Як брандмейстер називає людей які люблять читати

0 Comments

10 книг, які допоможуть прокачати навички спілкування

Знання, високий IQ, професіоналізм — всього цього недостатньо, щоб домогтися успіху. Потрібно вміти доносити свої ідеї до інших та не боятися складних розмов. У книжці «Майстерність спілкування» основний акцент — на помилках, які ми допускаємо у спілкуванні з іншими людьми. У книзі багато цікавих історій по темі та стільки ж їжі для роздумів.

«Включаємо чарівність за методикою спецслужб», Джек Шафер і Марвін Карлінс

Колишній агент ФБР й фахівець з поведінкового аналізу Джек Шафер розповідає, як спілкуватися з людьми та впливати на них. Ви навчитеся розпізнавати брехню, бачити сигнали у поведінці інших людей та змінювати їх думку про себе. Ще один плюс цієї книги: в ній є частина, присвячена відносинам онлайн. Сьогодні велика частина розмов з людьми відбувається в інтернеті, і у такого спілкування теж є свої особливості.

«Як розмовляти з мудаками. Що робити з неадекватними та нестерпними людьми у вашому житті», Марк Гоулстон

Так, всім нам час від часу доводиться спілкуватися не тільки з приємними та доброзичливими людьми, але й з абсолютно нестерпними. І нехай вас не бентежить назва книги: мова піде про категорії людей з ірраціональним та чорним стилем спілкування. Конструктивний діалог з ними не побудуєш. Марк Гоулстон, психіатр у сфері бізнесу, пропонує цілий набір технік: 14 способів спілкування з психами, 8 способів впоратися з божевіллям в особистому житті та, звичайно, рекомендації по роботі над собою (адже ми теж іноді не при собі та можемо здатися не зовсім адекватними).

«Я чую вас наскрізь. Ефективна техніка переговорів», Марк Гоулстон

Розмова — не стільки вміння красиво викладати свої думки, скільки вміння слухати та розуміти співрозмовника. Повірте, людям подобається, коли їх слухають. Це допомагає їм відчути себе комфортніше й впевненіше. Головний секрет спілкування дуже простий: коли ви вислухаєте іншу людину, вона готова вислухати вас.

«Сила переконання. Мистецтво впливати на людей», Джеймс Борг

У цій книзі ви не знайдете НЛП або порад по маніпуляції людьми. Переконання — це здатність вплинути на людину, звернувшись до неї безпосередньо та допомагаючи їй осмислити ситуацію. Тільки аргументація й чесність, ніяких вивертів. Поради Джеймса Борга підходять і для роботи, і для особистого життя.

«Секрети спілкування. Магія слів», Джеймс Борг

Ще одна книга Джеймса Борга, яку краще читати разом з попередньою. Спілкування, переконання й вплив — речі взаємопов’язані та взаємозалежні. Магія слів, про яку пише Борг, — це метафора. Але є в ній і частка істини: слова, якими ми користуємося, визначають наш успіх у відносинах, роботі, бізнесі. Пора вчитися підбирати правильні слова.

«Дивна дівчинка, яка закохалася в мозок», Біллі Фіцпатрік і Венді Сузукі

Нейробіолог Венді Сузукі одного разу усвідомила, що абсолютно незадоволена своїм життям: весь час вона приділяла тільки науковій роботі. Але саме знання нейробіології допомогли їй налагодити спілкування з людьми, поліпшити фізичну форму та поміняти напрям думок. В основі її методики — чотири хвилинні тренування для мозку, які допомагають відновити сили, поліпшити настрій та мислити інтенсивніше. Тіло та мозок пов’язані, і якщо ви навчитеся керувати цим зв’язком, то буквально переродитеся — і зовні, і внутрішньо.

«Як завойовувати друзів та впливати на людей», Дейл Карнегі

Напевно, жодна подібна добірка книг не обходиться без старого доброго Карнегі. Одна з перших книг по ефективному спілкуванню. Класика, перевірена роками.

