Свіжозаморожена плазма (СЗП)

Отримується методом замороження зібраної плазми протягом часу, що забезпечує підтримку функціонального cтaнy лабільних факторів згортання крові. 1 доза (≈200 мл) містить всі стабільні фактори згортання крові, альбумін і глобуліни, ≥70 МО ф. VIIIc в 100 мл і аналогічну кількість інших, лабільних факторів згортання крові. Температура зберігання: від ‑18 до ‑25°C (

Покази

1) симптоматичні порушення згортання крові, особливо у пацієнтів з дефіцитом кількох факторів згортання крові (метод вибору при ДВЗ-синдромі у випадку активної кровотечі, або при необхідності виконання інвазивного втручання, при масивних трансфузіях), у випадках дефіциту одного з факторів, коли немає відповідних препаратів плазмових факторів згортання крові, технологія приготування яких включає в себе інактивацію інфекційних агентів;

2) тромботична тромбоцитопенічна пурпура та атипова форма гемолітико-уремічного синдрому

3) при необхідності негайного припинення дії антагоністів вітаміну К, якщо немає концентрату факторів протромбіну

4) під час терапевтичного плазмаферезу (в обґрунтованих випадках, особливо у пацієнтів з тромботичною тромбоцитопенічною пурпурою).

Не переливайте СЗП: з метою поповнення об’єму циркулюючої крові, якщо одночасно немає дефіциту факторів згортання крові; як джерело імуноглобулінів; як джерело білка у виснажених хворих; у пацієнтів з алергією на білки плазми крові; при дефіциті факторів згортання, якщо є відповідний концентрат.

Техніка

1. Замовлення СЗП відповідної АВО групи крові реципієнта. У випадку коли група крові пацієнта невідома, універсальною СЗП є СЗП АВ (IV) групи крові (не містить анти‑A і анти‑B антитіл).

2. Компоненти крові, які вимагають розмороження перед переливанням (СЗП, кріопреципітат) повинні доставлятися у відділення лікарні в рідкому стані. Якщо не має такої можливості – слід розморожувати при температурі 37°С, використoвyючи періодично контрольоване спеціалізоване обладнання, яке забезпечує систематичний контроль температури і попереджує передачу інфекції. Проведіть переливання якнайшвидше після отримання, використовуючи систему для переливання з фільтром.

3. Початкова доза 10–20 мл/кг; рішення відносно подальшої трансфузії приймається на підставі оцінки клінічного стану пацієнта, а також результатів лабораторного обстеження системи згортання.

Свіжозаморожена плазма

Свіжозаморожену плазму (СЗП) отримують, заморожуючи зібрану плазму протягом часу, що забезпечує функціональний cтaн лабільних факторів згортання крові. Одна доза СЗП має здебільшого об’єм ~200 мл, залежно від застосованого методу приготування.

СЗП містить всі стабільні фактори згортання крові, альбумін та глобуліни і в середньому ≥50 г/л загального білка, в т.ч., в середньому ≥70 МО ф. VIII в 100 мл і аналогічну кількість решти лабільних факторів згортання крові. Для клінічного використання призначена СЗП від людей, у яких не було виявлено антитіл до HLA. Плазма від жінок, які в минулому були вагітними, та/або від людей, яким було проведено процедури переливання крові та її компонентів, не повинна мати клінічного застосування.

Зберігання і термін придатності

СЗП повинна зберігатись у замороженому стані при температурі від -18 до -25°C до 3 міс. (можливо лише у випадку плазми, яка пройшла процес інактивації патогенів відразу після забору) або нижче -25°C (до 36 міс.). Дози, призначені для клінічного використання, слід попередньо піддати інактивації патогенних факторів або процедурі ≥16-тижневого карантину, яка полягає у зберіганні та визначенні після цього терміну вірусних маркерів у донора, з крові якого отримано даний компонент.

Найчастіше СЗП використовують для фракціонування (створення продуктів крові).

СЗП можна використовувати:

1) для лікування симптомних порушень згортання крові, особливо у пацієнтів з дефіцитом кількох факторів згортання: метод вибору при ДВЗ-синдромі у випадку активної кровотечі, або при необхідності виконання інвазивного втручання (розд. VI.J.3.2.3), при масивних трансфузіях (розд. I.C.2.1.1), у пацієнтів з вродженою недостатністю фактора V або XI у випадках кровотечі або інвазивних процедур, а в інших випадках лише за відсутності відповідних препаратів плазмових факторів згортання крові, технологія вироблення яких включає інактивацію інфекційних агентів; при кровотечах в ході захворювань печінки (розд. VI.J.3.2.2) лише у разі відсутності або неефективності кріопреципітату та концентрату фібриногену

2) для лікування тромботичної тромбоцитопенічної пурпури та атипової форми гемолітико-уремічного синдрому

3) з метою негайного припинення антикоагулянтної дії антагоністів вітаміну К, якщо немає концентрату факторів комплексу протромбіну (розд.I.R.4.4)

4) під час терапевтичного плазмаферезу (в обґрунтованих випадках, особливо у пацієнтів із тромботичною тромбоцитопенічною пурпурою).

Не слід переливати СЗП:

1) з метою поповнення об’єму циркулюючої крові, якщо одночасно немає дефіциту факторів згортання

2) як джерело імуноглобулінів

3) як джерело білка у пацієнтів із гіпотрофією

4) якщо доступні відповідні препарати крові, які в процесі виготовлення піддавались процесу інактивації патогенних агентів

5) при захворюваннях печінки без симптомних кровотеч

5) для лікування пацієнтів з гіперчутливістю до білків плазми крові.

Дозування і техніка трансфузії

1. Необхідно переливати СЗП реципієнту від донора з відповідною групою крові за системою АВО. Коли група крові пацієнта невідома, універсальною є СЗП групи крові АВ (без анти-A i анти-B антитіл).

2. СЗП слід розморожувати при температурі 37°С, за допомогою обладнання, яке забезпечує систематичний контроль температури розмороження і попереджує передачу бактеріальної інфекції. Проведіть переливання якнайшвидше після розмороження (протягом ≤30 хв), використовуючи систему для переливання з фільтром.

3. Якщо розморожену плазму неможливо перелити відразу, її можна зберігати 4 год при температурі 20–24 °С або 24 год при 2–6 °С. У закладах лікування хворих із показаннями до невідкладного або масивного переливання крові, особливо в травмцентрах і відділеннях невідкладної допомоги лікарень, допускається зберігання розмороженої плазми при температурі 2–6 °С протягом 5 діб. Однак таке тривале зберігання призводить до помітного зниження вмісту лабільних факторів згортання крові, тому таку плазму слід використовувати лише у разі кровотечі, для термінових або масивних переливань.

4. Початкова доза 15–20 мл/кг; вищі дози (напр., 30 мл/кг) можна застосовувати залежно від індивідуальних показань (напр., посилення кровотечі). Рішення відносно подальшої трансфузії приймається на підставі оцінки клінічного стану пацієнта і результатів лабораторних аналізів системи гемостазу.