Опік листя мідним купоросом

0 Comments

Моніліоз: лікування та профілактика, заходи боротьби

Автор: Правки: 20 серпня 2023 Опубліковано: 13 лютого 2019 Перша редакція: 13 червня 2018 Редактор: Олена Н. https://floristics.info/en/?option=com_contact&view=contact&id=21 🕒 10 хвилин 👀 34314 разів 💬 1 коментар

  • Хвороба моніліоз – опис
  • Лікування моніліозу
    • Заходи боротьби з моніліозом
    • Захворювання моніліоз – профілактика
    • Моніліоз яблуні (груші)
    • Моніліоз вишні (черешні)
    • Моніліоз сливи
    • Моніліоз абрикоса (персика)

    Моніліоз, або моніліальний опік, або плодова гниль – грибкове захворювання, збудником якого є аскоміцет Monilia. Ця хвороба дуже поширена в регіонах із помірним кліматом, особливо в місцях із холодною і вологою весною.

    Шкодить моніліоз найчастіше плодовим культурам: збудник Monilia cinerea зазвичай уражає кісточкові дерева, Monilia fructigena – зерняткові, а Monilia cydonia – айву.

    Хвороба моніліоз – опис

    Збудник моніліозу завдає удару переважно під час цвітіння. Зараження може відбуватися через кору дерева, інкубаційний період триває до двох тижнів, після чого листя і квітки починають поступово буріти, в’януть і гинуть. У дощову й теплу погоду на квітконіжках і черешках листя зі споду утворюються дрібні білі пустули зі спорами гриба, які переносяться вітром або садовими шкідниками на здорові дерева й рослини, унаслідок чого на їхніх плодах з’являються бурі плями, що поступово розростаються і врешті-решт охоплюють усю поверхню. У результаті розвитку захворювання м’якоть плоду розм’якшується, буріє і набуває спиртового присмаку, а через 7-10 днів після ураження плода на його поверхні утворюються маленькі подушечки кремового кольору – спородохії. Хворі плоди, що містять міцелій або склероції, муміфікуються і можуть упасти, а можуть провисіти на гілках дерева до кінця зими. Оптимальні умови для розвитку моніліозу – вологість 95-100 % при температурі 15-20 ºC.

    У наших широтах захворювання моніліоз поширене повсюдно. Ми розповімо вам, як боротися з моніліозом на різних культурах, як попередити зараження цією хворобою плодових дерев, які профілактичні заходи можуть знизити ризик ураження моніліозом до мінімуму та які препарати від моніліозу допоможуть вам урятувати ваш сад від цього небезпечного захворювання.

    Лікування моніліозу

    Заходи боротьби з моніліозом

    Боротьба з моніліозом передбачає цілий комплекс способів, який охоплює агротехнічні прийоми, регулярний догляд, проведення профілактичних заходів, застосування народних і хімічних засобів. Аби скоротити ймовірність розвитку хвороби в наступному році, необхідно після закінчення сезону вегетації зібрати пошкоджені моніліозом плоди, вирізати заражені пагони й спалити їх, а перед настанням періоду спокою слід побілити штамби й основи скелетних гілок плодових дерев вапняним розчином із додаванням фунгіциду. Якщо впродовж вегетаційного періоду ви виявили на деревах ознаки моніліозу, негайно приступайте до обробки саду препаратами, що знищують грибки, а уражені гілки, пагони та плоди видаляйте й спалюйте.

    Захворювання моніліоз – профілактика

    Як відомо, будь-яку хворобу легше попередити, ніж вилікувати. Те ж можна сказати і про моніліоз плодових дерев: найкращий спосіб боротьби з цією хворобою – профілактика. Які заходи допоможуть вам не допустити активізації збудників моніліозу в вашому саду?

