Полководець Сирський. Чим відомий командувач Сухопутних військ України

Командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський брав активну участь у боротьбі з окупантами з 2014 року на Донбасі. А після повномасштабного вторгнення РФ генерал-полковник очолив оборону Києва та контрнаступ у Харківській області.

РБК-Україна розповідає про ключових військових діячів України під час війни з Росією і зібрало все, що відомо про Олександра Сирського.

Біографія

Олександру Станіславовичу Сирському 57 років. Народився у селі Новинки Володимирської області РРФСР.

Першу військову освіту здобув у радянський період – у 1982 році став випускником Московського загальновійськового командного училища.

Потім навчався в Академії Збройних Сил України (оперативно-тактичний рівень) та Національному університеті оборони (оперативно-стратегічний рівень). Закінчив навчальні заклади з відзнакою.

Олександр Сирський пройшов усі щаблі військової кар’єри командувача – від командира взводу до заступника начальника Генштабу ЗСУ.

Фото: Командувач Сухопутними військами ВСУ пройшов усі щаблі військової кар’єри (armyinform.com.ua)

Починав службу в 1986 році командиром мотострілецького взводу. З 1993 року командував мотострілецьким батальйоном 6-ї дивізії Національної гвардії України у Чугуєві, потім був командиром полку цієї дивізії.

На початку 2000-х Сирський командував 72-ю механізованою дивізією у місті Біла Церква. В 2009-му отримав звання генерал-майора.

У 2013 році обіймав посаду заступника начальника Головного командного центру ЗСУ. Відповідав за співпрацю з НАТО, брав участь у переговорах стосовно реформування української армії щодо стандартів Північноатлантичного альянсу.

Війна на Донбасі

З початком воєнного конфлікту на сході України в 2014 році Олександр Сирський очолив штаб АТО.

Був одним із командирів під час боїв під Дебальцевим та в Вуглегірську, координував відведення українських військ з Дебальцевого взимку 2015 року.

За бої на Дебальцевському плацдармі Сирського нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, згодом він отримав звання генерал-лейтенанта.

Фото: Сирський брав участь у боях на Дебальцевському плацдармі (facebook.com/UkrainianLandForces)

У 2016 році Олександр Сирський очолив Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ, а за рік став командувачем АТО, яку пізніше змінила ООС.

2019 року був призначений Командувачем Об’єднаних сил на території проведення військової операції на сході України.

Командувач Сухопутними військами

Указом президента Володимира Зеленського від 5 серпня 2019 Олександр Сирський став Командувачем Сухопутних військ ЗСУ. З 2020-го має звання генерал-полковника.

Під час святкування 30-ї річниці Незалежності України командував святковим парадом на Хрещатику.

Фото: Воєначальник під час параду на Хрещатику (facebook.com/UkrainianLandForces)

Головними пріоритетами на посаді Командувача Сухопутних військ для Олександра Сирського стало нарощування бойового потенціалу, приведення штатних структур у відповідність до стандартів НАТО, переозброєння бойових підрозділів на нові високотехнологічні зразки, удосконалення військової підготовки службовців.

Під його керівництвом було впроваджено нову систему управління, аналогічну G-структурі в країнах НАТО. Її діяльність спрямована на генерування сил і полягає у підготовці військ та навчених військових кадрів, формуванні та підготовці резервів.

У структурі Командування СВ було створено командування підготовки, командування логістики та командування територіальної оборони.

Повномасштабне вторгнення РФ

З перших днів повномасштабної військової агресії Росії Олександр Сирський очолив оборону Києва. Завдяки злагодженим діям та мужності захисників, окупанти не змогли захопити столицю.

“Ми знищуватимемо ворога за будь-якої можливості. Російські війська відчують всю лють і силу українських захисників”, – заявляв Сирський під час боїв під Києвом.

За успішну оборону Києва був нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня, а 5 квітня 2022 року удостоєний звання Герой України.

Фото: Олександр Сирський на передовій (facebook.com/UkrainianLandForces)

Олександр Сирський регулярно їздить на передову та відвідує “найгарячіші” ділянки фронту, щоб на місці проаналізувати тактику бою, визначити проблемні питання та підтримати бійців.

“Лише спільними, злагодженими діями, сталевою витримкою та незламністю духу ми здобудемо перемогу, коли кожен солдат, сержант і офіцер самовіддано виконують покладене на нього завдання”, – наголошує Командувач СВ.

У вересні 2022 року Олександр Сирський очолив контрнаступ ЗСУ у Харківській області, внаслідок якого було звільнено сотні населених пунктів, окупованих у перші місяці російського вторгнення, зокрема Балаклія, Куп’янськ, Ізюм.

