Що стосується витрат домашнього господарства

0 Comments

Фінансові ресурси домогосподарства

Фінансові ресурси домашніх господарств являють собою сукупний фонд грошових коштів, що знаходиться в розпорядженні домогосподарства.

Склад фінансових ресурсів у кожного домогосподарства може розрізнятися. Разом з тим всі фінансові ресурси домогосподарства призначені для формування двох фондів – фонду споживання і фонду накопичення (заощаджень) (рис. 3.4.2). Фонд споживання призначений для задоволення поточних потреб членів домогосподарства. До складу фонду споживання входять:

  • – Грошові кошти, призначені для поточних витрат – витрати на придбання продуктів харчування, товарів повсякденного користування (одяг, взуття, предмети санітарії та гігієни і т.д.), комунальні платежі, оплата інших поточних послуг;
  • – Грошові кошти для придбання товарів і послуг тривалого користування (житло, меблі, електропобутові товари, транспортні засоби, оплата освітніх, медичних, туристичних послуг).

Фонд заощаджень (накопичень) призначений для задоволення відкладених потреб – для придбання дорогих товарів, для збереження досягнутого рівня життя або з метою капіталізації доходів. Фонд накопичень представлений у вигляді:

  • – Грошових заощаджень;
  • – Грошових коштів, вкладених в рухоме і нерухоме майно.

Рис. 3.4.2. Формування і використання фінансових ресурсів домогосподарств

Джерела формування фінансових ресурсів домогосподарств різноманітні їх можна розділити на власні та залучені.

Домашнє господарство, починаючи своє функціонування, як правило, володіє певним раніше накопиченим багатством (початковими ресурсами), перейшло до нього у спадок або в результаті дарування. Це майно може бути представлено у різних формах: у формі нерухомості, грошових коштів, цінних паперів та інших активів. Крім первинних ресурсів власними джерелами фінансових ресурсів домогосподарств є:

  • – Кошти, зароблені членами домогосподарства (заробітна плата, дохід від підсобного господарства, підприємницький дохід, зароблений членами домашнього господарства);
  • – Кошти, мобілізовані на фінансовому ринку, у формі дивідендів, відсотків;
  • – Кошти, що надійшли в порядку перерозподілу (соціальні трансферти), пенсії, допомоги та ін .;
  • – Інші ресурси (виграші в лотерею, страхові відшкодування).

Залучені ресурси – це ресурси, мобілізовані на фінансовому ринку у формі кредитів (споживчі, іпотечні, на господарські потреби і банківських кредитів для розвитку виробництва ін.), А також кошти бюджетів бюджетної системи у вигляді соціальних субсидій та грошових пільг окремим категоріям громадян.

Використання фінансових ресурсів домашніх господарств здійснюється за напрямами їх функціональної діяльності: на приватне і сімейне споживання; фінансування різних видів діяльності домогосподарств; погашення зобов’язань перед бюджетною системою, кредитними, страховими організаціями; заощадження і накопичення.

Бюджет домашнього господарства (доходи і грошові витрати домашнього господарства)

Під бюджетом домашнього господарства розуміють форму утворення і використання фонду грошових коштів домогосподарства, який об’єднує сукупні доходи і витрати членів домогосподарства, що забезпечують їх особисті потреби. Як відомо, відповідно до закону узвишшя потреб потреби членів домогосподарства в різних благах постійно розширюються, тому коштів сімейного бюджету часто не вистачає. Нестача коштів бюджету спонукає учасників домогосподарства шукати додаткові джерела доходів. Крім трудової діяльності та отримання заробітної плати домогосподарства ведуть особисте підсобне господарство, здійснюють підприємницьку та індивідуальну трудову діяльність, здають нерухомість і предмети тривалого користування в оренду, купують і продають цінні папери і т.д.

У складі бюджету домогосподарства можуть формуватися різні фонди, у тому числі можна виділити: індивідуальний фонд, спільний фонд, фонд накопичення (резервний), який також може бути індивідуальним або спільним. Індивідуальний фонд, призначений для окремих членів господарства, задоволення індивідуальної потреби в різних благах. Спільний фонд, призначений для поточного придбання товарів, послуг загального користування (продуктів харчування, електропобутових товарів і т.д.). Фонд накопичення (резервний) призначений для майбутніх капітальних витрат або для забезпечення непередбачених витрат, для збереження сформованого рівня добробуту сім’ї.