    • По-перше, при посадці не розміщуйте саджанці дуже близько один до одного, оскільки в тісняві хвороботворні мікроорганізми поширюються швидше.
    • По-друге, висаджуйте рослини в місцях із гарною циркуляцією повітря.
    • По-третє, намагайтеся не травмувати дерев, оскільки механічні пошкодження – ворота для проникнення інфекції. Рани й морозобоїни відразу ж після появи лікуйте та закривайте.
    • По-четверте, проводьте обрізування строго за графіком, захоплюючи при видаленні хворих гілок трохи здорової тканини. Місця зрізів обов’язково замазуйте садовим варом.
    • По-п’яте, не залишайте на деревах на зиму плоди, обов’язково їх знімайте і спалюйте разом з обрізаними хворими гілками й пагонами.
    • По-шосте, своєчасно знищуйте комах, які пошкоджують кору та наземні частини дерев, а також їхні личинки;
    • По-сьоме, щоосені перекопуйте ґрунт у пристовбурних колах плодових дерев.
    • По-восьме, суворо контролюйте кількість унесених у ґрунт добрив, не допускаючи ні їх надлишку, ні нестачі.
    • По-дев’яте, користуйтеся тільки стерильними садовими інструментами.
    • По-десяте, намагайтеся вирощувати сорти дерев, стійкі до хвороб і шкідників.

    Що стосується застосування хімічних засобів захисту, починати профілактичні обробки потрібно перед тим, як дерева зацвітуть. Для обприскування дерев по листю використовують розчини препаратів Хорус, Мікосан-В, одновідсоткову бордоську суміш або інші мідьвмісні фунгіциди. Наступна профілактична обробка плодових дерев від моніліозу проводиться відразу після цвітіння, потім у липні потрібно обприскати сад фунгіцидами ще 1-2 рази і стільки ж разів обробити дерева мідьвмісними препаратами після збору врожаю.

    Лікування моніліозу кісточкових і зерняткових культур

    Моніліоз яблуні (груші)

    Для кісточкових культур моніліоз – найшкідливіша хвороба, оскільки після ураження плоди стають непридатними в їжу. Зараження дерева здійснюється конідіями Monilia fructigena. Ознаки захворювання на яблунях і грушах виглядають так: спочатку на плоді утворюється округла бура пляма, потім вона швидко збільшується і врешті-решт охоплює весь плід або більшу його частину. Плід стає бурим, а його м’якоть зовсім втрачає смакові якості.

    Моніліоз проявляється і в вигляді опіку, який викликається конідіями Monilia cinerea. Від моніліального опіку буріють і сохнуть квітки, гілочки і прутики плодових дерев. Найбільша ймовірність появи цієї форми моніліозу виникає в роки з дуже сніжною зимою, після якої настає довга, волога й холодна весна.

    Для зниження ризику виникнення моніліозу на ваших яблунях і грушах упродовж вегетаційного періоду збирайте й знищуйте падалицю та висохлі плоди, обрізайте й спалюйте хворі гілки та пагони. Не нехтуйте профілактичними заходами, здатними запобігти механічному пошкодженню плодів: обробляйте дерева як від хвороб, так і від шкідників. Проводьте превентивні обробки яблунь і груш фунгіцидними розчинами впродовж усього сезону, використовуючи препарати Хорус, Стробі, Абіга-Пік, Гамаїр, Алірін-Б чи Планріз. І відповідально ставтеся до виконання агротехнічних заходів.

    Моніліоз вишні (черешні)

    Із кісточкових культур моніліоз уражає не тільки вишню і черешню, але також аличу, сливу, абрикос і персик. Викликає захворювання гриб Monilia cinerea, що зимує в заражених гілках і муміфікованих плодах, тому навесні багато хто сприймає загибель гілок від моніліального опіку за зимове підмерзання. В уражених моніліозом вишневих і черешневих дерев в’януть і сохнуть квіти, листя, плодові гілочки, а молоді нездеревілі пагони виглядають, ніби обпалені вогнем.

    Спори гриба потрапляють на маточку й проростають, уражаючи судини під час цвітіння. Моніліоз на кісточкових деревах, як і на зерняткових, розвивається в двох формах: як моніліальний опік і як сіра (плодова) гниль. Передусім гниллю заражаються плоди, які мають механічні пошкодження: на них виникають темні плями, що швидко розростаються, іноді охоплюючи весь плід, на якому згодом з’являються подушечки спороношення. Поступово такі плоди зморщуються і висихають.

    Збудник моніліозу зимує в уражених наземних органах дерева, і навесні проявляється спорами, що поширюються вітром, дощем або комахами на сусідні здорові рослини. Первинне ж зараження проходить через маточки, потім грибниця через квітконіжку проникає в кору й деревину та частково її руйнує, перекриваючи надходження вологи, чому частина гілки вище місця проникнення грибка засихає. Якщо на зрізі гілки видно темні кільця, значить, ви точно маєте справу з моніліозом.

