Відновлення ґрунту як називається

0 Comments

Зміст:

Скільки коштує здоров’я ґрунту?

Здоров’я ґрунту — це його постійна здатність функціонувати як жива система, підтримувати біологічну продуктивність, покращувати якість повітряного та водного середовища, підтримувати здоров’я рослин, тварин та людей.

Якщо ваші ґрунти не можуть забезпечити постійну біологічну продуктивність, це означає, що у вас уже виникла проблема зі здоров’ям ґрунту. Під «постійною біологічною продуктивністю» мається на увазі стабільність екосистеми під дією критичних факторів, таких як пізні заморозки, короткі засухи тощо. Здоровий ґрунт повинен захищати рослину, давати їй можливість перенести короткий стресовий період і підтримувати її біологічну продуктивність. Тож старший мікробіолог Інституту прикладної біотехнології групи компаній БТУ-ЦЕНТР Володимир Круть розповів про фактори, які погіршують стан грунтів, яких технологій необхідно дотримуватися для підтримки здоров’я ґрунту і який прибуток можна отримати від використання біології на полях соняшника.

Звідки з’явилися родючі ґрунти?

Усім відомо про кругообіг вуглецю. Фотосинтезуючі мікроорганізми та рослини можуть накопичувати сонячну енергію у сполуках вуглецю і разом із рештками живих організмів, ці сполуки зберігаються в ґрунті. Вони утворюють викопні паливні речовини, такі як вугілля, нафта, торф. А найголовніше — створюють гумус у верхніх шарах ґрунту, який визначає здоров’я і родючість земель.

У природній екосистемі, де не працює людина, баланс вуглецю позитивний, тобто рослини фотосинтезують, їхні рештки накопичуються в ґрунті та перетворюються на гумус. Коли ж аграрії починають господарювати на полях, то можуть зміщувати природний баланс. Забираючи врожай з поля, ми забираємо ту енергію, у вигляді органічних сполук, яка мала потрапити в ґрунт, а також виносимо фосфор, калій та мікроелементи. Тому, чим інтенсивніша система господарювання, тим більше ми виснажуємо ґрунт.

Органічна речовина ґрунту — це не тільки гумус, це ще й рослинні та тваринні рештки, а також жива флора та фауна: від бактерій до мишей на полі. Органічні складові ґрунту постійно знаходяться в стані переходу з однієї форми в іншу. Рослини беруть мінеральні елементи з ґрунту, їхні рештки стають живленням для тварин, комах та мікроорганізмів. Повне розкладання решток рослин та усіх, хто ними харчувався, призводить до вивільнення мінеральних елементів, потрібних рослинам, а також до накопичення додаткової органічної речовини у вигляді гумусових сполук. Це і є позитивний баланс вуглецю у здоровій екосистемі.

Які фактори найбільше впливають на здоров’я ґрунтів?

Інтенсивне землеробство, яке активно практикують українські аграрії, все більше нагадує екстенсивне. Агропідприємства не підвищують продуктивність екосистем, а використовують усе більше мінерального живлення та пестицидів, щоб боротись з наслідками зниження здоров’я грунтів.

Нездорова сівозміна провокує збільшення використання хімічних пестицидів (особливо перших поколінь), які викликають зміну якісного складу біоти ґрунту. Як наслідок — гинуть найпростіші одноклітинні, черви, комахи, скорочується різноманіття мікробного світу, зникають мікоризоутворюючі гриби. Також відбувається зміна співвідношення корисних до шкідливих мікроорганізмів, хвороботворні гриби та бактерії починають переважати за чисельністю.

Надмірне використання мінерального живлення при скороченні запасів органічної речовини в грунті призводить до засолення грунтів. За останніми даними ФАО, уже понад 424 млн га верхнього шару ґрунту (0-30 см) і 833 млн га надр (30-100 см) уражені солями. Зокрема, 85% уражених грунтів верхнього шару засолені, 10% — натрієві та 5% — сольово-натрієві, у свою чергу 62% уражених солями надр є засолені, 24% — натрієві, 14% — сольово-натрієві.

Деградація: якщо не почати дбати про ґрунти сьогодні, завтра вже буде пізно

Розмноження патогенів на вегетуючих рослинах викликає епіфітотії хвороб (надмірне поширення хвороби). При монокультурах, двопільних сівозмінах, коли накопичується один і той же перелік патогенів з року в рік, на фоні скорочення кількості та різноманітності корисної мікрофлори, виникає неконтрольований ріст кількості патогенів. Таким чином, потрібно більше хімічних препаратів, щоб захистити рослину. Це ж стосується контролю шкідників на фоні скорочення біорізноманіття ентомофагів.

Нестача лабільної органічної речовини при надмірній кількості мінерального живлення змушує мікробіоценоз ґрунту використовувати гумус як джерело вуглецю і енергії. І хоч гумус — це дуже стабільна структура, яка погано піддається мікробній деградації, але за крайньої потреби мікроби знаходять спосіб живитися і ним. Таким чином, мінералізація органіки починає переважати над конденсацією (утворення нових органічних сполук) і ґрунт усе більше втрачає органічну речовину.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Як же рятувати ґрунт?

Щоб слідкувати за здоров’ям своїх земель, потрібно проводити постійний моніторинг стану ґрунтів, а крім агрохімічного, ще і мікробіологічний аналіз ґрунту. Це дозволить відслідкувати наступні критичні компоненти, зокрема:

  • Динаміку змін вмісту органічної речовини в ґрунті.
  • Важливі структурні показники — ступінь ущільнення, вологоємність, еродованість.
  • Зміни мікрофлори ґрунту, зокрема накопичення патогенів, скорочення чисельності корисних груп мікроорганізмів.

Якщо ви помітили коливання хоч одного із перерахованих показників ґрунту, то незворотні тенденції у зміні екосистеми ваших полів вже почалися, тому необхідна термінова швидка допомога і корекція підходів до господарювання.

