Свято осені в школі сценарій

0 Comments

Сценарій “Свято осені” в початковій школі

О. Відгадайте загадку, тоді дізнаєтесь, хто мій син.

Роздає він всім гостинці:

Груші, яблука в торбинці,

Бараболю у мішку,

А капусту у візку.

Та це ж осінній урожай!

Звозить вересень в комори

кавуни і помідори.

Спілих яблук, груш і слив

Цілі гори натрусив.

І вантажать гарбузи на машини і вози.

Йде до гаю, де гриби виростають щодоби.

На чолі іскриться піт –

сто турбот і сто робіт.

Нумо, дружно всі, малята,

Урожай збирать багатий.

Урожай.

Я – Урожай добірний!

Багатий, щедрий, вірний.

Хто глядів мене все літо,

Той зимує смачно, сито.

Щастя й радості вашій господі.

Кажуть, виріс я тут, на городі.

Кажуть, виріс я тут, у саду,

Та господаря я не знайду.

Піду, піду садом, городом,

Привітаюся я з усім родом.

Люди добре працювали,

Все вродило тут на славу:

Морква, ріпа, бурячок

І цибуля, й часничок.

Огірочка між капусти

А поглянути назад – помідорів цілий ряд.

Я добравсь до вас, як міг –

Огірок із грядки –

З святом я вітаю всіх!

Добрий день, малятка!

А я , друзі, помідор

Круглий із городу,

У червонім каптані –

Гляньте всі на вроду.

Капустина я зелена,

Хоч і сто одежин в мене –

Кожен знає, що морквиця

На городі – мов цариця.

Коси довгі, кучеряві,

Та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і вітамінна,

І не гірша апельсина.

Той, хто моркву поважає,

До ста років доживає.

Ой, розхвалилася, дивіться!

Ти не схожа на царицю.

Я від тебе красивіший:

Червоніший і товстіший.

Український борщ чудовий

По усіх краях відомий.

У борщі я головний,

Борщ без мене не смачний.

Ти, буряк, помовч, помовч.

І з капусти варять борщ.

А з капусти пиріжки

Найсмачніші в світі!

Їх смакують залюбки

І дорослі й діти.

Тихо, тихо, капустино,

І дорослий, і дитина

Знає, що я, цибулина,

Всім завжди потрібна людям

Як приправа в кожнім блюді.

А зелені огірочки

Всі смакують залюбки.

Нас шанують не даремно:

Дух наш свіжий і приємний,

На канапці і в салаті

Ми і в будень, і на святі.

Що ж то огірок – вода.

Як немає – не біда.

Помідор смачний, кругленький,

Має щічки червоненькі.

До смаку я в кожній страві,

Роблять соки і приправи.

Соус, борщик і салат

Люди з радістю їдять.

Не сваріться, любі, годі!

Я найстарший на городі.

Я- великий і бокастий,

Жовтогрудий і смугастий.

Я – чудовий дар осінній,

З гарним і смачним насінням.

Хто їсть кашу гарбузову –

Буде сильним і здоровим.

Пісня «Збирай урожай»

Хліборобів славили завжди

Щирими словами і піснями.

То ж покличем дружно коровай,

Щоб у залі святкував він з нами.

Всі: Короваю, короваю, ми тебе чекаєм!

Честь і слава хліборобам,

що живуть в моїм селі.

Хлібороби хліб нам роблять –

Знайте й ви по це, малі.

На руках у них буває

Пил, земля – та це дарма.

Кожен скаже, кожен знає:

Кращих рук, як ці – нема.

А їсте ви паляниці,

калачі смачні їсте, –

не забудьте уклонитись

хліборобові за це.

Восени, коли урожай зібрано, його везли на ярмарок. Чого тут тільки не було: помідори і яблука, часник і цибуля, кавуни і гарбузи.

Подивіться, люди добрі,

тягнуться степи за обрій,

а дорогами, стежками

з ближніх сіл з торбами

і ідуть, і їдуть славні трударі,

гончарі і хлібороби, пекарі і садоводи

Гей, народ збирається –

Увага! Увага! Спішіть-поспішайте.

Господарі й гості, глядіть не минайте!

