Коли співжиття дорівнює шлюбу

0 Comments

Щасливий шлюб – це… Думки 4-х психологів і психотерапевтів щодо сексу, розлучень та сім’ї для дітей

Катерина Гольцберг: Шлюб – це трошки більше, ніж просто піти в РАЦС і зареєструвати стосунки. Це співпраця двох людей, де можливо щось робити разом, одне для одного.

Мені взагалі більше подобається слово “сім’я”. Якщо люди мають порозуміння, домовляються про стосунки, то можемо вважати такий шлюб щасливим.

Анна Шийчук: Я б зосередилася окремо на словах “шлюб” і “щасливий”.

Шлюб передбачає вибір, ми свідомо обираємо на користь однієї людини.

Шлюб – це певна офіційна домовленість, і йдеться не тільки про штамп у паспорті, а про згоду між двома людьми мати максимально довго стосунки разом.

І щасливий шлюб – той, в якому обом добре, а не той, який підпорядкований якимось нормам і уявленням. Щастя – те, що ми переживаємо всередині себе.

Марія Жиган: Для кожної пари щасливий шлюб вбачається по-своєму, але важливо, щоб ваші неврози збігалися, будь-то спокійні стосунки чи бурхливі пристрасті.

Для мене щасливий шлюб включає розуміння навіщо ми разом. Якщо ти не бачиш своє майбутнє з цією людиною, то, що б ти не робив, нічого путнього не вийде.

Євген Пілецький: Як психотерапевт, який використовує когнітивно-поведінкову терапію, я б скоріше відповів на питання не про щасливий шлюб як такий, а про щасливих людей у шлюбі.

Питання щастя розглядалося ще в філософії евдемонізму, і це не такі й абстрактні речі. Ми можемо в цілому генералізувати щастя – це переважно такі речі як цінності та питання, пов’язані з елементами фізичної близькості. Тобто шлюб – це дружба+секс.

Є велика проблема під назвою дофамін, який каже нам “Цю людину я хочу зараз, а проблеми вирішуватиму потім”. Це породжує величезну кількість проблем.

Традиційному суспільству було характерним домодернове мислення, направлене на репродукцію. Цінність стосунків падає під натиском економіки й біології. Звичайно, ситуація змінилася, але біологічна і соціальна еволюція все ж повільна – мозком ми й досі десь виживаємо у савані, як би ми цього не заперечували.

У книжці “Сім принципів щасливого шлюбу” дуже правильно автори пишуть: основа щасливого шлюбу – це дружба. І справді: з друзями стосунки у нас набагато міцніші.

Чи можливий шлюб на все життя і чи не вичерпав себе інститут шлюбу

Анна Шийчук: Я переконана, що добрий і тривалий у часі шлюб – той, у якому щодня люди прийматимуть рішення бути разом. Та за різних обставин і умов їм це й надалі цікаво і цього хочеться, попри будь-які труднощі.

Я не вірю в ідею вічного щастя, але воно можливе за умови, що людям буде “по дорозі”.

Якщо стосунки будуть не настільки тривалими і не на все життя – це теж нормально, бо люди можуть змінюватися та почати рухатися різними дорогами.

У цьому й суть гнучкості: ми – не раби й маємо право приймати і такі рішення.

Марія Жиган: Інститут шлюбу змінюється, зараз нормально за все життя мати декілька шлюбів.

Коли ми чуємо історії про довге подружнє життя, то відразу малюємо собі фантазію про подібні стосунки. Наприклад, відомий психотерапевт Ірвін Ялом та його покійна дружина у парі провели понад 60 років, і це вбачається як ідеал, якого прагнуть.

Але треба бути дорослою гнучкою людиною і розуміти – якщо мій шлюб добігає кінця, це теж нормально.

Євген Пілецький: Наші ілюзії про шлюб потроху вичерпуються, але сам інститут шлюбу – ні.

Зареєстрований державою шлюб, громадянські його форми, партнерство – це все поки не вичерпало себе.

Те, що ми називаємо шлюбом, – певна історична реальність, причому не настільки далека; нуклеарна модель, яка складається з чоловіка, дружини і дітей, з’явилася десь у ХІХ столітті, і до неї існували досить різні моделі.

Карантинні реалії

Катерина Гольцберг: У мене як у психолога було за карантинний рік дуже багато звернень щодо збереження шлюбу; це і справді велике випробування.

