Коли зявився водогін у Франції

0 Comments

Презентація”Вода в оселі. Джерела води для побутового використання.”

Водогін — не сучасна вигадка. Вільний доступ до чистої води — базова потреба будь-якої людини. Люди здавна брали прісну воду в річках і криницях. А на дальні відстані воду транспортували водоноси. Проте в деяких цивілізаціях були створені різні пристрої для її переміщення. Самий перший справжній водогін з’явився у Стародавньому Римі в 312 році до н. е. Його довжина становила 16,5 км. Цензор Аппій Клавдій у будівництво водогону навіть вклав власні кошти.у Давній Греції та Римі почали зводити системи каналів, тунелів і мостових перегонів, які згодом назвали акведуками (від лат. aqua — вода й duco — веду). Такі акведуки — це перші водогони, ними вода перетікала від віддалених річок (іноді гірських) до міст і селищ. Рештки давньоримського акведука на площі Пласа-дель-Азогехо в Сеговії (Іспанія)

Акведук Едстоун — найдовший англійський акведук (у Північному Вельсі) використовують не лише для переміщення води, по ньому ще ходять пасажирські човни. Водогін — не сучасна вигадка

Невідомо коли з’явився перший водогін у Києві. У документальних джерелах він вперше згадується на початку VII ст. Тоді джерельну воду з київських гір підвели до католицького домініканського монастиря. У VIII ст. було споруджено Подільський водогін. Ця система складалася із дерев’яних труб, з’єднаних залізними муфтами. Коли вона перестала функціонувати, точно не відомо. У XX ст. було знайдено лише залишки труб цієї системи. У водогінній системі Подолу вода подавалася із водо-збірника, до якого самопливом надходила з джерел з-під Андріївської гори. Водогін — не сучасна вигадка До сьогодні у різних країнах археологічні експедиції знаходять залишки дерев’яних, глиняних і металевих труб, якими тисячі років тому воду передавали на великі відстані.

Сучасний водогін. У Середньовіччі лікарі помітили, що багато захворювань поширюються саме через брудну воду. Тож, згодом постало питання централізованого очищення води та постачання її до кожної оселі, створення водогону. Водогін — це система споруд, яка складається з водозабору на водоймі, насосних станцій, станції водоочищення та мережі водогінних труб. Схема системи водопостачання й очищення стічних вод

Перед уживанням воду з водойм обов’язково слід знезаразити. У більшості міст для цього використовують спеціальні хлоровмісні реактиви, а процес називають хлоруванням води. Через це водопровідна вода іноді набуває специфічного запаху хлору. Сучасний водогін. Система водопідготовки перед подачею води у водогін. Під час озонування воду пропускають через спеціальні споруди. Процедура озонування набагато дорожча за хлорування, тому доступна не всім містам

Для додаткового очищення питної води часто встановлюють невеликі фільтри в помешканні Фільтри води для багатоквартирного будинку чи підприємства з виробництва харчової продукції Сучасний водогін

Залежно від стану джерела постачання води, і в місті, і в селі люди стикаються з проблемою очищення води, адже не завжди вода, навіть з місцевого водогону, може бути належної якості. Очищення води в домашніх умовах. Очищення води — це видалення з води небажаних до­мішок і елементів. Існує багато методів очищення, які можна розподілити по групах:механічні (проціджування, відстоювання й фільтру­вання);фізико­хімічні (кип’ятіння, дистиляція);біологічні. Найбільш сучасні методи очищення води — обробка сріблом, озонування, ультрафіолетове опромінення.

Система каналізації — важлива частина водогону. Вона забезпечує повернення уживаної води в довкілля. Вода після побутового використання містить різні рештки життєдіяльності людини, бруд, мийні засоби після прання тощо. Також багато домішок у воді залишається після промислового її використання. Тож каналізаційну воду слід очистити. Каналізація

Вода після побутового використання містить різні рештки життєдіяльності людини, бруд, мийні засоби після прання тощо. Також багато домішок у воді залишається після промислового її використання. Тож каналізаційну воду слід очистити. Каналізація. Під час очищення стічної води спочатку з неї видаляють тверді побутові відходи: туалетний папір, засоби гігієни, рештки їжі тощо. Після вилучення всього зайвого, для подальшого очищення використовують різні види мікроорганізмів, які знешкоджують небезпечні для довкілля речовини. Найбільш упізнаваною частиною очисних споруд є кругові відстійники з муловсмоктувачами.

