Хто подобається Чиміну

0 Comments

Зміст:

Archive of Our Own beta

Юнгі усміхається, вчитуючись у написані неохайним почерком речення. Він уже й не думає, що це не дуже добре. Чимін милий не тільки зовнішньо, він і думки свої висловлює теж… Мило.

Робота є перекладом, дозвіл отримано, усі права належать автору!

Notes:

Автор: ju_lie
Оригінал: https://ficbook.net/readfic/11623172
Мова оригіналу: російська
Перекладач: Віола
Бета: sweetheart_lee

Work Text:

У школах, точніше сказати, практично в усіх класах є дурний поділ на… Ті самі класи. Юнгі це не схвалює, але розуміє, що сам він вплинути на усталену систему не може. Компанії утворюються ніби самі собою.

Весь клас пише контрольну в тиші, бо на алгебрі перешіптуватися ну дуже небезпечно — вчительку бояться всі. Але, мабуть, Техьон із Чонгуком однаково примудряються якось переговорюватися між собою: жестами, записками, поглядами, як завгодно, але не словами. Їх навіть не зупиняє те, що сидять вони на різних рядах, адже головне, що парти останні.

Юнгі дивиться на останні завдання, безшумно постукуючи механічним олівцем по паперу. На порожніх клітинках зошита залишаються ледве помітні крапки від олівця.

З обіду Юнгі думає про поділ на класи в їхньому невеличкому суспільстві й тепер не може викинути це з голови.

До цих думок щоразу спонукають певні ситуації.

Наприклад, сьогодні, під час обіду, зсунувши столи в їдальні та ігноруючи зауваження кухарів, однокласники Юнгі всілися за них обідати, вважаючи, що вони, як найдружніший клас, мають сидіти всі разом. Тільки сам Мін відвернувся від рису, вкотре зауваживши подумки, що це просто одна з показух. Чому? Тому що найдружніший клас не може називатися таким, коли в ньому присутній, якщо не булінг, то ігнорування або, наприклад… Не обґрунтована нічим нелюбов до когось. Таких людей найчастіше декілька.

Юнгі спостерігав, як такі люди, помічаючи, що навіть за двома зсунутими столами місця немає, пробираються за барні столики вздовж стін, відвертаючись від усіх. Поспостерігавши за цим, Юнгі не міг сконцентруватися на обіді.

У них недружній клас. Юнгі не думає, звісно, що всі мусять дійсно бути в близьких стосунках. Це трохи інше. Але ж можна спілкуватися компаніями і водночас не ставити тих, хто не входить до цих компаній, нижче себе? Іноді такі люди якось самі формують своє невелике коло мовчунів, але є і ті, хто й туди не може вписатися.

Наштовхує не на найкращі думки. Якраз до таких людей виникає необґрунтована нелюбов. Юнгі шкода, що Пак Чимін — один із них.

Тому що Чимін добрий. Принаймні, має такий вигляд. Він викладає в інстаграм погано оброблені світлини з котиками, навчається не дуже добре, надто часто щось уточнює у викладачів, час від часу спотикається на сходах, упускає шкільне приладдя на уроках, розмовляє тихо…

Але ж це не робить його поганою людиною. Це не робить його тим, кого навіть за стіл пустити не можна. Чому люди, які виставляють свій клас найдружнішим, без будь-яких пояснень ставлять когось у незручне становище, як сталось під час обіду?

За столом ті найкрутіші компанії класу й ще кілька людей, яких за щось поважають. Юнгі міцних дружніх стосунків ні з ким не має, сам не розуміє, як йому вдалося стати одним із тих, кого поважають просто так, до кого добре ставляться просто за крутий стиль, гарне навчання. Класні критерії, звісно.

Чимін усміхнувся тоді широко, побачивши, як хлопці їдять разом. І якщо до когось доходить, що краще вже не лізти до них, то до наївного Чиміна — ні. Юнгі трохи сумно стало, коли всі припинили їсти, звернувши погляд на однокласника, що до них підійшов.

Юнгі думає про це навіть зараз, обводячи чергову відповідь у тесті. Безглузда алгебра. Абсолютно все проти, щоб Юнгі концентрувався на ній.

Мін думає про ситуацію на обіді.

Є місце для мене? — усміхався Чимін, дивлячись на хлопців. Тільки вираз його обличчя почав змінюватися, коли він почув перешіптування. Говорили, місця немає. Чимін кивнув, незграбно обходячи столи й ледь не упускаючи тацю з рук. Знову.

Юнгі стільки думає, що проти такого, але не може відповісти на питання, чому сам нічого не відповів однокласнику.

Проте, коли підбігли Техьон і Чонгук, усі пожвавилися ще сильніше й так-сяк посунувшись, виділили місце ще на два стільці, куди може всістися ця гучна парочка. Так-сяк, але всілися.

Чим Чимін заслужив те, що йому відмовили?

