Яке місто знаходиться поряд із Тамбовом

0 Comments

20 небанальних місць Києва: куди піти та що подивитися в столиці

Українська столиця повна загадок і місць, які можуть здивувати навіть бувалих туристів і місцевих жителів. Які цікаві місця Києва варто відвідати, якщо ви вже бачили всі must-have пам’ятки? Читайте нашу добірку 20 локацій, де, швидше за все, ви ще не бували.

Старовинне підземне водосховище XIX століття

Розташоване воно в самому центрі столиці, на Володимирському узвозі. Любителям занедбаних індустріальних об’єктів ця локація точно припаде до смаку.

Від перших будівель мало що збереглося: з 3 водонапірних веж зараз залишилася лише 1. Саме в ній знаходиться столичний Музей води, про який мало хто знає. Поруч є підземний резервуар – “повільні фільтри”, де раніше відбувалося відстоювання дніпровської води, її очищення від мулу, живої риби.

Старовинне підземне водосховище / Фото dolan

За часів СРСР підземну споруду використовували як протирадіаційне укриття. В окремих кімнатах можна побачити туалети та умивальники з бочками для запасу води, а також вентиляційні установки й герметичні вхідні двері.

Костел святого Миколая

Дивно, але мало хто знає про цю величну споруду, по фото можна вирішити ніби ця пам’ятка знаходиться у Відні або у Львові.

Костел святого Миколая / Фото wedding

Миколаївський костел будували 10 років – з 1899 до 1909 року. Виконаний він у готичному стилі. У 2001 р. його відвідав папа римський Іоанн Павло II. Величні вежі підіймаються на висоту 64 метри. Спочатку споруду прикрашало 40 унікальних вітражів, на жаль, вони не збереглися до наших днів. В 1933 р. костел був закритий і розграбований, а в 1943 р. в результаті артилерійського обстрілу вітражі були роздроблені. Потім пожежа знищила унікальний настінний розпис.

У 1978 р. костел святого Миколая переобладнали під Будинок органної та камерної музики, провівши повну реставрацію будівлі. У Прибалтиці виготовили на замовлення теперішні кольорові вітражі.

Рекомендуємо не просто відвідати цю споруду, а й побувати на органному концерті. В кінці XX століття тут дозволили проводити богослужіння, їх чергують із концертною діяльністю Будинку органної музики.

Кладовище підйомних кранів

Кладовище підйомних кранів / Фото bodolife

Кладовище підйомних кранів займає пристойну площу на вулиці Промисловій. Тут можна побачити десятки старих та іржавих залізяк, подумати про вічне або провести незвичайну фотосесію. Прогулянка займе 2,5-3 години.

Київська фортеця

Найбільша земляна фортеця Європи знаходиться в Києві, в самому його серці – на Печерську, серед житлових будинків.

Фортеця має наземну та підземну частини. По периметру тут знаходилися гармати, а підземну частину використовували як склад і збройову.

Київська фортеця / Фото ukraine-is

Щодо неймовірного зміцнення цього місця ходили легенди. Серед істориків все ще поширена думка, що саме така захищеність змусила Наполеона відмовитися від походу на Київ.

У 1860 р. фортеця використовувалася як в’язниця особливо суворого режиму для політичних в’язнів. Тут були 4 одиночних камери та 2 загальні. Крім того, в тюрмі було 2 карцеру з площею пару квадратних метрів із температурою трохи вище нуля, підлога яких спеціально заливалася водою, щоб злочинці не могли ні лягти, ні сісти. Також тут знаходилася карета для смертників, в ній в’язнів доставляли до Лисогірського форту й там проводили страту через повішення.

Віднедавна у київській фортеці знаходиться музей і проводяться екскурсії.

Двір з воронами

В одному з центральних дворів столиці, розташованому на вул. Рейтарській, 9, понад 15 років мешкають гігантські ворони: Кирило, Карлуха та Корбін. Мешканці будинку і гості двору доглядають за ними.

