Скільки коштує навчання в аспірантурі

0 Comments

Навіщо вступати до аспірантури в Україні?

Контент-копирайтер, который постоянно стремится в развитию и расширению кругозора путем получения знаний в области науки и образования.

Сьогодні молоді люди після закінчення магістратури або, попрацювавши в практичній сфері, замислюються про те, щоб продовжити свій професійний розвиток в науковій сфері. Навчання в аспірантурі в Україні вимагає багато сил і ресурсів. Але якщо ви готові долати всі труднощі і чітко бачите кінцеву мету навчання – захист дисертації – тоді аспірантура чекає вас. Тому у багатьох закрадається думка, а чи не піти вчитися в аспірантуру? Давайте розберемося, навіщо потрібна аспірантура, і які преференції можна отримати по її закінченню.

Навіщо взагалі вступають до аспірантури?

  • Деякі студенти вирішують поступити в аспірантуру, бо ще не вирішили, де вони хочуть себе реалізувати і тому залишають собі ще 3-4 роки на «подумати», чого ж вони хочуть від життя.
  • Є невеликий відсоток кандидаток, які вступають до аспірантури, щоб на перших курсах благополучно піти в академвідпустку у зв’язку з декретом. Більшість з таких «аспірантів» вже не повертаються до написання дисертації та продовжують успішно реалізувати себе в сімейному житті.
  • Ще частина людей йдуть в аспірантуру, одягнувши «рожеві окуляри» і сподіваючись на негайне визнання, яскраві конференції і бурхливе наукове життя. Стикаючись з іншою стороною аспірантури – рутиною проведення досліджень, обробка даних, виконання кафедральних обов’язків – вони розчаровуються і йдуть в інші сфери.
  • Є аспіранти, які вибирають собі цікаві теми дослідження ще будучи студентами і успішно продовжують їх на терені аспірантури.
  • Певний відсоток людей, які вступають до аспірантури, це ті люди, які досягли успіхів в практичних сферах діяльності і готові далі розвивати себе в науці, гармонійно поєднуючи і практику, і наукову діяльність. Такі аспіранти найчастіше доводять дисертацію до кінця і відмінно розуміють, для чого їм потрібна аспірантура.

Що чекає аспірантів в Україні під час навчання?

На жаль, аспірантура в Україні багато в чому відрізняється від аспірантури за кордоном. Тому при вступі потрібно враховувати цілий ряд вимог і організаційних моментів.

Ступінь доктора філософії в аспірантурі можна отримати двома способами:

  • на денній формі навчання (яка передбачає можливість вступити на бюджетне місце і отримувати стипендію);
  • на заочній формі (яка в більшості випадків передбачає тільки контрактне навчання).

Навчання в аспірантурі на контракті коштує не дешево. Наприклад, у Київському університеті імені Тараса Шевченка, незалежно від факультету чи інституту, вартість навчання на денній формі становить 66100 гривень на рік, а на заочній – 49600 гривень в рік.

Якщо ж вам пощастило вступити на бюджет, то вам буде виплачуватися стипендія. В 2019-2020 роки аспіранти за свою наукову діяльність отримували платню у розмірі 4650 гривень.

Що потрібно, щоб поступити в аспірантуру?

  • мати диплом про вищу освіту не нижче спеціаліста або магістра;
  • заздалегідь ознайомитись з термінами прийому документів та вступних іспитів;
  • вчасно написати всі потрібні заяви і зібрати весь пакет документів;
  • наявність сертифікатів, які визначають достатній рівень володіння англійською (на рівні В2-С2);
  • наявність опублікованих виступів на конференціях та наукових статей, які демонструють наукову активність;
  • успішно скласти вступні іспити з іноземної мови (за відсутності відповідного сертифіката про рівень володіння мовою) та спеціальності.

Коли ж абітурієнт все-таки долає всі етапи вступної кампанії і стає частиною наукового співтовариства, його чекає 4 роки аспірантури, незалежно від форми навчання (денної або заочної).

І чим же займається аспірант ці 4 роки?

  1. Навчається обов’язковим загальним і спеціальним дисциплінам (англійська, філософія науки і так далі).

Тобто в аспірантурі все одно доведеться знову відчути себе студентом, відвідувати пари, і виконувати навчальні завдання.

  1. Проходить асистентську педагогічну практику (якщо аспірантура проходить у навчальному закладі).

