Що сказав Крішна Арджуне

0 Comments

Легендарний Крішна

Крішна легендарний індійський герой, для індусів одна з найбільших духовних постатей всіх часів і народів, адже Крішна втілення (аватар) верховного індійського бога Вішну. Крішна є одним з головних героїв найшановнішого індійського релігійного епосу Махабхарати та її самої сакральної частини – Бхагавад-гіти. Для індусів ці книжки мають таке ж велике значення як Біблія для християн чи Коран для мусульман, а образ Крішни можна порівняти з образом Христа, який так само як і Крішна, був втіленням Бога.

Крішна дуже відомий не лише в Індії, але і далеко за її межами. У минулому 20-му столітті один дуже харизматичний індус на ймення Шрила Прабхупада переїхав з Індії до американського міста Нью-Йорк, і там створив релігійну організацію “Товариство свідомості Крішни”, яка стала дуже популярною в Америці та Європі, а купа молодих людей захопились ідеями цієї індійської духовної течії і стали зватись кришнаїтами (вайшнавами).

Це Шрила Прабхупада.

Постать Крішни овіяна величезним покривалом міфів та легенд, і навіть може скластись враження, що Крішна то суто міфічний та казковий персонаж. Однак це не так. Крішна такий самий історичний персонаж, як Ісус, Будда, Мойсей, а його життя та постать були настільки яскравими, що з них народились велика кількість індійських релігійних писань, так званих пуран 1 , чимало захоплюючих казок та легенд. Перші згадки про Крішну можна знайти у найдавнішій пам’ятці індійської релігійної літератури Ріг-веді (написаній приблизно за 1700 років до н. е.)

Про життєпис Крішни, його народження та юність також можна почитати у давніх писаннях індійської літератури «Бхагавата-пуране» та «Харівамше» Дуже цікава та поетична історія життя Крішни написана французьким письменником, філософом та езотериком, який жив у 19-му столітті – паном Едуардом Шюре.

Традиційно в індуїзмі днем народження Крішни прийнято рахувати 19 липня 3228 рік до нашої ери (по християнському календарю). Народився наш герой у царській родині, його мати Девакі була рідною сестрою царя Камси, що правив давнім індійським царством Матхурою. Цар Камса був дуже жорстоким та не порядним правителем, який хитрістю та підступом захопив владу, скинувши з трону свого попередника – царя Уграсену (фактично він зробив те, що в наш час зветься військовим переворотом). Коли цар Камса прийшов до влади, було пророцтво про те, що він загине від восьмого сина своєї сестри Девакі. Наляканий Камса став вбивати один за одним всіх дітей Девакі та її чоловіка Васудвеви, тільки вони народжувались на світ. (Тут можна навіть провести паралель з легендою про народження Ісуса, коли цар Ірод, боячись за свою владу наказує вбивати всіх новонароджених немовлят).

Однак сьомого та восьмого синів Девакі таки вдалось врятувати, сьомий син Баларама за легендою чарівним чином був перенесений з черева Девакі до іншої жінки, яка стала його матір’ю. А восьме дитя, яким і був Крішна, таємно віддали на виховання іншим людям Яшоді та Нанді, які жили в маленькому селі Гокула. Прийомний батько Крішни Нанда був простим пастухом, тож Крішна свої дитячі та юнацькі роки провів в оточенні пастухів, пастушок, та й сам був простим пастухом.

Маленький Крішна з самого свого народження був незвичайним дитям, пастухи називали його променистим, бо сама його посмішка та присутність розповсюджували радість навкруги. Всі люди, діти, жінки, пастухи, тварини любили його. Ще будучи маленьким дитям Крішна був не по рокам розумним, бо між дитячими іграми зі своїми ровесниками міг на рівних вести серйозні розмови з мудрими та вкритими сивиною старцями селища. Також зовсім не відав він страху, іноді його зустрічали в лісі в обіймах молодих пантер чи тигрів, і останні не завдали маленькому Крішні жодної шкоди. А ще Крішна з юних років був великим любимцем жінок, які просто душі в ньому не чаяли, а всі навколишні дівчата-пастушки (на санскриті гопі) були закохані в молодого Крішну.