Зручно, коли в будинку є водопостачання: і гаряче, і холодне. Якщо водогін виходить з ладу — вода може затопити помешкання і, як наслідок, завдати великих збитків усій родині та сусідам. Бувають випадки, коли причиною затоплення є неправильне користування водогоном і каналізацією. Правила користування водогоном. Правила користування водогоном та каналізацією:·не засмічуй каналізацію — не кидай в унітаз сміття, харчові відходи тощо;·щоб на кухні не забруднювався зливний отвір раковини, слід використовувати спеціальну решітку, що затримує харчові відходи;·завжди після користування водою закривай крани, стеж, щоб вода не капала;·не залишай без нагляду воду, що ллється;·набираючи ванну, періодично перевіряй, чи вода не перелилася че­рез край.

Дії в аварійних ситуаціях (наприклад, розрив труби чи зламався кран)·перекрити воду за допомогою вентилів водопостачання, які є у квартирі;·повідомити про аварію батьків;·зателефонувати до житлово­експлуатаційної організації та викликати майстрів;·якщо вода ллється на підлогу, слід підставити відра або інші ємності для збирання рідини, витерти підлогу. Ти ще не можеш самостійно відремонтувати кран чи зливний бачок, то зверни увагу дорослих на несправність. Тобі до снаги перекрити крани в разі витоку води. Адже відкритий водогінний кран у квартирі може призвести до небезпечної ситуації — затоплення. Вода заповнить квартиру, зіпсує підлогу, речі. Вона може проникнути й у квартири поряд із твоєю та в ті, що на нижніх поверхах. Затоплення може виникнути також, коли забиваються каналізаційні труби. А ти знаєш де в твоєму будинку(квартирі) можна перекрити крани?

1. Як добували та переміщували воду на великі відстані в давні часи?2. Назвіть складові сучасного водогону?3. Для чого очищують воду після використання?4. Для очищення води зазвичай використовують систему з декількох фільтрів. Проаналізуйте малюнок та поясніть зображене на ньому. Перевір себе

Домашнє завдання Опрацювати §22,дізнайтеся, які ще (окрім акведуків) технічні засоби застосовували в давнину для постачання води.

Цікавинки про водогони

Деякі цікаві факти про стародавні водогони можна використати на уроках фізики та в позакласній роботі.

Цікавинки про водогони

Чи знаєте ви, що…

Римляни були найзнаменитішими будівельниками водопроводів, але далеко не першими. За тисячу років до виникнення Римської республіки водопровід, що живився від гірського джерела, був споруджений в Дамаску. Системи водопостачання були в Стародавній Персії, Вірменії та Греції. Великі міста тієї епохи Єрусалим, Олександрія, Кноссос також мали водопроводи.

Людство багато в чому зобов’язане появою водопроводу природним явищам, зокрема нерівномірному й нерегулярному випадінню опадів. Така ситуація була характерна для Месопотамії та Єгипту.

Наприклад, у Месопотамії два місяці на рік ішли безперервні зливи, а інші 10 місяців панувала посуха. Розливи річок і дощі приносили величезну кількість води, яку необхідно було зібрати й утримати стародавнім землеробам.

Через такі особливості клімату вже в IV тисячолітті до н. е. давні єгиптяни й жителі Месопотамії почали споруджувати примітивні зрошувальні системи (канали, водосховища, греблі), які дозволяли не лише отримувати щедрі урожаї, але й значно розширювати посівні площі.

У Давньому Єгипті підземна вода з глибоких колодязів піднімалася водопідйомниками й по керамічних або дерев’яних трубах подавалася споживачам.

У Стародавньому Римі перший водопровід-акведук побудовано в 312 р. до н. е.. в період Республіки, останній – одинадцятий в 226 г. сучасного літочислення. Найзнаменитіший висотний акведук спорудили в 144 р. Він дозволив розширити місто в східному піднесеному напрямку. Вода в Рим надходила з гірських пагорбів, з відстані від 25 до 100 км від міста. Римляни будували акведуки по всій своїй імперії і деякі з них у сучасній Франції та Іспанії функціонують донині.

У Вільнюсі будівництво водопроводу було розпочате в 1501 р., у Парижі наприкінці XVIII ст. був споруджений перший водопровід із дерев’яними трубами, в Англії — у XVIII ст.