На ярмарок прошу – гуртом, поодинці,

Чекають на вас тут чудові гостинці.

На ярмарку нашім веселім, багатім

є чим дивуватись і є що придбати.

Тут щедрі дарунки із саду й городу,

Тут пісні і жарти усім в нагороду.

Всі, хто має, продавайте!

Всі, хто хоче, тут купляйте!

Ой підходьте всі до нас –

гарні стрічки є для вас.

прямо з печі, прямо з жару,

то візьміть собі хоч пару.

А ось гарні рушники.

Я сама їх вишивала.

Сонечко та квіти я у них вплітала.

Всім знайдеться що купить,

якщо буде чим платить.

Навіть купиш ананас,

Якщо гроші є у вас.

Купуйте калину – червоні корали

Ці кетяги сонце і небо ввібрали.

Напоїть матуся калиновим чаєм –

Недугу ураз, як рукою знімає.

Пісня „Ой у лузі калина”

Купуйте, купуйте усі бараболю,

варіть її, смажте із сіллю й без солі.

Сто страв господиня з картоплі зготує, картопля, як хліб – вона всіх нагодує.

Ця морква під сонечком щедрим зростала,

земелька водою її напувала.

Тому ця морквинка така соковита,

Морквяного соку вам треба попити.

Хто гострого хоче – часник хай придбає

Він всякі мікроби вогнем випікає.

Лоточків із яблуками не минайте,

які до смаку вам, такі вибирайте.

Сортів тут багато, усі вони різні:

Ось яблука ранні, ось яблука пізні.

Купуйте, дивуйтеся, та не баріться.

Краса тут яка, підійдіть, подивіться.

Наше свято закінчується.

Ми бажаємо вам, щоб завжди на ваших столах був достаток.

Щоб було що продавати,

щоб було що купувати.

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті все як слід,

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід.

На доброму ярмарку ми побували,

одні продавали, другі купували,

співали, сміялися ще й жартували.

А зараз запрошуємо всіх гостей на наш ярмарок. В нас є багато смачненького. Купуйте та смакуйте на здоров’я!

Чари осені
Свято осені

Мета: привернути увагу дітей до краси осені у рідному краї, ознайомити з українськими народними традиціями та побутом. Розвивати вміння спостерігати, виконувати нескладну роботу по дому. Виховувати гостинність, щедрість та щирість.

Дійові особи: Осінь, осінні місяці: Вересень, Жовтень, Листопад, Дід, Баба, онуки.

Овочі: Буряк, Картопля, Морква, Квасоля, Соняшник, Огірок.

Діти одягнуті у костюми героїв, що їх грають.

На сцені декорації української хати, тин, на якому висять глечики. Біля тину «росте» калина. Збоку сцени довгий стіл, покритий скатертиною. Зала прикрашена осіннім листям, квітами.

Виходить Осінь з букетом осінніх квітів і читає вірш.

Я — Осінь. Пора надзвичайно чарівна.
У барвах казкових ліси і поля.
Я тут господиня, я Осінь — царівна.
В моїм володінні земля.
Три місяці маю собі на підмогу
Це Вересень, Жовтень — мої трударі.
Листопад завершує нашу дорогу
І зменшує сонця вгорі.
І довшає нічка, стає холодніше.
Пора прощавання скоро прийде.
Заплачуть дощі все частіше й частіше,
І чарів не стане ніде.
Покличу-но я місяців я на розмову —
Зустрітись пора нам прийшла.
Роботу вони всі зробили чудову
За кожного рада була.
Їм разом зустрітися не випадало,
В роботі спливали всі дні.
Було в них завдань і роботи чимало,
І час пролітав, як пісні.
Тому я сьогодні всіх запрошую в казку.

Осінь під музику кружляє, розсипає осінні квіти навколо себе і кличе місяців. Вони заходять з різних боків, кожен у характерному костюмі, з підносами, на яких притаманні їм овочі та фрукти. У цей час виглядає з вікна хатки Баба. Дивується, вибігає на поріг і сплескує руками.

Баба . Ой лишенько, а що ж то таке? Невже це і справді Осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди-но сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив!

Дід . А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!

