Що означають назви країн світу. Атлас, який розповість де знаходиться “земля лютих людей” і не тільки

Де знайти “вогняну землю” та дракона, яка країна гордо носить звання “землі найчесніших людей” та чому французи – не ті, ким здаються на перший погляд

Ми живемо в час авіаперевезень і глобальних досліджень. Ми вільні бродити по планеті і відкривати для себе нові країни і культури. Але як сприймали світ люди, що жили задого до нас?

Вивчення етимології (походження слів) країн світу дозволяє зрозуміти первинну сутність земель, які люди обрали для життя.

Європа

У Європі досить багато назв сучасних держав сягають корінням до назв племен, які їх колись обживали.

Так, назва Франції походить від союзу германських племен, франків, а їх назва – від старого німецького слова “franka”, що означає “лютий”. Отже, в ті часи згадуючи Францію мали на увазі “землю лютих людей” (the Land of the Fierce).

А от деякі назви свідчать про шляхи, за якими люди відкривали нові землі. Наприклад, Норвегія означає “шлях на північ”, або “північний шлях”, відсилаючись до шляху, по якому вікінги заселяли цю територію.

Україна

На цій карті, Україна буквально перекладається як “земля на краю”. Близька версія була поширена в українській та радянській історіографії: Україну перекладали як “пограничну територію”. Такої думки зокрема дотримувався М. Грушевський. У літописах згадується, що в давнину слово “україна” визначало якусь землю, сторону, край.

За другою версією, що набула поширення у сучасний час, “Україна” має значення “рідний край, країна, земля”.

Африка

Африка відома як колиска цивілізації – місце, з якого бере початок вся людська раса. Назви країн на африканському континенті розкривають історію як корінних народів, так і колонізації земель.

Так, Малаві – держава в східній Африці, в перекладі означає “вогняна земля” (Land of Flames). Така назва пішла від місцевої традиції спалювання висохлої трави для удобрення грунту перед обробітком.

А от Камерун отримав назву завдяки португальському мореплавцеві і досліднику узбережжя Західної Африки Фернана ду По. У 1472-му році він досліджував гирло річки Вурі, якій дав назву Rio dos Camarões – “річка креветок” (River of Prawns), що пізніше трансформувалося в назву держави.

Ще одна африканська країна – Буркіна-Фасо, назва якої в буквальному перекладі означає “землю чесних людей” (Land of Honest Men), виявилася найменш корумпованою на континенті, займаючи в 2018 році 74-те місце з 175 держав.

Азія

Азія займає третю частину загальної площі земної кулі та є найбільш заселеним континентом на планеті. ЇЇ багате різноманіття культури та історії відображається і в назвах її країн.

Наприклад, держави, розташовані на Корейському півострові, прийнято називати Кореями (Північною і Південною відповідно). З 935 по 1392 роки там правила династія Корьо, що врешті і стало похідним для назв держав. “Корьо” можна перекласти як “високий і красивий” (High and Beautiful).

До речі, з назв деяких країн можна одразу ж зрозуміти їхнє географічне положення. Зокрема, назва Іраку відсилає до його розташування в верхів’ях річок Тигру і Євфрату, воно походить від арабського “al-‘irāq”, що в перекладі означає “у води” (Beside The Water).

А найкрутішою з буквальних назв країн, на думку авторів, можна назвати “землю громового дракона” (The Land of the Thunder Dragon) – історична назва Бутану.

Північна Америка

Північноамериканські назви країн розповідають історію європейської колонізації. Сама назва “Америка” може походити від імені італійського дослідника Амеріго Веспуччі, який ймовірно був першим, хто зрозумів, що цей континент є окремим масивом, а не східним узбережжям Азії.

Автори зазначають, що серед вчених і дослідників не завжди існує єдина точка зору про походження тих чи інших назв; в таких випадках для роботи бралася за основу лише одна з версій.

Наприклад, Мексика, колонізована Іспанією, за версією, покладеною в основу карти, є спрощеним перекладом на іспанську з мови науатль назви столиці ацтеків – місця, де розташовувалася “пуповина Місяця” (In the Navel of the Moon).

Втім, існують і інші версії походження даної назви: зокрема, від імені ацтекського бога Мексітлі. Згідно з однією з легенд, Мексітлі – це таємне ім’я бога війни Уїцилопочтлі, а слово “Мексика” означає “земля Мексітлі”. Мексикою спочатку називалося лише місто, потім провінція у складі Нової Іспанії, а з XIX століття назву отримала і країна, яка здобула незалежність.

Південна Америка

На цьому континенті – одна з найрізноманітніших екосистем на планеті. Тут багато води, а по території протікає одна з найбільших річок світу – Амазонка. Саме тому тут назви багатьох країн пов’язані з водою.

Наприклад, назва держави Гайана походить від мови корінних індіанців, які населяли цю територію, і означає “земля великої води” (Land of Many Waters): в країні багато річок, озер, водоспадів, найбільший з яких – водоспад Кайетур – в 5 разів вище Ніагарського.

А сусідня Венесуела названа “Маленької Венецією” (Little Venice) в честь розташованого на каналах європейського міста Венеції.

