Червона трава назва

0 Comments

Цветок червона рута: все о выращивании

Червона (красная) рута – растение семейства яснотковых. Ее научное название – монарда двойчатая. Растение выращивают на клумбах, в саду. Сухие листья бросают в чай для придания приятного аромата. Сырье монарды используют в народной и официальной медицине.

Виды руты

Червона, (красная) рута оказалась на слуху в 70-х годах прошлого столетия благодаря песне Владимира Ивасюка, исполненной Софией Ротару. Казалось, это цветок необычной красоты, ведь он способен приворожить любимого.

Все оказалось более прозаично. Само название произошло от средиземноморского растения ruta (рута душистая), которая больше использовалась как лекарственное средство и пряность. Но ее цветы желтого цвета. Единого мнения, какой же цветок называть червоной рутой, нет.

Так рутой в словаре Даля называют несколько растений:

  • Рута дикая (гармала обыкновенная).
  • Рута каменная (венерин волос).
  • Рута луговая (василистник желтый).

Есть еще рута душистая (золотистая, садовая). В Карпатах, откуда пошла известная песня и на склонах которых должен был расти волшебный цветок, червоной рутой называют вечнозеленое красивоцветущее растение рододендрон миртолистный.

Монарда двойчатая и ее описание

Сейчас цветком червона рута называется монарда двойчатая. Его родина – Северная Америка. Это ароматическое лекарственное растение семейства губоцветных (яснотковых). Высота его побегов достигает 0,7-1,5 м. Корневище растет горизонтально. Стебли четырехгранные, прямостоячие, облиственные. Крупнозубчатые листья немного похожие на крапиву и на мелиссу, снизу покрыты небольшими ворсинками. Если их растереть руками, чувствуется приятный аромат. Цвет листа светло-зеленый, жилки красноватые. Длина от 6 до 15 см.

Цветки небольшие, до 4 см длиной, двугубчатые. Они собраны в густое головчатое соцветие, приблизительно по 30 цветков в каждом. Прилистники крупные, часто такого же цвета, как и лепестки.

Цветки монарды могут по цвету быть:

  • Красными
  • Розовыми
  • Белыми
  • Фиолетовыми

Созданы гибридные виды с махровыми цветками. Сорта:

  1. Кембридж Скарлет с ярко-малиновыми цветами, размером соцветия 6 см.
  2. Роуз Квин розового цвета.
  3. Prarie Nacht с темно-фиолетовыми цветами.
  4. Сансет с пурпурными цветами.

На месте цветка формируется плод. В сухом состоянии он распадается на 4 орешка. Мелкие семена пригодны для высевания 3 года. Все части растения содержат много эфирных масел. Они придают приятный аромат, за который червону руту называют лимонной мятой. Многие находят в аромате сходство с бергамотом.

Размножение семенами

Размножают монарду семенами, высаживая их на рассаду или высевая непосредственно в землю. При размножении семенами признаки сорта не передаются, зато можно получить новый сорт.
Семена нуждаются в стратификации, прорастают медленно. В южных регионах их высевают сразу после созревания или в феврале, когда снег сойдет с участка. Чтобы мелкие семена не высеялись кучно, смешивают их с песком. Почву слегка рыхлят, предварительно добавив песка. Заделывают не глубже 2 см.

Чаще червоную руту из семян выращивают рассадным способом:

  • В ящики на рассаду их высевают в январе или феврале.
  • Рассевают по поверхность или заделывают на несколько миллиметров.
  • Осторожно поливают из пульверизатора.
  • Накрывают стеклом или пленкой, устанавливают в теплом месте (20°С).
  • Когда сеянцы проклюнутся, переносят в более светлое место и понижают температуру воздуха. Это происходит через 3 недели после посева.
  • Еще через 3 недели растения пикируют в отдельные стаканчики или контейнеры так, чтобы расстояние между растениями было не меньше 3 см. При этом обрывают кончик корня, что вызовет активный рост корневой системы и ускорит цветение.
  • В мае высаживают рассаду в открытую почву. К этому времени у нее должно сформироваться по 3 пары настоящих листков.