Є чимало легендарних та казкових історій в індійському епосі про різноманітні подвиги та пригоди, які випали на життєвому шляху Крішни. В юнацькі роки він долає різних демонів, та робить чимало інших добрих справ для простих людей, як справжнісінький казковий герой.

Коли Крішна підростає, він повертається до царства Матхури і там перемагає свого дядю – царя Камсу, та відновлює справедливість, на трон сідає його законний власник – цар Уграсена, а Крішна стає одним із принців царства. В цей час Крішна познайомився та подружився із принцами династії Пандавів, які приходились йому двоюрідними братами. Пандави були спадковими принцами сусіднього царства Куру, у якому точилась політична боротьба за владу між двома царськими династіями Пандавів та Кауравів. Каурави також претендували на царський престол Куру. Ця боротьба, яка врешті вилилась у велику битву між військами цих двох династій (Пандавів та Кауравів) лягла в основу відомого індійського релігійного та героїчного епосу – “Махабхарати”.

За легендою Крішна запропонував обом воюючим сторонам таку умову: одній стороні він дає свою армію, а другій самого себе, і буде допомагати своїми порадами та мудрістю. Каурави звісно вибрали собі армію Крішни (і дарма це зробили), а сам Крішна почав допомагати Пандавам, він став візником царської колісниці Арджуни – головного спадкового принца Пандавів, який був і головним командуючим їхньої армії.

І ось настав день вирішальної битви, величезні армії двох родів вишукувались на полі битви (це поле відоме як поле Курукшетра), готові вчепитись одна в одну. Та Арджуна перед самою битвою зніяковів та впав у відчай, бо не хотів починати це кровопролиття і вбивати стількох людей (а варто зазначити, що на стороні Кауравів було чимало родичів, вихователів та вчителів Пандавів, та і самі Каурави приходились Пандавам двоюрідними братами). Перед битвою Крішна дає Арджуні свої божественні настанови, які лягли в основу Бхагавад-гіти, яка користується великою пошаною у кришнаїтів.

Крішна та Арджуна на бойовій колісниці.

Бхагавад-гіта являє собою мудрість індуїзму, виражена в повчальних настановах, які дав Крішна Арджуні, після чого Арджуна надихається повчаннями Крішни, веде свої війська в битву та перемагає Кауравів. Після цього Пандави стали правителями царства Куру та її столиці величного міста Хастінапури, а Крішна на протязі 36 років мирно правив у своєму царстві Дварака. За легендою Крішна був вбитий мисливцем під час медитації у лісі, мисливиць побачив частину стопи Крішни прийняв того за оленя і смертельно ранив. Хоча мисливця в цій легенді звали Джара, що на санскриті значить “старість”, тож цю розповідь можна рахувати як алегорію смерті Крішни від старості, яка неначе мисливець рано чи пізно смертельно ранить кожного із нас.

P. S. Духи вещают: Если б во времена древней Индии был интеренет, то у Господа Кришны, разумеется, был бы свой сайт. Который он как истинный потомок ариев, некогда заселявших Европу, разработал бы в немецкой студии Webdesign Hannover из славного города Ганновер, а Хастинапура и Ганновер стали бы городами побратимами.