Юнгі б не звертав уваги, якби це був одиничний випадок. Але чим Чимін заслужив, наприклад, те саме ігнорування в спільному чаті класу? Або чим Чимін заслужив те, що з ним ніхто одного разу не поділився водою після уроку фізкультури, а між собою ці нещасні пляшки передавали без кінця-краю?

Юнгі знає, що вони не друзі. Але Юнгі це не подобається.

Мабуть, тому що йому трохи подобається Чимін. І він сам не розуміє цього, іноді навіть лякається, не знаючи, чи має якось підступитися. Він декілька разів розмовляв із ним, бачив очевидне збентеження з боку Пака, що наводило на різні думки.

Дзвоник гучно дзвенить, вчителька просить усіх здати контрольні. Багато хто слухняно встає, прямуючи до вчительського столу, а деякі, сподіваючись, що поки вчителька відволіклася на приймання робіт, на власний страх та ризик нахабно дістають шпаргалки і списують останні відповіді, щоб хоча б на прохідний бал вистачило.

Майже всі швидко тікають, пам’ятають, що в класі має хтось залишитися черговим, а затримуватись у школі допізна не хочеться нікому. Юнгі підходить до вчительки, повідомляючи, що вони вже склали графік чергування і сьогодні його черга. Ніякого графіка немає, є абсолютний рандом — у кого є бажання та час, той і залишається чергувати.

Вчителька покидає кабінет, а Юнгі, потягуючись, підходить до дошки, змиваючи з неї все написане маркером. Власне кажучи, і змивати нічого, там тільки сьогоднішнє число та деякі формули, якими можна було користуватися під час контрольної.

Юнгі кидає губку на місце і, розвертаючись, помічає забуту річ.

Юнгі підходить до місця із засунутим стільцем і бере зошит до рук. Це звичайний чорний записник у дев’яносто шість аркушів із приємною на дотик обкладинкою і маленькою наліпкою в самому кутку. Здається, назва якогось гурту.

Мимоволі пригадується, що Чимін цей записник всюди із собою носить, пише іноді в ньому щось на перервах. На цих же перервах щось прикріплює туди, дістає з великого пеналу наліпки, ножиці та декоративні клейкі стрічки. А ручки на парті валяються різнокольорові, як у першокласника, якому купили кольорову канцелярію.

І як він примудрився забути таку важливу для себе річ? Потрібно повернути.

Юнгі знає, що це не дуже добре, але він розгортає записник. Не через несподіване бажання прочитати весь вміст, а через те, що звідти щойно ледь не випала купа аркушів із наліпками. Юнгі обережно поправляє все, щоб уникнути втрат, але зупиняється — погляд його мимохіть падає на рядки.

Дорогий щоденнику, сьогоднішній день нічим не відрізнявся від попередніх. Мої оцінки не поліпшуються, хоча я дуже стараюсь над ними. Мама буде злитися і обов’язково розповість татові. Мені дуже сумно, може, мені варто почати читати книжки? Я не хочу засмучувати своїх батьків, я люблю їх. Якщо я добре вчитимуся, мене похвалять.

Юнгі усміхається, вчитуючись у написані неохайним почерком речення. Він уже й не думає, що це не дуже добре. Чимін милий не тільки зовнішньо, він і думки свої висловлює теж… Мило.

Але вже потім Юнгі стає нестерпно сумно. Шкода його якось. Чимін справді вчиться посередньо, але видно, що він старається. Це не робить його… тупим. Сумно, якщо йому дійсно дістається від батьків.

Юнгі ще деякий час роздивляється наліпки на сторінках. Переважно це зображення рослин та тварин. І Юнгі б згорнув записник, якби його погляд не впав на абзац на сусідній сторінці.

Дорогий щоденнику, є новина. Але вже хороша. Ми з Юнгі розмовляли. Він дуже добрий, мені сумно, що він спілкується не зі мною. Я знаю, що йому більше подобається проводити час з іншими хлопцями з класу, але я б дуже хотів зблизитися з ним.

У Юнгі серце стискається. Це тільки другий запис, де Чимін пише, що йому сумно, хоч і пише він про хороше. Розмова… Чимін не вказує дати. Юнгі намагається згадати, коли він розмовляв із ним. Мін просто хоче вірити, що був ласкавим із ним тоді.

Кусаючи губи, Юнгі перегортає на останню сторінку. Сьогоднішній день.

Дорогий щоденнику, я пишу це на перерві. Мені сьогодні було трохи соромно. У їдальні хлопці не захотіли мене бачити за своїм столом. Сумно, що я не можу за один вечір стати таким крутим, як Чонгук. Чи Техьон. Якби я був таким, то відсвяткував би свій день народження в компанії друзів, а не один. Мої батьки працюють завтра, та і я не заслужив подарунка від них, я б хотів собі приятеля, з яким ми б разом провели час. Не хочу себе обманювати, я б хотів побути з Юнгі.

Юнгі здивовано кліпає. Знову він? Уже в другому записі Чимін пише про нього. Не починаючи переборювати свою допитливість, Юнгі перегортає на випадкову сторінку.