Через території трьох держав Південної Америки проходить екватор, що знайшло відображення в назві одного з них – Еквадору. Іспанською екватор так і буде – “ecuador”.

Австралія та Океанія

Нехай це й найменш населена частина світу, але тутешні різноманітні ландшафти – від тропічного лісу до вулканів та пасовищ захоплювали людей протягом століть. Це позначилося і на назвах. Наприклад, вухо приваблює назва Науру, що дослівно перекладається як “я йду на пляж” (I Go to The Beach).

Ще греки, припускаючи існування невідомих в той час земель в Південній півкулі, почали вживати назву “невідома південна земля” (Terra Australis Incognita). А згідно полінезійської і, зокрема, самоанської міфології, ці землі і взагалі породили весь Всесвіт: власне Самоа перекладається як “священний центр” (Sacred Centre) – місце, де місцевий бог Тагалоалагі створив світ.

Полісся: історія та карта, природа, туризм, фото і культура Полісся

ПОЛІСЬКІ ГІДРОНІМИ, ТОПОНІМІКА ПОЛІССЯ: походження слова, назви річки чи озера.

Дніпровський басейн охоплює водостоки всіх житомирських річок. Найважливіша водна артерія України Дніпро має дві назви: слов’янську — Славутич та іранську — Дніпро. В основі назви Дніпро лежать іранська (скіфська) форма “дану”, що означає “ріка” (той же корінь ми зустрічаємо в словах “Дністер” і “Дон”).

Однією з найдавніших слов’янських назв є гідронім Словечна (Славечна, Славешна). Він має те ж саме походження , що і слов’янська назва Дніпра—Славутич. Праслов’янський корінь слав-, слов- означає “текти”. Отже, назви древлянської річки, що витікає з джерел у долині Овруцько – Словечанського кряжу і несе свої води через луки, болота і ліси до Прип’яті, вже 2 000 років.

Древлянська річка Уборть, яка тече по території Житомирської області України та Гомельської області Білорусі, одержала назву від старожитнього слов’янського слова “борть” (дупло для бджіл, видовбане у стовбурі дерева).

Річка Тетерів, на берегах якої розташовані міста Житомир, Коростишів, Радомишль, одна з найбільших у Житомирській області, права притока Дніпра довжиною 385 кілометрів, також носить стародавню слов’янську назву. Найбільш вірогідним здається вченим ототожнення цього гідроніма з назвою птаха тетерева [тетерук].

Річка Унава та Унеча мають назви, які можна віднести ще до праєвропейського гідромічного шару. Однокореневі назви річок зустрічаються і в Польщі, й у Боснії, і в Литві та Латвії.

На території Житомирської області, поблизу села Яроповичів, починається велика права притока Славутича – річка Ірпінь. Як усі південно-житомирські річки, вона має багато ставків. Назва цієї річки дуже цікава. Вона зберігає давне слов’янське слово, нині вже втрачене слов’янськими мовами. На думку відомого польського славіста К. Мошинського, Ірпінь (давня форма Рпень) у своїй власній назві донесла до нащадків праслов’янське слово “рпа, рупа”, яке означало “яма”.

Дуже важлива водна артерія Житомирщини — річка Случ. Довжина її 451 км. Вона бере свій початок на Волинсько-Подільській височині, протікає Поліською низовиною і на північ від міста Сарни впадає в Горинь. На мальовничих берегах річки Случ розташоване місто Новоград – Волинський. На північ від Городниці її води плинуть через дивні краєвиди, неповторні за своєю красою. Питання про походження назви Случ остаточно не розв’язано. Річ у тім, що Прип’ять має кілька приток, переважно з лівого берега, які носять таку саму назву. Через це останнім часом з’явилася гіпотеза про її балтійське походження. Але більшість учених схиляються до думки, що річці дали назву слов’яни. Її пов’язують або зі словом “слукий”, що означало “кривий”, або із “слути”, яке так само, як і слав-, слов-, означало “текти”.

На древній слов’янський характер поліської гідронімії вказують і такі назви річок , походження яких має суто поліський характер. Цих слів інші слов’яни не знають, вони вживаються тільки в нас. Багато поліських річок – болотниць – починається з боліт, і місцеві болотні назви стали власними назвами річок. Так, драговина називається “чаква”, і річка, що витікає з неї, теж носить таку назву: драговина називається “здвиж”, і річка має таку ж назву; на трясовину кажуть “стубл”, і річка є Стубла; з драговинного болота, яке позначається назвою “стуга”, витікає річка Стугна; в болоті — “морочні” бере початок тиха річечка Морочна; широкі простори болота, або здвиги, живлять водою праву притоку Прип’яті Ствигу. Такі назви річок як Топило, Плав, Гнилуша, мають прозору семантику. Але іноді ми зустрічаємося зі зрозумілим словом та не можемо вияснити, чому воно покладено в основу річкової назви. Відзначені діалектизми з погляду системи поліських говорів теж мають своє поясненим. “Стубла”, наприклад, — це те саме, що й “стебло”, тобто видовбаний стовбур для води, “морочня” того ж походження, що й поліське діалектне слово “мереча” (або хмереча, хмареча, хамереча), яке означає хащі, непроханий ліс, “чаква” (або в районі Малина ще кажуть “чваковина”) вказує на чвакання болота під йогами.

