А якщо не буде солі? Чому не варто боятися дефіциту та чим замінити

Жарти з бабусі, яка за ризику першої кризи купувала сіль – скінчились. Тепер така бабуся, якщо в неї збереглося пару пачок кам’яної солі – забезпеченіша, ніж бабуся з хатою в центрі Києва.

Це таки жарти, але Україна вже зустрілась з дефіцитом солі. І причина дефіциту солі страшніша за її відсутність на полицях. Через обстріли ДП “Артемсіль” зупинило роботу.

“Підприємство не працює, простоює, згідно з наказом, до невизначеного часу. Обстріли постійні, частково зруйнована адміністративна будівля. Були прямі влучання в рудники, матеріальний склад. Виробничий процес неможливий“, – розповів очільник підприємства Віктор Юрін.

В Україні почалося полювання за сіллю. В мережах ходять чутки, що люди скуповують дефіцитний товар кілограмами. Що робити?

Чи дійсно без солі ніяк? Чим її замінити? Які є альтернативи?

Чи можна жити без солі

Панічна купівля десятків кілограмів солі так само беззмістовна, як і заклики повністю від неї відмовитись.

Сіль нам необхідна. Проте ми споживаємо набагато більше солі, ніж потрібно.

За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), достатньо 5 грамів солі на день на людину.

І це ми кажемо про ситуацію, коли ви самостійно щось готуєте, наприклад, суп, салат чи запікаєте рибу. Проте не варто забувати, що дуже багато продуктів, які ви купуєте в крамниці, вже мають доволі високу кількість солі, особливо якщо ми кажемо про ковбасні вироби, деякі види сиру тощо.

Отож згрібати з полиць сіль кілограмами точно не варто, її дійсно потрібно в нашому раціоні небагато. Але заклики повністю відмовитись від солі також можуть бути шкідливими.

Відразу спростовуємо міфи, що сіль – це кара сучасної цивілізації і ми від неї лише вимираємо.

Як розповідає хімік-токсиколог та автор книги “Хімія повсякдення” Володимир Саркісян, сіль входить до нашого раціону принаймні з часів онуків легендарного Ромула (насправді традиція вживання солі сягає доісторичних часів). З тих давніх давен людство не лише не вимерло від “білої смерті”, а й збільшилося нівроку на 4-5 порядків.

Біологиня та популяризаторка науки Дарка Озерна розповідає, що натрій і хлор – то найпоширеніші позаклітинні іони.

“Іони потрібні для низки процесів: натрій-калієві канали важливі для функціонування клітин серця, іони хлору потрібні для роботи шлункових ферментів і беруть участь в створенні кислого середовища шлункового соку (якщо ви гадали, що десь із “краника” до шлунку ллється соляна кислота, то це не так: це по черзі надходять йони хлору, протони і вода).

Одним словом, нам потрібні і натрій, і хлор, без них діла не буде. І ми їх втрачаємо з потом, в міру роботи травної системи, втрачаємо, коли блюємо, маємо кровотечі. Ще зовсім трохи втрачаємо із сечею“, – пояснює вона.

Отож нам точно необхідно менше солити нашу їжу, але зовсім без солі діла не буде.

Проте дефіцит солі – не означає її повну відсутність. В Україні є імпортна сіль. Так, вона дорожче, але ми вже з’ясували – багато нам і не треба.

Також можна пошукати сванську грузинську сіль – вона дуже ароматна і прекрасно смакує з м’ясними стравами.

Але я так люблю солоненьке. Чим можна замінити сіль з точки зору смаку?

О, тут варіантів багато! До того ж, за словами Озерної, наше відчуття солоного дуже змінюється.

Ми можемо як “підсісти” на сіль, якщо часто вживаємо чипси чи солоні горішки, так і цілком реально привчити себе отримувати задоволення від менш солоної їжі.

Біологиня радить це робити двома шляхами:

• поступово зменшувати кількість солі;
• робити їжу цікавішою та насиченішою за допомогою прянощів.

“Смаковим рецепторам байдуже, від чого відчувати “приход”. Чилі чи імбир теж даватимуть відчуття, що їжа має смак, а не прісна”, – каже вона.

Чим ще можна приправити страви, щоб відчути смак, але не пересолити:

• сушеним часником/цибулею;
• копченею паприкою;
• цедрою цитрусових;
• кропом/петрушкою/руколою/кінзою тощо.

Чи можна використовувати морську сіль для ванн для їжі?

Наші винахідливі люди почали купувати морську сіль для ванн як заміну.

З цим краще бути трохи обережними, насамперед через вміст домішок в ній, каже Дарка Озерна.

“В Туреччині в поході я варила сухий суп з додаванням морської води до прісної. Але сіль для ванн має ще барвники, ароматизатори, що завгодно, що не пасуватиме до страв чи травлення.

