Що буде, якщо довго не лікувати пієлонефрит?

Пієлонефрит — це хворобливе та неприємне захворювання, викликане патогенами, що потрапляють з сечового міхура в одну або обидві нирки. Інфекція нирок потребує негайної медичної допомоги. Але що буде, якщо довго не лікувати пієлонефрит?

Без належного лікування пієлонефрит може незворотно зруйнувати нирки. Крім цього він здатний привести до потенційно серйозних ускладнень, таких як:

1. Важкий сепсис та поліорганна недостатність.
2. Рубцювання нирок, що веде до хронічної хвороби нирок.
3. Піонефроз — захворювання, що призводить до нагноєння паренхіми нирок.
4. Передчасні пологи у вагітних та підвищений ризик народження дітей із низькою масою.

Джерела

Опишіть симптоми або потрібний препарат — ми допоможемо підібрати його дозування чи аналог, оформимо замовлення з доставкою додому або просто проконсультуємо. Ми — це 28 фармацевтів і 0 ботів.

Так ми завжди будемо з вами на зв’язку і зможемо поспілкуватися в будь-який момент.

Опишіть симптоми або потрібний препарат — ми допоможемо підібрати його дозування чи аналог, оформимо замовлення з доставкою додому або просто проконсультуємо. Ми — це 28 фармацевтів і 0 ботів.

Так ми завжди будемо з вами на зв’язку і зможемо поспілкуватися в будь-який момент.

Пієлонефрит

Пієлонефрит — це запальне захворювання сечовидільної системи, яке має інфекційну природу. Найчастіше недуга вражає одну нирку, рідше — обидві. Пієлонефрит виникає як наслідок інфікування бактеріями, такими як кишкова паличка. Захворювання може протікати як у гострій, так і в хронічній формі.

Причини виникнення пієлонефриту і його наслідки

Частота виникнення пієлонефриту однакова у дорослих і дітей. У молодому віці частіше хворіють жінки через анатомічну особливість — коротку уретру. З віком картина захворюваності на пієлонефрит змінюється — в групі ризику опиняються літні чоловіки. Передумовами для виникнення захворювання можуть бути:

• сечокам’яна хвороба;
• знижений імунітет;
• перенесена аденома простати;
• захворювання кишечника;
• пухлини в сечостатевій системі;
• цукровий діабет;
• сечокам’яна хвороба.

Причиною появи і розвитку захворювання є порушення відтоку сечі, яке провокує розмноження бактерій. Також пієлонефрит може виникати через недостатню гігієну статевих органів. Розвитку захворювання може сприяти уповільнений запальний процес в організмі — наприклад, хронічний тонзиліт, стоматит, абсцеси, отити, гастроентерит. Пієлонефрит нерідко виникає на тлі опущення нирок і порушення їхнього кровопостачання, також до нього схильні люди з рефлюксом сечі й різними соматичними захворюваннями.

Одним із факторів ризику для розвитку пієлонефриту є патологія нирок, сечоводів і сечового міхура. Також він може з’явитися після переохолодження.

Симптоми пієлонефриту: як виявляється захворювання

Симптоми пієлонефриту можуть бути стертими і непостійними, відсутніми тривалий час. Захворюванню передує гостра фаза з вираженими симптомами — високою температурою до 38-40 ℃, інтоксикацією, погіршенням загального самопочуття, набряками обличчя, сечовипусканням із домішками крові. Також при пієлонефриті сеча має яскраво виражений різкий запах через бактерії, які містяться в ній. На тлі захворювання пієлонефритом шкірні покриви пацієнта стають блідими.

У деяких хворих на пієлонефрит спостерігається біль у попереку, труднощі з сечовипусканням, тремтіння, блювота. Також може виникати постійне відчуття спраги, підвищується пітливість, з’являється лихоманка і м’язова слабкість. Захворювання небезпечне тим, що його симптоми розпливчасті, тому пієлонефрит можна сплутати із застудою, гастритом, циститом та іншими патологіями. Хронічний пієлонефрит супроводжується анемією і гіпертонією. Сечовипускання стає частим, виділення містять домішки.

Діагностика пієлонефриту: методи визначення діагнозу

Для діагностики захворювання лікарю необхідно отримати аналіз крові та сечі. Спеціаліст проводить огляд пацієнта разом зі збором його скарг. Можуть призначатися додаткові обстеження — КТ, рентгенографія.

