Що робити з пивною дробиною

0 Comments

Що робити з пивною дробиною

Юрій Сівов, керівник департаменту розвитку КЦ АВМ

Відходи харчової промисловості використовують для годівлі худоби, щоб здешевити вартість раціонів, а також збільшити їх поживність. Деякі такі продукти є джерелом неперетравного в рубці протеїну. Інші можуть бути альтернативою грубим кормам і завдяки їх застосуванню можна збільшити в раціоні вміст клітковини.

З огляду на унікальний поживний склад, відходи харчової промисловості, зокрема пивну дробину, широко використовують як інгредієнти для збалансованого раціону.

Пивоваріння асоціюється з виробництвом цілої низки побічних продуктів ― вологої або сухої пивної дробини, сухих пивних дріжджів тощо. Найчастіше використовують пивну дробину. Її згодовують жуйним і моногастричним тваринам (останнім переважно в сухому вигляді). Пивна дробина ­ ― це, зазвичай, зерно ячменю. Але, залежно від виробника, може бути й кукурудза, пшениця чи рис. Продукт багатий на білок (25-30% у сухій речовині) та клітковину. Водночас зернові відходи пивоваріння бідні на кальцій та калій, тому під час їх згодовування варто використовувати мінеральні добавки.

Волога пивна дробина, коли залишає пивоварню, є, по суті, стерильним продуктом. Її виготовляють із високоякісного харчового зерна й інтенсивно нагрівають під час пивоваріння. Те, що зерно нагрівають, робить його смачнішим і підвищує в ньому вміст неперетравного або байпасного протеїну. Суху пивну дробину вважають одним із кращих джерел байпасного протеїну (але протеїн бідний на лізин) і водорозчинних вітамінів для великої рогатої худоби. Це пов’язано з інтенсивністю та тривалістю дії на зерно високої температури під час висушування зернових відходів пивоваріння.

Вологу пивну дробину краще використовувати у господарствах неподалік од пивзаводів. Адже вона містить багато вологи (75-80%) і витрати на транспортування можуть бути чималими. Разом із тим те, що в ній багато вологи, може бути й перевагою для тих виробників, де якість води і забезпеченість нею не найкращі. Високий вміст вологи поліпшує смак корму й водночас може стримувати споживання. Тому радять згодовувати її по 12-15 кг на корову щодня.

Волога пивна дробина має ще одне слабке місце — термін зберігання. Влітку її треба використати впродовж двох-п’яти днів. Взимку виробники матимуть більше часу — трохи більше двох тижнів. Утім, вихід є. Вологу пивну дробину можна зберігати довше у силосних ямах чи рукавах. Правила приготування кормосуміші з вологою пивною дробиною такі ж, як і для силосу.

Щоб продовжити термін зберігання, пивну дробину висушують. Суха дробина також смачна й добре поїдається худобою у складі кормосуміші. У раціоні молочних корів її частка може сягати 20-25% концентрованих кормів. Як свідчать результати досліджень[1], сухої пивної дробини можна давати навіть до 6 кг щодоби на кожну дійну корову. Разом із тим слід пам’ятати, що суха дробина — досить об’ємистий компонент корму і коровам потрібно більше часу для споживання такого раціону. Надлишок сухої пивної дробини в раціоні може погіршити його енергетичну поживність. Нижче в таблиці див. інформацію про загальну поживну цінність пивної дробини.

Поживний склад пивної дробини

(на основі сухої речовини)

Сирий протеїн,

Відносна цінність щодо вмісту неперетравного в рубці протеїну 2 Чиста енергія підтримки життєдіяльності, Мкал/ц

Чиста енергія приросту,

Мкал/ц

Чиста енергія лактації,

Мкал/ц

Загальна перетравність поживних речовин,

НДК 1 ,

КДК 1 ,

Жир,

Що робити з пивною дробиною

Микола Кривенок, Ігор Ільчук, доценти кафедри годівлі тварин та технології кормів, Національний університет біоресурсів і природокористування

Упровадження нових промислових технологій в українському тваринництві потребує вивчення низки питань. Зокрема щодо підвищення ефективності використання кормових ресурсів. Оскільки в структурі собівартості продукції 55-85% припадає саме на корми, пошук шляхів ефективного їх використання є дуже актуальним.

Одним із напрямів зменшення собівартості продукції тваринництва й підвищення ефективності використання кормів є застосування під час годівлі інгредієнтів, дешевших порівняно з традиційними ― з повною або частковою заміною останніх. Замінниками можуть бути відходи пивоварного виробництва ― солодові паростки та пивна дробина як натуральної вологості, так і висушені до 15–20%.

Пивну дробину та відходи пивоварного виробництва використовують для годівлі тварин відтоді, відколи з’явилося пиво. Проте тут є певні труднощі. Забезпечити безперебійні поставки свіжої пивної дробини для систематичного її використання можуть лише окремі сільськогосподарські підприємства, розташовані переважно поблизу пивзаводів.

