До якої групи належить глід

0 Comments

Зміст:

Глід

Глід — чагарник або дерево з сімейства Рожевих, висота якого може досягати 4 м. Його пагони усіяні численними колючками. Листя глоду зелене, чергове, короткочерешкове, має прилистки. Воно відрізняється великими зубцями і має довгасту форму. Суцвіття рослини утворюють багатоквіткові густі щитки. Плоди глоду довгасті та м’ясисті, темно-червоного або оранжевого відтінку, з 1-5 кісточками. М’якоть плодів борошниста, терпка. Висушені ягоди глоду тверді й зморшкуваті, яблукоподібні, колір варіюється від жовтого до чорного. Їхній смак має легку солодкість, запах відсутній.

Глід: Лікувальні властивості, опис, користь, показання, застосування в медицині

Склад

Листя і плоди глоду містять безліч поживних речовин. У плодах рослини сконцентровані тритерпенові кислоти — кратегова, олеїнова, урсолова, а також присутні аскорбінова кислота, фенольні сполуки (антоціани, лейкоантоціани), бета-каротин, цукри, сорбіт, стерини.

Фармакологічна дія

Глоду властивості забезпечують комплексний вплив на серцево-судинну систему. Препарати та лікарські засоби на його основі підсилюють кровопостачання коронарних судин серця, знижують збудливість серцевих м’язів за рахунок збільшення їхніх скорочень, нормалізують артеріальний тиск і активують кровопостачання судин головного мозку. Глід знімає загальну збудливість і проявляє спазмолітичну дію. Препарати з даною діючою речовиною малотоксичні й не накопичуються в організмі після прийому.

Регіони проростання лікарської рослини

  • Житомирська область
  • Миколаївська область
  • Хмельницька область
  • Загальна інформація
    1. Біологічні особливості
    1. Ботанічна характеристика
    1. Опис лікарської сировини
  • Заготівля та зберігання сировини
    1. Особливості збору
    1. Умови сушки та зберігання
  • Лікувальні властивості
    1. Застосування в медицині
  • Глід та його користь
  • Протипоказання до прийому глоду

Глід – загальна інформація

Глід відноситься до сімейства Crataegus. До даного класу відноситься понад 100 видів чагарників і дерев, з них близько 30 зустрічаються на території України. До їхнього числа відноситься глід колючий (звичайний), глід український, глід урновидний, глід п’ятистобліковий. Рослини заготовляють у лікувальних цілях, так як всі види глоду на території України відрізняються корисними властивостями.

Фітосировина чагарнику застосовується для виготовлення відварів, настоянок, крапель, фармацевтичних препаратів. Найчастіше в медицині застосовують плоди глоду звичайного і криваво-червоного.

Біологічні особливості глоду

Рослина вирощується для вирішення декоративних завдань або для збору лікарської сировини. Посадка здійснюється навесні або восени. Чагарник невибагливий, для його культивації необхідний родючий грунт і відкриті сонячні ділянки, особливого догляду глід не потребує.

Зростає глід повільно, при цьому відрізняється морозостійкістю й здатністю витримувати посуху. На планеті рослина зустрічається в помірних кліматичних районах Північної Америки та Євразії, на узліссях лісів і берегах річок. Висота рослини може досягати 4 м, час життя чагарнику при сприятливих умовах становить понад 300 років.

Ботанічна характеристика

Висота чагарнику варіюється в межах 2-4 м. Його червонуваті гілки темно-коричневого відтінку вкриті колючими шипами. Листя глоду довгасте, іноді яйцеподібне з витягнутим кінчиком, з гострими зубцями. Верх листя темно-зелений, блискучий, зворотна сторона — зелена з восковим нальотом.

Суцвіття чагарнику об’єднує від 10 до 18 двостатевих п’ятипелюсткових квіток, розміщених на 3-5 гілочках.

Опис лікарської сировини

В лікарських цілях заготовляють квітки, листя і плоди глоду. Переважно використовуються ягоди рослини — невеликі плоди кулястої форми. Вони зовні нагадують яблуко. У зрілому вигляді плоди глоду мають зморшкувату поверхню жовтого, червоного, бурого або темно-коричневого кольору.

Вгорі на ягодах можна помітити 5 сухих чашолистків, всередині знаходяться від 1 до 5 кісточок світлого відтінку. При кристалізації цукру в плодах на них може утворюватися наліт.

Заготівля та зберігання сировини

Особливості збору

Збирання листя рослини здійснюється на початку цвітіння глоду до моменту, коли розкриваються його квітки. Плоди глоду заготовляють в кінці літа, з серпня по вересень. У цей період ягоди мають найбільшу концентрацію корисних речовин.

Плоди акуратно зрізають гронами і складають у підготовлену вентильовану ємність.

Умови сушки та зберігання

Висушити плоди глоду можна природним шляхом, помістивши сировину на сонці й рівномірно розподіливши по всій поверхні. Також підготувати фітосировину можна в сушарці, підтримуючи температуру від 50 до 60 ℃. По готовності ягоди перебирають і видаляють зіпсований матеріал з плодоніжками, чашолистки.

Просіяти сировину можна через сито. Обсяг готових ягід становить приблизно 40% від початкового.