Двір з воронами / Фото kyivmaps

Спочатку у дворі з’явився ворон Корбін, його привіз мисливець, знайшовши пораненим у лісі. Птах жив на дереві, але був прив’язаний до нього 50-метровою мотузкою. Клітку побудували, коли з’явився другий птах – Карлуха, який нібито випав з гнізда та його принесли небайдужі. Через кілька років у компанію додався Кирило. Його принесли із зоопарку в дуже поганому стані. Коли всі ворони були вилікувані, місцевий житель не став випускати їх на волю, побоявшись, що птахи не виживуть.

Жуків острів

Ця локація популярна менше, ніж острова Труханова та Рибальського, але не поступається їм по красі. Тут можна відпочити на природі, побачити затоплений тунель, 500-річний дуб з кроною близько 10 кв. м і безліч рідкісних рослин, помилуватися приголомшливими пейзажами.

Жуків острів / Фото ic.pics.livejournal

Свою назву острів отримав завдяки маленькій річечці Жуківка (або Жучка), яка впадає в Дніпро. Колись тут були угіддя, де київська знать влаштовувала полювання. Згодом ця територія відійшла до володінь Києво-Печерської Лаври, й на луках почали випасати стада, що належали монастирю.

Славу острову приніс сталінський залізничний тунель, щоправда, він так і не був добудований. Його почали будувати в 1936 році з метою створення зручного переходу з острова на Осокорки. Але потім потреба в тунелі відпала, об’єкт закинули. Сьогодні ця споруда довжиною понад 700 м частково затоплена, а сам Жуків острів є ландшафтним заказником.

Будинок з кішками або замок Кощія Безсмертного

Будівля розташована на вул. Гоголівській, 23. Її фасад прикрашають фігурки кішок із величезними очима, кілька сов і чортенят. Другу назву будинок отримав через прізвище його архітектора – В. А. Безсмертного.

Будинок з кішками / Фото igotoworld

Побудовано будинок в 1909 р. в стилі модерн з елементами готики та неоготики. Фасад зроблений асиметричним.

Ніс Гоголя

Один із найбільш містичних і старовинних куточків Києва – це, безперечно, Андріївський узвіз. Одне тільки проживання Михайла Булгакова на цій вулиці викликає величезний інтерес серед туристів. У 2006 р. тут раптом з’явилася скульптура носа Миколи Васильовича Гоголя. Автор пам’ятника – Олег Дергачов. Спочатку скульптура була розміщена на стіні будинку за адресою Андріївський узвіз, 34. Однак пізніше переїхала трохи вище – на Десятинну, 13.

Ніс Гоголя / Фото igotoworld

Подейкують, що восени прихворівший Гоголь прогулювався по Андріївському узвозу, і саме тоді йому й спала на думку ідея повісті “Ніс”.

Найстаріший житловий будинок у Києві

Ця старовинна будівля побудована в 1760 р. на Контрактовій площі, 7. У ній живе 7-е покоління родини Нечаєвих – відомих у Російській імперії кондитерів.

Найстаріший житловий будинок у Києві / Фото mapio.net

Спочатку садиба була побудована з дерева, нею володів дворянин Леонтій Вишневський. Згодом він перебудував будинок, перший поверх зробив кам’яним, завдяки чому він уцілів під час пожежі на Подолі в 1811 р. Нагадаємо, що тоді вогонь знищив 2000 будинків, 12 церков.

У 1891 р. садибу купив Максим Нечаєв у кредит, розплатившись за нього лише в 1917 р. Саме тут створювали відомі в Києві “Нечаєвські пряники” й торгували ними під час ярмарків.

У 1962 р. будинок націоналізували, залишивши господарям лише кімнату на другому поверсі. По сусідству заселили 5 сімей. Після перебудови Нечаєви змогли повернути будівлю у власність родини та проживають тут досі.