    Усі всихаючі гілки потрібно обрізати, захоплюючи 10-15 см здорової тканини, уражені плоди теж слід зняти з дерева, і всі ці рослинні залишки підлягають спаленню, оскільки тільки вогонь напевно знищить збудників моніліозу. Вишні та черешні, на яких виявлено ознаки захворювання, а також сусідні з ними дерева слід обробити бордоською сумішшю або розчином Абіга-Піка, Хорусу, Топсину-М, Купроксату, Фітофлавіна або Фітоспоріна-М. Для обробки вибирайте сухий і безвітряний день.

    Уникнути проблем із моніліозом можна, якщо вирощувати в саду сорти вишні, стійкі до цієї хвороби, наприклад, такі, як Анадольська, Шоколадниця, Алекса, Тамаріс, Новела, Брюнетка, Нічка, Пустунка, Бистрінка, Тургенєвка, Октава, Пам’яті Вавілова й Шпанка Краснокутська. А ось повстяна вишня і сорти Любська й Володимирська, навпаки, до моніліозу дуже сприйнятливі.

    Моніліоз сливи

    Симптоми моніліозу на сливовому дереві мало чим відрізняються від ознак захворювання на інших плодових культурах: плоди, що буріють і вкриваються подушечками спороношення, висохлі, ніби обпалені, гілки, листя і квітки. Старі гілки розтріскуються, на них виступає камедь, утворюючи напливи. До речі, при моніліозі (плодовій гнилі) подушечки зі спорами розташовуються на плодах хаотично, в той час як при зараженні сірою гниллю вони утворюють концентричні кола.

    Як лікувати моніліоз на сливі? Так само, як і на яблуні, груші, вишні та черешні: своєчасно проводити профілактичні заходи з боротьби зі шкідниками (довгоносиками, плодожерками, казарками та іншими), намагатися не пошкоджувати органи дерева, збирати й спалювати хворі плоди та гілки. Дуже важливо проводити превентивні обробки сливових дерев і ґрунту під ними перед цвітінням одновідсотковим розчином Нітрофену, мідного купоросу або бордоської рідини. Друге обприскування сливових дерев бордоською рідиною або розчином Цинеба, Каптана, Купрозану здійснюють відразу після цвітіння. Улітку слід обробити сливи ще один раз одним із перерахованих препаратів за винятком бордоської рідини, оскільки вона може викликати опік листя. Восени сливи знову обробляють Нітрофеном або мідним купоросом, але ще краще – семивідсотковим розчином сечовини. На зиму штамби дерев і основи скелетних гілок покривають вапняковим розчином, у який додають фунгіцид.

    Моніліоз абрикоса (персика)

    Якщо в травні ви побачили біля абрикоса або персика опалі зав’язі й квітки, а в червні виявили на цих деревах засохлі гілки, а трохи пізніше – потемніле, зів’яле листя і побурілі плоди, значить, ваші дерева хворі на моніліоз. При ближчому розгляді можна виявити й інші ознаки хвороби, які ми вже описували: світло-сірі або кремові подушечки спороношення на плодах, тріщини й напливи камеді на гілках.

    У результаті розвитку моніліозу в абрикоса й персика різко знижується врожайність, і невраженими гниллю залишаються лічені плоди, але і вони з часом лопаються, не встигнувши визріти. Заражаються хворобою абрикоси й персики тим самим шляхом і в тих самих умовах, що й інші плодові дерева.

    Аби попередити розвиток хвороби, необхідно дотримуватися агротехніки культури, регулярно доглядати за деревами, проводити своєчасне обрізування і профілактичні заходи щодо їх захисту: до цвітіння, після нього, 1-2 рази в червні та липні й 1-2 рази після збору врожаю абрикоси та персики необхідно обприскувати фунгіцидами Хорусом, бордоською рідиною, Мікосаном-В й іншими препаратами подібної дії. Велике значення має обробка дерев пізньої осені: якщо ви її проведете, то ефективність першого весняного обприскування підвищиться багаторазово.

    Слід також своєчасно обрізати хворі гілки, захоплюючи кілька сантиметрів здорової тканини. Восени зберіть усі уражені плоди та спаліть їх разом з обрізаними гілками. І не забудьте перекопати ґрунт у пристовбурних колах.

