§ 35. ОСВІТА, НАУКА, ВИХОВАННЯ ТА СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ В ДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

• Роздивіться ілюстрацію. Про які шкільні заняття свідчить розпис? • До яких деталей привертає увагу вазописець? • Чим таке навчання відрізнялося від спартанського? • Що, на вашу думку, робить чоловік із тростиною, зображений праворуч?

Фрагмент вазопису із зображенням давньогрецької школи.

1. У чому особливості виховання та освіти давніх греків?

Поява на світ дитини була в грецькій родині великим святом. Коли народжувався хлопчик, на двері будинку чіпляли гілки оливи, а коли дівчинка – вовняні нитки. До семи років дитина перебувала під опікою матері або годувальниці. Греки вважали дітей відповідальними за вчинки батьків.

У різних полісах дітей виховували по-різному. У Спарті, зокрема, їхнім вихованням та освітою опікувалася держава. Але в інших містах виховання було домашнім. Дитину із семи років передавали під опіку раба, якого називали педагогом. Пізніше хлопчики починали відвідувати школу. Найчастіше вони мали трьох учителів. Перший навчав дітей читати, писати та рахувати. Другий – музики, а третій стежив за їхнім фізичним розвитком. За подальше навчання слід було платити. Основними предметами з 12 років була граматика (література, переважно поезія), риторика – мистецтво красномовства. До 16 років ця освіта завершувалася, і наставав період 2-3-річних атлетичних вправ. У 18 років юнак вступав у вік ефебів (початкова 2-річна військова або прикордонна служба). Після її завершення чоловік вважався повнолітнім. Він міг продовжити навчання в елітарних філософських школах. Крім риторики, у них навчали мистецтва діалектики – правильного розмірковування.

Складіть речення про виховання та освіту греків різних вікових груп.

2. Яких традицій дотримувалися давні греки в родинному житті?

Греки першими з давніх народів почали дотримуватися звичаю, за яким у чоловіка повинна бути одна дружина. Здебільшого майбутнього чоловіка вибирав батько дівчини. Він запрошував наречених і певний час спостерігав за їхньою поведінкою. Тільки в Спарті майбутню дружину треба було (за погодженням з нею) викрасти.

Шлюбу передували заручини, але обіцянку давала не дівчина, а її батько чи брат. На весілля запрошували родичів і друзів сім’ї. На ньому не було нареченої, яка сиділа під фатою серед своїх подруг. Після бенкету молоді їхали в будинок чоловіка. Чоловік на руках вносив наречену в будинок, а гості обсипали молодят фініками, горіхами, дрібними монетами.

Виходячи заміж, жінка втрачала самостійність. Вона не ухвалювала жодних рішень, позбавлялася права виходити без дозволу з жіночої половини будинку. Жінки сідали за стіл лише тоді, коли сім’я обідала без гостей. З дому жінка могла вийти лише для того, щоб піти до храму, та й то разом із чоловіком.

1. Молоде подружжя на давньогрецькому посуді.

2. Сцени весілля на грецькій вазі.

На відміну від афінянок, спартанки були цілковитими господинями в домі, оскільки їхні чоловіки нічим, крім полювання, спорту та війни, не займалися. За переказами, одна знатна спартанка на закид якоїсь іноземки, що спартанські жінки верховодять над своїми чоловіками, відповіла: «Але ж ми їх і народжуємо».

Роздивіться ілюстрації. Які деталі буденного життя жінок зображено на давньогрецьких вазах?

3. Якими були досягнення грецької філософії та науки?

Виняткове значення для європейської цивілізації мало виникнення нового, відмінного від міфології, напряму пізнання світу та людини — філософії. Філософія зародилася наприкінці 7 ст. до н. е. в Іонії. Спочатку філософська думка Греції не була відокремлена від природничих та математичних знань. Потім стали формуватися окремі напрями наукового знання — астрономія, математика, медицина та географія. Проте кожна з цих нових галузей залишалася філософською, оскільки намагалася пояснити, як влаштовано світ — природу, людину, людське суспільство.

