Загальнонаціональний лідер Гейдар Алієв – історична особистість, яка створила вищий критерій служіння державі та народу

Сьогодні наш народ урочисто відзначає 100-річний ювілей державного діяча світового масштабу, фундатора незалежної Азербайджанської держави, великого лідера Гейдара Алієва.

У пам’яті азербайджанського народу Гейдар Алієв відобразився як мудрий лідер, рятівник, автор гігантських звершень, історична особистість, що створила своїм життям та діяльністю вищий критерій вірності, прихильності до Батьківщини.

Оголошення 2023 року «Роком Гейдара Алієва» Розпорядженням Президента Азербайджанської Республіки пана Ільхама Алієва від 29 вересня 2022 року є високою оцінкою, даною нашою державою великому лідеру, якому належать виняткові заслуги в ключові моменти нашої сучасної історії, в складний період, коли народу. Пройдений ним змістовний життєвий шлях, неоціненні заслуги перед Батьківщиною та народом перетворили Гейдара Алієва на джерело гордості азербайджанців, які цінують свою історію, національні цінності, традиції державності. Можна з упевненістю сказати, що його велич знайшла безпосереднє відображення у його неоціненних справах в ім’я свого народу та держави. Незалежно від посади та умов, загальнонаціональний лідер брав на себе відповідальність за найскладніші питання і домагався їх вирішення на високому рівні.

Коли 1969 року Гейдар Алієв почав керувати Азербайджаном, це була одна з малопомітних аграрних республік колишнього Радянського Союзу. Незважаючи на всі поневіряння того часу, гігантський потенціал, приведений в дію в короткі терміни зусиллями Гейдара Алієва, перетворив Азербайджан на авторитетну республіку, що розвивається, в масштабах союзу, що досягла соціально-економічного і культурного прогресу. У той період з ініціативи та під керівництвом великого лідера було оновлено 69 відсотків основних фондів у промисловості, введено в дію понад 250 заводів, фабрик. Якщо до 1969 року в Азербайджані було побудовано 735 великих промислових об’єктів, то в період керівництва Гейдара Алієва їхня кількість досягла 1048. Продуктивність праці в промисловому виробництві та сільському господарстві збільшилася вдвічі, доходи у народному господарстві перевищили загальносоюзний показник у 2 рази.

Зроблена Гейдаром Алієвим робота з розвитку кадрового потенціалу нашої країни справді вражає. Саме внаслідок напружених зусиль великого лідера 1971 року в Баку було створено республіканську середню спеціалізовану школу-інтернат імені Дж.Нахчыванського та розпочато підготовку національних військових кадрів. Було забезпечено навчання близько 17 тисяч молодих азербайджанців у понад 170 престижних вищих навчальних закладах понад 50 міст СРСР за 250 спеціальностями, в яких в республіці відчувалася найбільша потреба.

В умовах радянської комуністичної ідеології в Азербайджані в період керівництва Гейдара Алієва поряд з досягненням серйозних успіхів у соціальній, економічній, науковій, культурній та інших сферах було здійснено дієві кроки, спрямовані на захист національно-культурних цінностей, поступове відродження національної пам’яті та розвиток національної самосвідомості. Стосовно діяльності великого лідера в той період Президент Ільхам Алієв сказав: «Гейдар Алієв завжди був людиною, яка захищала інтереси азербайджанського народу. Незалежно від часу, незалежно від політичної ситуації за часів Радянського Азербайджану, він понад десять років керував республікою, відстоював інтереси азербайджанського народу навіть у рамках тих ідеологічних бар’єрів. Він намагався зробити все, щоб ми зберегли свою ідентичність. Багато кроків він зробив у 1970-х – на початку 1980-х рр. н. Зараз ми бачимо, що ті кроки були націлені на час, коли Азербайджан буде незалежним». Тому Гейдар Алієв приділяв особливу увагу збереженню національно-культурної спадщини азербайджанського народу, історичним особам, які відіграли велику роль у формуванні цієї спадщини.

