Оформлення спадщини в Україні

Все про оформлення спадщини в Україні згідно із законом та заповітом: документи, черги спадкування, зміни під час війни для спадкоємців.

Путівник за статтею

1. Хто має право на спадщину
2. Спадкоємці за заповітом
3. Спадкоємці за законом. Черги спадкування
4. Спадкоємці спадкоємців. Право подання і трансмісія
5. Які документи потрібні для оформлення спадщини
6. Прийняття спадщини нерезидентом
7. Як обчислюється строк проживання однією сім’єю зі спадкодавцем для отримання права на спадщину в четвергу чергу?
8. Зміни в оформленні спадщини у військовий час
9. Відповіді на популярні питання щодо спадщини:9.1 Хто має право на спадщину без заповіту?9.2 Чи можна вступити у спадщину віддалено?9.3 Як вступити у спадщину, якщо родичі не дають документи?9.4 Як ділиться спадщина, якщо є заповіт?9.5 Чи має право дружина на спадщину після смерті чоловіка?9.6 Як розподіляється спадщина після смерті чоловіка між дружиною і дітьми?9.7 Чи мають право на спадщину онуки?

Хто має право на спадщину

Спадкоємець – той, до кого переходять всі права та обов’язки спадкодавця, після його смерті. Хто може бути спадкоємцем? Усі.

Спадкоємцем може бути будь-яка жива людина. Спадкоємцем буде новонароджена дитина спадкодавця, зачата за його життя. Спадкоємцем може бути будь-яка юридична особа (підприємство, установа, організація), держава, міськрада.

Але це не відповідь. Розібратися потрібно в іншому. Померла близька вам людина. Як дізнатися спадкоємець ви чи ні?

Тільки в двох документах ви знайдете відповідь на це питання. У заповіті і Цивільному кодексі України. Тільки вони встановлюють спадкоємців. З цього зрозуміло, що бувають спадкоємці за заповітом і спадкоємці за законом.

Спадкоємці за заповітом

Іноді про заповіт спадкодавець оголошує публічно. Ще за життя, говорить, кому він заповідав своє майно. Буває і по-іншому. Заповіт випадково знаходять разом з документами на майно. Спадкодавець не зобов’язаний нікому говорити про те, на чию користь він склав заповіт. Тому для одних це приємний, а для інших – неприємний сюрприз. Щоб уникнути неприємних, про заповіт бажано знати заздалегідь.

Чому це важливо?

Коли спадкодавець залишив заповіт, то всі спадкоємці підкоряються цьому порядку прийняття спадщини.

Заповіт – це розпорядження людини. У ньому людина висловлює свою волю про своє майно, свої права та обов’язки, накопичені за життя. І передає гідним, на його розсуд, спадкоємцям, щоб ті володіли ними після його смерті.

Спадкодавець сам визначає, хто буде його спадкоємцем, а хто ні. Він може призначити спадкоємцем:

• Людину. При цьому не має ніякого значення родич той йому, близький друг або він тільки вчора з ним познайомився.
• Юридичну особу. Наприклад, музей, благодійний фонд, підприємство.
• Державу, територіальну громаду.

Закон говорить, що заповітом можна, без вказівки причин, позбавити спадщини будь-якого спадкоємця за законом.

Далі закон уточнює: «крім тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині».

Є спадкоємці, яких ніхто не може позбавити спадщини. Закон гарантує їм обов’язкову частку. Це 50% того, що їм належить при спадкуванні за законом. Хто ці люди?

• Неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
• Непрацездатні вдова / вдівець спадкодавця;
• Непрацездатні батьки спадкодавця.

Таким способом закон захищає всіх, хто не може сам про себе подбати. Це непрацездатні: жінки і чоловіки, які досягли пенсійного віку; інваліди; діти до 18 років.

Коли заповіту немає, коли його визнано недійсним, коли всі спадкоємці за заповітом відмовилися від спадщини, коли всі спадкоємці за заповітом померли до моменту відкриття спадщини – в таких випадках спадок приймають по закону.

Спадкоємці за законом. Черги спадкування

Цивільний кодекс призначає спадкоємців, керуючись родинними, сімейними та особистими відносинами. За цими критеріями він вибудовує спадкоємців в чергу. У зв’язку з чим, спадкоємці закликаються до спадкування не одночасно, а послідовно.