Неабиякої слави зажили філософи Геракліт та Демокріт. Геракліт уважав, що світ не створено ні богами, ні кимось із людей. У природі, у житті, вважав філософ, триває вічний рух, усе тече й змінюється. «Двічі не ввійдеш у ту саму ріку», – запевняв Геракліт. Демокріт висловив припущення, що все в природі складається з маленьких часточок – атомів.

Слово філософія – грецького походження. Воно перекладається як «любов до мудрості». Філософія досліджує найзагальніші закони розвитку природи, суспільства, людини.

Фреска «Афінська школа» (1511 р.) із залу папського палацу у Ватикані. Так у художніх образах італійський митець Рафаель Санті (1483-1520 рр.) втілив уявлення про філософію. У центрі багатофігурного зображення – постаті Аристотеля та Платона в оточенні учнів: обидва філософи, про щось жваво дискутуючи, повільно наближаються до глядача, велично ступаючи по мозаїчній підлозі. Тут-таки, ліворуч угорі, ми бачимо Сократа; а поруч група з Піфагором. На передньому плані самотня фігура Геракліта.

Науки так швидко розвивалися, що деякі філософи почали твердити, що всі наукові істини мінливі та непевні. Чимало послідовників мав Сократ. Він уважав, що істинне (точне, достовірне) знання попри обмежені можливості людини існує. «Я знаю, що я нічого не знаю», – казав мудрець, наголошуючи, що людина не народжується з готовими знаннями й за життя не може пізнати всього. «Істина народжується в суперечці» – ще одне переконання Сократа, яке вказало шлях розвитку наукового пізнання.

Учення Сократа розвивав його учень Платон. Саме Сократа він зробив головним героєм своїх діалогів — творів у формі бесід. Платон був переконаний, що світ створено за ідеальним задумом божественного розуму і його не можна пізнати до кінця. Неподалік від Афін Платон заснував першу філософську школу, у якій навчалися всі охочі. Цей заклад отримав імення Академія від назви священного гаю, посадженого на честь героя Академа, де його було розташовано. Заснована Платоном академія проіснувала майже тисячу років.

Надзвичайною широтою знань вирізнявся Аристотель. Важко знайти таку галузь науки, яку б не досліджував цей мислитель. Учений залишив по собі твори з філософії, математики, ботаніки, медицини, правознавства тощо. Основою світу, на думку Аристотеля, є матерія (тобто атоми). Аристотель також створив неподалік Афін філософську школу — Лікей. Так її називали, тому що розташовано її було біля храму Аполлона Лікейського. Там Аристотель читав свої лекції учням, прогулюючись. Хто встигав за ним, той встигав і в навчанні, хто ж відставав — той мав прогалини в знаннях, тобто «відставав у навчанні».

Із часом від філософії відокремилася нова наука – математика. Найсильнішою була математична школа, створена Піфагором. На острові Кіос при храмі бога цілительства та покровителя лікарів Асклепія виникла відома медична школа, засновником якої був лікар Гіппократ. Гіппократа вважають засновником наукової медицини. До сьогодні лікарі багатьох країн світу дають клятву Гіппократа – настанови, яким має бути лікар.

У 5 ст. до н. е. з’явилися перші історичні твори. Найвидатнішими істориками того часу були Геродот, якого називають «батьком історії», та Фукідід.

Виберіть з тексту імена найвідоміших філософів та вчених. Доберіть до ного стислу характеристику.

Прочитайте перекази про Сократа. Поміркуйте, якими буденними справами переймалися греки, які філософські та етичні проблеми їх турбували.

До Сократа прибіг якийсь чоловік і схвильовано почав:

– Послухай, Сократе, я мушу тобі сказати, що твій приятель.

– Стривай, – урвав його філософ. – Спершу дізнаємося, чи те, що ти мені скажеш, просіюється крізь три сита.

– Три сита? – здивувався чоловік.

– Так, любий приятелю, крізь три сита! Перше сито – це правда. Ти переконаний, що все в твоїй розповіді правда?

– Я чув про це від. – ніяковіючи почав той.

– Так, так. Спробуймо друге сито. Це сито добра. Те, що ти мені хочеш сказати, напевно, добре?