Дорогий щоденнику, як відрізнити кохання від дружби? У мене немає друзів і немає коханого? Ким мені вважати Юнгі?

Юнгі згортає щоденник, відкладаючи. Недобре. Він не буде читати далі. Його серце калатає трохи сильніше за звичайне, він не очікував, що Чимін думає про нього, пише…

Чимін симпатичний хлопець, Чимін добрий, Юнгі знає це. Що ж, він писав про день народження… Двері кабінету відчиняються, Чимін заходить швидко, але побачивши Юнгі, зупиняється.

— Юнгі, ти не бачив тут записника? Я загубив десь, забув, мабуть, — Чимін до білих кісточок стискає руку в кулак, утримуючи в ньому лямку шкільного наплічника.

— Бачив, не хвилюйся, — Юнгі знає, що йому ця річ важлива, він простягає однокласнику особистий щоденник. Полаяти себе Юнгі ще встигне. — Будь просто уважнішим, гаразд?

Цікаво: про це Чимін теж напише потім?

— Дякую тобі, — Чимін усміхається, стримує полегшений видих, забираючи записник і одразу ж складаючи його в наплічник.

— Не втрачай більше, — говорить Юнгі наостанок.

— Тобі не потрібна допомога? — молодший зводить погляд.

— Ні, я скоро додому. І ти поквапся.

Чимін киває, швидко прощається з однокласником і поспішає покинути клас. Юнгі кусає щоку й ще деякий час дивиться вслід. Юнгі думає про ті записи, які встиг прочитати.

Він подобається Чиміну. Чимін трохи подобається йому.

Чиміну нема з ким провести свято, але він би хотів бачити Юнгі. Юнгі хоче порадувати однокласника.

Для всіх день нічим не відрізняється від попередніх. Здається, що навіть для Чиміна. Коли був день народження Чонгука — було вирішено замовити прямо в клас якомога більше смачної їжі. Скидалися, до речі, усі. Коли день народження Чиміна, ніхто цього навіть не знає, мабуть. А якщо і знає, то ігнорує. Здається, що навіть сам Чимін ігнорує цей факт.

Юнгі ж ніяк не реагує лише зовні. Чергування нехай бере хто-небудь інший, сам Юнгі весь вечір розпланував собі вже. Завтра вихідні, уроки робити сьогодні необов’язково. А якби було обов’язково — байдуже. Юнгі б не відмовився від своєї ідеї спробувати подарувати Чиміну свято.

Ніколи ще Юнгі так сильно не радів дзвінку з останнього уроку.

Він недбало скидає в сумку всі речі, одразу дивиться на Чиміна, що старанно дописує конспект, ще й домальовує там щось фломастером, змушуючи Юнгі нервувати. Чи не хоче Пак поквапитися?

Юнгі встає і виходить із класу, ховаючи руки в кишені шкільних штанів. Він дивиться перед собою, ще раз обмірковуючи все. Але не для того, щоб змінити рішення.

Це все трохи незвично й дивно, але непоганий шанс зблизитися. Адже Юнгі сам думав про це.

І ні, думки оточення Юнгі точно не боїться. Боїться лише величезної кількості запитань, а вони точно були б. Запитання б виникли до будь-кого, хто захотів би провести час із Чиміном.

Юнгі все ще чекає на Чиміна, мимоволі думає, що якби він теж був… Ізгоєм. Як би воно відчувалось? Інколи Юнгі спадає на думку, що його б поважали, навіть якби дізналися про орієнтацію, та й той же Техьон не приховує свою бісексуальність, навіть, здається, що він зустрічається із Чонгуком.

Цей народ нічим не здивуєш. Почали б Чиміна задирати за його орієнтацію? Адже він очевидно не гетеро, Юнгі все ще не може викинути з голови записи зі щоденника.

Щойно Чимін виходить із класу, Юнгі хапає його за руку, усміхаючись. Тільки усмішка однаково не допомагає — Чимін лякається, але, найімовірніше, просто від несподіванки.

— Вибач, не хотів лякати, — старший відпускає тонке зап’ястя. — Хотів… Привітати тебе.

— Що? — Чимін зводить ніяковий погляд, притискаючи наплічник до грудей.

— З днем народження, — усміхається знов Мін.

— Дякую, — червоніючи, Чимін опускає голову. — Я не думав, що ти про це знаєш. Ніхто в класі не знає.

— Ну, інші не знають, а я знаю — знизує плечима Юнгі, сподіваючись, що він зможе якось виправити цю атмосферу, бо зараз вона трохи напружена. — Вісімнадцять уже, так? Я десь на півроку старший за тебе, навіть більше, — всміхається Юнгі. Чимін, нарешті, усміхається тех, киваючи. — Які в тебе плани.