Щоб зупинити цей процес, потрібно системно реалізовувати наступні кроки лікування грунтів:

  1. Відновлення балансу вуглецю, яке складається з 2-х компонентів. По-перше, потрібно компенсувати втрати вуглецю за рахунок покривних культур чи компостів, а, по-друге, відновити мікрофлору грунтів, яка має перетворювати цю органіку в гумусові сполуки. Першим кроком до цього є відмова від спалювання рослинних решток та кероване їх розкладання за допомогою мікробних препаратів, які направлені на покращення мікробіоти ґрунту.
  2. Відновлення нормофлори ґрунту. Ґрунтова біота складається з кількох елементів. Серед яких: найменші частини — це бактерії, актиноміцети, гриби, а більші — це найпростіші первиннороті амеби, інфузорії туфельки, які харчуються мікроорганізмами. Далі йде мезофауна (комахи, черви), які харчуються найпростішими, і макрофауна — це всі ті тварини, які живуть на цій території. Отже, для відновлення нормальної флори та фауни ґрунту потрібно почати з найнижчої ланки — мікроорганізмів. Корекція дисбактеріозу ґрунту тягне за собою відновлення і інших ланок ланцюга живлення, порушеного «екстенсивним» землеробством.
  3. Відновлення структури ґрунту. За наявності достатньої кількості доступних органічних речовин у землі, здорові флора та фауна здатна впливати на фізико-хімічні характеристики грунтів. Розущільнення, розсолення, нормалізація кислотності, підвищення вологоємності — ці всі милі кожному агроному явища можуть бути досягнені за рахунок оздоровлення грунтів. Адже стабільна екосистема здатна підтримувати продуктивність грунтів, контролювати чисельність шкідників та патогенів, захищати рослини від дії стресових чинників, знижуючи ризиковість землеробства.

Всі препарати БТУ-Центр

Як біотехнології можуть оздоровити ґрунти: рахуємо прибуток з гектару

Мікробні препарати — це не біологічний аналог пестицидів, це пробіотики для корекції «дисбактеріозу» ґрунту й рослин. Вони дозволяють підвищувати врожайність культур, впливати на весь процес вирощування рослини, починаючи з першої обробки ґрунту, посіву, через процес вегетації рослини, її росту, і закріпити цей ефект на рослинних рештках, які залишаються після збирання врожаю. У будь-який період, корегуючи дисбактеріоз ґрунту і рослини, мікробні препарати допомагають нам отримати вищий врожай і відновити ґрунт.

Біотехнології є ефективним інструментом оздоровлення грунтів, що веде до збільшення прибутків аграріїв. На прикладі соняшнику спеціалісти БТУ-ЦЕНТР провели підрахунки — скільки зможе отримати додаткового прибутку господар, додавши до стандартної технології біологічні елементи оздоровлення ґрунту: деструктор Екостерн ® для керованого розкладання рослинних решток, ґрунтове біодобриво для мобілізації фосфору та калію Граундфікс ® , а також мікоризоутворюючий препарат Мікофренд ® для стимуляції та захисту посівного матеріалу. Таким чином, використання таких елементів біологізації дозволяє зменшити використання хімічних фунгіцидів орієнтовно на 10%, знизити пестицидне навантаження на ґрунт та підвищити врожайність. У підсумку, додатковий прибуток може скласти +357 дол./га.

Отож, відновлюючи здоров’я ґрунту, ми інвестуємо в наше майбутнє!

Володимир Круть, старший мікробіолог Інституту прикладної біотехнології

Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.

3.3: Меліорація ґрунтів та рекультивація порушених земель

Меліорація ґрунтів та рекультивація ґрунтів є складовими процесу рекультивації земель, що відбуваються на ландшафті після порушення екосистем та ділянок. Ці процеси мають вирішальне значення для загального успіху меліорації та будуються навколо передумови, що ми можемо маніпулювати та прискорювати процеси розробки ґрунту, змінюючи специфічні властивості ґрунту.

Меліорація – це процес перетворення порушеної або пошкодженої землі на її колишнє або інше продуктивне використання. Меліорація охоплює всі порушені компоненти екосистеми, включаючи, але не обмежуючись ними, ґрунти, гідрологію, флору та фауну.

Екологічна реставрація – це процес сприяння відновленню та управлінню екологічною цілісністю; екологічна цілісність включає критичний діапазон мінливості біорізноманіття, екологічних процесів та структур, регіонального та історичного контексту та сталих культурних практик (Gann et al., 2019).

Реабілітація – це процес поліпшення забрудненої ділянки для запобігання, мінімізації або пом’якшення шкоди здоров’ю людини та/або навколишньому середовищу. Забруднення може бути присутнім у ґрунтах, поверхневих водах та/або грунтових водах. Рекультивація ґрунту відноситься до широкого спектру стратегій, які видаляють, знищують, містять, перетворюють або зменшують доступність забруднюючих речовин ґрунту для людей та інших рецепторів у навколишньому середовищі. Ці стратегії можуть проводитися in situ або ex situ.

Відродження – це процес забезпечення безплідної або оголеної землі рослинним покривом, який замінює або намагається повторити ґрунтовий покрив перед порушенням. Відновлення рослинності може бути частиною стратегії меліорації для рекультивації або рекультивації ґрунтів.

Меліорація є парасольковим терміном, при цьому екологічна реставрація є специфічним видом меліорації. Рекультивація та рерослинність є специфічними компонентами загального процесу.

Рекультивація та рекультивація зазвичай пов’язані з критеріями, розробленими в різних юрисдикціях. У багатьох юрисдикціях рекультивація потрібна контролюючими органами. Зазвичай ці вимоги полягають у поверненні землі до еквівалентної здатності , продуктивності землі, яка фокусується на ступені та характері обмеження, накладеного фізичними характеристиками земельної одиниці на певне використання, припускаючи конкретну систему управління.

ПОРУШЕННЯ, ЩО ВИМАГАЮТЬ МЕЛІОРАЦІЇ

Порушення відноситься до зміни деякого екосистемного фактора за межами його нормального діапазону варіацій, що призводить до зміни екосистеми. Зміна системи, яка заважає її здатності підтримувати максимальний діапазон допусків для життя, відома як деградація . Знищення відноситься до повної деградації системи до того, що її потрібно буде перебудовувати, щоб бути корисною, включаючи зміну однієї екосистеми для розвитку іншої.

Порушення можуть виникати на ландшафті внаслідок людської діяльності, такої як видобуток корисних копалин, сільське господарство та будівництво міст, селищ, доріг, трубопроводів та ліній електропередач. Поверхневий видобуток зазвичай спричиняє більш масштабні порушення ландшафту, ніж підземна Порушення також можуть виникати внаслідок природних подій, таких як повені, пожежі, урагани та зсуви. Інтенсивність та властивості порушення визначатимуть, чи деградована земля та чи потрібно втручання людини для покращення порушення.

