Як сіяти козлятник навесні

0 Comments

Часник: вирощування на городі, зберігання, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 27 січня 2016 🕒 12 хвилин 👀 46846 разів 💬 8 коментарів

  • Посадка й догляд за часником
  • Овоч часник – опис
  • Посадка часнику у відкритий ґрунт
    • Коли садити часник у ґрунт
    • Ґрунт для часнику
    • Після чого можна садити часник
    • Як садити часник у відкритий ґрунт
    • Посадка часнику під зиму
    • Як виростити часник
    • Полив часнику
    • Підживлення часнику
    • Обробка часнику

    Рослина часник (лат. Allium sativum) – трав’янистий багаторічник, вид роду Цибуля підродини Цибулеві родини Амарилісові. Це популярна овочева культура, що має характерний запах і гострий смак, зумовлені наявністю у складі рослини тіоефірів. Батьківщиною часнику є Середня Азія, на території якої окультурення часнику відбувалося в Туркменістані, Узбекистані, Таджикистані, Афганістані, Пакистані та в Північному Ірані.

    Вчені вважають, що часник походить від цибулі довгогостроконечної, що зростає в ущелинах гір Туркменістану, на Паміро-Алаї і Тянь-Шані. Здавна часник цінувався людьми за здатність збуджувати апетит, поліпшувати травлення, зміцнювати імунітет. Використовували його і як протиотруту при отруєннях, і як профілактичний засіб від небезпечних хвороб. Глиняну цибулинку часнику виявили в гробниці Тутанхамона, згадується овоч часник і в написах на давньоєгипетських пірамідах, Піфагор називав часник королем прянощів. Але незважаючи на те, що часник відомий світу вже 3000 років, він усе такий же популярний: у таких країнах, як Китай, Індія, Корея та Італія, споживання часнику на душу населення сягає від 8 до 12 зубків на день.

    Як здійснити вирощування часнику у відкритому ґрунті, як садити часник, як поливати часник, чим удобрювати часник, коли викопувати часник, як зберігати часник до весни і багато іншого ви дізнаєтеся з цієї статті.

    Посадка й догляд за часником

    • Посадка: не пізніше першої половини квітня на ділянку, підготовлену з осені, або під зиму, з другої половини вересня до середини жовтня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло чи притінок.
    • Ґрунт: оптимальний ґрунт – помірно вологий, родючий суглинок нейтральної реакції.
    • Полив: у посуху – рясний (10-12 л на м²). У серпні полив припиняють.
    • Підживлення: після появи сходів – коров’яком або сечовиною, потім часник підживлюють через двотижневий інтервал. Усього достатньо чотирьох підживлень за сезон.
    • Розмноження: вегетативно – зубками.
    • Шкідники: гусінь городньої, озимої, капустяної та гамма-совки, довгоніжки, цибульні молі та мухи, капустянки, стеблові нематоди, прихованохоботник, тютюнові трипси.
    • Хвороби: сіра, біла та шийкова гнилі, несправжня борошниста роса, жовтяниця, фузаріоз, гельмінтоспоріоз, головня, іржа, вірусна мозаїка, трахеомікоз.

    Овоч часник – опис

    Коренева система у часнику мичкувата, цибулина округла, трохи плеската, складна, утворює в пазухах лусок від 2 до 50 діток, званих зубцями або зубками, вкритих білою, жовтуватою, рожево-фіолетовою чи темно-фіолетовою шкірястою лускою. Листя вузьке, ланцетне, жолобчасте, кілевате зі споду, цілокрає, поникле і прямостояче, завширшки до 1 см, завдовжки від 30 до 100 см. Листки проростають один з іншого, утворюючи несправжнє стебло на зразок стебла ріпчастої цибулі, але міцніший. Квітконіс досягає висоти від 60 до 150 см і закінчується парасолькоподібним суцвіттям, прихованим плівковою оболонкою до моменту розкриття стерильних квіток на довгих квітконіжках із блідо-ліловими або білими пелюстками завдовжки до 3 мм і шістьма тичинками. Плід – коробочка. Розрізняють яровий і озимий часник.