Розмір бюджету домашнього господарства залежить від багатьох факторів. Істотний вплив на бюджет домогосподарства надає держава. Вплив держави на сімейний бюджет здійснюється через податкову систему, оплату праці працівників у державному секторі, систему пенсійного та соціального забезпечення.

Під доходами домашнього господарства розуміють частину національного доходу, призначену для задоволення матеріальних і духовних потреб членів господарства. У складі доходів домашніх господарств виділяють валові та грошові доходи. Валові доходи включають грошові доходи, вартість натуральних надходжень продуктів харчування, отриманих в особистому підсобному господарстві, садівництві, натуральну оплату від сільськогосподарських організацій, а також наданих державою і організаціями в натуральному вираженні, пільг, дотацій, подарунків. Якщо домашні господарства частину вироблених продуктів реалізує на ринку, то доходами вважають виручку від їх реалізації. У складі валових доходів сучасних домогосподарств переважають грошові доходи.

Грошові доходи можуть класифікуватися за кількома ознаками:

  • – По джерелу доходу – основна і додаткова оплата трудової діяльності, виплати соціального характеру, здійснювані роботодавцем, доходи від підприємницької діяльності, доходи від цінних паперів, орендна плата за передане в тимчасове користування майно, страхове відшкодування, доходи від реалізації майна, пенсії, допомоги з державних позабюджетних фондів, стипендії та інші соціальні трансферти;
  • – Рівномірності надходження – регулярні (заробітна плата, пенсії, орендна плата та ін.), Періодичні (доходи по цінних паперах, авторські гонорари), випадкові або разові (подарунки, доходи від реалізації майна, виграші в лотерею), до випадкових доходам можуть бути віднесені доходи, отримані з порушенням закону (доходи, отримані в результаті відходу від податків, незаконних фінансових операцій);
  • – Надійності надходження – гарантовані (пенсії), умовно-гарантовані (оплата праці); негарантовані (доходи по корпоративних цінних паперів, гонорари).

Для аналізу та виміру доходів домогосподарств використовують поняття сукупних, розташовуваних, номінальних і реальних доходів. Сукупні доходи це загальна сума грошових і натуральних доходів за всіма джерелами їх надходження. Розмір натуральних доходів можна оцінити за середніми цінами реалізації натуральної продукції, виробленої домогосподарством на ринку. Показник наявних доходів відображає доходи, що залишилися в розпорядженні домогосподарств після вирахування податків та обов’язкових платежів.

Номінальні доходи – це доходи домогосподарства за певний період у грошовій формі. Номінальні доходи, у свою чергу, можна розділити на нараховані та фактично отримані. Фактичні номінальні доходи можуть бути більше або менше нарахованих на величину доходів, отриманих у результаті погашення заборгованості держави та організацій за минулі періоди, а також нарахування та невиплати доходів поточного періоду. Різниця між нарахованими і виплаченими доходами можуть бути значними, тому для домогосподарства вирішальне значення мають фактично виплачені доходи.

Реальні доходи відображають кількість товарів і послуг, які можна придбати на фактично отримані номінальні доходи. Реальні доходи залежать від співвідношення темпів зростання наявних доходів та індексу зростання споживчих цін. Реальні доходи домашніх господарств є найбільш важливим показником, який визначає рівень їхнього добробуту.

Основним джерелом доходів більшості домогосподарств є оплата праці в різних формах, до якої відносять:

  • – Нараховану заробітну плату за відрядними розцінками, тарифними ставками і посадовими окладами;
  • – Доплати за понаднормову роботу, роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні;
  • – Виплату за роботу в особливих умовах;
  • – Премії та одноразові заохочувальні виплати;
  • – Оплата щорічних і додаткових відпусток;
  • – Плата за вислугу років;
  • – Відрядження, підйомні витрати та ін.

З метою соціального захисту населення держава встановлює мінімальний розмір оплати праці (МРОТ). У МРОТ не включаються доплати і надбавки, премії та інші форми заохочувальних виплат.

