Що зробити щоб зменшити аденоїди

0 Comments

Аденоїди: коли лікувати, а коли видаляти

Немає дітей, які б виросли без ОРВІ та частого нежитю, особливо якщо ходять до садочка чи пішли до школи. Але буває так, що хвороба вже минула, нежитю немає більше тижня чи двох, а дитина все ще не може нормально дихати: спить із відкритим ротиком, хропить, часто прокидається і навіть хапає повітря. Це може бути ознакою запалених аденоїдів, які розрослися і заважають дитині нормально дихати.

Про те, як лікувати аденоїди і в яких випадках потрібно їх видаляти, розповіла Ольга Жміда – лікарка-отоларингологиня вищої категорії Житомирського медичного центру “Медібор”, яка вже багато років лікує та оперує дітей з подібними проблемами.

Для чого потрібні аденоїди?

Аденоїд (носоглотковий мигдалик) розташований у носоглотці та за своєю будовою дуже схожий на піднебінні мигдалики (гланди). Простіше кажучи, це невеликі шматочки лімфоїдної тканини у місці сполучення носа з горлом, які можуть запалюватися і розростатися, перекриваючи носоглотку.

Аденоїд є частиною імунної системи. Це перший бар’єр для вірусів та бактерій, який захищає організм, адже виробляє імунні клітини (антитіла), які борються з інфекцією, тому цей орган вважається важливим.

Чому аденоїди розростаються?

Аденоїди розростаються через те, що лімфоїдна тканина не справляється зі своєю функцією і починає нарощувати масу, щоб впоратися. Це відбувається на тлі зниженого імунітету дитини, за недолікованих вірусних захворювань чи коли є серйозна алергічна реакція. Таке захворювання називається аденоїдит.

Як зрозуміти, що у дитини збільшені аденоїди?

Якщо дитині вилікували ОРВІ, немає нежитю вже тиждень чи два, а дитина не може вільно дихати носом, це свідчить про велику вірогідність розростання аденоїдів. Через аденоїди під час сну дитина вимушена дихати ротом, хропить, часто прокидається, вночі починає хапати ротом повітря через його нестачу, а вранці може бути вологий кашель. В такій ситуації дитину необхідно показати лікареві-отоларингологу, який після обстеження призначить консервативне лікування, а якщо лікування не допоможе – операцію з видалення аденоїдів.

Які покази до операції?

Взагалі лікарі налаштовані на те, щоб застосовувати хірургічне втручання лише у крайньому разі. Сьогодні зі ста пацієнтів із проблемами утрудненого дихання, для 80% допомагає лікування і лише для 20% є необхідність в оперативному втручанні. Ці випадки можна перерахувати.

Також читайте

Як лікувати зелені шмарклі у дітей?

По-перше, якщо лікар-отоларинголог лікує аденоїди дитині впродовж місяця, а закладеність носа не проходить. По-друге, коли у дитини дуже часто бувають отити (запалення вушок).

До речі, у дитини може бути зниження слуху, але не за рахунок того, що болять вуха, а через те, що в барабанній порожнині збирається рідина, а згодом можуть утворюватися спайки, які дуже впливають на зниження слуху. Йдеться про секреторний отит. У такому випадку потрібно звільнити носоглотку, щоб вона функціонувала правильно і щоб дихання було вільне.

Крім того, операція потрібна, якщо аденоїди у дитини постійно запалені чи є алергія, яка довго не проходить, тому що набряк у носоглотці сам по собі може і не пройти.

Які будуть наслідки, якщо вчасно не прооперувати?

Якщо дитина спить із відкритим ротом і не може нормально дихати, у неї не розвивається верхня щелепа і неправильно формується прикус, а зуби ростуть криво і негарно. Навіть якщо дитина буде носити корегуючу пластинку (капу, брекети) декілька років поспіль, це не допоможе, тому що буквально через рік після зняття пластинки проблема повернеться. Справа в тому, що щелепа не буде розвиватися правильно доти, поки дитина не стане нормально дихати носом. А для цього потрібно видалити аденоїди. Буває так, що аденоїди не дуже великі, але вони все одно впливають на розвиток верхньої щелепи, і тоді лікар змушений їх видалити, щоб щелепа розвивалася нормально.

Також читайте

Чи потрібно видаляти дитині гланди і аденоїди

Якщо дитину не прооперувати, у неї може серйозно знизитися слух, а це велика проблема. Крім того, від запалених і збільшених аденоїдів можуть бути такі ускладнення, як тубоотит, тонзиліт, фарингіт.

