У чому відмінність сінажу від силосу

0 Comments

Сінаж і силос в домашніх умовах: як заготовити соковитий корм на зиму в селі

Силос і сінаж – це види корму, зроблені із зеленої маси. Нею виступає кукурудза, конюшина, суданка, люцерна, сорго, лугова трава, пшениця і ячмінь (на певних етапах розвитку). У домашніх умовах може використовуватися надземна частина коренеплодів (буряк, морква) і навіть бур’яни.

Користь сінажу та силосу в тому, що в них зберігається більше корисних речовин.

Досягається це завдяки тому, що перед заготівлею сировину не потрібно висушувати. Між собою силос і сінаж відрізняються за вмістом вологи:

  • силос повинен містити 65-80% води (через це в масі відбувається процес, який нагадує заквашування);
  • в сінажі вологи має бути не більше 60%, а оптимальний діапазон – 50-55 відсотків.

Для порівняння, сіно має вологість 17-20%. На сонці разом з водою втрачаються поживні речовини. Тому для повноцінного харчування його коровам і козам буде недостатньо.

У статті розберемо питання:

  1. Коли починати заготівлю?
  2. Як вибрати вихідну сировину?
  3. Які інструменти знадобляться?
  4. Як зберігати силос і сінаж в домашніх умовах?

Про норми видачі такого корму тваринам ми говорити не будемо, оскільки вони залежить від різних факторів. Тим більше, що в домашніх умовах заготівля проводиться за можливостями (скільки вийшло зробити – стільки й видають господарським тваринам), а основу раціону складатимуть традиційні солома і сіно.

Навіщо тваринам давати силос

У сільськогосподарських тварин предки і сучасні родичі в дикій природі в зимовий період спокійно харчуються сухим нідножним кормом. У теорії, свійська птиця, корови, кізи та інша худоба також можуть прожити на самому убогому раціоні. Але наскільки це правильно?

Зовсім неправильно. У природних умовах до холодів вже закінчується годування молоком у ссавців, птахи не відкладають яйця. Припиняється набір маси, навпаки – тварини поступово втрачають вагу.

У сільському господарстві надої, несучість і набір маси – основні показники продуктивності. Тому для досягнення хороших показників в раціоні домашніх тварин повинні бути соковиті корми. У теплий період це свіжа трава, а в зимовий – корми, приготовані із зеленої маси рослин. Якраз до цієї категорії відносять сінаж та силос.

Найкраще ефект помітний при годуванні корів і кіз, у яких він зберігає високі надої для зимового періоду. Краще підвищенню молочності сприяють тільки гарбуз, коренеплоди, але їх вартість набагато вища ніж у силосу.

Всупереч поширеному переконанню, запарювання сіна не є альтернативою для сінажу або силосу. Завдяки такій обробці корови краще з’їдають корм, але на продуктивності це практично не позначається. Якщо додавати силос в мішанки, то його їдять також птахи.

З чого робити силос і сінаж

Оптимальна сировина для приготування силосу – кукурудза на стадії воскової стиглості. Саме цю культуру силосують в великих масштабах для тваринницьких ферм. В ями також закладають подрібнене листя буряка, лугові злаки. А ось з бобових рослин (конюшина, донник, люцерна) краще робити сінаж.

Всі їстівні бур’яни (лобода, суріпиця) до стадії утворення насіння придатні для приготування корму. У сінаж додають відходи, які утворюються при стрижці газону. Єдине зауващення, якого потрібно дотримуватися при закладці на силосування трави: не можна допускати попадання алергенних бур’янів і рослин з гірким присмаком (наприклад, полину).

Як зробити силос своїми руками

Коли кукурудза досягає воскової стиглості, в стеблах і листках залишається оптимальна для силосування кількість вологи. Ще одна перевага: перед подрібненням можна зібрати качани, щоб вони дозрівали окремо. Зазвичай цей момент настає через 80-90 днів після посадки, тобто припадає на початок-середину серпня, але для різних регіонів терміни відрізняються.

Якщо вам потрібно повалити велику кількість кукурудзянки, скористайтеся сегментною косаркою для мотоблока.