    Посадка часнику у відкритий ґрунт

    Коли садити часник у ґрунт

    Посадка часнику в ґрунт здійснюється рано – не пізніше першої декади квітня, але, оскільки в цей час копати мерзлий ґрунт важко, ділянку під ярий часник готують ще з осені. Посадка часнику восени здійснюється із другої половини вересня до середини жовтня, щоб він устиг до холодів утворити міцну кореневу систему, що проникає вглиб на 10 см, але при цьому не встиг би рушити в ріст.

    Ґрунт для часнику

    Ґрунт для часнику потрібен родючий і нейтральний, але найкраще росте ця культура в суглинку. Ґрунт не повинен бути сухим, проте уникайте висаджувати часник у низинах, де може скупчуватися тала і дощова вода. Ділянку під часник потрібно глибоко перекопати ще з осені, внісши на кожен м² по 30 г суперфосфату, 20 г калійної солі і по відру перегною. Навесні вам залишиться лише розрівняти ділянку граблями.

    Після чого можна садити часник

    Найкращими попередниками для часнику є будь-яка капуста, кабачки, гарбуз, боби, горох і сидерати, найгіршими – цибуля, огірок, морква, помідори і власне часник. А такі рослини, як полуниця, суниця, малина, картопля, аґрус і чорна смородина, посаджений у сусідстві часник захистить від комах-шкідників. Піде на користь сусідство часнику і таким рослинам, як троянди, гладіолуси і тюльпани, оскільки часник відлякує не тільки слимаків, гусениць і свердляка, а навіть кроти не риють своїх нір поблизу від місць, де росте ця культура.

    Як садити часник у відкритий ґрунт

    Ви чули коли-небудь фразу «насіння часнику»? Або «вирощування часнику з насіння»? Дивно, якщо чули, оскільки часник насіння не утворює і розмножується вегетативно – зубками, а озимі сорти можуть розмножуватися ще й повітряними цибулинами-бульбочками. Урожай безпосередньо залежить від якості посадкового матеріалу, тому за 2-3 тижні до весняної посадки помістіть зубки в холодильник для стратифікації, потім розсортуйте їх за розмірами, відбраковуючи хворі, викривлені, пошкоджені, м’які, занадто дрібні або неправильної форми, а також ті, що залишилися без оболонки. Після цього відібрані для посіву зубки дезінфікують протягом двох годин у розчині золи: 400 г золи розводять у 2 л води, кип’ятять протягом півгодини й остуджують. Зольний розчин можна замінити слабким розчином перманганату калію або однопроцентним розчином мідного купоросу, в яких зубки витримують протягом 12 годин. Потім часточки пророщують при кімнатній температурі, загорнувши в змочену водою серветку, яку укладають у поліетиленовий пакет на 2-3 доби, хоча цей етап підготовки посівного матеріалу і не обов’язковий.

    Як тільки температура ґрунту досягне 5-7 °С, підготуйте грядку, зробивши в ній борозенки завглибшки 7-9 см на відстані 20-25 см одна від одної, висадіть у них зубки вертикально денцем донизу з інтервалом 6-8 см. Глибина посадки становить величину, рівну подвоєній висоті зубка – щось близько 5-6 см. Якщо розташувати зубки в борозні ребром на південь, зелене пір’я часнику зможе отримати максимальну кількість весняного сонця, що підвищить урожайність і полегшить вам догляд за часником. Якщо ґрунт вологий від розталого снігу, полив після посадки не знадобиться, але якщо ґрунт сухий, полийте ділянку якомога рясніше. Яровий часник сходить при температурі 3-4 °С, сходи не бояться заморозків, проте за мульчування ґрунту торфом часник буде вам вдячний.