Юнгі вважає, що він має уточнити цей момент, хоч і знає, що Чиміну нема з ким відзначити цей день. Юнгі взагалі не той, хто має розповідати, що потрібно вміти проводити час наодинці із собою та насолоджуватися цим. Чимін один занадто довго, йому точно хтось потрібен зараз. Він хоче цього.

— Планів немає, — тихо відповідає Чимін. Він явно цим засмучений. Але що за маленька надія щойно блиснула в таких чудових оченятах?

— Тоді… Чи не хотів би ти провести день зі мною?

Може, хтось скаже, що Юнгі виродок. Адже знає він про день народження тільки із чужих записів, він, щоб його, читав чужий особистий щоденник. І певен, що з ним Чимін буде дуже радий провести день. Якби не його допитливість, він би нічого цього не зробив.

Так, є в цьому щось негарне. Але хіба не прекрасно постаратися скрасити чужий день народження?

— Не треба мене жаліти, Юнгі, — Чимін натягує усмішку. — Все нормально.

— Чиміне, я сам цього хочу, — впевнено промовляє старший, хапаючи Чиміна за руку й не звертаючи увагу на однокласників, які проходять повз. — Я знаю хорошу кав’ярню недалеко звідси.

— У мене немає грошей, — зітхає юнак.

— До чого тут гроші? Я пригощу тебе. Вважай, це буде моїм подарунком.

Чимін кусає губу, ніяково опускає очі. Юнгі завмирає, чекаючи на остаточну відповідь із боку молодшого. Хіба він… не хотів цього? Але Юнгі Чиміна розуміє. Йому просто незвично, адже це не сам він проявляє ініціативу. Хочеться обійняти за плечі, повести вже на вихід зі школи, нагодувати солодким і гуляти до ночі. Але Юнгі терпляче чекає. Навіть встиг приготуватися до того, що Чимін відмовиться.

— Ти дійсно сам хочеш? — Пак піджимає пухкі губи, роздивляючись свої черевики.

— Не хотів би, не пропонував.

Можливо, Чимін думає, що його знов хочуть якось зачепити або образити. Але все не так. На нього чекають тільки приємні враження.

— Ходімо. — Юнгі, повертаючись до думки обійняти хлопця, кладе йому руку на плечі, під гучний дзвінок веде його порожнім коридором. Чимін здригається від несподіванки, обертається для чогось, потім дивиться на однокласника, а після, опускаючи голову, не може стримати легку усмішку.

У нього справді… буде день народження з однокласником? Як він завжди мріяв?

Жовтень цьогоріч теплий, але Чимін накидає куртку, каже, що дуже боїться, що його продує хоч трохи, але Юнгі не сміється над цим, навпаки, підтримує. А за себе просто каже, що здоров’я міцне, йому й піджака вистачить.

Вони мовчать, коли йдуть разом. Чимін, заклавши руки в кишені, дивиться вниз, а Юнгі не знає як підступитися до однокласника, як бути м’якшим, щоб той не втік нікуди, не злякався, не відчув жалість.

Юнгі хапає молодшого за руку, різко смикаючи в інший бік. Все-таки злякав. Але Чимін ледь не врізався в стовп.

— Будь обачнішим, — коментує Мін, а руку не відпускає, веде аж до кав’ярні.

На щастя, людей у невеликому закладі виявилося небагато. Чимін трохи пожвавився, здається, коли залишив куртку на гачку поряд, всівся в зручне крісло навпроти однокласника.

— Обирай, — Юнгі підсуває одне меню ближче до Чиміна, залишаючи собі друге і вчитуючись у назви страв. Юнгі їсти не хочеться, він думає, що візьме каву і який-небудь десерт, але іменинника він вирішує попередити, що брати можна все, що заманеться. — Замовляй усе, що забажаєш. Я вже казав, що пригощаю, — Юнгі опустив погляд, зробивши остаточний вибір.

— Дякую, — молодший, хвилюючись, тре спітнілі долоні. Він розгублено дивиться на назви страв, потім на ціни, вдивляється в назви десертів. Юнгі сам починає хвилюватись, коли бачить зміни в чужому виразі обличчя.

— Гей, Чиміне? Нормально все?

Чимін знизує плечима. У нього в куточках очей збираються сльози, які він поспішає витерти.

— Чимін-і, — усміхається Юнгі, тягнеться до маленьких рук, щоб взятися за них і погладити кісточки. — Ну чого ти? Що трапилось?

— Я не знаю, що можна обрати, я перший раз тут, хвилююсь, — тремтячим голосом шепоче Чимін. — Що ти обрав?

— Американо й вишневий пиріг, — знизує плечима Юнгі.

Юнгі розуміє, як зараз почувається Чімін. Коли рідко ходиш до таких місць або зовсім не ходиш, завжди будеш трохи хвилюватись. Юнгі сподівається, що їсти перед ним молодший не соромитиметься.

— Хочеш, замовимо тобі все те саме? Спробуєш, — пропонує Мін, сподіваючись, що Чиміну стане від цього легше. — Полюбляєш каву?