В першу чергу на спадщину мають право:

• діти спадкодавця. У тому числі новонароджені, зачаті при його житті. У тому числі усиновлені. Пасинки і падчерки не вважаються дітьми спадкодавця, якщо не мав місця факт усиновлення.
• один з подружжя, що пережив спадкодавця. Подружжям закон визнає того, хто перебував з спадкодавцем в зареєстрованому шлюбі. Роздільне проживання, незалежно від часу, не позбавляє права спадщини законного подружжя.
• батьки, в тому числі які всиновили спадкодавця. Не є спадкоємцями опікуни та піклувальники.

У другу чергу до спадщини закликаються:

• рідні брати сестри. При цьому, не має значення повнорідні чи ні, головне рідні, кровні;
• дідусь і бабуся, як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу успадковують рідні дядько та тітка.

У четверту чергу – ті, хто проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до його смерті.

Не буде спадкоємцем четвертої черги той, хто проживав разом із спадкодавцем, але був у зареєстрованому шлюбі з іншою людиною.

У п’яту чергу – інші родичі спадкодавця до шостого коліна. А так же його утриманці.

Утриманець – неповнолітній або непрацездатна людина, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але більше п’яти років отримував від нього матеріальну допомогу, яка була його єдиним або основним засобом для існування. При цьому не обов’язково, проживав він разом зі спадкодавцем чи ні.

Першими успадковують ті, хто входить в першу чергу. Якщо, хоча б один з них приймає спадщину, то спадкоємці наступних черг автоматично усуваються від спадщини.

Спадкоємці кожної черги призиваються одночасно і ділять спадщину між собою порівну.

Спадкоємці наступної черги успадковують коли:

Перше. Немає спадкоємців попередньої черги.

Друге. Спадкоємці попередньої черги не беруть спадщини або відмовляються від неї.

Третє. Спадкоємці попередньої черги позбавлені спадкодавцем права спадкування.

Четверте. Спадкоємці попередньої черги не мають права успадковувати. Наприклад, коли усунуті від спадщини або визнані негідними спадкоємцями.

П’яте. Змінено черговість отримання права на спадкування. Це можливо якщо:

• після відкриття спадщини спадкоємці укладають про це договір і нотаріально його засвідчують;
• спадкоємець наступних черг довів в суді, що тривалий час опікувався, матеріально забезпечував, дбав про спадкодавця, який через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво був у безпорадному стані. І отримав рішення суду, в якому встановлено, що він може вступати в спадок нарівні з спадкоємцями успадкованої черги.

Якщо спадкоємець, який повинен отримувати спадок помер, тоді спадок отримують спадкоємці спадкоємців.

Спадкоємці спадкоємців. Право подання і трансмісія

Життя непередбачуване. Трапляється всяке. Навіть те, що спадкоємець помирає раніше спадкодавця або одночасно з ним. На цей випадок закон передбачив:

Перше. Спадкування за правом представлення.

Якщо спадкоємець помер раніше спадкодавця, то спадок отримують його спадкоємці. Закон окреслює коло таких спадкоємців. Ними можуть бути: внуки спадкодавця і їх нащадки, племінники і племінниці, двоюрідні брати і сестри, прабаба, прадід.

Друге. Спадкову трансмісію.

Іноді спадкоємець за законом або за заповітом помирає після того як відкрилася спадщина, не встигнувши його прийняти в шестимісячний термін. Тоді право прийняття його частки переходить до його спадкоємців. Це називається спадкова трансмісія. У цьому випадку спадкоємці повинні прийняти спадщину протягом того терміну, який залишився. Якщо він менше трьох місяців, то він продовжується ще на три місяці.

Коли спадкоємець фактично спадщину прийняв (наприклад, спільною пропискою або подав відповідну заяву нотаріусу), але помер, не встигнувши оформити свої права у нотаріуса, спадкової трансмісії не виникає. Тому що майно вже належить йому, а не колишньому спадкодавцеві. Спадкоємці успадковують в загальному порядку.

Спадкоємці за правом представлення та спадкової трансмісії успадковують тільки ту частку, яка належала померлому спадкоємцеві.

Терміни вступу в спадок

Спадщина відкривається в день смерті спадкодавця або визнання його померлим рішенням суду.