Починаючи з 1970-х років з ініціативи та за участю великого лідера стали урочисто відзначатися ювілеї видатних майстрів слова, вчених та просвітителів, у 1973 році на рівні ЮНЕСКО було проведено 600-річний ювілей Імадеддіна Насімі, у 1982 році з далекого Сибіру на батьківщину Нахчіван, повернули останки великого поета Гусейна Джавіда, який став жертвою політичних репресій 1930-х років. Закріплення у Конституції Азербайджанської РСР 1978 року азербайджанської мови у статусі державної є однією з найбільших заслуг загальнонаціонального лідера перед народом.

Завдяки особистим якостям і великим успіхам, досягнутим республікою за короткий термін, великий лідер завоював славу в союзному масштабі, і в 1982 був обраний членом Політбюро Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу і призначений першим заступником голови Ради Міністрів СРСР. Гейдар Алієв і в той період приділяв особливу увагу Азербайджану, його доручення, ухвалені ним рішення стали черговим етапом його служіння Батьківщині.

В історії кожного народу були складні періоди, проте далеко не всім вдавалося успішно подолати ці випробування. На думку більшості дослідників, вивчають роль особистості історії, однією з вирішальних умов у разі є наявність лідера, здатного правильно аналізувати і оцінювати події і робити необхідні кроки, вміє приймати рішення. Вони справедливо зазначають, що індивідуальні особливості та набутий досвід пояснюють характер та поведінку лідера. Отже, ставлення до будь-якій події змінюється відповідно до характеру, особистістю індивідуума і виявляється у різному змісті. Те, що Гейдар Алієв на ранок кривавих подій 20 січня прийшов у представництво Азербайджану в Москві, рішуче і жорстко засудив бійню, вчинену радянськими військами в Баку, було виразом його великого патріотизму. Саме цей патріотизм привів його з Москви до Баку, а звідти – до Нахчывану, де він народився і виріс.

Без перебільшення можна сказати, що в основі кожного етапу шляху, пройденого Азербайджаном після відновлення незалежності, лежить з далекоглядністю, розроблена загальнонаціональним лідером, який повернувся до влади на початку 1990-х років з історичною місією, стратегія національної державності, яка враховувала як внутрішньополітичні особливості, так і закономірності міжнародної системи.

Хоча з політологічної точки зору здобуття державної незалежності вважається поворотною точкою на шляху народів до свободи, проте, як неодноразово наголошував великий лідер, «зберегти та захистити справжню незалежність, набагато складніше, ніж її здобути». Геній Гейдара Алієва не лише врятував Батьківщину від загрози розчленовування. Він вів боротьбу в ім’я більшої мети – за справжню незалежність Азербайджану, мобілізував усі свої знання, здібності та можливості для того, щоб зробити цю незалежність вічною та незворотною.

Помилки, допущені в перші роки незалежності, поставили Азербайджан віч-на-віч із серйозними погрозами та викликами у складних історико-політичних умовах та невизначеній геополітичній обстановці, підвели країну до межі прірви. Військова агресія Вірменії проти Азербайджану, злочинна некомпетентність центральної влади, посилення відцентрових тенденцій під впливом зовнішніх факторів, поступова трансформація внутрішнього збройного протистояння у громадянську війну свідчила про масштаби проблем, з якими зіткнулася країна. Невипадково, що у 1992 року споживчі ціни зросли більш ніж 10 разів проти 1991 роком, а 1993 року – в 12,3 разу проти 1992 роком, валовий внутрішній продукт щорічно скорочувався загалом на 16,5 відсотка, грошові доходи населення – у 3,3 рази, заробітна плата зменшилась у 5,7 раза. Процентні ставки Центрального банку досягли 250 відсотків, національна валюта по відношенню до російського рубля впала в 9 разів, а по відношенню до долара США – у 245 разів.