— Так, мабуть, — Чимін затуляє очі руками. — Вибач, мені так соромно.

— Усе добре. Тобі потрібно вмитися тільки, — Юнгі обережно забирає меню, згортаючи. Від нього не сховалися чужі сльози. — Туалет у кінці зали розташовується, — Юнгі смикається. — Провести тебе? Ходімо.

Чимін дещо не вірить у цю доброту. Він бентежиться сидіти отак із кимось, він елементарно каву ніде собі не замовляв, а зараз почувається максимально безпорадно, хоча не має. Але таке буває. Нічого страшного в цьому немає, головне, що поряд є хтось, хто допоможе. Хто допоможе обрати замовлення, проводить до вбиральні, ще й поговорить з офіціантом. Чимін не має соромитись своєї поведінки.

Офіціант бажає смачного, Юнгі дякує голосно, Чимін — трохи тихіше, опускаючи погляд на свою склянку з кавою. Він тягнеться за маленькими пакетиками із цукром, крутить у руках, відкрити намагається на самому кінці, але Юнгі зупиняє його спроби.

— Просто розламай пакетик навпіл, — виходить навіть лагідніше, ніж планувалося.

Чимін усе ще трохи червоніє через увагу Юнгі, але згодом усе ж таки почувається трохи вільніше — це дуже помітно. Маленькі пальці не тремтять, говорить Чимін значно голосніше і впевненіше. Незручної тиші не виникає, теми для розмов підбираються самі собою і Чимін присягається — у нього таке вперше.

Однокласники навіть не помічають, як за вікном стає темно.

— Тебе батьки не загублять? — про всяк випадок запитує Юнгі після оплати замовлення.

Чимін одягнув куртку, мотаючи головою. Сьогодні не середина тижня, завтра вихідний день, отже, не загублять, та і працюють вони.

— Може, ти хочеш піти додому, твої рідні могли приготувати тобі сюрприз, — притримуючи двері, Юнгі пропускає спочатку молодшого, що одразу ж заперечливо хитає головою.

— Вони мені сказали, що цього дня народження я нічого не отримаю. Оцінки… Не заслужив нічого, у мене погані оцінки, — Чимін, подумавши, обіймає Юнгі. — Щиро тобі дякую, це був найкращий день народження.

— Вже прощаєшся зі мною? — усміхається Мін. — Якщо ти нікуди не поспішаєш, ми гулятимемо хоч усю ніч.

Юнгі гадає, що краще ігнорувати те, що батьки Чиміна жахливо поводяться з ним, переконуючи, що дитина повинна заслужити любов або подарунки на день народження. Він може повернутися до цієї теми потім, але не зараз, коли хочеться, щоб Чимін усміхався.

— А тебе не загублять вдома? — хвилюється Чимін.

— Ні, — Юнгі тримає Чиміна за руку, поки веде вздовж дороги, якою проїжджає багато машин. Людей майже немає, а ось про транспорт хочеться сказати навпаки — автомобілів достатньо.

— Ти гуляєш ночами, так? — захоплюється Пак. — А я ні. Боюся трохи, навіть не знаю, чого саме, адже до темряви спокійно ставлюся.

— Ну, не для всіх ніч — найкращий час для прогулянок.

Чимін киває, дивиться нарешті не кудись під ноги, а вперед. Здається, він починає насолоджуватися цим моментом. Трохи сильніше стискає руку Юнгі, коли вони йдуть усе далі й далі. Людей немає зовсім, ліхтарів — мало. Чиміну лячно трохи, йому навіть розмовляти важче наприкінці прогулянки. Юнгі ж не залишить його тут прямо зараз? Не відправить додому? Чиміна лякає це.

Чи не був увесь сьогоднішній день тільки для того, щоб відвести його сюди й залишити ось тут?

— Може, не будемо йти далі? — чуже хвилювання від Юнгі не приховалося.

— Втомився? — старший саджає молодшого на лавку, швидко розміщуючись поряд.

— Ні, просто… Далі страшніше, — чесно зізнається Чимін, а Юнгі отримує відповідь на своє німе запитання — чому Чимін раптом почав поводитися трохи занепокоєно.

— Сказав би відразу, не пішли б, — Юнгі обіймає Чиміна за плечі.

— Ти такий тактильний, — Чимін заливається рум’янцем одразу після сказаних слів, але поспішає виправити самого себе. — Просто я дуже люблю обійми, не знав, що ти теж.

— Обійми з конкретним хлопчиком особливо, — посміхається Юнгі, стискаючи пальцями чуже плече. — Я люблю дотики, вони часто важливіші за слова.

— Мене давно не обіймали, — Чимін вдивляється в найближчий ліхтар, кусаючи щоку.

Юнгі тихо зітхає. Обійми тішать Чиміна, а він їх не отримує. Чимін виявився хорошим співрозмовником, але йому майже нема з ким поговорити. Чимін поводиться мило, але не прикидається, він такий насправді — десь незграбний, десь кумедний. Юнгі дивився на Чиміна здалеку, думаючи, що Чимін йому трохи подобається. Зараз Юнгі переконується в цьому.