Істотною частиною грошових доходів (а для значної частини населення (пенсіонерів) основним джерелом доходів) є пенсії та допомоги. Відповідно до чинного законодавства існують чотири види трудових пенсій: по старості, інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років. Існують також соціальні пенсії для громадян, які не мають права на отримання трудових пенсій. Розвиваються недержавні пенсійні фонди, вони розширюють можливості домогосподарств по отриманню великих доходів у старості в порівнянні з мінімумом, гарантованим державою.

Серед посібників поширені різні види дитячих посібників, у тому числі: допомога по вагітності та пологах, одноразова допомога при народженні дитини, щомісячну допомогу на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора років, щомісячну допомогу на дитину.

У соціальний захист населення й у формуванні грошових доходів домогосподарств мають місце допомоги, що виплачуються за рахунок коштів бюджету – це допомоги по безробіттю в період тимчасової непрацездатності, стипендії в період професійної підготовки за направленням органів служб зайнятості, відшкодування витрат у зв’язку з добровільним переїздом в іншу місцевість для працевлаштування за пропозицією органів служби зайнятості. Відповідно до Федеральним законом від 29 грудня 2006 № 256-ФЗ “Про додаткові заходи державної підтримки сімей, які мають дітей” домогосподарства, в яких народилася друга дитина і більше, отримали можливість значно поповнити свої сукупні доходи за рахунок так званого материнського (сімейного ) капіталу. Реальні виплати материнського капіталу почалися з 2010 р, у федеральному бюджеті на ці цілі було передбачено 132 млрд руб. Материнський капітал має строго цільове призначення і може бути витрачений на наступні цілі – отримання освіту дитиною, поліпшення житлових умов, формування накопичувальної частини трудової пенсії батька. При цьому виплати здійснюються у безготівковій формі, живі гроші не видаються.

До доходів від підприємницької діяльності домогосподарств відносять будь-які доходи, одержувані від участі в приватному бізнесі, в організованій і неорганізованої формах. Організовані види бізнесу – це участь у діяльності зареєстрованих організацій будь-яких організаційно-правових форм, до неорганізованих форм бізнесу можна віднести неорганізовану торгівлю, надомне і кустарне виробництво, надання приватних послуг. До неорганізованих формам підприємницької діяльності домогосподарств можна віднести такі види послуг, як ремонт квартир, будівельні роботи в приватному секторі, ремонт побутової техніки, автомобілів, репетиторство, приватний перевезення, медичні послуги та ін. Неорганізований бізнес домогосподарств, з одного боку, є важливим елементом підтримки рівня життя членів домогосподарств і задовольняє їхні потреби в необхідних товарах і послугах, з іншого -може мати такі негативні наслідки, як приховування доходів, нелегальний бізнес, виробництво неякісних, небезпечних для здоров’я товарів і послуг. Масштаби неорганізованого бізнесу залежать від рівня доходів домогосподарств, наявності робочих місць. З ростом рівня життя сімей, можливостей розвитку і створення різних видів зареєстрованого власного бізнесу значимість неорганізованого бізнесу скорочується.

Доходи від реалізації продукції, отриманої в особистих підсобних господарствах громадян, також можуть бути віднесені до доходів від підприємницької діяльності, якщо має місце регулярний характер виробництва цієї продукції для реалізації на ринку. При нерегулярному характері продажів продукції підсобних господарств і послуг домогосподарств вони найчастіше пов’язані з гострою нестачею грошових коштів, є вимушеним заходом і не можуть бути віднесені до підприємницької діяльності.

Особливу підгрупу доходів домогосподарств складають виплати страхових відшкодувань, страхових сум. Необхідно відзначити, що отриманню страхових доходів передує несення відповідних витрат домогосподарствами, оскільки умовою страхування є замкнута розкладка збитку. Частина страхових виплат пов’язана з відшкодуванням домогосподарствам збитку понесеного внаслідок різних стихійних лих, нещасних випадків, хвороби, смерті. Такі страхові події, як майнового, так і особистого страхування, є небажаними для домогосподарств не тільки з причини моральних втрат, а й у зв’язку з тим, що страхові відшкодування, як правило, лише частково покривають реальний збиток. Інша частина страхових виплат особистого страхування, наприклад виплати, пов’язані з дожиття до певного віку, носять накопичувальний характер і є джерелом додаткових доходів домогосподарств. Незалежно від того, бажано або небажано страхова подія, актуальним і для фінансів домогосподарств, і для державних фінансів є розвиток страхової діяльності, видів і форм страхування, страхових послуг споживаних домогосподарствами, оскільки страхування сприяє зміцненню фінансової стійкості домогосподарств і знижує навантаження на державні фінанси.