Аспіранти обов’язково вичитують деяку кількість академічних годин (зазвичай близько 50) для оволодіння навичками викладацької діяльності. Але це лише формальна сторона навчання. Насправді, якщо аспірант навчається на денній формі, та ще й на бюджеті, він може бути безкоштовною робочою силою і вести пари за своїм науковим керівником або іншим професорським складом кафедри.

Кожні півроку аспіранти звітують про виконану роботу, кількість наукових праць та етапи дослідження. Якщо недбайливий аспірант вирішив ненадовго закинути написання наукової праці, це може загрожувати йому відрахуванням.

  1. Нарешті, останній рік навчання в аспірантурі розрахований на те, щоб привести дисертацію в порядок і почати процес її захисту, який займає чимало часу.

Які перспективи дає навчання в аспірантурі?

Тепер давайте розберемося, які плюси дає навчання в аспірантурі:

  1. Можливість отримати диплом і вчений ступінь доктора філософії (за старими стандартами це ступінь кандидата наук).

Навчання в аспірантурі саме по собі не забезпечує присудження наукового ступеня. Під час навчання у вас є можливість написати цікаву, корисну і якісну наукову роботу, але її ще треба захистити. І тільки після всіх етапів і успішної процедури захисту можна повчити довгоочікуваний диплом. Але захист дисертації – це вже зовсім інша історія.

Ідеальна ситуація, коли у аспіранта є практична сфера діяльності, яка виступає базою наукового дослідження. Таким чином, в аспірантурі забезпечується практична частина дисертації, а результати наукового дослідження можна включати в практичну роботу.

  1. Можливість брати участь у міжнародних конференціях і програмах міжнародних стажувань.

На сьогодні є дуже багато можливостей поїхати за кордон на конференцію з тематики, яка вас цікавить. Зазвичай на таких конференціях вчені з різних країн обмінюються передовим досвідом (на який можна посилатися у своїй дисертації), розповідають про проблемні сфери наукової діяльності. Під час таких зустрічей наукового співтовариства є можливість поділитися результатами власного дослідження і навіть отримати зворотній зв’язок про актуальність і значимість дисертаційної роботи.

Зараз пропонується багато грантових програм, таких як Жан Моне, Еразмус +, які надають можливість молодим науковцям з різних країн світу брати участь у міжнародних проектах і їздити на стажування за кордон. Це дуже цікавий і корисний досвід.

Однак для участі в таких стажуваннях є ряд важливих вимог:

  • знання англійської мови на рівні не нижче upperintermediate,
  • актуальність теми та її важливість для суспільства;
  • заповнення великої кількості документації;
  • наявність у кафедри або Вузу міжнародних договорів із закордонними навчальними закладами.
  1. Можливість поєднувати наукову і викладацьку діяльність.

Якщо ви хочете стати викладачем у Вузі, особливо в одному з відомих і затребуваних, тоді вам дорога в аспірантуру. Тому в аспірантуру краще йти, якщо ви:

  • розумієте, що саме на дослідницьку діяльність ви готові витратити кілька років свого життя;
  • вибрали тему дослідження, яку вважаєте цікавою і перспективною, а, також, можете використовувати результати дослідження в своїй практичній діяльності;
  • любите писати (а писати доведеться дійсно багато) і навіть отримуєте задоволення від написання статей або монографій;
  • чітко знаєте правила гри, які очікують вас в аспірантурі;
  • знаходите спільну мову з науковим керівником і готові пройти всі етапи на шляху до захисту дисертації;
  • розглядаєте перспективи власної професійної реалізації у викладацькій діяльності;
  • схильні оптимістично дивитися в майбутнє і власноруч підвищувати рівень наукової діяльності в Україні.

Таким чином, аспірантура в Україні далека від райдужних уявлень про наукову діяльність. Але якщо ви чітко розумієте, навіщо туди йдете, і готові долати всі труднощі, щоб в результаті захистити дисертацію, тоді наука – це точно для вас.

Поради для успішного вступу до аспірантури

Контент-копирайтер, который постоянно стремится в развитию и расширению кругозора путем получения знаний в области науки и образования.