Баба . А глянь! Бачиш? Справжня Осінь завітала і місяці осінні з нею! Ось поглянь, вони ще в мареві такому стоять.

Дід . А й справді, ти подумай. Дійсно, зроду-віку такого ще не було! То чого ж ти з порожніми руками стоїш? Бігом до хати!

Баба . А й справді? Я аж розгубилася. Таке диво! Таке диво!

Дід . А ти що, не знаєш, як гостей зустрічати? Ти ж хліба з нового врожаю вранці напекла, то бери рушника найкращого, що взимку вишила, клади хліб на рушник, та й підемо Осінь зустрічати. Таких гостей ще ніхто не приймав у своїй господі. Бачиш, як воно буває, готувалися внуків зустрічати, а тут Осінь з місяцями прийшла. Все наче у казці.

Дід і Баба заходять в хату і повертаються з хлібом на рушнику.

Добридень! Добрий день вам, люди.
Ви — наші мудрі трударі
Нехай вам завжди добре буде
І мирне сонце угорі!

Добридень, Осене чарівна!
І місяці-трудівники.
Ти на Землі тепер царівна,
І буде так у всі віки.

Запрошуємо до господи,
Щоб з нами хліб цей розділити.
Щоб ситі всі були народи,
Щоб з усіма у мирі жити!

Простягають Осені хліб на рушникові. Вона бере шматочок, куштує і тоді передає хліб Вересню, а він Жовтню.

Ми за запрошення вам дякуєм сердечно,
За хліб пахучий і сердець тепло.

Ми піднесем дари природи, безперечно,
Щоб радісно і з нами вам було.

Дарую я вам кетяги калини,
Якраз достигли у холодні дні.
Калина ж наша — символ України,
Про неї у народі є пісні.

Передає Дідові дарунки і бере у Жовтня хліб, відламує і кладе на стіл. Всі сідають за стіл і слухають пісню.

Діти виконують пісню про кашу

Баба . Ой, я така рада бачити тебе, Осене, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зійшлися, як таке трапилося?

Осінь . Це я Вас хотіла здивувати і місяцям та людям дати хвилинку перепочити. Адже всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу — підготувались до зими. Ото й розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!

Потрудився я в садочку, в городах та в полі.
Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі,
Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи,
Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

Ну, а я все, що лишилось довше достигати —
Це капуста головаста і гарбуз пузатий.
Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,
Щоб були всі люди ситі та були здорові.

Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.
Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.
У городах та садочках приберу красиво,
Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.

Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,
І на зиму огірочків наконсервувати.
Наварила я варення, повидла й компоту.
Не присіла й на хвилинку, бо мала роботу.

У коморі вже борошно з ново́го врожа́ю,
І картопля, й городини я доволі маю.
Для корівки, свиней, коней є корми і сіно.
Потрудились ми, як кажуть, гарно, на відмінно!

Це мені приємно чути, значить все готово.
До зими підготувались ми усі чудово.
Тож нехай лунає пісня і летить крилато.
Потрудились всі на славу, зробим собі свято.
Тож тепер якусь годинку можна відпочити,
Із онуками малими трішки посидіти.

Діти виконують пісню про осінь.

Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.

Заходьте, онучки, до столу сідайте,
Та Осінь-царівну усі привітайте.
Це Осінь і місяці в гості прийшли,
А скільки дарунків вони принесли!

Показує на стіл.

Онуки . Добрий день!

Усі разом . Добрий день!

А я й не знав, що це можливо,
Що Осінь — це царівна.
Це справді, бабцю, дивне-диво
Чи казочка чарівна!

А що, хіба таке буває?
Скажіть мені, дідусю.
Що Осінь є — я точно знаю,
Та все-таки боюся.

А я щаслива, що прийшла у казку.
Про це давно я марила у снах.
Спасибі, Осене, за радість і за ласку,
Що ми живемо в чарівних казках.

За ніжні барви й срібні павутини,
За шелест листя й звуки чарівні
Краса така потрібна для людини,
А ще сумні та радісні пісні.

І я радію зустрічі з тобою,
І місяцям я вдячна, що прийшли.
Все барвою покрилось золотою,
А в небі білі хмарки попливли.