Порушення ґрунту змінюють фізичні, хімічні та/або біологічні властивості. Наприклад, рН ґрунту може бути високим або низьким відносно того, який переноситься рослинами, ґрунтовою фауною або мікроорганізмами. Сольові забруднення можуть підвищувати електропровідність грунту. Фізичне змішування горизонтів може відбуватися при риті траншей або шахт, змінюючи здатність утримувати воду та поживні речовини. Використання важкого обладнання дозволяє ущільнювати ґрунти, збільшуючи насипну щільність ґрунту та стійкість до проникнення, а також зменшуючи швидкість інфільтрації та просочування. Багато з цих змін можуть мати серйозний вплив на вкорінення рослин та функцію мікробного співтовариства.

Оскільки меліорація стала вимогою компаній, які прагнуть змінити ландшафт для операцій з природними ресурсами та/або змін у землекористуванні, порушення стали мінімізованими та більш контрольованими. Таким чином легше здійснити рекультивацію земель, а вплив порушень на навколишнє середовище зменшується. Обробка ґрунту є одним з найважливіших міркувань у порушеннях для видобутку природних ресурсів, і той, яким можна керувати.

Порушення, пов’язані з нафтогазовими операціями, такими як трубопроводи та ділянки свердловин, зараз мають суворі правила будівництва в більшості юрисдикцій. Наприклад, порятунок ґрунту є обов’язковим і вимагає, щоб горизонти грунту (шари) видалялися і зберігалися окремо. Після монтажу трубопроводу або зняття з експлуатації ділянки свердловини горизонти ґрунту потрібно замінити в належному порядку.

Поверхневий видобуток вважається одним з найбільш інтенсивних порушень людини на ландшафті через його повітряну протяжність і розмір земляних робіт. Хоча ґрунти зачищені і вимагають заміни, щоб імітувати стан попереднього порушення, часто виникає нестача ґрунту через видобутий матеріал, який видаляється з системи. Оскільки земляні роботи настільки великі, спостерігаються серйозні збої гідрологічного режиму. Розкопки через перекриття до бажаної рудоносної породи, корисних копалин, вугілля або бітуму створюють величезні обсяги відходів гірських порід, неконсолідованих ґрунтових матеріалів та/або хвостових матеріалів. Видобуток бітуму (нафтових пісків) призводить до утворення покривних і хвостових ставків. Ці інтенсивні порушення часто вимагають будівництва ґрунту та створення торцевих озер для розміщення втрат ґрунту.

МЕЛІОРАЦІЯ ГРУНТУ

Меліорація ґрунту є частиною загального процесу рекультивації земель і, як правило, розглядається після видалення інфраструктури, реконтурування та рекультивації забруднюючих речовин, а також перед рерослинністю (рис. 16.1). Важливою концепцією в меліорації ґрунтів є кінцеве землекористування. Залежно від того, як земля буде використовуватися після рекультивації, можуть дотримуватися різних критеріїв та процесів рекультивації. Наприклад, нормативні вимоги більш жорсткі до сільськогосподарських земель і земель, які будуть займати люди, ніж землі, що використовуються для промислових цілей. Ці потенційні кінцеві використання земель можуть бути подібними до того, що було до порушення, або може вимагати повної зміни екосистеми.

Малюнок 16.1. Типовий процес рекультивації вугільної шахти включає заповнення котловану після видалення вугілля (зверху), реконтурну обробку під прилеглий ландшафт (середину), а потім посів потрібними видами рослин (дно). Фотографії люб’язно надані М.Енн Нейт, ліцензована на умовах ліцензії CC BY (Зазначення авторства).

Заміна ґрунту та внесення змін

Коли ґрунт був позбавлений горизонтів і накопичений під час порушення, він зазвичай замінюється в природній послідовності горизонту. Хоча домішування горизонтів може бути проблемою, ретельні методи розміщення можуть пом’якшити його. Найбільш вірогідною проблемою є ущільнення при заміні грунту, і це можна пом’якшити за допомогою операцій з обробки грунту. Значна шкода грунтів може бути зменшена, якщо будівельні роботи відбуваються в заморожених або сухих умовах. Якість ґрунту можна зберегти, якщо ґрунти запасаються лише на короткі проміжки часу.

Якщо хімічні властивості ґрунту не відповідають вимогам кінцевого землекористування, можуть бути використані поправки для приведення ґрунтів до відповідних критеріїв. Поширеною проблемою меліорації ґрунту є відсутність органічної речовини та вплив на пов’язані з нею властивості. Це можна вирішити, додавши органічну поправку, таку як гній тварин або солома від місцевої сільськогосподарської операції, або матеріал лісової підлоги (LFH) з області, яка була вирубана лісом. Ще одна поширена проблема – нестача поживних речовин ґрунту, необхідних для ревегетації. Ці недоліки найкраще усунути, додавши комерційні добрива, що складаються з необхідних поживних речовин, таких як азот, фосфор та калій. Добрива можна формувати оптом для задоволення конкретних потреб ділянки меліорації.

Загальним і екологічно важливим процесом є використання відходів при меліорації ґрунтів. Це має додаткову перевагу видалення багатьох матеріалів зі сміттєзвалищ, де вони інакше були б розміщені. Стічні води доступні з очисних споруд з більшості шахтних таборів і є хорошим джерелом поживних речовин і органічних речовин (рис. 16.2). Однак існують побоювання з використанням необроблених стічних вод через можливу присутність солей, металів та мікроорганізмів, що викликають захворювання. Біотверді речовини широко використовуються як ґрунтові поправки. Вони являють собою каналізаційні шлами, які були оброблені для зниження ризику збудників. Інші зміни можуть бути використані в меліорації, включаючи джерела кальцію, відходи паперової фабрики, промислові шлами, біовугілля, деревну золу та комерційну продукцію. Кожен має специфічні властивості, які можуть бути узгоджені з властивостями ґрунту, які потребують поліпшення, і кожен часто має пов’язані негативні властивості, які вимагають балансування. У багатьох юрисдикціях є правила або вказівки щодо використання відходів та промислових побічних продуктів як поправок до ґрунту.

Малюнок 16.2. Стічні води з табору для видобутку алмазів будуть використовуватися як органічна поправка у будівництві ґрунту. Фотографія люб’язно надана М.Енн Нейт, ліцензована на умовах ліцензії CC BY (Зазначення авторства).

Топографічна мінливість особливостей на ландшафті, може зіграти важливу роль у визначенні рослинних угруповань, як і масштаб цих ознак. Таким чином, мікротопографічна мінливість необхідна на побудованому, рекультивованому ландшафті, щоб забезпечити мікроділянки для рослин і мікроорганізмів, зменшити ерозію та бути естетично приємним. Це може бути забезпечено за допомогою таких функцій, як насипи, борозни, западини, скелі, валуни, грубі текстуровані субстрати, мульчі та тріщини.

