Як стати учасником Nomad

0 Comments

Програма допомоги від держави

Якщо у вас залишилися питання або виникли труднощі при поданні заяви в застосунку, будь ласка, зверніться до служби підтримки.

З питань, пов’язаних з послугою, звертайтеся на урядову гарячу лінію за номером 1545 або через чатботи в месенджерах:

Послуга розроблена Міністерством цифрової трансформації України та Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України за підтримки USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/ TAPAS»

Digital Nomad в Хорватію: як отримати візу

Йокогава Електрик Україна Лтд. може рекомендувати Володимира Гурлова та його команду як надійного юридичного партнера в Україні для іноземного бізнесу.

. висловлюємо Вам свою повагу і вдячність за плідну співпрацю.
. робота у спільних проектах дала змогу пересвідчитись у вашій високій професійній майстерності

Компанія Віталюкс високо цінує результати співпраці з ЮК «Правова допомога», і, грунтуючись на власному досвіді, готова рекомендувати її зацікавленим особам.

Хочемо зазначити, що в особі компанії “Правова допомога” ми знайшли надійного партнера з юридичного обслуговування і можемо рекомендувати її як команду кваліфікованих фахівців

Головний офтальмолог України, Оксана Вітовська, Громадська спілка «Всеукраїнський альянс офтальмологів»

висловлюємо щиру подяку коллективу юридичної компанії «Правова допомога» та особисто Гурлову В. за професіоналізм і цілеспрямованість в роботі.

Президент АСБУ Тедеєв Е.С., Асоціація спортивної боротьби України

Асоціація спортивної боротьби України щиро дякує колективу юридичної компанії “Правова допомога” за взаємовигідне співробітництво.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Браво” висловлює подяку за співпрацю Юридичній компанії “Правова допомога” за якісне та оперативне надання юридичних послуг.

Отримання статусу Digital Nomad у Хорватії – цікава альтернатива для підприємців та фрілансерів, які прагнуть працювати з будь-якого куточка світу. Цей статус не лише відкриває безліч перспективних можливостей, але й створює унікальну можливість жити в країнах ЄС на підставі візи цифрового кочівника.

  • Хто такий цифровий кочівник і як ним стати?
  • Що таке Номад віза?
  • Як подати заявку на отримання візи Digital Nomad?
  • Скільки коштує Digital Nomad віза в Хорватії?

У цій статті ми надамо докладні відповіді на ці питання. Також наші юристи, керуючись власним практичним досвідом, нададуть чіткі вказівки щодо умов, яким потрібно відповідати, та кроків, які необхідно виконати для здобуття статусу “цифровий кочівник”. Крім того, ми розберемо податкові та юридичні аспекти в Хорватії для цифрових номадів, адже ми вже встигли досконало вивчити особливості цієї юрисдикції, допомагаючи впродовж років нашим клієнтам здійснити успішний релокейт бізнесу за кордон. Отже, якщо вам цікава тема отримання візи для фрілансерів, читайте далі.

Хто такий Digital Nomad?

Хто такий Цифровий Номад. Це особа з третьої країни (тобто, що не є резидентом ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії), яка працює для компанії або власного бізнесу, використовуючи комунікаційні технології (мається на увазі, віддалено або дистанційно), та не має реєстрації у Хорватії або не надає послуги роботодавцям в цій країні.

Важливо зазначити, що ця особа не працевлаштована в Хорватії та не має там власного бізнесу, тобто дохід вона отримує в іншій країні. Саме такій особі видається діджитал номад – дозвіл для тимчасового перебування строком до року. Після закінчення цього терміну його не можна продовжити відразу. Повторно можна подати нову заявку на отримання візи цифрового кочівника не раніше ніж через 6 місяців. Далі поговоримо про переваги, котрі дає Digital Nomad.

Переваги візи для цифрових кочівників

Цифрова віза для кочівників в Хорватії відкриває широкий спектр переваг, що робить її привабливим варіантом для віддалених працівників, які бажають оселитися в цій країні. Ось декілька ключових переваг:

  • Можливість проживання в Хорватії до року, працюючи віддалено для компаній, які базуються за межами Хорватії, включаючи власний бізнес.
  • Звільнення від сплати податку на прибуток від компаній, що мають базу за межами Хорватії, що створює додаткові економічні переваги.
  • Вигода від членства Хорватії у Шенгенській зоні, що сприяє легкому пересуванню між країнами для подорожей та туризму.
  • Не високі витрати на життя, порівняно з багатьма іншими європейськими країнами.
  • Відносно низькі вимоги до рівня доходу та візові збори для отримання цифрової візи, що робить процес доступнішим та менш складним.
  • Можливість приєднатися до швидко зростаючої спільноти цифрових номадів в Хорватії, що відкриває можливості для обміну досвідом та співпраці.