Участок готовят заранее. Вносят по 3 кг перегноя и торфа на квадратный метр площади. Если почва кислая, известкуют, внося по 40 г гашеной извести. Добавляют минеральных удобрений: по 20 г калийной соли, 40 г суперфосфата. Перекапывают участок, удаляют сорняки.

Когда придет время пересаживать рассаду в почву, добавляют по 20 г аммиачной селитры на квадратный метр площади и рыхлят ее на глубину до 15 см.

Расстояние между кустами оставляют не меньше 60 см. Обильно поливают пересаженные растения, мульчируют их. Это поможет сохранить влагу в почве. Рассада переносит заморозки до -5°С. Зацветут кусты на следующий год. Первые цветы на самых сильных кустах могут появиться в год посадки.

Размножение делением куста

Гибридные сорта червоной руты размножают только делением куста или зеленым черенкованием. Кусты монарды двойчатой быстро разрастаются. Это позволяет получить большое количество материала для размножения. Кусты выкапывают полностью или острой лопатой отрезают их часть. При таком способе существует риск поражения раневой поверхности грибковыми заболеваниями.

Желательно обработать место среза толченым древесным углем или другими дезинфицирующими средствами.

Выкопанный куст освобождают от старой земли. Для этого можно использовать проточную воду. Разрезают на небольшие части, дезинфицируют места среза. Высаживают в отдельные ямки так же, как и рассаду.

Если нет возможности получить часть куста с корнями, можно размножить монарду черенками. Их заготовляют до периода цветения. Срывают все листки снизу, а верхние обрезают частично. Устанавливают черенки в промытый песок, укрывают тепличкой (банкой, срезанной пластиковой бутылкой). Устанавливают в темном теплом месте. За 3 недели у черенков появятся корни. Продолжают ухаживать, поливая растения. Высаживают в сентябре.

Выращивание червоной руты

Побеги червоной руты проклевываются из растаявшей земли сразу после того, как сойдет снег. Первые цветы начинают раскрываться в июле. Цветение продолжается до конца августа. Большой трехлетний и старше куст имеет до 40 побегов, на которых располагаются около 200 цветков. Декоративным он остается до ноября. В это время в саду остается мало цветущих растений, поэтому цветок ценится садоводами.

Почву рута предпочитает слабокислую, легкую, но хорошо растет и на черноземах.

Она должна быть дренированной, чтобы влага не застаивалась возле корней. В дикой природе монарда растет на пустырях и вдоль дорог. Поэтому место для нее выбирают солнечное и сухое. В тени куст хорошо разрастается, но цветет слабо. Желательно высаживать на участке, где нет сквозняков.

Монарда не требует в процессе роста особого ухода:

  • Пропалывают междурядья, рыхлят почву, чтобы улучшить приток воздуха к корням растения.
  • Поливать нужно только в случае сильной засухи.
  • Для обильного цветения нуждается в подкормках. В качестве удобрения весной используют смесь перепревшего навоза и торфа, летом каждые 2 недели вносят Кемиру или Агриколу, начиная с середины мая до начала сентября. Хорошо растет после подкормки настоем коровяка, разведенным в пропорции 1:10.
  • Болезнями и вредителями растение практически не повреждается. Насекомых отпугивает сильный запах, фитонциды защищают и от заболеваний. Иногда монарда поражается мучнистой росой. Избавиться от заболевания можно, обработав растение медьсодержащими препаратами.

Червона рута – растение морозостойкое. Ее не нужно укрывать на зиму. Надземная часть отмирает, а корни остаются неповрежденными.