Валентин Сєров

Валентин народився у Петербурзі 7 (19) січня 1865 р.
Батько, Олександр Миколайович, був відомим композитором і музичним критиком, залюбленим у історію України та пісні. Автор опери «Рогнеда» (1863—1865), Сєров записував українські народні мелодії «Музыка южнорусских песен» («Основа», 1861), компонував оркестрові твори на українські народні теми («Гопак», «Гречаники» тощо). Захоплювався природничими науками, архітектурою і добре малював; зумів із раннього дитинства прищепити цю любов і синові.
Олександр Сєров. Портрет роботи сина композитора – Валентина Сєрова
Мама, Валентина Семенівна Бергман, була ученицею чоловіка, професійним композитором. Єдиний син отримав ім’я матері, але вдома був Тошею. Він ріс, як Бог на душу покладе: всі захоплювалися красою і талантом дитини, але ні у кого не було часу на заняття. На п`ятому році життя хлопчик разом з батьками вперше виїхав до Швейцарії, де Олександр Миколайович зустрічався з Ріхардом Вагнером.
Тоші було шість років, коли від гострого інфаркту міокарда помер 51-річний батько. Мати почала опікуватися створенням нової родини. Вона виїхала за кордон, але сина з собою не взяла, лишила в комуні різночинців на Смоленщині. Упродовж року маленький Тоша Сєров багато малював. Через рік комуна розпалася і дитину відправили до матері в Мюнхен. Там восьмирічний Валентин Сєров став брати щоденні уроки малювання у гравера Карла Кеппинга. Хтось із знайомих порадив Валентині Семенівні відвезти сина до Іллі Рєпіна, який в 1874 році працював над картиною «Садко» і жив у Парижі на Монмартрі. Прославлений живописець охоче взявся за навчання хлопчика, два роки той жив у родині художника.
За цей час мати вийшла заміж за Василя Немчинова, вони оселилися в Києві. Два роки Валя відвідував гімназію і вчився малюванню.
Коли сім`я в 1878 році переїхала в Москву, там уже жив Рєпін, який повернувся з-за кордону. Заняття відновилися. Тоша їздив до Рєпіних на вихідні: у суботу майстер давав уроки малюнка, а в неділю вчив живопису.
У 1880 р. Ілля Рєпін і 15-річний Тоша здійснили подорож до Криму для того, щоб зібрати матеріал для картини «Запорожці». Вони побували у Києві, Катеринославі (гостювали у друга художника – Дмитра Яворницького); були у нинішньому Запоріжжі. На Кічкаській переправі Рєпін відшукав собі героя картини. Беззубий зморщений дідок, сивий чубок, люлька-носогрійка; його імені історія не зберегла, був замальований І.Рєпіним на пристані м. Олександрівська (нині Запоріжжя).
Коли вони сіли в паром, Ілля Юхимович побачив у бричці поміщика Василя Тарновського. І. Рєпін аж крякнув, коли розгледів Нікішку, кучера Тарновського. Ілля Юхимович швидко розгорнув свій альбом і зробив нарис олівцем. Так на картині за спиною Сірка з’явився одноокий козак Голота – рудий беззубий веселун Нікішка, який пропив увесь одяг. В. Сєров за цей час намалював твір «Козак мордується з конем».
Рєпін підготував учня до вступу в Академію мистецтв, Ілля Юхимович написав лист конференц-секретарю Академії – Сєрова зарахували вільним слухачем. Учився Валя у Павла Чистякова.
У 1885 році Сєров з матір`ю знову відвідали Мюнхен, потім юнак побував у Голландії. Повернувшись до Петербурга, Валентин залишив Академію мистецтв. Написав портрет своєї нареченої Ольги Трубникової. Взимку 1888 Сєров одружився і поїхав з дружиною до Франції. Наступну зиму молоді провели в Москві. Вони прожили разом 22 роки, мали шістьох дітей.
У жовтні 1889 р. у Петербурзі Рєпін писав портрет генерала Драгомирова. Разом із батьком на сеанс приїздила дочка генерала – Соня. Сєров попросив дозволу написати портрет дівчини. Вона була сумною, бо нещодавно через Шурочку Домонтович (так, через ту махрову збоченку Олександру Коллонтай) покінчив із життям брат Іван. От тому ми й маємо два портрети Софії – Рєпіна та Сєрова.
На початку 1890-х років Сєров написав портрети Іллі Рєпіна, Ісаака Левітана, Миколи Лєскова.
З 1897 року художник давав уроки майстерності в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури.
У 1899 році художник створив знамениту картину «Діти», на якій зобразив своїх синів – Юрія та Сашка.
Упродовж десяти років Валентин Сєров писав дім Романових, царів.
Худ. В. Сєров. Портрет Миколи ІІ.
У 1904 році Валентин Олександрович гостював в Італії, три роки по тому поїхав до Греції.
Цікаво, що художник не мав власної майстерні, писав у замовників дома. 22 листопада 1911 року в Москві пані очікувала сеансу. Роздався телефонний дзвінок. Син Сєрова сказав: «Валентин Олександрович просить вибачення, що його не буде. Він умер». Йому було 46. Стенокардія.