Хто може подати заявку на отримання цифрової візи для номадів в Хорватії?

Цифрову візу для номадів в Хорватії може подати будь-хто, хто не є громадянином Європейського Союзу, Європейського Економічного Простору або Швейцарії. Проте, існують певні критерії прийнятності, якім ви повинні відповідати:

  • Доказ віддаленої роботи: Вам потрібно продемонструвати, що ви працюєте або виконуєте завдання для компаній або клієнтів, які базуються за межами Хорватії. Тобто дохід, який ви отримуєте, є легальним. Підтвердженням може бути договір з компанією, оффер, звітність по власному бізнесу тощо. Важливо: цей документ повинен містити інформацію про те, що ви працюєте віддалено;
  • Стабільний щомісячний дохід: Ви повинні мати щомісячний дохід не менше 2300 євро. Крім того, для кожного супроводжуючого вас члена сім’ї, ваш дохід має становити додаткові 90 євро на місяць, звісно, якщо ви приїжджаєте усією родиною. Це потрібно підтвердити, або наявними коштами на рахунку, або рухом коштів по рахунку, який підтверджує, що на місяць сума вашого доходу складає понад 2300 Є.
  • Дійсне медичне страхування: Ви повинні мати поліс медичного страхування на період розгляду документів в Хорватії, бажано не менше ніж на 2-3 місяці.
  • Відсутність судимості: А саме довідка про відсутність інформації про притягнення до кримінальної відповідальності у рідній країні. Довідку про судимість потрібно не “викачати” з ДІІ, а надати оригінал з апостилем та нотаріально завірений переклад.
  • Дійсні проїзні документи: Термін дії вашого паспорта для виїзду за кордон повинен закінчуватись не раніше ніж через рік.

Крім того, вам потрібно мати тимчасову адресу в Хорватії, наприклад, підтверджене бронювання житла або договір оренди з хорватським орендодавцем не менше ніж на 1 рік. Цей документ повинен бути або нотаріально завірений, або ви повинні прийти до поліції з власником житла та оригіналами документів.

Як подати заявку на отримання візи Digital Nomad

Розкажемо на прикладі нашого клієнта, якому ми допомогли отримати цифровий намад:

  1. Перший етап – ми підготували документи: оригінали, копії та необхідні переклади. Всі документи, видані в Україні, апостилювали та переклали. До речі, зауважимо, що в Хорватії приймаються документи англійською мовою.
  2. Подали заявку, у нашому випадку онлайн, і підвантажити під цю онлайн-заявку всі документи. Звичайно, що в процесі перевірки доводиться змінювати деякі документи та надавати додаткові, це звичайний процес в Хорватії.

Звичайно, наші юристи, маючи досвід роботи з представниками органів влади з різних куточків Хорватії, вже точно знають, що та як потрібно зробити для максимального попередження ризиків відмови та повернення документів. Загалом для подання заявки на візу для цифрових номадів в Хорватії можна скористатися різними методами:

  • Заповнити заявку онлайн. Це зручно, адже можливо подати заявку на отримання візи дистанційно, тобто незалежно від вашого місця перебування.
  • Подати заявку в хорватське посольство чи консульство за кордоном.
  • Особисто подати заявку на отримання візи цифрового кочівника в місцевому відділенні поліції в Хорватії.

Для подання заявки на візу Digital Nomad в Хорватії нами було підготовлено наступні документи:

  • Копія закордонного паспорта.
  • Фотографії.
  • Доказ цілі перебування (контракти/трудові відносини на дистанційній роботі).
  • Підтвердження доходів.
  • Виписка з банківських рахунків за останні 3 місяці.
  • Довідка про відсутність судимостей.
  • Адреса тимчасового проживання в Хорватії.
  • Заповнена заявка (онлайн або роздрукована форма).
  • Оплата візового збору.

Якщо документи подавати в поліції, то потрібно бути готовими до того, що приходити прийдеться багато разів і весь процес буде розглядатись повільно – 2-3 місяці, а в деяких випадках і довше. І це зовсім не через те, що ніби хорвати погано ставляться до українців, просто темп життя у них доволі повільний і це нормальний стан для їх роботи.