Назви річок нерідко визначаються тим фактором, що витоки починаються не з боліт, а з джерел. Тож, коли їхати з Коростеня на Овруч, перед Ігнатполем дорога проходить через мальовничу лісову річку Жерев. Її назва становить собою форму чоловічого роду від іменника “жерело” (джерело). У деяких поліських селах джерело називаються “жерел”, а фонетична форма Жерев утворилася так само, як українське дієслово “брав” із давнього „брал”. Джерельного “походження” і назва лівої притоки Тетерева — ріка Вирва.

А що означає назва Повч? З яким словом пов’язати Жолонь? Що за смисл закладений в основі таких гідронімів, як Церем, Цвіля, Перга та інші? Чи “пов’язана” Уж із вужем, коли її ліва притока називається Ушиця, а місто на її берегах — не Ужомир, а Ушомир?

Тут ми підходимо до одного дуже цікавого факту в історії нашого краю. Тисячу років тому, аж до перших сторіч нашого тисячоліття, на берегах Прип’яті і навіть південніше, тобто і на території Житомирської області, поряд зі слов’янами жили балтійські племена , з яких потім утворилися такі народи, як литовці, латиші і пруські племена. Слов’яни рушили на північ, але балтійське населення Верхнього Подніпров’я не відступило на північний захід, а було поступово асимільоване. Звичайні балтійські назви відмерли, а власні, особливо річок, озер, боліт, виявили надзвичайну стійкість і дожили до нашого часу. Через це багато незрозумілих з точки зору наших мов гідронімів можуть стати, прозорими, якщо на них подивитися крізь призму сучасних балтійських мов — литовської, латиської і відмерлої пруської.

Так, порівняно невелика річка Ірша пов’язується в нашій свідомості з гірничо-збагачувальним титановидобувним комбінатом в Іршанську і паперового фабрикою в Малині, яка випускає унікальний чотиримікронний папір. Було б цікаво знати, що означає її назва? Учені припускають, що слово Ірша пов’язане з верхньодніпровським гідронімом Орша, який у свою чергу виводиться з литовського слова “русеті” [rusėti] (повільно текти).

На річці Уж розташувалося старовинне місто Коростень , давня столиця древлянського краю. Її гранітні береги настільки мальовничі, що не могли не полонити серця наших предків. Ольжині купальні, села Іскорость і Немирівка ніби зберігають свіжість історичного факту, пов’язаного з боротьбою свободолюбних древлян із київським князем Ігорем і трагічною загибеллю поліського міста. Зрозумілий наш інтерес до того, як утворилася назва Уж . Здасться, тут нема нічого особливо — течія річки звивається і поміж камінням, як тіло плазуна, от і назвали річку Уж. Насправді коростенська річка носить не тваринну, а дендрологічну назву. Ми вже звертали увагу на те, що між назвами Уж, з одного боку, і Ушиця, Ушомир, – з другого, спостерігається фонетична суперечність. У чому тут справа? Виявляється, що Уж — це вторинна назва. Нам доводилося чути в селі Христинівці коло Народичів, що ця річка насправді називається Уша. Уш, Уша, Ус, Уса — дуже поширені назви річок у басейні Прип’яті, особливо з лівого берега, де зустрічається багато балтійських назв. Уосіс [uosis] — це литовська назва ясеня, вона і принесла ім’я коростенській річці.

В Овруцькому районі починається невелика річечка Верпа, і село коло її витоку має однойменну назву. Річка названа древніми балтами. Верпетас [verpetas] у сучасній литовській мові означає вир, водоверть. Балтійськими вважаються Цмолка (притока Случі, від балтійської назви джмеля), Вересня (литовське вяреме — витік), Жолонь коло Овруча (литовське “жоле” [žolė] — трава) і очевидно, Норинь та інші. У частині цих назв прямого значення вже не можна встановити. Ми здогадуємося про їхнє балтійське походження по тому, що однокореневі назви річок поширені на сучасній території Латвії та Литви (це Перга, Повч, Повчанка, Нересна, Митва, Лемня, Церем, Лоша та інші).

Крім того, на Житомирщині є такі гідроніми, походження яких не розкрите. Так, учені не можуть нічого сказати про назву відомої кожному житомирянину Гуйви.

(Джерело – стаття М. НИКОНЧУКА від 12.06.1978р. за передруком )
—

Чтобы получить информацию по-русски, ищите – происхождение названия , слова, имени реки Центрального Полесья, гидронимы, топоминика Полесья.
To get more information in English please ask or google for – origin of the rivers’ names in Central Polissia, hydronyms.
Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – upių ir ežerų vardų kilmė, pavadinimų kilmės , baltiški vardai, žodžiai Ukrainos Polesėje, hidronimai.
Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце – паходжанне назвы , словы, імя ракі Цэнтральнага Палесся, гідронімы.
Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – pochodzenie nazwy, słowa, nazwa rzeki na Polesiu , hydronimy.