Коли людина вмирає, видається спочатку довідка про смерть медичним закладом і на її підставі орган РАЦС видає свідоцтво про смерть. Цей документ підтверджує факт смерті людини. Зовсім інша ситуація, коли ніхто не бачив смерті людини. В такому випадку факт смерті підтверджується рішенням суду.

Після відкриття спадщини і протягом шести місяців спадкоємець повинен заявити про себе, як про спадкоємця. За цей час нотаріус визначає число спадкоємців. З цього часу йде відлік строку на прийняття спадщини або відмову від нього.

Якщо право на спадщину залежить від відмови або відсторонення від спадщини спадкоємця попередньої черги, тоді закон дає додаткові три місяці для прийняття спадщини з дня виникнення у нього такого права.

Деякі роблять помилку, не роблячи ніяких дій після смерті спадкодавця. Плутають терміни, вважаючи, що заявляти про себе як спадкоємця потрібно через шість місяців з дня смерті спадкодавця. Або не діють, як єдині спадкоємці, не роблячи ніяких дій. Результат – пропущений строк прийняття спадщини. Після чого прийняти спадщину можна тільки з письмової згоди на це спадкоємців, що вступили в спадок. Або йти в суд.

Які документи потрібні для оформлення спадщини

Для того, щоб вступити у спадок, вам потрібно пред’явити нотаріусу документи, для прийняття спадщини:

1. Ваш паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера (ІПН).
2. Свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання померлим.
3. Заповіт (якщо є).
4. Документи, що підтверджують родинні стосунки:

• свідоцтво про народження;
• свідоцтво про шлюб для вдови / вдівця (для підтвердження шлюбу з спадкодавцем);
• свідоцтво про шлюб для інших спадкоємців, які при реєстрації шлюбу змінювали прізвище;
• рішення суду про встановлення факту спорідненості або спільного проживання без шлюбу.

1. Документи, що підтверджують місце відкриття спадщини.
2. Довідка балансоутримувача про останнє місце проживання спадкодавця.
3. Запис в будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця.

Після отримання цих документів нотаріус приймає рішення про відкриття спадщини за місцем знаходження майна.

Якщо у Вас таких документів немає, нотаріус буде вимагати рішення суду про встановлення місця відкриття спадщини.

Важливо правильно визначити місце відкриття спадщини. По ньому нотаріуси застосовують заходи щодо охорони спадкового майна, видають свідоцтва про право на спадщину та здійснюють інші дії.

Прийняття спадщини нерезидентом

Особа, яка перебуває за кордоном може оформити спадщину через свого представника в Україні. З єдиним уточненням: заяву про прийняття спадщини спадкоємець підписує особисто. Прийняття спадщини по довіреності не допускається. Якщо спадкоємець не має можливості подати заяву про прийняття спадщини особисто, можна звернутися до консульської установи України в країні перебування або до закордонного нотаріуса і посвідчити підпис на заяві.

Разом з заявою про прийняття спадщини, оформити довіреність на довірену особу в Україні, яка буде займатись оформленням спадку, отриманням документів та внесенням всіх необхідних платежів. Документи, оформлені у закордонного нотаріуса, мають бути перекладені українською мовою та легалізовані в установленому порядку. Документи можна відправити поштою або передати через довірену особу.

Майте на увазі, що нерезидент сплачує податок та військовий збір зі спадщини, незалежно від ступеня спорідненості.

Як обчислюється строк проживання однією сім’єю зі спадкодавцем для отримання права на спадщину в четвергу чергу?

Для отримання права на спадкування за законом у четверту чергу п’ятирічний строк проживання однією сім’єю зі спадкодавцем повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності ЦК України (1 січня 2004 року). Для відповідних правовідносин слід застосовувати ст. 1264 ЦК України, а не ст. 74 СК України.

Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, забезпечуючи єдність судової практики, у справі за позовом спадкоємця про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійним свідоцтва про право на спадщину відповідача як спадкоємця п’ятої черги.

Позивач вважав, що він є спадкоємцем четвертої черги після смерті спадкодавиці, оскільки проживав з нею однією сім’єю з 1986 року по день її смерті, вони вели спільне господарство, мали спільний побут. Однак, коли звернувся до нотаріуса для оформлення спадкових прав, з’ясувалося, що спадкові права оформлені на відповідача як спадкоємця п’ятої черги.

Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, відповідач звернув увагу, що факт проживання однією сім’єю може бути встановлено судом лише з дня набрання чинності СК України – 1 січня 2004 року, оскільки раніше законодавство встановлення такого факту не передбачало. Натомість суди до періоду спільного проживання позивача і спадкодавиці зарахували час до 1 січня 2004 року, а період із зазначеної дати до дня смерті спадкодавиці є меншим ніж п’ять років. При цьому відповідач посилався на відповідні судові рішення КЦС ВС.

ОП КЦС ВС зазначила, що СК України набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 1 січня 2004 року.

Прикінцеві положення СК України не передбачають винятків і спеціальних правил дії у часі норм СК України. Отже, СК України застосовуються до сімейних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Водночас слід розмежовувати сферу дії ст. 74 СК України «Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі» і ст. 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв’язку з таким проживанням не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати ст. 1264 ЦК України.

За загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. Тому акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Разом із цим абз. 1 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України як виняток передбачає застосування правил Кодексу до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності ЦК України.

Відповідно, передбачений ст. 1264 ЦК України п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю, у тому числі до набрання чинності Кодексом.

Інше тлумачення п’ятирічного строку, який має обчислюватися для права на спадкування в четверту чергу, вочевидь призводить до того, що відповідна норма права буде діяти лише через п’ять років після набуття нею чинності, що не узгоджується із засадами приватного права.

Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/113690426.

Зміни в оформленні спадщини у військовий час

24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, в Україні було введено режим воєнного стану.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 “Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану” перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Тобто свідоцтва про право на спадщину видаються після закінчення 10-місячног строку після прийняття спадщини.

Проте, з 18.06.2023 зазначена норма скасована (постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469). Тобто від цієї дати діятиме загальний строк прийняття спадщини – 6 місяців.

Таким чином, якщо спадщина відкрилась до 18.06.2023, строк для прийняття спадщини або відмови від неї, а також строк, після закінчення якого нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину, складатиме 10 місяців. Якщо спадщина відкрилась після цієї дати, – звичні 6 місяців.

• в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини;
• в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
• забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.

Відповіді на популярні питання щодо спадщини:

Хто має право на спадщину без заповіту?

Якщо заповіту немає, спадкують родичі і близькі в порядку черговості, визначеному у ст. 1261-1265 Цивільного Кодексу України.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Кожна наступна черга закликається до спадкування, якщо всі спадкоємці попередньої відсутні, відмовились від спадку або позбавлені права на спадщину.

Чи можна вступити у спадщину віддалено?

Заява про прийняття спадщини має бути підписана особисто. Зробити через представника не можна. Якщо немає можливості особисто прибути до нотаріуса, заяву можна відправити поштою, але підпис на ній необхідно посвідчити (у нотаріуса, або в консульській установі України за кордоном).

Як вступити у спадщину, якщо родичі не дають документи?

Якщо право власності на нерхоме майно зареєстровано в Державному Реєстрі, подавати ніякі документи не потрібно. Інформація з Реєстру і є підтвердженням права власності спадкодавця.

Якщо ж все таки є потреба у поданні певних доументів, яких у спадкоємця немає на руках, можна витребувати їх у відповідних установ, якими документи видані, на підставі запиту нотаріуса.

Як ділиться спадщина, якщо є заповіт?

Якщо є заповіт спадкують ті, хто вказані у заповіті. Виключення становлять ті, хто мають право на обов’язкову частку у спадщині. Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Чи має право дружина на спадщину після смерті чоловіка?

Дружина належить до першої черги спадкоємців за законом. Якщо заповітом дружина позбавлена спадку, вона спадкує обовязкову частку (половину своєї частки за законом), тільки якщо є непрацездатною (пенсіонерка, людина з інвалідністю).

Як розподіляється спадщина після смерті чоловіка між дружиною і дітьми?

Якщо немає заповіту, дружина і діти є спадкоємцями першої черги. Спадщина розподіляється між ними порівну.

Чи мають право на спадщину онуки?

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Це називається спадуванням за право представлення.

Якщо батьки живі, то онуки за законом не спадкують.

