Як підтвердити діагноз апендицит

0 Comments

Апендицит: як розпізнати і лікувати

Апендицит, зокрема гостра форма його перебігу, є найбільш поширеною хірургічною патологією, що в більшості випадків вимагає термінового оперативного лікування. Вперше симптоми запалення червонорідного відростка сліпої кишки, іменованого апендиксом, були описані в 16 столітті. Але лікарі тих часів не мали можливості диференціювати захворювання із запальним процесом, що протікає в тканинах самої сліпої кишки.

  • Апендицит у дорослих
  • Апендицит у чоловіків
  • Апендицит у жінок
  • Напад апендициту при вагітності
  • Апендицит у дітей
  • Запалення апендиксу у дітей до 3 років
  • Апендицит у дітей після 3 років
  • Причини апендициту
  • Особливості будови та апендиксу
  • Причини гострого апендициту
  • Причини хронічного апендициту
  • Види та ознаки апендициту
  • Гострий апендицит: форми захворювання
  • Хронічний апендицит
  • Як визначити апендицит?
  • Огляд пацієнта: як диференціювати біль при апендициті?

Виділити запалення в апендиксі вдалося тільки в 19 столітті. Сам термін «апендицит» з’явився 1886 року. Оцінивши клінічну картину запального процесу, вчені тих часів вже визначили, що найбільш ефективним методом його лікування є хірургічне видалення червонорідного відростка сліпої кишки.

Апендицит у дорослих

За статистикою найбільш схильними до розвитку запального процесу в тканинах апендиксу є люди, віком до 33 років. Але, не дивлячись на це, гострий апендицит може діагностуватися у пацієнтів будь-якого віку. У прогресивних країнах частота розвитку цієї хірургічної патології становить приблизно 7-12%. Цікаво, що, наприклад, в Азії чи Африці напади апендициту у місцевого населення трапляються вкрай рідко.

Апендицит у чоловіків

Чоловіки менш схильні до розвитку запалення в тканинах відростка сліпої кишки. Перебіг хвороби у представників чоловічої та жіночої статі практично не відрізняється. Основна відмінність проявів апендициту у чоловіків і жінок полягає в наявності специфічних симптомів хвороби, характерних для представників кожної з статей. Так, апендицит у чоловіків крім стандартних діагностичних процедур може бути підтверджений за допомогою визначення:

  • симптому Хорна, що полягає у появі різкого болю при легкому насуванні на мошонку;
  • симптому Ларока, при якому з пальпацією або без неї спостерігається підтягування правого яєчка вгору;
  • і, нарешті, симптому Бріттена – підтягування правого яєчка і м’язова напруга при насуванні на точку в правій підвздошній області з найбільшим проявом болів, і опускання яєчка при ослабленні тиску пальців.

Крім того, болючі відчуття при апендициті у чоловіків можуть проявлятися в області лобка і навіть статевого члена за умови, якщо відросток сліпої кишки зміщений в район тазу.

Апендицит у жінок

Ймовірність розвитку гострого апендициту у жінок набагато вища, ніж у чоловіків. Обумовлено це особливостями будови жіночого організму. Щомісяця в організмі статевозрілої жінки відбуваються процеси, коли органи малого тазу отримують інтенсивне кровопостачання. Це викликає роздратування слизової оболонки кишечника, і апендикса в тому числі. Напад апендициту у жінок, як і чоловіків, можна сплутати з багатьма захворюваннями, наприклад, нирковою колікою, гострим холециститом, правостороннім пієлонефритом, кишковою непрохідністю тощо. Але, крім того, симптоми апендициту, що протікає в гострій формі у жінок, характеризуються певною схожістю з ознаками позамежної вагітності.

Напад апендициту при вагітності

Існує досить велика ймовірність розвитку апендициту на будь-якому терміні вагітності. При такому захворюванні, як апендицит, симптоми у вагітних можуть виражатися не яскраво. Особливу складність представляє диференціація гострого запального процесу з симптомами інших процесів, які можуть відбуватися при вагітності. Так, біль у животі, блювота або нудота у жінок, які виношують малюка, не можуть чітко вказувати на розвиток нападу гострого апендициту.