Неспроможність і слабкість сил, що перебували в той період при владі, полягала в тому, що вони не могли собі уявити процеси, що відбувалися ні всередині країни, ні в регіоні, ні на глобальному рівні загалом новий світопорядок і місце Азербайджану в ньому. Замість забезпечення суспільно-політичної стабільності робилися кроки, що нагнітали напруженість усередині країни, свавілля некомпетентних кадрів завдавало удару по системі управління державою, що ще несформувалася, і функціональності державних інститутів, у той час, як вирішення військових питань і питань безпеки вимагало системного підходу, збройні формування створювали в суспільстві. атмосферу терору, робилися провальні кроки щодо налагодження міжнародних зв’язків без визначення зовнішньополітичних пріоритетів. У таких умовах неможливо було навіть говорити про проведення соціально-економічних та правових реформ. Час вимагав визначення короткострокових і довгострокових пріоритетів держави, що стоять перед ним завдань, мобілізації всього потенціалу, матеріально-моральних ресурсів суспільства для реалізації цих завдань.

У період, коли в республіці панувала складна ситуація, центральний уряд замість усунення проблем, що призвели країну до катастрофи, намагався загострити ситуацію в Нахчіванській АР, яка перебувала в блокаді і завдяки зусиллям Гейдара Алієва. Президент Азербайджану Ільхам Алієв чітко описує той період в інтерв’ю Азербайджанському телебаченню в рамках своєї поїздки до Нахчіванської АР 10 травня 2021 року: «Нахчіванська Автономна Республіка втратила зв’язок із основною частиною Азербайджану, вірмени блокували Нахчыван. Нахчіван із трьох сторін оточений Вірменією. У такій ситуації зберегти, захистити Нахчыван та дати відсіч ворогові – одна з виняткових заслуг великого лідера. Тандем НФА-Мусават, який був у той час при владі, мобілізував усі можливості для того, щоб усунути Гейдара Алієва в Нахчівані, призначити своїх маріонеток і фактично подарувати вірменам і Нахчыван. Вони були готові і до цього, аби прибрати з азербайджанської політики фактор Гейдара Алієва».

Однак загальнонаціональний лідер не дозволив здійснитися ні планам Вірменії щодо окупації територій автономної республіки, ні підступним задумам центральної влади. Поряд із захистом такої стратегічної географічної території, як Нахчыван, забезпеченням безпеки населення та вирішенням його соціальних проблем, великий лідер вступив у напружену боротьбу за незалежність Азербайджану загалом. 17 листопада 1990 року на 1-й сесії Верховної Ради Нахчівана 12-го скликання, що розпочала роботу під головуванням Гейдара Алієва, було прийнято постанови «Про зміну назви Нахчіванської АРСР», «Про Верховний орган державної влади Нахчіванської АР», «Про державні символи Нахчіванської АР» Автономної Республіки», з назви автономної республіки були виключені слова «радянська» та «соціалістична», триколірний прапор Азербайджанської Демократичної Республіки був затверджений як Державний прапор Нахчіванської АР. Перед Верховною Радою Азербайджану було піднято клопотання про ухвалення аналогічного рішення у республіканському масштабі. То була чергова історична заслуга великого лідера перед Батьківщиною.

Звісно, ​​у напружених дискусіях, які точилися в той період, представники інтелігенції, відомі представники суспільства, прості громадяни не запитували, хто врятує країну від катастрофи. Тому що одностайною думкою нашого суспільства було те, що тільки така мудра особистість як Гейдар Алієв, який має великий політичний досвід, може взяти на себе цю місію і врятувати Азербайджан із тяжкого становища, зберегти нашу державність.

