Семеноводство многолетних овощных культур и методы сортового и семенного контроля:
Семеноводство щавля и ревеня

Одна з найбільш цінних ранньовесняних багаторічних рослин, яку широко вирощують на присадибних ділянках. Щавель відноситься до багаторічних найбільш морозостійких рослин. Вирощують насіння двох видів щавлю: щавель кислий (Rumex acetosa L.) і щавель шпинатний або англійський (R.. patientia L.).

Коренева система стрижнева. Головний м’ясистий корінь проникає у ґрунт на глибину до 1 м. Основна частина корінців формується в орному шарі ґрунту. Головка головного кореня розростається і розгалужується, утворюючи «ріжки». На 3-4 рік на одному корені може утворюватися до 4-5 пагонів.

Листки формують розетку, яка використовується на продуктові цілі. Листки прикореневі довгочерешкові, яйцеподібно-видовжені, а стеблові – вужчі і сидячі. Квітконосне стебло пряме, заввишки до 1 м. Суцвіття – волоть. За типом квіток рослини бувають роздільностатевими однодомними, або дводомними. На випадок дводомності чоловічі рослини розвинуті слабше, порівняно з жіночими. Стебла за весняних строків сівби утворюються уже в рік сівби, а за літніх – в наступному. Запилюється вітром.

Насіння проростає за температури 1-2°С (оптимум для росту рослин 20°С). При різкому наростанні весняних температур листки грубіють, зменшується їх розмір і швидко з’являються низькі стебла. Під час сходів щавель вимогливий до світла, а дорослі рослини – тіневиносливі. Незважаючи на високу морозостійкість у перші роки життя, на 3-4 рік бруньки на головці кореня утворюються все вище і вище над поверхнею ґрунту, що зменшує морозостійкість. Рослини починають відмирати, і густота різко зменшується. Крім того, з’являється падалиця з іншими апробаційними ознаками. На відміну від ревеню, падалицю виявити набагато важче. Все це змушує припиняти насінництво на 3-4 рік.

Легко утворює гібриди з деякими дикими видами щавлю, який росте навкруги поля. Слід зазначити, що в межах України росте понад 25 видів щавлю. Окрім цього, він легко дичавіє, але схрещується тільки з видами, які мають одинакову кількість хромосом. Щавель шпинатний і щавнат мають більші листки і вищі стебла.

У насінництві щавлю великої шкоди рослинам наносять справжня борошниста роса, іржа, пероноспороз і мозаїка. За даними сучасних досліджень, два останніх збудники передаються через насіння. Насіннєву продуктивність зменшує пошкодження стебел попелицею.

До цвітіння проводять дві сортопрочистки, видаляючи скоростиглі малопродуктивні рослини і ті, у яких є відхилення за мінливістю апробаційних ознак листків – розміщення у розетці, форма пластинки, характер загострення верхівки, забарвлення і характер поверхні. Важливою ознакою є довжина черешка, яка може бути рівною довжині пластинки, коротшою або довшою. Ця ознака дуже мінлива у межах розетки, тому на всіх рослинах їх оцінюють в центрі або на периферії. Широколисткові рослини з пухирчастою поверхнею листкової пластинки пізніше формують стебла, порівняно з вузьколистковими і гладенькими. За ознаками стебел і суцвіть сорти щавлю практично не відрізняються між собою. Для правильної оцінки всіх рослин у популяції щавлю дуже важливо їх розмістити рівномірно у межах рядка. Апробацію проводять у фазу технічної стиглості.

Особливості вирощування щавлю на насіння. Щавель найкраще росте на суглинистих і глинистих середньокислих ґрунтах. Велику увагу у технології вирощування насіння щавлю приділяють підготовці ділянки до сівби. Вона повинна бути родючою, і, головне, незабур’яненою. Це пов’язано з тим, що ділянку використовують 3-4 роки.

