Як допомогти водойм

0 Comments

Чому ми досі не вміємо робити воду – і як навчитися її берегти

Насправді, коли ми всі насолоджуємось прекрасною погодою, легко забути про важливість економії води. Але хіба не було б простіше, якби ми могли просто робити воду з нуля? Зрештою, сьогодні ми можемо виготовляти найрізноманітніші речі – від діамантів до бургерів.

Н-2-О ні!

Теоретично, зробити воду має бути легко. Треба лише взяти два атоми водню та поєднати із атомом кисню – хіба це може бути складно? Відповідь невтішна: може – і навіть дуже.

Просто змішавши водень із киснем воду ви не отримаєте – для того, щоб їх поєднати, потрібна енергія. Проблема із додаванням до цього рівняння енергії полягає в тому, що масштабна хімічна реакція легкозаймистого водню та кисню (який як раз і підтримує горіння) може призвести до досить великого вибуху. Тож у всьому цьому задумі більше небезпеки, аніж користі.

Якщо ми не можемо просто зробити воду з її атомів, чи є інші способи її створити? Останнім часом вчені зосереджуються на отриманні води з повітря та використанні для цього вологості. На жаль, більшість таких досліджень перебувають на ранніх стадіях і проводяться у невеликих масштабах. У такий спосіб наразі, безумовно, не можна боротися із нестачею води та посухою.

Справжня спрага

Проте посуха – не єдина причина, чому ми працюємо над тим, щоб навчитися робити воду. Населення Землі постійно збільшується, і попит на воду також зростає.

Окрім того, у світі досі є місця, де немає доступу до чистої води. Хоча близько 71% Землі – це вода, більша її частина – це солона вода, тобто не питна. Лише 2% води на Землі є прісною та безпечною для пиття, і понад половина її знаходиться у полярних крижаних шапках, звідки ми не можемо її дістати. Водночас багато чистої, питної води ми втрачаємо просто тому, що сприймаємо її як належне.

Нам так легко отримувати воду у себе вдома і на роботі, що ми забуваємо, що це обмежений ресурс і одного дня він, цілком імовірно, закінчиться. З усіх цих причин пошук нових способів створення води стає все більш важливим.

Блакитна планета №2?

Чи можемо ми видобувати воду на інших планетах?

Вчені зацікавлені не лише у створенні та збиранні води на Землі. Насправді, їхні дослідження поширюються на найвіддаленіші місця космосу. Наразі астронавти NASA покладаються на свою Систему відновлення води (Water Recovery System) для переробки водню та вуглекислого газу в космосі для отримання води (та метану). У космосі у них немає дощу та водойм, які є у нас тут, тож кількість води ще більш обмежена. Було б майже ідеально, якби ми могли брати воду з космосу – але наскільки це реально?

Минулого року вчені виявили докази наявності льоду на так званому темному боці Місяця. Раніше схожі утворення льоду спостерігали й на інших планетах, наприклад на Меркурії. Не важко уявити, як сильно це схвилювало наукове товариство. Можливість брати воду з Місяця та інших планет не лише відкриває водні ресурси за межами Землі, але також дає можливість подальшого дослідження космосу.

Але лід – не єдиний водний ресурс у космосі. На Марсі є низка можливих джерел води – нам просто потрібно знайти спосіб її видобування. Наприклад, воду можна було б збирати з атмосфери, з ґрунту або навіть добувати із корисних копалин – можливості нескінченні. На жаль, наші технології ще не настільки розвинені.

А може, почати з того, щоб берегти те, що маємо?

Тож, можливо, вода – це не стільки обмежений ресурс, як ми вважали спочатку. Але поки що можливість отримувати воду в глобальному чи навіть планетарному масштабі все ще недосяжна.

Отже, що ми можемо зробити для збереження води, яка вже є? Найголовніше – не сприймати воду як належне. Ось п’ять корисних порад, які допоможуть вам зменшити кількість використаної води:

  • Не приймайте душ занадто довго. У спекотну погоду зрозуміле бажати приймати душ частіше. Однак, коли ви його приймаєте, робіть це недовго, або навіть замініть довгий душ частково наповненою ванною.
  • Не залишайте кран відкритим, коли це непотрібно. Найчастіше це трапляється, коли ви чистите зуби чи вмиваєтеся – але подумайте, що уся витрачена вода просто стікає до каналізації!
  • Використовуйте пральну або посудомийну машини лише із повним завантаженням. Одне повне завантаження заощаджує набагато більше води, ніж два чи три часткових.
  • Не поливайте газон і рослини надмірно. А також поливайте їх у прохолодніший час – наприклад, увечері вода не випарується на сонці, тому витрачається менше.
  • Тримайте пляшку з водою в холодильнику, а не чекайте, доки із крану потече холодна.

В середньому людина використовує близько 9 000 літрів води на рік – цього достатньо для наповнення двох бензинових цистерн! Ще страшніше думати, що, за прогнозами, до 2025 року понад 60% людей матимуть обмежений доступ до прісної води.