  1. Наступним етапом була обробка заявки. Статус нашої заявки ми перевіряли онлайн. Також це можна здійснити, зв’язавшись з посольством. Після прийняття позитивного рішення ми отримали відповідний електронний лист. Оскільки подана нами заявка на візу була схвалена, нашому Клієнту було надано дозвіл на тимчасове проживання до 12 місяців.
  2. Ми зареєстрували тимчасову адресу проживання в Хорватії. Це слід зробити протягом 30 днів після отримання схваленої візи або протягом 3 днів після прибуття в Хорватію. Для реєстрації необхідно відвідати найближче до вашого місця проживання поліцейське управління та представити форму Obrazac 8a, а також договір оренди або підтвердження бронювання готелю/AirBnb.
  3. Далі відбулося отримання біометричної картки проживання в поліцейському управлінні.

Скільки коштує віза для цифрових номадів в Хорватії?

Вартість візи для цифрових номадів у Хорватії залежить від того, де ви подаєте заявку та конкретних зборів. Ось докладна інформація про витрати:

Якщо ви подаєте заяву на візу в хорватському посольстві чи консульстві, ви можете оплатити візовий збір та адміністративні збори при подачі заяви:

  • 55,74 євро за тимчасове проживання.
  • 93 євро за візовий збір за довгострокову візу типу D.
  • 41,14 євро за карту проживання.

Якщо ви подаєте заяву для отримання Digital Nomad Visa особисто в місцевій поліції в Хорватії, вам потрібно буде сплатити наступні збори, після затвердження вашої заявки:

  • 46,45 євро за тимчасове проживання.
  • 31,85 євро за біометричну картку проживання.
  • 9,29 євро за адміністративні збори.

Також важливо зазначити, що отримання документа про несудимість може бути зручнішим у вашій країні проживання.

Чи підлягають подвійному оподаткуванню “цифрові кочівники”?

У Хорватії цифрові номади можуть насолоджуватися рядом переваг, що робить цю країну своєрідним “податковим раєм”, Так, заробітна плата або винагороди за незалежну роботу, одержані від нерезидентів Хорватії, не оподатковуються. Однак, щоб скористатися цими податковими перевагами, необхідно не лише фактично бути цифровим номадом, але й отримати відповідний статус на папері. Наприклад, український ФОП-ІТ, який отримує візу цифрового номада в Хорватії, може проживати відповідно до цієї візи та законно сплачувати податки лише в Україні (наприклад, ставка єдиного податку 5%). Інші доходи цифрового номада, не пов’язані з його професійною діяльністю, підлягатимуть оподаткуванню в загальному порядку, включаючи й оподаткування в Хорватії як доходи податкового резидента відповідної країни.

Як бачите, процедура отримання візи цифрового номада в Хорватії досить проста, але водночас вимагає кропіткого відношення до деяких формальностей та підтверджень. Наша компанія готова надати вам всебічну підтримку на всіх етапах цього процесу, починаючи від підготовки необхідних документів і з подальшим супроводом отриманням отримання даного статусу. Крім того, ми готові вам допомогти з відкриттям банківського рахунку за кордоном. Наші експерти зможуть обрати оптимальний варіант з урахуванням вашого фінансового статусу, потреб та цілей.

Зателефонуйте нам сьогодні, щоб дізнатися більше про можливість стати цифровим номадом в Хорватії та насолоджуватися всіма його перевагами. Зверніться до нас за допомогою безплатної багатоканальної лінії за номером 0 800 201 826 або скористайтеся кнопкою “Замовити дзвінок”, щоб запланувати консультацію.

Кто такие «номады» и почему им сегодня завидует все больше людей?

Они не привязываются к месту жительства или работы. Они готовы променять комфорт, стабильность и карьерные перспективы на жизнь в непрерывном движении. Чем дышат, во что верят и как решают бытовые вопросы номады — современные кочевники — знает Лена Сатарова

Готовить статью о номадах мне было просто и сложно одновременно. Просто — потому что я уже три года живу такой жизнью, не задерживаюсь на одном месте дольше шести месяцев, а если повезет, то и трех. Сложно — потому что кочевничество в Украине до сих пор кажется чем-то исключительным и маргинальным. Номадов считают авантюристами, эскапистами, бегущими от проблем. И мне все еще приходится объяснять даже самой себе, что жизнь в движении — не блажь, а норма.

Завидна доля номада в глазах смотрящего на нее через соцсети: пляжи, пальмы, кокосы, философские разговоры в автобусах с таинственными незнакомцами. Сегодня в Таиланде, через неделю в Японии, спустя месяц — на пляжах Калифорнии. Кому бы не хотелось такой жизни? В отличие от эмигранта номад не ищет лучшей судьбы в других странах: карьерных перспектив, ровных дорог или чистого общественного транспорта. Он готов ехать в индийской колымаге в обнимку с курами ради одной-единственной цели — просто ехать. В то же время номад не дауншифтер. Отключить все средства связи и презирать жизнь большого города — не его путь. Хотя бы потому, что в дороге ему придется работать.