Довгий шлюб можливий тоді, коли люди, змінюючись, можуть стати новими людьми і не втратити один одного. Карантинні випробування для багатьох стали викликом, коли люди зрозуміли, що не хочуть змінюватися.

У книжці (“Сім принципів щасливого шлюбу” – ред.) була хороша думка: якщо люди готові до змін, то можуть прожити разом дуже довго; якщо ні, то вони будуть стикатися з впертістю, яка заважатиме виходити на новий рівень.

Щороку ми вже нова сім’я, у нас з’являється щось, що змінює нас і обставини, за яких ми продовжуємо шлюб.

Багато людей негнучкі, вони не хочуть пристосовуватися, і опинившись на карантині разом, пари зрозуміли, що вони абсолютно чужі люди. На жаль, це так.

Марія Жиган: У нас в країні складна економічна ситуація, і коли на карантині в однокімнатній квартирі 4 людини опинилися на 20 м², стало дуже складно, бо немає вільного простору. Це впливає на нас, ми не почуваємо себе вільними.

По-друге, коли люди обирають собі партнера не завдяки спільним цінностям, а через те, що сприймають його як милиці (наприклад, сподіваються, що людина буде розважати, давати гроші, стане способом нарешті з’їхати від батьків тощо), він стає не окремою особистістю в їхньому баченні, а як певна функція, об’єкт. Тоді дуже важко перебувати в замкненому просторі разом.

Зі шлюбу, який ґрунтувався на хитких основах, дуже важко зробити щось нормальне.

В Україні більше оформлень шлюбу на карантині?

Євген Пілецький: Мені здається, мотивація таких шлюбів може бути зовсім “нешлюбною”.

Грубо кажучи, у людей був шок, сильна зміна стилю життя, і це призвело до того, що частина наших мотивацій хоч щось робити могла призвести до шлюбу. Це дуже часто можуть бути егоїстичні мотиви.

Анна Шийчук: На початку 20-го року і зараз – різні карантини. Ті, хто розлучитися через простір, мали б вже це зробити за півтора року карантину.

Зараз вилазить інша проблема: кризи і втрати; як пережити хворобу рідних, бо в більшості сімей хтось якось похворів.

Пара переживає не лише кризу стосунків, а й кризу переживання спільних труднощів. Найбільш кризовий стан і переживання втрати відбувається через рік після певної події; тобто все, що “вибухнуло” за минулий рік, буде для шлюбів або каменем спотикання, або ж причиною навпаки склеювання стосунків.

Коли ми усвідомлюємо, що здатні з якоюсь людиною подолати труднощі, ми розуміємо, що є сенс, аби ми разом могли робити щось більше.

На карантині зустрічатися з кимось новим стало складніше: раніше можна було піти познайомитися на вулиці, а тепер і люди там майже не ходить, і крім тесту на ВІЛ ще треба у партнера просити тест на коронавірус.

Деякі застосунки для знайомств, особливо в Європі, вже, до речі, вводять галочку “вакцинований”.

Тож, на мою думку, розлучення стали невигідні з точки зору того, що найти когось кращого буде складно. І люди зважуються на розлучення, лише якщо їх уже допекли.

Коли краще зупинитися і розлучитися

Марія Жиган: Іноді на терапії чую історії людей, які в дитинстві страждали, що їхні батьки не розійшлися – бо потім були биття, постійні сварки, атмосфера насильства, і ця дитина виростає з неврозами, шукає аб’юзивних стосунків і від інших.

Для мене є сенс розлучатися, коли обсяг сварок і агресії більший за те “добре й світле”, що можна дати дітям у парі.

Буває й так, що є дві чудові людини, які перестали кохати один одного, але досі разом через дітей. Коли їхня дитина виросте, вона не зможе обрати своє щастя, бо думатиме, що треба терпіти й забувати про свої потреби. Краще коли в таких випадках батьки розуміють: вони можуть бути окремо, але дати повною мірою усю теплоту дітям.

Дуже легко розлучатися, коли є очевидні проблеми, але дуже важко, коли їх начебто й нема.

Катерина Гольцберг: Я згадую дуже цікаве оповідання Драгунського “Дорослі люди”, яке показує, як переживає дитина сварки близьких людей. Як їй боляче, прикро, як вона хоче сховатися, наскільки травматична така ситуація.