Для зберігання сировини використовуються полотняні або паперові мішечки. Зберігати плоди слід у сухому провітрюваному місці.

Лікувальні властивості

Щоб дізнатися, чим корисний глід, необхідно вивчити механізм його впливу на організм. Рослина чинить на організм судинорозширювальну, сечогінну, спазмолітичну, заспокійливу дію. Прийом глоду підсилює кровопостачання серця і головного мозку, знижує рівень холестерину в крові, зміцнює стінки судин і капілярів. Плоди, листя і квіти рослини входять до складу відварів, настоїв і екстрактів, а також до трав’яних зборів з ромашкою, пустирником і сухоцвітом.

Застосування в медицині

Настої, екстракти і відвари з плодів рослини призначають людям, які страждають від:

  • гіпертонії;
  • аритмії;
  • тахікардії;
  • серцевої слабкості;
  • неврозів;
  • епілепсії;
  • хронічної втоми;
  • психоемоційного напруження;
  • безсоння;
  • стресів;
  • клімаксу;
  • розладів шлунково-кишкового тракту.

За допомогою глоду тиск може знижуватися, бо рослина покращує роботу серцевого м’яза й нормалізує ритм серцевої діяльності. За рахунок високого вмісту антиоксидантів глід зміцнює м’язи серця та підтримує їх нормальну роботу. Лікарські засоби на основі рослини очищають судини. Розширювальна та антимікробна дія дозволяє використовувати його при лікуванні ГРВІ та простудних захворювань. Глоду лікувальні властивості включають регенерацію тканин — фітосировина використовується для загоєння ран та опіків.

Глід і його користь

У плодах глоду міститься урсолова кислота — рідкісна речовина, яка поєднує антибактеріальні, протипухлинні, протизапальні, гепатопротекторні та судинорозширювальні властивості. Вживання даного компонента також стимулює вироблення колагену організмом. Урсолова кислота виступає регулятором для вироблення жовчі, тим самим сприяє нормальній роботі шлунково-кишкового тракту.

За рахунок даної речовини знижується рівень вільних радикалів. Завдяки таким властивостям глід може використовуватися для запобігання зростанню злоякісних клітин в організмі.

Протипоказання до прийому глоду

Незважаючи на корисні властивості глоду, здійснювати його прийом слід тільки після консультації з лікарем. Побічні дії від прийому рослини виражаються в зниженні тиску, уповільненні пульсу, порушенні серцевого ритму і пригніченні центральної нервової системи. Не можна вживати рослину та її похідні людям з артеріальною гіпотензією, підвищеним згортанням, брадикардією, тяжкими порушеннями роботи печінки. Глід протипоказаний вагітним і годуючим грудьми.

За матеріалами:

1. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
2. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині. — К: Медицина, 2007. — 544 с.
3. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
4. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
5. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
6. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.
7. Новиков А. Л. Определитель деревьев и кустарников в безлистном состоянии. — Минск: Высш. шк., 1965. — С. 194—212. — 408 с.
8. Стаття про глід — Вікіпедія


Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Дата публікації: 10.08.2015

Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 травня 2017 🕒 14 хвилин 👀 25824 рази 💬 0 коментарів

  • Посадка й догляд за глодом
  • Рослина глід – опис
  • Посадка глоду у відкритий ґрунт
    • Коли садити глід
    • Як садити глід
    • Як виростити глід
    • Пересадка глоду
    • Шкідники і хвороби глоду
    • Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)
    • Глід м’якуватий (Crataegus submollis)
    • Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)
    • Глід острожний (Crataegus crus-galli)
    • Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)
    • Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)
    • Корисні властивості глоду
    • Глід – протипокази
    • Коментарі

    Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років.

    Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

    Посадка й догляд за глодом

    • Посадка: краще восени, у період падолисту, але можна й навесні, до початку сокоруху.
    • Цвітіння: навесні або на початку літа.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: важкі, добре дреновані родючі ґрунти.
    • Полив: у звичайний сезон досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра на дорослий кущ. У посуху слід поливати частіше.
    • Підживлення: один раз за сезон, перед цвітінням, у ґрунт уносять розчин коров’яку (1:10).
    • Обрізування: навесні, в санітарних цілях і для надання форми кроні.
    • Розмноження: насінням, кореневими пагонами, щепленням, відсадками та живцями.
    • Шкідники: зелена яблунева попелиця, комоподібні яблуневі щитівки, трояндові листовійки та білани.
    • Хвороби: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості.
    • Властивості: деякі види глоду мають цілющі властивості.

    Рослина глід – опис

    Чимало різновидів глоду – листопадні багатостовбурні дерева, але зустрічаються і напіввічнозелені види рослини. У висоту глоди сягають від 3 до 5 м, але в оптимальних умовах можуть рости і до 12 м. Крона у них округла, щільна, яйцеподібна або куляста, часто асиметрична. Кора сіра або коричнева, тріщинувата або ребриста, у частині видів вона відшаровується невеликими пластинами. Гілки прямі, звивисті або плакучі. Молоді пагони – з повстяним опушенням або голі, пурпурово-червоного кольору. Гілки багатьох видів озброєні безлистими колючками завдовжки від 5 мм до 10 см, що розвиваються із пазушних бруньок. У азійських і європейських видів глоду колючки маленькі або їх немає зовсім.