Закінчуєте магістратуру та розумієте, що практична діяльність не для вас? Під час навчання регулярно берете участь у різних наукових конференціях, круглих столах та публікуєте результати своїх досліджень? Чи завжди мріяли бути викладачем? Тоді вам пряма дорога до аспірантури. Вона відкриває всі двері для людини, яка вирішила пов’язати своє життя з наукою та/або викладацькою діяльністю. Однак, людині, яка все ж таки вирішила слідувати цим шляхом треба розуміти, що він буде дуже складним і захист дисертації буде лише одним з етапів на шляху до мрії (самореалізації, популярності в наукових колах). Навчання в аспірантурі передбачає виконання плану аспіранта (відвідування лекційних занять, підготовку до семінарських занять, складання заліків та іспитів), написання та захист кандидатської дисертації, публікацію кількох статей у журналах категорії “Б” (деякі джерела говорять про те, що незабаром серед умов допуску до захисту буде наявність публікації в журналі, що індексується міжнародною наукометричною базою (Скопус або Web of Science), особливостями підготовки до вступних іспитів і не тільки публікації тез тощо. Але це все потім – для початку надходження. У цій статті зупинимося на питаннях, пов’язаних із вибором.

Вибір напряму та університету

  • якщо у вашому ВНЗ є аспірантура, то логічно буде продовжити навчання в ньому – так вам буде легше у разі вступу визначитися з науковим керівником, не треба буде витрачати час на адаптацію тощо;
  • якщо у вашому ВУЗі немає аспірантури або з якихось причин він вам не підходить, тоді можна буде орієнтуватися на різні міжнародні рейтинги (зазвичай вони щорічно публікуються в тому числі на просторах інтернету). Чим вище буде позиція ВНЗ – тим більшої довіри у науковому середовищі він заслуговує, відповідно кращі знання та умови він дає своїм аспірантам.

Підготовка документів та вимоги для вступу

Щоб вступ до аспірантури не перетворився на справжнє пекло і не став приводом для розпачу (через втрачений час), про все слід потурбуватися заздалегідь – зайдіть на сайт обраного ВНЗ, зателефонуйте до приймальної комісії або ж приїдьте до університету особисто та уточніть терміни подання документів, їх перелік тощо. Пам’ятайте, що до вступних випробувань допускаються лише ті особи, які своєчасно подали всі необхідні для вступу документи відповідно до правил прийому до університету (перелік може змінюватись).

Перелік документів, що подаються для вступу до аспірантури (у більшості ВНЗ), виглядає так:

  • заява про допуск до участі у конкурсному відборі на навчання в аспірантурі подається на ім’я ректора;
  • заяву про допуск до складання вступних іспитів до аспірантури;
  • анкета;
  • копія диплома магістра (спеціаліста);
  • копія додатку до диплому магістра (спеціаліста);
  • мотиваційний лист;
  • копія реєстраційного номера облікової картки платника податків;
  • копію військово-облікового документа – (для військовозобов’язаних – військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов’язаного, а для призовників – посвідчення про приписку до призовних дільниць) з відміткою військово-мобілізаційного відділу ВНЗ;
  • копія паспорта (1, 2 сторінки та сторінка з реєстрацією) або за наявності паспорта нового зразка: копію документа (одного з документів), що засвідчує особу, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, засвідчують особу або його спеціальний статус» + витяг з реєстру територіального товариства із зазначеним місцем реєстрації.

Під час подання документів не забудьте взяти з собою оригінали.

При прийнятті на навчання осіб, які подають документ про здобутий за кордоном ступінь (рівень) освіти, обов’язковою є процедура визнання та встановлення еквівалентності цього документа – вона здійснюється відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 05 травня 2015 року №504 “Деякі питання визнання у Україні іноземних документів про освіту”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 року за №614/27059.

Підготовка до вступних іспитів та співбесіди

Вступні іспити до аспірантури ВНЗ складаються з:

  • вступного іспиту з обраної спеціальності (обсяг програми рівня вищої освіти магістра (спеціаліста) з відповідної спеціальності). Тут є невеликий нюанс – особам, які вступають до аспірантури з іншої галузі знань (спеціальності), ніж та, що зазначена у їхньому дипломі магістра (спеціаліста), можуть бути призначені додаткові вступні іспити. Якщо вони не складають різницю, то до складання інших іспитів вони не будуть допущені;
  • вступного іспиту з іноземної мови (на вибір Вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи) в обсязі, що відповідає рівню B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти). Вступник, який підтвердив свій рівень знання, зокрема англійської мови, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment (не нижче за рівень B2 Загальноєвропейських рекомендацій щодо мовної освіти або аналогічного рівня) звільняється від складання вступного іспиту іноземної мови. При визначенні результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного випробування з іноземної мови з найвищим балом.