Якщо стосунки батьків, найважливіших людей у житті, саме такі, як наслідок дитина формуватиме такі ж стосунки у майбутньому. Коли взаємини у батьків настільки погані й настільки спотворюють поняття про шлюб, тоді краще розлучитися, бо дитина це все бачить і страждає.

Але тут є ще проблема, коли дитина починає звинувачувати себе у розлученні батьків. Не треба пристосовувати дитину до сварок, не робити її вимушеним медіатором. Цивілізоване розлучення сприяє довірі дитини до батьків і її подальшому спілкуванню з ними.

Все треба робити вчасно – і розлучатися теж, а спроби зберегти щось лише заради дитини вона не оцінить.

Зараз модні бінуклеарні сім’ї – тобто ті, які склалися з двох сімей, що розпалися; і вони бувають дуже стабільними. Люди знають, чого вони хочуть, зрозуміли свої помилки й можуть усвідомлено скласти шлюб. Мені здається, що це нормально.

Чи можливий шлюб без дітей

Катерина Гольцберг: Шлюб – це ж не тільки про дітей. До мене часто потрапляють жінки, яким важко бути матерями, вони через це страждають і іноді погано ставляться до дітей, бо народжувати не входило в їхні бажання.

Під час вступу у шлюб ми багато брешемо одне одному, у тому числі й про дітей.

Коли з’являються діти, разом з ними виникає багато сварок: різні погляди на виховання, різні поняття, скільки дітей має бути, словом, усі ті речі, які раніше не узгодили.

Моя порада: домовляйтеся заздалегідь, скільки дітей, хто буде “годувальником”, коли ви хочете народити тощо.

Дитина – це не тільки наша радість, а ще й славнозвісна “склянка з водою”, яка наче буде подана нам у кінці життя. Як такий інститут пенсії налічує менше ніж 100 років, тож діти були здавна гарантією, що ми доживемо до старості.

Наразі ж, немає гарантії, що діти будуть нас доглядати, парадигма шлюбу з обов’язковими дітьми відходить, бо ми можемо в старості вже бути більш самостійними.

Чи важливий секс для шлюбу

Марія Жиган: Коли дві людини мають однаковий сексуальний темперамент, це одне. Але якщо нема сексу і один із партнерів через це переймається, тоді треба йти до парного терапевта.

Іноді секс буває про близькість, дружбу, про відчуття, що я потрібен, вартий чогось.

Євген Пілецький: Річ у тім, що якщо ми у стосунках, де немає сексу, то чим ми відрізняємося від друзів?

З релігійної точки зору, шлюб може бути й без сексу. Але будьмо чесними: ми сходимося як пари значною мірою не лише через цінності, а й через еротичну прив’язаність.

Еволюційно в нас є статева стратегія розмноження, яку ми поки не можемо подолати (але думаю, що з часом таки трохи подолаємо).

Секс дуже сильно зав’язаний на цьому триклятому дофаміні. Але наразі комп’ютерні ігри, розваги, перегляд порно, яке задовільняє, дофаміновий статевий голод дуже сильно збивають.

Чоловіки – це розхідники еволюції, а жінки – її стабілізатори. І увага чоловіка тепер розпорошується деінде, що дає задоволення тут і тепер, лібідо вже наповнилося. Відбувається заміщення, можна проводити час інакше, і секс вже перестає бути потрібним.

Катерина Гольцберг: Ми повинні узгодити: а що для нас є сексуальні стосунки?

Є багато різновидів, і незадоволення відбувається тоді, коли наші бажання не збігаються. Ми часто намагаємося підлаштуватися під партнера, терпимо заради задоволення іншого, але ж брешемо і страждаємо від цього.

Секс – це про наше власне задоволення, знання себе. Коли ми невдоволені, то не можемо й іншого задовольнити. Варто говорити про фрустрацію, про біль і дискомфорт.

Анна Шийчук: В сексі треба знати, як вам добре, і мати сміливість та знайти слова, як поговорити з партнером про секс.

В книжці “Сім правил щасливого шлюбу” мені сподобалося, що автори дають конкретні речення, які допоможуть.

Особливо якщо в людини не було досвіду спілкування про секс, то немає словникового апарату, як сказати про свої травматичні досвіди, переживання, побажання.

Зараз є надзвичайно багато освітньої літератури про секс, кілька подкастів, які про це розповідають. Зазвичай вони для підлітків, але дорослим, які не мають цього досвіду, вони сподобаються у будь-якому віці.