– Тоді випробуймо третє сито. Скажи, чи мені конче потрібно знати те, що тебе так схвилювало?

– Тоді, – усміхнувся мудрець, – копи те, що ти хотів мені сказати, ні правдиве, ні добре, ані необхідне, то поховай його в собі і не переобтяжуй ні себе, ні інших.

Один марнотрат, скаржачись, що йому завжди бракує грошей, запитав Сократа, де йому позичити чималу суму.

– Позич у себе, обмеживши свої витрати, – порадив філософ.

Оцініть себе

1. З чим або з ким пов’язано виникнення термінів, які є вживаними й нині: філософія, академія, ліцей, педагог? Що означає кожне зі спів?

2. Чим уславили свої імена Геракліт, Демокріт, Сократ, Платон, Аристотель, Геродот, Піфагор, Гіппократ?

3. Яку освіту отримували давні греки?

4. Які особливості мало родинне життя?

Чи доводилося вам бувати на весіллі? Чи мають спільні риси весільні обряди українців та давніх греків? Як це можна пояснити? Які особливості освіти та виховання давніх греків успадковані сучасною школою?

Освіта в Древній Греції

Освіта в древній Греції була високо розвиненою і мала важливе значення для греків. Система освіти включала дошкільне виховання, елементарну, середню та вищу освіту. Учитель був важливою постаттю в житті греків і мав великий авторитет. Навчання проводилося виключно на основі гуманітарних наук, таких як логіка, риторика, математика та філософія. Грецька освіта сильно вплинула на сучасні педагогічні практики, особливо в гуманітарній галузі.

1. Система освіти
2. Дошкільне виховання
3. Елементарна освіта
4. Середня освіта
5. Вища освіта
6. Роль вчителів та студентів
7. Вплив грецької освіти на сучасні педагогічні практики
8. Висновки

Система освіти

Система освіти в Древній Греції була дуже розвиненою і складалася з кількох рівнів. Перший рівень – дошкільне виховання – включав навчання читання, письма та основ музики. Елементарна освіта включала математику, граматику, географію та фізичну підготовку. Середня освіта передбачала поглиблене вивчення гуманітарних наук, таких як риторика та філософія. Найвищим рівнем освіти була вища освіта, яка включала підготовку до різних професій, включаючи лікарів, філософів та політиків. Освіта в Греції була доступна тільки для чоловіків з багатих родин, що мали достатні засоби для сплати навчання та підтримки учителів.

Дошкільне виховання

Дошкільне виховання в системі освіти Древньої Греції включало в себе навчання дітей основ музики, читання та письма. Діти зазвичай навчалися вдома, доки їх не було достатньо відповідно зрілими, щоб продовжити навчання на наступному рівні. Дошкільне виховання також включало в себе фізичну підготовку, так як фізична сила і вміння були важливими частинами життя греків. Учителі в дошкільних класах зазвичай були родичами дітей або найнятими на цю роботу. Крім того, дошкільне виховання могло бути надано в рамках місцевої спільноти або при храмах, де діти мали можливість вивчати основи моралі та релігії.

Елементарна освіта

Елементарна освіта в Древній Греції включала в себе навчання граматики, математики, музики та географії. Навчання проводилось зазвичай до віку 14 років. Учителі використовували методику запам’ятовування, під час якої учні повторювали знання знову і знову, щоб закріпити їх в пам’яті. У деяких містах існували державні школи, в яких учні мали змогу навчатися безкоштовно. У більшості випадків, однак, навчання коштувало гроші, і лише діти з багатих родин мали можливість отримати вищу освіту. Викладання математики було особливо важливим, оскільки грецька наука базувалася на геометрії та арифметиці.

Середня освіта

Середня освіта в Древній Греції була орієнтована на підготовку учнів до вступу до вищої освіти. Навчання в середніх школах тривало до віку 18-20 років і включало в себе поглиблене вивчення граматики, логіки, риторики та філософії. Учні також вивчали музику, танці, спорт і гімнастику, оскільки фізична підготовка була важливою частиною грецької культури. Учні можуть бути прийняті до шкіл на основі відбору або рекомендації вчителя. Учителі в середніх школах були вищеоплачуваними і мали вищу кваліфікацію, ніж учителі в елементарних школах. Учні середніх шкіл мали змогу взяти участь в олімпійських іграх, які були важливими подіями в грецькому житті.