    Округле, ромбічне, еліптичне або яйцеподібне листя глоду з перисто-надрізаною, цільною або лопатевою пластинкою з пильчастими, зубчастими або розсіченими краями розташоване на пагонах по спіралі. Довжина листя від 1 до 12 см, воно може бути голим або густо опушеним, черешковим або майже сидячим. Восени листя багатьох видів забарвлюється в помаранчевий, пурпуровий або золотистий кольори, але деякі види зберігають листя зеленим до самого опадання.

    Білі, рожеві або червоні квіти глоду діаметром 1-2 см із п’ятьма пелюстками утворюють складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Іноді вони багатоквіткові, але у деяких видів квітки поодинокі або зібрані в букет по 2-3 штуки. Квітки містять диметиламін, котрий надає їм запах гниючої риби. Починається цвітіння глоду навесні або на початку літа.

    Плоди глоду – кулясті, грушоподібні або витягнуті дрібні яблучка розміром від 5 мм до 4 см. Усередині плодів зріє кілька великих тригранних кісточок. Забарвлення плодів залежить від виду та сорту рослини: вони можуть бути червоними, яскраво-помаранчевими, помаранчево-жовтими і майже чорними. Дозрівають плоди у вересні або жовтні. Максимального плодоношення глід досягає до 10 років.

    Ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за глодом у відкритому ґрунті: коли і як садити рослину, як і коли цвіте глід, як захистити його від хвороб і шкідників, коли можна пересаджувати глід, які види глоду можна вирощувати в культурі, в чому користь глоду і кому він може нашкодити.

    Посадка глоду у відкритий ґрунт

    Коли садити глід

    На садових ділянках глід висаджують, як правило, для створення непрохідного живоплоту, а також окремою рослиною для отримання плодів. Здійснюють посадку навесні або восени, причому осіння посадка, як і у випадку з іншими плодовими деревами, краща.

    Глід любить відкриті сонячні ділянки й важкі родючі ґрунти з гарним дренажем.

    Як садити глід

    Вибір місця і спосіб посадки глоду залежить від того, для якої мети ви його вирощуєте. Якщо вас цікавить урожай плодів, то краще посадити дві-три рослини на відстані приблизно двох метрів одна від одної – так вони будуть краще запилюватися. Для закладення посадкової ями потрібно приготувати суміш торфу, піску, перегною, верхнього родючого шару землі та з великою обережністю додати в неї трохи вапна.

    Посадка глоду для живоплоту здійснюється в загальну траншею завглибшки й завширшки 50 см. Саджанці поміщають у неї на відстані приблизно 50 см один від одного. При виборі місця для огорожі постарайтеся уникнути навіть найменшого затінення, оскільки в тісняві, та ще й у затінку дерева розвиватися не будуть.

    Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці. Для сольної посадки викопують яму завглибшки і завширшки близько 70 см, в яку поміщають шар битої цегли, щебеню або гравію завтовшки 15-20 см, а зверху насипають шар піску 5 см завтовшки. Коріння саджанця обережно розправляють, поміщають у яму і засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю таким чином, щоб коренева шийка виявилася на 3-5 см вище рівня поверхні. Після посадки саджанці рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурну ділянку мульчують шаром компосту, торфу або перегною завтовшки не менше 5 см, а пагони саджанців укорочують до 10 см.

    Догляд за глодом у саду

    Як виростити глід

    Догляд за глодом складається зі звичних для будь-якого садівника процедур: поливу, розпушування ґрунту й прополювання бур’янів у пристовбурних колах, підживленні, обрізуванні та заходах щодо захисту рослини від хвороб і шкідників. Дуже важливо стежити за загальним станом глоду та своєчасно обрізати хворі, засихаючі, загущуючі та конкуруючі гілки й пагони.

    Якщо ви хочете надати кроні деревця певних обрисів, потрібно буде проводити формуюче обрізування, і краще його робити навесні, як і санітарне прочищення. Зручніше ростити глід у формі куща, для чого йому залишають 5-6 скелетних гілок, підтримуючи їх висоту за допомогою обрізування на рівні 2-2,5 м. На саджанцях живоплоту перші кілька років пагони обрізають на половину річного приросту, а потім підтримують висоту кущів у межах 50-70 см.

    Що стосується зволоження ґрунту, то в звичайне літо глоду досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра води на дорослий кущ. Якщо ж літо видасться спекотним, то поливання можна зробити й більш частими. Після зволоження слід розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 10-15 см. Восени глід обкопують по периметру крони на глибину штиха лопати.

    Вирощування глоду і догляд за ним передбачають усього одне підживлення за вегетаційний період – перед цвітінням. У ролі добрива найкраще використовувати розчин коров’яку (1 частину коров’ячого гною розвести в 10 частинах води). Цього живлення рослині має вистачити на весь сезон.

    Пересадка глоду

    Якщо у вас виникла необхідність пересадити глід у саду, то потрібно заздалегідь підготувати для нього нову яму, а тільки потім братися до пересадки. Коли краще пересадити глід? Якомога раніше, оскільки до 5 років у нього вже формується довгий і потужний корінь.