Спасибі, Осене, що в гості завітала,
І місяцям осіннім вдячна я.
Цієї зустрічі давно я дожидала.
Й родина задоволена моя.

Я рада, діти, що зустрілась з вами,
Ви осінь любите, як казку чарівну
Ще славите мене і віршами, й піснями,
Й малюєте картину не одну.
Тому і я створила гарну казку,
Красою й барвами порадувала вас.
Тож заспівайте, діточки, будь ласка,
У цей святковий неповторний час.

Діти виконують пісню про осінь.

Осінь . Мені казали, що діти добре знають осінні прикмети та свята. Розкажіть усе, що знаєте. Мені завжди було цікаво, чи правильно люди про мене думають чи ні.

Діти . Добре, ми розкажемо. Але ми ще й вірші тобі продекламуємо, і пісень проспіваємо, і пограємось, та потанцюємо, бо ж сьогодні свято!

1 онук . У період Першої Пречистої збирають в Україні яблука і груші. А ще кажуть: «На Пречисту стає дівка речиста», тобто починає багато говорити, бо поменшало роботи.

2 онук . Восени є свято «Головосіка». Це свято Усічення голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана. У цей день не ріжуть нічого ножем, навіть хліб ламають, нічого не рубають сокирою і не ріжуть пилкою.

3 онук . У вересні ще є велике свято Друга Пречиста — свято Різдва Пресвятої Богородиці. І прикмета в народі така: «Друга Пречиста дощем поливає».

4 онук . У кінці вересня є свято «Здвиження» — Чесного і Животворного Хреста Господнього. Кажуть люди: «На Здвиження земля движеться ближче до зими». Від цього дня стає холодніше, і птиці летять у вирій. На Здвиження небезпечно ходити в ліс, бо в цей день гадюки залягають у велике кубло спати. І дуже небезпечно зустріти хоч одну змію.

5 онук . А 14 жовтня — Свята Покрова. На Запоріжжі козаки вважали Святу Покрову своєю заступницею. А господарі придивлялись: якщо вітер у цей день буде з півночі, то зима буде холодною, а якщо вітер з півдня, то — теплою.

6 онук . Восьмого листопада — день Святого Дмитра. Дмитро вже приносить зиму. До цього дня дівчат сватали і відбувалися весілля. У народі казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра, хоч комин витри». Це тому, що вона до цього часу перебирала женихами, а після Дмитра, уже не сватали дівчат.

Осінь . Чудово! Ви так багато знаєте. А це означає, що ви любите свою Україну, знаєте її історію і народну мудрість. Ви мені ще обіцяли вірші розказати та пісень заспівати.

Діти . Так, ми це зробимо!

Пора осіння тиха й чарівна.
Земля вночі туманами сповита.
Вдень лине тихо музика сумна
На павутинні бабиного літа.
Й пливе між листям кольоровий сум,
Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.
В сухому листячку сховавсь од вітру шум,
І холодок проймає гордовитий.
Палітра осені яскрава ще й жива,
Жоржини кольорові серце гріють.
Та вранці паморозь травичку покрива,
І від морозу квіточки сивіють.
Рослинний світ потроху завмира,
Тускніє барв рясне палахкотіння.
Тому й тужлива осені пора,
Бо світ піде зимі у володіння.

Діти виконують пісню про осінь.

Відлетіли пташки́, відлетіли
У далекі і теплі краї.
Нам порожні гніздечка лишили
Й пісеньки всі найкращі свої.
Ті пісні в наших думах тісняться,
І в серцях ніжно-ніжно бринять.
Журавлі і лелеки нам сняться,
Й ластівки, що у небі дзвенять.
А тепер в небі тихо так стало,
Й вітерець не шелесне ніде.
У природі так літечка мало.
В рідний край знову осінь іде.

Затужило за сонечком небо,
Потускніли усі кольори.
Ой, не треба дощити, не треба,
Хай ще сонце сміється згори.
Хай тепло нам дарує і ласку,
Й диво-фарби усіх кольорів.
Прошепоче осінню нам казку
В пишних кронах могутніх дубів.
Хай заграють цимбали й валторни
В жовтих кленах, в берізках, в гаю.
Осінь, осінь. Така неповторна
І чарівна у ріднім краю.