Вища освіта

Вища освіта в Древній Греції була доступна лише обмеженому колу людей, зазвичай чоловікам з багатих родин. Найвідомішим університетом Древньої Греції був Афінський університет, де навчання велося за спеціалізованими кафедрами, такими як філософія, математика, медицина та інші. Студенти зазвичай відвідували лекції відомих учених, таких як Платон, Аристотель та Сократ. Основною метою вищої освіти була підготовка лідерів і державних службовців. У багатьох випадках, випускники університету займали високі посади в уряді або ставали відомими філософами, письменниками чи інтелектуалами свого часу.

Роль вчителів та студентів

У Древній Греції вчителі мали великий авторитет і вважалися мудрецями, які передавали свої знання своїм учням. Вчителі не тільки навчали предметам, а й виховували своїх учнів в дусі грецької моралі та етики, вчили їх реториці та аргументації. Учні повинні були дотримуватися строгих правил поведінки та дисципліни, інакше їх можна було вигнати зі школи.

Студенти також мали велику відповідальність за своє навчання та виховання. Вони повинні були бути підготовленими до вступу до школи та дотримуватися правил поведінки і дисципліни в школі. Студентам дозволялося ставити запитання вчителям і брати участь у дискусіях, але вони також повинні були бути готові до відповідей та захисту своїх позицій. Успішне навчання та виховання учнів залежало від взаємодії між вчителями та учнями та від їх спільної праці та наполегливості.

Вплив грецької освіти на сучасні педагогічні практики

Грецька освіта стала важливим джерелом натхнення для багатьох сучасних педагогічних практик. Вони взяли участь у розвитку ідей про виховання, методів навчання та дисципліни, які стали ключовими елементами педагогічних систем, що існують нині.

Одним з прикладів є підхід, що був введений у грецькій освіті, що полягав у використанні діалогу та дискусії як засобу навчання та виховання. Цей метод досі використовується в сучасній педагогіці для стимулювання учнів до критичного мислення та розвитку їх спроможності висловлювати власні думки.

Також, грецька освіта зосереджувалася на розвитку особистості учня і розвитку його талантів, що стало натхненням для розвитку сучасних методик особистісно орієнтованої педагогіки, яка ставить на перший план індивідуальні потреби та можливості кожного учня.

Отже, грецька освіта зробила значний внесок у сучасну педагогіку, надаючи не лише методологічні рішення, але й важливі принципи та цінності.

Висновки

Освіта в древній Греції була вкрай важливою для суспільства, вона сприяла розвитку мислення, талантів, особистісного зростання і формуванню моральних цінностей. Система освіти складалася з дошкільної, елементарної, середньої та вищої освіти, яка забезпечувала повністю формування особистості.

Головною метою грецької освіти було формування громадян, які могли бути корисними для суспільства, яке ставало все більш складним і розвиненим. На цьому шляху відданість знанням та дисципліна грали важливу роль, і вони стали невід’ємними елементами грецької культури.

Система освіти древньої Греції стала джерелом натхнення для багатьох педагогічних практик, які існують нині. Навчальні методики, що були введені в грецькій освіті, такі як діалог та дискусія, вплинули на розвиток сучасних методів навчання та виховання. Також, зосередження на розвитку особистості та розвитку талантів стало натхненням для розвитку особистісно орієнтованої педагогіки.

Отже, грецька освіта мала великий вплив на суспільство і сучасну педагогіку, і є важливою частиною культурної спадщини, яка надихає на нові ідеї та розвиток.

§ 35. Освіта, спорт і театр у Стародавній Греції

Виховання дітей в Афінах відрізнялося від виховання в Спарті. Спартанське виховання було спрямоване насамперед на підготовку сильного, мужнього і хороброго воїна, захисника спартанського полісу. Головним завданням виховання в Афінах було підготувати гармонійно розвинену особистість, гідного члена громадянської общини. Багато уваги в Афінах приділяли фізичній підготовці юнаків – майбутніх воїнів.