Читайте також:

Спадкування за новим Цивільним кодексом України

Директор Департаменту
у справах цивільного стану
громадян та нотаріату
Міністерства юстиції України
Людмила Миколаївна Павлова
%d% Спадкування за новим Цивільним кодексом України. %/d% Спадкове право являє собою сукупність правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов’язків померлої особи (спадкодавця) за правом спадкування до однієї або кількох осіб (спадкоємців). Зі смертю людина перестає існувати фізично, але значна кількість цивільних відносин, у яких вона була носієм прав та обов’язків, переживає її. Вони мовби відкриваються, готові перейти під вольовий диктат іншої особи.

Спадкове право являє собою сукупність правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов’язків померлої особи (спадкодавця) за правом спадкування до однієї або кількох осіб (спадкоємців). Зі смертю людина перестає існувати фізично, але значна кількість цивільних відносин, у яких вона була носієм прав та обов’язків, переживає її. Вони мовби відкриваються, готові перейти під вольовий диктат іншої особи.

Спадкування – це перехід майнових і окремих особистих немайнових прав та обов’язків спадкодавця до його спадкоємців. Сукупність цих прав та обов’язків і є спадщиною. До складу спадщини не входять деякі особисті немайнові права спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. Якщо особі було завдано каліцтво або інше ушкодження здоров’я і вона після цього через деякий час померла, право на надання відшкодування шкоди припиняється, оскільки нікому іншому воно належати не може. В той же час, якщо за життя потерпілого шкода, викликана ушкодженням його здоров’я, не була відшкодована, право вимоги виплати невиплачених спадкодавцю сум входить до складу спадщини.

Не входить до складу спадщини також право на аліменти, пенсію, допомогу та інші соціальні виплати, а також права та обов’язки спадкодавця як боржника та кредитора, якщо вони нерозривно пов’язані з його особою і відповідно до статті 608 Цивільного кодексу України припиняються у зв’язку з його смертю.

Спадкодавцем може бути лише фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства). Перехід прав та обов’язків юридичної особи у разі припинення її діяльності регулюється іншими нормами законодавства, які не є нормами спадкового права.

Спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб’єкти публічного права. У фізичних осіб є перевага перед іншими суб’єктами: вони можуть спадкувати як за законом, так і за заповітом. Юридичні особи, держава, інші суб’єкти публічного права можуть спадкувати тільки за наявності прямої вказівки про це у заповіті.

Можливість бути закликаним до спадкування не залежить від громадянства фізичної особи і від стану її дієздатності: право спадкування мають також особи, визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або слабоумства, особи з обмеженою цивільною дієздатністю, а також особи, що перебувають у місцях позбавлення волі. Однак необхідною умовою спадкування для фізичної особи є те, що вона повинна бути живою на момент відкриття спадщини. Закон захищає права дітей, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після його смерті (тобто після відкриття спадщини), включаючи їх до кола спадкоємців.

Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя, особи, які умисно перешкоджали спадкодавцю скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківства і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Чинне цивільне законодавство передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо фізична особа склала заповіт, таким чином розпорядившись своєю власністю на випадок смерті, і не скасувала його, то у разі її смерті спадкування здійснюється за заповітом, який є останньою волею спадкодавця. Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи. Це підтверджується статтею 1223 ЦК України, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини. Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом.

Підстава спадкування як за законом, так і за заповітом не може бути предметом угоди. При спадкуванні за законом порядок і умови переходу прав і обов’язків спадкодавця зазначені у Цивільному кодексі України: майно спадкодавця поділяється у рівних частках між особами, перерахованими у законі і закликаними до спадкування, у відповідності із установленою черговістю. У випадках, коли підставою до спадкування є заповіт, призначення спадкоємців, розподіл прав і обов’язків між спадкоємцями, залежать виключно від волі заповідача згідно з діючим в українському спадковому праві принципом свободи заповіту.

Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті особи або в день, з якого вона оголошується померлою. Змістом права на спадкування є певні можливості, якими може скористатися особа, у якої виникло це право. Серед них – право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи, не проявляти щодо неї жодного інтересу, тобто не вчиняти ніяких юридично значимих дій щодо прийняття чи відмови від спадщини.

