Довідник з української мови – Дудка О. О. 2010

Сила іде знизу, од народного серця (С. Васильченко). Повітря зробилося прозорим та ясним (М. Коцюбинський). Народ всевічний. Слово — наш народ (М. Вінграновський). Шпаки — це імітатори веселі (М. Рильський).

Присудки бувають прості і складені (складені іменні і складені дієслівні).

Простий дієслівний присудок виражається дієсловом дійсного, умовного або наказового способів, а також неозначеною формою дієслова.

Тече вода в синє море, та не витікає. Пішов би я в Україну, пішов би додому. Нехай мати усміхнеться, заплакана мати (із тв. Т.Шевченка). Так! Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні. (Леся Українка). Цап крутнувсь. зіп’явсь на дибки і. тікать, задравши хвіст (С. Олійник).

Складеним іменним називається присудок, утворений із дієслова-зв’язки, що виражає граматичне значення присудка, та іменної частини, що виражає його лексичне значення.

У ролі зв’язок уживаються дієслова бути, стати, становити, здаватися, виявлятися, вважатися, робитися, лишатися, називатися та ін. Зв’язками можуть бути дієслова, що означають рух (іти, їхати, ходити, бігти, повернутися), перебування в певному стані (сидіти, стояти, лежати; жити, народитися, працювати, служити). Дієслівна зв’язка є в теперішньому часі, як правило, опускається.

Іменна частина присудка може бути виражена:

а) іменником, займенником, прикметником, числівником, дієприкметником у називному або орудному відмінку. Дурний язик голові не приятель (Народна творчість). Не той тепер Миргород. Хорол-річка не т а (П. Тичина). День був гарний, погожий (С. Васильченко). Три по три — дев’ять. Тимко стояв перед ними задиханий і гнівний (Григір Тютюнник). Сонна дитина тихо лежала перед нею розхристана, розкидана (Панас Мирний);

б) іменником у непрямому відмінку або прислівником. Був я і за перекладача. і за редактора мови (Остап Вишня). Пилипкові зробилося страшно (Панас Мирний);

в) фразеологічним зворотом. Чіпка — сам не свій (Панас Мирний). Бач. їм така невістка не до мислі (Леся Українка).

До складу іменного присудка можуть входити порівняльні сполучники як, мов, наче, що, ніби.

Парубок стояв як зачарований (Панас Мирний). Ніч наче озеро в берегах неба (М. Коцюбинський). Поле що безкрає море (Панас Мирний).

Складеним дієслівним присудком називається присудок, утворений допоміжним дієсловом, що виражає граматичне значення присудка, і неозначеною формою дієслова, що виражає його основне лексичне значення.

Найчастіше допоміжними бувають дієслова почати, узятися, стати, заходитися, продовжувати, кінчити, перестати, завершити, кинути, бажати, хотіти, прагнути, намагатися, вирішити, обіцяти, збиратися, готуватися, могти, уміти, мусити, мати. Вони вказують на час, особу та спосіб дії, а також на її початок, продовження, завершення, бажаність, можливість чи необхідність. Од того часу Микола почав часто задумуватись (І. Нечуй-Левицький). Катерина береться розпалювати вогонь під плитою (І. Вільде). Ні, Саня не хоче розказувати казку (В. Винниченко).

У ролі допоміжних дієслів можуть виступати прикметники рад(ий), щасливий, готов(ий), ладен, згоден, спроможний та ін., дієприкметники змушений, зобов’язаний та ін., присудкові прислівники можна, необхідно, слід, треба та ін. Я для вас рад на світі жити (І. Франко). Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

2. Граматична основа речення

Кожне речення має граматичну основу: підмет і присудок . Це змістове і граматичне ядро речення , яке об’єднує навколо себе решту слів (другорядні члени речення). Речення просте , якщо в ньому одна граматична основа.

Якщо в реченні є лише граматична основа, таке речення називається непоширеним.
Якщо речення , крім головних, має ще другорядні члени, воно називається поширеним.

Підмет — це головний член речення , що називає предмет , особу чи явище , які виконують дію і про які говориться в реченні. Підмет відповідає на запитання хто? що?
Підмет підкреслюємо у реченні так: .
У ролі підмета частіше виступає іменник і займенник у називному відмінку, рідше — інші частини мови ( числівник, прикметник, дієслово ).

• Ми не безліч стандартних «я» , а безліч всесвітів різних (В. Симоненко).
• Народ пише історію своєї країни.

Присудок — це головний член речення , що називає дію, яку виконує підмет , його стан чи ознаку. Присудок відповідає на запитання що робить підмет? що робитиме? що робив? хто він? що він таке?

У ролі присудка частіше виступає дієслово, рідше — інші частини мови (іменник, прикметник, прислівник).
У реченні присудок підкреслюємо так: .

• У казках люди зашифровували моральні та етичні норми буття.
• Прислів’я і приказки — скарбниця народної мудрості.

Є речення, у яких один підмет і кілька присудків до нього. Або ж, навпаки, один присудок і кілька підметів .

Дощ почався вранці і йшов до самого вечора. На вулицях міста яскраво світили ліхтарі , святкова ілюмінація та вивіски магазинів.

Двоскладними називаються речення , у яких є обидва головні члени речення : і підмет , і присудок .

Односкладні речення мають тільки один головний член речення у формі підмета або присудка .

• Калина багата на вітаміни.
• Спеції, приправи чи їх суміші здавна використовували на Сході.

1. Присудок як головний член речення

Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

Присудок виражає дію, здійснювану діячем, психічний або фізичний стан, визначення одного предмета через інший предмет, характеристику предмета тощо:

Обіч дороги длубається в болоті чапля (Ю. Яновський).
Плачуть трави, тужать під косою (М. Рильський).

Простий дієслівний присудок виражається дієсловом дійсного, умовного, наказового способів, а також інколи інфінітивом:

Чи не пішли б ми додому? Я їй розказувати , а вона сміятись та ридати .

До простих належать також присудки, що виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би).

Довкола все зчудовано притихло (М.Бровко). Вже б нікуди звідси не їхав , так і зостався б у Бережанах (Є. Гуцало). Нехай мої струни лунають (Леся Українка).

Під ногами шурх! та шурх! гадюки. (О.Гончар).
Ви послухайте його і на вус намотайте (М. Стельмах).