Завдяки мудрій політиці, рішучості та незламній волі Гейдара Алієва, який повернувся 9 червня 1993 року в Баку за наполяганням народу, Азербайджан за короткий термін зміг подолати загрози, був покладений кінець збройному протистоянню, запобігли спробам державного перевороту, створено основи для конституційних рамках. Взявши на себе всю відповідальність, великий лідер визначив короткострокові та довгострокові цілі держави, мобілізував необхідні ресурси, пов’язані з трансформацією суспільства та суспільних відносин на нових засадах та сформував політико-економічну базу для послідовного розвитку Азербайджану. У 1995 році було прийнято нову Конституцію Азербайджанської Республіки та почалася реалізація правових реформ. Було перебудовано систему державного управління, що опинилася в паралічі, змінено критерії та вимоги до роботи державних структур. Великий лідер заявив: «Інтереси народу і нації повинні стояти вище за інтереси кожного». Відновивши давні і багаті традиції державності, Гейдар Алієв досяг послідовного розвитку на міцних основах нашої держави, яка знову набула незалежності. Так, наша доля могла скластися інакше, але переломний момент 1993 року вдихнув нове життя в нашу національну державність, відкрив яскраву сторінку в літописі визволення нашого народу.

Порушення взаємних зв’язків, налагоджених між республіками в радянський період, і спад усередині країни, що поглибився, фактично вимагали докорінної зміни економічної політики та застосування нової моделі економічного розвитку. Модель, запропонована Гейдаром Алієвим, ґрунтувалася на двох важливих опорах: реформи, спрямовані на формування нових відносин в економічній сфері, та нова нафтова стратегія, яка становитиме основу національного розвитку. В умовах, коли руйнувалася стара економічна модель і набували широкого розмаху принципів «дикого капіталізму», необхідно було зберегти регулюючу функцію держави на період перехідної економіки. Це й зумовлювало збалансований розвиток економіки, що потребувала спрямовуючої діяльності держави, та забезпечило безпосередню участь держави у покращенні соціального добробуту громадян, та захищало на початковому етапі національну економіку від «руйнівного впливу» глобалізації. У теоретичній площині питання втручання держави у цей процес досі є предметом дискусій, іноді досвід підтримує аргументи тієї чи іншої сторони. Однак, як зазначає відомий економіст, лауреат Нобелівської премії Джозеф Стігліц, «недоліки ринку» показують, що моделі, засновані на класичній ідеї Адама Сміта про «невидиму руку», не повною мірою охоплюють складні особливості дійсності та роблять неминучою роль держави, яка вносить додану вартість динаміку економічної діяльності. Модель розвитку, запропонована та реалізована в Азербайджані в період перехідної економіки, забезпечила проведення реформ без серйозних ускладнень на тлі реалій «жорсткої конкуренції» та «несправедливої ​​боротьби» міжнародної економічної системи, а також створення необхідної бази для стрімкого розвитку на наступний період.

Стратегія розвитку Гейдара Алієва розрахована на поліпшення середовища для діяльності економічних суб’єктів, забезпечення держави у довгостроковій перспективі необхідними фінансовими ресурсами. У цьому сенсі «Контракт століття», підписаний 20 вересня 1994 року з провідними нафтовими компаніями світу, будучи подією глобального значення, заклав фундамент майбутнього розвитку Азербайджану. Ні невизначеність правового статусу Каспійського моря, ні суперечливі інтереси регіонального геополітичного середовища не змогли змінити волю великого лідера. В результаті спільної розробки родовищ «Азері», «Чираг» та глибоководної частини «Гюнешлі» в азербайджанському секторі Каспійського моря, відкритого для іноземних інвестицій, закладення фундаменту в 2002 році основного експортного нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан, який багато хто вважав нездійсненною мрією країна стала важливим експортером вуглеводнів і перетворилася на енергетичний коридор. Створення 1999 року Державного нафтового фонду для ефективного управління коштами, отриманими від нафтогазових ресурсів, стало важливим рішенням, яке завершило загальну картину національної нафтової стратегії та перетворило її на опору соціально-економічного розвитку.