Витрати домашнього господарства не тільки задовольняють потреби домашнього господарства в матеріальних і духовних благах, але й відіграють важливу роль в економіці країни. Їх значення полягає в тому, що вони забезпечують формування та розвиток ринку товарів і послуг, а також впливає на попит ринкових інструментів. Витрати бюджету домогосподарств виконують важливу роль з відтворення робочої сили.

Задоволення потреб членів домогосподарства може здійснюватися шляхом використання грошових доходів на придбання товарів і послуг, а також шляхом натурального забезпечення. Грошові витрати домогосподарств – це витрати на придбання матеріальних і духовних благ. Доходи служать основним джерелом задоволення потреб домашніх господарств.

Всі грошові витрати домашнього господарства класифікуються за різними ознаками:

  • – За ступенем регулярності – постійні (на харчування, комунальні послуги та ін.). регулярні (на одяг, транспорт і ін.), разові (на лікування, товари тривалого користування);
  • – Ступеня необхідності – першочергові (на харчування, одяг, медицину), бажані (на освіту, страхові внески), розкіш;
  • – Цілями використання – податки та інші обов’язкові платежі, споживчі витрати, накопичення і заощадження.

Податки та інші обов’язкові платежі можна розділити на кілька груп, у тому числі можна виділити наступні види витрат: податки і збори з фізичних осіб, комунальні платежі, повернення основної суми отриманого кредиту та виплата відсотків, страхові платежі.

Провідне місце в системі оподаткування домашніх господарств займає податок на доходи фізичних осіб. При визначенні податкової бази враховуються всі доходи, отримані в грошовій і натуральній формі, а також доходи у вигляді матеріальної вигоди. Другим по значущості для домашнього господарства є податок на майно фізичних осіб. Об’єктом оподаткування визнається нерухоме майно: житлові будинки, квартири, дачі, гаражі та інші будівлі, приміщення та споруди. Фізичні особи, які володіють земельними ділянками, зобов’язані сплачувати земельний податок.

В окремих випадках у видаткову частину бюджету домашні господарства включають державний збір – за державну реєстрацію актів цивільного стану, за видачу документів та ін.

Крім прямих податків домашні господарства реально виплачують непрямі податки – податок на додану вартість, акцизи. На рівень товарних цін і, отже, на витрати домогосподарств впливають не тільки непрямі податки, а й прямі податки на виробників товарів і послуг. Податок на прибуток, податок на майно, страхові платежі в позабюджетні фонди, митні платежі та інші податкові платежі організацій збільшують ціни.

Залишилася після виплати податків, зборів, комунальних та інших щомісячних платежів частину сукупних доходів домашнього господарства становить наявні доходи і витрачається з метою задоволення потреб та заощадження.

Витрати домашнього господарства на покупку товарів і оплату послуг залежать від обсягу грошових доходів, від суми податків та інших обов’язкових платежів, від рівня роздрібних цін, потреб членів домогосподарства. Залежність структури від величини доходів вперше встановлена німецьким статистиком Ернстом Енгелем, який встановив, що із зростанням доходу частина його, що спрямовується на придбання продовольчих товарів, знижується, частка, що спрямовується на житло і на одяг, залишається відносно стабільною, а частка інших витрат зростає. На основі цієї закономірності встановлюється один з критеріїв бідності – домашнє господарство вважається бідним, якщо воно витрачає більше половини свого доходу на харчування.

Грошові доходи, що залишилися після покриття потреби в споживчих благах, є джерелом грошових накопичень і заощаджень. У залежності від доходів та рівня багатства домогосподарств накопичення і заощадження мають різну цільову спрямованість. В окремих домогосподарствах накопичення відкладаються на “чорний день” або на покупку дорогого товару. Домогосподарства, що розташовують високими доходами, використовують накопичення для вилучення додаткового доходу, захисту заощаджень від інфляційного знецінення.