Профілактика пієлонефриту: попереджувальні заходи проти захворювання

Профілактика пієлонефриту повинна включати гігієну статевих органів. Щоб знизити ймовірність розвитку захворювання, потрібно уникати переохолодження. Сприятливо впливає на організм збалансований режим відпочинку і щоденної активності. Особливу увагу варто приділити лікуванню тривалих запальних процесів в організмі. Тим, хто хворіє на хронічний пієлонефрит, необхідно строго дотримуватися рекомендацій лікаря. Щоб не захворіти на пієлонефрит, варто проходити профілактичні огляди і регулярно вживати свіжі овочі, фрукти. Періодично варто здавати аналіз сечі, так як пієлонефрит може розвиватися безсимптомно.

Медикаменти для лікування пієлонефриту

Для лікування захворювання необхідно дотримуватися комплексного підходу. Необхідно поєднувати медикаментозну терапію з дієтою. Пацієнту потрібно виключити з раціону занадто солону, гостру і смажену їжу. Рекомендується вживати нежирні продукти, переважно відварені. Раціон необхідно складати індивідуально з огляду на потреби пацієнта.

Ліки від пієлонефриту включають у себе кілька груп препаратів. Основою для лікування захворювання є антибіотики, які дозволяють пригнітити хвороботворну мікрофлору. При важких формах хвороби антибіотики призначають внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Спеціаліст призначає в комплексі з ними засоби, які дозволяють відновити відтік сечі. Також для усунення болю призначаються спазмолітики. Можуть використовуватися нестероїдні протизапальні препарати. До складу комплексної терапії можуть включатися метаболічні засоби, антигістамінні, вітаміни. Для лікування супутньої гіпертонії використовують гіпотензивні засоби. Лікар може призначати допоміжні елементи для лікування захворювання за допомогою фітопрепаратів. Спеціаліст у кожному випадку рекомендує дотримуватися особливого розпорядку дня. Для гострого та хронічного пієлонефриту підбираються різні схеми лікування, тому курс прийому препаратів може істотно відрізнятися.

Таблетки від пієлонефриту призначаються після діагностики захворювання профільним лікарем. Препарати можуть викликати побічні ефекти, тому їхній прийом повинен контролюватися фахівцем. Самолікування є неприпустимим, так як можуть виникнути різні важкі ускладнення:

• напади гіпертонії;
• рубцювання тканин нирки;
• гнійне ураження нирки;
• важкі структурні зміни нирки;
• ниркова недостатність;
• зараження крові.

Особливо небезпечний занедбаний стан для здоров’я вагітної жінки й плоду. Необхідно пам’ятати, що невилікуваний пієлонефрит може викликати сепсис, а важка форма захворювання здатна призвести до летального результату. Щоб вилікувати його, недостатньо приймати таблетки — потрібен індивідуальний підхід, заснований на конкретних особливостях організму пацієнта.

Увага! Дана інформація носить виключно інформаційний характер! При появі перших симптомів, необхідно негайно звернутися за консультацією до фахівця. Не варто займатися самолікуванням, тому що це небезпечно для вашого здоров’я. Наш сайт zdravica.ua не несе відповідальності за ті наслідки, які можуть виникнути внаслідок використання інформації, наданої на сторінці. НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ! ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я!

Пієлонефрит: причини, симптоми, лікування

Хвороби нирок – не лише неприємні, але й у деяких випадках небезпечні. Сьогодні поговоримо про таке захворювання, як пієлонефрит: що це, чому виникає, як проявляється, лікується і що потрібно робити, аби не захворіти на пієлонефрит.

Що таке пієлонефрит

Пієлонефрит – це запалення лоханки нирки. При цьому відбувається бактеріальне ураження ниркових чашечок, системи канальців та паренхіми нирки. Зазвичай пієлонефрит викликає такий збудник, як кишкова паличка, Escherichia coli (E. coli). Пієлонефрит буває гострим, хронічним, одностороннім або двостороннім. За статистикою, частіше це захворювання буває у жінок, ніж у чоловіків (один до шести випадків). Усе – через особливості будови тіла жінок.

Причини пієлонефриту

При пієлонефриті нирки інфікуються хвороботворними бактеріями. Спочатку інфекція потрапляє у сечовід, а звідти – у ниркову лоханку. Окрім того, потрапляти бактерії можуть до нирки через такі причини:

• аденома простати;
• сечокам’яна хвороба;
• запалення у органах малого тазу;
• новоутворення у ниркових тканинах;
• вроджені аномалії сечоводів, при яких порушено відтік сечі;
• стенози сечоводу та інші проблеми, що ускладнюють відтік сечі;
• інфекції сечового міхура (наприклад, цистити);
• зниження імунітету, при якому організм стає більш вразливим до усіляких інфекцій;
• переохолодження;
• медичні процедури (цистоскопія, катетеризація);
• порушення кровопостачання нирок;
• генетична схильність до запалення нирок тощо.