Підготовка до іспитів має бути серйозною, адже обсяг питань та їх глибина досить пристойні – поверхневі знання з обраної спеціальності точно не допоможуть досягти потрібного результату. Тому краще не нехтувати цим етапом і якомога раніше взяти питання для підготовки у ВНЗ.

Слід зазначити, що в деяких ВНЗ додатково передбачена співбесіда – її результати можуть бути вирішальними, якщо декілька осіб отримають однаковий бал під час конкурсу. Прийшовши на неї, слід бути готовим відповідати на питання, пов’язані з причинами вступу до аспірантури, передбачуваної теми наукової роботи, її актуальністю і не тільки. На співбесіді важливо продемонструвати щиру зацікавленість у тому, що відбувається у науковому середовищі.

Якщо ви до моменту вступу до аспірантури вже матимете певні напрацювання і навіть налагодите комунікацію з передбачуваним науковим керівником, то візьміть із собою обґрунтування кандидатської дисертації (у цьому документі вказується тема, її актуальність, методологія тощо) – під час роботи всі зміниться, але це нічого страшного.

Якщо вступ до ВУЗу вже позаду і тема наукового дослідження обрана, то напевно для вас актуальне питання написання кандидатської. Тут у кожного є 2 шляхи – можна писати роботу самостійно або делегувати роботу фахівцям. Який із варіантів краще кожен вирішує сам для себе. Однак, слід пам’ятати, що кандидатська дисертація – це дуже складна робота, написання якої передбачає виконання величезного пласта роботи, що включає: підбір актуальної літератури, продумування детального плану, ретельний підбір методології, підготовку унікального тексту роботи без натяку на плагіат тощо.

Якщо ви не маєте вільного часу, продовжуєте роботу або в принципі не хочете, щоб увесь ваш час був присвячений виключно науці, тоді слід замовити дисертацію в компанії “Аспірантура”. Наша компанія надає найкращі умови співпраці замовникам та може похвалитися:

  • демократичними цінами на послуги – кандидатська дисертація коштує чимало, проте ціни компанії цілком обґрунтовані та нижчі ніж у конкурентів;
  • дотриманням обумовлених термінів. На підготовку кандидатської приділяється 3-4 роки. На перший погляд здається, що цього багато, насправді ж час летить швидко і роботи чекає багато. Наші автори підготують роботу набагато швидше та здадуть все вчасно;
  • високою якістю роботи. Повірте, ви без проблем пройдете перевірку на плагіат і вам не доведеться виправдовуватися перед науковим керівником за низький показник унікальності роботи;
  • високою якістю обслуговування. Менеджери компанії завжди готові до діалогу і з радістю дадуть відповіді на всі запитання та узгодять індивідуальні терміни написання.
  • Скільки років треба навчатись в аспірантурі?

Навчання в аспірантурі триває 3 роки на стаціонарі та 4 роки на заочній формі. При цьому, виконавши індивідуальний план аспіранта, вже можна “виходити на захист” за наявності готової дисертації.

У кожному ВНЗ це питання вирішується індивідуально, зазвичай іспит передбачає витягування білету з 3 питаннями, підготовку до відповіді протягом 15-20 хвилин та усну відповідь на кожне з них, а після – дискусію з членами приймальної комісії.

Права, обов’язки аспірантів та умови вступу в аспірантуру

Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти користуються правами здобувачів вищої освіти, визначеними Законом України “Про вищу освіту”. З метою належного проведення наукових досліджень аспіранти (ад’юнкти) і докторанти також мають право на:

  • вільний доступ до всіх видів відкритої наукової інформації, наявної у закладах вищої освіти (наукових установах), бібліотеках і державних архівах України;
  • отримання методичного і змістовного наукового консультування щодо власного дослідження від наукового керівника (консультанта), для аспірантів (ад’юнктів) – на чіткий розподіл обов’язків між науковими керівниками у разі призначення вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) двох керівників;
  • безпечні та нешкідливі умови для проведення наукових досліджень, забезпечення належно обладнаним місцем для наукової роботи;
  • академічну мобільність, що реалізується відповідно до Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 66, ст. 2183);
  • академічну та соціальну відпустку відповідно до законодавства;
  • трудову діяльність у позанавчальний час відповідно до законодавства.

Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти зобов’язані виконувати всі обов’язки здобувачів вищої освіти, визначені Законом України “Про вищу освіту”. З метою забезпечення належного проведення наукових досліджень аспіранти (ад’юнкти) і докторанти також зобов’язані:

  • дотримуватися принципів академічної доброчесності, морально-етичних норм і стандартів поведінки дослідників у відповідній галузі (професії), встановлених закладом вищої освіти (науковою установою);>
  • виконувати індивідуальний план наукової роботи та систематично звітувати про хід його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії чи іншого підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), який уповноважений для цього його вченою радою;
  • подати до спеціалізованої вченої ради свої наукові досягнення у вигляді дисертації (для аспірантів і ад’юнктів) та у вигляді дисертації, або опублікованої монографії, або за сукупністю опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях статей (для докторантів) у спеціалізованій вченій раді.

Важливо! Покладення закладом вищої освіти (науковою установою) на аспіранта (ад’юнкта) чи докторанта обов’язків, не пов’язаних з виконанням відповідної освітньо-наукової (наукової) програми та підготовкою дисертації (монографії, статей), забороняється.

Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти мають право брати участь у конкурсах на отримання грантової підтримки наукових досліджень та стипендій, заснованих на честь видатних діячів науки, освіти, культури, громадських діячів, а також заснованих Президентом України, Кабінетом Міністрів України, державними чи недержавними органами, підприємствами, установами чи організаціями.

Порядок та умови вступу до аспірантури (ад’юнктури)

Основною формою підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти є аспірантура (ад’юнктура).

До аспірантури (ад’юнктури) на конкурсній основі приймаються особи, які здобули вищу освіту ступеня магістра. До вступних випробувань допускаються особи, які вчасно подали всі необхідні для вступу документи згідно з правилами прийому до закладу вищої освіти (наукової установи). Приймальна комісія може відмовити особі в допуску до проходження вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) виключно у зв’язку з неподанням в установлений строк документів, визначених правилами прийому.

Перелік документів, необхідних для вступу до аспірантури (ад’юнктури), повинен включати:

  • заяву вступника;
  • копію диплома магістра (спеціаліста) із зазначенням здобутої спеціальності (кваліфікації);
  • у разі потреби документ про визнання особи органами медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю.

Для вступу до аспірантури (ад’юнктури) за спеціальностями медичного або ветеринарного спрямування вступник подає диплом магістра із зазначенням відповідної спеціальності медичного або ветеринарного спрямування.

Особа, яка подає для вступу до аспірантури (ад’юнктури) диплом, що виданий іноземним закладом вищої освіти, допускається до вступних випробувань нарівні з іншими особами. Зарахування такого вступника здійснюється в разі успішного складення ним вступних випробувань та прийняття вченою радою відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) рішення про визнання його диплома.

Прийом на навчання до аспірантури закладів вищої духовної освіти здійснюється з урахуванням положень їх статутів (положень про них), зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.

Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи) складаються з:

  • вступного іспиту із спеціальності (в обсязі програми рівня вищої освіти магістра з відповідної спеціальності);
  • вступного іспиту з іноземної мови (англійської, німецької або французької) в обсязі, який відповідає рівню В2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти. Вступник, який підтвердив свій рівень знання, зокрема англійської мови, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, звільняється від складення вступного іспиту з іноземної мови. Під час визначення результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного випробування з іноземної мови з найвищим балом;
  • інших форм вступних випробувань (іспити, співбесіди, презентації дослідницьких пропозицій чи досягнень).

Вага бала з кожного вступного випробування під час підрахування результатів конкурсу визначається в правилах прийому до закладу вищої освіти (наукової установи).

Відповідно до правил прийому до закладу вищої освіти (наукової установи) особам, які вступають до аспірантури (ад’юнктури) з іншої галузі знань (спеціальності) ніж та, яка зазначена в їх дипломі магістра (спеціаліста), можуть бути призначені додаткові вступні випробування.

Результати вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) дійсні для вступу до відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) протягом одного календарного року.

Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) проводяться предметними комісіями, до складу яких входить, як правило, три – п’ять осіб, які призначаються керівником закладу вищої освіти (наукової установи).

До складу предметних комісій включаються доктори філософії та доктори наук, які проводять наукові дослідження за відповідною спеціальністю та відповідають за виконання відповідної освітньо-наукової програми.

До складу предметних комісій можуть бути призначені також представники інших закладів вищої освіти (наукових установ), з якими укладено договори про ведення спільної наукової діяльності та/або про спільне керівництво дослідженнями аспірантів (ад’юнктів), та/або про спільне виконання освітньо-наукової програми або з якими здійснюється підготовка докторів філософії за спільною освітньо-науковою програмою, узгодженою між закладом вищої освіти і науковою установою.

До складу предметної комісії з іноземної мови можуть включатися також особи, які не мають наукового ступеня і вченого звання, але вільно володіють відповідною іноземною мовою і за рішенням вченої ради можуть кваліфіковано оцінити рівень знання відповідної мови вступником.

За результатами проведення вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника за процедурою, визначеною правилами прийому до закладу вищої освіти (наукової установи).

Рішення приймальної комісії про зарахування до аспірантури (ад’юнктури) затверджується наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи), який оприлюднюється в установленому порядку.

Аспіранту (ад’юнкту) одночасно з його зарахуванням відповідним наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи) призначається науковий керівник з числа наукових або науково-педагогічних працівників з науковим ступенем.

Науковий керівник аспіранта (ад’юнкта) здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, надає консультації щодо змісту і методології наукових досліджень аспіранта (ад’юнкта), контролює виконання індивідуального плану наукової роботи та індивідуального навчального плану аспіранта (ад’юнкта) і відповідає перед вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) за належне та своєчасне виконання обов’язків наукового керівника.

Науковий керівник, який є доктором наук, може здійснювати одночасне наукове керівництво (консультування), як правило, не більше п’яти здобувачів наукових ступенів, включаючи тих, що здобувають науковий ступінь доктора наук.

Науковий керівник, який має ступінь доктора філософії, може здійснювати одночасне наукове керівництво роботою над дисертаціями, як правило, не більше трьох здобувачів наукового ступеня доктора філософії.

На здійснення наукового керівництва роботою над дисертацією одного аспіранта (ад’юнкта) науковому керівникові відводиться щороку 50 академічних годин навчального навантаження. Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) з урахуванням потреб аспіранта (ад’юнкта) та ефективності роботи наукового керівника з підготовки докторів філософії може відвести більшу кількість годин навчального навантаження керівникові з їх оплатою за рахунок коштів спеціального фонду закладу вищої освіти (наукової установи).

Рішенням вченої ради аспіранту (ад’юнкту) може бути призначено два наукових керівники з відповідним розподілом годин навчального навантаження та обов’язків між ними.

Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі)

Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) здійснюється за освітньо-науковою програмою та навчальним планом, що затверджуються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) для кожної спеціальності.

Протягом строку навчання в аспірантурі (ад’юнктурі) аспірант (ад’юнкт) зобов’язаний виконати всі вимоги освітньо-наукової програми, зокрема здобути теоретичні знання, уміння, навички та інші компетентності, достатні для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіти методологією наукової та педагогічної діяльності, а також провести власне наукове дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та/або практичне значення, та захистити дисертацію.

Освітньо-наукова програма та навчальний план аспірантури (ад’юнктури) складаються з освітньої та наукової складових.

Навчальний план аспірантури (ад’юнктури) повинен містити інформацію про перелік та обсяг навчальних дисциплін (30-60 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС), послідовність їх вивчення, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю.

Освітньо-наукова програма та навчальний план аспірантури (ад’юнктури) є основою для формування аспірантом (ад’юнктом) індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи, які погоджуються з науковим керівником та затверджуються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) протягом двох місяців з дня зарахування особи до аспірантури (ад’юнктури).

Індивідуальний навчальний план аспіранта (ад’юнкта) повинен містити перелік дисциплін за вибором аспіранта (ад’юнкта) в обсязі, що становить не менш як 25 відсотків загальної кількості кредитів ЄКТС. При цьому аспіранти (ад’юнкти) мають право вибирати навчальні дисципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти і які пов’язані з тематикою дисертаційного дослідження, за погодженням із своїм науковим керівником та керівником відповідного факультету чи підрозділу.