Применение растения в медицине

Благодаря большому количеству эфирных масел, йода монарду используют как антисептическое и противобактериальное средство:

  • Из листьев руты готовят настои, которые улучшают работу пищеварительного тракта. Хорошо помогает от простуды масляный настой руты, приготовленный в соотношении 1:10. Греют 2 часа на водяной бане, охлаждают, процеживают.
  • Спиртовым раствором листьев и стеблей протирают кожу при грибковых инфекциях и гнойниках на коже. Спиртовой раствор помогает заживлять раны, настойкой полощут горло. Если готового лекарства нет, а порез нужно срочно лечить, измельчают листья монарды и прикладывают к ране.
  • Из листьев монарды готовят чаи, снимающие головную боль, понижающие температуру, повышающие иммунитет.
  • Листья руты помогают лечить стоматит, облегчить зубную боль. Тимол, который содержится в листьях и цветах червоной руты, используют для изготовления ополаскивателей для полости рта.
  • Чай из листьев монарды улучшает сон, успокаивает нервную систему.

По своим вкусовым качествам он напоминает известный чай Эрл Грей. Индейцы называли монарду чаем Освего в честь одноименного озера, на берегу которого часто встречалось растение.

Больше информации можно узнать из видео:

Звіробій звичайний: властивості і застосування

Сайт не дає ніяких заяв або гарантій, прямих або непрямих, відносно повноти, точності, достовірності або відповідності вмісту даного блогу для будь-якої конкретної мети. Будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем про будь-яких медичних й пов’язаних зі здоров’ям діагнозах і методах лікування. Інформація на цьому блозі не повинна розглядатися як заміна консультації з лікарем.

Звіробій – унікальна лікарська рослина, що має цілий спектр корисних властивостей. За старих часів його називали «ліками від 99 хвороби» і використовували в лікуванні багатьох захворювань. Ця рослина широко поширена по всій Європі і в Україні також всюди можна знайти його сонячні квіти.

Біологічні характеристики

Латинська назва звіробою – Hypericum perforatum, в народі його називають кровавнік, чертоган, червона трава, молодецька кров, джерамбай (у казахів). Офіційна назва – звіробій звичайний або чашечковідний. Це багаторічна рослина з прямостоячими стеблами висотою 40-80 см (до 1 м) та розгалуженням у верхній частині. Територія зростання: луки, степи, узлісся й галявини в лісах, біля доріг, в горах серед чагарників. Його можна вирощувати у власному саду, а також для лікарських цілей – в спеціалізованих господарствах. У звіробою дрібні листя і яскраво-жовті квіти, зібрані в суцвіття. Однією з відмінностей рослини є яскрава фіолетова фарба, що залишається на руках після роздавлювання жовтого бутончика. Плід має довгасто-яйцеподібну коричневу шкірясту коробочку з численним дрібним насінням. Цвітіння рослини відбувається з травня по серпень, дозрівання плодів – з липня по вересень. Звіробій заготовляють під час цвітіння, зрізуючи або відламуючи верхні 10-20 см стебла. При зборі необхідно залишати кілька суцвіть на кущі для подальшого розмноження. Траву зв’язують в пучки і підвішують для просушування в темному, добре провітрюваному приміщенні, наприклад на горищі. Зберігати сировину можна приблизно 3 роки.

Хімічний склад і лікувальні якості

Головна користь звіробою в його складі. Він містить до 13% дубильних речовин, близько 1% флавоноїдів (гіперозид, рутин, кверцитрин, мирицетин, лейкоантоціани), сапоніни, барвники (Гиперицин – 0,1-0,4%, псевдогиперицину, гиперін, франгулаемодінантранол), олію ефірну (0 , 2-0,3%), смолисті речовини (17%), каротин, аскорбінову кислоту (до 140 мг), вітамін РР і інші вітаміни. Для звіробою цілком справедлива знаменита цитата Парацельса «Все є отрута і все є ліки. Тільки доза робить ліки отрутою і отруту ліками». Незважаючи на користь для організму багатьох потрібних речовин, що є в складі звіробою, при надмірному вживанні він проявляє отруйні властивості. Тварини уникають цю рослину, тому що з давніх-давен були помічені випадки отруєння худоби, зокрема овець і корів білого кольору. Після поїдання трави звіробою у них запалювалися лімфатичні залози, з’являлися виразки, що погано загоювалися. Причина захворювань – в особливому пігменті, що міститься в составі звіробою, та підвищує чутливість непігментовані ділянок шкіри тварин до сонячних променів. Саме в цьому криється секрет такої страхітливої назви рослини. За старих часів говорили про те, що потрапляючи в організм звіробій сам знаходить «слабкі» місця і лікує там, де це найбільше необхідно. Рослина сприятливо впливає на всі системи організму. Настої звіробою пили щоб зберегти бадьорість і здоров’я. З цієї причини травники часто рекомендували вживати його при швидкій стомлюваності і виснажливій роботі. З цією ж метою рослина застосовувалася солдатами під час тривалих піших переходів. Слов’яни кидали гілочки звіробою в сиру воду, щоб попередити ризик захворювань на дизентерію та інші хвороби. Звіробоєм лікували порізи і опіки. Для цього пережовували квіти та наліплювали їх на рану.