Внаслідок реалізації економічної стратегії Гейдара Алієва у 1996-2002 роках валовий внутрішній продукт країни збільшився на 71 відсоток. У 2002 року обсяг інвестицій у основний капітал збільшився проти 1993 роком 36,3 разу. Якщо 1993 року торговельні зв’язки було налагоджено з 60 зарубіжними країнами, то 2002 року географія цих зв’язків розширилася до 128 держав. Або, якщо в 1996 році в країні діяли 602 підприємства з іноземними інвестиціями, то в 2002 році ця цифра збільшилася в 3,5 рази і досягла 2104. 1 раз. Великий лідер, постійно приділяючи увагу питанню підвищення соціального добробуту населення, у 1993-2003 роках підписав понад 60 документів, спрямованих на забезпечення соціального розвитку та підвищення добробуту населення. В результаті в 1995-2003 роках середньомісячний розмір пенсій та допомоги збільшився у 8 разів, а середньомісячна зарплата – більш ніж у 6 разів.

Активна зовнішня політика, що проводиться загальнонаціональним лідером, ще більше зміцнила суверенітет і безпеку Азербайджану, не дозволила перетворити країну на арену конфронтації великих держав, навпаки, сприяла розвитку рівноправних відносин співробітництва з країнами регіону та світу, заснованих на взаємних інтересах. Керуючись нормами та принципами міжнародного права, Азербайджан вів цілеспрямовану роботу з викриття всіх міжнародних трибун агресії та окупаційної політики Вірменії. На Лісабонському саміті ОБСЄ, що відбувся в 1996 році, завдяки рішучості Гейдара Алієва були закріплені принципи врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту, зроблено важливий крок у напрямку захисту світовою спільнотою справедливої ​​позиції Азербайджану, була зміцнена справедлива правова база для мирного врегулювання конфліктами, що підтримується.

Слід зазначити, що в період після Другої світової війни міжнародне право, набувши концептуального характеру, увібрало в себе норми та правила, що регулюють міждержавні відносини. Однак селективний підхід до їх застосування у конкретних випадках, залежність прийнятих рішень від волі та інтересів великих держав підірвали верховенство міжнародного права та у вирішенні проблемних питань знову запрацював принцип «хто сильний, той і правий». Саме з цієї причини резолюції Ради Безпеки ООН, котрі засуджують військову агресію Вірменії проти Азербайджану та окупацію суверенних азербайджанських територій, ніколи не виконувались цією організацією. Існуючі подвійні стандарти, що стали символом несправедливості у міжнародних відносинах, були викликані втратою функціональності та безпорадністю ООН. В умовах Гейдар Алієв, проводячи послідовну і цілеспрямовану політику на дипломатичному рівні, з одного боку, прискорив інтеграцію Азербайджану в міжнародний світ, зміцнив його зовнішні зв’язки і послідовно нарощував зусилля для справедливого вирішення конфлікту, в той же час, використовуючи можливості, які відкрило економічне відродження приділяв особливу увагу будівництву регулярної армії.

Однією з найбільших заслуг Гейдара Алієва перед азербайджанським народом та майбутніми поколіннями є формування національної ідеологічної концепції. Слід зазначити, що ідея єдності азербайджанського народу, який понад 200 років зазнавав агресії з боку різних імперій, серйозно деформувалася, у суспільстві виник певний ідеологічний вакуум. У середині 1990-х років, коли точилися дискусії про національну ідентичність, Гейдар Алієв з великою далекоглядністю висунув і просував ідею азербайджанства. Гейдар Алієв говорив: «Ми зможемо зберегти нашу незалежність лише на основі національної солідарності. Лише на цій основі ми зможемо забезпечити щасливе майбутнє Азербайджану. Саме на цій основі ми зможемо вивести Азербайджан із умов війни. Саме на цій основі ми зможемо забезпечити територіальну цілісність Азербайджану». Ці погляди великого лідера, які мають історичне значення, розглядають азербайджанський народ як неподільну силу, а наша незалежна держава як єдиний простір для азербайджанців світу. Ідеологія азербайджанства, яка виступає як об’єднуючий чинник, визначила напрямок наукових і громадських дискусій, вираз Гейдара Алієва «Я завжди пишався і сьогодні пишаюся тим, що я – азербайджанець» перетворило азербайджанську національну ідентичність на джерело гордості.