Будинок удови, що плаче

Невідомо, чому настільки красива забудова на вул. Лютеранській, 23 отримала таке сумне прізвисько. Існує наступна версія: коли йде дощ, то створюється враження, що по жіночому маскарону на фасаді будинку стікають сльози.

Будинок удови, що плаче / Фото lifekiev

Розкішний особняк побудували в 1907-1908 рр. Спочатку він належав купцеві Олександру Аршавському. Сьогодні це одна з офіційних резиденцій Президента. На жаль, побачити особняк можна тільки зовні.

Завод “Ленінська кузня” (кладовище кораблів)

Це сталеливарне виробництво на вул. Електриків, 26 було засноване в 1862 р. Спочатку завод спеціалізувався на виробництві чавунного лиття, машин для винокурних, цукрових заводів і млинів.

Завод “Ленінська кузня” / Фото cfts

У 1913 р. було розпочато виробництво буксирних пароплавів. Після великого замовлення від Дніпровського річкового пароплавства на заводі розширили виробничі потужності. У т. ч. на Рибальському півострові побудували суднобудівну корабельню, яка забезпечувала можливість будівництва до 30 суден на рік. Улітку 1941 року тут проводили ремонт озброєння для радянської армії.

Сьогодні завод втратив колишні масштаби виробництва, переважно виконуючи комерційні замовлення на будівництво річкових і морських судів та державні замовлення для військової промисловості. На його території можна побачити занедбані катери, теплоходи та інші недобудовані плавальні засоби.

Будинок Рахілі Майкапар

Розкішний особняк ніжно-рожевого кольору нагадує чимось багатоярусний торт, тому іноді його називають як “Дім-торт”. Він був створений в 1905 р. Мартіном Клугом на вул. Лютеранській, 6. Володіла розкішним прибутковим будинком єврейська купчиха Рахіль Майкапар.

Будинок Рахілі Майкапар / Фото wikimedia

Під час Другої Світової війни будинок був пошкоджений, реконструйований в 1950-х роках.

Фасад будівлі багато прикрашений ліпниною, складними квітковими візерунками, а також скульптурами атлантів. Якщо уважно розглянути всі композиції, то можна
помітити маленьку мишку, що ховається в нірці, сов, кажанів і кроликів. Ця будівля несе в собі нотки модерну, неоренесансу та необароко.

У будинку Рахіль Майкапар гостював письменник Максим Горький, а також довгий час проживав український скульптор Олександр Ковальов (автор пам’ятників О. Пушкіну та Миколі Лисенку біля оперного театру).

Як і колись, сьогодні квартири будинки Рахілі Майкапар здаються в оренду.

Парк трипільської культури

Це унікальне місце є плодом спільної роботи Міжрегіональної Академії Управління Персоналом, Львівської академії мистецтв і Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.

Парк трипільської культури / Фото i1.photo.2gis

У 2003 р. в сквері поряд із МАУП встановили точні копії артефактів трипільської цивілізації, оригінали яких були знайдені археологами на території правобережної України, а також у Молдові, східній Румунії та Угорщини.

Готичний або Пряниковий замок

Ця будівля була побудована в 1902 р. в неоготичному стилі за проєктом Миколи Вишневського. Належала вона німецькій родині баронів Ікскюль-Гільденбандів, що походять з Бременського архієпископства. Тоді будинок складався з шести 5-7-кімнатних квартир, на подвір’ї були стайні та каретні сараї, в підвалі – пральня та індивідуальні погреби.

Готичний або Пряниковий замок / Фото wikipedia

За часів СРСР будівлю націоналізували, перетворивши в комуналку, а пізніше – в багатоквартирний будинок.

У 1943 р. будинок сильно постраждав від пожежі, але військовополонені майже повністю відновили його в 1944-45 роках. До кінця 20-го століття будівля дійшла в пошкодженому стані: з 7 готичних шпилів, що прикрашали його, вцілів лише один.