У чому секрет дії звіробою

Лікувальна дія рослини обумовлена багатограннім складом. Перший і головний компонент – вітамін Е, що захищає організм від вільних радикалів. Вітамін А благотворно впливає на шкіру, покращує зір, допомагає боротися з вірусами, підвищує імунітет. Вітамін С відновлює пружність хрящів, зміцнює суглоби, перешкоджає зародженню ракових клітин в організмі. Рутин забезпечує міцність судин. Справжнім дезінфектором служать дубильні речовини, які прискорюють загоєння ран і знімають запалення. Фітонциди, які називають ще рослинними антибіотиками, також відповідають за протимікробну дію. Правильну роботу серця забезпечує нікотинова кислота, а також антидепресанти – гіперфорин і гиперицин. Кожен з цих сильних компонентів успішно складений в тандем самою природою.

Застосування в медицині

Сьогодні, як і раніше, звіробій трава широко застосовується при лікуванні широкого спектру захворювань.

Травний тракт

  • гастрит;
  • виразкові ураження гастродуоденальної області;
  • коліт;
  • діарея;
  • хвороби печінки, нирок, жовчного міхура й сечовивідних шляхів.

Нервова система

Звіробій активно сприяє відновленню функцій нервових волокон, заспокоює нерви, знімає напругу, надає сили. Його успішно застосовують для полегшення ПМС і при клімаксі у жінок, від неврозів, особливо складних, що супроводжуються головним болем і безсонням.

При депресії звіробій є одним з найефективніших рослинних засобів, причому сила його дії перевершує навіть дію низки відомих фармакологічних антидепресантів. При цьому звіробій не має їх побічних дій – від нього пацієнтів не хилить в сон, не виникає загальмованості і не сповільнюється реакція. Звіробій добре знижує рівень тривожності, позитивно впливає на настрій і самопочуття, додає бадьорості і ліквідує надмірну дратівливість. Антидепресивний вплив звіробою підтверджено клінічними дослідженнями. Гиперицин бере участь у виробленні серотоніну й мелатоніну, відповідальних за гарний настрій, тому ця рослина входить до складу деяких антидепресантів. На ринку України представлені препарати із заспокійливою дією, зроблені на його основі, такі як Депривіт, Седатон та інші.

Серцево-судинна і кровоносна система

Ця лікарська рослина знімає спазми судин, нормалізує роботу серця і кровообіг в цілому. Завдяки кровоспинній можливості, широко застосовується при лікуванні ран, в тому числі і після хірургічного втручання.

Простудні захворювання і стоматологія

Рослина має унікальну властивість знімати запалення слизових оболонок, що дозволяє застосовувати його при лікуванні органів дихання й вирішенні стоматологічних проблем (фарингіт, грип, бронхіт, пневмонія, гінгівіт і ін.), а також запалень жіночої статевої сфери. Сучасні вчені довели, що застосування звіробою сприяє зміцненню імунітету.

Суглоби

Звіробій застосовується при лікуванні захворювань суглобів, він знімає запалення, зменшує набряки, нормалізує рух. Зовнішнє застосування дозволяє зміцнити стінки капілярів, прискорити загоєння порізів, подряпин.