Вручну різати стебла зручно штиковою лопатою. Крайку попередньо краще заточити. Однією рукою беруться за верхню частину стебла, рубають під корінь і складають у купи. Такий спосіб хороший, оскільки не потрібно нахилятися, а значить, спина отримує менше навантаження.

Далі стебла кукурудзи зв’язують шпагатом, переносять на господарський двір. Для подрібнення можна скористатися ручною січкарнею, але ефективнішими будуть траворізки з електроприводом. Зверніть увагу, що модель повинна підходити для соковитого корму. Фракція подрібнення повинна бути 3-7 см. Із завданням впораютьсяпобутові подрібнювачі для стебел кукурудзи. При виборі обладнання переконайтеся, що модель здатна переробляти велику кількість стебел. До цієї категорії відноситьсяМлин-8 від Млин-Ок (більше 300 кг/год),ДТЗ КР-20С (від 150 кг/год). Виходячи з можливостей переробки здійснюйте прибирання кукурудзи. Не має сенсу валити все поле, якщо за раз можна подрібнити близько 200 кг, оскільки стебла будуть пересихати.

Якщо кукурудзяний силос занадто вологий, то слід додати в нього солом’яну січку. Використовувати додаткові препарати (ферменти для заквашування) не потрібно, оскільки при таких кількостях силосу весь процес проходить добре природним чином.

Де і як зберігати домашній силос

Зазвичай силос зберігають в траншеях (ямах), оскільки цей спосіб найдешевший і дозволяє заготовляти сотні тонн корму. У домашніх господарствах також можна організувати таке сховище. Проте, зручнішою буде заготовка в мішки (целофанові), бочки або спеціальні рукави. Бетонні кільця також підходять, але з них незручно забирати корм.

Укладають силос шарами. Кожен шар утрамбовують, щоб прибрати зайве повітря, а потім масу накривають, щоб запобігти його доступу. Відсутність повітря – один з основних критеріїв приготування сінажу та силосу.

При домашньому виготовленні заміряти температуру всередині не обов’язково, оскільки корм не викладається шарами такої товщини, як при фермерських заготівлях. Готовність силосу настає через 45-60 днів, а зберігати його можна більше року.

Правила заготівлі сінажу в домашніх умовах

Сінаж має меншу вологість, а тому траву після косовиці залишають пров’ялитись. Якщо покіс відбувається в жарку погоду, то на це йде кілька годин. Також можна скосити траву ввечері, а прибрати вранці.

Час вибирають так, щоб у рослини ще не з’явилися квітки. Так вдається знизити осипання листя. У будь-якому випадку, втрати зеленої маси при приготуванні сінажу нижче ніж сіна.

Косити краще партіями, а не за раз. Так буде гарантія, що сировина не пересохне. На відміну від збирання кукурудзяних стебел, тут своїми руками не вдасться впоратися. Краще використовувати мотоблок знавісним обладнанням (роторна або зубчаста косарка) або тріммер (бензокосу). Мотоблок здатний істотно спростити роботу: наприклад, для перевезення призначені причепи-адаптери, є граблі для згрібання трави у валки.

Фермери рекомендують не пересушувати траву для сінажу. Але все ж краще закласти на зберігання більш суху сировину (прийнятним вважається вміст вологи 40%), ніж занадто соковиту (більше 60%).

Траворізки використовуються тільки ті, які підходять для соковитих стебел. Хороший варіянтMastak, нержавіюча дробаркаЗубренок КЗ-4 або універсальний подрібнювач (ДКУ)Фермер Д-3.

Правила і способи зберігання сінажу такі ж як і при заготівлі силосу. Місце слід вибирати так, щоб воно знаходилося якомога ближче до місця утримання (годування) тварин. Прямо на місці подрібнюють зелену масу, відразу укладають її.

Викопують яму на невеликому підвищенні, щоб в неї не потрапляла вода. Якщо ви для зберігання сінажу використовуєте траншею, зробіть на ній пологий спуск, щоб спрощувати забір кормів.