    Препарати від моніліозу (фунгіциди)

    Пропонуємо вам список і коротку характеристику препаратів, які використовуються в боротьбі з моніліозом:

    • Абіга-Пік – мідьвмісний препарат, контактний фунгіцид широкого спектру дії для боротьби з грибками й бактеріальними хворобами;
    • Алірін-Б – фунгіцид біологічного походження, використовуваний для придушення грибкових хвороб на рослинах і в ґрунті. Застосовується як лікувальний і профілактичний засіб;
    • Бордоська суміш – контактний фунгіцид широкого спектру дії;
    • Гамаїр – біологічний фунгіцид для придушення деяких грибкових і бактеріальних хвороб на рослинах і в ґрунті;
    • Каптан – контактний фунгіцид широкого спектру дії, призначений для захисту плодових дерев від пархів, моніліозу та чорної плямистості;
    • Купроксат – контактний фунгіцид профілактичної та викорінюючої дії, призначений для боротьби з комплексом грибкових захворювань;
    • Мідний купорос – мідьвмісний контактний фунгіцид широкого спектру дії для боротьби з грибковими хворобами на кісточкових і зерняткових культурах;
    • Мікосан-В – біологічний фунгіцидний препарат, що стимулює імунну систему рослин;
    • Нітрофен – кишково-контактний фунгіцид, інсектицид і гербіцид, застосовуваний як засіб для профілактики грибкових хвороб;
    • Планріз – високоефективний і екологічно безпечний фунгіцид на основі ґрунтових бактерій;
    • Стробі – високоефективний фунгіцид широкого спектру дії для боротьби з плодовими, декоративними й овочевими рослинами;
    • Топсин-М – системний фунгіцид лікувальної та профілактичної дії, найбільш ефективний при профілактичній обробці;
    • Фітофлавін – системний біологічний бактерицид, використовуваний для профілактики багатьох грибкових і бактеріальних захворювань;
    • Фітоспорін-М – біологічний фунгіцид контактної дії, мікробіологічний препарат для захисту рослин від комплексу бактеріальних і грибкових хвороб;
    • Хорус – фунгіцид системної дії, який використовується для захисту рослин від пархів, моніліозу й інших захворювань;
    • Цинеб – фунгіцид профілактичної та лікувальної дії для боротьби з грибковими хворобами.

    Народні засоби боротьби з моніліозом

    Із народних засобів боротьби з моніліозом можемо запропонувати вам осінню обробку плодових дерев розчином 1 кг сечовини в відрі води. На обприскування кожної дорослої рослини витрачається приблизно по піввідра препарату. Аби розчин краще прилягав до рослинної тканини, в нього можна додати грамів 40 засобу для миття посуду. Необхідно промочити все листя з обох сторін і всі гілки дерева, а після падолисту потрібно вкрити все опале листя у пристовбурних колах товстим шаром соломи: розчин сечовини зчистить грибок із гілок і листя дерева, а солом’яна мульча законсервує в ґрунті не загиблих при обробці збудників хвороби. Крім того, мульча послужить гарним захистом кореневої системи дерева від зимових морозів. Навесні, до початку сокоруху, можна ще раз обробити плодові дерева розчином сечовини.

    Опік окропом у дитини та дорослого – чим лікувати в домашніх умовах

    Киплячі або гарячі рідини та їх пара при контакті зі шкірою викликають опік. Це одна з найчастіших побутових травм. Найчастіше вона має сприятливий прогноз та не викликає серйозних ускладнень. Все залежить від площі та глибини ураження, надання першої допомоги та схеми лікування травми.

    1. Ступені поразки
    2. Перша допомога при ошпарюванні окропом
    3. Лікування опіку
    4. Ліки від опіків окропом
    5. Народні засоби
    6. Лікування важких опіків
    7. Що не можна робити
    8. Наслідки опіку від окропу

    Ступені поразки

    Чим вище температура рідини та довше її контакт зі шкірою, тим важчими будуть ускладнення. На ступінь ураження впливають і такі фактори:

    • Вид рідини. Звичайна гаряча вода менше травмує шкіру, ніж сироп, розсіл чи олію.
    • Тиск та швидкість, з якими відбувався контакт рідини з шкірним покривом.
    • Стійкість тканин до високих температур та особливості їх будови.
    • Кількість окропу. Чим її більше, тим важча травма.