А що ж щодо молодшого? Чи не розчарувався він у Юнгі, про якого писав у своєму щоденнику? Юнгі дуже хоче вірити, що ні, та і про щоденник не говорить, це буде зайвим. Він тільки мовчки сподівається, що сьогодні на сторінках записника з’явиться новий запис, щасливий запис. Юнгі, мабуть, не дізнається вже про це, не наважиться сказати, що читав щоденник, не наважиться попросити почитати, та й це не головне вже. Головними є почуття Чиміна.

— Тобі сподобався сьогоднішній день? — прямо запитує Мін.

— Ох, Юнгі, це був найкращий день народження! — Чимін дивиться на однокласника, має більш жвавий вигляд. — Правда, я не знаю, як дякувати тобі, я…

— Мені дякувати не потрібно. Я тільки подумав, може… Ми зможемо ще погуляти? Якось.

Чимін опускає голову, усміхаючись та киваючи. Насправді, він просто не вірить у це.

— Чимін-і? Можеш подивитися на мене?

Молодший піднімає голову, дивиться на Юнгі з неприхованою цікавістю, навіщось киваючи. Так, він може дивитися на нього, він дивиться просто зараз.

Юнгі не вважає, що цілувати в губи без дозволу, правильно. Не так одразу й не Чиміна. З ним точно потрібно бути обережнішим, Юнгі певен, що той і не цілувався ніколи. Чимін може бути в захваті від цього дня і від Юнгі, але нахабно красти його перший поцілунок у планах не було.

Юнгі лише невинно тягнеться до пухкої щоки, ненадовго затримуючись. М’яку шкіру хочеться трохи куснути, але він цього не робить, віддаляючись.

— Юнгі… — ніяковіє молодший, встає, лякаючись такого і здригаючись.

— Вибач, це було занадто? — Юнгі встає вслід, хапаючись за маленьку долоньку.

— Неприємно? — прямо запитує старший.

— Ні, просто… Ні. Приємно.

— Трохи, — Чимін обіймає себе за плечі. Юнгі ближче підходить, починаючи гладити по голові, трохи куйовдячи волосся.

— Чимін-і, вислухай, гаразд? Я не знаю, що з цього вийде. Ти подобаєшся мені. Не тільки як людина, радше, як хлопець. Я над цим думав недовго, чесно, деякий час тільки, але мені сподобався сьогоднішній день. Як і тобі, — Юнгі намагається не чіпати Чиміна більше, лише гладить по голові, сподіваючись показати свою присутність і дати особистий простір водночас.

— Я ж… Мене не приймають твої друзі, я зайвий у класі, — кусає губи Чимін.

— Не друзі вони мені, — зітхає Юнгі. — Та і як ситуація в класі може якось вплинути на моє ставлення до тебе? Ти не зайвий, Чиміне. Я шкодую, що не міг показати тобі цього раніше. Такий самий, як ми всі.

Юнгі ніколи явно не відштовхував, говорив спокійно, навіть лагідно. Але…

Невже все, що він говорить просто зараз, є правдою? Хочеться вірити.

— Подумай над моїми почуттями, добре? Тобто…

— А якщо ти мені теж подобаєшся? — несподівано перериває Чимін. — Тобто… Я не певен, але… Я боюся починати стосунки, я…

— Заспокойся. Нам необов’язково починати зустрічатися просто зараз. Ми можемо просто спілкуватися, правильно? — Юнгі намагається якось зняти напругу, усміхаючись. Чимін киває. — Як щодо провести завтрашній день разом? Можемо робити уроки, — Юнгі кладе вільну руку на щоку молодшого, погладжуючи. — Вішати якісь ярлики немає потреби, а за однокласників тим паче не хвилюйся. Адже до Техьона та Чонгука нормально ставляться, а вони поводяться, як парочка, — всміхається Юнгі.

— Вони круті, — зітхає молодший. — І ти теж. А я ні.

Юнгі зітхає, але усміхатися не перестає.

— Гадаю, нам ще потрібно буде багато чого обговорити, — Юнгі розуміє, чого він точно не хоче. Не хоче, щоб Чимін почувався якимось не таким у класі. Він поки не певен, що робитиме, але зробить усе для комфорту молодшого.

Чимін мовчить деякий час, мабуть, не розуміє, що конкретно мав на увазі Юнгі, але все ж таки кивнув.

— А можна… Ще? — невпевнено просить молодший, маючи на увазі невинний поцілунок у щоку.

Юнгі киває, наближаючись до чужого обличчя. Він шепоче зовсім тихе “з днем народження” й цілує рум’яну щічку.

Цього разу Чимін усміхається.