    Підготуйте для глоду поживну ґрунтосуміш. Обкопавши кущ по проекції периметра крони, намагаючись не порушити коріння, піддіньте земляну грудку лопатою і, нахиливши рослину, витягніть кущ із землі, перекладіть на розстелену тканину або плівку, перетягніть до нової ями, обробіть оголені корені розчином Корневіну і посадіть кущ на нове місце.

    Шкідники і хвороби глоду

    Догляд за квіткою глід передбачає організацію її захисту від шкідливих комах і хвороб. Глід уражають ті самі шкідники і хвороби, що й інші плодові дерева: вишню, сливу, грушу, яблуню, абрикос, аличу, персик тощо. Але все-таки частіше він потерпає від таких захворювань: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості, а зі шкідників найнебезпечніша для рослини зелена яблунева попелиця, комоподібна яблунева щитівка, трояндова листовійка й білан.

    Борошниста роса утворює на листках і пагонах глоду білий павутинчастий або сірий повстяний наліт, який із часом темніє і підсихає, скручуючи листя та деформуючи пагони. Уражені пагони потрібно вирізати, а глід обробити препаратами Кумулус, Вектра або Скор. Через два тижні обробку рослини фунгіцидами слід повторити.

    Охряна плямистість проявляється на листових пластинах рослини в середині літа коричневими або вохряними плямами без чіткої облямівки, через що листя передчасно сохне й опадає.

    Коричнева плямистість виглядає як округлі або кутасті коричневі плями до 6 мм у діаметрі з темною облямівкою на верхній стороні листя глоду. У місцях, де вони утворилися, листя починає сохнути.

    Сіра плямистість – це численні округлі плями сірого кольору з темною облямівкою на листках. Активний період захворювання спостерігається в кінці літа.

    Біла плямистість проявляється до середини літа дрібними округлими плямами коричневого кольору, середина яких поступово біліє, а краї залишаються темними.

    Жовта плямистість діагностується появою на верхній стороні листя великих плям жовтого кольору, які з часом стають пурпурово-бурими в жовтому ореолі. А зі споду плям утворюються плодові тіла грибка. Листя жовтіє й опадає.

    У боротьбі з усіма видами плямистості глід обробляють одновідсотковою бордоською сумішшю або оксихлоридом міді. З профілактичною метою такі обробки проводять навесні до набубнявіння бруньок і восени після падолисту. Окрім того, необхідно прибирати рослинні залишки після обрізування глоду, а восени згрібати і знищувати опале листя.

    Зелена яблунева попелиця пошкоджує молоді органи рослини, висмоктуючи з них сік, через що листя згортається і передчасно в’яне, а пагони деформуються. Знищити тлю можна розчином 20 г Карбофоса в 10 л води або народними засобами – часниковим або тютюновим настоєм із милом. А в ролі профілактики гарний результат дає обробка глоду Нітрафеном до розпускання листя.

    Трояндова листовійка відкладає яйця в корі дерев, а гусінь, що з’явилася з них, виїдає бруньки рослини, загортає листя, прогризає зав’язі. Для боротьби з листовійкою застосовують обробку глоду розчином 20 г Хлорофосу в 10 л води, а профілактика від шкідника полягає в обприскуванні рослини до початку сокоруху Нітрафеном.

    Білан жилкуватий – метелик харчується нектаром квіток глоду і відкладає на верхній стороні листя яйця, а гусінь поїдає бруньки та листя. Знищують шкідника перед цвітінням і після нього обробкою Карбофосом або Хлорофосом (20 г на 10 л води).

    Щитівка яблунева комовидна – дрібна сисна комаха, що харчується, як і попелиця, клітинним соком листя й пагонів глоду. Позбутися її можна обробкою рослини Карбофосом, Фуфаноном, Актарою чи Актелліком.

    Види і сорти глоду

    Із безлічі видів рослини, крім глоду колючого, в культурі вирощують ще кілька видів:

    Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)

    відрізняється від інших видів трилопатевим листям, що нагадує листя калини. У природі його можна зустріти на Середньому Заході США. Це дерево заввишки до 12 м із прямими колючками до 5 см завдовжки. Квітки глоду грушевого зібрані в багатоквіткові щиткоподібні суцвіття, а яскраво-червоні плоди сягають у діаметрі 5-8 мм. Недоліком глоду грушевого є його низька зимостійкість, тому в середній смузі його не вирощують;

    Глід м’якуватий (Crataegus submollis)

    або глід напівм’який є типовим представником північноамериканської флори. Це дерево заввишки до 8 м із густою кроною у формі шатра. Листя у нього яйцеподібне, темно-зелене, з трьома-чотирма парами лопатей, спочатку сильно опушене, але з віком опушення залишається тільки вздовж жилок. Восени листя стає червоно-бурим. Великі квітки глоду м’якуватого, до 2,5 см у діаметрі, на тонких і довгих квітконіжках, зібрані в десяти-п’ятнадцятиквіткові щиткоподібні суцвіття з повстяним опушенням. Плоди помаранчево-червоні, діаметром до 2 см, із борошнистою смачною м’якоттю жовтого кольору. Найбільш декоративний цей вид у період плодоношення. У культурі з 1830 року;

    Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)

    часто називають китайським, оскільки в природі він росте в Приамур’ї, Примор’ї, Кореї та Північно-Східному Китаї. Це зимостійка, вологолюбна й невибаглива до складу ґрунту сильногілляста рослина заввишки від 4 до 6 м із розлогою кроною, темно-сірою корою, з невеликою кількістю колючок завдовжки близько 2 см. У нього невелике блискуче яскраво-зелене перисторозсічене листя і яскраво-червоні грушоподібні або кулясті плоди до 17 мм у діаметрі, всіяне дрібними білими бородавками. Декоративність дерево зберігає впродовж усього сезону. У культурі вид із 1860 року;

    Глід острожний (Crataegus crus-galli)

    або «півняча острога» родом зі східної частини США, де росте по долинах річок, узліссях, схилах гір і долин. У висоту рослини цього виду сягають від 6 до 12 м. Крона у них широкорозкидиста, зі спадаючими гілками, засіяними трохи вигнутими, схожими на півнячі остроги колючками завдовжки до 10 см. Листя цілісне, завдовжки 8-10 см, голе, шкірясте, видовжено-оберненояйцеподібне, з нерівномірними гострими зубцями по краях, темно-зелене, але восени воно стає яскраво-помаранчевим. Білі квітки діаметром до 2 см у кількості 15-20 штук зібрані в щитки. Плоди, що дозрівають у третій декаді вересня і залишаються на глоді впродовж усієї зими, можуть бути різного забарвлення – від білясто-зеленуватого до матово-червоного. Рослина посухостійка, нормально зносить умови міста, але морозостійкість у неї невисока. У культурі вид із 1656 року;

    Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)

    родом із лісів Камчатки, Сахаліну, Курил і Японії. Зростає цей вид кущем, сягаючи у висоту від 4 до 6 м. Кора на стовбурі і старих гілках сіра, а молоді пагони темно-пурпурового кольору в колючках завдовжки до 15 мм. Листя яйцеподібної форми, з широкою основою й гострою вершиною, лопатеве, голе або опушене, причому ворс зі споду пластини густий, а згори розсіяний. Білі квіти з темними пильовиками тичинок утворюють щільні щитки. У чорних кулястих плодів смачна зелена м’якоть, тому глід і називається зеленом’ясим. У культурі вид з 1880 року;

    Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

    в дикому вигляді зустрічається на Кавказі, у південних районах європейської частини Росії і в Середній Азії. За біологічними ознаками цей вид близький до глоду колючого, але відрізняється від нього швидким зростанням і рожевуватим забарвленням квіток. Тривалість життя рослини 200-300 років. У висоту дерево сягає від 3 до 6 м, але в сприятливих умовах може вирости й вище. У нього симетрична округла шатроподібна крона, голі пагони в нечисленних колючках завдовжки до 1 см, ромбічне або яйцеподібне листя і суцвіття з 10-18 квіток. У плоді глоду одноматочкового зріє тільки одна кісточка. Є у цього виду форми з махровими рожевими й білими квітками. Із садових форм більше за інші поширені:

    • пірамідальна – рослина з кроною у формі піраміди;
    • плакуча – кущ із гілками, опущеними донизу;
    • яскраво-червона (з поодинокими темно-червоними квітками);
    • рожева плакуча (з рожевими квітками й опущеними донизу гілками);
    • рожева – пелюстки квіток рожевого кольору в білу смужку;
    • біла махрова – з махровими білими квітками;
    • червона махрова;
    • завжди квітуча – витончена рослина, квітуча впродовж усього літа;
    • розрізнолиста – глід із глибоко розсіченим пір’ястим листям;
    • біло-строката – форма зі строкатим листям;
    • безколючкова.

    Гібридизацією було виведено сорт глоду одноматочкового Розеа Флоре Плено з махровими квітками темно-рожевого кольору.

    Що стосується сортів глоду колючого, опис якого ми давали на початку статті, то частіше за інші вирощують декоративні форми Біколор (білі квіти з червоними краями), Паулі (з махровими блискучими багряно-червоними квітками), дуболиста і золотиста (з жовтими плодами). Становлять інтерес і такі сорти глоду колючого:

    • Полз Скарлет – декоративна рослина заввишки 3-4 м з асиметричною широкою кроною і махровими квітками кармінового відтінку. Листя у цього культивара три-п’ятилопастне, темно-зелене згори і світліше зі споду. Плоди кулясті або яйцеподібні, червоно-бурі, злегка вилискують сріблом;
    • Арнольда – великоплідний глід із товстими колінчатими пагонами, шорсткою сіруватою корою, округлим листям, колючками завдовжки до 9 см, білими квітками в щиткоподібних суцвіттях і кисло-солодкими плодами з 3-4 кісточками.

    Окрім описаних видів, у культурі зустрічаються глоди алтайський, кримський, вогневий, віялоподібний, даурський, Дугласа, криваво-червоний, або сибірський, круглолистий, зеленоплідний, п’ятиматочковий, великопиляковий, або великоколючковий, Максимовича, понтійський, Пояркової, надрічковий і деякі інші.