Навіть найменша економія води може мати величезне значення – якщо до неї долучиться велика кількість людей.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Зберегти воду: українські водойми потерпають від забруднення

Щороку стан річок, озер і підземних вод в Україні погіршується. Причиною цього є ряд проблем: забруднення водойм викидами з підприємств, надмірне використання природних ресурсів, замулення та заростання водойм.

Водні ресурси країни – одне з джерел отримання питної води для населення. Довгострокова стратегія розвитку водних ресурсів України дозволила б краще забезпечувати українців питною водою, а державі економити кошти на очистці води. Крім того, беручи до уваги той факт, що її запаси розподіляються по території України не рівномірно (найбільші вони на заході, найменші – в південних районах Донецької, Запорізької, Херсонської, Одеської областей), це вимагає раціонального використання і охорони від забруднення.

За статистикою, найкраще забезпечені питною водою Волинська, Чернігівська, Сумська області, а також північні території Київської та Полтавської областей. У промислово розвинених областях Донбасу та Придніпров’я якість питних вод останнім часом значно погіршилася. Але найбільш сумна ситуація складається у степовому Криму, у якому і до анексії забруднення підземних вод фіксувалося на більш ніж 30% усієї його площі.

Для того, щоб різниця у кількості прісної води у різних областях України була менш відчутною, побудовано 1103 водосховища. Шість найбільших знаходяться на Дніпрі, іще одне велике водосховище на Дністрі. Крім того, створено майже 50 тис ставків, 7 великих каналів, 10 водоводів, тощо.

Наразі попри те, що Україна має значні сумарні водні ресурси, велика їх частина не може бути використана. Як наслідок, за їх поновлюваними запасами на одного жителя, наша країна є однією з найменш забезпечених країн у Європі.

Сучасний стан водних ресурсів

Згідно з офіційною статистикою, щороку у водойми України скидають близько 300 млн кубометрів неочищених стоків. Неофіційна статистика показує значно гірші результати. Саме тому, назвати стан водних ресурсів країни задовільним не доводиться.

Фактично у кожній з водойм можна легко зафіксувати перевищення допустимих норм забруднення. Середньорічні дані лабораторних вимірювань, які проводять органи Державного агентства водних ресурсів України, свідчать про підвищений вміст у воді контрольованих створів важко та легкоокисних забруднюючих речовин. Наприклад, у басейні річки Дністер у минулому році помітили значне погіршення якості води, але на це є свої причини. «У 2015 році відзначено тенденцію до погіршення якості води за органолептичними показниками (запах, кольоровість, прозорість). Таке явище, в першу чергу, є наслідком дії природних чинників – минулий рік був маловодним та спекотним», – інформують в Державному агентстві водних ресурсів України.

Загалом, висока температура у літній період щороку спричиняє масове «цвітіння» води і, як наслідок, зниження у воді розчиненого кисню до критичних значень та зростання показників, що характеризують органічне забруднення. Однак впливають і інші чинники.

Так, не відповідає нормам і якість води у річці Дунай, де, у минулому році, було знайдено марганець та фенол.

Так само й 90% проб з Дніпра зафіксували перевищення вмісту забруднюючих речовин або показників фізико-хімічного стану поверхневих вод. «Головними факторами, що впливали на гідрохімічний стан вод Дніпровського басейну були як природні чинники (несприятливі погодні умови, значне, а у 2015 році навіть рекордне, зниження водності як самого Дніпра, так і його приток), так і антропогенне навантаження», – повідомляють в держагентстві.

А найбільш забрудненим питним водозабором, за результатами проведених досліджень, сьогодні вважається забір у смт. Біляївка на Одещині. Щороку там погіршується якість води, а показники забруднення в декілька разів перевищують норми.

Джерела «бруду»

Таким чином, можна констатувати, що практично всі водні ресурси в останні роки інтенсивно забруднюються внаслідок збільшення впливу антропогенних чинників: безсистемна господарська діяльність з порушенням допустимих меж освоєння територій, надмірна інтенсифікація використання природних ресурсів, замулення, забруднення та заростання річок, а також недотримання режиму обмеженого господарювання на прибережних захисних смугах. А найперше водні ресурси страждають від забруднення промисловими та комунальними стоками, які містять важкі метали, органічні та бактеріологічні забруднювачі.

Практично всі водні ресурси в останні роки інтенсивно забруднюються / oda.zt.gov.ua

На думку фахівців, таке безвідповідальне ставлення до природних ресурсів пояснюється низьким рівнем екологічного світогляду та відсутністю почуття відповідальності за стан навколишнього середовища. «При потраплянні у водойми біогенних речовин, таких як фосфор і азот, відбувається інтенсивне розмноження водоростей, особливо синьо-зелених, які в процесі свого біологічного розвитку зменшують вміст кисню у воді, утворюють токсичні речовини і викликають масову загибель гідрофауни. Прісна вода стає непридатною для пиття і небезпечною для життя. Саме тому київські міські пляжі кожного року закривають для відвідувачів», – розповідає голова Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ) Тетяна Тимочко.