Вже на 4-5-му місяці вагітності лікарю складно промацати живіт пацієнтки. Біль при апендициті у вагітних також має прояви, відмінні від класичної клінічної картини апендициту, оскільки збільшення матки в розмірах призводить до зміщення органів малого тазу та апендиксу в тому числі. Лікування апендициту у жінок в такому положенні, як і у інших пацієнтів, проводиться за допомогою оперативного втручання.

Апендицит у дітей

Основу тканин апендиксу складають лімфоїдні вузлики. Їх формування починається приблизно з другого тижня життя немовляти. Теоретично апендицит у дітей може трапитися і в такому віці, але причини розвитку запалення в подібному випадку будуть зовсім іншими, ніж у дорослих. Примітно, що раніше апендикс вважали рудиментом, і видаляли його навіть у новонароджених дітей, щоб уникнути розвитку запального процесу. Але завдяки численним дослідженням і спостереженням за пацієнтами, яким був видалений червонорідний відросток сліпої кишки, фахівці прийшли до висновку, що апендикс відіграє величезну роль у функціонуванні імунної системи людини, і при його вичерпуванні функції останньої значно знижуються.

Запалення апендиксу у дітей до 3 років

Основна складність діагностики гострого апендициту у дітей полягає в тому, що дитина не може вказати, де саме у неї болить, який характер болючих відчуттів тощо. Розташування апендиксу у дітей дещо відрізняється від його локалізації в організмі дорослої людини. Біль при апендициті у віці до трьох років може концентруватися в області пупка. Батьків має насторожити неспокійна поведінка малюка, плаксивість, млявість і постійне бажання згорнутися в позі «ембріона», лежачи на правому боці. Тільки своєчасне звернення до лікаря дозволить зберегти здоров’я і часом навіть життя малюку при нападі гострого апендициту.

Апендицит у дітей після 3 років

У дітей, які досягли трирічного віку, апендицит проявляється тими ж симптомами, що і у дорослих. У малюка може спостерігатися нудота, блювота і біль у животі. При цьому дитина, як правило, намагається підтягнути зігнуту в коліні праву ногу до живота.

Причини апендициту

Стінка червонорідного відростка сліпої кишки, іменованого апендиксом, складається в більшій частині з лімфоїдної тканини. Довжина апендикса в середньому становить приблизно 5-10 см, діаметр – 1 см. Основною причиною розвитку запального процесу є порушення опорожнення відростка, викликане закупоркою його просвіту. У дитячому віці перекривати відтік вмісту апендиксу можуть збільшені лімфоїдні фолікули, у дорослому – капроліти (щільні калові маси). На тлі того в порожнині відростка сліпої кишки починають активно розмножуватися патогенні мікроорганізми, підвищується внутрішньопросвітний тиск і порушується мікроциркуляція. У міру прогресування гострого апендициту запалення поширюється зі слизової оболонки апендиксу на інші його шари, провокуючи розвиток тромбозу судин, перфорацію стінок відростка і некроз його тканин.

Особливості будови та апендиксу

Сліпа кишка знаходиться в правій підвздошній ямі. Але варіантів розташування апендиксу можливо кілька, наприклад:

  • найбільш поширеним є низхідне положення червеобразного відростка, яке також називають тазовим;
  • другим за поширеністю є латеральне положення апендиксу, що зустрічається приблизно в 25% випадків;
  • медіальний стан червонорідного відростка спостерігається в 17-20% випадків;
  • ретроцекальне розташування, при якому апендикс може знаходитися, як в черевній порожнині, так і в забрюшинному просторі.

Варто зазначити, що незалежно від положення апендиксу місце його з’єднання зі сліпою кишкою незмінне. У більшості випадків біль при апендициті локалізується в точці на межі середньої третини і зовнішньої лінії, що з’єднує передню підвздошну гостину з пупком. Дана точка була названа на честь А.Мак-Бурнея, який в 1889 році вперше описав клінічну картину перебігу апендициту.