Дорогий щоденнику, я відчуваю, що закохуюсь. Минуло вже декілька днів з мого дня народження. Свято, яке подарував мені Юнгі, залишиться в моєму серці назавжди. Я хочу роздрукувати ті світлини, які ми зробили наприкінці того дня, не знаю, чому досі не зробив цього. Сьогодні ми знов у робили разом уроки, Юнгі пояснював мені багато речей… Він такий розумний, просто неймовірно розумний. Він знов поцілував мене в щоку ТТ. Мені тепер не так страшно в класі, я намагаюсь не звертати на них уваги… Юнгі не кидає мене, займає місце в їдальні й завжди чекає після дзвінків. Я не знаю, чи готові ми до стосунків, Юнгі пояснив мені, що необов’язково вступати в стосунки одразу. Юнгі чудовий. З ним кожна секунда… свято? Так, точно. З ним кожен день буде святом. Сподіваюся, йому зі мною так само добре, як і мені з ним.

Наліпка у формі маленького сердечка.

Як змусити людей сподобатися вам

Приємних і приємних людей може бути досить важко з нашими різними походженнями та особистостями. Ось список гарантованих способів того, як ви можете позитивно справити враження на інших і змусити їх сподобатися вам або сподобатися вам як ніколи!

✍️ 16 червень 2021 р.

Люди, як ми є, ми прагнемо зв’язку та стосунків. Цілком нормально хотіти мати друзів та партнерів у житті. Ви насправді не можете назвати це одним, якщо ви самі. В інших завжди буде потреба і бажання. Ось чому ви робите все можливе, щоб дорожити та цінувати сім’ю, друзів та коханих!

Завести друзів або спробувати завоювати прихильність людей досить складно, незалежно від того, що люди говорять. Ви повинні мати впевненість, харизму і почуття гумору, щоб хтось навіть помітив і зацікавився тим, що ви маєте сказати.

Якщо змусити когось сподобатися вам особливо важко, не хвилюйтеся більше! Ми підготували цей список речей, які ви можете спробувати зробити, щоб хтось подобався вам і врешті-решт полюбив вас!

Шукаєте більше чудових способів розпочати розмову? Погляньте на наші різні статті як пізнати когось ближче!

Як змусити когось сподобатися

У вас є такі, які вам дуже подобаються? Ви хочете, щоб вони вам сподобалися і, можливо, підняли вашу дружбу на новий рівень? Дотримуйтесь цих порад і вказівок, як повернути когось, що сподобався вам:

1. Підтримуйте зоровий контакт.

Дивлячись в чиїсь очі, це може викликати метеликів у шлунку, дитино. Врешті-решт, це вікна для їхньої душі! Працює кожного разу!

2. Будьте щиро зацікавлені у всьому, що вони роблять і говорять.

Покажіть їм, наскільки вам по-справжньому цікаво, що вони роблять і говорять. Ваше бажання пізнати їх більше – це мертва роздача того, наскільки вони вам подобаються, і вони вас оцінять за це.

3. Багато посміхайтеся!

Ви не можете фліртувати без спортивної найкращої усмішки. Хіба ви просто не любите, коли людина дивиться на вас і посміхається вам найчарівнішим чином?

4. Частіше торкайтеся їх.

Ви можете подумати, що маленька рука на нозі протягом найкоротшої секунди, те маленьке поплескування по спині, те, як ви рухаєте пасмо волосся з його чи її обличчя, залишається непоміченим … але повірте мені, це було помічено, і це викликало гарний почуття до іншої людини!

5. Цінуйте їх.

Коли людина, яка вам подобається, намагається допомогти вам або змусити вас почуватись добре, роблячи щось приємне, визнайте це і скажіть їм, наскільки це допомогло і як ви вважаєте, що це було приємно!

6. Охоплюйте їхні цінності та пристрасті.

Як тільки ви сприймаєте цінності та пристрасті іншої людини в житті, це автоматично стає головним балом для вас! Повідомлення їм про те, що ви підтримуєте їх, і щоб вони почувались комфортно, щоб висловити свою пристрасть, дуже важливий шлях до ваших зусиль!

7. Знайдіть час, щоб витратити якісний час.

Якщо вам хтось справді подобається, ви не чекаєте, поки зможете вільно проводити з ним час. Ви берете вільний від роботи час, відмовляєтеся від занять … ви робите час, навіть якщо його немає! Повірте мені, вони вас за це полюблять.

Вам потрібні додаткові ідеї щодо того, як змусити вас сподобатися? Перестаньте витрачати дорогоцінний час і переходьте за цим посиланням Як змусити впасти до душі!

Як змусити когось сподобатися вам за текстом

У світі серед пандемії зростання соціальних медіа та майбутнє збільшення кількості інтровертів, спілкування в чаті чи надсилання SMS-повідомлень є в основному важливим способом спілкування. Чи знаєте ви, що можете бути приємними в роботі з текстом і змусити подобається людині, якій ви пишете повідомлення? Ось як:

1. Знущайтесь над ними.

Читати відповіді одне одного може бути нудно через деякий час, але якщо ви завжди будете надсилати дотепні зауваження, вони ніколи не будуть вам нудними.