Будівництво ґрунту

Коли ґрунту недостатньо для заміни або зміни після великого порушення масштабу, ґрунт повинен бути побудований. Ці ґрунти, побудовані людиною, називаються антропосолами (Naeth et al., 2012). Антропосоли можуть включати ґрунти, які мали шари (глибиною не менше 10 см), видалені або модифіковані людською діяльністю, або де виготовлені матеріали були додані до ґрунту; загальна діяльність людини змінила ґрунтоутворюючі фактори і може бути введена нова педогенна траєкторія. Антропосоли класифікуються на великому груповому рівні на основі матеріального складу шарів, зокрема вмісту органічного вуглецю та наявності антропогенних артефактів (матеріалів, виготовлених людьми, таких як пластик, скло, сміття, бетон).

Будівництво грунту вимагає декількох етапів. Оцінюється кінцеве землекористування для порушеної території та окреслено відповідний ґрунт для цієї мети. Для побудови грунту потрібен мінеральний субстрат, який, як правило, можна знайти або отримати у великих кількостях, і він утворює основну масу антропосолу. Поправки можуть бути додані в менших кількостях для поліпшення фізичних, хімічних та/або біологічних властивостей, таких як вміст поживних речовин, інфільтраційна здатність або рН. Вибір відповідних поправок та підкладок або комбінацій ґрунтується на фізико-хімічних властивостях, вартості та доступності матеріалів. Матеріали та комбінації матеріалів шаруваті аналогічно природним ґрунтовим горизонтам або можуть бути включені в грунт.

Використання відходів для будівництва антропосолів стає все більш поширеним явищем, особливо коли місцевого джерела бракує. Різні відходи виробляються з різних галузей промисловості і діяльності людини, включаючи подрібнену руду і відходи гірських порід (видобуток), целюлозно-паперовий шлам (помол паперу), а також тирсу і тріску (подрібнення пиломатеріалів) (рис. 16.3). Стічні води, біотверді речовини та компост можуть бути отримані з міських або промислових об’єктів, а гній – з сільськогосподарських джерел.

Малюнок 16.3. Псування від процесу видобутку запасається для використання в меліорації. Фотографія люб’язно надана М.Енн Нейт, ліцензована на умовах ліцензії CC BY (Зазначення авторства).

Мінеральні матеріали дуже мінливі через відмінності в промисловій практиці (видобуток, переробка) та джерела (вихідний матеріал, місцезнаходження). Вони часто мають низький вміст органічних речовин та поживних речовин та погану здатність утримувати воду. Вони можуть мати підвищені метали і спричиняти дренаж кислотних шахт (багата сіркою порода).

Багато хімічних, фізичних та біологічних властивостей ґрунту слід враховувати при будівництві антропосолів, оскільки вони зазвичай є обмежуючими факторами, особливо при використанні відходів. Наприклад, відходи породи, що містять пірити, можуть спричинити проблеми з кислотністю, а грубі текстуровані матеріали зазвичай мають низьку здатність утримувати поживні речовини та воду, і, як правило, схильні до ерозії. Таким чином, зміни до ґрунту повинні бути тісно узгоджені зі змінами властивостей, які необхідні в меліоративному ґрунті, обережно, щоб не додати жодних інших обмежень.

Контроль ерозії

Ерозія є проблемою на більшості порушених ділянок до і під час рекультивації, оскільки ґрунт оголений і позбавлений рослинності, піддаючи поверхню вітровій та водній ерозії. Ерозія може бути зменшена на місцях рекультивації за допомогою контурів , змін та різних матеріалів, таких як ковдри для боротьби з ерозією та мульча . Багато методів, які називаються біоінженерією, включають використання рослинних матеріалів з такими методами, як жива ставка (тобто посадка окремих живців живої деревини в грунт). Багато продуктів боротьби з ерозією є дуже ефективними, хоча деякі можуть додати значні витрати на проект рекультивації.

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ҐРУНТУ

Ґрунти можуть забруднюватися різними способами, які широко класифікуються як точкові джерела або неточкові джерела . Точкові джерела включають резервуари для зберігання палива, розливи на промислових об’єктах, райони утилізації відходів та полігони. До неточкових джерел відносять атмосферне осадження. Хоча ґрунти можуть бути забруднені нехімічними речовинами, такими як шкідливі бактерії або віруси, хімічні забруднювачі часто є основною проблемою.

Канадська рада міністрів навколишнього середовища визначає забруднюючі речовини як хімічні речовини, концентрація яких перевищує фонові концентрації або які природним чином не зустрічаються в навколишньому середовищі (CCME 1997). Забруднені ґрунти містять хімічні речовини в концентраціях, які вважаються небезпечними регуляторами. Термін забруднювач іноді використовується і визначається як хімічна речовина або речовина поза місцем, або присутній у більш високих, ніж нормальні концентрації, що має несприятливий вплив на нецільові організми (Pierzinski et al., 2005).

Стратегії рекультивації ґрунту тягнуть за собою видалення або знищення забруднюючих речовин, зменшення рухливості забруднюючих речовин або перетворення їх у менш токсичні форми. Основна мета – мінімізувати ризик для людини та інших рецепторів.

Загальні забруднювачі ґрунту

Грунтові забруднювачі можуть бути широко згруповані як органічні, так і неорганічні. До органічних забруднень відносяться пестициди, органічні розчинники та інші промислові продукти (табл. 16.1). Найпоширенішими органічними забрудненнями (масою або об’ємом) на забруднених ділянках Канади є вуглеводні нафти (ПГЧ), включаючи сиру нафту та продукти переробки, такі як паливо та мастильні масла. Діоксини, фурани та поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАУ) є органічними сполуками.

