Як дізнатися що у мене уретрит

0 Comments

Зміст:

Уретрит у жінок: симптоми, лікування, ускладнення

Таке захворювання, як уретрит, на слуху у більшості людей, але багато хто несправедливо вважає, що хвороба стосується лише чоловіків. Насправді ж однаково висока поширеність захворювання серед обох статей, але діагностично уретрит виявляється частіше і раніше у чоловіків, ніж у жінок.

Справа в тому, що при такому захворюванні, як уретрит, у жінок симптоми можуть бути мало виражені або зовсім відсутніми. Ця особливість перебігу більшості жіночих уретритів є прогностично несприятливою обставиною, оскільки затягування хвороби не призводить ні до чого іншого, як до хронітизації процесу.

Як вже зазначалося вище, уретрит є захворюванням з високою поширеністю і майже завжди пов’язаний з якимось захворюванням сечостатевої системи інфекційного та запального характеру. Будь-яку, навіть саму важку хворобу, легше вилікувати на початковій стадії розвитку. Це правило стосується і уретриту. При найменшій підозрі на це захворювання жінка повинна без зволікань звернутися до лікаря.

Поняття уретрит

В основі уретриту лежить запалення стінок сечівника (уретри), викликане якимсь причинним фактором. Жіночий сечівник має невелику довжину – близько 1-2 см і є досить широким. Анатомічна будова уретри у жінок обумовлює легкість проникнення збудників захворювання в сечовий міхур, а також відсутність порушення відтоку сечі навіть при значному набряку слизової сечівника.

Уретрит, звичайно ж, не є загрозливим для життя захворюванням, але доставляє досить неприємні відчуття, що позбавляють комфортній життєдіяльності, а також небезпечний своїми ускладненнями для жіночого здоров’я.

У жінок дуже часто паралельно протікають два захворювання – уретрит і цистит, і цистит при цьому виступає найпростішим ускладненням уретриту (див. цистит у жінок – симптоми, лікування). Ось чому лікування уретриту повинно бути своєчасним і повним – якщо запустити цей запальний процес, може розвинутися висхідна інфекція, ускладнення якої небезпечні і важко піддаються терапії.

Причини уретриту у жінок

Провідну роль у виникненні даного запального процесу сечівника грають різні інфекції, менше значення у розвитку уретриту має подразнення уретри неінфекційними факторами. Внаслідок цього уретрит класифікується на неінфекційний та інфекційний. Останній, у свою чергу, поділяють на специфічний і неспецифічний інфекційний уретрит.

Під неспецифічним уретритом розуміють класичне гнійне запалення. Симптоматика є схожою, незалежно від того, яким мікроорганізмом був викликаний запальний процес. Найчастіше в ролі збудників такого уретриту виступають стрептококи, стафілококи та кишкова паличка.

Специфічний інфекційний уретрит виникає внаслідок інфекцій, що передаються жінці статевим шляхом. В такому випадку симптоми уретриту у жінок будуть змінюватись в залежності від інфекційного агента.

Специфічний інфекційний уретрит може бути спричинений гонококами (гонорейний), трихомонадами (трихомонадний), грибами candida (кандидозний), хламідіями (хламідіозний), мікоплазмами (мікоплазмовий).

Виділяють також інфекційний вірусний уретрит, основними збудниками якого є віруси герпесу і гострокінцевих кондилом.

Неінфекційний уретрит може бути викликаний декількома причинами:

  • сечокам’яна хвороба, при якій через уретру виходять дрібні камінці і пошкоджують слизовий шар гострими краями;
  • злоякісні пухлини уретри, які супроводжуються запальними реакціями;
  • травми уретри після цистоскопії, катетеризації, внаслідок умисного подразнення сечовипускального каналу різними предметами;
  • алергічні захворювання;
  • гінекологічні захворювання;
  • венозний застій в судинах тазу;
  • перша статева близькість.