Причини гострого апендициту

Дослідження, що проводяться для визначення причин розвитку апендициту у дорослих і дітей, тривають досі. За статистикою, в країнах, де в раціоні населення переважає рослинна їжа, ймовірність розвитку запального процесу в апендиксі значно нижча.

Так, основною причиною, що провокує апендицит у дорослих і дітей, є закупорка просвіту червонорідного відростка. Бактерії, що мешкають у просвіті апендиксу, є умовно-патогенними, але потрапляючи на його слизову оболонку, стимулюють розвиток запального процесу. Причиною закупорки може стати:

  • Порушення кровообігу, що викликає утворення тромбів, які блокують артерії, що постачають кров’ю апендикс. При цьому стінка червонорідного відростка сліпої кишки перестає отримувати необхідну кількість кисню і поживних речовин, втрачаючи свої захисні властивості і стаючи більш схильною до запального процесу.
  • Відсутність у раціоні необхідного обсягу харчових волокон, що підсилюють скорочення стінок кишечника і стимулюють нормальне проходження по них калових мас. Якщо харчові волокна не надходять в організм в достатній кількості, скоротна функція кишечника зменшується, виникає застій кала і, як наслідок утворення калових каменів. Саме калові камені можуть закупорити просвіт апендикса і спровокувати напад апендициту.
  • Часті запори за таким же принципом, який описаний вище, можуть стати причиною розвитку апендициту.

Окремо варто відзначити ймовірність розвитку алергічної реакції, викликаної надмірною активністю імунних клітин. На думку багатьох вчених, апендикс виконує в шлунково-кишковому тракті ту ж функцію, за яку відповідають мигдалини в респіраторній системі людського організму. На підтвердження того, що апендикс є частиною імунної системи, служить наявність в його будові великої кількості лімфоїдної тканини.

При утворенні закупорки просвіту червонорідного відростка в його порожнині постійно накопичується слиз, який не може повноцінно відтікати в сліпу кишку. Слизова оболонка при такому процесі пошкоджується і розвивається апендицит, симптоми якого проявляються практично відразу.

Причини хронічного апендициту

Хронічний апендицит, як правило, розвивається на тлі перенесеного гострого запалення, коли одужання настає без хірургічного втручання. Такий різновид захворювання називають вторинно-хронічним. Хоч апендицит і переходить в стадію хронічного в такому випадку можливість рецидиву гострого нападу залишається. Причиною тому є наявність усіх умов для повторного розвитку запального процесу (часткова закупорка просвіту апендикса, перегини червонорідного відростка, спайки тощо).

Крім того виділяють первинно-хронічний апендицит. Але можливість розвитку такого захворювання є досить спірним питанням, тому діагноз первинного хронічного апендициту зустрічається вкрай рідко.

Види та ознаки апендициту

Залежно від причини виникнення і характеру перебігу хвороби виділяють гострий і хронічний апендицит. Кожен з двох різновидів запального процесу має свої підвиди, що визначаються з урахуванням часу розвитку і небезпеки для здоров’я і навіть життя пацієнта. В обох випадках найбільш ефективним способом лікування є видалення запаленого апендикса. Але підтвердити діагноз і визначити необхідність термінового оперативного втручання може тільки лікар.

Гострий апендицит: форми захворювання

Перші ознаки апендициту – привід для невідкладної госпіталізації пацієнта. За особливостями перебігу та етапами поширення запалення зі слизової апендиксу вглиб стінок відростка розрізняють:

  • Катаральний апендицит, що розвивається протягом шести годин після появи симптомів захворювання. При такій формі апендициту у дорослих/дітей запалення зачіпає слизову самого апендикса, провокуючи розвиток його набряклості.
  • Флегмонозний апендицит, що передбачає поширення запального процесу по всій стінці відростка. Протягом флегмонозного апендициту припадає на проміжок перших шести годин – доби після початку запалення. Крім набряклості апендиксу флегмонозний апендицит провокує появу гною в його просвіті.
  • Гангренозне запалення, при якому тканини апендиксу відмирають і запалення переходить на прилеглі ділянки черевної порожнини. Гангренозний апендицит у жінок, чоловіків і дітей прогресує протягом трьох діб після появи симптомів запалення.
  • Перфоративний апендицит, який є найбільш небезпечним для життя. При такому типі запалення в стінці відростка утворюються отвори (перфорації), через які в черевну порожнину потрапляє його вміст. Запалення тканин черевної порожнини при цьому супроводжується перитонітом.