Перед тим, як давати силос і сінаж в корм, переконайтеся, що він приготовлений правильно. Колір у нього повинен бути зелений, з буроватим відтінком; запах приємний. Верхній шар а також корм з осередками цвілі для годівлі не використовують.

У чому відмінність сінажу від силосу

О. Ткачук, консультант із тваринництва і птахівництва, гол. ветлікар ТОВ «СГП «Нива»

Сінаж, як відомо,— це консервований у герметичних умовах корм, приготований із трав, пров’ялених до вологості 50–55%. Сировиною для нього слугують трави природних сінокосів і посівні культури, в тому числі бобові, скошені не пізніш як на початку цвітіння, а також злакові культури у фазі колосіння тощо.

За вмістом поживних речовин він займає проміжне місце між силосом і сіном, тому і дістав назву «сіносилос», або сінаж. На відміну від звичайного силосу, збереження якого обумовлюється накопиченням органічних кислот (головним чином — молочної), що утворюються внаслідок бродіння, консервація сінажу досягається завдяки фізичній сухості середовища. Річ у тім, що гнійним та іншим мікроорганізмам, що викликають псування корму, окрім кисню, потрібна і волога. За зниження ж вологості корму до 45–55% вода корму стає не доступною для бактерій. Встановлено, що водоутримувальна сила рослинних клітин за 50–55% — вологості маси дорівнює 52 атм, за 15-20%-ої — 295, а максимальна всмоктувальна сила більшості бактерій становить близько 50 атм. Проте за 45—55%-ої вологості корму в ньому можуть розвиватися плісняві бактерії, всмоктувальна сила яких перевищує 200 атм. Тому для збереження пров’яленого корму його потрібно ізолювати від кисню, тобто закласти в повітронепроникні сховища — вежі або траншеї.

Підв’ялену траву подрібнюють підбирачами-подрібнювачами або силосозбиральними комбайнами з підбирачами. Сховищами для сінажу, як правило, слугують герметичні металеві і залізобетонні вежі. Використовують також цегляні і бетонні силосні вежі або бетоновані траншеї. У вежах заввишки 16–18 м і більше відбувається самоущільнення маси. У невисоких вежах масу ущільнюють трамбувальниками-віброкатками, в траншеях — гусеничними тракторами. Корм консервується в умовах фізіологічної сухості середовища, що виключає активний розвиток бактерій, і герметизації, що запобігає розвитку плісняви. У 100 кг сінажу з конюшини — близько 35–40 к. о., 4–5 кг перетравного протеїну, 450–460 г кальцію, 200–220 г фосфору, 3000–4000 мг каротину.

Сінаж — дуже зручний корм. Він сипкий, що полегшує механізацію роздавання його тваринам. Завдяки невеликій вологості, сінаж не замерзає за низьких температур. У раціонах великої рогатої худоби сінаж може повністю замінити силос і сіно. В умовах спеціалізації і наукового ведення тваринництва на промисловій основі за організації збалансованого годування тварин, особливо великої рогатої худоби, використання сінажу дуже перспективне. Воно дасть змогу за порівняно короткий термін перейти до вищого рівня раціонального, повноцінного годування тварин — його типізації. Корови дослідної групи мали удій на 2,5 кг вищий, аніж тварини контрольної групи. Сінаж добре поїдають і корови, і молодняк великої рогатої худоби. Цим кормом у раціоні з успіхом замінюють сіно, силос і коренеплоди, причому вводять його в раціони великої рогатої худоби в якості єдиного джерела об’ємного корму.

Під час закладання подрібненої маси в пров’яленому вигляді значно зростають вимоги до умов її зберігання. Зі збільшенням вмісту сухої речовини в зеленій масі знижується її щільність, що сприяє аерації (проникненню в сховище повітря) і розвитку пліснявих грибків. Існує пряма залежність між ступенем аерації, за якого знижується якість корму (особливо перетравного протеїну), і розігріванням. У процесі закладання сінажу з пров’яленої сировини першочергове значення мають терміни (тривалість) завантаження маси в сховище і його герметичність. Оскільки нестача вологи лімітує розвиток процесів бродіння, то за усунення доступу кисню інтенсивність газообміну в сховище і ступінь окислення поживних речовин корму знижуються. У герметичній споруді мікроорганізми швидко (за 4–5 год) поглинають кисень, що залишився всередині сховища, а в результаті дихання рослин накопичується вуглекислий газ, що обмежує розвиток окислювальних процесів у кормі.