  1. Пурана – тексти давньоіндійської літератури на санскриті. ↩

2.6: Індуїстська медитація

Бхагавад-Гіта 26 Глава 6: Шляхи медитації Верховний Господь сказав: Той, хто виконує прописаний обов’язок, не шукаючи його плоду, є Самнясі і йоґ (Карма), а не той, хто просто не запалює священний вогонь і не працює. (6.01) О Арджуна, знайте, що це карма-йога, яку вони називають Самнясою. Ніхто не стає карма-йогом, який не відмовився від егоїстичного мотиву дії. (Див. також 5.01, 5.05, 6.01 та 18.02) (6.02) Для мудрих, хто прагне досягти йоги (медитації або незворушності розуму), карма-йога, як кажуть, є засобом; для того, хто досяг йоги, незворушність стає засобом (Самореалізації). (6.03) Кажуть, що людина досягла йогічної досконалості, коли немає бажання чуттєвих задоволень або прихильності до плодів праці, і відмовилася від усіх особистих егоїстичних мотивів. (6.04) Потрібно піднімати, а не деградувати себе власним розумом «розум». Один розум – це друг, а також ворог. (6.05) Розум є дружнім «другом» тих, хто контролює його, а розум діє як ворог для тих, хто його не контролює. (6.06) Той, хто має контроль над розумом, спокійний у спеці і холоді, в насолоді і болю, і в честі і безчесті; і завжди непохитний з Верховним Я. (6.07) Йог називається самоусвідомленим, хто задоволений знанням і розумінням Я, хто незворушний, хто має контроль над (розумом і) почуттями, і кому кому кому однакові грудка, камінь і золото. (6.08) Людина вважається вищим, який є неупередженим по відношенню до товаришів, друзів, ворогів, нейтралів, арбітрів, ненависників, родичів, святих і грішників. (6.09) Нехай йог, сидячи на самоті і самоті, маючи розум і чуття під контролем і вільний від бажань і прихильностей до володінь, намагається постійно споглядати про Верховного Я. (6.10) Йог повинен сидіти на твердому сидінні, яке не є ні занадто високим, ні занадто низьким, покритим священною травою Куша, оленячою шкірою і тканиною, одна над іншою, в чистому місці. (6.11) Сидячи (у зручному положенні) і концентруючи розум на одному об’єкті, контролюючи думки і діяльність почуттів, нехай йог практикує медитацію для самоочищення. (6.12) Тримайте талію, хребет, груди, шию та голову прямо, нерухомо і стійко, фіксуйте очі і розум стійко між бровами очей і не озирайтеся. (Див. Також 4.29, 5.27 і 8.10) (6.13) (Тут наведено простий метод медитації: (1) Закріпіть погляд і розум всередині центру грудей, сидіння причинного серця та нормально дихати. Уявіть собі малиновий лотос з прохолодною променистою точкою-джерелом світла в центрі лотоса. Спокійно спостерігайте за диханням, що надходить і виходить з цього лотоса. Не намагайтеся контролювати своє дихання. (2) Подумки скандуйте свою мантру, або «Так» на вдиху і «Гул» на видиху. Спокійно медитуйте на сяючий лотос, просто свідчіть і спостерігайте за думковими хвилями розуму, і відчуйте спокій і безтурботність. ) З безтурботним і безстрашним розумом; практикувати безшлюбність; мати розум під контролем і думати про Мене; нехай йог сидить і мати Мене як найвищу мету. (6.14) Таким чином, завжди тримаючи розум на Я, йог, розум якого підкорений, досягає спокою Верховної нірвани, об’єднуючись зі Мною. (6.15) Ця йога неможлива, о Арджуна, для того, хто їсть занадто багато, або хто взагалі не їсть; хто занадто багато спить, або хто не спить. (6.16) Але для того, хто помірний у їжі, відпочинку, роботі, сні та пробудженні, ця йога (медитація) руйнує (все) печаль. (6.17) Кажуть, що людина досягла йоги, союзу з Я, коли досконало дисциплінований розум отримує свободу від усіх бажань і поглинається тільки в Я. (6.18) Оскільки лампа в місці, захищеному (Брахманом) від вітру (бажань), не мерехтить, це схоже використовується для приглушеного розуму йога, який практикує медитацію на Брахмана. (6.19) Коли розум, дисциплінований практикою медитації, стає стійким, людина стає задоволеною в Я, спостерігаючи Його з (очищеним) інтелектом. (6.20) Людина відчуває нескінченне блаженство, яке сприймається лише через інтелект і знаходиться поза досяжністю почуттів. Усвідомивши Брахмана, людина ніколи не відділяється від абсолютної реальності. (6.21) Після самореалізації (SR), один не розглядає будь-який інший виграш, що перевершує SR. Встановлений в СР, один не рухається навіть найбільшим лихом. (6.22) (Стан) розриву союзу з печалем відомий під назвою йога. Цю йогу слід практикувати з твердою рішучістю та наполегливістю, без будь-яких психічних застережень чи сумнівів. (6.23) Повністю відмова від усіх егоїстичних бажань і повністю стримуючи почуття (від об’єктів чуття) інтелектом; (6.24) Поступово людина досягає спокою розуму, зберігаючи розум повністю поглиненим у Я за допомогою добре навченого (і очищеного) інтелекту, і думаючи ні про що інше. (6.25) Куди б цей неспокійний і нестійкий розум не блукав, треба (м’яко) повернути його до відображення Всевишнього. (6.26) Всевишнє блаженство приходить до самоусвідомленого йога, розум якого спокійний, чиї бажання знаходяться під контролем і який вільний від гріха (або недоліків). (6.27) Такий безгрішний йог, який постійно взаємодіє розум з Я, легко насолоджується нескінченним блаженством контакту з Брахманом. (6.28) Через сприйняття (те саме) Я (перебування) у всіх істотах і всіх істотах (перебуваючи) в одному (тому ж) Я; йог, який знаходиться в союзі з Я, бачить все рівним оком. (Див. також 4.35) (6.29) Ті, хто бачить Мене у всьому і бачать все в Мені, не відокремлені від Мене, і Я не відокремлений від них. (6.30) Недуалісти, які обожнюють Мене, як перебувають у всіх істотах, перебувають у Мені незалежно від їхнього способу життя. (6.31) Один вважається найкращим йогом, який розглядає кожну істоту, як себе, і хто може відчувати біль і задоволення інших як свою власну, О Арджуна. (6.32) Арджуна сказав: О Крішна, Ти сказав, що йога медитації характеризується незворушністю (розуму), але через невгамовність розуму я не сприймаю стійкого стану розуму. (6.33) Тому що розум, справді, дуже нестійкий, бурхливий, потужний і впертий, о Крішна. Я думаю, що стримувати розум так само важко, як стримувати вітер. (6.34) Верховний Господь сказав: Безперечно, Арджуна, розум неспокійний і важко стримувати, але його підкорюють Абх’яаса (або постійна енергійна духовна практика з наполегливістю) і Вайрааґья (або відстороненість), о Арджуна. (6.35) На мій погляд, йога важка для того, чий розум не підкорений. Однак йога досяжна людиною приглушеного розуму, прагнучи за допомогою належних засобів. (6.36) Арджуна сказав: Для вірного, але неприборканого розуму, який відхиляється від (шляху) медитації і не досягає йогічної досконалості — яке призначення такої людини, о Крішна? (6.37) Хіба вони не гинуть, як розсіюється хмара, о Крішна, втративши обох (йога і бхога, небесні і мирські насолоди), безопорні і здивовані на шляху Самореалізації? (6.38) О Крішна, тільки Ти здатний повністю розвіяти мої сумніви. Тому що немає нікого, крім Тебе, хто може розвіяти цей сумнів. (Див. також 15.15) (6.39) Верховний Господь сказав: Ніякого знищення, Арджуна, для такого йоґа ні тут, ні надалі. Трансценденталіста ніколи не піддається горю (або поганому стану), мій дорогий друже. (6.40) Невдалий йог відроджується, досягнувши неба і проживши там багато років, в домі чистих і процвітаючих; або (6.41) Такий йог народжується в родині мудрих трансценденталістів. Народження, як це, дійсно, дуже важко отримати в цьому світі. (6.42) Після такого народження, о Арджуна, людина повертає знання, набуті в попередньому житті, і знову прагне досягти досконалості. (6.43) Невдалий йог інстинктивно переноситься до Брахмана в силу Санскаари (або вражень) йогічних практик попередніх життів. Навіть запитувач Брахмана перевершує тих, хто здійснює ведичні ритуали. (6.44) Йог, який старанно прагне, вдосконалюючись (поступово) через багато втілень, повністю звільняється від усіх гріхів (або недосконалостей) і досягає найвищої мети (Самоусвідомлення). (6.45) Йог перевершує подвижників. Йог перевершує (ведичних) вчених. Йог перевершує ритуалістів. Тому, Арджуна, будь йогом. (6.46) Я вважаю одного найвідданішим з усіх йогів, які з любов’ю споглядають Мене з найвищою вірою, і розум якого коли-небудь поглинається в Мені. (Див. також 12.02 і 18.66) (6.47) Глава 7: Самопізнання та самореалізація Верховний Господь сказав: О Арджуна, слухайте, як ти пізнаєш Мене повністю, без всяких сумнівів, коли ваш розум занурений у Мене, сховавшись у Мені і виконуючи йоґні вчинки. (7.01) Я повною мірою поясню вам Самопізнання разом з Самореалізацією, знаючи, що більше нічого не залишається знати в цьому світі. (7.02) Навряд чи одна з тисяч людей прагне до досконалості Самореалізації. Навряд чи хтось із тих, хто прагне, чи навіть вдосконалені особи, справді розуміє Мене. (7.03) Розум, інтелект, его, ефір, повітря, вогонь, вода і земля – це восьмикратне перетворення Моєї Пракріті. (Див. Також 13.05) (7.04) (Те, що створює різноманітність, і все, що можна побачити або знати, називається Prakriti. Пракриті також є матеріальною причиною або матеріалом, з якого все зроблено. Пракріті є першоджерелом матеріального світу, що складається з трьох гун і восьми основних елементів, з яких все в цьому Всесвіті розвивалося відповідно до доктрини Саамкх’я. Пракріті також називають Асат, швидкопсувний, тіло, матерія, природа, матеріальна природа, майя, махат Брахма, поле, творіння та маніфестний стан. ) Це Пракріті – Моя нижча енергія. Інша моя вища енергія – це Пуруша, за допомогою якої підтримується весь цей Всесвіт, О Арджуна. (7.05) (Пуруша – свідомість, яка спостерігає, свідчить, спостерігає і контролює Пракрті. Це духовна енергія або ефективна причина Всесвіту. Це також називають Сб, нетлінний, Атма, свідомість, дух, Я, душа, енергія, поле знавець, творець, і непроявлений стан. Пракріті і Пуруша – це не дві незалежні ідентичності, а два аспекти Брахмана, Абсолютної Реальності. ) Знайте, що всі істоти еволюціонували з цієї дворазової енергії, і Брахман – це походження, а також розчинення всього Всесвіту. (Див. також 13.26) (7.06) О Арджуна, немає нічого вищого, ніж Брахман. Все у Всесвіті нанизано на Брахмана, як дорогоцінні камені на нитку намиста. (7.07) О Арджуна, Я — милість у воді, Я – сяйво на сонці та Місяці, священний склад ОМ у всіх Ведах, звук у ефірі та мужність у людях. (7.08) Я солодкий аромат на землі. Я – спека у вогні, життя у всіх живих істотах і жорстка економія в подвижниках. (7.09) О Арджуне, знай Мене, щоб бути вічним насінням всіх істот. Я інтелект розумних, і блиск блискучого. (Див. Також 9.18 і 10.39) (7.10) Я сила, позбавлена похоті і прихильності, сильної. Я похоть (або Каама) в людських істотах, що відповідає Дхармі (для продовження роду), О Арджуна. (7.11) Знайте, що три Гунас, Сааттвіка, Рааджасіка, і Таамасіка, також походять від Мене. Я не перебуваю в (або залежний від) Гунас, але гуни знаходяться в (або залежать від) Мене. (Див. Також 9.04 