На думку істориків, час, у якому ми живемо, у певному сенсі виступає продовженням попереднього періоду, між сьогоднішнім та вчорашнім днем ​​обов’язково існує нерозривний зв’язок. У цьому контексті політико-ідеологічна спадкоємність має важливе значення з погляду становлення, консолідації та прогресу нашої національної держави на сучасному етапі розвитку, що охоплює останні тридцять років історії давньої азербайджанської державності. У ці роки сучасний Азербайджан, фундамент якого далекоглядно заклав загальнонаціональний лідер Гейдар Алієв, потім під керівництвом Президента Ільхама Алієва за короткий час пройшов великий шлях, завдяки його політичній волі, вмілому управлінню та рішучості піднявся на вершину своєї могутності.

Шлях розвитку, який Азербайджан пройшов за останні 20 років під керівництвом Президента Ільхама Алієва, ще раз підтвердив фундаментальну суть національної стратегії розвитку, що спирається на наукову основу, автором якої є загальнонаціональний лідер Гейдар Алієв. Вже наприкінці 2003 року було поставлено мету зробити Азербайджан економічно сильною державою, зайняти гідне місце у світі, вирішити соціальні проблеми в країні та ще більше підвищити добробут населення.

Послідовно реалізовувалися державні програми соціально-економічного розвитку регіонів, розвивався нафтовий сектор економіки, зміцнювався промисловий потенціал країни, відроджувалися окремі галузі сільського господарства, приймалися та реалізовувалися революційні рішення у соціальній сфері. В результаті здійснення стратегічного курсу, що постійно вдосконалюється з урахуванням реалій сучасності, в 2009 році Азербайджан, завершивши перехідний період в економіці, зумів сформувати потужний економічний потенціал. Як логічний результат масштабних творчих робіт у країні було оновлено всю інфраструктуру, осучаснено вигляд міст, сіл та селищ, відбулися великі зміни у всіх сферах суспільного життя.

Реалізуючи спільно зі своїми партнерами проект «Південного газового коридору» для транспортування газу, що видобувається з родовища «Шахденіз», на міжнародний ринок, Азербайджан змінив енергетичну карту світу та став одним із основних джерел забезпечення енергетичної безпеки Європи. З компанією ВР було підписано угоду, яка увійшла в історію як «Контракт нового століття», здійснено й інші заходи в енергетичній сфері. Все це забезпечило нашій країні величезний приплив фінансових коштів упродовж багатьох десятиліть та дозволило їй залишатися одним із основних експортерів енергії у світі. Було зроблено важливі кроки, спрямовані на реалізацію транспортно-комунікаційного потенціалу Азербайджану, розташованого з географічної точки зору на стику Європи та Азії, Сходу та Заходу, в нашій країні було створено сучасну транспортну інфраструктуру. Беручи активну участь у формуванні транспортних коридорів Схід-Захід та Північ-Південь, Азербайджан зробив значний внесок у реалізацію цих проектів.

За ці роки Азербайджан, проводячи активну та цілеспрямовану дипломатію, зміцнив двосторонні та багатосторонні зв’язки, набув нових партнерів, став ініціатором нових форматів міждержавного співробітництва, очолював Раду Безпеки Організації Об’єднаних Націй, Рух неприєднання та інші впливові міжнародні організації. Ініціативи, висунуті Азербайджаном, що перетворилися на сильну та впливову країну, визнану як надійного партнера, знайшли підтримку в усьому світі. Все це сприяло доведенню азербайджанських реалій до світової громадськості на ширшій географії, повному викриттю окупаційної політики Вірменії щодо Азербайджану, ухваленню провідними міжнародними організаціями рішень, які засуджують цю окупацію.