Виникає багато секс-шопів, які перестають продавати свою продукцію вульгарно, а відверто і щиро говорять про секс як про нормальну частину нашого життя.

Сексуальний розвиток починається з самоосвіти. Спочатку було б добре навчитися говорити про секс, а вже потім ним займатися.

Катерина Гольцберг: Не треба також забувати про елемент насильства. У хорошому шлюбі ми повинні відчувати, коли людина робить щось неусвідомлено.

Якщо ви відчуваєте, що для людини щось все ж є неприйнятним, вам треба або прийняти це і відмовити собі у такій розвазі, або ж розлучатися.

Євген Пілецький: Тут насправді питання полягає: а в чому проблема щось запропонувати партнеру?

Треба поставити питання, чому ви боїтеся. Для багатьох причиною є сором. Сором – це прірва між тим, яким я себе бачу в ідеалі і яким я є насправді.

Наше “ідеальне Я” є чистим і світлим, але насправді ми не такі, і боїмося, що наш партнер дізнається наше справжнє “Я”.

Який принцип найважливіший у шлюбі

Євген Пілецький: Прийняття. У нас з вами є базова потреба у цьому.

Ми починаємо стосунки тому, що ми цього хочемо, нам треба до когось тулитися, щоб з нами хтось був.

Марія Жиган: Спільне валяння дурня дуже скріплює відносини. Коли ми бавимось, граємо сумісно, це робить нас єдиними.

Катерина Гольцберг: Перебуваючи довго в шлюбі, розумію, що для мене важлива рефлексія. Іноді мені здається, що ми шукаємо людину, яка буде з нами рефлексувати щодо спільних цілей, виховання дітей, сексу тощо.

Нам важливо відобразити свої почуття поряд з людиною, яка поділяє наші цінності й розуміє, про що ми говоримо.

Анна Шийчук: Це коли з кимось краще, ніж без нього. Бо так життя стає тепліше і добріше.

Галина Падалко, Юлія Перекрест, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Як захистити свої права, якщо живете з партнером у цивільному шлюбі

Три ознаки шлюбу, що руйнується, і як їх розпізнати

Зробити будь-який шлюб кращим: 5 простих способів

8 ознак того, що шлюб не триватиме довго. Розповідають весільні фотографи

Діти і розлучення: психолог пояснює, як вберегти дитину від травм

7 доведених наукою ознак, які передвіщають розлучення

Цивільний шлюб і співжиття: в чому різниця?

Багато людей помилково вважають, що поняття «цивільний шлюб» отожествляется з поняттям «співжиття». Насправді, це глибока помилка. Адже цивільний шлюб – це офіційне оформлення відносин подружжя уповноваженим для цього державним органом. При цивільному шлюбі подружжя мають свідоцтво про шлюб, не проходячи при цьому обряд вінчання. Тому всі невінчані подружні пари складаються саме в цивільному шлюбі. У той час як співжиття означає спільне проживання чоловіка і жінки, не зареєстрували свої стосунки. Цивільний шлюб і співжиття, їх переваги і недоліки – про це ми і поговоримо в даній статті.

Цивільний шлюб і співжиття

Цивільний шлюб і співжиття

У сучасному світі популярність цивільного шлюбу або співжиття набирає величезні обороти. Це обумовлено тим, що перед тим, як об’єднати свої долі перед обличчям Бога або узаконити відносини, пари прагнуть переконатися в правильності свого рішення. Адже часто буває так, що при відсутності досвіду спільного проживання, після вінчання і весілля, молодята розчаровуються у своєму виборі. Результатом цього розчарування стають в кращому випадку – розлучення або ж в гіршому випадку – покалічена спільне життя не з тією людиною. Тому багато молоді люди перед вступом у шлюб вважають за потрібне випробувати свої відносини в побутових, рутинних умовах.

Іноді трапляється так, що один з партнерів постійно норовить відкласти весілля. Одна справа, коли цивільний шлюб укладено за обопільним бажанням і зовсім інша, коли хтось один навмисно уникає повноцінної процедури оформлення шлюбу.