Впрочем, первое выпадение номада из привычных условий действительно похоже на побег. Поставив галочку напротив всех пунктов, предусмотренных нормой (садик, школа, университет, приличная работа), кочевник понимает: что-то тут не так. И вроде все хорошо, но не то. Глаза номада, который пока не знает, что он — номад, загораются только во время разговоров о путешествиях. Он еще не пробовал жить иначе, еще не понимает, как обеспечивать себя в новых условиях. Но инстинкт подсказывает: нужно бежать. Купить билет на последние деньги — и будь что будет. Моя история начиналась именно так.

Распробовав кочевую жизнь на вкус, номад понимает — возврата нет. Дело не в том, что ему больше не нужен уголок, куда можно свозить сувениры из экзотических стран. И уж точно не в том, что хочется скрыться от мира, разорвав все прежние связи (напротив, номады — отличные коммуникаторы). Просто ему физически больно дольше нескольких месяцев засиживаться даже в самой уютной берлоге. В постоянной гонке за новыми местами, странами и впечатлениями остается ли у номадов ощущение родины? Основатель блога becomenomad.com Эли Дэвид пишет: религия номада — мир. Кочевник жертвует комфортом, стабильностью и уютом, которые создаются годами, ради съемных квартир, домиков с простеньким интерьером и подушками сомнительной свежести. Абстрактные выражения вроде «Все проходит» или «Мы здесь только гости» обретают для номада практическое значение, поэтому он действительно иначе ощущает свое место в мире.

«Родина там, где мне хорошо. Сегодня она в пятидолларовом хостеле в Камбодже, завтра — в парижском «Мулен Руж». Я отдаю себе отчет, что на моем паспорте украинский герб. Но в целом географические рамки — какой-то социальный архаизм! NASA открывает новые планеты с возможным существованием жизни. О каких клочках в пару километров мы вообще говорим?» — комментирует моя подруга Оксана, на счету которой более 27 стран. «Леса, поля, окна на Фонтанку — они всегда со мной. А так, чтобы скучать. Нет времени на это», — признается еще одна моя подруга, Маша из Санкт-Петербурга, которая познакомила своего сына с кочевой жизнью, едва ему исполнилось. семь месяцев.

И все-таки психолог Дина Носенко предостерегает: «Выгорание от путешествий неизбежно. Если вы живете как номад, вам обязательно нужно найти место, которое станет своего рода базой. Место, где вы можете найти убежище всякий раз, когда захочется перевести дух от скитаний». Такой базой, скорее всего, станет место, где у номада есть прописка и где живут родители. Во-первых, потому, что родителей сложно соблазнить вести кочевнический образ жизни, а навещать их — важно. Во-вторых, потому что лечить зубы и проходить профилактический медосмотр удобнее всего там, где у тебя есть прописка и где даже частная медицина относительно недорогая.

Не пугает номадов и перспектива выпасть из социума. Не потому что они сплошь мизантропы и социофобы, а потому что в современном мире мессенджеров и соцсетей даже захочешь — не выпадешь. «Спасибо фейсбуку, связывающему страны, города и континенты. Я всегда в курсе украинских событий, находясь даже в последней дыре мира. Приезжаю и могу легко поддержать любую светскую беседу. Знаю, что и где открылось, что сегодня обсуждает светский Киев», — смеется Оксана.

Но и здесь есть ложка дегтя. Следить за жизнью близких сквозь скважину социальных сетей — недостаточно, считает психолог Дина Носенко. «Мы социальные животные, и наличие окружения играет одну из решающих ролей в субъективном ощущении благополучия. Социальная изоляция влечет за собой состояние угнетенности».

Со временем номад теряет интерес к новостям с «большой земли», а та в свою очередь теряет интерес к нему. Здесь и происходит перелом, справиться с которым получается не у всех. Может возникнуть острое желание вернуться к прежней жизни, а может измениться сама концепция дружеских отношений.

Оля, которая начала вести жизнь номада два года назад, точно описы- вает это состояние: «Поначалу было тяжело. Оставалось полупервобытное желание быть в группе, представлять ее, защищать. Но со временем понимаешь, что это очень шаткий идеал. Тебя больше нет рядом, но бац! — а никто не умер. Это отрезвляет». Оседлая жизнь предполагает, что с друзьями видишься и созваниваешься несколько раз в неделю, а кочевническая — связи необязательные, не требующие частого подтверждения. Старые друзья постепенно привыкают к новому образу жизни номада, не воспринимая его как блажь или бесконечный отпуск. В то же время у вас появляется все больше новых знакомых из самых разных уголков планеты.