Таблиця 16.1. Поширені забруднення грунту

Поширені забрудненняЗагальні джерела
Органічні забрудненняРафіновані та нерафіновані продукти, паливо, мастильні матеріали, олія
Нафтові вуглеводні (PHC)Креозот, кам’яновугільна смола, асфальт, неповне згоряння, масло, деревина
Поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАУ)Знежирювачі для хімічної чистки, пластмасової промисловості
Галогенізовані вуглеводні, ароматичні речовиниЕлектрообладнання, гідравлічне масло
Хлоровані розчинникиНеповне згоряння відходів, що містять хлор
Поліхлоровані біфеніли (друковані плати)Сільське господарство, дезінсекція
Діоксини, фураниХімічна промисловість, військова вибухівка
Пестициди
Спирти, ефіри на основі азоту
Неорганічні забруднюючі речовиниХімічні, промислові, шахтні відходи, полігони, літня і донна зола, переробка металів, утилізація акумуляторів
Важкі і слідові метали, металоїдиДренаж кислотних порід, хімічні розливи
Кислоти, основиБіотверді речовини, навоз, зберігання солі, нафтогазова промисловість
Надлишок поживних речовин і солейНафтова і газова, фосфатна промисловість, видобуток
Радіонукліди
(Адаптовано з Нокса та співавт. 1999, CCME 2016)

До неорганічних забруднень відносяться метали або солі, часто як аніони або катіони. Вони можуть бути корисними для ґрунтових екосистем при фонових концентраціях, хоча при високих концентраціях можуть становити ризик для людських або нелюдських рецепторів. Наприклад, мідь, молібден, кобальт та цинк є важливими рослинними мікроелементами, але є забруднюючими речовинами у високих концентраціях. Неметалеві аніони, такі як хлорид, можуть накопичуватися в грунтах від обмерзання операцій або хімічних розливів. При високих концентраціях вони можуть підвищувати електропровідність грунту або надавати прямий вплив на рослини.

Високі концентрації поживних речовин, таких як азот, фосфор та сірка, можна вважати забруднюючими речовинами. Вони походять від відходів, які неналежним чином зберігаються або утилізуються на землі, наприклад, відходи худоби, що застосовуються на сільськогосподарських угіддях. Застосування цих відходів може бути частиною процесів рекультивації та рекультивації забруднених ділянок.

Властивості ґрунтів та забруднюючих речовин, що стосуються рекультивації

Вибір відповідної стратегії рекультивації залежить від забруднюючих речовин та властивостей ділянки, включаючи властивості ґрунту. Наприклад, вуглеводні нафти різняться за молекулярною масою, розчинності у воді, летючості та щільності; бензин, як правило, має нижчу молекулярну масу та більшу летючість, ніж мастильні масла. Більші вуглеводневі сполуки, як правило, менш леткі і менш розчинні у воді, ніж менші. Великі, нерозчинні вуглеводні можуть проявляти сильну сорбцію (сорбуються) до рідної органічної речовини ґрунту (високий коефіцієнт сорбції), що ускладнює їх деградацію або видалення, особливо в дрібних текстурованих ґрунтах через більшу сорбцію та потенціал для захоплення в ґрунтових заповнювачах, а також зменшується рух повітря і води.

Неорганічні забруднюючі речовини, такі як метали, можуть бути присутніми в різних формах в грунтах. На розподіл між різними компонентами впливатимуть текстура ґрунту, мінералогія, рН, катіонна та аніонообмінна здатність, вміст органічної речовини та стан аерації. Стратегії рекультивації повинні враховувати різні форми хімічних видів.

Стратегії рекультивації

Стратегії відновлення забруднених ґрунтів можуть бути широко класифіковані як біологічні, хімічні або фізичні (табл. 16.2). Багато з них є комбінацією більш ніж одного типу, і можуть застосовуватися як ex situ, так і in situ. Методи ex situ передбачають викопування ґрунту з зони впливу та обробку ґрунту або на місці, або поза ним. Методами in situ обробляють забруднений грунт на місці. Забруднені ділянки часто мають забруднені поверхневі та грунтові води, які можуть вимагати різних або додаткових стратегій відновлення.

Таблиця 16.2. Загальні стратегії рекультивації забруднених ґрунтів

ТипКатегоріяПоширені забрудненняМісцезнаходження
БіологічніБіоремедіація, землеробство, інженерні біопілі або вітровіНафтові вуглеводніАбо
БіовентиляціяНафтові вуглеводніНа місці
Фіторемедіація (ризодеградація, фітоекстракція, фітодеградація, фітостабілізація, фітоекстракНафтові вуглеводні, інші органічні домішки, металиЯк правило, in situ
Реактори шламові фази або лагуниРізноманітна органікаЕкс сайт
ХімічнаХімічне окислення/відновленняОрганіка, неорганікаАбо
НейтралізаціяКислоти, основиАбо
ФізичніВидобуток парів ґрунту (SVE)Летюча органіка (бензин)На місці
Промивання ґрунту, промивання ґрунту, двофазний видобуток у грунтових водахОрганіка, неорганікаАбо
Затвердіння, стабілізаціяОрганіка, неорганікаАбо
Електрокінетична сепараціяОрганіка, неорганікаАбо
Термічна десорбціяОрганікаАбо
спалюванняОрганікаЕкс сайт
ВітрифікаціяОрганіка, неорганікаАбо

Біоремедіація – це біологічна очистка, яка використовує ґрунтові мікроорганізми для обробки забруднень. Він може використовувати природні процеси біодеградації або посилювати їх, додаючи комерційні або інші мікробні препарати ( біоаугментація ), або додаючи поживні речовини, такі як азот або фосфор та/або електронні акцептори, такі як кисень ( біостимуляція ). Стратегії біоремедіації зосереджені на мікробній деградації органічних забруднень, хоча хімічні зміни неорганічних хімічних речовин, індуковані мікробними, можна вважати біоремедіацією, наприклад, перетворення більш токсичного хрому в менш токсичний хром.

Біоремедіація може застосовуватися в різних технологіях, таких як земельні ферми, біопілі або інженерні реактори. Bioventing – це обробка in situ, яка посилює мікробну деградацію забруднюючих речовин шляхом посиленої аерації в забрудненій зоні. Використання рослин для видалення (фітоекстракції), стабілізації (фітостабілізації) або знищення (фітодеградації) забруднень – це біологічна обробка, яка називається фіторемедіація . Ризосферні бактерії можуть відігравати важливу роль у біодеградації органічних забруднень під час фіторемедіації (ризодеградації).

Хімічна обробка може бути використана для перетворення забруднюючих речовин на безпечні або менш токсичні хімічні речовини, або форми, які є менш рухливими, більш стабільними або інертними. Хімічне окислення за допомогою перекису водню, озону або перманганату може зруйнувати сполуки, такі ПАУ, і найкраще підходить для рідин, таких як грунтові води або грунтові суспензії. Хімічне відновлення може перетворити токсичний хром на менш токсичний хром і погіршити деякі хлоровані органічні розчинники, такі як трихлоротен. Нейтралізація передбачає додавання матеріалів для регулювання рН висококислого або їдкого грунту.