Для задоволення потреб, не забезпечених власними ресурсами, домогосподарства використовують кредит. Домогосподарства можуть отримувати кредити не тільки для здійснення споживчих витрат, але і для організації бізнесу, розвитку підсобного господарства, фермерства.

Кредити на споживчі цілі, які залучаються домогосподарствами, сприяють збільшенню платоспроможного попиту і дозволяють задовольнити потреби сім’ї до того, як будуть накопичені грошові заощадження в необхідних сумах. Споживчий кредит може виступати як у грошовій, так і комерційної формах.

Відмінною особливістю бюджету домогосподарств є те, що не завжди ведеться точний облік доходів і витрат, багато статей витрат не плануються, фінансування окремих статей здійснюється за залишковим принципом. У залежності від фази життєвого циклу домогосподарства може мати місце або стійке перевищення доходів над витратами, або, навпаки, перевищення витрат над доходами. Молоді сім’ї можуть протягом досить довгого часу жити в борг, сім’ї, в яких переважають літні люди, постійно роблять заощадження.

Витрати домашніх господарств

В економічній науці існують різні підходи до класифікації витрат домашніх господарств. Так, з точки зору періодичності (частоти) здійснення, виділяють три агреговані групи витрат домашніх господарств:

  • 1) короткострокові витрати;
  • 2) середньострокові витрати;
  • 3) довгострокові витрати.

Залежно від функціонального призначення витрат, здійснюваних домашніми господарствами, їх підрозділяють на наступні основні групи:

  • а) особисті споживчі витрати;
  • б) податки та інші обов’язкові платежі;
  • в) грошові накопичення і заощадження.

Для подальшої характеристики витрат домашнього господарства можна використовувати інший варіант їх класифікації, який до певної міри дозволяє об’єднати два зазначених вище критерію. Цей варіант передбачає поділ видаткової частини бюджету домашніх господарств на три основні розділи: обов’язкові платежі, витрати на споживання, грошові накопичення.

Обов’язкові платежі домашнього господарства скорочують його реальні доходи. Чим більший обсяг грошових коштів витрачається домашнім господарством за цією статтею, тим менше коштів воно може направити на поточне споживання і накопичення. Величина цієї статті в бюджетах окремих домашніх господарств значно змінюється як в абсолютному вираженні, так і щодо інших видаткових статей.

Якщо в якості критерію класифікації взяти функціональну спрямованість обов’язкових виплат, то їх можна розділити на дві основні групи. До першої слід віднести податки і збори з фізичних осіб, до другої – комунальні та інші платежі населення. Крім того, до обов’язкових платежів домашнього господарства слід віднести повернення основної суми отриманого в банках кредиту і виплату відсотків по ньому в тому випадку, якщо домашнє господарство використовувало такий спосіб фінансування свого існування на додаток до традиційних способів, а також страхові внески в тому випадку, якщо учасники домашнього господарства користуються послугами особистого чи майнового страхування, будучи при цьому страхувальниками. Застосовуючи податки і збори з фізичних осіб в якості одного з інструментів економічної політики, держава, по-перше, забезпечує необхідні надходження до бюджетів різних рівнів, по-друге, впливає на структуру бюджетів домашніх господарств шляхом стимулювання раціонального для суспільства використання отримуваних доходів, і , по-третє, перерозподіляє частину доходів на користь найменш соціально захищених верств населення.

Центральне місце в системі оподаткування домашніх господарств займає прибутковий податок (його точну назву відповідно до НК РФ – податок на доходи фізичних осіб).

Другим за значимістю після НФДЛ для домашнього господарства є податок на майно фізичних осіб. Це місцевий податок, але його введення обов’язково для всієї території РФ. Оподатковується перебуває у власності фізичних осіб нерухоме майно – житлові будинки, квартири, дачі, гаражі, інші будівлі та споруди, а також частина рухомого майна – човни, катери, літаки та ін.

Домашні господарства зобов’язані також виплачувати податок з майна, що переходить їм у порядку спадкування або дарування. Сума податку залежить від вартості переходить майна та ступеня споріднення нового власника майна.

У деяких випадках у видаткову частину бюджету домашнього господарства доводиться включати державне мито – обов’язковий платіж, що стягується з позовних та інших заяв і скарг, що подаються до судів різних інстанцій, за державну реєстрацію актів цивільного стану, за видачу документів уповноваженими на це органами або посадовими особами.