• Працюймо разом!

Порівняйте виховання та навчання дітей у Спарті та інших грецьких полісах. Що подібного, а що – відмінного?

Із семи років сини вільних греків починали навчатися в мусичних школах (з грец. – «мистецтво муз»). До школи їх супроводжував раб, якого називали педагогом, що означає «той, хто водить дітей».

У початковій школі хлопчиків (7-12 років) навчали читання, письма та лічби. Учні також опановували гру на лірі та флейті, вчили напам’ять вірші грецьких поетів, уривки з поем Гомера, займалися танцями та спортом. Оскільки навчання було платним, освіта дітей з незаможних сімей часто на цьому завершувалась.

З 12 до 16 років юнаки вивчали граматику, риторику (ораторське мистецтво) та удосконалювали свої атлетичні вміння. Після закінчення школи юнаки продовжували займатися в гімнасіях боротьбою, бігом, стрибками, метанням списа чи диска. З 18 до 20 років юнаки – ефеси – проходили військову службу. Після її завершення вони складали присягу на вірність полісу, і їхні імена заносили до списків громадян міста. Молоді люди, які прагнули подальших знань, продовжували навчання у філософських школах.

Освітою та вихованням дівчат опікувалися вдома їхні матері. Вони навчали своїх доньок читати, писати, шити, ткати та вміло вести домашнє господарство.

Навчання в давньогрецькій школі (фрагмент давньогрецького вазопису)

2. Звідки беруть початок Олімпійські ігри?

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Уявіть, що ви побували на Олімпійських іграх у Стародавній Греції в якості журналіста. Підготуйте розповідь про них у формі репортажу. Опишіть програму античних Олімпійських ігор.

У Стародавній Греції під час свят на честь якогось бога чи богині проводили спортивні змагання – ігри. Вони були дуже популярними і кожен прагнув брати в них участь. Найбільш популярними були ігри в Олімпії, тому дістали назву Олімпійських.

Ігри проводили раз на чотири роки і присвячували їх Зевсу Олімпійському. За переказами, Олімпійські ігри заснував Геракл. Охочих позмагатися за рік до відкриття ігор вносили в особливі списки. У спеціальних школах вони готувалися до змагань. Вважалося, що змагатися на іграх могли лише вільні елліни. Жінки на Олімпійські ігри не допускалися.

На час Олімпійських ігор, які тривали п’ять днів, припинялися чвари та війни між грецькими державами, встановлювалося священне перемир’я. На ігри з’їжджалися глядачі з усіх грецьких полісів, навіть із далеких колоній, а також письменники та поети, щоб прочитати свої твори перед глядачами. Навколо Олімпії виростало ціле містечко з наметів. Ігри супроводжувалися ярмарком.

Змагання з бігу (фрагмент вазопису)

Програма Олімпійських ігор передбачала парад учасників, самі змагання, які тривали три дні, та нагородження переможців – олімпіоніків. У перший день вшановували богів, делегації з різних полісів привозили їм жертви, проводили урочисту ходу між святилищами богів, судді давали клятви чесно оцінювати успіхи й поразки.

Змагання з панкратіону (фрагмент вазопису)

Другого дня грецькі атлети змагалися в бігові. Третій день був присвячений єдиноборствам – боротьбі, кулачному бою та панкратіону (поєднання кулачного бою та боротьби). Четвертого дня учасники змагалися в перегонах на колісницях і п’ятиборстві (метання диска, стрибки в довжину, метання списа, біг на короткі дистанції та боротьба). Найнебезпечнішими та найпопулярнішими були перегони на колісницях, які проводили на іподромі. Нерідко під час змагань колісниці розбивались, а візничі гинули. Далі починалися скачки верхи. Вони мали одну особливість: перед наближенням до фінішу вершник повинен був зіскочити з коня і бігти поряд із ним, тримаючи повід у руках.