    Посадка часнику під зиму

    Про те, як садити часник восени, ми вже писали, тим більше, що посадка озимого часнику провадиться в тому ж порядку і за тим самим принципом, що і посадка ярого, але ділянку під часник готують не за півроку, а тижні за два до посадки, а на дно борозни насипають шар крупнозернистого піску або золи завтовшки 1,5-3 см, щоб запобігти контакту посівного матеріалу з ґрунтом і захистити його від появи гнилі. Як правило, озимий часник більший за ярий, тому найбільші зубки висаджують на відстані 12-15 см один від одного, а дрібніші – на відстані 8-10 см. Та й глибина озимої посадки має бути більшою – 15-20 см. Бульбочки висівають у ті ж терміни на глибину близько 3 см за схемою 2х10 – на наступний рік із них вийдуть цибулинки-однозубки, висадивши які знову, ви отримаєте вже повноцінні цибулини часнику. Мульчування ділянки сухим торфом або сумішшю землі з тирсою на зиму обов’язкове: мульча захищає часник від морозів, і її шар має бути не тонше 2 см. Якщо вдарять дуже сильні морози, а снігу не буде, накрийте ділянку плівкою або руберойдом, які можна буде зняти, коли почне падати сніг. Під сніговим покривом озимий часник здатен витримати двадцятиградусні морози.

    Догляд за часником

    Як виростити часник

    Догляд за часником полягає в регулярному поливі, прополюванні, розпушуванні ділянки і підживленні. Слід обов’язково видаляти стрілки часнику, як тільки вони утворюються, а також знати, чим обробити часник у разі нападу комах-шкідників або зараження якоюсь хворобою.

    Полив часнику

    Поливають часник у міру підсихання ґрунту, при сухій погоді полив рясний – по 10-12 л на м², але якщо регулярно йдуть дощі, можна від поливань і відмовитися. Зовсім припиняють поливати часник у серпні, коли цибулина починає набирати ваги й об’єму.

    Підживлення часнику

    Як тільки навесні з’являться сходи, зелений часник підживлюють азотними добривами (Фертакою, коров’яком або сечовиною), через два тижні удобрення часнику проводиться повторно. Всього за сезон досить вносити підживлення на ділянку з часником чотири рази.

    Шкідники і хвороби часнику

    Чим хворіє часник, і які у нього ще вороги у відкритому ґрунті? Хвороби та шкідники у часнику та цибулі майже одні й ті самі. З хвороб найнебезпечніші біла, шийкова і сіра гнилі, гельмінтоспоріоз, фузаріоз, головня, жовтяниця, несправжня борошниста роса (або пероноспороз), мозаїка, іржа і трахеомікоз.

    Із комах найчастіше завдають часнику неприємностей цибульний прихованохоботник, тютюновий трипс, стеблова нематода, гусінь озимої, капустяної, городньої і гамма-совки, паросткова і цибульна мухи, капустянка звичайна, цибульна міль і довгоніжки.

    Обробка часнику

    Ми б могли перерахувати вам препарати для боротьби з хворобами та комахами, які допоможуть вам упоратися майже з усіма ворогами часнику, але перед тим, як обробити ділянку інсектицидом або фунгіцидом, згадайте про те, що голівка часнику вбирає в себе як поживні речовини, так і отрути, які ви потім вживете в їжу. Чи не краще постаратися не допустити ситуації, при якій доведеться ризикувати або врожаєм культури, або власним здоров’ям? Запорука багатого врожаю якісного часнику – дотримання сівозміни й агротехнічних вимог культури: не висаджуйте часник на колишню грядку, доки не мине 4-5 років; обробляйте сховище за два місяці до закладки часнику розчином 400 г хлорного вапна в 10 л води і серйозно поставтеся до передпосівної обробки зубків і бульбочок. Здоров’я посівного матеріалу, крім уже описаних нами способів обробки, може забезпечити прогрів зубків при температурі 40-42 °С протягом 10 годин.