Кращі попередники – багаторічні трави та озима пшениця. Підготовку ґрунту розпочинають уже в серпні, після збирання попередників. Щавель погано переносить свіжий гній, тому його вносять у нормою 40-50 т/га під ранній зяб. Одночасно вносять фосфорно-калійні добрива Р_80-100К_80-100. Щавель добре відгукується на мінеральні добрива, але не переносить високих концентрацій. Тому, його щорічно підживлюють невеликими дозами. До зими поле готують за типом напівпару – культивують і вирівнюють, з таким розрахунком щоб його посіяти ранньою весною.

У насінництві використовують три строки сівби – ранньовесняний, літній та підзимовий, але найкраще щавель вдається за ранньовесняного. Це дає можливість на другий рік одержати високу врожайність насіння з високими посівними якостями. На відміну від товарних посівів, використовують широкорядний спосіб сівби з шириною міжрядь 45, 60 або 70 см. Широкі міжряддя дають можливість контролювати ріст і розвиток всіх рослин, та ефективно видаляти падалицю. Норма висіву 3-4 кг/га. Глибина заробки насіння на важких ґрунтах до 2 см, на легких – до 3 см.

У перший рік після сівби щавель утворює квітконосні стебла неодночасно, різної сили росту. Тому краще їх скошувати до цвітіння. На насіннєвих плантаціях листки на товарні цілі не використовують. Після побуріння стебел і суцвіть на невеликих площах їх вибірково вирізають і доставляють на тік для дозарювання, а на великих площах – після побуріння 70-80% стебел використовують жатки, якими насінники скошують у валки. Після 10-15 денного дозарювання насінники обмолочують комбайном. Урожайність насіння до 500 кг/га.

Ревінь (Rheum rhaponticum L. (Rheum × hybridum) Murray)

Холодо- і зимостійка, вітрозапильна рослина. У походженні ревеню брали участь декілька видів. Після появи сходів швидко розростається коренева система, яка проникає на глибину понад 100 см. Корінь м’ясистий, коричневого кольору. Листки великі і досягають довжини до 70 см. Площа листкової поверхні однієї рослини до 3 м 2 . У якості продуктового органу використовують черешки листків. Квітконосні стебла досягають 1,5-2 м, утворюються на 2 рік після сівби. Деякі дуже цінні сорти втратили здатність до генеративного розмноження і розмножуються тільки поділом коренів. Суцвіття – волотеподібне. В одному суцвітті може формуватися понад 22 тис. двостатевих квіток. Від цвітіння до достигання насіння необхідно орієнтовно 30 діб.

За біологічними особливостями ревінь відноситься до морозостійких рослин. Під снігом корені та бруньки на ньому витримують зниження температури до мінус 30°С. Насіння проростає за температури 8-10°С. Сходи з’являються через 20 діб після сівби. Бруньки, які не розпустилися, переносять приморозки до мінус 10°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин знаходиться в межах 18-20°С. За високих температур зменшується якість продуктових органів, зникає інтенсивне забарвлення черешків, що ускладнює сортові прочистки.

Незважаючи на глибоке проникнення кореневої системи, ревінь позитивно відгукується на полив. Найкраще росте на середньокислих ґрунтах з рН 5,0. Позитивно реагує на щорічне внесення органічних і мінеральних добрив. Насіння достигає в липні. До шкідників, які впливають на насіннєву продуктивність, слід віднести попелицю.

Основні апробаційні ознаки ревеню стосуються листків прикореневої розетки, які розміщуються компактно або розлого. Форма пластинки листка буває широкояйцеподібною, яйцеподібною або округлою. Сорти відрізняються за забарвленням листків – від світло- до темно-зелених.

Головну увагу під час сортопрочисток та апробації звертають на ознаки черешків. На фоні зеленого чи світло-зеленого забарвлення черешка чітко виділяється антоціанова пігментація, яка відсутня, суцільна або крапчаста. Вона може бути тільки біля основи, або на всій довжині черешка. Особливо цінуються сорти з інтенсивною і суцільною антоціановою пігментацією, але вона може варіювати залежно від умов вирощування.

