Коли букви е е Ю Я

0 Comments

ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ. ОРФОГРАФІЯ

239. Прочитайте. Назвіть у поданих словах виділені літери. Вимовте звуки, які цими літерами позначено.

Україна, єдина, ясна, читаю, поєднані.

* Чому кількість літер і звуків у цих словах не збігається?

Літери я, ю, є можуть позначати по два звуки:

• я — [йа]: яр [й а р], олія [о л’ 3 й а];

• ю — [йу]: юнак [й у н а к], знаю [з н а й у];

• є — [йе]: єдиний [й е д е н и й], твоє [т в о й а].

Літери я, ю, є можуть позначати на письмі голосні звуки [а], [у], [е], що стоять після м’яких приголосних.

Наприклад: маля [м а л’ а], людина [л’ у д е н а], синє [с е н’ е].

Якщо літери я, ю, є позначають на письмі м’якість подовженого приголосного (на письмі його передано подвоєними літерами), то звукі писом такі слова передаємо так: волосся [в о л і с’: а], знання [з н а н’: а].

Після апострофа літери я, ю, є позначають тільки два звуки: в’є [в й а], пір’я [п’ 3 р й а].

Літера ї завжди позначає два звуки: їжак[ й і ж а к], їхати [й 3 х а т и], під’їзд [п’ і д й 3 з д].

240. Прочитайте прислів’я. Визначте слова, у яких одна літера пере­дає на письмі два звуки.

1. Без діла слабіє сила. 2. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі. 3. Уміння не відбереш. 4. Рання пташка росу п’є, а пізня сльози про­ливає. 5. Пташка красна своїм пір’ям, а людина — знанням. 6. Як дбаєш, так і маєш. 7. Моя хата скраю, я нічого не знаю. 8. Розказав Мирон рябої кобили сон. 9. Добро буває в дружній сім’ї. 10. Там ладу немає, де все на «моє» й «твоє» ділять.

* Виділені слова передайте звукописом.

241. Передайте слова фонетичною транскрипцією. Визначте в кож­ному слові кількість літер і кількість звуків.

Пір’їна [п’ і р й 3 н а] — 6 б., 7 зв.

I. Ялина, знання, пюре, юрист, сузір’я, єнот, синє, волосся, надія, єднання.

II. Юнга, боюся, мрія, плюс, поїзд, п’ятий, взаємний, діяння, пташеня, яблуня.

* Доберіть і запишіть 4 слова з апострофом перед я, ю, є, ї. Визначте в цих словах кількість літер та звуків.

242. ПОПРАЦЮЙТЕ В ПАРАХ

Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Укажіть слова, у яких кількість звуків і літер не збігається.

Як багато хочу я сказати про любов до ріки моєї рідної ясної! Люблю її воду береги її чисті! Люблю всіх людей які живуть і трудяться на її берегах! Біля неї роблюся я добрим людяним. Буду любити цю річку все своє життя! (За О. Довженком).

* Виділені слова передайте звукописом.

* Поясніть розділові знаки в реченнях.

* Назвіть річку, яку ви найбільше любите, поясніть чому.

243. Перепишіть речення. Після кожного виділеного слова подайте в дужках його фонетичну транскрипцію.

1. Є у кожної дитини матінка єдина (Л. Полтава). 2. Я українець! І завжди я чую: в моїй душі співають солов’ї. Були такими мої мама й тато, такими будуть правнуки мої! (За А Матвійчуком). 3. Йде в тисячоліття рідна мова! (За Д. Білоусом). 4. Гаї шумлять — я слухаю (П. Тичина). 5. І так лагідно материнка свій м’ятний дух на землю стеле (В. Поліщук). 6. Найдужче допікають бур’яни та ще жуки з чужої сторони (С. Зінчук).

* Визначте в реченнях слова, ужиті в переносному значенні. Розкрий­те це значення.

Літерою щ завжди позначають два звуки [ш ч]: дощ [д о ш ч], щука [ш ч о ка].

Сполучення літер дж. дз можуть означати:

• окремі звуки [д], [ж], [д], [з]: підживлювати [п’ і д ж е в л’ у в а т и], підземний [п’ і д з а м н и й].

Окремі звуки сполучення букв дж і дз передають тоді, коли [д] на­лежить до префікса, а [ж] або [з] — до кореня слова.

Літера г позначає звук [г]: голова [г о л о в а]; літера ґ — звук [ґ]: ґрунт [ґ р у н т].

244. Прочитайте. Зверніть увагу на вимову виділених слів. Які літери в цих словах позначають по два звуки?

1. Зацвітає калина, зеленіє ліщина. Це моя Україна, це моя Батьківщина (А. Камінчук). 2. З дзвінких джерел напилася верба. Рясне гілля аж до землі звисає (Я. Лесьєв-Лесь). 3. Річка розлила­ся, і ручай дзюркоче (Н. Гуменюк). 4. Цілющої води я зачерпну з глибокої криниці (П. Мовчан). 5. Грає бджілка на сопілку, друж­но в лад бринять джмелі (Н. Забіла). 6. Розкажу вам, друзі, я, що таке моя сім’я. Тут є любов, підтримка і увага, є тепле слово — щастя джерело (Н. Чемерис).

* Визначте слова, вжиті в переносному значенні, розкрийте це значення.

Роздивіться репродукцію картини Івана Їжакевича. Назвіть почуття, які переживають діти. Скористайтеся Словничком назв почуттів у кінці підручника.