У 2000-х роках завдяки фінансуванню приватної компанії був проведений капітальний ремонт і повернутий первісний вигляд цієї історичної пам’ятки.

“Діснейленд” під Києвом від кіностудії Victoria Film Studios

“Діснейленд” під Києвом / Фото the-city.kiev

Сьогодні це найбільша в Україні кіностудія, її територія займає 36 га. Вхідну частину будівлі прикрашають триметрові скульптури з фільмів “Чужий” і “Хижак”. Також тут можна побачити інші цікаві декорації зі знаменитих фільмів. Знаходиться “Діснейленд” біля с. Гурівщина.

Китаєво

У цій місцевості в 1716 р. Києво-Печерська Лавра побудувала окремий скит, віддалений від основної своєї території. Тут збереглися багата історія, пишна природа, унікальні легенди.

Китаєво / Фото funtime.kiev

У 1763-1768 роках у Китаєво була побудована Троїцька церква в стилі українського бароко, пізніше додали інші об’єкти: 45-метрову дзвіницю, трапезну з ще двома церквами, братський корпус, келії, будинок для служителів похилого віку.

Сьогодні весь цей комплекс функціонує в статусі окремого, самостійного монастиря

Але найцікавіше в Китаєво – рукотворні печери. Знахідки археологів датуються XVII століттям, саме тоді тут почали влаштовуватися монахи. Правда, досі повна карта печер є загадкою. Деякі історики вважають, що вони могли з’явитися ще в дохристиянські часи, оскільки галереї мають багаторівневу систему.

Також Китаєво відоме своїми пишними садами, густим лісом, мальовничими ставками.

Сквер імені Гейдара Алієва

Це місце знаходиться на вулиці Глибочицькій, 24, поруч з посольством Азербайджану. Його відкрили 2013 року і воно дивує своєю красою. Сквер побудований у вигляді декількох ярусів, наповнений рослинами та лавочками. Здається, ніби ви у стіни справжнього східного замку. Також тут є штучний водоспад із підсвічуванням, що стікає каскадом по вертикальній мозаїці та спускається в невеликий басейн.

Сквер імені Гейдара Алієва / Фото photoshine

Цікавий факт: мозаїка в сквері Гейдара Алієва в Києві – єдина у світі точна копія килима Шейх Сафі в натуральну величину. Вона виконана з кераміки, муранського скла та італійського кахлю.

Навесні на території скверу можна помилуватися квітучими магноліями, сакурами й кизилом. З квітів на клумбі створена карта Азербайджану. Сквер охороняється і потрапити на його територію можна з 8 ранку та до опівночі.

Феофанія

Парк Феофанія знаходиться на території Голосіївського району, має велику зелену зону з величезними деревами, ставками, фонтанами, альтанками та духовними святинями.

Феофанія / Фото wikimedia

У 1806 р. тут звели Михайлівську церкву, потім побудували чернечі келії, трапезну, будинок митрополита і готелі, де розташовували паломників. Пізніше в Феофанії відкрили скит. У 1914 р. був побудований Свято-Пантелеймонівський монастир

У 1992 р. Феофанію оголосили парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва.

Сирецький дендропарк

Сирецький дендропарк / Фото chudokiev

Це пам’ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, закладений в кінці XIX в. німцем Мейером. Найдавніший екземпляр – тис далекосхідний, його посадили в 1875 р. Зараз парк займає територію 6,5 га. Тут дуже затишно, тихо і красиво.

Будиночок з купе

У цій будівлі, що нагадує середньовічний замок, є кімната, яка повністю імітує справжнє вагонне купе.

Будиночок з купе / Фото ukraine-is

Будинок на вул. Пилипа Орлика, 1 був побудований в 1912 році українським архітектором Альошиним для радника Ковалевського. Відповідно до історії, знайомство власника будинку з його майбутньою дружиною сталося саме в поїзді. Тому він вирішив увічнити цей день таким цікавим способом.