«Як побороти сором’язливість», Філіп Зімбардо

Автор книги — відомий американський психолог, організатор знаменитого Стенфордського тюремного експерименту. У його книгах замість абстрактних міркувань ви знайдете тільки науковий підхід та статистику. «Як побороти сором’язливість» — не виняток. Зімбардо розглядає сором’язливість як індивідуальний спосіб реагування на емоції. І для того, щоб ви змогли подолати свої комплекси, пропонує набір конкретних порад та вправ.

«Як розмовляти з ким завгодно. Впевнене спілкування у будь-якій ситуації», Марк Роудз

Напруга при розмові — явище цілком природне. Головне — вміти його перебороти. Якраз про це і пише Роудз: як впоратися зі страхами та бар’єрами, почати розмову, набути впевненості й позбутися необгрунтованого страху, що вас відкинуть та проженуть. Універсальна книга про проблеми сучасного спілкування. Джерело: lifehacker.com Фото: Pexels

Про читання

Я належу до тих людей, які читати люблять. Але не можу себе віднести до людей, які прочитали багато книжок у своєму житті. Починаючи з серпня 2014-го року я ставлю оцінки книжкам на сервісі Livelib. І суха статистика каже, що відтоді я прочитала 110 творів. Здебільшого художніх. Різного обсягу, сюди потрапили навіть кілька оповідань.

Останнім часом хапалася то за одну книгу професійної літератури, то за іншу. Читала паралельно, але зрештою зупинилася десь на проміжку 20–30 % кожної і все. (Так, вимірюю не сторінками, а відсотками в електронній книзі). Зрештою, зрозуміла, що потрібно взяти паузу і шукала щось художнє. Знайшла. Після інтерв’ю Дудя з Дмитром Глуховським була під сильним враженням. Згадала, що читала його «Будущее» і мені сподобалося. Тож настав час «Метро 2033», про яке так багато чула, і за мотивами якого українські розробники випустили гру. Автор написав свій дебютний роман у 23 роки. Сюжет виношував у голові роками, і все, що залишалося — це оформити його у текст.

Перша половина книги позаду, і продовження обіцяє бути не менш моторошним і захопливим. Особливо на мене справили враження розділи, в яких головний герой, який все свідоме життя провів у метро, вийшов на поверхню та зустрівся з химерними істотами, породженими постапокаліпсисом.

Але якщо казати про читання взагалі, то найбільше книжок за все своє життя я прочитала в університеті. Кілька перших курсів повністю занурили мене в літературу. По-перше, у нас були такі предмети — зарубіжка та укрліт, і я майже всі твори прочитала у повному обсязі. А по-друге, я просто не могла не читати в середовищі людей, які читають постійно. Просто уявіть: майже в кожної одногрупниці на парті лежала книжка, і коли між парами була перерва, то частіше за все її розгортали і читали. Хто, як не майбутні редактори, мали читати найбільше. Ось вам просте пояснення цього дивовижного явища.

У школі я дуже любила зарубіжну літературу. Але лінувалася, і не завжди читала твори повністю, що вже казати про українську літературу, з якою в мене були менш теплі стосунки. І все ж таки найбільше запам’яталися книжки не за програмою, а для себе. Найулюбленішою була серія дитячих детективів «Пять юных сыщиков и верный пес». Мені було десь 11 років, коли брат показав мені їх на полиці, і сказав: «Почитай, цікаво». Так я і не змогла відірватися — прочитала всі частини, які були. Найкращим подарунком для мене були книжки з цієї серії, яких не вистачало. Кожну з них я прочитала щонайменше по п’ять разів, а окремі — навіть по сім. Якщо зараз мене запитати, навіщо я це робила, мені важко відповісти. Мабуть, настільки сподобалися. Згодом у дорослому віці намагалася підступитися, але зрозуміла, що вже зовсім не те враження. Час для дитячої літератури сплинув, і вже не чіпляє.