До інших важливих ознак черешків належить наявність жолобків, які не розвиваються, або бувають широкими, вузькими, неглибокими або глибокими. Поряд з жолобками розвивається ребристість з різних ступенем проявлення. На зрізі нижньої частини черешка м’якуш буває світло-зеленим, зеленим з рожевими плямами або рожевим. Додатковими апробаційними ознаками є величина листків та відношення у них довжини до ширини. Ознаки суцвіть сильно варіюють у межах сортових популяцій.

Дуже важливо проводити сортові прочистки перед настанням технічної стиглості. Апробацію здійснюють у період масового настання технічної стиглості черешків.

Особливості вирощування ревеню на насіння. Ділянки для вирощування насіння ревеню закладають двома способами – через розсаду з відкритих розсадників і поділом коренів елітних рослин. Поле готують з осені. Вносять до 100 т/га гною і мінеральні добрива — N₇₀P₁₀₀K₁₀₀, що дасть можливість використовувати ділянку до 7-8 років. Потім щорічно роблять підживлення — N₃₀P₃₀K₃₀.

Навесні зяб боронують, культивують на глибину до 12 см. Для одержання розсади насіння висівають ранньою весною дворядковою стрічкою 20+50 см. Норма висіву 2-3 кг/га. Для 1 га насіннєвої плантації небхідно 0,10 га розсадника. Сходи з’являються на 10-12 добу після сівби. У розсаднику важливо періодично до 5-6 разів впродовж всього вегетаційного періоду проводити сортопрочистки. Після появи першого справжнього листка проводять першу сортопрочистку, видаляючи молоді рослини з відсутньою антоціановою пігментацією. Потім їх періодично повторюють, звертаючи увагу на інші апробаційні ознаки – величину черешків, їх забарвлення, ознаки листків тощо. Вибраковують також всі рослини, які в розсаднику утворили стебло з суцвіттям. Це дає можливість виростити садивний матеріал з типовими ознаками для даного сорту.

На постійне місце розсаду висаджують восени поточного року, або навесні – наступного. З метою індивідуального контролю за апробаційними ознаками рослини висаджують широкорядковим способом за схемою 1,4 1,0 м, або квадратно-гніздовим – 1,2 1,2 м. У насінництві краще висаджувати восени (вересень), що дає додаткову можливість вибракувати нетипові рослини. До зими рослини повинні укорінитися. Для цього їх після висаджування поливають і злегка підгортають.

Для формування насіннєвої ділянки методом поділу коренів найкраще використовувати 4-5 річні найкращі елітні рослини, так як старі рослини після поділу гірше відновлюють вегетативний ріст. У вересні-жовтні їх викопують і розрізують так, щоб на кожній частині головки (каудекса) залишалося по 1-2 бруньки і стільки ж товстих корінців. З одного кореня одержують 5-8 саджанців. Висаджують так, щоб верхівка бруньки була на рівні ґрунту, або злегка ним прикрита. Після висаджування поливають і на зиму підгортають. Догляд у наступні роки полягає в періодичному розпушуванні міжрядь, підживленнях, поливах. У перший рік після висаджування виламують квітконосні стебла. Насіння починають збирати через рік. Щорічно проводять апробацію. Видаляють сходи падалиці. Під час сортопрочисток, особливо до цвітіння, виламують суцвіття на вибракованих рослинах. На насіннєвій плантації збирання черешків на товарну продукцію не проводять.

Рослини починають цвісти у другій половині травня, а насіння достигає на початку липня. Характерною ознакою достигання є побуріння насіння і стебла. Важливою особливістю є неодночасне його достигання, що змушує вибірково вручну вирізувати суцвіття і дозарювати впродовж 10-15 діб на току. Після достигання насіння швидко осипається. Насіннєва продуктивність однієї рослини до 150 грамів, урожайність — до 1,0 т/га.

За вимогами ДСТУ 7160:2010 сортові якості оригінального, елітного і репродукційного насіння ревеню і щавлю – 98, 97 і 95%. Схожість насіння залежно від категорії для ревеню – 85, 85 і 80% і щавлю – 80, 80 і 75%. Максимальна вологість насіння ревеню не більше 14% і щавлю – 13%.