    Найчастіше зустрічаються опіки кистей та передпліч, рідше – стегон, живота, грудної клітки, гомілок та стоп. У 85% випадків це поверхневі поразки. Основні ступені опіку:

    Перша допомога при ошпарюванні окропом

    Від надання першої допомоги залежить стан пацієнта. Відразу після травми важливо не піддаватися паніці. Уникнути тяжких наслідків допоможе лише чітке виконання рекомендованих дій. Перша допомога при опіках окропом включає такі заходи:

    1. Припинити контакт шкіри з окропом. Для цього потрібно забрати джерело тепла з обпаленої поверхні.
    2. Видалити всі предмети із травмованої області: кільця, браслети, одяг.
    3. Помістити обпалену зону під холодну, але не крижану воду, проточну або в ємності. Тримати щонайменше півгодини. Обпалені тканини після травми деякий час зберігають високу температуру, чим посилюють ураження. Для їх охолодження, крім води, можна використовувати холодні предмети або перекис водню 1%. Нею просочують марлеву серветку, яку прикладають до травмованих тканин. Охолодження необхідно лише за 1 ступеня опіків, коли немає пухирів.
    4. По можливості надати обпаленому місцю високе становище.
    5. Після охолодження витерти шкіру шматком стерильного бинта чи просто чистої тканини.
    6. Якщо з’явилися пухирі, потрібно полити обпалену ділянку антисептичним розчином Фурациліну (10 пігулок на 1 л гарячої води). Засіб використовують вже після остигання. Не можна поливати їм відкриті рани. Зверху після обробки антисептичним розчином додати чисту вологу тканину.
    7. Прийняти знеболювальне, якщо опікова поверхня є глибокою і великою.

    Лікування опіку

    У домашніх умовах можна лікувати опіки 1-2 ступенів. Якщо площі поразки великі, потрібна консультація лікаря. Опіки 3-4 ступеня лікуються у стаціонарі. Показання до госпіталізації потерпілого:

    • глибокі опіки будь-якої локалізації та площі;
    • ураження дихальних органів;
    • ознаки опікового шоку;
    • площа ушкодження понад 10% тіла;
    • літній вік пацієнта;
    • опіки ступеня 2А при ураженні понад 5% тіла у дорослих та 1-2% у дітей;
    • обмежені поверхневі опіки обличчя та очей з вираженим набряком повік;
    • розвиток тяжких інфекційних ускладнень.

    Якщо при 1-2 ступенів опіку через 7-10 днів не настало поліпшення або з’явилися симптоми інфікування, потрібно звернутися до лікаря. У домашніх умовах можна лікувати обпалені поверхні 2 способами:

    • Відкритим. Обпалену область легко змащують протиопіковими засобами як мазей, аерозолів, кремів.
    • Закритим. На місце травми накладають лікувальні пов’язки. Їх змінюють щодня або 1 раз на кілька діб.

    Ліки від опіків окропом

    Основне лікування опіків проводиться місцевими препаратами у вигляді мазей, кремів, спреїв чи гелів. Для зняття болю та запалення можуть бути призначені таблетки для внутрішнього прийому. Групи застосовуваних препаратів:

    • Антисептичні: Ріцініол. Цей засіб від опіків окропом додатково надає протизапальну та знеболювальну дії.
    • Антибактеріальні: Левомеколь, Стрептоміцин. Потрібні для профілактики інфікування рани.
    • Загоє: Пантенол, Солкосеріл, Бепантен, Пантодерм. Це основні препарати, які допомагають у загоєнні тканин.
    • Знеболюючі пігулки: Кетопрофен, Кеторол, Пенталгін. Мають виражену знеболювальну і жарознижувальну дію. Дітям краще давати Нурофен.

    В аптечці на екстрений випадок завжди варто тримати препарати, які часто використовуються під час опіків. До найпопулярніших можна віднести такі:

    • сприяє швидкому відновленню шкіри;
    • випускається ще як спрею, зручного у застосуванні.
    • тривале застосування сушить шкіру;
    • не рекомендовано при високій світлочутливості.
    • покращує трофіку тканин;
    • має регенеруючу дію.
    • швидко загоює;
    • економічна витрата.

    Народні засоби

    Лікувати народними методами можна лише опік від окропу 1 ступеня. Тяжкіші травми потребують терапії, призначеної лікарем. Самолікування може призвести до ускладнень.