    Властивості глоду – шкода і користь

    Корисні властивості глоду

    З початку XVI століття глід стали використовувати в медицині як в’яжучий засіб при кишкових розладах. Із XIX століття чаєм із його квіток і листя очищали кров, а з початку XX квітки і плоди рослини застосовують при хворобах судин і серця.

    Не всі види глоду мають однакову цілющу силу. Найбільш яскраво вираженими лікувальними властивостями вирізняються глоди криваво-червоний, звичайний, даурський, зеленоплідний, п’ятиматочковий і одноматочковий. Для виготовлення лікарських препаратів використовують квітки та плоди глоду.

    До складу плодів глоду входять цукри – переважно фруктоза, тому їх можна вживати в їжу діабетикам – і цілий комплекс біологічно активних речовин: тритерпенові, а також винна, кавова, хлоргенова і лимонна кислоти, ацетилхолін, холін, кверцетин, дубильні речовини, фітостерини, жирна олія, сорбіт і вітаміни A, P і C.

    Застосування глоду благотворно впливає на роботу серця, причому плоди рослини і препарати з них не мають побічних ефектів. Показаний глід людям похилого віку та як профілактичний засіб, оскільки сприяє зміцненню серцевого м’яза, запобігає змінам у коронарних судинах, прискорює кровотік, нормалізує та стабілізує рівень артеріального тиску, знімає втому, дратівливість і відчуття тривоги.

    Найвідомішим препаратом глоду є настоянка. У домашніх умовах її можна приготувати двома способами:

    • 100 (150) г висушених плодів потрібно добре потовкти дерев’яною ступкою, помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закоркувати й помістити в темне прохолодне місце на три тижні, після чого процідити через марлю;
    • 100 г свіжих квіток помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закрити й настоювати в прохолодному темному місці 10 днів, після чого процідити.

    Глід – протипокази

    Шкода глоду може позначитися на стані гіпотоніків, вагітних і жінок-годувальниць, а також людей, які страждають індивідуальною незносністю рослини. Якщо у вас таких протипоказів немає, не забувайте, що зловживати навіть дуже корисним засобом небажано.

    Глід: види, лікувальні властивості та протипоказання, фото

    Глід (Crataegus) – рід, близько 1250 видів якого виростає в зонах помірного і субтропічного клімату, відноситься до сімейства розоцвітих (Rosaceae). Близько 40 видів глоду можна зустріти на території СНД.

    Глід широко використовується людиною. Його висаджують уздовж доріг як пиловловлювача, в парках, скверах, біля будинків, як декоративну рослину. Виведено види, які цвітуть безперервно. Глід визнаний, як народною, так і офіційною медициною. Ягідки глоду широко застосовують в кулінарії.

    1. Види глоду
    2. Ботанічний опис глоду
    3. Середовище росту
    4. Збір і заготівля
    5. Хімічний склад
    6. Глід криваво-червоний. Лікувальна дія на організм
    7. Серцево-судинні захворювання
    8. Шлунково-кишкові захворювання
    9. Нервова система
    10. Захворювання щитовидної залози
    11. Для жінок
    12. Для чоловіків
    13. Для всього організму
    14. Лікарські форми
    15. Настоянка (свіжі ягоди)
    16. Настоянка (квітки)
    17. Відвар плодів
    18. Настій квіток
    19. Глід. Застосування в народній медицині
    20. Глід. Протипоказання і шкода

    Види глоду

    На території СНД широкого поширення набули такі види:

    Глід криваво-червоний (сибірський),

    Глід колючий (глід звичайний) – crataegus oxyacantha l,

    Глід одноматочковий (однокосточковий),

    Глід п’ятиматочковий – crataegus pentagyna,

    Глід даурский,

    Глід алтайський,

    • Глід український,
    • Глід кавказький,
    • Глід кривочашечковий,

    Хоча лікувальні та корисні властивості глоду даних видів подібні, проте, народна медицина перевагу віддає головним чином глоду колючому.

    В офіційній медицині в лікарських цілях отримав застосування глід криваво-червоний.

    Латинська назва: Crataegus sanguinea Pall.

    Інші назви: боярка, глод, гложіна, лог, бариня.

    Ботанічний опис глоду

    Глід – великий чагарник або невелике дерево висотою до 5 м. (Іноді 10-12 м.) Молоді гілки мають пурпурно-коричневий колір, блискучі, покриті рідкісними, товстими, прямими колючками до 4 см. завдовжки.

    Листя чергові, оберненояйцевидні або широкоромбічні з клиноподібною підставою, загострені, неглибоко трьох-семилопастні пилчасті, з обох сторін коротко опушені, завдовжки 2-6 см., розташовані на коротких черешках. Колір влітку темно-зелений, восени оранжево-червоний.

    Квітки з п’ятьма пелюстками, колір білий або злегка рожевий, з’єднані в густі щитковидні суцвіття діаметром 4-5 см. Мають слабкий специфічний запах.