Часто пієлонефрит діагностують у вагітних через стискання маткою сечовивідних шляхів. Важливо враховувати, що пієлонефрит може розвиватися через сукупність тих чи інших факторів, що перераховані вище. Якщо ви підозрюєте у себе пієлонефрит, одразу зверніться до лікаря-уролога, щоб уникнути небезпечних ускладнень. Самолікуванням займатися категорично протипоказано!

Симптоми пієлонефриту

Симптоми пієлонефриту бувають загальними та специфічними. Ось загальні:

підвищення температури тіла (38-40 градусів), інколи – навіть лихоманка;

• загальна слабкість, втома та млявість;
• підвищене потовиділення;
• спрага;
• проблеми зі сном;
• головний біль;
• відсутність апетиту, нудота чи блювання.

Щодо специфічних симптомів пієлонефриту, то виділяють наступні:

• біль у попереку (тупий, гострий чи пульсуючий);
• дискомфорт, печіння чи біль при сечовипусканні;
• часті сечовипускання;
• сеча змінює запах чи колір (стає каламутною чи має темний, червонуватий відтінок);
• у сечі є домішки гною чи крові.

Діагностика пієлонефриту

Щоб діагностувати пієлонефрит, лікар розпитує про скарги пацієнта, оглядає його і призначає такі аналізи та обстеження:

• загальний та біохімічний аналізи сечі;
• загальний аналіз крові;
• УЗД нирок та сечового міхура;
• рентген сечоводів та нирок;
• КТ або МРТ нирок;
• аналіз на інфекції.

Лише після всебічного обстеження уролог може оцінити ситуацію та призначити правильне лікування пієлонефриту.

Як лікувати пієлонефрит

Пієлонефрит лікують медикаментозно. Насамперед це антибіотики, щоб знищити бактеріальне запалення. Триває лікування антибіотиками не менше 5-7 тижнів. Уже на третій-п’ятий день прийому ліків пацієнт відчуває зменшення негативних симптомів (але пам’ятайте, що навіть при полегшенні ні в якому разі не варто припиняти прийом антибіотиків – потрібен увесь курс!). Окрім антибактеріального лікування, у залежності від ситуації, можливі такі методи лікування пієлонефриту:

1. інфузійна терапія (якщо є висока температура, болі у суглобах, м’язах, головний біль, нудота чи блювання);
2. дотримання дієти (їжа без солі, дробове харчування);
3. для покращення кровообігу у нирках призначають імуностимулятори;
4. аби зменшити навантаження на нирки, рекомендовано пити менше рідини (не більше 1 літра на день).

І при гострому, і при хронічному пієлонефриті лікування однакове, але хронічний пієлонефрит лікується рік і навіть довше, при цьому повністю не виліковується (захворювання час від часу виникає знову).

Чим небезпечний пієлонефрит

Якщо пієлонефрит не лікувати або лікування неефективне, можливі такі серйозні наслідки, як:

• руйнування нирки, при якому в органі утворюються порожнини;
• ниркова недостатність;
• запалення клітковини навколо нирки (паранефрит);
• потрапляння інфекції у кров’яне русло.

Крім того, сеча може розтягувати чашки та лоханку нирки, здавлювати орган, що з часом викличе атрофію нирки (гідронефроз). Зазвичай при такому ускладненні нирку врятувати вже неможливо – її видаляють.

Профілактика пієлонефриту

Профілактично щороку здавайте аналіз сечі та робіть УЗД нирок. Якщо ви помітили у себе перші симптоми пієлонефриту (біль при сечовипусканні, зміна кольору сечі, біль у попереку), відразу ж зверніться до уролога (направлення видає сімейний лікар). Особливої уваги потребують вагітні, тому гінеколог періодично (декілька разів протягом вагітності) направляє жінку на аналіз сечі.

Крім того, не забувайте про елементарні, але важливі моменти:

• дотримання режиму дня;
• особиста гігієна;
• правильне харчування;
• фізична активність, прогулянки на свіжому повітрі (але не переохолоджуйтесь).

Також обов’язково лікуйте будь-які інфекції в організмі: карієс, тонзиліт, гайморит тощо. Адже через кров ці інфекції можуть потрапити до нирок і викликати пієлонефрит.