Історія чумних лікарів: коли та як вони з'явилися?

0 Comments

У середні віки, коли медицина була ще на стадії свого розвитку, в Європі та Азії відбувалися численні спалахи смертельних захворювань, таких як чума. У боротьбі з цими небезпечними хворобами з'явилися незвичайні постаті – чумні лікарі.

Чумні лікарі, або пістувальники, виникали в епоху масових епідемій і відігравали важливу роль у суспільстві. Їхнім завданням було допомагати людям, запобігати поширенню інфекції, а також лікувати ірраціональними методами. Однак, сучасний погляд на їх методи викликає шок та жах.

Однією з характерних рис чумних лікарів була їхня зовнішність. Вони мали характерні маски, які захищали їх від зараження. Ці маски мали довгі носи, які вважалися фільтрами для повітря і перешкоджали проникненню "злих духів" і зарази. Крім того, їхній одяг був виконаний з особливого матеріалу, який вони замочували в ароматичних маслах і травах, щоб нейтралізувати запах від хворобливих виділень пацієнтів.

РікКраїнаЧумні лікарі
1347ІталіяКулебар
1348ІспаніяФрандре
1349ФранціяГуї Шарле
1350АнгліяДжон Клерк
1351НімеччинаПетер Файст

Чумний лікар – саме так величали в Європі "карателів чуми" Середньовіччя та в епоху Ренесансу, які змушені були захищати себе від "чорної смерті" закритими костюмами зі специфічними масками.

Якого року з'явилися чумні лікарі?

Вважається, що прецедент найму лікарів спеціально для лікування чуми створив Папа Римський Климент VI, який запросив у 1348 році кількох лікарів для лікування вражених «чорною смертю» жителів Авіньйона.

Чому боялися чумного лікаря?

Якщо хворий не гинув від чуми, то вирушав до предків від такого лікування. Тому чумних лікарів панічно боялися. Про них ходили чутки, що вони спеціально цькували здорових людей, відправляли їх до карантинів і навіть убивали, щоб пограбувати їхні будинки.

Чому у лікарів були маски з дзьобом?

Губки також були поміщені в ніс маскищоб можна було фільтрувати повітря. Ця суміш допомагала лікарям нейтралізувати отруйне повітря, і навіть поширювати всюди запах смерті. Дзьоб повинен був мати розміри до двадцяти сантиметрів, щоб повітря встигало очищатися досить довго, перш ніж досягало ніздрів і легень.