Я ще люблю солити супи соєвим соусом (так, там багато солі, але ще смак умамі), а м’ясо мариную 24+ години в соєвому соусі та домашньому оцті“, – ділиться досвідом Озерна.

Утім, важливо не лише зменшувати кількість натрію в організмі, але й ще збільшувати кількість калію та магнію в раціоні:

“Всюди додаємо в бульйон зелену цибулю, відвар картоплі використовуємо на пюре чи супи“, – рекомендує науковиця.

А загалом у нас хороші новини: “Сільпо” домовилось про постачання 200 тонн солі в Україну.

Але сіль з Бахмута обов’язково буде на наших полицях. І ми ще згадаємо, як складно було її виколупувати з цих брутальних пачок. Тож готуєте банки на консервацію, все буде Україна.

Чи можна прожити без солі?

Росія «демілітиризувала» «Артемсіль», наслідки не забарилися

Слідом за бензиновою кризою, Україна накрив дефіцит солі. Причина в обох випадках та ж сама – Путін «українців» від усього, в чому вони десятки років не відчували нестачі. Більш того наша держава забезпечувала сіллю не лише себе, а й сусідів. І ось Росія вирішила «допомогти»…

Удар по флагману ринку

На початку березня державне підприємство «Артемсіль» повідомило, що виконує мобілізаційне завдання – відвантажує сіль до торгівельних мереж по всій Україні з метою уникнення гуманітарної кризи. Однак, коли місто Соледар Донецької області, де розміщені виробничі потужності державного підприємства, почали обстрілювати російські окупанти, виробництво зупинилось. Наприкінці квітня 2022 року уряд вніс Соледарську міську тергромаду до списку тих, де ведуться бойові дії.

ДП «Артемсіль» – одне з найбільших підприємств із видобутку і реалізації харчової солі (NaCl) на території Центральної та Східної Європи. Підприємство експортує продукцію до 15 країн світу. Постійними клієнтами ДП «Артемсіль» залишаються Угорщина, Польща, Словаччина, Румунія.

Нині держпідприємство не працює. Частково зруйнована адміністративна будівля; були прямі влучання в рудники, матеріальний склад. Виробничий процес неможливий. Як пояснив керівник «Артемсолі» Віктор Юрін, підприємство зупинилося ще у квітні, бо можливість вивозити готову продукцію з Соледара залізницею зникла.

«Нашу вузлову станцію «Сіль», куди ми підтягували вагони зі своїх під’їзних шляхів, регулярно обстрілюють. «Артемсіль» в основному орієнтована на відвантаження продукції залізничним транспортом. Автомобілями ми можемо вивозити тільки незначну частину. Тому навіть за нормальних обставин нам потрібно відвантажувати видобуту сіль у щось (у вагони – «Главком») А якщо залізниця не працює, ми теж фактично не можемо», – розповів він.

Зупинка флагмана спровокувала ажіотаж. Із магазинів та яток зникли добре знайомі пачки солі. А де товар ще залишився, його ціна підскочила в рази: подекуди, зокрема, у Мостиськах Львівської області старі залишки продукції «Артемсолі» продаються… по 95 грн/кг.

Як доводиться вирішувати проблему дефіциту солі Україні, розбирався «Главком».

Пачка української солі – рекордсмен за темпами подорожчання (фото з відкритих джерел)

Підприємець із Хмельниччини, який фасував товар із Соледара, визнає: останню партію продав минулого тижня. Тоді ціна на ринку за пачку солі ДП «Артемсіль» була 20 грн/кг. «Товару від «Артемсолі» немає. Можете навіть не запитувати. Там ущент зруйнована залізнична колія та міст», – пояснив він.

У пресслужбі Fozzy Group (торгові мережі «Сільпо», «Фора», Thrash!) на запит «Главкома» минулого тижня відповіли лаконічно: «Сіль ДП «Артемсіль» перестала постачатися через воєнні дії у регіоні з середини квітня». Жодної інформації про те, коли постачання може бути відновлено, там, зрозуміло, не надали.

Аналогічна ситуація й в інших загальнонаціональних мережах. Полиці порожні. Ціни на вітринах вже неактуальні.

Проте ринок адаптується до форсмажору. Рітейлери заспокоюють: сіль буде – хоч і не з «Артемсолі». На заміну ходовому товару «Артемсолі» прийшов імпорт. На прилавках вже з’являється сіль турецького, грецького, польського румунського виробництва.

Керівник з корпоративних комунікацій мережі АТБ Сергій Демченко повідомив, що магазини вже отримують імпорт. Продукт буде дорожчим через складну логістику, постачання відбувається через материкову частину Європи, та коливання курсу валют. Проте ажіотаж, на думку фахівця, невиправданий.