    Плоди – ягоди кулястої або злегка довгастої форми з чашечкою, діаметр 8-10 мм., з 3-4 кісточками, що містять по 1 насінню. М’якоть борошниста. Колір в залежності від виду криваво-червоний, бурий, помаранчевий, рожевий, жовтий або чорний. Смак кисло-солодкий.

    Час цвітіння – травень-червень. Цвіте рясно, але дуже швидко, іноді 2-3 дні, що дуже ускладнює збір квіток. Плоди дозрівають у вересні-жовтні.

    Плодоносити глід починає в 10-15 віці, тривалість життя до 400 років. Розмножується насінням, кореневими нащадками, живцями.

    Середовище росту

    Рід глоду поширений повсюдно. Часто рослину можна зустріти в парках і скверах. Глід криваво-червоний зустрічається в європейській частині СНД, Західного та Східного Сибіру, ​​до Тихого океану, на півдні – в Казахстані.

    Рослина світлолюбна і морозостійка, зростає в степовій зоні, по укосів і ярах, в розріджених лісах, на узліссях і галявинах. Віддає перевагу багатим, добре зволоженим ґрунтам, тому його можна зустріти по берегах річок та інших водойм.

    Збір і заготівля

    В лікарських цілях використовують квітки, плоди, листя і кору глоду. Квітки збирають у суху погоду на початку цвітіння, коли частина їх в суцвіттях ще не розпустилася. Не слід збирати зовсім не розпущенні квітки, так як вони важко сохнуть і легко можуть зіпсуватися. Сушіння проводять не пізніше, ніж через годину-дві після збору. Висушені квітки глоду мають слабкий своєрідний запах і гіркуватий смак. Зберігають сировину обов’язково в сухому місці, найкраще для цього підходить скляний посуд. Термін зберігання – 2 роки.

    Ягоди збирають після повного дозрівання і до заморозків. Сушка зазвичай триває 7-8 днів. Ягоди перебирають і зберігають в фанерних ящиках, викладених всередині щільним папером, коробках, скляній тарі або щільних полотняних або паперових мішках. Вихід сухої сировини становить 25-30% від маси свіжозібраної. Термін придатності – до 8 років.

    Висушені ягоди іноді покриваються білим нальотом, що не є ознакою псування, а являє собою викристалізуючий цукор. Смак готовї сировини гіркий або злегка кислувато-солодкуватий, запах слабкий, приємний.

    Кору заготовляють з молодих гілок навесні під час сокоруху. Термін зберігання – 2 роки.

    Хімічний склад

    Плоди глоду криваво-червоного містять вітаміни С, К, Е. З макро- і мікроелементів найбільше калію, кальцію і магнію, а також міді, кобальту, селену і бору.

    Крім цього в ягодах виявлені флавоноїди (кверцетин, гиперін, вітексин), органічні кислоти (лимонна, олеанолова, урсолова, кратегусова, кавова, хлорогенова), каротиноїди, пектини, сапоніни, тритерпенові і флавоноїди, філостеріни, холін, ацетилхолін, гиперін, сорбіт , цукру, жирні олії, дубильні речовини.

    Квітки глоду містять флавоноїди (кверцетин, кверцитрин), гіперозид, каротиноїди, ацетилхолін, холін, триметиламін, олеаноловую, кавову, урсоловую, хлорогеновую кислоти, ефірну олію, дубильні речовини.

    Що стосується макро- і мікроелементів, то в порівнянні з ягодами в квітках міститься більш висока концентрація окремих компонентів. Найбільше в них виявлено калію, кальцію, магнію, а також молібдену, барію, селену, бору.

    Глід криваво-червоний. Лікувальна дія на організм

    Серцево-судинні захворювання

    Найчастіше лікувальні властивості глоду використовують для лікування і профілактики серцево-судинних захворювань. Препарати з рослини сприяють зниженню рівня холестерину в крові, отже, можуть застосовуватися в якості лікувального та профілактичного засобу при атеросклерозі. Крім цього глід сприяє зниженню проникності судин і капілярів.

    Квіти і плоди глоду покращують кровообіг в судинах серця і головного мозку, діє як судиннорозширюючий засіб, знімають спазми судин головного мозку. Як наслідок поліпшується постачання даних органів киснем.

    Виходячи з цього, глід застосовують при підвищеному артеріальному тиску особливо на початковій стадії, також він усуває запаморочення, шум у вухах.

    Також препарати рослини регулюють кровообіг всього організму і особливо рекомендовані людям похилого віку при недостатності кровообігу.

    Велика користь глоду і для серця. Рослина тонізує його, нормалізує ритм, усуває неприємні відчуття в ділянці серця, задишку, застосовується для лікування функціональних розладів серцевої діяльності, таких як серцево-судинна недостатність, стенокардія, ангіоневрози, миготлива аритмія, пароксизмальна тахікардія, екстрасистолія, бореться з серцевими неврозами.

    При серцево-судинних захворюваннях препарати квіток глоду діють ефективніше плодів.

    Шлунково-кишкові захворювання

    Лікувальні властивості глоду мають позитивний вплив і на шлунково-кишковий тракт. Препарати рослини покращують травлення, усувають метеоризм і болі в кишечнику, сприяють нормалізації випорожнення при проносах, в тому числі у дітей. Також при проносі застосовують відвар кори рослини.