Деякі чоловіки вважають, що штамп у паспорті при цивільному шлюбі ні до чого їх не зобов’язує, не обмежує цілком свободу. Жінку ж при такому розкладі відвідують тривожні думки, мовляв, у разі, якщо б він любив, миттєво зробив би пропозицію. Адже багато жінок прагнуть перебувати у статусі дружини, для них це ознака успіху в суспільстві. Таке бажання спровоковано стереотипами, що склалися в суспільстві. Переступити поріг тридцяти років і бути в розлученні – краще, ніж переступити поріг тридцяти років, не будучи ніколи заміжньою. Наскільки подібні думки правильні судити тільки вам… Але не варто заперечувати той факт, що багато людей мислять подібним чином.

А трапляється і так, що пара перебуває у цивільному шлюбі, жінка являє собою успішну особистість, отримує хорошу зарплату і як би конкурує зі своїм чоловіком. У такій ситуації офіційне оформлення відносин для неї є певним зобов’язанням, та й чоловік прагне чинити опір з метою створити хоча б видимість якоїсь свободи.

Якщо вас хвилюють думки щодо того, що коханий чоловік не поспішати робити вам пропозицію, для початку поставте собі запитання і постарайтеся максимально чесно на нього відповісти: «А принципово для мене наявність офіційної реєстрації шлюбу?». У разі якщо відповідь позитивна, проаналізуйте ваші з ним стосунки. Можливо, причина його повільність криється саме у вас, у ваших до нього відносинах, відсутності належної уваги, ласки любові.

Деякі чоловіки просто бояться відповідальності. Тому вони намагаються відтягнути момент одруження. У подібній ситуації жінці необхідно дати зрозуміти своєму чоловікові, як сильно ви довіряєте йому, що цінуєте в ньому силу, розум, яким прекрасним чоловіком він може стати, який чудесній і щасливою є ваша з ним життя.

Звісно, цивільний шлюб або просто співжиття – це серйозний крок. Варто відзначити, що йти на цей крок слід лише в тому випадку, якщо обидва партнери планують у майбутньому створити сім’ю. В інших випадках можуть виникнути непорозуміння. Наприклад, чоловік може запропонувати дівчині переїхати лише для підтримки сексуальної зв’язку, тоді як дівчина буде щиро сподіватися на те, що незабаром у них буде справжня сім’я. Тому, перш ніж переїжджати або вступати в цивільний шлюб, необхідно зіставити свої бажання і підійти до цієї справи з великою відповідальністю.

Цивільний шлюб і співжиття: у чому різниця

Багато незареєстрованих пар помилково думають, що живуть у цивільному шлюбі. Однак правознавці вважають по-іншому, особливо коли справа доходить до поділу майна або реєстрації дітей. Чим відрізняється співжиття і цивільний шлюб, у чому його переваги та недоліки, розбиралися психологи та юристи.

Співжиття і цивільний шлюб

Багато пар, проживаючи разом без офіційного оформлення в державних органах, вважають, що у них цивільний шлюб. Але чи так це насправді?

Що таке цивільний шлюб

Що в правовому полі розуміють під словом «шлюб» (подружжя)? У Кодексі РК «Про шлюб (подружжя) і сім’ю» від 26.12.2011 дано чітке визначення шлюбу. Це рівноправний союз між жінкою і чоловіком, який укладається з метою створення сім’ї у встановленому законом РК порядку за повної і вільної згоди сторін (ст. 1 п. 26). Шлюб породжує між подружжям майнові/немайнові права та обов’язки.

У документі підкреслюється (ст. 2 п. 3), що фактичне співжиття партнерів не вважається шлюбом. Держава не прирівнює до зареєстрованого шлюбу союзи, які були укладені на основі релігійних церемоній. Проведення обряду не має правових наслідків.

У правовому полі цивільний шлюб — це окремий інститут сімейного права, який захищений державою і регулюється на міжнародному рівні. Обов’язкова умова цивільного шлюбу — реєстрація в РАЦСі (орган запису актів цивільного стану).

Ось що дає подружжю зареєстрований союз:

  1. Коли народжується дитина, чоловік автоматично визнається батьком: запис про укладення шлюбу стає підтвердженням батьківства (ст. 46 п. 2).
  2. Подружжя має рівні права на набуте в шлюбі майно. Воно вважається спільно нажитим (ст. 33). Виняток становлять випадки, коли майнові права подружжя були прописані в шлюбному договорі. Тоді матеріальні цінності розподіляється іншим чином. У разі розлучення поділ майна здійснюється відповідно до закону РК.
  3. Після смерті одного з подружжя спадщина ділиться між спадкоємцями першої черги відповідно до закону, встановленого державою.