Баба . Ой, я так заслухалась вашими піснями та віршами, що й забула пригостити усіх. А то гості сидять за порожнім столом. Люди добрі, де таке бачено?

Дід . Та чого ти? Ми зараз тобі допоможемо! Ми ж каші гарбузової наварили. Діти її так люблять. Правда, онучата?

Діти . Правда. Ми хочемо ще вінегрету, дідусю. Він такий смачненький.

Дід . То в чому справа? Зараз і приготуємо, чи не так?

Осінь . Чи знаєте, які овочі треба для цієї страви?

Діти . Звичайно! Буряк, морква, картопля, огірки, квасоля. А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.

Осінь . Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем. Зараз ми викличемо всі ці овочі і все буде зроблено! Вони не тільки самі прийдуть, а й розкажуть багато цікавого про себе. Готові?

Осінь . Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!

І хто кликав мене, буряка, хто гукав?
Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.
А сорок століть — це багато чи ні?
Йти відстань яку довелося мені!
Та я за цей час став красивий, смачний,
І вигляд у мене чудовий який!
З такого собі бур’янця я проріс,
Та користь велику всім людям приніс.
Тепер кормовий я, столовий, іскровий,
Червоний, оранжевий, білий — чудовий!
Тепер мене люди у їжу вживають,
Тварини мене залюбки споживають.
Усі на планеті буряк нині сіють,
Бо й цукор із мене варити уміють.
А ви що хотіли із мене зробити?
Засмажити, втерти чи, може, зварити?

Буряк дає Бабі мисочку з порізаними звареними бурячками і сідає.

Осінь . Картопелько, виходь!

Картопелька я! А без мене ніяк!
Ні борщик не звариш, ні супчику, так?
Мене люди в їжу щоденно вживають,
Ще й хлібчиком другим мене називають!
А скільки вже страв з мене вміють зробити:
Підсмажити в маслі, спекти і зварити,
Вареники ще, галушки і млинці,
А ще картопляні смачні дерунці.
В Європу з Америки я завітала.
Не так вже й давно мене люди пізнали.
Спочатку не знали, ну як мене їсти?
Чи з цукром вживати, чи з маком погризти?
А потім, як солі додали лиш трішки,
Мене не замінить ні мед, ні горішки,
Навчились мене і пекти, і варити,
Й не можуть без мене і дня вже прожити!

Картопля дає онукам мисочку з порізаною вареною картопелькою, а сама сідає.

Осінь . Моркво, тепер твоя черга!

Морква я! Живу в коморі,
А коса моя надворі.
Овоч я — культура цінна
І поживна, й вітамінна!
Плід м’ясистий і тверденький,
Візьмеш в рот — він солоденький.
Вітамінів є доволі,
Каротин, заліза солі.
Той, хто моркву полюбляє,
Завжди зір чудовий має.
Бур’яном росла колись,
А тепер от, подивись!
Королевою я стала
Й до смаку усім припала.
Я тепер у кожній страві,
У салатах, у приправі,
Сік солодкий з мене п’ють,
Смажать, варять, ріжуть, труть.
Я ще морква й лікувальна,
Скажем просто — ідеальна!

Кладе на стіл мисочку з вареною і порізаною морквою, сама сідає.

Осінь . Квасолю просимо до нас!

Ми — дрібненькі квасолини
Із бобової родини.
У тісних стручках живемо
Й цінність у собі несемо.
Кольорові від природи,
Є білки в нас, вуглеводи,
Каротин і вітаміни.
Ми корисні для людини.
Навіть жир є у квасолі.
Вам цього уже доволі?
Ми колись росли в теплі,
А тепер — по всій Землі!
Дуже різні ми буваєм,
Понад двісті видів маєм.
Хоч маленькі ми і дрібні,
Але людям всім потрібні.
Ми у борщиках, в супах,
У салатах, в пиріжках.
На обід і пополудні —
Кожен день у свято й будні.
Ось які ми квасолини
Із бобової родини!

Він дає дідові мисочку з вареною квасолею і сідає.