та 9.05) (7.12) Ці три гуни природи обманюють людські істоти; отже, вони не знають Мене, хто над цими Гунами і вічний. (7.13) Мої божественні майя, що складаються з трьох гун або станів розуму, важко подолати. Тільки ті, хто здаються Мені, перетинаються над цим майя. (Див. також 14.26, 15.19 та 18.66) (7.14) The злі виконавці, неосвічені, найнижчі особи, які прив’язані до демонічної природи, і чий інтелект був забрав майя, не поклоняються і не шукають Мене. (7.15) Чотири типи доброчесних поклоняються або шукають Мене, Арджуна. Вони: страждання, шукач самопізнання, шукач багатства і мудрий, хто знає Всевишнього. (7.16) Серед них наймудріший, який завжди об’єднаний зі Мною і чиє відданість однодумців, є найкращим. Тому що я дуже дорогий мудрим, а мудрий мені дуже дорогий. (7.17) Усі ці (шукачі) справді благородні, але я вважаю мудрих самим Своїм Я, бо той, хто непохитний, стає єдиним цілим з Верховною Істотою. (Див. також 9.29) (7.18) Після багатьох народжень мудрі вдаються до Мене (або віддаються), розуміючи, що все є (проявом) Брахмана. Така велика душа дуже рідкісна. (7.19) Вони, чия мудрість захопилася різними бажаннями, спонуканими власною Санскаарою, вдаються до інших богів (або божеств) і практикують різні релігійні обряди. (7.20) Той, хто бажає поклонятися будь-якому божеству (використовуючи будь-яке ім’я, форму і метод) з вірою, Я роблю їхню віру стійкою в це саме божество. (7.21) Наділені стійкою вірою, вони поклоняються цьому божеству і виконують свої бажання через це божество. Ці побажання, справді, задовольняються лише Мною. (7.22) Такі (матеріальні) здобутки цих менш розумних людей є тимчасовими. Поклонники девів йдуть до Девів, а Мої віддані приходять до Мене. (7.23) Неосвічені думають про Мене, Парабрахмана, як не має форми чи особистості, і я можу прийняти (будь-яку фізичну) форму; тому що (ці) люди не здатні осягнути Моє верховне нетлінне і незрівнянне існування. (7.24) (Слово «Авякта» вживалося у віршах 2.25, 2.28, 7.24, 8.18, 8.20, 8 2.1, 9.04, 12.01, 12.03, 12.05 та 13.05. Він приймає різне значення відповідно до контексту. Авйакта не означає безформну; вона означає непроявлену або трансцендентну форму, невидиму нашим фізичним очам. Його вживають в сенсі непроявленого Пракріті, а також в сенсі Пара-Брахмана. Пара-Брахман або абсолютна свідомість вище як Брахмана, так і непроявленого Пракріті. Пара-Брахман (або Крішна) нетлінний, без будь-якого походження і кінця. Пара-Брахман не безформний. Вона має трансцендентну форму Дів’я Рупа і Верховну Особу. Неосвічені вважають Господа безформним, бо Його не видно. Тому що:) Завуальований Моїми божественними майями, мене знають не всі. Тому неосвічений не знає Мене як ненародженого і вічного Брахмана. (7.25) Я знаю, Арджуна, істоти минулого, теперішнього і майбутнього, але ніхто насправді не знає Мене. Всі істоти в цьому світі перебувають у повному невігластві через оману подвійностей, народжених від подібних і неприязнь, о Арджуна. (7.27) Особи доброчесних (або безкорисливих) вчинків, карма яких закінчилася, звільняються від омани подвійності і поклоняються Мені з твердою рішучістю. Ті, хто прагне до свободи від (циклів народження) старості і смерті, знаючи в Мені притулок, знають Брахмана, індивідуального Я, і Карму в повному обсязі. (7.29) Стійкі особи, які знають, що Брахман – це все, Адхібхута, Адхідайва та Адхіяджна, пам’ятають Мене навіть під час смерті (і досягають Мене). (Див. також 8.04) (7.30)

Recommended articles

  1. Article type Section or Page License CC BY Show Page TOC No on Page
  2. Tags
    1. authorname:nlevin
    2. source[translate]-human-29783