245. Подані звукописом слова запишіть буквами. У кожному слові визначте кількість літер і звуків.

Довір’я [дов’ 3 рйа] — 6 б., 7 зв.

[л’убів], [шчока], [прийамний], [шчерий], [імйа], [почут’:а], [прейаз’н’].

* Які з поданих слів називають почуття? Витлумачте суть цих почуттів. Звіртеся зі Словничком назв почуттів у кінці підручника.

246. Прочитайте скоромовки. Виділені слова передайте звукописом.

1. У джунглях коло джерела у гарнім джемпері бджола з пус­тотливим джмеликом ласувала джемиком (Л. Коваль). 2. Ґелґотів гусак весь ранок: «Ґвалт, проґавив я сніданок, бо ґаздиня пізно встала й довго ґудзик пришивала» (Л. Вознюк). 3. Ґудзик упав і скотився під ґанок. Ґава подумала: з’їм на сніданок. І ґонорово ґава ходила, ґудзик шукала, ґулю набила (Л. Голота). 4. Ніс Гриць пи­ріг через поріг, став на горіх — упав на моріг (Народна творчість). 5. Щиро щиглик у ліщині щебетав собі щоднини: «Щоб нам щедре літечко виростило житечко!» (Л. Вознюк).

* З’ясуйте лексичне значення слова Ґаздиня за Тлумачним словнич­ком у кінці підручника.

* Укажіть слова, лексичне значення яких змінює заміна одного звука.

* У чому полягає користь від вимовляння скоромовок?

* Як правильна вимова слів впливає на усне спілкування? Для пред­ставників яких професій правильне мовлення особливо необхідне?

Іван Їжакевич. Мама йде!

Коли букви е е Ю Я

Апостроф ставимо лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі], а попередній приголосний вимовляється твердо, пор.: [зйава] з’ява і [зˊаблик] зяблик.

Апостроф пишемоАпостроф НЕ пишемо
Перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф (“мавпа Буф”), якщо ці губні стоять:
а) на початку кореня*: б’ю, в’язати, в’язка, в’юн, п’ять, м’який;
*Коли попередній приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: в’язок, в’язати, в’юнитися, п’ятьох, м’якшити.
б) після або р: здорв’я, рб’ячий, солв’ї, солв’єм; чев’як, сум’яний, аф’яр.
Після губних м, в, п, б, ф, якщо перед ними в корені є буква на позначення , крім р: вято, вях, мяний, мапячий, морвяний.
Перед я, ю, є, ї після р, що позначає твердий звук (далі у вимові чується звук [й]): [бурйан] бур’ян, [сузˊірйа] сузір’я, [карйер] кар’єр, [матˊірйу] матір’ю. Після букви р, що разом із я, ю, є позначає м’який звук [] (у вимові не чується [й]): [бурˊак] буряк, [зорˊа] зоря, [гарˊачий] гарячий.
Перед я, ю, є, ї після префіксів, які кінчаються на приголосний (від-, під-, над; перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-): від’ємний, під’юдити, роз’єднати, без’ядерний, з’їзд, між’ярусний, перед’ювілейний.
Перед я, ю, є, ї у , у яких перша частина закінчується на приголосний: пан’європейський, дит’ясла, Мін’юст. (*Згідно з попереднім правописом пів’яблука, пів’яхти)(*Згідно з попереднім правописом перед іменниками — власними іменами пів- пиcалося через дефіс: пів-Європи, пів-Євпаторії, пів-Японії.)
Після к в імені Лук’ян і похідних від нього словах: Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янов.
Апостроф у словах іншомовного походження
В апостроф перед я, ю, є, ї ставиться не тільки після (б, п, в, м, ф) та р, а й після та (г, к, х, ж,ч, ш), якщо після них чується звук [й]: комп’ютер [-пйу-] , Дансм’юр [-мйур], бар’єр [-рйер], миш’як [-шйа-], Руж’є [-жйе], Х’юстон [хйу-], Рейк’явік [-кйа-], Г’ята [гйа-]. Апостроф в не ставиться перед я, ю, якщо ці букви позначають пом’якшення попереднього приголосного* (запозичення переважно з французької мови): бюро [б’у-], бязь [б’а-], пюре [п’у-], кювет [к’у-], рюкзак [р’у-], манікюр [-к’у-].
*Проте, відповідно до фонетичних законів нашої мови, у вимові в таких словах може виступати й звук [й]: [бйуро], [бйазˊ] і т.под. Цього не враховано в правописі.
Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’ю́нкт, ад’юта́нт, ін’є́кція, кон’ю́нктура, диз’ю́нкція. Апостроф не пишеться перед йо: курйоз, серйозний.
Апостроф у слов’янських прізвищах та географічних назвах
Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв;
В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв.
Апостроф не пишеться перед йо: Воробйов, Соловйов; Муравйово.
Коли я, ю означають сполучення м’якого чи пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін;
Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

Як поставити апостроф?

– в українській розкладці клавіш, починаючи з версії Vista, апостроф на клавіатурі знаходиться ліворуч від клавіші 1, угорі над Tab;

– перейти на англійську розкладку, натиснути (українська «є») і, інколи, пробіл;

– використати комбінацію Alt+39 чи Alt+0146 (натискаємо Alt і, не відпускаючи, послідовно натискаємо 3 і 9 або 0146 на (правому) блоці клавіатури (обов’язково має бути включено NumLock)).