    Крім того, високий ризик формування рубців. При легких опіках можна використовувати такі засоби:

    1. У великого листа алое зрізати колючки.
    2. Промити рослину, перемолоти і віджати сік.
    3. Розвести кип’яченою водою у пропорції 1:1.
    4. Просочити отриманим розчином марлеву пов’язку, додати її до пошкодженої області. Можна лікувати лише травми 1 ступеня або закриті рани, яким більше 3 днів.
    5. Міняти пов’язку кожні 4 год, перед сном та зранку.
    1. Заварити міцний зелений чай.
    2. Дати напій повністю охолонути.
    3. Додати у заварку по 1 ч. л. меду та цукру, перемішати.
    4. Змочити в розчині марлеву серветку, додати її до обпаленого місця.
    5. Змінювати компрес до 7-8 разів протягом дня.
    1. Очистити 2 середні моркви, натерти на тертці.
    2. Поступово розкласти отриману масу по відрізку марлі.
    3. Помістити компрес на обпалену ділянку, залишити на 2 год.
    1. Змішати по 50 г живиці, свинячого сала та бджолиного воску.
    2. Довести суміш до кипіння, томити на маленькому вогні 1,5-2 год.
    3. Остудити, перекласти в скляний посуд із кришкою.
    4. Наносити на обпечене місце 2-3 р/добу. Між процедурами зберігати у холодильнику.
    1. Очистити і промити 1 картоплину, натерти на тертці.
    2. Розкласти картопляну масу на травмованій ділянці. Можна використовувати лише при пошкодженні 1 ступеня.
    3. Примотати бинтом, міняти картоплю, коли вона нагріється від шкіри.
    4. Повторювати процедуру, доки не перестане палити шкіру.

    Лікування важких опіків

    Після надходження хворого до стаціонару його піддають протишоковій терапії. Лікування опікової поверхні проводять відкритим чи закритим способом. Перший використовується при травмуванні шиї, особи, промежини. Шкіру змащують вазеліном або антисептиком 3-4 рази на день. Технологія закритого лікування інша:

    1. Спочатку обпалену знеболюють.
    2. Потім шкіру навколо обробляють антисептиком.
    3. Видаляють бруд, одяг і епітелій, що відшарувався.
    4. Великі бульбашки підрізають з боків, а верх залишають закриття рани.
    5. Випускають із пухирів вміст, накладають пов’язку з бактерицидною маззю: Стрептоміцином, Левосульфаметакаїном.

    Мета лікування – прискорення відторгнення відмерлих тканин. У хворого повинен утворитися сухий струп. Лікарі також вживають заходів щодо профілактики гнійно-запальних ускладнень. Хірургічне лікування показано при опіках 3Б та 4 ступеня. Лікар січе відмерлі ділянки, закриває дефект і проводить шкірну пластику.

    Що не можна робити

    Важливе правило – не можна відразу наносити на обпалене місце протиопікові засоби. Спочатку тканини потрібно охолодити, якщо на шкірі не з’явилися бульбашки. Що ще не можна робити при опіку:

    • проколювати або прорізати міхури;
    • змащувати обпалені місця олією та іншими засобами на основі жиру;
    • дезінфікувати рану спиртом;
    • віддирати одяг, якщо вона прилипла до рани;
    • наносити на рану йод, зеленку;
    • обробляти марганцівкою;
    • змащувати обпалені місця сметаною чи кефіром;
    • прикладати лід, оскільки він спричиняє обмороження.

    Наслідки опіку від окропу

    Після опіків першого ступеня не залишається ніяких слідів. При 2 ступені загоєння відбувається протягом 2-3 тижнів. Рубцювання у разі теж не спостерігається. Опіки 3-4 ступеня призводять до рубців і шрамів. При значних пошкодженнях може знадобитися трансплантація тканин. Найважчі випадки призводять до смерті або інвалідизації хворого через ампутацію кінцівки.

    При тривалому контакті окропу зі шкірою та великих площах ушкодження розвивається опікова хвороба. Це реакція організму на травматичну дію високої температури. Стадії опікової хвороби:

    1. Опіковий шок. Тривалість – 3 дні. На цьому етапі змінюється кислотно-лужний та водно-електролітний баланс, порушується функція нирок.
    2. Гостра токсемія. Тривалість – 2 тижні. Якщо нирки відновили свою роботу, з обпаленої зони в кров починають всмоктуватися токсини. Інакше розвивається гостра ниркова недостатність.
    3. Септикотоксемія. Характерна опіків вище 3А ступеня. Починається на стадії очищення рани. Викликає гнійну інтоксикацію, розвиток виразок у кишечнику, пневмонію.
    4. Реконвалесценція. Остання стадія триває до одужання пацієнта.