Шкірні захворювання

Рослина використовується для лікування опіку, різних шкірних захворювань, прискорення загоєння ран, а також в якості універсального уходового засобу для будь-якого типу шкіри. Для лікування і догляду застосовують настої, відвари і масло звіробою, на основі яких можна приготувати лосьйон, маску, крем для проблемної шкіри. Відвар звіробою повертають нормальний і здоровий вигляд шкірі в боротьбі з гнійничковими захворюваннями, їх додають до ванни для полегшення симптоматики при алергії.

Зовнішнє використання звіробою рекомендується при терапії гнійних наривів, абсцесів, інфікованих ран. Він покращує процес регенерації шкіри і зменшує утворення рубців. З давніх-давен вважається, що звіробій добре допомагає при укусах комах, в тому числі й отруйних. Лікарями відзначається, що засоби на основі рослини справляються навіть з золотистим стафілококом. У дерматології звіробій відомий як засіб, що має антісеборейну дією і добре ліквідовує запалення шкіри.

У косметології звіробій відомий як компонент, який омолоджує, тонізує і живить вікову шкіру, а також позбавляє від вугрової висипки в підлітковому віці. Якщо засобом користується володарка жирної шкіри, то вже через деякий час вона помітить позитивний результат – значно менші пори. У домашніх умовах можна робити маски для обличчя, які запобігають в’яненню шкіри й появі зморшок. Протирання лиця крижаними настоянками щоранку краще будь-якого тоніку освіжає шкіру, робить її пружною та свіжою.

Косметологи радять також озброїтися засобами зі звіробоєм перед походом на пляж – так значно поліпшується якість засмаги. У виробництві шампунів і масок ця квітка також має популярність. Наявність звіробою в засобах вже є запорукою гарного густого волосся, яке зміцнюються і не випадає. Світле волосся набуває ніжний золотистий відтінок, а жирне – стає більш доглянутими. Якщо виникла проблема з облисінням, то можна зробити спеціальні відвари звіробою, які застосовують як внутрішньо, так і зовні.

Ванночки для ніг із звіробоєм знімають втому та набряки й дозволять знову відчути себе бадьорим після важкого робочого дня. Навіть якщо на п’ятах з’явилися тріщини, то після систематичних процедур, вони поступово загоються.

Шкода трави звіробій

Застосовуючи звіробій, необхідно пам’ятати, що в його складі є отруйні речовини, які у великих кількостях можуть значно посилювати світлочутливість, сприяють підвищенню артеріального тиску, тому він протипоказаний при гіпертонічній хворобі.

При лікуванні травами необхідно точно дотримуватися дозування і проводити всі процедури під контролем грамотного фахівця. Через передозування звіробою може з’являтися нудота, боліти голова, виникати кропив’янка. Не рекомендується застосовувати рослину одночасно з прийомом антидепресантів і антибіотиків. Специфічна властивість звіробою підвищувати сприйнятливість шкіри до ультрафіолету є показом к тому, що сонячні процедури на час лікування звіробоєм краще скасувати.

Лікарі попереджають, що тривале застосування звіробою може викликати ряд побічних ефектів, серед яких зниження статевої потенції та передчасна еякуляція в чоловіків.

Протипоказанням вживання звіробою є вагітність й годування грудьми, тому що він містить компоненти, що провокують інтенсивні скорочення матки і можуть привести до викидня. Крім того, препарати на основі лікарської рослини підвищують тиск, що також небезпечно для матері і плоду. Присмак гіркоти псує материнське молоко, до того ж настої і відвари можуть викликати побічні реакції з боку травного тракту немовляти, тому їх не варто вживати при годуванні груддю. Під час вагітності та лактації дозволено тільки зовнішнє застосування звіробою.

Цікаві відомості

Звіробій в народних уявленнях вважається одним з тих рослин, які виникли з крові або пера птиці-блискавки, яка принесла небесний вогонь на землю і була при цьому поранена ворожою істотою. Пізніше звіробою приписували властивість проганяти нечисту силу. Вважається, що ця чарівна рослина здатна захистити від відьом і привидів. Фіолетовий сік звіробою, який з’являється при роздавлюванні вважався за чарівний засіб.