Внаслідок високої температури водойми починають заростати. Через те, що ліквідацією цих проблем ніхто не займається, та й шляхів її вирішення влада поки не бачить, усі рослини у воді просто перегнивають, тим самим псуючи якість води.

Крім того, однією з найбільших проблем є погана якість очищення стічних вод. Разом з ними з підприємств у річки та озера потрапляють важкі метали та пестициди. Найчастіше останні потрапляють у прісну воду через те, що підприємства промивають тару з-під отрутохімікатів, а після цього неочищену воду зливають у річки. Яскравим прикладом такого халатного ставлення до відходів є багаторазове отруєння річки Коник (у Голосіївському районі столиці). Нещодавно Держспоживслужба провела чергове дослідження річки і було виявлено «триразове перевищення норм по інтенсивності запаху, колір води в річці – жовто-рожевий, показники марганцю теж показали перевищення в 4 рази».

«Фосфати, які потрапляють зі стічними водами до очисних каналізаційних споруд біологічного типу, в концентрації більше 5г/т, майже цілком пригнічують біологічні функції мікроорганізмів активного мулу і, таким чином, руйнують очисні споруди і надходять до природного середовища неочищеними», – наголошує Тимочко.

Тотальна безвідповідальність

Але, на жаль, підприємства, які всіма силами сприяють такому стану речей, не несуть за це ніякої відповідальності. На думку голови Державної екологічної інспекції України Андрія Заїки, в отруєнні річок пестицидами, скиданнями промислових і комунальних підприємств, що призвело до масової загибелі риби у поточному році в північних і центральних областях України, винні місцеві органи влади, оскільки вони не встановлюють норм охорони навколишнього середовища для підприємств. «Проблема, з якою ми зіткнулися сьогодні, – це в першу чергу вина місцевих органів влади, тому що вони на своїх територіях, незалежно від того, сільські чи міські ради, роблять те, що їм подобається. Чому не встановлюються межі природоохоронних смуг? Тому що там, де немає правил, нікого не можна покарати», – вважає він.

За його словами, відповідно до законодавства, місцева влада повинна встановлювати межі водоохоронних смуг, на яких не можна розміщувати виробництво і які не можна обробляти. Ігнорування цих правил призвело до того, що до річок потрапляють забруднюючі речовини. За словами Заїки, особливо гостро ця проблема стоїть у Полтавській, Чернігівській, Житомирській, Сумській, Київській, Черкаській та Дніпропетровській областях.

Проблеми водних ресурсів України не є пріоритетними для органів влади / Фото УНИАН

Ще однією проблемою є те, що поверхневий стік вносить забруднюючі речовини в річки та озера з земель, які піддаються ерозії (великі та дрібні мінеральні частинки), в результаті чого здійснюється обміління річок та замулювання озер та водосховищ. Забруднюються водойми також атмосферними опадами, які вимивають промисловий і побутовий бруд з територій підприємств, гірничих виробок, міських вулиць. Та найголовніше, що таким чином у річки та озера можуть потрапляти нафтопродукти, які утворюють на поверхні плівку, що перешкоджає газообмінові між водою і атмосферою і знижує вміст кисню у воді.

Вирішити проблему

Наразі проблеми водних ресурсів України не є пріоритетними для органів влади. Адже для того, щоб виявити та вирішити проблему потрібне, знову ж таки, реформування галузі. Втім, деякі заходи для покращення ситуації у держагентстві все-таки визначили. Експерти вважають, що, найперше, для покращення стану водойм необхідно забезпечити навколо водних об’єктів оптимальне поєднання лісових насаджень та лук, здійснити комплекс заходів з припинення скидання до них неочищених стічних вод, ренатуралізації осушних заплав, рекультивації порушених земель, а також провести моніторинг стану гідротехнічних споруд на річках, переробки берегів, що призводить до обміління та замулення річок.

Крім того, варто посилити державний нагляд і контроль за скидами з підприємств і дотриманням режиму господарювання у водоохоронних зонах річок і дренажних каналів, згідно зі ст. 218 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного добробуту населення». Адже сьогодні власники підприємств фактично безкарно зливають відходи у водойми.

Або ж як варіант, підприємства, які здійснюють виробничу діяльність, обладнати системою дощової каналізації з очисними спорудами для запобігання забрудненню водойм міста неочищеними дощовими водами. Втім, тут виникає проблема, забезпечення підприємств необхідними системами. Держава не має можливості, а добровільно витрачати на це гроші підприємці не візьмуться. Таким чином, залишається єдиний варіант – змусити власників великих підприємств встановити систему на законодавчому рівні, або ж ввести систему штрафів, як це є в країнах Європи.

Вікторія Доскіч, Тетяна Стежар