Що таке співжиття

Співжиттям називають відносини між чоловіком і жінкою, які живуть разом, але не оформляли союз (шлюб) у встановленому законом РК порядку.

На побутовому рівні подібні стосунки називають цивільним шлюбом, але в юридичному полі такий статус має тільки офіційно зареєстрований у відповідних органах (РАЦС) союз.

Зверніть увагу на такі важливі юридичні нюанси співжиття:

  1. Коли народжується дитина у співмешканців, чоловік повинен підтвердити факт батьківства. Його встановлюють на підставі спільної заяви матері та батька (ст. 47 п. 5). Подання заяви здійснюють безпосередньо до органів РАЦСу. Якщо батько відмовляється визнати спорідненість із новонародженим, його батьківство доводиться в судовому порядку на підставі генетичної експертизи.
  2. Співмешканці не мають спільного права власності. Тобто якщо союз розпався, то про поділ майна не йдеться: кожен забере те, що на нього записано.
  3. У разі смерті одного зі співмешканців, другий за законом не вважається близьким родичем, тож претендувати на спадщину може лише тоді, коли існує заповіт померлого на його користь.

Простіше кажучи, цивільний шлюб — це офіційно зареєстрований шлюбний союз, а співжиття — це спільне проживання пари без відповідної реєстрації держорганами. Ототожнювати ці поняття не можна.

У цивільному шлюбі обоє володіють рівними правами, а під час співжиття партнери не пов’язані зобов’язаннями і не мають соціальних гарантій, які регламентують закони країни.

Плюси і мінуси співжиття

Чи готові казахстанці укладати офіційний шлюб або вважають за краще не брати на себе законних зобов’язань? У доповіді, яку в 2019 був зроблений ОФ «Інститут рівних прав і рівних можливостей Казахстану», наведені дані, які показують, що для казахстанців прийнятним залишається офіційний шлюб. Думку, що реєстрація шлюбу обов’язкова, підтримали 72,9%.

Чому люди погоджуються на співжиття і які в неофіційному союзі є плюси і мінуси?

Чому люди обирають співжиття

Співжиття в минулому категорично засуджувалося суспільством, а люди, які перебували в такому союзі, ставали ізгоями. Сьогодні чоловік і жінка вільно обирають формат стосунків. Хоча співмешканці більш уразливі в правовому плані, ніж законне подружжя, багато хто віддає перевагу фактичному співжиттю без штампа в паспорті.

Чим керуються партнери? Письменник, поет, критик Сергій Арутюнов у книжці «Навіщо йти до РАЦСу, якщо шлюби укладаються на небесах, або Цивільний шлюб: «за» і «проти»»» зазначає, що цілі сучасного суспільства змінилися:

  • раніше кожна людина була частиною єдиного організму (соціуму) і прагнула до вступу в шлюб і виховання потомства;
  • сьогодні основна цінність суспільства — окрема людина та її блага, які не завжди ідентичні інтересам її оточення.

Відома демографиня, соціологиня та гендерологиня Ольга Ісупова виокремлює такі психологічні чинники вступу в неформальний шлюб:

  1. Бажання уникнути зобов’язань щодо ненадійної людини.
  2. Прагнення чоловіка уникнути матеріальної відповідальності за дружину і дітей.
  3. Намір жінки не стати безоплатною домогосподаркою для чоловіка і його сім’ї.
  4. Спроба уникнути проблем, які можуть виникнути у вирішенні пов’язаних зі спільними дітьми питань.

Ольга пише, що співжиття може бути стадією на шляху до офіційного шлюбу, бути його альтернативою або розглядатися як можливість уникнути самотності.

Переваги співжиття

Кандидатка соціологічних наук, доцентка В. М. Чурсіна вказує, що:

  • 90% жінок, які перебувають у незареєстрованому шлюбі, вважають себе заміжніми;
  • 70% чоловіків упевнені, що в таких стосунках вони незалежні та вільні.

Чи існують плюси у стосунках без зобов’язань?

Ось плюси подібного союзу:

  • можливість краще пізнати партнера, зрозуміти власні почуття;
  • мінімальні матеріальні претензії обох сторін у разі розриву;
  • вірогідність дистанціювання від стереотипів у створенні шлюбних стосунків, відкритість до творчості та експериментів у побудові сім’ї;
  • формування стосунків, які ґрунтуються на безмежній довірі та любові, а не матеріальному розрахунку;
  • необмежений особистий простір і свобода партнерів;
  • перевірка сумісності характерів, психофізіологічної гармонії;
  • економія на офіційній церемонії, весіллі.