Вирощування щавлю

Дуже приємним і смачним вважається рослина щавель, вона має багато корисних вітамінів і насичує організм у весняний період. При його вживанні покращає самопочуття, знизиться тиск.

Щавель – це багаторічна овочева культура. Величезна перевага полягає в тому, що розсада щавлю морозостійка і добре переносить зимову пору року. Тому вже на початку весни відростає та дає перший урожай. Вирощування щавлю не складе великої праці.

Це корисна, невибаглива рослина з довгими зеленими листочками, кислими на смак. У ньому міститься цілий комплекс різних вітамінів, які так необхідні розвитку нашого організму. Також щавель вважається одним з кращих лікарських рослин через хімічний склад і мікроелементів, що містяться в ньому.

Види

У наш час відомо більше двохсот різновидів цієї рослини. Але найпоширеніший, який садять садівники, називається щавель звичайний або кислий. Він є представником сімейства гречаних. А розсадою щавлю, що найбільш розвивається, в домашніх умовах вважається:

§ Широколистий Одеський сорт.

Щавель: агротехніка вирощування

Спочатку потрібно проростити насіння щавлю . Необхідно взяти зерна та замотати їх у бинт чи марлю. Далі насіння потримати протягом кількох годин у теплій воді, а після розбухання – прибрати у темне та сухе місце. Через дві доби вони почнуть проростати.

Вирощування розсади

Існує три варіанти як саджати щавель:

1. розсада щавлю без землі,

3. у відкритий ґрунт.

Найоптимальнішим прийнято вважати посівний метод. Використовуючи її, можна розводити зелень протягом усього року. І вирощувати щавель навіть на підвіконні у себе в будинку, а не лише на городі. Як правильно посадити щавель?

Кроки висіву насіння:

1. У посадочний ящик насипаємо підготовлений ґрунт і трохи приминаємо його руками.

2. Далі робимо поздовжні грядки так, щоб відстань між ними була не більше двадцяти сантиметрів.

3. Насіння щавлю потрібно садити з інтервалом 7 см, і присипаючи тонким шаром ґрунту.

4. Обов’язково потрібно окропити теплою водою з пульверизатора.

5. Для прискорення сходів горщики з сіянцями накрити плівкою (для створення парникового мікроклімату). Зняти укриття потрібно буде після того, як з’являться перші паростки.

Освітлення та температурний режим

Бажано, щоб ящики з розсадою стояли у найбільш освітленому місці у приміщенні. У зимовий час потрібно встановити додаткове освітлення, це запобігатиме витягуванню зелені. Добре підійдуть люмінесцентні лампи, встановлені на висоті шістдесят сантиметрів від рослин.
Розсада щавлю досить холодостійка, тому в тому просторі, де його вирощують, температурний режим може бути встановлений від 0 до 15 градусів.

Щавель та догляд за розсадою

Варто дотримуватися кількох правил:

1. Через 3 дні після появи перших сходів їх потрібно проредити так, щоб пагони були один від одного приблизно 5 см.
2. Зелень любить вологу і тому земля має бути завжди зрошена.
3. Регулярно потрібно розпушувати ґрунт, зробити це можна за допомогою вилки.
4. Також важливо удобрювати щавель двічі на місяць будь-яким комплексним підживленням.

Розсада щавлю є досить витривалою і не потребує кропіткого догляду.
Наближається весна, а це, як відомо час першої зелені, кладе натуральних вітамінів. Тому вирощування щавлю буде як ніколи доречним. Притому, що це заняття зовсім не забере багато сил.

Вибір ґрунту та посадкової ємності

Найбільш підходящим для зростання та розвитку щавлю є родюча, суглиниста земля. Також до неї можна додати пісок або торф.