    Збирання та зберігання часнику

    Збір урожаю часнику проводять із середини серпня до кінця першої декади вересня, а озимого – в кінці липня або на початку серпня. Щоб ви не помилилися з термінами, ось ознаки, які підкажуть вам, що часник готовий до збирання:

    • перестало утворюватися нове пір’я;
    • старе пір’я пожовкло й полягло;
    • голівки сформувалися й набули властивих сорту забарвлення й об’єму.

    Якщо ви запізнилися зі збором, часник знову піде в ріст, голівка розпадеться на зубки, і такий часник стане непридатним для тривалого зберігання. Часник викопують вилами або висмикують із землі, залишаючи його для просушування на краї борозни. Потім обтрушують із нього землю і сушать голівки на повітрі при температурі близько 25 °С протягом десяти днів або тиждень у провітрюваному приміщенні при температурі 30-35 °С, після чого обрізають коріння і листя, залишаючи шийку завдовжки близько 5 см у нестрілкових сортів і близько 2 см у стрілкових.

    Оптимальна температура зберігання для ярого часнику 16-20 °С, а для озимого – 2-4 °С. Зимовий часник примхливіший за ярий і не придатний до тривалого зберігання, він частіше вражається гнилями вже під час зберігання і швидко висихає, тому в приміщенні, де зберігатиметься часник, не повинно бути ні занадто сухо, ні занадто волого. Оптимальна вологість для зберігання часнику 60-80 %. Найкращу лежкість мають голівки з трьома крийними лусками і з припеченими вогнем денцем.

    Усім добре знайомий спосіб сплетення часнику в коси або вінки. Для цього несправжнє стебло у голівки не обрізають, а видаляють лише листя, після чого починають плести косу знизу, поступово додаючи нові голівки, а щоб надати косі міцності, додають у плетіння шпагат. На кінці коси роблять петлю, щоб можна було зберігати її в підвішеному стані. Можна не обтяжувати себе плетінням кіс, а просто зв’язати голівки за несправжні стебла пучком. Зберігати такі коси або пучки можна під самою стелею або під дахом сухих сараїв чи горищ. Популярним способом зберігання часнику є підвішування його в капронових панчохах або сітках. Можна зберігати часник також у плетених кошиках, помістивши їх у житловому, але не опалюваному взимку приміщенні – на горищі або веранді. Зберігають часник у простерилізованих скляних банках, іноді пересипаючи сіллю, а іноді й ні. Пересипаний сіллю часник можна зберігати і в невеликих дерев’яних скриньках. Деякі господині полощуть голівки часнику в ропі, дають їм висохнути і складають на зберігання в полотняні мішечки, які підвішують до стелі.

    Не забувайте час від часу перебирати часник, що зберігається, щоби вчасно виявити загнилу або висохлу голівку.

    Види і сорти часнику

    Сорти часнику для відкритого ґрунту поділяються на три групи:

    • озимі стрілкові;
    • озимі нестрілкові;
    • ярові нестрілкові.

    Озимі сорти вирізняються раннім дозріванням, рясним врожаєм із більшими голівками і зубками, але зберігається озимий часник не вельми, тому його краще використовувати для приготування їжі і як приправу для овочевого консервування та маринування. Основні озимі сорти:

    • Богуславський – у головці сферичної форми вагою до 45 г не більше 6 зубків, колір оболонки лілово-сірий, сорт холодостійкий;
    • Комсомолець – у великій щільній голівці, вкритій лушпинням рожевого відтінку, від 6 до 13 зубків гострого смаку, сорт середньостиглий, стрілковий, стійкий до холодів;
    • Ювілейний Грибовський – багатоврожайний, середньопізній, стрілковий, стійкий до хвороб сорт дуже гострого смаку з великими голівками в матовому лушпинні лілового відтінку, в яких від 10 до 12 зубків;
    • Грибовський 60 – скоростиглий стрілковий сорт із гострим смаком, витривалий до погодних умов, із кількістю зубків у голівці від 7 до 11;
    • Петровський – стрілковий озимий сорт високої врожайності, стійкості до хвороб і чудової лежкості, з гострим смаком і щільною м’якоттю;
    • Лосівський – високоврожайний, зимостійкий, стрілковий середньостиглий сорт гострого смаку з округло-плоскої цибулиною зі звуженням догори, масою до 80 г, складається з 4-5 зубків. Термін зберігання до 6 місяців;
    • Ювілейний 07 – стрілковий середньостиглий урожайний сорт напівгострого смаку з округло-плоскою голівкою масою до 80 г, що складається з 5-8 зубків. Термін зберігання не більше 6 місяців;
    • Гуллівер – середньопізній стрілковий сорт із голівкою плоскоокруглої форми з темно-сірими крийними лусками, білою м’якоттю і гострим смаком. Кількість зубків від 3 до 5 штук, маса голівки від 90 до 120 г, термін зберігання до 8 місяців;
    • Політ – невеликої маси стійкі до холодів голівки з кількістю зубків не більше восьми.

    Крім перерахованих, у культурі популярні сорти Парус, Прометей, Софіївський, Спас, Харківський фіолетовий, Любаша, Донецький фіолетовий, Промінь, Лідер, Сакський та інші.

    Ярові сорти відрізняються вищою лежкістю, ніж озимі, однак вимагають певних умов зберігання, інакше їх може вражати гниль. Вегетаційний період у ярого часнику близько трьох місяців. Найпоширеніші сорти ярого часнику:

    • Гафурійський – сорт швидко зріє, пряний і багатоплідний – до 18 зубків у великій голівці;
    • Український білий – кількість зубків близько 20, голівка велика, приплюснута;
    • Дегтярська – нестрілковий середньостиглий сорт напівгострого смаку з кількістю зубків у голівці від 16 до 18;
    • Єленівський – нестрілковий сорт середньогострого смаку і гарної лежкості з білими верхніми лусками і рожевими внутрішніми;
    • Єршовський – нестрілковий середньостиглий сорт із напівгострим смаком, округло-плоскою голівкою вагою до 35 г, що зберігається до 7 місяців, і з кількістю зубків від 16 до 25.

    Із сортів зарубіжної селекції зацікавлення викликають:

    • французькі сорти рожевого часнику Лотрек;
    • морозостійкий чеський сорт Червоний Герцог, голівка якого складається з 8 великих часточок фіолетового відтінку, хоча зовнішні луски у нього білі;
    • слонячий часник ніжного смаку, голівка якого досягає в діаметрі 15 см і в масі одного кілограма, хоча зустрічалися екземпляри і по 2,5 кг вагою при кількості зубців вагою близько 50 г до 20 штук в одній голівці;
    • Сільвер – продуктивний нестрілковий сорт, стійкий до іржі, з білосніжними зовнішніми лусками зі сріблястим вилиском, голівка якого може складатися з 18-20 часточок.

    Культура Козлятник лікарський (особливості вирощування та зберігання)

    Козлятник – багаторічна трав’яниста рослина сімейства бобових. Прямостоячий гіллясте стебло заввишки зазвичай досягає одного метра, на родючому ґрунті може виростати до півтора метрів. Коренева система стрижневого типу, проростає на глибину до 80 сантиметрів. На головному корені утворюється кілька нащадків, які спочатку розвиваються горизонтально до 30 сантиметрів, а потім пробиваються на поверхню грунту і формують нові стебла. Це властивість рослини сприяє загущення посадок з роками.

    На підземній частині рослини в період вегетації формуються 3-4 зимуючі бруньки, які пробуджуються навесні і дають початок новим паросткам. Непарноперисті черешкові листя в довжину виростають до 30 сантиметрів.