Крім прямих податків домашні господарства виплачують і непрямі податки. До них відносяться ПДВ, акцизи. Рівень товарних цін збільшують не тільки непрямі, але і прямі податки – податок на прибуток організацій, податок на майно організацій, мита і ряд інших федеральних, регіональних і місцевих податків, які в загальній складності збільшують ціну товару (робіт, послуг) приблизно в півтора -два рази.

Наступна стаття обов’язкових витрат домашнього господарства – комунальні та інші щомісячні платежі населення. Розмір цієї статті залежить від місця знаходження домашнього господарства.

Поряд з комунальними платежами домашні господарства повинні щомісяця оплачувати спожите ними електрику, послуг міського та міжміського телефонного зв’язку.

Залишилася після виплати податків, зборів, комунальних та інших щомісячних платежів частину сукупних доходів домашнього господарства надходить у його повне розпорядження (наявні доходи) і витрачається з метою задоволення спільних та індивідуальних потреб його учасників.

Споживчі витрати на купівлю товарів і оплату послуг пов’язані із задоволенням особистих і сімейних потреб і становлять більше двох третин доходів.

Величина витрат сім’ї на покупку товарів і оплату послуг залежить від рівня роздрібних цін, потреб сім’ї в конкретних благах, обсягу її грошових доходів і від суми податків та інших обов’язкових платежів, що сплачуються сім’єю.

Відповідно до визначеного раніше критерієм витрати домашнього господарства на споживання доцільно підрозділити на дві статті: поточні витрати і капітальні витрати.

До поточних витрат домашнього господарства слід віднести витрати на придбання продовольчих товарів, непродовольчих товарів, використовуваних протягом відносно нетривалого періоду часу (взуття, одяг тощо), а також оплату періодично споживаних населенням протягом всього життя послуг (наприклад, послуги перукарні , пральні, стоматолога).

Капітальні витрати включають в себе витрати на придбання непродовольчих товарів, використовуваних протягом досить тривалих проміжків часу (витрати на меблі, придбання житла, транспортних засобів і т.д.). До цієї ж статті слід віднести витрати на послуги, які учасники домашнього господарства споживають досить рідко, а результат цих послуг, навпаки, робить на них істотний вплив і визначає їхнє життя протягом досить тривалих проміжків часу (витрати на освіту, на медичну операцію, на туристичну путівку і т.д.).

Витрати бюджету домашніх господарств виконують дуже важливу роль по відтворенню самої сім’ї як первинного осередку суспільства і відтворенню робочої сили. Зниження реальних наявних грошових доходів росіян, поряд з іншими факторами, вплинули на скорочення рівня народжуваності, тривалості життя, погіршення рівня здоров’я населення.

Частина грошових доходів, що залишилася після споживчих витрат і сплати податків та інших обов’язкових внесків, є джерелом грошових накопичень. Для окремих домогосподарств ці накопичення відкладаються на “чорний день” або на покупку дорогого товару. Для інших домогосподарств високий рівень доходів дозволяє направити частину коштів на накопичення для вилучення додаткового доходу і захисту від інфляції, тобто капіталізувати шляхом вкладень у цінні папери, банківські депозити та ін.

Найбільш популярним способом розміщення грошових накопичень населення є купівля іноземної валюти. Другий за значенням спосіб розміщення грошових накопичень – банківські депозити. Витрати на придбання цінних паперів в даний час вкрай малі.

Для задоволення конкретної потреби в тому чи іншому товарі (послузі), витрати по якому не покриваються наявними заощадженнями, домогосподарства звертаються в комерційний банк для одержання відсутніх коштів – грошової позики, або на підприємства роздрібної торгівлі для оформлення покупки в розстрочку. Кредитні відносини між комерційним банком, роздрібним підприємством, з одного боку, та громадянами – з іншого, мають форму споживчого кредиту.

Кредити на споживчі цілі, поповнюючи грошові доходи сімей, сприяють збільшенню платоспроможного попиту на товари і послуги. Споживчий кредит дозволяє сім’ї ссудозаемщика задовольнити потреби до того, як будуть накопичені грошові заощадження в необхідних сумах.