Ph y sical обробки використовують властивості забруднювача або забрудненого середовища, щоб відокремити або знерухомити забруднювач. Хімічні добавки можуть підвищити ефективність видалення. In situ видобуток парів грунту створює вакуум в зоні вадози , втягує пари в витяжну колодязь, потім обробляє або руйнує їх над землею. Промивання грунту відбувається in situ, де забруднена зона обробляється розчином, а мобілізовані забруднення виводяться на поверхню для утилізації, обробки або повторної циркуляції. Обробні розчини можуть бути водою, основними, кислотними, хелатирующими або комплексоутворюючими, відновлювальними, сорозчинниками або поверхнево-активними речовинами. Двофазний видобуток передбачає встановлення трубопроводів до ґрунтових вод та вакуумне вилучення води та органічних забруднень, таких як нафтові вуглеводні. Промивання ґрунту проводиться ex situ і може включати відділення дрібних ґрунтів (мулу, глини) від грубого матеріалу, тим самим зменшуючи загальну масу та об’єм, який потребує обробки.

Затвердіння і стабілізація запобігають або повільне вивільнення забруднень з грунту шляхом обробки в’яжучими речовинами, такими як цемент або асфальт. Грунт можна обробити матеріалом, який знизить розчинність забруднень і рухливість. Наприклад, матеріали на основі фосфатів часто знижують рухливість свинцю, перетворюючи свинець в нерозчинні фосфатні сполуки свинцю. Сірководень може перетворити багато металів у нерозчинні відповідні пірити.

Електрокінетична сепарація посилає постійний струм низької інтенсивності через грунт для відділення металів, радіонуклідів та органічних забруднень. Позитивно заряджені види мігрують на катод, а негативно заряджені види, такі як неорганічні і органічні аніони, мігрують на анод.

Термічні обробки в основному використовуються для усунення органічних забруднень. Термічна десорбція, як правило, ex situ, з теплом, що застосовується до грунту для випаровування або випаровування забруднень, які збираються, обробляються або руйнуються. Температури від 90 до 320° C потрібні для обробки летючих органічних забруднень, таких як компоненти палива, від 320 до 540° C для обробки напівлетких органічних речовин, таких як ПАУ, друковані плати та мастильні матеріали. Спалювання включає нагрівання грунту ex situ до 870 до 1370° C для знищення органічних забруднень. Вітрифікація нагріває ґрунт до 1400 до 2000° C, щоб розплавити кремнезем і перетворити його на стабільне скло та кристалічні тверді речовини. Тепло може генеруватися електродами та електричним опором або плазмовою дуговою технологією. Органічні забруднюючі речовини випаровуються, пасткуються та обробляються або руйнуються, а неорганічні забруднення, включаючи радіонукліди, укладені в оболонку.

Маніпулювання ґрунтовими процесами для підвищення рекультивації

Розуміння властивостей ґрунту та процесів полегшує рекультивацію забруднених ґрунтів. Наприклад, при біоремедіації нафтових вуглеводневих забруднених ґрунтів материнська вуглеводнева сполука біологічно розкладається до більш простого або повністю розкладається до вуглекислого газу. Можна маніпулювати трьома основними факторами, що впливають на біодеградацію органічних забруднювачів. Вони включають сполучені або хімічні властивості, такі як розчинність, молекулярна маса та сорбційний потенціал; мікробні можливості, наприклад, чи мають мікроорганізми відповідні ферментні системи для біодеградації сполуки; та умови навколишнього середовища, такі як температура та рН ґрунту, електропровідність, стан аерації, вміст води, вміст поживних речовин, вміст органічних речовин, текстура та структура.

Сира нафта містить сотні окремих сполук різних молекулярних розмірів, розгалуження та розчинності. Більші, більш складні сполуки, як правило, менш розчинні і сильніше сорбуються (або розділені) в грунт. Більшість поверхневих горизонтів ґрунту містять консорціум гетеротрофних мікроорганізмів, здатних руйнувати нафтові вуглеводні. Грунтові організми можуть бути прищеплені в ґрунт ( біоаугментація ) в біореакторі або земельному господарстві, при цьому грунт, як відомо, має мікроорганізми, що руйнують нафту. Біоремедіація нафтових вуглеводнів найкраще працює, якщо концентрації нафти не настільки високі, щоб присутній вільний продукт; концентрації менше 10% по масі є ідеальними.

Грунтовим середовищем можна маніпулювати для посилення біодеградації. Деградація нафти, як правило, найбільш швидка в теплих, вологих, аеробних умовах поблизу нейтрального рН. РН ґрунту можна модифікувати вапном, деревною золою або елементарною сіркою. Більшість ґрунтових мікроорганізмів є мезофілами , а біодеградація може бути оптимізована при температурі від 25 до 35° C. реактор може бути аерований для підвищення рівня кисню або нагрітий в холодну погоду. Рівень кисню становить від 1 до 10% в грунтовому повітрі, а аеробна активність мікробів найбільш швидка трохи нижче потужності поля. Припускаючи відсутність гідрофобності , грунт, що обробляється або обробляється на землі, може підтримуватися вологим, поблизу ємності поля. Гетеротрофні бактерії та гриби використовують нафтові вуглеводні як джерело енергії та вуглецю для росту. Для створення нових клітин мікроорганізмам потрібен вуглець, азот, фосфор, сірка та інші поживні речовини. Азот, а іноді і фосфор, як правило, потрібні в найбільшій кількості; однак нафтових вуглеводнів, як правило, не вистачає цих елементів. Сира нафта зазвичай містить приблизно 85% вуглецю. Припускаючи ефективність використання вуглецю 50% і середнє співвідношення C:N клітин 10, мікроорганізмам потрібно приблизно 1 масова одиниця азоту на 20 масових одиниць нафтового вуглецю. Рівень 1 одиниці маси азоту на 40 до 50 одиниць маси нафтового вуглецю може бути достатнім, оскільки не весь нафтовий вуглець буде деградувати з однаковою швидкістю. Азот може бути доданий як добриво, таке як сечовина або сульфат амонію, або багаті азотом органічні джерела, такі як гній та біотверді речовини. Фосфор повинен бути доступний у ґрунтовій вуглеводневій суміші при відповідному співвідношенні вуглеводневого вуглецю до фосфору не менше 50:1.

Не всі нафтові вуглеводні в грунті легко біодоступні . Для деградації сполуки повинні контактувати з мікробними ферментами. Забруднюючі речовини можуть сильно сорбуватися в ґрунті, потрапляючи в пори, або в окремій фазі подалі від мікроорганізмів та/або їх ферментів. Цей ефект поділу або сорбції є найбільш поширеним для більших, гідрофобних нафтових сполук, а також старих або вивітрених забруднених ґрунтів. Для in situ вуглеводневої біоремедіації якомога більше вільного вуглеводню продукту слід видалити за допомогою вакуумного екстракції, тоді решта адсорбованого вуглеводню можна вирішити шляхом біоремедіації.