    Квітки ніжно-фіолетового або блакитного кольорів, схожі на дзвіночки, зібрані в суцвіття-кисті.

    На одному стеблі формується по 3-5 суцвіть. Період плодоношення припадає на вересень-жовтень. Боби невеликі – від 2 до 4 сантиметрів завдовжки, темно-оранжевого, майже коричневого кольору, кількість насіння в плодах – від трьох до семи штук.

    Насіння зберігає якості схожості протягом 8 років. Рослина відрізняється повільним зростанням, і, якщо до осені не досягає хоча б 20 сантиметрів у висоту, його заготовку рекомендується перенести на наступний рік.

    Козлятник морозостійка рослина, добре переносить навіть найсуворіші зими. Володіючи якістю медоноси, є відмінним засобом для залучення бджіл на ділянку, які служать природними обпилювачами і для інших культур.

    В даний час відомо два види трави козлятник: східний, який вирощується в якості кормової культури, і лікарський. У дикій природі виростає в основному на території Кавказу, України, Молдавії і європейської частини Росії.

    Кращими попередниками для козлятника є озимі зернові та просапні культури.

    Козлятник лікарський розміщують після кукурудзи, картоплі, овочевих, ярих та озимих зернових культур, або поза сівозміною в зв’язку з тривалим періодом використання.

    Щорічно посіви підживлюють восени фосфорними і калійними добривами – Р45–60К45–60. Скошують зелену масу на висоті не менше 10-12см у фазі бутонізації – на початку цвітіння. Отаву косять на висоті 12-14см в середині вересня.

    Козлятник може виростати в самих різних місцях: на луках, в степах, в заростях чагарників, по берегах водойм. Взагалі рослина віддає перевагу болотисту місцевість, низинні місця. Досить невибагливий, морозостійкий і росте на будь-яких типах ґрунту, крім кислих і піщаних, і погано переносить близьке залягання (більше 1,3 – 1,5 м) ґрунтових вод. Краще всього для вирощування підійдуть окультурені дерново-карбонатні, дерново-підзолисті, середні і легко суглинкові, а також торфові ґрунти. Ділянки краще вибирати рівні, щоб на них не накопичувалася вода.

    Щоб уникнути міграції шкідників посіви козлятника повинні бути віддалені від інших бобових.

    При вирощуванні козлятника важливо дотримати 2 основні умови:

    • По-перше, це велика кількість світла, в іншому випадку врожай буде досить мізерним.
    • По-друге, підтримка ґрунту у вологому, але не перезволоженому, стані.

    Козлятник – прекрасний сидерат, що володіє до того ж антибактеріальними властивостями. Рослина покращує якість грунту, збагачуючи і очищаючи її. Як бобова культура, козлятник сприяє накопиченню в грунті біологічно чистого азоту. Трава козлятник придатна до вирощування в усіх сільськогосподарських районах Росії, на одному місці вона може рости до 15 років (відомий випадок вирощування рослини на одному місці 27 років) і дає до 2-3 урожаїв зеленої маси за сезон.

    Для одержання повних дружніх сходів, знищення бур’янів, збереження вологи повинна бути проведена ретельна підготовка ґрунту до посіву. Більш повне знищення бур’янів досягається двох-триразовим лущенням. Враховуючи довголіття культури козлятнику перед оранкою рекомендується вносити гною 50-70 т/га та мінеральні фосфорно-калійні добрива 90-120 кг/га. Азотні добрива по 45-60 кг/га д. р. вносять навесні під культивацію.