    Використовується глід і для лікування різних шлунково-кишкових захворювань. Його застосовують в тому числі для лікування гастриту різної форми, усунення проносу при дизентерії.

    Нервова система

    Відвар плодів глоду добре себе зарекомендував як заспокійливий засіб при стресах, підвищеній збудливості, а також для усунення наслідків нервового перенапруження.

    Для лікування більш виражених порушень нервової системи, а також при підключенні симптомів, пов’язаних з серцево-судинною системою, застосовують також настоянку плодів.

    Захворювання щитовидної залози

    Глід рекомендований офіційною медициною для лікування підвищеної функції щитовидної залози.

    Для жінок

    Оцінять корисні і лікувальні властивості глоду жінки. Рослина добре себе зарекомендувало для зняття симптомів (неврози, задуха, підвищений артеріальний тиск і ін.) І полегшення перебігу клімаксу.

    Жінки вживають препарати глоду при недостатності вироблення молока. Часто можна почути запитання: чи можна застосовувати глід при вагітності. Прямих вказівок на це в спеціальній літературі немає. Тому не варто ризикувати і перш, ніж почати приймати препарати рослини краще проконсультувати з лікарем, якому ви довіряєте.

    Добре себе зарекомендував глід і в домашній косметології. З розтертих ягід роблять маски для обличчя, настій квіток використовують для протирання. Рослина тонізує шкіру, надає їй еластичність, нормалізує вміст вологи, знімає набряки. Особливо рекомендовані косметичні процедури з глодом жінкам після 30 в якості профілактики старіння шкіри, а також при перших вікових змінах.

    Для чоловіків

    Корисний глід і для чоловіків. Його використовують для лікування і профілактики простатиту і аденоми простати, в зборах при клімаксі. Свіжі ягоди, варення, відвар (чай) ягід, а також настоянка квіток надають велику користь для нормалізації статевої функції і збільшення потенції.

    Крім цього глід покращує роботу серцево-судинної системи, яка дуже часто страждає у чоловіків.

    Для всього організму

    Приносить користь глід і здоровим людям. Регулярне вживання препаратів рослини підвищує імунітет, нормалізує обмін речовин в організмі (настій квіток), допомагає впоратися з перевтомою і безсонням, покращує загальне самопочуття. Також приймають глід після перенесених важких захворювань для прискорення одужання.

    Лікарські форми

    Настоянка (свіжі ягоди)

    100 гр. свіжих плодів глоду розмолоти, помістити в скляну банку (краще з темного скла), залити 1 л. якісної горілки або 70% спирту, закрити пластмасовою кришкою і настоювати в темному місці при кімнатній температурі 3-4 тижні, періодично струшуючи. Процідити, вміст віджати.

    Приймати по 20-30 крапель 3-4 рази на день до їжі.

    Настоянка глоду: застосування. Захворювання серця і судин, нервової системи, жінкам для усунення симптомів клімаксу.

    Настоянка (квітки)

    Настоянку з квітів глоду готують аналогічно настоянці зі свіжих ягід. 200 гр. сухих або свіжих квіток залити 1 л. якісної горілки або 70% спирту. Настоювати 7-10 днів.

    Показання до застосування. При імпотенції приймати по 20-30 крапель 3 рази на день за півгодини до їжі.

    При ревматизмі приймати по 40-50 крапель 3 рази на день через півгодини-годину після їжі.

    Відвар плодів

    1 ст.л. плодів глоду залити 200 мл. води, довести до кипіння і кип’ятити на найменшому вогні 15 хв. Зняти з вогню, накрити кришкою, укутати і настоювати до охолодження. Процідити, віджати. Отриманий відвар долити кип’яченою водою до початкового об’єму.

    Приймати глодовий відвар по 1/3-1 /2 ст. 2-3 рази на день за півгодини до їжі.

    Настій квіток

    1 ст.л. квіток глоду залити 200 мл. окропу, накрити кришкою, укутати і настоювати до охолодження. Процідити, віджати.

    Приймати по півсклянки 2-3 рази на день до їжі.

    Глід. Застосування в народній медицині

    Гастрит

    Пів склянки плодів глоду залити окропом так, щоб вона покрила їх. Накрити посуд кришкою, утеплити і дати настоятися до теплого стану. Ягоди з’їсти, рідину випити.

    Також даний рецепт рекомендується при болях в кишечнику.

    Бешиха

    Свіжі плоди глоду подрібнити до стану кашки. Накладати отриману масу на уражені ділянки шкіри.

    Глід. Протипоказання і шкода

    Глід добре переноситься, він не токсичний, не накопичується в організмі і може застосовуватися тривалий час. Проте, надмірні дози препаратів рослини (понад 100 крапель настоянки) здатне уповільнити пульс, порушити ритм серцевих скорочень, значно знизити артеріальний тиск і спричинити пригнічення центральної нервової системи. З тієї ж причини не варто з’їдати більше склянки свіжих ягід глоду в день.

    Протипоказанням до застосування глоду є важкі розлади серцевої діяльності і нирок. Через здатність рослини знижувати тиск з обережністю його слід приймати при гіпотонії, а краще порадитися з лікарем, якому ви довіряєте.