На відміну від флегмонозного або іншого з перерахованих вище типів апендициту, при перфоративній формі хвороби пацієнта не завжди вдається врятувати.

Хронічний апендицит

Досить рідко у людей, які пережили напад гострого запалення без оперативного втручання, може ставитися діагноз «хронічний апендицит», симптоми якого виражаються в:

  • болях різного характеру в правій підвздошній області, які іноді можуть локалізуватися в навколопупівельній зоні, в паху, попереку, іррадувати в праве стегно залежно від особливостей розташування самого апендикса;
  • посилення болю, характерного для апендициту, при різких напругах черевики (кашлі, піднятті тяжкості тощо);
  • прояв симптому Образцова, що передбачає посилення болю при підйомі випрямленої правої ноги;
  • порушення кишечника, що проявляються запорами або діареєю і носять постійний або періодичний характер.

Пацієнти з ознаками апендициту, що протікає в хронічній формі, знаходяться групі ризику для розвитку гострого запалення. Основна складність лікування полягає в тому, що люди звертаються до лікаря лише при появі перших симптомів гострого нападу.

Як визначити апендицит?

Діагностувати апендицит у дітей і дорослих досить складно. На підставі скарг хворого та перевірки основних симптомів захворювання лікар може припустити діагноз. А для його підтвердження знадобиться проведення додаткових лабораторних та інструментальних досліджень. На сьогоднішній день існує понад 120 симптомів, при перевірці яких можна визначити наявність запального процесу в органах шлунково-кишкового тракту. Але практично жоден з них не вказує з точністю на запалення червонорідного відростка сліпої кишки. Нерідко визначити апендицит вдається лише за допомогою лапароскопії. У деяких випадках, отримавши всі непрямі підтвердження діагнозу, фахівці направляють пацієнта на операцію, в ході якої з’ясовується, що апендикс здоровий, і лікарям доводиться шукати іншу причину появи «ознак апендициту».

Огляд пацієнта: як диференціювати біль при апендициті?

Різкі болі в області живота – привід для термінового звернення до лікаря. Проблеми зі шлунково-кишковим трактом – спеціалізація гастроентеролога, але лікуванням апендициту, що протікає в гострій формі, повинен займатися хірург. Але при визначенні хвороби важливо провести диференційну діагностику, що дозволяє підтвердити наявність запального процесу в апендиксі, виключивши інші захворювання. Так, ознаки апендициту можуть також вказувати на:

  • наявність гінекологічної патології (апоплексії яєчника, позаматорної вагітності та ін.);
  • ниркову, кишкову або жовчну коліку;
  • розвиток гострого запального процесу в тканинах підшлункової залози або жовчного міхура;
  • пробідну виразку дванадцятипалої кишки або шлунка.

При первинному огляді лікар обов’язково поцікавиться, з якого боку апендицит «дає про себе знати» болючими відчуттями, який їх характер, чи є нудота, блювота, підвищена температура, порушення стільця та інші симптоми, характерні для апендициту.

Основне завдання лікаря при огляді пацієнта – перевірити все найбільш “

30126 Ознаки апендициту у дорослих і дітей

Апендикс — це придаток сліпої кишки розміром приблизно 8 см, який є частиною травної системи і відіграє роль в імунному захисті організму . На сьогоднішній день його функції не вивчені достеменно. Є думка, що він є резервуаром корисної мікрофлори кишківника. Як і будь-яка частина кишківника, апендикс виробляє кишковий сік, проте в невеликій кількості. Саме тому довгий час вважалося, що апендикс — це “помилка природи” й не потрібен в організмі людини, через що його часто видаляли навіть без видимих причин. Однак з огляду на те, що апендикс також є частиною імунної системи, його видалення є обгрунтованим лише при гострому запаленні.

Причини апендициту

Цікаво, але медики досі не можуть чітко встановити причину запалення апендиксу.