Сьогодні пам’ятник архітектури перебуває на балансі Адміністрації Президента.

Все буде Україна

Мало хто знає, що під стінами Аккерманської фортеці на території сучасного м. Білгорода-Дністровського Одеської області розкопано одне з найстарших міст світу, якому близько 2500 років.

Туристи, відвідуючи Аккерман не завжди помічають розкопані мури грецького міста Тіра, які скромно розташувались справа від мосту до фортеці. Ніяких вказівників, ніякого промо та буклетів для місця, яке б могло стати туристичною Меккою. Пропонуємо вам дізнатись кілька фактів про Тіру:

1. Внаслідок зведення спочатку середньовічного міста та фортеці, а потім і сучасного, значна частина античного міста була знищена, забудованим виявився і некрополь Тіри. Частина міста була зруйнована водами Дністровського лиману. Збереглося 11-12 га території за межами середньовічної фортеці, де знайдені культурні нашарування античної доби.

Розкопано залишки житлових кварталів IV ст. до н. е. — IV ст. н. е. й оборонних споруд кінця IV ст. до н. е. — середини ІІІ ст. н. е. Найранішими об’єктами можуть вважатися деякі підвальні приміщення, які були споруджені в самому кінці V — на початку IV ст. до н. е. і пізніше були перебудовані.

2. На ранньому етапі кількість мешканців не перевищувала 2,5 тис. осіб. Проте, судячи зі знахідок керамічного посуду, торгівля велася з Іонією, Хіосом, Істрією, Аттікою. Місто досягає певного розквіту. Зберігся напис, що містив список грошових внесків членів Афінського морського союзу в 425-424 рр. до н. е.

У ньому були відновлені назви Тіри й Ніконія, які платили фороси у розмірі двох талантів і трьох тисяч драхм (1/2 таланту) відповідно. Цей напис дає можливість вважати ці два міста Нижнього Подністров’я членами Афінського союзу та засвідчує, що вже на останню чверть V ст. до н. е. Тіра була значнішою за Ніконій, про що свідчить розмір форос.

3. У 56-57 рр. під час намісництва на Нижньому Дунаї легата Мезії Плавція Сільвана в Тірі вводиться нове літочислення. Цю подію багато дослідників пов’язують із включенням Тіри до складу римської провінції Мезії. Добровільне підкорення Тіри Риму було спричинене необхідністю захисту від варварів.

4. Житлові будинки римського часу були відкриті на північ від цитаделі, де вони перекривали споруди періоду еллінізму, частково використовуючи їхні стіни як фундаменти і повторюючи їхню конфігурацію. Дворики мостилися кам’яними плитами з підсипкою керамічного бою.

Східний будинок мав не тільки житлові, а й господарсько-виробничі приміщення, що розташовувалися в його південній частині. В одному з них знаходився круглий кам’яний чан, на південь від цього приміщення були відкриті дві домниці для виплавки заліза. Поряд із ними була знайдена велика кількість шлаків, вугілля, шматки заліза та уламки залізних виробів. У цьому ж будинку була і піч для випалення кераміки. Крім того, у приміщеннях було виявлено два скарби.

Один із них складався з 31 римського денарія, 149 тірських мідних монет, одного ольвійського тетрасарія часу Септімія Севера, золотого персня із зображенням Гермеса на щитку і золотого кільця у вигляді змії. Інший скарб складався з 5 денаріїв і 52 тірських монет, найпізніші з яких були викарбовані за Каракалли.

5. У перші століття нашої ери Тіра продовжувала залишатися античним центром, хоча населення міста в римський період його історії було більш строкатим, аніж раніше. Окрім греків у місті жили, без сумніву, представники варварських племен, що мешкали в регіоні: фракійців, пізніх скіфів, а також якась частина представників римських провінцій.