Корпорація Fozzy Group також завозить у супермаркети своїх мереж імпортну сіль. Крім того, компанія з початку квітня стала купувати продукцію у дрогобицького виробника.

Українська альтернатива «Артемсолі»

Президент «Української аграрної конфедерації» і ексголова Ради підприємців при Кабміні Леонід Козаченко погоджується: нинішня висока ціна солі в Україні – результат паніки та спекуляції. Тому що та кількість товару, яка вже була на ринку, мала б забезпечити потреби внутрішнього споживача до кінця року. Тобто українці піддались паніці і самі спровокували кризу.

До того ж в Україні є чотири великих виробництва солі. Два з них знаходяться на сході – це «Артемсіль» і ТОВ «Словянська сіль». Ще два – на заході, у Солотвино та Дрогобичі. За даними Козаченка, саме Артемівське родовище, яке діє з кінця XIX століття, в останні роки давало 95% солі в Україні. Слов’янське родовище – там виробляли кухонну сіль та харчову соду – також розташоване на території Донеччини, охопленої бойовими діями.

І «Артемсіль», і «Слов’янська сіль» опинилися у зоні ведення бойових дій.

У Солотвино на Закарпатті виробництво не працює, тож нині уся надія українців – на Дрогобич. Це виробництво планує збільшення випуску на 20 тис. тонн – до 55 тис. тонн, але цього замало навіть, щоб задовольнити річний попит навіть Львівщини.

«Україна має великі запаси солі – 15 млрд тонн. Були часи, коли в нашій країні видобувалося понад 5 млн тонн солі в рік. Останні роки обсяги видобутку впали до 1,5-2 млн тонн. При цьому більшу частину із загального обсягу виробництва експортується за межі країни. Щорічне споживання солі в Україні становить трохи більше пів мільйона тонн. Щоб перекрити дефіцит, можна відновити видобуток на Західній Україні. Для цього необхідно знайти фінансування», – зазначив Козаченко у коментарі «Главкому».

Проте справа не лише в інвестиціях. Закарпатська область дійсно має потенційні запаси кам’яної солі близько 470,8 млн. тонн, одне Солотвинське родовище – 245 млн. тонн. Та як повідомили «Главкому» у Закарпатській обласній військовій адміністрації, це родовище знаходиться в аварійному стані, хоча є чотири ділянки, що мають перспективи до відновлення.

«Адміністрація області в цілому підтримує ініціативу відновлення видобутку на Солотвинському родовищі кам’яної солі, проте зазначає, що некеровані техногенно-геологічні процеси на території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» створили постійну загрозу безпечному проживанню частини мешканців селища, функціонуванню деяких об’єктів інфраструктури, навколишньому середовищу. Державна служба надзвичайних ситуацій тричі визнавала ситуацію, яка склалась навколо Солотвинського солерудника, надзвичайною ситуацією державного рівня», – наголосили у пресслужбі обласної військової адміністрації.

Не лише до столу

Дефіцит солі загрожує не лише погіршенням смаку їжі для пересіяних громадян. У першу чергу постраждає хімічна промисловість. Без солі неможливе виробництво соди, хлору, гідроксиду натрію, соляної кислоти, лакофарбової продукції, хлор-лужних хімікатів, які застосовують для виробництва паперу, скла тощо.

Крім того, величезна кількість солі необхідна комунальникам в осінньо-зимовий період: посипати вкриті льодом дороги – пішохідні зони, автомобільні траси, злітно-посадкові смуги.

Звісно, за відсутності солі зупиниться і виробництво харчових продуктів: кетчупів, соусів, навіть солодощів.

Народний депутат, членкиня парламентського комітету з питань економічного розвитку Ганна Лічман бачить головну проблему саме у забезпеченні сіллю промисловості. «Взагалі-то сіль не належить до товарів дорогої вартості. Але за теперішніх умов зросте її логістична складова. Оскільки українські порти заблоковані через війну, постає питання альтернативних шляхів доставки імпортної солі. Це війна, тож маємо адаптуватися», – зазначила вона «Главкому».

Сезон консервації

Поки ж народні обранці думають, як адаптуватися, у крамницях, де ще недавно стояла сіль, поки порожньо. У соцмережах користувачі просять підказати їм, де можна придбати дефіцитний продукт.

Зауважимо: у коментарях громадяни підказують, що солі у магазинах хоч і менше, але вона таки є. Тому не варто нагнітати паніку ще й з цієї причини.

Хвилювання ж простих громадян пов’язано з тим, що літній період для багатьох – час підготовки продовольчих запасів та консервації, яку без солі не заготуєш.

Віталій Тараненко, «Главком»