Як зазначалося вище, право на спадкування виникає насамперед у спадкоємців за заповітом. В окремих випадках воно може одночасно виникнути й у спадкоємців за законом. Це може мати місце у разі складення заповіту лише щодо частини спадщини або у разі, коли хтось із спадкоємців за заповітом усунений від права на спадкування або відмовився від спадщини чи не прийняв її, якщо йому була визначена заповітом певна частина спадщини. Право на спадкування у спадкоємців за законом може виникнути тільки у разі відсутності цього права у спадкоємців за заповітом.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості. Підставами закликання до спадкування за законом можуть бути шлюбні відносини, родинні чи сімейні стосунки, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше п’яти років до його смерті. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

Слід зазначити, що цивільне законодавство встановлює п’ять черг спадкоємців за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі і народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив. До другої черги спадкоємців за законом законодавець відносить рідних братів та сестер спадкодавця, його бабу та діда як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини, віднесені до спадкоємців, які мають право на спадкування у четверту чергу. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, а також інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Але з цього не можна зробити висновок, що вони не закликаються до спадкування ні за яких обставин. Вищезазначені особи є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того родича, який був би спадкоємцем. Вони спадкують ту частку, яка б йому належала, якби він був живий. Таке спадкування є спадкуванням по праву представлення.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення таких спадкоємців від спадкування, неприйняття усіма спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття шляхом подачі відповідної заяви про відмову нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Однак законодавець надає можливість зміни черговості одержання права на спадкування шляхом укладення та нотаріального посвідчення договору між заінтересованими спадкоємцями. Такий договір має бути укладений після відкриття спадщини і не повинен порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, та спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку спадщини. До таких спадкоємців належать: малолітні, неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні батьки спадкодавця, непрацездатний чоловік (дружина), що пережив померлого.

Реалізація права на спадкування спадкоємцем, закликаним до спадкування, здійснюється шляхом прийняття ним спадщини з подачею до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття в шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини. Вчинення таких дій не вимагається, якщо спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шестимісячного терміну, встановленого для прийняття спадщини, не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо ними не подана заява про відмову від прийняття спадщини, яка до того ж не була відкликана ними протягом строку, встановленого для її прийняття.

Прийняття спадщини повинно бути безумовним і беззастережним. Спадкоємець не може прийняти лише частину спадщини і відмовитись від іншої або висунути інші умови, на яких він приймає спадщину.

Як зазначалось вище, спадкоємець за законом чи за заповітом має право не тільки прийняти спадщину чи не прийняти її, але має також і право на відмову від прийняття спадщини. При цьому така відмова може бути як на користь іншого спадкоємця, так і безадресною. Але в обох випадках відмова від прийняття спадщини має бути безумовною й беззастережною, поданою за місцем відкриття спадщини в строки, встановлені для прийняття спадщини. Протягом цих строків за спадкоємцем, який подав заяву про відмову від спадщини, зберігається право на відкликання такої відмови.

Слід мати на увазі, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини можлива лише на користь іншого спадкоємця за заповітом. При безадресній відмові такого спадкоємця частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь одного або кількох спадкоємців за законом незалежно від черги. У разі безадресної відмови від прийняття спадщини одним із спадкоємців за законом із черги, яка закликана до спадкування, частка у спадщині, яку він мав прийняти, переходить до інших спадкоємців тієї ж черги порівну.

Законодавець визначає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцям із часу її відкриття. Юридичним оформленням права на спадщину є видача нотаріусом за місцем відкриття спадщини спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтва про права на спадщину.

При видачі такого свідоцтва нотаріус зобов’язаний встановити факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом або за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається це свідоцтво, та перевірити факт належності такого майна спадкодавцю, наявність претензій кредиторів. На підтвердження цих обставин спадкоємцями повинні бути подані нотаріусу відповідні документи.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному спадкоємцю окремо з визначенням його частки в спадковому майні. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, як і прийняли спадщину, строком не обмежена. Отримання такого свідоцтва є правом спадкоємця, яке він може реалізувати у будь-який час по закінченні строку, встановленого для прийняття спадщини.

Директор Департаменту
у справах цивільного стану
громадян та нотаріату
Міністерства юстиції України Людмила Миколаївна Павлова