Запалений, збільшений носоглотковий мигдалик стає джерелом хронічного подразнення, надмірної продукції слизу, порушення вентиляції слухових труб, сухості та подразнення слизової ротоглотки, а також хронічної гіпоксії центральної нервової системи.

Чи можна видалити аденоїди дитині в 2-3 роки?

Аденоїди починають рости від народження і набувають найбільшого розміру приблизно у 3-6 років, коли на них іде найбільше навантаження. У 7-8 років аденоїди поступово починають зменшуватися. У підлітків вони значно менші, а у дорослих практично зникають.

Що стосується дітей 2-3 років, то їхня імунна система ще незріла, імунітет лише формується, і якщо видалити аденоїди – важливий бар’єр на шляху інфекцій – то організм залишиться без захисту.

Також читайте

Навіщо купати дитину з пелюшкою і чому шапка не рятує від отиту: педіатр розвінчує міфи

Якщо аденоїди зарано видалити, існує дуже великий відсоток того, що вони знову виростуть. Процес зростання аденоїдів не залежить від того, наскільки якісно зроблена операція з їх видалення, якщо у дитини є схильність до їх зростання. Від 3 до 6 років відбувається дуже активне розростання лімфоїдної тканини.

Однак бувають випадки, коли потрібно видаляти аденоїди навіть маленьким дітям до 3 років, зокрема коли у дитини дуже часто бувають отити. Хоча найоптимальніший термін для видалення – від 5 до 6 років. Цю операцію потрібно зробити до школи, щоб у дитини потім не було проблем.

Чи видаляють аденоїди дорослим?

Якщо у дітей носоглотка ще невелика, а лімфоїдна тканина дуже чутлива і швидко розростається, то у дорослих носоглотка збільшується, а лімфоїдна тканина стає щільнішою і не так часто набрякає. Однак буває, що носоглотковий мигдалик теж видаляють, коли є підозра, що він перероджується в пухлину, а також коли аденоїд постійно збільшений чи у людини знизився слух. Але таке трапляється вкрай рідко.

Який наркоз застосовується?

Якщо в часи Радянського Союзу лікарі застосовували для операції з видалення аденоїдів місцевий наркоз, то сьогодні використовують лише загальний внутрішньовенний наркоз. А ще обов’язково робиться інтубація, яка забезпечує штучну вентиляцію легень дитині, щоб ніяких проблем із диханням чи інших ускладнень у неї не було.

Батькам не потрібно боятися інтубаційної анестезії – це сучасний і безпечний наркоз. Звісно, як і за будь-якого хірургічного втручання, можуть бути ускладнення, наприклад, кровотеча, але це трапляється вкрай рідко. Батькам потрібно розуміти – якщо дитина не буде вільно дихати носом, у неї буде неправильно розвиватися верхня щелепа, криво рости зуби та знизиться слух. Тому іншого варіанту, крім операції, просто немає.

Якщо говорити про профілактику аденоїдиту, то це зміцнення загального імунітету дитини: прогулянки на свіжому повітрі, часті провітрювання помешкання, загартовування, правильне харчування та добрий настрій.

На воротах давнього Рима було написано “Хочеш бути здоровим — дихай через ніс”. Тож відновлене носове дихання стає запорукою здоров’я вашої дитини.

Аденоїди у дітей: симптоми, способи лікування, причини виникнення

Аденоїди являють собою мигдалини в носоглотці, які відповідають за вироблення лімфоцитів для захисту слизової верхніх органів дихання від проникнення інфекцій. Якщо мигдалина збільшується, лікарі називають такий процес гіпертрофії аденоїдів, а при запаленні патологія носить назви аденоїдиту. Хвороби більше схильні діти незалежно від статі, причому з віком ризик збільшення аденоїдів значно знижується.

У дорослих запалення аденоїдів буває набагато рідше. Визначити наявність патології у дітей можна по схильності дитини до застудних захворювань, закладеності носа, нічного хропіння і гугнявість голосу. Крім того, розростання аденоїдів може викликати затримку розвитку, порушення слуху, невиразність мови, і навіть операція з видалення аденоїдів не завжди призводить до повного виліковування.

Фізіологічно, аденоїди знаходяться в глоточном кільці, яке з’єднує глотку і ніс. У дорослих вони дуже маленькі або повністю атрофовані. У дітей аденоїди виконують важливу захисну функцію, оскільки імунна система ще недостатньо зміцніла і змушена стикатися з підвищеними навантаженнями, запобігаючи зараження. Саме аденоїди перешкоджають проникненню в організм хвороботворних мікроорганізмів, які потрапляють в глотку разом з їжею, водою або повітрям.