У XVI столітті видатний польський вчений Миколай Коперник створив перший у світі напірний міський водогін з підйомом води на велику висоту. Для цього на річці Бауде, що протікає недалеко від Фромбарка (Польща), він спорудив греблю, шлюз і відвідний канал до міста.

Канал впродовж близько чотирьох кілометрів проходив під вежею з механічним пристроєм для підйому води і обертав колеса побудованих на нім млинів. Вода піднімалася з каналу так: між двома призматичними валами, укріпленими вгорі і внизу вежі, був натягнутий безкінечний ланцюг з ковшами, нижній вал приводився в рух водяним колесом, обертаючись, він рухав ланцюг. Ковші, зачерпнувши води, піднімалися до верху вежі на висоту 25 метрів і там спорожнялися в приймальну воронку, сполучену з великим напірним резервуаром, встановленим на пагорбі. З резервуару вода за системою свинцевих труб розподілялася по домоволодінню. Водопровід цей проіснував понад двісті років.

Окрім Фромбарка, відомі ще декілька міст, в яких був влаштований водопровід якщо не самим Коперником, то при його участі або по його системі.

У 2012 році с тародавній дерев’яний водопровід знайшли в Івано-Франківську. Його випадково виявили на глибині три метри. Робітники копали траншею для колектора, аж раптом побачили колоду. Коли почали її розрізати, звідтіля вдарив струмінь джерельної води. Археологи визначили: древньому водогону – 150 років, його встановили ще за Австрії. Та незважаючи на поважний вік, знахідка напрочуд добре збереглася, деревина навіть не почорніла.

У центрі Чернігова у листопаді 2016 р. працівники комунального підприємства “Чернігівводоканал” знайшли оглядовий люк першого міського водогону, будівництво якого велось у 80-х роках XIX сторіччя. У центрі люка ремонтники побачили невеличке зображення, схоже на герб Чернігова.

За інформацією водоканалу, основні роботи з будівництва першого водогону в Чернігові велись у 1880-1883 роках. До 1883 року в місті було обладнано всього три водозабори. Приватних водогонів налічувалося шість, один з яких, за припущенням, вів до аптеки Маркельса.

Невідомо, коли з’явився перший водопровід у Києві. У документальних джерелах він уперше згаданий на початку XVII ст. Тоді джерельна вода була підведена від київських гір до католицького домініканського монастиря за допомогою дерев’я ­ них труб, прокладених під землею. Трохи пізніше — у 1636 р. — дозвіл на спорудження водопроводу отримав Братський монастир.

Т аким водогоном вода подавалася до Київської духовної академії (Могилянки) на Подолі.

У Флорівському монастирі було збудовано 2, а в Братському – 1 фонтан (басейн), з котрих воду ченці розбирали до обителей. Одночасно фонтани слугували прикрасою Києва. На цент ­ ральній торговій площі Подолу біля Гостинного двору було збудовано в 1749 р. за проектом архітектора І.Г. Григоровича-Барського фонтан «Феліціал», якого в народі ще звали «Самсон». До цього фонтану надходила вода з нагірних джерел. Павільйон-фонтан мав ще одну цікавинку – сонячні годинники з чотирьох боків, що дозволяло киянам слідкувати за часом протягом усього світлового дня за сонячної погоди. На куполі фонтану було встановлено фігурку Ангела-Охоронця, що оберталася під дією вітру і слугувала флюгером.

У 1857 р. було збудовано локальний водогін для Київського кадетського корпусу з водозабором із ставка на р. Либідь. Вода подавалася нагору за допомогою парових насосів та труб. Дещо раніше (1855 р.) збудували водогін із двома паровими машинами в арсенальських майстернях (інженер Са ­ він). Потужність парових машин становила 35 та 10 кінських сил. Приблизно в цей же період (1857 р.) вперше застосовано ватерклозети в Київській фортеці. Ще раніше, в 1843 р., у військовому шпиталі Київської фортеці було пробурено першу артезіанську свердловину глибиною 103 м.

У 1872–1895 рр. . збудовано централізований водогін з водозабором із Дніпра в районі Поштової площі та очищенням води на піщаних фільтрах.

У 1895 р. було пробурено перші дві артезіан ­ ські свердловини і підключено до водогону. До березня 1896 р. – ще дві, а до літа 1896 р. – збудовано 7 свердловин.