Осінь . Огірочку, заходь і ти до нас!

Огірочок зелененький!
Я смачніший, як маленький.
У мені всього доволі:
Цукор, мінеральні солі,
Вітаміни B (бе) і D (де),
Кращого нема ніде!
Мене солять, консервують
І на зиму маринують.
Свіжий я — найкращий все ж.
Люблять всі мене без меж!
І вирощують повсюди —
Полюбили мене люди!
Хоч я з Індії пішов,
Та повагу скрізь знайшов.

Кладе на стіл мисочку з порізаними огірками і сідає.

Осінь . Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійки. Вінегрет з олією смакує краще. Соняшнику, ходи і ти до нас!

Я — соняшник. Швиденько виростаю.
До метрів двох за літо досягаю.
Ще корінь метрів три, листочки черешкові,
А квіти, ніби сонечка — чудові!
Культура пречудова я, олійна!
Корисна для людей, надійна.
Олію із насіння виробляють,
З лузги насіння — спирт і дріжджі мають.
Макуха для тварин потрібна-ясно?
А попіл із стебла — це добриво прекрасне!
А з кошиків квіткових є пектин.
Дає багато соняшник один.
А ще потрібний людям я весь час
Для виробництва лаків і пластмас.
Куди не глянь — корисна я рослина,
Тому і сіє соняшник людина.
Там, де тепліше й сонечка багато,
Ця квітка сонячна росте собі завзято.
Й салатику без мене не буває.
Смачну олійку я в собі ховаю!

Дає пляшку з олією, сам сідає.

Діти всі овочі пересипають у велику миску, перемішують, поливають олією, солять. Усіх запрошують до столу. Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл.

Частуйтеся, добрі люди,
Хай у нас все добре буде,
Їжте всі салат і кашу
І любіть родину нашу.

Усі пригощаються, куштують вінегрет, кашу, кладуть ложки на серветки і виходять з-за столу.

Осінь . Дякуємо вам за добру гостину. Нам час іти в дорогу, бо ще роботи багато у мене і у моїх місяців. Дякуємо щиро.

Дід . Ставайте всі у хоровод, потанцюємо разом та й проведемо нашу казку додому. На всіх нас ще робота чекає, тому казка довгою не буває.

Усі співають пісню на мотив «Галя по садочку ходила» і танцюють.

Осінь по довкіллю ходила.
Золоті листочки губила.
Ними все навкруг прикрашала,
Землю до зими готувала.
У довкіллі стало красиво,
Чарувало всіх дивне диво.

Осінь все довкіл фарбувала,
Казку чарівну дарувала.
З неба тепле сонце світило
На осінню казку дивилось.
І красі земній дивувалось,
В казку цю й саме закохалось.

4149 6293 5206 2541

Красоткіна Надія Григорівна

Свято осені в початковій школі. Сценарій

На цьому пізнавальному позакласному заході діти знайомляться з прикметами осені, прислів’ями та приказками про осінь, читають гарні вірші про осінь.

Свято осені в початковій школі «Осінь – славна пора»

Діти під музику заходять в клас.

Провідний. Хлопці, зараз я загадаю вам загадки, а ви спробуйте їх відгадати. Слухайте.

Порожні поля, мокне земля,

День убуває. Коли це буває?

Діти. Восени.

Провідний.

Несе вона нам урожай,

Поля знову засіває,

Птахів на південь відправляє,

Але не стосується ялин і сосен,

Діти. Осінь.

Провідний.

Прийшла без фарб, без пензля

І перефарбувала все листя.

Діти. Осінь.

Провідний. Молодці, хлопці. Всі загадки відгадали правильно. Це осінь. І сьогодні ми з вами запросимо її до нас у гості. (Виходять три учня і читають вірш.)

Учень 1.

Осінь! Славна пора!

Любить осінь дітвора.

Сливи, груші, виноград –

Все достигло для хлопців.

Учень 2.

Журавлі на південь летять,

Здрастуй, здрастуй, осінь!

Приходь на свято до нас,

Дуже, дуже просимо.

Учень 3.

Тут ми свято радісне

Приходь, ми чекаємо на тебе,

(Під музику з’являється Осінь.)