Ступені збільшення аденоїдів

Збільшення аденоїдів у дітей прийнято розділяти на три ступені, а для визначення роблять рентген.

  • Перша ступінь . Набула мигдалина перекриває третину носового проходу. Ця ступінь аденоїдів не підлягає хірургічному лікуванню, оскільки вважається продовженим нежиттю, який лікують консервативно (навіть якщо у дитини з’явився нічний хропіння та ускладнене дихання).
  • Перша ступінь, що переходить у другу . Аденоїди перекривають від третини до половини просвіту носоглотки.
  • Друга ступінь . Збільшені аденоїди перекривають 66 відсотків носоглотки. При цьому дитина навіть в денний час дихає ротом, хропе вночі, і у нього з’являються розлади мовлення. Однак, і ця стадія не є показанням до видалення аденоїдів у дітей.
  • Третя ступінь . Аденоїди закривають просвіт носоглотки майже повністю. Для неї характерна повна неможливість дихати носом. Якщо ж дитина іноді все ж може вдихнути повітря носом, то дана патологія не є третьою ступенем збільшення аденоїдів, а лише серйозною формою нежитю.

Основні симптоми збільшення аденоїдів

Важливо відрізняти просте збільшення аденоїдів від аденоїдиту у дітей. При гіпертрофії мигдалини третього ступеня єдиним способом лікування є операція, оскільки така патологія може викликати ускладнення. Лікування аденоїдиту може бути консервативним, хоча багато лікарі все ж рекомендують батькам оперативне втручання.

Щоб розрізняти ці дві патології, необхідно знати їх основні ознаки. Симптоми збільшених аденоїдів у дітей включають:

  • Дитина неспокійно спить, хропить або сопе, часто відкриває рот уві сні, а іноді і затримує дихання;
  • Дітей часто мучать кошмари;
  • Сон з відкритим ротом провокує западання мови, що може викликати напади задухи;
  • У міру збільшення аденоїдів поглиблюються і проблеми з диханням: з’являється кашель і постійний нежить, оскільки слизові оболонки органів дихання набрякають і слиз з носа стікає по задній стінці носоглотки;
  • Дитина часто хворіє отитами, у нього з’являються порушення слуху (через перекриття слухових труб мигдалинами);
  • Сильне збільшення аденоїдів провокує зміни голосу (гугнявість);
  • Часто виникають запалення придатків носових пазух, а також ангіни, бронхіти та пневмонії;
  • Симптомом аденоїдів у також є характерний вираз байдуже вираз обличчя з відкритим ротом, а при тривалому перебігу хвороби нижня щелепа стає вузькою і змінюється прикус;
  • Зростання мигдалин і пов’язане з ним ротове дихання поступово провокують недостатню вентиляцію легень і кисневе голодування, оскільки через рот в легені надходить недостатньо повітря;
  • У дитини знижується успішність навчання, погіршується пам’ять, стає неуважним, швидко втомлюється, дратується, скаржиться на головний біль і сонливість;
  • При тривалому перебігу патології може порушитися розвиток грудної клітки (розвивається так звана «курячі груди»);
  • У деяких випадках збільшені аденоїди провокують розлади травлення (запори, проноси), а також знижують апетит і викликають дефіцит заліза.
Основними симптомами аденоїдиту, як ускладнення гіпертрофії аденоїдів, є:
  • Мигдалини запалюються, що провокує підвищення температури, загальну слабкість;
  • Збільшуються лімфовузли;
  • У деяких випадках аденоїдит проявляється лише під час ГРВІ (з’являються слизові носові виділення, порушується дихання носом).

У більшості випадків, якщо аденоїдит був спровокований застудою, після одужання мигдалини повертаються до нормальних розмірів.

Чому виникає запалення аденоїдів

Існує кілька факторів, які можуть спровокувати збільшення глоткових мигдалин. До них відносять:

  • Ускладнення під час вагітності і пологів . Дуже часто збільшення аденоїдів у дітей спровоковано гіпоксією або асфіксією при вагітності або в процесі родової діяльності, а також родовими травмами і патологічним перебігом вагітності. Провокуючим фактором може стати перенесений матір’ю вірусне захворювання в першому триместрі і прийом антибіотиків або будь-яких токсичних медикаментів в період гестації.
  • Спадковість проявляється лимфатизмом (лімфатичним діатезом), який є патологією імунної будови ендокринної та лімфатичної системи. Лімфатізм характеризується не тільки збільшенням аденоїдів, але і патологіями щитовидної залози, млявістю, набряком, надмірною вагою і апатією.
  • Ускладнення після дитячих інфекційних захворювань (кору, скарлатини, дифтерії, кашлюку).
  • Імунодефіцитні стани.
  • Неправильне харчування і грудне годування, зловживання продуктами з високим вмістом хімікатів, неправильне проведення щеплень і часті хвороби в ранньому віці.
  • Погана екологія (брудне повітря, велика кількість побутової хімії, неякісної меблів або пластикових побутових предметів).
  • Алергії.
  • Часте виникнення ГРВІ та інших вірусних захворювань.