2. Знущайтеся над собою теж!

Ви не завжди можете зосередитися на тому, щоб висміяти їх, що трохи перетвориться на хамство, тому переконайтеся, що вирівняєте це, навмисно обдуривши себе.

3. Вгадайте їх відповіді / відповіді.

Намагаючись познайомитись з кимось по телефону, ви будете задавати багато запитань, тому, щоб додати азарту та гумору, спробуйте здогадатися, якими будуть їх відповіді.

4. Рольова гра

Оскільки ви фізично не разом, ви можете зробити так, щоб видавати себе, роблячи вигляд, що ви двоє різних людей, які разом, ніби ви знімаєтеся в рольовій грі.

5. Змусьте їх переслідувати вас.

Ви можете дискваліфікувати себе з їхнього пулу знайомств, жартуючи, що він або вона не ваш тип або що він чи вона виглядають мило з ____. Ви дізнаєтесь, що вони у вас, якщо вони наполягають на тому, що ви його тип.

6. Використовуйте потрібну кількість смайликів.

З якоїсь причини текстові повідомлення із смайликами дають життя вашим конвоям з іншими. Ви доклали зусиль, щоб вибрати, які емоджі найкраще, зрештою.

7. Погладьте їх его над текстом.

Зробіть іншу людину особливою, роблячи компліменти за текст, але не перестарайтеся. Звичайно, передавати свій комплімент особисто різне, але над текстом він може читати його знову і знову!

8. Не перевищуйте текст!

Одне з найкращих правил флірту над текстом полягає в тому, що іноді вам слід витратити трохи часу, щоб не надсилати текстові повідомлення. Не будьте в режимі очікування біля телефону, у вас є життя! Змусь чувак трохи за тобою переслідувати. Нехай вони з нетерпінням чекають вашої дорогоцінної відповіді!

Як змусити когось сподобатися вам як друга

Ми не завжди любимо романтичні стосунки, іноді все, що вам потрібно – це друг, з яким можна насолоджуватися життям і зберігати свої секрети. Ось речі, які ви можете зробити, щоб зробити когось таким, як ви, як друга:

1. Задайте їм запитання.

Це змушує їх усвідомити, що вас справді цікавить те, що вони мають сказати.

2. Відкрийте більше речей.

Розмова з кимось дасть їм зрозуміти, що вони вам подобаються, і, в свою чергу, вони полюблять вашу компанію.

3. Проведіть з ними якісний час.

Виділення часу для особливих людей серед роботи чи школи чи чогось останнього, що ви можете подарувати.

4. Слухай краще!

Недостатньо просто запитувати і говорити і продовжувати. Справді слухайте та розумійте іншу людину.

5. Проявляйте до них люблячу турботу та те, що вони цінують.

Ви станете симпатичнішим, якщо виявите справжню турботу до іншої людини.

6. Визнайте свої помилки та недоліки.

Кожен любить “справжню” людину, а не “удавану”. Ви будете більш пристосованими, якщо постійно не будете такими ідеальними.

7. Жартуйте та смійтесь!

Той, хто має прекрасне почуття гумору, перемагає когось розумного, якщо ваша мета – зробити когось таким, як ви.

8. Будь позитивно налаштований!

Світ уже повний негативу. Відкиньте тих і вирішіть бути добрими, смішними та позитивними на всьому шляху.

9. Не будь токсичним.

Ніхто не хоче бути поруч із підлими та напористими людьми. Не будь таким!

10. Визнайте свої слабкі сторони.

У всіх нас є слабкі сторони, бо всі ми люди. Інші, хто зможе вам допомогти, несвідомо змусять їх подобатися вам більше, тому що ви додали їм почуття цілеспрямованості.

Коли все буде сказано і зроблено, зрештою ви зрозумієте, що насправді не можете догодити і змусити всіх сподобатися вам. Зрештою, не кожна людина – це чашка кожного, і це нормально! Мета полягає не в тому, щоб ти подобався всім, а в тому, щоб ти будував тривалі стосунки з потрібними, хто має значення. Не дозволяйте думці інших про вас стримувати вас… йдіть і зв’язуйтесь з рештою світу!

Pозмова стартери

Якщо ви на вечірці, розмовляючи з кимось, з ким ви щойно зустрічалися, або проводите час з друзями, яких ви не бачили певний час, придумати хороший стартовий розмову, який не є просто нудними невеликими розмовами, може бути проблемою. Коли ви починаєте дискусію з кимось, ви хочете, щоб вона була цікавою, проникливою та цікавою.

Кращі криголами

100 запитань, щоб задати собі

Творчі образи

100 слів, щоб описати мого найкращого друга

Неслухняні жарти

Як краще спілкуватися у відносинах

Pозмова стартери

✌️ Наша місія – доставляти свіжий і приємний контент. Від мобільних ігор, додатків та вікторин, до ігор та вечірок. Насолоджуйтесь!
Про нас