Грунтом можна маніпулювати для підвищення біодоступності . Методи включають додавання поверхнево-активних речовин для зменшення сильної сорбції ґрунту та збільшення видимої розчинності нафтових вуглеводнів. Грунтові агрегати можуть бути порушені для поліпшення контакту між мікробними ферментами та забруднюючими речовинами. Деякі системи, наприклад, в реакторах з суспензійною фазою, ідеально підходять для цього, але можуть значно збільшити витрати на обробку.

РЕЗЮМЕ

  • Меліорація ґрунту та рекультивація ґрунту є складовими процесу меліорації земель, за допомогою якого порушений ландшафт повертається до колишнього чи іншого продуктивного використання; цілі рекультивації ґрунту продиктовані характером порушень та бажаним кінцевим використанням земель.
  • Рекультивація ґрунтів сильно порушених ландшафтів використовує наше розуміння ґрунтоутворення та генезу; люди можуть прискорити процеси формування ґрунту частково шляхом додавання різних змін, які включають використання різних залишків відходів та рослин у процесі ревегетації.
  • Антропосоли – це ґрунти, які будуються шляхом втручання людини.
  • Рекультивація ґрунту є субкомпонентом рекультивації ґрунту і орієнтована на видалення, зменшення або стримування органічних та/або неорганічних забруднень з метою мінімізації ризику для людини та/або рецепторів навколишнього середовища.
  • Для відновлення забруднених ґрунтів доступний широкий спектр біологічних, хімічних та фізичних стратегій; вибір найбільш підходящої технології частково продиктований природою забруднюючих речовин та ґрунту та ділянки, що постраждали.
  • Біоремедіація є загальним підходом до рекультивації нафтових вуглеводневих забруднених ґрунтів; процес може бути оптимізований шляхом маніпулювання ґрунтом та умовами навколишнього середовища для посилення мікробної деградації цільових сполук.

ЗАПРОПОНУВАВ ЧИТАННЯ

Олександр, М. 1999. Біодеградація та біоремедіація. 2-е видання. Академічна преса.

Адріано, Д.К., Дж.М. Боллаг, В.Т. Франкербергер, і Р.К. (співавтори). 1999 р. Біоремедіація забруднених ґрунтів. Агрономія серія 37. Американське товариство агрономії, Американське товариство науки про рослинництво, Грунтознавство Америки, Медісон, Вісконсін, США.

Круглий стіл з федеральних технологій рекультивації (FRTR). (ДРУГИЙ). Реабілітаційні технології скринінгу матриці та довідковий посібник 4.0. За адресою https://frtr.gov/matrix2/section1/toc.html.

Нает, М.А., Арчибальд, К.Л. Немірський, Л.А. Лесків, Д.А. Брірлі, М.Д. Бок, А.Дж. ванденбигаарт, Д.С. чанасик. 2012. Запропонована класифікація людських модифікованих ґрунтів Канади: антропосольний порядок. Канадський журнал ґрунтознавства 92:7-18.

Піхтель, J. 2017. Основи рекультивації ділянки. 2017. 2-е видання. Урядові інститути, відбиток Опудало прес Inc., Lanham, Меріленд.

Рейнольдс, C.M. і H.D. Шкіпер. 2005. Біоремедіація забруднених ґрунтів. С. 536-561 в Сільвії, Д.М., П.Г., Хартель Фурманн та Д.А. Принципи та застосування мікробіології ґрунту. 2-е видання. Пірсон Прентіс Холл, Верхній Сідло Рівер, Нью-Джерсі.

Райзер-Робертс, Е. 1998. Рекультивація нафтових забруднених ґрунтів — біологічні, фізико-хімічні процеси. Видавці Льюїса.

Сазерсан, С.С., Хорст, М.Шнобріх, Н. Велті, і Дж. Макдоно. 2017. Рекультивація інженерії — концепції дизайну. 2-е видання. CRC Press, Тейлор і Френсіс Груп, Бока-Ратон, Флорида.

ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ

  1. Для збільшення органічних речовин у верхніх 0,15 м для оренди ділянки свердловини на 1 га з невеликим верхнім шаром ґрунту необхідна солома, верхній шар ґрунту містить 1% органічної речовини, насипна щільність 1,50 Мг-м -3 . Сусідні ґрунти мають 5% органічних речовин і це потрібно для меліоративного майданчика. Визначте кількість круглих тюків 1,200 фунтів, щоб отримати верхні 15 см до 5% органічної речовини. Для цього розрахуйте масу грунту, що підлягає зміні. Припустимо, що вміст органічного вуглецю в пшеничній соломі становить 45,5%. Враховують мінералізацію, враховуючи, що бактеріальне дихання виділяє приблизно 60% органічних речовин у вигляді CO 2 та 40% у ґрунт.
  2. Визначте, скільки яловичого гною вносити на кострицю, якщо включити в грунт через 1 день після розкидання. Припустимо, що рекомендовані потреби рослин в поживних речовині для овсяничних пасовищ становлять 30 кг га -1 азоту і 15 кг га -1 P 2 O 5.
  3. Було проведено дослідження, щоб визначити, скільки добрив слід додавати на поле, щоб максимізувати біоремедіацію сирої нафти, яка була пролита на промисловому майданчику. Лабораторна інкубація показала, що максимальна швидкість біодеградації нафтового вуглеводню (ПГК) сталася, коли 25,0 масових одиниць забруднюючого вуглецю обробляють 1 масовою одиницею азоту. Виходячи з цього співвідношення, розрахуйте, скільки тонн добрива сечовини (45-0-0) потрібно внести на гектар (га) для обробки верхньої глибини 15,0 см забрудненого сирою нафтою родовища (концентрація сирої нафти становить 1,25 г нафти 100 г -1 сухий ґрунт = 1,25% за вагою). Добриво буде змішуватися в верхню 15,0 см поля за допомогою дискера або ротокультиватора після поверхневого внесення. Насипна щільність ґрунту становить 1,15 Мг м -3 ; а сира нафта містить 85,0% вуглецю. Припустимо, що вміст N сечовини становить 45,0%
  4. Проведено тепличний експеримент для визначення доцільності використання рослини гірчиця індійська (Brassica juncea) для фіторемедіації забрудненого свинцем (Pb) ґрунту (1640 мг свинцю кг -1 ґрунту). Індійську гірчицю висівали в забруднений грунт (в 4 л горщики) і горщики поміщали в теплицю на 12 тижнів (поливали і удобрювали в міру необхідності). Наприкінці експерименту були зібрані рослини та визначено середню концентрацію Pb у надземній біомасі (коріння, залишені в ґрунті). Концентрація Pb у надземній біомасі становила 1215 мг -1 кг сухої біомаси. Припустимо, що типова надземна врожайність для регіону, що представляє інтерес, становить 10,0 т сухої біомаси на га за вегетаційний період; насипна щільність ґрунту становить 1,22 г см -3 (1,22 Мг м -3 ), а концентрація Pb у польових вирощуваних рослині дорівнює такій, як при тепличному дослідженні. Розрахуйте, скільки вегетаційних сезонів (років) знадобиться індійській гірчиці, щоб зменшити концентрацію Pb в ґрунті на зрізі борозни гектара (HFS = 10000 м 2 х 0,15 м = 1500 м 3 грунту) з 1625 до 300 мг Pb на кг грунту. На вашу думку, чи є ця стратегія рекультивації практичною для такого рівня забруднення Pb?