Методи лікування

Лікування аденоїдів у дітей використовують консервативний і хірургічний спосіб. Перевагу варто віддавати лікування аденоїдів без операції у дітей, щоб не піддавати дитину стресу і зберегти мигдалини на максимально довгий термін.

Консервативна терапія включає такі етапи:

  • В першу чергу необхідно видалити слиз з верхніх органів дихання, щоб успішно використовувати препарати для місцевого лікування;
  • Для зняття набряку, зменшення запалення та підвищення місцевого імунітету використовується лазеротерапія;
  • Використання гомеопатичних препаратів може показати хороші результати при нормальної чутливості дитини до подібних засобів. Лікарі рекомендують застосовувати подібні засоби не тільки окремо, але і в комплексі з іншими медикаментами. Особливо дієвим вважається масло туї і препарат Лимфомиозот;
  • Для того, щоб запобігти зростання аденоїдів, необхідно регулярно проходити лікування на морських курортах;
  • Комплексне лікування також включає масаж комірцевої зони, обличчя і дихальну гімнастику;
  • Фізіопроцедури (УФО, УВЧ, електрофорез).

Видалення аденоїдів використовують лише в тому випадку, якщо консервативне лікування не дає результатів, а загострення запалення настає частіше чотирьох разів на рік. Крім того, хірургічне втручання необхідне при наявності ускладнень аденоїдів (часті ГРВІ, отити, синусит, затримки дихання під час сну). Проведення операції лазером не рекомендується, оскільки існує думка, що після видалення аденоїдів таким чином порушується нормальне функціонування головного мозку.

Аденоїди – що це таке?

Аденоїди – патологічне розростання лімфоїдної тканини носоглоткової мигдалини, частіше у дітей 3-10 років. Супроводжується утрудненням вільного носового дихання, хропінням під час сну, гугнявий голосу, нежиті. Веде до частих простудних захворювань і запалення в середньому вусі, зниження слуху, зміни голосу, невиразною мови, затримки розвитку, формування неправильного прикусу. Діагноз виставляється отоларингологом на підставі даних фарінгоскопіі, риноскопії, рентгенографії носоглотки, ендоскопічного дослідження носоглотки. При хірургічному видаленні аденоїдів (аденотомії, кріодеструкції) не виключений рецидив їх розростання.

Причини аденоїдів

Існує спадкова схильність до розростання носоглоткової мигдалини, обумовлена ​​відхиленням в будові ендокринної та лімфатичної системи (лімфатико-гіпопластичний діатез). У дітей з даною аномалією поряд з аденоїдами нерідко виявляється зниження функції щитовидної залози, яке проявляється апатичність, млявістю, набряком і схильністю до повноти.

Аденоїди: ознаки захворювання

Фактором в розвитку аденоїдів може бути порушення харчування (перегодовування) і токсичний вплив ряду вірусів. Вторинне запалення і збільшення аденоїдів може розвинутися після таких дитячих інфекційних захворювань, як коклюш, кір, скарлатина і дифтерія.

Класифікація аденоїдів

Виділяють три ступені збільшення аденоїдів

  • 1 ступінь – аденоїди закривають третину хоан і сошника. Протягом дня дитина дихає вільно. Вночі, через перехід в горизонтальне положення і збільшення обсягу аденоїдів дихання утруднене.
  • 2 ступінь – аденоїди закривають половину хоан і сошника. Дитина і вдень і вночі дихає переважно ротом, часто хропе уві сні.
  • 3 ступінь – аденоїди цілком (або майже цілком) закривають сошник і хоани. Симптоми ті ж, що і при 2 ступеня, але виражені більш різко.

Симптоми аденоїдів

Ніс дитини постійно або періодично закладений, характерно рясне серозне відокремлюване. Дитина спить з відкритим ротом. Через труднощів з диханням сон хворого стає неспокійним, супроводжується гучним хропінням. Дітям часто сняться кошмари. Під час сну можливі напади задухи, обумовлені западением кореня язика.