    Зяблеву оранку проводять плугами з передплужниками на глибину 27-30 см. Весною, як тільки зійде сніг, поле боронують в один-два сліди, щоб закрити вологу, а згодом, через декілька днів культивують одночасно з боронуванням зубовими боронами, вирівнюють і обов’язково проводять передпосівне коткування. Весняний обробіток ґрунту можна проводити також комбінованими агрегатами та ін. Насіння козлятнику має тверду оболонку. Особливо багато такого насіння (до 90%) при вирощуванні культури в умовах недостатнього зволоження ґрунту і низької відносної вологості повітря. Тому обов’язковою умовою одержання дружніх повних сходів є скарифікація.

    Кращим методом усунення твердонасінності для невеликих партій насіння є скарифікація наждачним папером (відмічено найвищу енергію проростання – 42-51% і схожість насіння – 67-75%). Для обробки великих партій насіння можна використовувати скарифікатори СКС-1, СКС-2, конюшинотерки та пропускати через барабан зернозбирального комбайна. Але таке насіння має значні пошкодження і в польових умовах відмічається значний відсоток (25-31%) непророслого насіння. При посіві ж нескарифікованим насінням спостерігається з’явлення недружніх і зріджених сходів. Для кращого росту і розвитку рослин козлятнику також доцільно провести перед посівом інокуляцію та обробку насіння молібденовими препаратами, що сприяє підвищенню врожайності сировини до 8-15%.

    Насіння перед сівбою скарифікують для підвищення схожості твердих насінин. У день сівби проводять протруювання фунда-золом одночасно з обробкою специфічними для козлятника ризоторфіном та молібденовим мікродобривом. При сівбі ящики сівалки мають бути закриті, щоб сонячні промені не попадали на інокульоване насіння. Без інокуляції насіння козлятник росте погано, рослини відстають в рості, мають світло-зелене забарвлення і пригнічений вигляд. Бульбочки мають бути рожевого чи червоного забарвлення. Зелені або сірі бульбочки не засвоюють азот з атмосфери.

    Сіють козлятник рано навесні, одночасно з ранніми ярими зерновими культурами безпокривним способом. Норма висіву при сівбі рядковим способом з шириною міжрядь 15 см становить 4 млн/га або 28 кг/га при масі 1000 насінин 7 г. При широкорядному способі сівби (45см) норму висіву зменшують до 2 млн/га або 14 кг/га.

    Оптимальна глибина загортання насіння 1-2см, на легких ґрунтах – до Зсм.

    Догляд за посівами полягає в розпушуванні міжрядь, підживленнях та боротьбою із шкідниками і хворобами. Скошують траву на початку цвітіння. При збиранні трави слід пам’ятати, що висота травостою при першому скошуванні становить 9-10; при другому – 7-8 см, завдяки цьому відбувається швидке відростання культури, формується значна листкова поверхня та підвищується врожайність. Якщо козлятник скошувати низько, він дуже повільно відростає, зріджується і різко знижує врожайність.

    Останній укіс трави необхідно проводити не пізніше 30-35 днів до припинення вегетації. Сушать при температурі 50-60°С. Урожайність сухої сировини 48-53 ц/га. Строк придатності 1 рік.

    Насіння збирають на рослинах другого-третього років життя, коли побуріє 75-80% бобів. Плоди козлятнику розтріскуються і насіння висипається лише через 20-27 днів після дозрівання. Врожайність насіння 6-14 ц/га. Схожість зберігає 7-8 років.

    Козлятник лікарський – сорти

    При наведенні на скорочення, воно розшифровується

    Назва сортуОрганізаціїРікНапрямГрупа стигл.Реком. зонаУрож.ЯкістьХолодостійк.Стійк. поляганняСтійк. посухи
    ГарантЗ , ВППС , П : 348 ? 348 – Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка Національної академії наук України (UA)2003корм , скссЛ , П , Свбіл
    ЛідіяЗ , ВППС , П : 365 ? 365 – Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр Української академії аграрних наук2004лік , прмпсС
    ФламінгоЗ , ВППС , ВП : 348 ? 348 – Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка Національної академії наук України (UA)2017корм , лікЛ , П , С0.8 тон/га999