Чурсіна пише, що для незалежних і рівноцінних у фінансовому плані осіб незареєстрований шлюб підходить за всіма аспектами. Для менш захищених у матеріальному плані людей (жінки та діти) співжиття більш небезпечне, бо дає менше стабільності та впевненості в завтрашньому дні.

Недоліки незареєстрованого шлюбу

Психотерапевт Марина Маркатун зазначає, що в парах, які до офіційної реєстрації шлюбу проживали разом, відсоток розлучень вищий, ніж у подружжя, що не мало подібного досвіду. Пояснюється це тим, що в співжитті в партнерів виробляються певні стереотипи та особливий формат стосунків, який вони підсвідомо переносять в офіційний шлюб.

Досвідчений фахівець у галузі психології особистості, соціальної та педагогічної психології Артур Реан наводить такі мінуси співжиття:

  1. Конфлікти, що виникають, вирішуються між партнерами у складному процесі переговорів.
  2. Союз переважно будується на підпорядкуванні. Провідний партнер вирішує, чи зберігати стосунки, а залежний погоджується на будь-які умови, щоб бути поруч.
  3. У низці пар один або обидва партнери вступають у стосунки на стороні. Несхвально до стороннього зв’язку ставляться 53,1% дівчат і 27,5% молодих людей. Зради відбуваються частіше, ніж у зареєстрованих шлюбах.
  4. Майнова незахищеність обох партнерів та складнощі, які виникають під час реєстрації народжених парою дітей.

Погоджуватися на незареєстрований шлюб чи вирушати до РАЦСу для оформлення законних стосунків — особиста справа кожної людини. Психологи впевнені, що знайти в союзі гармонію та особисте щастя можна в будь-якому вигляді стосунків. Прислухайтеся до порад фахівців і обирайте той вид шлюбу, який найбільше підходить обом партнерам.

Читайте також:
  1. “Шлюб – справа хитра”: як правильно вибрати супутника життя?
  2. У чому зустрічати Новий рік 2023: поради щодо вибору вбрання
  3. Гостьовий шлюб: що це, у чому його переваги та недоліки
  4. Білий ведмідь: де живе, скільки важить, чому зменшується їхня чисельність та інші цікаві факти
  5. 10 ознак того, що ваш партнер вам не підходить
  6. Другий шлюб: особливості, види, основні помилки
  7. “Потяг відчаю”: чому нас тягне до колишніх і як їх відпустити?
  8. Гіперопіка батьків над дітьми: як проявляється і чому це шкідливо
  9. 10 способів, які допоможуть висловити любов до вашого чоловіка
  10. 10 ознак того, що аб’юзер у стосунках ви, а не партнер
  11. Арганова олія для обличчя та волосся: у чому користь і як застосовувати?
  12. Бакалаврат і магістратура: у чому різниця і які особливості
  13. 10 способів по-справжньому пробачити партнера після образи або зради
  14. Закоренілий холостяк: як розпізнати і чому він не одружується
  15. Гірчиця для волосся: у чому користь і як зробити гірчичні маски
  16. 10 кроків до підлітка: корисна і шкідлива поведінка батьків
  17. 10 зелених прапорів під час знайомства з чоловіком: як зрозуміти, що у вас усе вийде
  18. 12 речей, про які чоловіки таємно мріють, але бояться попросити
  19. Біллі Айліш: що відомо про молоду співачку та в чому секрет успіху її творчості
  20. 10 червоних прапорів під час знайомства з чоловіком: придивляємося на побаченні
  21. 10 знаменитостей, яких можна не впізнати без макіяжу
  22. 10 знаменитих чоловіків, які з роками стають тільки кращими
  23. Аутсорсинг: що це таке, у чому переваги та як він працює
  24. 2 причини, чому ми ревнуємо і як перестати це робити: думка психологів
  25. 10 причин, через які вас може тягнути на молодших чоловіків
  26. 10 фраз, які краще ніколи не говорити коханій людині
  27. Вигорання на роботі: чому виникає і як із ним впоратися
  28. Поворотний шлюб: що це таке і які проблеми з ним пов’язані
  29. 10 способів, як знайти друзів у будь-якому віці
  30. 12 ознак, що у вас здорові стосунки з чоловіком