Файні відповіді

Зазвичай має характерний запах гірчиці або часнику. Вітер може розносити іприт на дуже великі відстані. Він здатен затримуватися у довкіллі 1–2 дні, а при зниженій температурі повітря навіть тижнями чи місяцями. Ураження іпритом може мати накопичувальний ефект.4 бер. 2022 р.

Токсична дія іприту полягає в ушкодженні очей, шкіри, дихальних шляхів. Симптоми отруєння проявляються із прихованим періодом у дві години, але за спекотної погоди і вологої шкіри вони з'являються одразу. Наслідком контакту з речовиною є поява пухирців із жовтуватою рідиною, які довго загоюються і залишають рубці.

Іприт – темно-бура масляниста рідина з характер. запахом, що нагадує запах часнику чи гірчиці.

До ОР належать такі хімічні сполуки:

• зарін
• зоман
• V-гази
• іпріт
• синільна кислота
• фосген
• диметиламід лізергінової кислоти

Перші застосування Попри поширену думку, вперше застосувала хімічну зброю не Німеччина, а Франція — використовуючи проти німецьких військ гранати зі сльозогінним етилбромоацетатом у серпні 1914 року. Франція тестувала такі гранати ще до початку війни і продовжувала застосовувати сльозогінний газ протягом усієї війни.

До найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) речовин відносяться:

• деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших);
• карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші);

Іпри́т, біс(2-хло́роети́л)сульфі́д — сульфуроорганічна сполука складу (ClCH2CH2)2S, один з представників ряду іпритів. Іприт вперше був отриманий німецьким хіміком Віктором Меєром в 1886 році. Цьому передували роботи хіміків Деспре (1822), Німана (1859), Гутмана (1860), які …