При аденоїдах великого розміру порушується фонация, голос пацієнта стає гугнявим. Отвори слухових труб закриваються розрослися аденоїдами, що обумовлює зниження слуху. Діти стають неуважними і неуважними. Через аденоїдів розвивається застійна гіперемія навколишніх м’яких тканин (задніх піднебінних дужок, м’якого піднебіння, слизовій оболонці носових раковин). В результаті проблеми з диханням поглиблюються, часто розвиваються риніти, з часом переходять у хронічний катаральний риніт.

Розростання аденоїдної тканини нерідко ускладнюється аденоідітом (запаленням аденоїдів). При загостренні аденоидита з’являються ознаки загальної неспецифічної інфекції (слабкість, підвищення температури). Аденоїди і особливо аденоїдит часто супроводжуються збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів. Тривалий перебіг хвороби призводить до порушення нормального процесу розвитку лицьового скелета. Нижня щелепа стає вузькою, подовжується. Через порушення формування твердого піднебіння, виникають порушення прикусу. Особа пацієнта набуває своєрідний «аденоїдний вид».

Аденоїди: симптоми і ступеня розвитку патології

Аденоїди можуть впливати на механізм дихання. При проходженні струменя повітря через носову порожнину відбувається рефлекторне формування характеру вдиху і видиху. Тому людина завжди дихає через ніс глибше, ніж через рот. Тривале дихання через рот обумовлює незначну, але некомпенсовану недостачу вентиляції легенів.

Кров дитини гірше насичується киснем, виникає хронічна різко виражена гіпоксія мозку. Через хронічне порушення оксигенації у дітей з тривалим перебігом аденоїдів іноді розвивається деяка розумова відсталість. Пацієнти часто скаржаться на головні болі, погано вчаться, відчувають труднощі із запам’ятовуванням навчального матеріалу.

Зменшення глибини вдиху протягом тривалого періоду часу стає причиною порушення процесу формування грудної клітини. У дитини розвивається така деформація грудної клітини як «курячі груди». У низки пацієнтів з аденоїдами виявляється недокрів’я, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (погіршення апетиту, блювота, запор або пронос).

Діагностика аденоїдів

Діагноз виставляється на підставі детального огляду, ретельно зібраного анамнезу і даних інструментальних досліджень. Використовуються наступні інструментальні методики:

  1. Фарингоскопия. В ході дослідження проводиться оцінка стану ротоглотки і піднебінних мигдалин. Визначається наявність виділень слизово-гнійного характеру на задній стінці глотки. Для огляду аденоїдів м’яке піднебіння піднімають шпателем.
  2. Передня риноскопія. Лікар оглядає носові ходи. Дослідження дозволяє виявити набряк і наявність виділень в носовій порожнині. У ніс дитини закопують судинозвужувальні краплі, після чого стають видні закривають хоани аденоїди. Дитину просять ковтнути. Що виникає скорочення м’якого піднебіння викликає коливання аденоїдів, при якому видно світлові відблиски на поверхні мигдалин.
  3. Задня риноскопія. Лікар оглядає носові ходи через ротоглотку за допомогою дзеркала. При огляді видно аденоїди, які представляють собою напівкулясту пухлина з борознами на поверхні або групу звисаючих утворень в різних відділах носоглотки. Дослідження відрізняється високою інформативністю, проте його проведення представляє певні труднощі, особливо – у дітей молодшого віку.
  4. Рентгенографія носоглотки. Рентгенограма виконується в бічній проекції. При проведенні дослідження дитина відкриває рот, щоб аденоїди більш чітко контрастувати повітрям. Рентгенограма дозволяє надійно діагностувати аденоїди і точно визначити їх ступінь.
  5. Ендоскопія носоглотки. Високоінформативне дослідження, що дозволяє зробити детальний огляд носоглотки. При огляді дітей молодшого віку потрібно анестезія.

Лікування аденоїдів

Тактика лікування визначається не стільки розміром аденоїдів, скільки супутніми розладами. Показання до операції визначає отоларинголог. У маленьких дітей операції при аденоїдах проводяться під загальною анестезією. У дітей старшого віку вони часто виконуються під місцевим знеболенням. Можливе проведення кріодеструкції аденоїдів або їх ендоскопічне видалення.

Як позбутися від аденоїдів без операції?

У схильних до алергії пацієнтів аденоїди часто рецидивують, тому оперативне лікування слід комбінувати з десенсибилизирующей терапією. При розростанні носоглоткових мигдалин 1 ступеня та слабо вираженому порушенні дихання рекомендується консервативна терапія (закапування 2% розчину протарголу). Пацієнту призначають загальнозміцнюючі засоби (вітаміни, препарати кальцію, риб’ячий жир).