  • У деяких випадках апендицит може бути викликаний зниженням імунітету.
  • Іноді причиною стають гельмінти або залишки неперетравленої їжі чи чужорідні тіла, які потрапили до апендиксу.
  • Вирує думка, що люди, які мають хронічні проблеми, наприклад, аденоїди, ангіну, карієс, часті простуди, більш схильні отримати запалення апендиксу. Це пояснюється тим, що лімфоїдна тканина придатку намагається підключитися до боротьби з хронічною інфекцією, у результаті чого частину удару бере на себе, що і викликає розвиток апендициту.

Як розпізнати апендицит?

  • Різкий біль у животі. Зазвичай це перший і найголовніший симптом. Часто біль буває нестерпним, а напруження м’язів лише його збільшує. Біль може починатися в шлунку й переходити в нижню праву частину живота — така зміна локації болі найкраще характеризує запалення апендиксу.
  • Нудота, запаморочення. Майже в 90% випадках апендицит супроводжується нудотою, запамороченням, а іноді і блюванням. Однак у цьому випадку після блювання не приходить полегшення.
  • Підвищення температури й запаморочення. Як правило, температура не піднімається вище 37.5-38 °C і викликає слабкість.

Про апендицит також сигналізують втрата апетиту, надмірне газоутворення в кишківнику, порушення стільця . Важливо розуміти, що варто викликати швидку або звернутися до лікаря-терапевта, щоби підтвердити діагноз, адже своєчасна діагностика дуже важлива. Несвоєчасне звернення за медичною допомогою може призвести до ускладнень, наприклад, перитоніту.

Апендицит у дитини

Якщо апендицит з’являється в дитини, то вона буде скаржитися на біль у животі. Найчастіше біль з’являється в області пупка, а потім, але не завжди, переходить у правий бік. Дитина відмовляється від їжі, у неї знижується активність, з’являється занепокоєння, плач, поганий сон. Дитина може не давати оглядати себе, їй боляче лежати на правому боці і вона підтягує до себе праву ніжку.

Якщо заболів живіт, не можна приймати знеболювальні препарати. Можна приймати спазмолітики по типу но-шпи. Знеболювальні препарати можуть змити клінічну картину гострої хірургічної патології, що ускладнить етап постановки діагнозу і затягне процес.

Медикаментозне лікування апендициту неможливе — апендицит закінчується хірургічним втручанням. Профілактики апендициту також немає — від їжі чи інших факторів запалення апендикса не залежить.

Коли варто викликати швидку допомогу?

Негайно викликати швидку допомогу необхідно, якщо ви підозрюєте гострий апендицит і маєте явні його симптоми. Чекаючи карету швидкої допомоги, у жодному разі не можна:

  • приймати знеболюючі препарати — це може зашкодити лікарю поставити правильний діагноз і визначити ступінь ураження організму;
  • їсти та пити — дозволяється кілька ковтків води;
  • прикладати грілку до місця ураження — тепло може лише посилити процес запалення.

Усе, що ви можете зробити в очікуванні швидкої, — лягти на правий бік і покласти холодний компрес.

Запишіться до лікаря-терапевта або педіатра, якщо вас або вашу дитину турбують болі в животі, ви втратили апетит чи відчуваєте нудоту — усе це може сигналізувати про більш серйозну проблему. Телефонуйте за номером (067) 127-03-03, (044) 490-25-03 або заповніть форму на сайті.

Суміжні напрями:

Гострий апендицит

Гострий апендицит є однією з найчастіших причин гострого живота. Зазвичай спричинений оклюзією просвіту апендикса каловим конкрементом, який формується у його просвіті, з подальшим збільшенням секреції до просвіту аппендикса і припиненням зворотного всмоктування, що призводить до підвищення тиску у його просвіті, сегментарного припинення кровотоку у стінці кишки та некрозу, спочатку слизової оболонки, а остаточно трансмурального некрозу. Бактерії (в основному — анаеробні), що розмножуються у просвіті апендикса, мігрують через його пошкоджену стінку у черевну порожнину. При відсутності лікування найчастіше розвивається перфорація стінки апендикса та розлитий перитоніт. Рідше формується периапендикулярний інфільтрат, який може розсмоктатись, якщо вчасно наступить спонтанне розблокування відтоку з апендикса, або ж формується місцевий абсцес.