Засвоєння аспірантами (ад’юнктами) навчальних дисциплін може відбуватися на базі закладу вищої освіти (наукової установи), до якого зарахований аспірант (ад’юнкт), а також в рамках реалізації права на академічну мобільність – на базі інших закладів вищої освіти (наукових установ).

Аспірант (ад’юнкт) має право змінювати свій індивідуальний навчальний план за погодженням із своїм науковим керівником у порядку, який затверджується вченою радою.

Усі аспіранти (ад’юнкти) незалежно від форми навчання зобов’язані відвідувати аудиторні заняття і проходити всі форми поточного та підсумкового контролю, передбачені індивідуальним навчальним планом аспіранта (ад’юнкта) та освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи).

Освітньо-наукова програма аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи) має включати не менше чотирьох складових, що передбачають набуття аспірантом (ад’юнктом) таких компетентностей відповідно до Національної рамки кваліфікацій:

  • здобуття глибинних знань із спеціальності (групи спеціальностей), за якою (якими) аспірант (ад’юнкт) проводить дослідження, зокрема засвоєння основних концепцій, розуміння теоретичних і практичних проблем, історії розвитку та сучасного стану наукових знань за обраною спеціальністю, оволодіння термінологією з досліджуваного наукового напряму в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти;
  • оволодіння загальнонауковими (філософськими) компетентностями, спрямованими на формування системного наукового світогляду, професійної етики та загального культурного кругозору в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти;
  • набуття універсальних навичок дослідника, зокрема усної та письмової презентації результатів власного наукового дослідження українською мовою, застосування сучасних інформаційних технологій у науковій діяльності, організації та проведення навчальних занять, управління науковими проектами та/або складення пропозицій щодо фінансування наукових досліджень, реєстрації прав інтелектуальної власності в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти;
  • здобуття мовних компетентностей, достатніх для представлення та обговорення результатів своєї наукової роботи іноземною мовою (англійською або іншою відповідно до специфіки спеціальності) в усній та письмовій формі, а також для повного розуміння іншомовних наукових текстів з відповідної спеціальності в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти.

Аспірант (ад’юнкт), який підтвердив рівень свого знання іноземної мови, зокрема англійської, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, на рівні С1 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, має право:

  • на зарахування відповідних кредитів, передбачених освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури), як таких, що виконані у повному обсязі;
  • на використання обсягу навчального навантаження, передбаченого для набуття мовних компетентностей, для здобуття інших компетентностей (за погодженням з науковим керівником).

Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) має право прийняти рішення про визнання набутих аспірантом (ад’юнктом) в інших закладах вищої освіти (наукових установах) компетентностей з однієї чи декількох навчальних дисциплін (зарахувати кредити ЄКТС), обов’язкове здобуття яких передбачено освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури).

Наукова складова освітньо-наукової програми передбачає проведення власного наукового дослідження під керівництвом одного або двох наукових керівників та оформлення його результатів у вигляді дисертації.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії є самостійним розгорнутим дослідженням, що пропонує розв’язання актуального наукового завдання в певній галузі знань або на межі кількох галузей, результати якого становлять оригінальний внесок у суму знань відповідної галузі (галузей) та оприлюднені у відповідних публікаціях.

Наукова складова освітньо-наукової програми оформляється у вигляді індивідуального плану наукової роботи аспіранта (ад’юнкта) і є невід’ємною частиною навчального плану аспірантури (ад’юнктури).

Якщо у закладі вищої освіти (науковій установі) не функціонує постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності, вчена рада такого закладу (установи) може утворити разову спеціалізовану вчену раду з відповідної спеціальності та подати до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти документи для її акредитації або звернутися з клопотанням про прийняття дисертації до захисту до іншого закладу вищої освіти (наукової установи), де функціонує постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності.

Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії за державним (регіональним) замовленням здійснюється виключно в аспірантурі (ад’юнктурі) за очною (денною, вечірньою) формою навчання.

Державне (регіональне) замовлення на підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) за спеціальностями розподіляється на конкурсній основі між закладами вищої освіти та науковими установами. До участі в конкурсі на розміщення державного (регіонального) замовлення допускаються лише заклади вищої освіти та наукові установи, які на момент проведення конкурсу мають ліцензію на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти за відповідною спеціальністю.