Таким чином, технологія заготівлі сінажу являє певні труднощі, і фахівці постійно намагаються її вдосконалювати. Одним із найефективніших сучасних способів закладання сінажу є застосування бактеріальних сінажних заквасок. Заготівля сінажу із застосуванням бактеріальної закваски — найефективніший спосіб консервації багаторічних трав за багатоукісного їхнього використання. Кормові достоїнства правильно закладеного сінажу визначаються його високою енергетичною і протеїновою цінністю — в середньому 0,4–0,5 к. о. на кілограм.

Під час сінажування бобових і сумішей із бобовими культурами складно досягти оптимальної вологості зеленої маси. Пересушена маса погано трамбується, а малосонячної і дощової погоди маса з підвищеною вологістю неминуче зіпсується. У будь-якому разі ці проблеми можна вирішити спеціальними амілолітичними молочнокислими стрептококами, які входять до складу сінажної закваски, консерванта кормів — «Бактосил АМС». До її складу входять живі культури: Streptococcus lactis diastaticus, Propionibacteriun shermani, Lactobacillus plantarum та Lactococcus lactis. «Бактосил АМС» — це один із найякісніших і найдоступніших консервантів для сінажу на ринку України. Особливістю цієї закваски є те, що в її складі є пропіоновокисла бактерія, яка нейтралізує масляну кислоту і таким чином запобігає виникненню кетову у тварин. Застосування технології заготівлі кормів із закваскою «Бактосил АМС» дає змогу регулювати процеси бродіння і забезпечує збереження кормів. Вона вдвічі підвищує збереження каротиноїдів і вітаміну С, поліпшує склад органічних і амінокислот, підвищує засвоюваність вуглеводневої фракції кормів, за рахунок біосинтезу в сінажі збільшується вміст вітамінів групи В (В2, В6, В12). Закваска забезпечує збереження сухої речовини на 90–91%, органічних речовин — на 90–95%, у тому числі сирого протеїну — на 85–90%, захищає консервовану масу від гниття, пліснявіння, маслянокислого бродіння, сприяє отриманню корму з хорошим запахом і смаком, знижує в 1,5–2 рази витрати кормів і збільшує їхню конверсію.

Під час застосування закваски «Бактосил» бобові трави і їхні трав’яні суміші мають бути пров’ялені до вологості 45–50%, перед закладанням у сховище не менше 80% пров’яленої маси має бути подрібнена до часток завдовжки 2–3 сантиметри.

Закваску «Бактосил» використовують також для силосування кукурудзи й інших високоцукристих культур. Але про застосування закваски для силосування ми поговоримо наступного разу. Зараз же скажемо тільки, що ефект консервації силосованої маси досягається також завдяки ефективній роботі пропіоновокислих бактерій і молочнокислих стрептококів.

Застосування закваски «Бактосил» має певні переваги і вимоги: дає змогу провести сінажування в стислі строки (три-чотири дні); робочий розчин закваски готують безпосередньо в день застосування; параметри сховищ мають відповідати застосовуваним засобам механізації; дно траншеї — мати граничний ухил до 2° у бік виймання сінажу, що запобігає підтіканню води під час доступу до сінажної маси.

Під час закладання сінажу витрата закваски становить 1 л на 20 т маси, кількість робочого розчину — 30–40 л на 20 т маси сінажу (1,5–2 л робочого розчину на 1 т сировини). Закваску застосовують шляхом рясного поливання верхнього шару маси сінажу під час закладання.

Таким чином, застосування бактеріальної закваски «Бактосил» — це біологічно, технологічно й економічно дуже вигідний прийом заготівлі кормів для тваринництва.