Для цієї зелені немає певних ємностей, підійдуть будь-які контейнери. Можна використовувати пластикові, дерев’яні чи глиняні горщики. На дно коробки обов’язково потрібно засипати гальку або керамзит для створення дренажу, а на денці повинні бути отвори для виведення зайвої рідини.

Посадка щавлю

Перед тим, як посадити розсаду щавлю, визначтеся з місцем, де стоятимуть горщики з дорослими рослинами, це важливо для вирощування щавлю на вікні. І робиться для того, щоб було зручно доглядати цю культуру і створити всі сприятливі умови для її життєдіяльності.

У відкритий ґрунт зерна потрібно сіяти на глибину 1 см, присипаючи їх невеликим шаром землі у борозенки. Щоб створити для розвитку та зростання сприятливі умови, між рядками слід дотримуватись інтервалу не менше 8 сантиметрів. А зверху грядки з насінням присипати перегноєм чи спеціальним субстратом. Сіяти щавель можна практично щомісяця та цілий рік, тільки в окремі горщики.

Посадка щавлю відбувається уважно та відповідально. Для висадки рослини багаторічного виду, потрібно вибрати якісний ґрунт. Підходять супіщані та суглинні грунти. Торф’яні ґрунти відмінно задовольнять потреби посадки. Якщо ґрунтова поверхня не відповідає вимогам для рослини, потрібно дренажувати ділянку землі.

Підібравши ділянку, необхідно позбутися бур’янів і непотрібних рослин. Напередодні осіннього періоду за кілька місяців до посадки щавлю ділянку удобрюють. Добрива мають бути рясні. На кожен квадратний метр внести 5 кілограмів гною. Можна використовувати компост. Додати в основу суперфосфат у кількості 40 г, хлористий калій 25 г. Застосувавши цей вид обробки землі, залишається почекати до весни та покласти сечовину на ділянку.

Щавель добре росте у освітленому місці. Не потрібно висаджувати на ділянку трави, якщо освітлення території перевищує норму. Ділянка не повинна мати стільки сонця, що листи рослини висушуватимуться і псуватимуться. Посадити трав’яне виробництво краще поблизу будинку чи паркану. Садять у відкритий ґрунт. До щавлю можуть рости на грядці редис, петрушка, морква, селера.

Посадка відбувається у період всього сезону. Вона починається у квітні, а закінчується у жовтні. Навесні посів має бути у вологому грунті. Насіння можна просто кинути в ґрунт, не розмочуючи заздалегідь. Вже влітку з’явиться врожай. Влітку після салату, редьки можна знову засадити щавель. У відкритий ґрунт садять насіння, а врожай з’явиться наступного року навесні. Влітку посадка відбувається пророслим насінням для кращого зміцнення в грунт.

Восени у жовтні висадка щавлю має бути у сухому вигляді для того, щоб вони почали зріст після зими та морозів. Восени висаджують щавель задля економії часу, тобто. дачні роботи зроблено і можна швидко, не відволікаючись на інші справи, висадити корисну траву.
За будь-якого посіву робимо грядки на відстані 30 см один від одного, можна вільно сіяти щавель. Насіння потрібно опускати на глибину 2 см у ґрунт. Прим’яти ґрунт граблями або притоптати для міцного осідання насіння.

При перших сходах потрібно зробити проріджування, прибравши всі непотрібні трави, особливо важливо, залишивши щавель на відстані 5 см один від одного. Дочекатися другого зростання, прибрати непотрібні слабкі рослини, залишивши сходи з відривом 15 див.

Догляд передбачений у вигляді прополювання, розпушування гряд, поливу. Добрива застосовують, починаючи з 2-х років висадки, обробляють землю навесні. При виявленні борошнистої роси потрібно обсипати рослини золою. Одну третину відра золи потрібно залити водою та використати проціджену. При досягненні рослиною у висоту 8 см, її зрізають із черешками. Гряди необхідно розпушувати та додавати підживлення.

Вирощування щавлю на городі – це нескладний процес, результат якого додасть різноманітності до раціону і зробить його поживним, а головне – додасть багато корисних вітамінів та мікроелементів.