В Україні за старих часів з коріння звіробою добували комаху “червець”. Для чого збирали в посудину сині бульбашки, що знаходяться у верхній частини кореня рослини й містять фарбувальну комаху, яка давала червону фарбу. Назва місяця червень виникла від періоду збирання звіробою з комахами. У давнину цю фарбу продавали іноземним купцям за великі гроші, поки в Мексиці не знайшли схожу комаху, що живе в кактуси. Мексиканський спосіб видобутку фарби виявився дешевшим і продуктивним і про давньоруську фарбу забули.

Рецепти фітотерапії

Найбільш цілющим за народними прикметами вважався звіробій, зібраний на Івана Купала і збережений під «Іванової росою». В фітотерапії використовують відвари, спиртові настоянки, водні настої, чаї та масло з лікувальної рослини.

В чайних напоях звіробій, як правило, використовується в компанії з іншими цілющими рослинами, склад яких підбирається в залежності від бажаного впливу. При простудних захворюваннях, в разі виникнення нав’язливого сухого кашлю, він ефективний для інгаляцій, допомагає розм’якшити мокроту і сприяє відкашлюванню. Крім того, добре зарекомендувало себе масло звіробою, яке добре справляється тріщинками на руках і на п’ятах, прискорює загоєння пролежнів, надає сприятливу дію при виразці шлунку, знімає болі в запалених суглобах. Звіробійне масло можна застосовувати і в якості компресів під час кашлю, і, крім того, при пародонтиті. Помічено, що звіробійне масло допомагає впоратися з вітиліго – його наносять зовнішньо, а відвар звіробою додатково вживають всередину.

Перед першим застосуванням засобів на основі звіробою – внутрішньому чи зовнішньому потрібно перевірити індивідуальну переносимість організму до рослини. Для того треба нанести краплю засобу на згин ліктя. Якщо протягом доби не з’явилося почервоніння, печіння, свербіж, можна скористатися засобом за призначенням.

Відвар

Близько 10 г (2 столові ложки) сухої трави вміщують в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) гарячої кип’яченої води, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані 15 хвилин, охолоджують при кімнатній температурі 45 хвилин, проціджують, залишок віджимають. Обсяг отриманого настою доводять кип’яченою водою до 200 мл.

Приймають внутрішньо у теплому вигляді по 1/2 склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди у складі комплексної терапії порушень ШКТ. Курс лікування 2-3 тижні.

При запальних процесах слизової оболонки порожнини рота (в т.ч. гінгівіт, стоматит) для полоскань застосовують по 1/2 склянки теплого настою 3-4 рази на день. Курс лікування 5 -10 днів. Перед вживанням настій рекомендується збовтувати.

Настій

Залити 10 г (2 столові ложки) сушеного звіробою окропом – 200 мл, залишити настоюватися протягом півгодини, після процідить. Використовують для очищення шкіри, схильної до вугрового висипу.

Настоянка

Висушену, подрібнену траву звіробою залити 40% спиртом або горілкою в пропорції 1: 5, залишити настоюватися протягом 2-х тижнів в прохолодному, темному місці, наприклад, в холодильнику або погребі. Розчин поцідити та злити в чисту ємність, зберігати в холодильнику.

Засіб ефективний при головних болях, в процесі комплексного і системного лікування онкологічних захворювань, при циститі, ревматизмі, геморої. У такому разі настоянку приймають внутрішньо по 40-50 крапель 2-3 рази на день.

В якості ліків при захворюванні ротової порожнини, запалення горла, для зміцнення ясен, усунення неприємного запаху з рота настоянку використовують для полоскання, розводячи 30-40 крапель засобу в половині склянки води.

Олія

У народі існує популярний рецепт звіробійної олії, яку радять готувати таким чином: узяти одну частину свіжих квіток звіробою і залити 10 частинами лляної чи соняшникової олії. Настоювати протягом 2 тижнів поки олія не почервоніє. Можна готувати за іншим рецептом, тоді настій буде більш концентрованим: 1 частина звіробою на 2 частини олії. Тут добре використати олію оливкову, рафіновану кукурудзяну чи соняшникову, настоювати 3 тижні.