Потужний економічний потенціал Азербайджану створив умови для будівництва сучасної армії. Азербайджанська армія зайняла гідне місце серед провідних армій світу. У нашій країні була сформована оборонна промисловість, наші Збройні сили оснащені найсучаснішим озброєнням та боєприпасами.

У реалізації визначеної Президентом Ільхамом Алієвим державної політики у сфері подальшого зміцнення принципів соціальної справедливості, гуманізму, розвитку соціальної сфери, збереження багатої національно-культурної спадщини нашого народу та його популяризації у світі велику роль відіграють Перший віце-президент Азербайджанської Республіки Мехрібан ханим Алієва та очолюваний нею Фонд Гейдара Алієва. Підвищення оперативності, прозорості в системі державного управління, вирішення проблем наших громадян, особливо малозабезпечених верств та вразливих груп населення, забезпечення доступності якісної освіти, медичних послуг для кожного члена суспільства, ефективне управління під час великих міжнародних заходів становлять важливу частину багатогранної діяльності Шановної Мехрібан Алієвої. Численні проекти, що реалізуються Фондом Гейдара Алієва по всій країні, надають потужну підтримку справі вивчення, відновлення, збереження та популяризації нашої культурної спадщини, вирішення соціальних, екологічних та інших питань. Заходи, що проводяться Фондом у різних країнах, не тільки роблять внесок у збереження загальнолюдської культурної спадщини, але й відіграють важливу роль у визнанні Азербайджану у світі як простору міжцивілізаційного та міжкультурного діалогу.

Політичний курс, який проводив Президент Ільхам Алієв, забезпечив зміцнення солідарності нашого народу, згуртованість азербайджанців усього світу в ім’я досягнення єдиної мети.

Таким чином, наприкінці другого десятиліття перебування при владі Президента Ільхама Алієва Азербайджан, реалізувавши потенціал, створений економічною та військовою потужністю, перенісши успіхи активної дипломатії у практичну площину та скориставшись можливостями, наданими міжнародним правом, отримав можливість відновити історичну справедливість. Непомірні, зростаючі день у день амбіції Вірменії, неконструктивна поведінка цієї країни й провокації щоразу щоразу полегшили виконання цього історичного завдання.

У відповідь на провокації Вірменії Азербайджан, використавши своє право на самооборону, відновив історичну справедливість у 44-денній Вітчизняній війні. Азербайджан гідно вів військові дії в рамках вимог міжнародного права та чинних правил, дав рішучу відсіч на полі бою ворогові, що тримав під прицілом громадянське населення, яке застосовувало заборонену зброю. Підписання Вірменією акта про капітуляцію на умовах Азербайджану поклало край нашій розлуці з нашими історичними землями, частиною нашої Батьківщини. Переможний Верховний Головнокомандувач, Президент Ільхам Алієв виконав завіт батька, звільнив Шушу, втіливши в життя найбільшу мрію загальнонаціонального лідера та нашого народу. Президент Ільхам Алієв зазначав: «Найбільшою мрією Гейдара Алієва було бачити Шушу вільною, і ми здійснили його мрію. Ми пишаємось цим, ми раді цьому. Цьому раді не лише громадяни Азербайджану, а й усі азербайджанці. Азербайджанці всього світу пишаються нашою перемогою. Це була урочистість справедливості, відновлення історичної справедливості, міжнародного права».