Перегони на колісницях (фрагмент вазопису)

В останній день Олімпійських ігор оголошували імена переможців змагань, назви їхніх міст і влаштовували бенкет на їхню честь. Проте головною нагородою для переможця була слава: імена переможців заносили у спеціальні списки і прославляли по всій Греції. Всюди переможців зустрічали з пошаною, на їхню честь влаштовували свята та встановлювали статуї.

Кінні перегони (фрагмент вазопису)

Чотирирічні періоди між Олімпійськими іграми називалися олімпіадами. Стародавні греки вели лічбу років від перших Олімпійських ігор, які, за переказом, відбулися в 776 р. до н. е.

3. Яку роль відігравав театр в житті давніх греків?

З давніх часів театр займав важливе місце у громадському житті греків. Грецькі театри були великі і вмішували тисячі глядачів. Вони були просто неба і не мали даху. Місця для глядачів розташовувались на схилах пагорба півколом із проходами. Для переодягання акторів служив намет – скене (звідси походить сучасне «сцена»). Згодом замість намету почали будувати невелике приміщення. Перед глядачами виставляли намальовану декорацію, на тлі якої виступали актори. Перед скене влаштовували великий майданчик – орхестра, де виступали хор і музиканти.

• Обговоріть у класі!

Чим відрізняється давньогрецький театр від сучасного? Що їх поєднує?

У V-IV ст. до н. е. такі театри були майже в усіх грецьких містах. В Афінах на честь Діоніса було збудовано театр на 17 тисяч глядачів.

Театральні видовища влаштовували 2-3 рази на рік і присвячували їх богу Діонісу. Вони розпочиналися зранку і тривали до вечора три дні поспіль. Щодня показували декілька вистав. Аби театр могли відвідувати бідні громадяни, держава видавала їм на це гроші.

Театр в Епідаврі на 20 тисяч глядачів

Актори (ними завжди були чоловіки) надягали театральні костюми, а обличчя закривали великими, яскраво розмальованими масками. Це робилося для того, щоб показати, яку роль виконує актор – чоловічу чи жіночу. Маски виражали різні почуття: гнів, благання, горе, радість, їх було добре видно звідусіль. Щоб здаватися вищими, актори надягали особливе взуття на товстій підошві.

Давньогрецькі театральні маски. Поміркуйте, чому в Стародавній Греції артисти використовували їх під час вистав

Під час вистави хор виражав ставлення до героїв вистави та їхніх вчинків, а глядачі бурхливо демонстрували своє сприйняття п’єси та гри акторів. Після закінчення вистави особлива комісія визначала, хто з поетів та акторів заслужив першу нагороду, хто – другу, а хто – третю. Переможців нагороджували вінками та цінними подарунками.

ПЕРЕВІРТЕ ЗАСВОЄНЕ НА УРОЦІ

ЗНАЮ

• 1. Кого називають «батьком історії»? Що ви про нього знаєте?
• 2. Які давньогрецькі слова, пов’язані з театром, увійшли в сучасну українську мову?

РОЗУМІЮ

• 1. Як було побудовано освіту в Афінах для дітей різного віку?
• 2. Що таке Олімпійські ігри? Яку роль вони відігравали в Стародавній Греції?

ВМІЮ

• Уявіть, що ви побували на Олімпійських іграх у Стародавній Греції. Складіть невелику розповідь «На Олімпійських іграх» за таким планом: а) чому ігри називаються Олімпійськими; б) у яких видах спорту змагались греки; в) хто міг брати участь в Олімпійських іграх.

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

• 1. Уявіть, що вам довелося провести певний час у давньогрецькій школі. Опишіть свої враження. Кого ви там побачили? Які предмети вивчали? Що дізналися нового? Як греки уявляли собі всебічний розвиток людини?
• 2. Висловіть судження про роль театру в житті давніх греків.

ЗВ’ЯЗОК ІЗ СУЧАСНІСТЮ

Чим сучасні Олімпійські ігри відрізняються від давньогрецьких, а що в них спільного? Чи можна вважати, що нині вони слугують справі миру?

Для допитливих!

Розвиток науки в Стародавній Греції