Каким бы свободным от бренности мира ни выглядел номад, ему тоже приходится работать (или жульничать). Самый распространенный его подвид — диджитал-номад, человек, заработок которого зависит от наличия ноутбука и подключения к интернету. Вот неполный список подходящих цифровому кочевнику профессий: программист, диджитал-маркетолог, графический дизайнер, писатель, фотограф, журналист, копирайтер, менеджер проектов, психолог, консультирующий по скайпу, блогер, тревел-гид… Реальная жизнь диджитал-номада выглядит не так романтично, как его инстаграм-страница. Обычно ему приходится работать те же 40 часов в неделю, постоянно переживая, не пропадет ли интернет в самый важный момент. Зато он может рассчитывать не только на достаточный уровень комфорта в путешествиях, но даже на развитие карьеры и минимальное планирование бюджета.

Когда хочется проникнуть в культуру новой страны настолько глубоко, насколько позволено экспату, номад становится волонтером. Только будьте готовы, что в азиатских и южноамериканских странах не вам, а вы сами будете платить за возможность помогать. Так что авантюристов, которые надеются на волонтерство как бесплатное развлечение, ждет разочарование. Лучше уж попробовать свои силы в болливудском кастинге на роль белого человека. Знающие люди уверяют: спрос есть.

Кстати, об авантюристах. Перед тем как первый раз улететь на другой конец континента почти без денег, я встретила одного очень необычного парня. Он убеждал, что с человеком, который доверяет Вселенной, в пути ничего случиться не может. Пространные рассуждения мой загадочный знакомый подкреплял конкретными примерами, как можно перемещаться по миру практически без денег. От идей для просветленных (отдаться дороге и смотреть, куда выведет) до более или менее конкретных лайфхаков: ночевать в храмах (там не могут отказать ни в крове, ни в пище), передвигаться автостопом или зайцем, взять с собой палатку и спальник (в жарких странах спать на улице — обычное дело), активно пользоваться каучсерфингом, просить у местных подработку. Позже я убедилась, что этот парень не одинок в своем способе передвижения. Молодых ребят, доверяющих руль своей жизни невидимому ангелу-хранителю, не так уж и мало. По крайней мере, в Азии.

Еще один распространенный мотив к движению, описанный Элизабет Гилберт в бестселлере «Есть. Молиться. Любить» — духовные поиски. Развитая инфраструктура индуистских ашрамов, буддистских храмов, студий йоги и аюрведы поможет выйти на прямую связь с космосом любому страждущему. Правда, как и везде, исходящие звонки платные: предварительно ознакомьтесь с расценками за курс просветления на официальных сайтах храмов и ашрамов. Если бизнес-подход к духовности для вас неприемлем, загляните дальше третьей страницы гугла — там можно найти варианты мест, где за практику не просят ничего, кроме благотворительного пожертвования

Когда я в первый раз отправлялась в путешествие по Азии, меня не пугало одиночество — я слишком изголодалась по движению и новым впечатлениям. Но спустя некоторое время, пробираясь сквозь Гималайские горы в трясущейся железной банке, до отказа набитой шумными непальскими семьями, я задумалась: кто захочет разделить со мной все это — не как единичное приключение (таких желающих в любом хостеле десятки), а как приключение на всю жизнь?

В путешествиях можно встретить симпатичных парней отовсюду, однако большинство из них — приверженцы необременительных отношений без будущего. Не обязательно one-night stand, но также не «вместе и в горе, и в радости». А мне, при всей любви к свободе, как оказалось, все равно хотелось семью.

Болезненные приступы одиночества — пожалуй, слабое место всех номадов без пары. Когда осознаешь, что изменился сам, но при этом еще не встретил никого, кто разделял бы те же ценности, становится страшно. Не хочется размениваться по мелочам, а где найти того самого — вообще неясно. Только спустя год я осознала, что ничего исключительного в моих страхах нет. Те же чувства испытывает каждая одинокая девушка, какой бы образ жизни она ни вела. Ну разве не забавная мысль — вот сиди я на одном месте почаще, моему мужчине легче было бы меня найти? По закону гармонии, едва я выдохнула и перестала бояться умереть старой девой с бронзовой кожей и крепкими от частой ходьбы икрами, как тот самый тут же появился. Оказалось, год назад он точно так же ехал в непальском автобусе и гадал, какая сумасшедшая захотела бы разделить с ним кочевую долю.