Ежен Деслав), який стояв біля витоків світового кіноавангарду. Зазначені поховання знаходяться в нормальному стані, догляд здійснюють українська громада, інші громадські об’єднання, нащадки або визначені у заповітах особи чи інституції.

ФРН

Серед відомих українців, які знайшли останній притулок у ФРН, слід виокремити:

– гетьмана П.Скоропадського (Оберстдорф),

– лідера проводу ОУН С.Бандеру та міністра уряду УНР Д. Дорошенка (обидва поховані на Лісовому кладовищі Мюнхена),

– письменника І. Багряного (Ной-Ульм),

– останнього посла УНР в Німеччині М. Порша (Берлін).

Усі зазначені могили перебувають у доброму стані та під доглядом посольства України в цій країні.

Про те, як подружжя оунівців Лева і Дарії Ребетів перепоховали з Мюнхена у Львові, читайте тут

Проблемні питання відсутні, оскільки догляд за могилами належить до компетенції муніципальних органів влади або ж місця захоронення підтримуються родиною померлого.

Чехія

Посольство України на постійній основі проводить роботу, пов’язану з пошуком та обліком українських поховань на території Чехії. Поховання видатних українців в Чеській Республіці перебувають у хорошому стані.

З метою їхнього подальшого збереження та, відповідно до чинного законодавства ЧР, вони закріплені за окремими українськими діаспорними організаціями, зареєстрованими в Чехії, які ними опікуються та сплачують за них встановлені внески.

Крім того, завдяки зусиллям Посольства нещодавно були проведені відновлювально-реставраційні роботи на братських могилах воїнів УНР у містах Ліберец та Яблонне в Под’єштеді.

Головним проблемним питанням у контексті збереження українських поховань в ЧР загалом є не лише нестача необхідних коштів на догляд за ними, але й відсутність у багатьох випадках фізичних або юридичних осіб (зареєстрованих в Чехії), які б могли сплачувати за них вищезгадані внески.

Чеське законодавство дозволяє зруйнувати поховання з метою повторного використання місця, на якому воно розташоване, у тому випадку, якщо відсутні особи, відповідальні за його збереження.

Швеція

З огляду на незначну кількість української діаспори в цій країні, практично відсутні місця поховань визначних українців. Разом з тим, нещодавно Посольству України в Швеції вдалося віднайти могилу видатного українського тенора Модеста Менцинського, який протягом багатьох років на початку 20 століття жив та працював у Стокгольмі.

М.Менцинський похований на католицькому кладовищі в Стокгольмському районі Сольна. Могила знаходиться в задовільному стані. Посольством встановлено контакт з правнуками. М.Менцинського, які проживають у Стокгольмі, а також найближчим часом планується проведення заходів із вшанування його пам’яті, зокрема, спільно зі Стокгольмською Оперою, де він працював.

* Інформація – з матеріалів, підготовлених до парламентських слухань “Українці в світі”, які відбулися 8 грудня 2010 року.

Де похований Гайдай

ВІДМІНОКОДНИНАМНОЖИНА
Називнийгайдейгайдеї
Родовийгайдеягайдеїв
Давальнийгайдеєві, гайдеюгайдеям
Знахіднийгайдеягайдеїв
Оруднийгайдеємгайдеями
Місцевийна/у гайдеїна/у гайдеях
Кличнийгайдеюгайдеї

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.