ПОСИЛАННЯ

Канадська рада міністрів навколишнього середовища (CCME). 1997 рік. Керівний документ з управління забрудненими ділянками в Канаді. Канадська рада міністрів навколишнього середовища PN 1279 C97-980244-X.

Канадська рада міністрів навколишнього середовища (CCME). 2016 рік. Методичний посібник з визначення характеристик екологічних об’єктів на підтримку оцінки екологічного ризику та ризику для здоров’я людини. Керівництво по керівництву Том 1. Канадська рада міністрів охорони навколишнього середовища PN 1551 ISBN 978-1-77202-026-7 PDF.

Ганн Г.Д., Т. Макдональд, Б.Уолдер, Дж. Аронсон, К.Р. Нельсон, Дж. Джонсон, Дж.Г. Халлетт, К.Айзенберг, М.Р. Гуарігуата, Дж. Лю, Ф. Хуа, К.Ечеверрія, Е.К. Гонзалес, Н.Шоу, К.Деклер, і К.В. Діксон. 2019. Міжнародні принципи та стандарти практики екологічної реставрації. Друге видання. Відновлення екології S1-S46.

Нокс, А.С., А.П. Гамердінгер, Д.К. Адріано, Р.К. Колка, і Д.І. Каплан. 1999. Джерела та практики, що сприяють забрудненню ґрунтів. С. 53-87 в Адріано та ін. (співредактори) Біоремедіація забруднених ґрунтів. Агрономія серія 37. Американське товариство агрономії, Американське товариство науки про рослинництво, Грунтознавство Америки, Медісон, Вісконсін, США.

Пєжинський, Г.М., Дж.Т.Сімс, і Г.Ф. Грунти і якість навколишнього середовища. Тейлор і Френсіс Груп.

Агентство з охорони навколишнього середовища США. 2017 рік. Звіт про засоби захисту від Суперфонду. 15-е видання. Управління управління надзвичайними ситуаціями на землі, EPA-542-R-17-001. За адресою: https://www.epa.gov/remedytech/superfund-remedy-report.

Про авторів

Енн Нейт, професор кафедри відновлюваних ресурсів Університету Альберти, Едмонтон, Альберта, Канада

Анна є професійним агрологом (PaG) і професійним біологом (PBiOl). Вона обіймала посаду заступника декана (академічного) та заступника декана (наукова та аспірантура). Вона працювала в уряді та промисловості та працювала в екологічній апеляційній раді Альберти, у керівниках численних професійних організацій та рад. Її дослідницька програма меліорації призвела до широких публікацій, змін у політиці та розробці нового порядку ґрунтів (Антропосоли). Вона керувала понад 75 аспірантами та наставником десятків докторантів, науковців та магістрантів. Вона є видатним викладацьким головою Варго, членом Канадського товариства ґрунтознавства, членом Товариства з викладання та навчання у вищій освіті та одержувачем численних нагород, що визнають стипендію, викладання та громадські роботи, включаючи премію CLRA Noranda за меліорацію земель, наставники Тисячоліття, Премія випускників передового досвіду, професорство Кіллам, видатний агролог, Резерфорд Премія передового досвіду для викладання бакалаврату, 18 викладач факультету року нагороди, престижна стипендія 3M та Кубок університету (найвища нагорода від Університету Альберти). Вона отримала перший університет Альберти NSERC CREATE грант для створення Міжнародної вищої школи меліорації земель (LRIGS), першої школи такого роду у світі для багатопрофільної підготовки та професійного розвитку студентів меліорації земель.

Майкл Резерфорд, професор програми екологічних наук, Університет Північної Британської Колумбії, Принц Джордж, Британська Колумбія, Канада

Майк приєднався до програми екологічних наук в UNBC в 2001 році. Він викладає та проводить дослідження з тем, пов’язаних з ґрунтознавством, якістю навколишнього середовища та поводженням з відходами. Його дослідження були зосереджені на широкому спектрі тем, включаючи: біологічні взаємодії в грунтах, вуглецю та азоту циклічності, радону та природної радіоактивності, рекультивації та рекультивації, а також корисне використання залишків (таких як деревна зола) як поправки до ґрунту. Він є P.Ag., який любить працювати над практичними питаннями, пов’язаними з ґрунтознавством.

Аллен Джобсон, мікробіолог ґрунту у відставці, випускник Університету Альберти, Едмонтон, Альберта, Канада

Аль приєднався до дослідницької ради Альберти в 1975 році як фахівець з біоремедіації нафти, перейшовши до Альберти екологічного дослідницького центру (Vegreville) в 1978 році на посаді керівника екологічної мікробіології. У гонитві за іншими інтересами в сільському господарстві Аль переїхав до Саскачевану в 1980 році і займався вирощуванням до 1987 року. Він провів випробування застосування гербіцидів зі зниженою швидкістю з оповитими обприскувачами по всьому Саскачевану для Rogers Engineering Ltd. (Саскатун). У 1991 році він приєднався до Beak Associates в Саскатуні, який став SENTAR, потім Стенлі навколишнього середовища, потім STANTEC (1994). Аль широко консультувався з питань екологічних проектів відновлення ґрунтів для STANTEC в Альберті, Саскачевані, Манітобі, Небрасці та Айдахо. У 2008 році приєднався до компанії Ostrem Chemical Co. Ltd. (Едмонтон) як спеціаліст з розробки продукції, що розробляє більш екологічно прийнятні продукти. З 1998 по 2018 рік Ал був ад’юнкт-професором кафедри відновлюваних ресурсів факультету сільського господарства, наук про життя та навколишнє середовище Університету Альберти.