Осінь. Доброго дня! Ви про мене? А ось і я! Я Осінь-красуня, мною захоплюються люди. Я Осінь-художниця, це я розмалювала всі дерева. Я Осінь-урожайница, з моєю допомогою поспів урожай. Тепер він у вас не тільки на столі, але і в засіках. Хто з вас знає, коли настає астрономічна осінь?

Учень 4. Астрономічним початком осені вважається днем осіннього рівнодення. Він настає або 22 або 23 вересня: вчені вираховують точну дату. У цей день тривалість дня і ночі на всій Землі однакова і дорівнює 12 годинам. Фенологи – вчені, які досліджують сезонні явища природи, – вважають початком осені період після 26 серпня, коли можуть настати перші нічні заморозки і починається листопад. А триває осінь 93 дня: з 26 серпня по 27 листопада.

Осінь. Хлопці, а які народні прикмети та прислів’я ви знаєте про мене?

Прикмети осені

1. Якщо спілий овес вдруге зазеленіє – осінь буде непогожа.

2. Передчасно з’являються на деревах жовте листя – до ранньої осені.

3. Грім у вересні – на теплу осінь.

4. Якщо багато павутиння літає на бабине літо – до ясної осені та холодної зими.

5. Жовтневий грім – до безсніжної зими.

6. Павутиння стелиться по рослинах – до тепла.

7. Сире літо і тепла осінь – до довгої зими.

8. У лісі багато горобини – осінь буде дощова, мало – суха.

Прислів’я про осінь

1. Осінь – у погоди змін вісім.

2. Літо зі снопами, а осінь з пирогами.

3. В осінню негоду сім погод на дворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете.

4. Холодний вересень, так ситий.

5. Жовтень ні колеса, ні полоза не любить.

6. Навесні дощ ростить, а восени – гноїть.

7. У вересні одна ягода і та гірка горобина.

8. В листопаді зима з осінню бореться.

Осінь. Молодці, хлопці! А тепер я хочу послухати вірші про осінь.

(Діти читають вірші.)

Учень 5.

Є в осені первісної

Коротка, але чудова пора –

Весь день коштує як би кришталевий,

І променисті вечора.

Де бадьорий серп гуляв і падав колос,

Тепер вже порожньо все – простір скрізь, –

Лише павутини тонкий волос

Блищить на дозвільній борозні.

Порожніє повітря, птахів не чутно більш,

Але далеко ще до перших зимових бур –

І ллється тепла і чиста блакить

На відпочивальники полі.

Учень 6.

Між тонкого верхівок

Зашуміла у узлісь

І, махаючи хвостом, білка

Легкий робить стрибок.

Стала ялинку в лісі помітніша,

Береже густу тінь.

Зсунув шапку набакир.

Автор: А. Твардовський

Учень 7.

Жовтень вже настав – аж гай отряхает

Останні листи з голих своїх гілок;

Дихнув осінній хлад – дорога промерзає,

Дзюркочучи ще біжить за млин струмок,

Але ставок вже застиг <. >.

Учень 8.

За весною, красою природи,

Літо спекотне пройде –

І туман і негоду

Осінь пізня несе:

Людям нудно, людям горе;

Пташка в далекі країни,

В теплий край, за синє море,

Відлітає до весни.

Учень 1.

Стали дні холодніше,

І від пташиного крику

У серце стало сумніше.

Зграї птахів відлітають

Геть, за синє море.

Всі дерева блищать

У різнобарвному вбранні.

Сонце рідше сміється,

Немає в кольорах пахощі.

Скоро осінь прокинеться

І заплаче спросоння.

Автор: К. Бальмонт

Учень 2.

І дивляться сумно

Озимину на полях.

Хмара небо криє,

Сонце не блищить,

Вітер виє в полі,

Автор: А. О.плещеєв

Учень 3.

Вже небо восени дихало,

Вже рідше сонечко блищало,

Коротше ставав день,

Лісів таємничий покров

З печальним шумом оголювалася,

Лягав на поля туман,

Гусей крикливих караван

Тягнувся на південь: наближалася

Досить нудна пора;

Стояв листопад вже біля двору.