А ще виробництво дробини є сезонним, бо таким є і саме виробництво пива. Його пік майже на всіх підприємствах країни припадає на літо. Тоді й відходів виробництва стає більше. Це, у свою чергу, створює певні труднощі для виробників у сенсі ефективної реалізації пивної дробини натуральної вологості. Висока вартість енергоносіїв значно здорожує її висушування до 15–17%, а значить, ускладнює її реалізацію як концентрованого корму. Тому вирішити цю проблему можна, консервуючи свіжу або частково зневоднену (до вологості 70–60%) пивну дробину, а також додаючи до неї сухішу сировину рослинного походження.

У результаті численних досліджень співробітники кафедри годівлі тварин та технології кормів ім. П.Д. Пшеничного НУБіП України встановили можливість використання пивної дробини натуральної вологості (77%) як компоненту у складі силосованої маси з трави конюшини та пшеничної соломи (хімічний склад пивної дробини див. у табл. 1).

Таблиця 1. Хімічний склад свіжої пивної дробини, г/кг

ВодаСуха речовинаСира золаСирий протеїнСира клітковинаСирий жирБЕРКальційФосфор
767,1232,911,958,039,017,0107,00,51,1

Силосовану масу закладали в типову силосну траншею, облицьовану залізобетонними плитами, з дотриманням усіх технологій силосування.

Співвідношення між компонентами визначали за квадратом Пірсона таким чином, щоб остаточна вологість силосної маси була на рівні 70%.

Як консервант до силосної маси додавали розчин культури молочнокислого стрептокока (АМС) з титром 100 млрд. на 1 л робочого розчину.

Розчин консерванту вносили в силосну масу за допомогою переносного розприскувача ранцевого типу марки ОРР-1А Ера.

Під час досліджень учені також визначили поживність консервованої пивної дробини натуральної вологості (77%) з додаванням препарату АМС після піврічного зберігання у скляних резервуарах (табл. 2-3).

Таблиця 2. Хімічний склад консервованої пивної дробини, г/кг

ВологаСуха речовинаСира золаСирий протеїнСира клітковинаСирий жирБЕРКальційФосфор
754,3245,312,166,249,528,589,40,101,64
010049,4269,5201,4116,0363,80,406,69

Таблиця 3. Енергетична цінність консервованої пивної дробини

Показники поживностіСуха речовина, відсоток
23100
Кормові одиниці0,271,08
Енергія, МДж:

Отримані результати свідчать, що пивна дробина за 77-процентної вологості характеризується достатньо високим рівнем поживних речовин, хоча співвідношення між кальцієм і фосфором на рівні 0,5, що необхідно враховувати при формуванні раціонів.

Результати досліджень також свідчать, що в консервованій дробині через півроку з початку консервування збереглася достатня кількість поживних речовин. Також вона має достатньо високу енергетичну цінність, навіть дещо більшу порівняно з кукурудзяним силосом.

Відомо, що під час силосування вологої пивної дробини, щоб зробити масу сухішою, до силосу можна додавати солому, полову чи зелену масу злакових або бобових культур.

Під час наших досліджень ми виготовляли силос у співвідношенні дробини, зеленої маси і пшеничної соломи 80:80:15 відповідно.

Силосну траншею заповнювали почергово похилими шарами, починаючи з торця. Масу закладали так, щоб довжина щоденно заповненої частини траншеї була не менше 4-6 м, що відповідає 100-180 т корму. Ущільнювали масу постійно, одночасно з заповненням траншеї. Щоденно наприкінці робочого дня закладену й ретельно ущільнену дробину вкривали полотнищем, склеєним зі смуг поліетиленової плівки. Для зручності його спершу скручували в рулон, а потім розмотували в міру заповнення траншеї. Згори на полотнище впоперек траншеї вкладали другий шар плівки зі смуг із перекриттям 10-15 см, а потім ― шаром тирси.

У такій послідовності ущільнення й закриття закладеної дробини повторювали щоденно до цілковитого заповнення траншеї. Тривалість заповнення траншеї ― 9 діб.

Найважливішою умовою збереження поживних речовин консервованої пивної дробини є дотримання технології закладання, а також технологічних термінів.

Через тридцять днів ми взяли проби силосу і визначили його хімічний склад (табл. 4).

Таблиця 4. Хімічний склад силосу з конюшини, соломи та пивної дробини

ВологаСуха речовинаСира золаСирий протеїнСира клітковинаСирий жирБЕРКальційФосфор
74,525,51,63,16,70,610,10,20,1

Уміст сирих протеїну й жиру в цьому силосі виявився меншим, порівняно з консервованою пивною дробиною, адже до силосу додавали пшеничну солому.

Енергетична поживність силосу з пивної дробини, конюшини і соломи — 0,19 к. од.

Отже, за допомогою пивної дробини, як додаткової сировини, а також культури молочнокислого стрептокока як консерванта при закладанні силосу з культур, що погано силосуються, отримуємо якісний корм. Це відбувається завдяки швидкому зброджуванню цукрів, що містяться в пивній дробині, до молочної кислоти.

Така технологія дає змогу використовувати пивну дробину для годівлі тварин раціональніше та незалежно від пори року.