1. Суб’єктивні симптоми:

1) біль у животі — зазвичай перший симптом, спочатку складно визначити його локалізацію, зазвичай розлитий у ділянці пупка, по мірі розвитку перитоніту впродовж кількох або кільканадцяти годин локалізується найчастіше (>80 %) — у правій клубовій ділянці; на пізньому терміні вагітності може визначатись у правому верхньому квадранті, при ретроперитонеальному розміщенні апендикса також і в інших місцях;

2) втрата апетиту, нудота і блювання.

2. Об’єктивні симптоми: місцевий м’язовий захист (при пальпації чи перкусії), місцевий біль при спробі кашлю, симптом Щоткіна-Блюмберга (біль при різкому відриванні руки, що легко натискала на черевну стінку), прискорення пульсу, підвищення температури тіла до ≈38 °C. Біль під час кашлю і симптом Щоткіна-Блюмберга свідчать про перехід запальної реакції на очеревину. Пальцеве ректальне обстеження не виявляє специфічних відхилень, але ним не варто нехтувати, оскільки може виявити інші причини болю.

Діагностику і визначення показань до хірургічного втручання необхідно провести якнайшвидше — у випадку місцевих симптомів до 12–24 год від початку хвороби. У разі сумнівів слід спостерігати за хворим декілька годин. Якщо втручання не проведено впродовж 12–24 год, або наявні симптоми розлитого перитоніту (паралітична непрохідність →розд. 4.29.1), необхідна ургентна хірургічна операція.

Допоміжні дослідження

1. Дослідження крові: у 80–85 % випадків лейкоцитоз з нейтрофілією; підвищення рівня СРБ через 6–12 год; якщо скарги тривають >24 год, то нормальний рівень СРБ свідчить проти діагнозу гострого запалення.

2. Загальний аналіз сечі: може викликати підозру на наявність іншої причини скарг, однак еритроцитурія може бути супутньою апендициту, якщо апендикс розміщений близько до сечоводу чи сечового міхура.

3. Візуалізаційне дослідження: УЗД із градуйованою компресією з високою ймовірністю підтверджує діагноз, якщо виявлено патологічне утворення діаметром >6 мм, яке не підлягає компресії, без перистальтики і оточене прошарком рідини (незмінений апендикс під час УЗД зазвичай не візуалізується). Значення має тільки позитивний результат. Метод дослідження, якому надають перевагу у вагітних жінок та у дітей. КТ буває допоміжною у пацієнтів із атиповими симптомами, але її виконання не повинно відтерміновувати рішення про лікування.

1. Основним методом є хірургічне видалення апендикса лапароскопічним або відкритим способом. Заборона призначення протибольових ЛЗ перед операцією є необґрунтованою, оскільки вони не ліквідують об’єктивних симптомів. З метою зменшення ризику нагноєння рани і сепсису перед операцією призначається в/в антибіотик широкого спектру дії у поєднанні з ЛЗ, активним щодо анаеробних бактерій, напр., гентаміцин 2 мг/кг (у дітей 6–7,5 мг/кг/добу) і метронідазол 7,5 мг/кг (у дітей 15–30 мг/кг/добу, макс. 2 г/добу). Якщо немає перфорації, антибіотики застосовуються до 24 год після операції; в інших випадках — впродовж 5 днів.

2. Периапендикулярний абсцес потрібно дренувати.

3. Периапендикулярний інфільтрат лікують у стаціонарі антибіотиками в/в до моменту зникнення загальних симптомів і вираженого зменшення опору в клубовій ділянці; у подальшому продовжують антибіотикотерапію п/о в домашніх умовах, і, зазвичай, через 8 тиж. виконують планову апендектомію.

4. Симптоми гострого апендициту можуть регресувати під впливом інтенсивного лікування антибіотиками, але у ≈40 % хворих скарги швидко рецидивують. Тому консервативне лікування застосовується виключно тоді, коли швидке виконання хірургічної операції неможливе.