Ця історична Перемога є логічним результатом заповіданої Гейдаром Алієвим Національної стратегії розвитку, політико-ідеологічної спадкоємності. Завдяки рішучим, впевненим і продуманим рішенням загальнонаціонального лідера відроджений і сучасний Азербайджан, що посилився, під керівництвом Президента Ільхама Алієва став важливим актором у конфігурації міжнародних відносин, рушійною силою стабільності та розвитку в регіоні.

Президент Ільхам Алієв зазначав: «Велику значущість ролі Гейдара Алієва в історії Азербайджану, мабуть, зараз важко повною мірою оцінити. Згодом, після повного аналізу діяльності Гейдара Алієва, ми наочніше побачимо велич цієї особистості, його заслуги у долі азербайджанського народу». Діяльність та політична спадщина загальнонаціонального лідера ще довгий час будуть широко і докладно досліджуватися, його концептуальні ідеї, історичні рішення й надалі служитимуть основою для вирішення питань, пов’язаних із розвитком незалежного Азербайджану. Без перебільшення можна сказати, що життєва філософія, яка становила основу діяльності загальнонаціонального лідера, великий досвід державності, багата політична спадщина підняли його до статусу феномена свого часу, зробили прикладом справжньою школою для майбутніх поколінь. Саме з цієї причини наш народ цінує пам’ять Гейдара Алієва, з вдячністю вшановує його і відзначає 100-річний ювілей як справжнє свято. Гейдар Алієв завжди житиме в серцях азербайджанців, його ім’я завжди буде символом національної гордості.

Керівник Адміністрації Президента Азербайджанської Республіки

Незмінний: Алієв ще сім років буде президентом Азербайджану

Незмінний з 2003 року глава Азербайджану Ільхам Алієв перемагає на дострокових президентських виборах. Він керуватиме країною ще сім років.

Ільхам АлієвФото: Imago/Belga/F. Sierakowski

Глава Азербайджану Ільхам Алієв перемагає на позачергових президентських виборах. Як повідомляє азербайджанська державна інформаційна агенція АЗЕРТАДЖ з посиланням на Центрвиборчком країни, за підрахунком 93,35 бюлетеня Алієв отримав 92,05 відсотка голосів. Явка виборців становила 67,7 відсотка.

Окрім Алієва, у виборах взяли участь ще шестеро кандидатів, з яких дещо більше двох відсотків голосів, за даними ЦВК, набрав депутат парламенту Захід Орудж. Дві головні опозиційні партії Азербайджану – “Партія рівності” (Мусават) і “Народний фронт Азербайджану” – відмовилися висувати своїх представників на виборах, оскільки вважали голосування недемократичним і прогнозували фальсифікації.

Посилення репресій в Азербайджані

В останні місяці влада Азербайджану посилила тиск на незалежні ЗМІ і заарештувала кількох критично налаштованих журналістів, які розкрили факти хабарництва на високому рівні, нагадує AFP. Правозахисна організація Amnesty International 6 лютого розкритикувала репресії влади, що посилилися напередодні виборів, як “всеосяжну, скоординовану атаку на громадянське суспільство і верховенство закону”.

За даними західних агенцій, вибори проходили без видимої участі незалежних ЗМІ та за відсутності реальної опозиції. Тож перемога Алієва, що висувався на п’ятий термін, була очікуваною.

Перше голосування у Нагірному Карабаху

Вибори відбулися через п’ять місяців після воєнної операції азербайджанських військ у Нагірному Карабаху. Вперше в історії Азербайджану громадяни країни змогли проголосувати на 26 виборчих дільницях у Нагірно-Карабаському регіоні. Алієв та його дружина Мехрібан приїхали віддати свої голоси саме на одну з таких ділянок.

Нагадаємо, Ільхам Алієв безперервно обіймає посаду президента Азербайджану із 2003 року, замінивши на ній свого батька Гейдара Алієва, який був президентом країни з 1993 по 2003 роки. На позачергових виборах його обрали очільником держави ще на сім років.

Безлюдний Карабах після військової операції Азербайджану

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video