Виділяють 2 шляхи зараження уретритом інфекційного походження: статевий або гематогенний. Статевий шлях передачі реалізується під час незахищеній близькості з хворою людиною, гематогенний – при попаданні збудника з током крові або лімфи з вогнища локального хронічного запалення (каріозні зуби, хронічний гайморит, тонзиліт, туберкульоз тощо).

Факторами, що сприяють розвитку уретриту, є:

  • Зниження захисних можливостей внаслідок перенесених важких захворювань, неповноцінного харчування, дієт, авітамінозів;
  • Низька гігієнічна культура, недотримання правил особистої гігієни;
  • Наявність хронічних запальних процесів;
  • Захворювання органів сечостатевої системи;
  • Травми статевих органів;
  • Переохолодження;
  • Алкоголізм;
  • Стреси, психоемоційні перевантаження;
  • Період вагітності, коли імунітет ослаблений, а організм зазнає серйозних гормональних перебудов.

Загальні симптоми уретриту

Уретрит у жінок досить рідко протікає з яскравою симптоматикою. Як і для багатьох хвороб, для уретриту характерний період інкубації тривалістю від декількох хвилин до одного-двох місяців, коли ніяких проявів хвороби не спостерігається. Однак і після закінчення цього латентного періоду уретрит може розвиватися без розвитку яких-небудь специфічних проявів – близько половини випадків жіночого уретриту протікає безсимптомно. Такого роду хронічний уретрит у жінок симптомів не дає, але при цьому є контагіозний і легко передається при статевій близькості, а ще небезпечний ускладненнями, які виникають на тлі, здавалося б, повного здоров’я.

Специфічний і неспецифічний уретрит розрізняються клінічною картиною.

Виділяють загальні ознаки, характерні для гострого уретриту, як специфічного, так і неспецифічного:

  • свербіж і різного роду дискомфорт під час сечовипускання (тягнучі, стискаючі почуття);
  • періодична біль ниючого характеру, болі в області лобка;
  • виділення різного характеру з уретри, аж до гнійних;
  • домішки крові в сечі;
  • відчуття «склеєного» сечівника в ранковий час.

Перераховані симптоми не обов’язково присутні одночасно, швидше, частина з них по вираженості буде превалювати над іншими. Ще однією відмінною особливістю перебігу уретриту є відсутність загальної симптоматики, такій як гіпертермія (підвищення температури, слабкість та ін.).

Хронічний перебіг уретриту характеризується відсутністю симптомів, і лише при загостренні процесу виникають певні прояви патології.

Специфіка симптомів в залежності від збудника уретриту

Специфічний інфекційний уретрит, викликаний тим чи іншим інфекційним збудником, має ряд симптомів, прояв яких дозволяє запідозрити наявність в організмі конкретного етіологічного агента.

ГонореяГонорейний уретрит у гострій стадії перебігу провокує біль з різзю під час сечовипускання – симптом виникає через кілька тижнів після зараження. Відмітною ознакою даного виду уретриту є: біль та дискомфорт в уретрі при тривалій затримці сечовипускання. Надзвичайно важливо звернутися до лікаря саме на стадії явної симптоматики, тому що при переході інфекції у хронічний перебіг дані симптоми відсутні.
ТрихомонадаЯкщо є трихомонадний уретрит у жінок, симптоми розвиваються через кілька тижнів з моменту зараження, при цьому близько третини випадків захворювання протікають без специфічних проявів. Для хвороби характерні: свербіж і відчуття печіння в області уретри, а також в зоні зовнішніх статевих органів. Хронітизація трихомонадного уретриту призводить до зникнення симптоматики.
КандидозКандидозний уретрит, що розвивається у жінок, не викликає симптомів протягом 10-20 діб з моменту зараження. Потім жінку починає турбувати біль, печіння і дискомфорт при сечовипусканні. Крім цього, з’являються виділення з уретри білувато-рожевого відтінку, в’язкої і навіть густої консистенції. Всі симптоми мають помірний характер вираженості.
МікоплазмаМікоплазмовий уретрит починається підгостро, без яскраво вираженої симптоматики. Жінку турбує незначний свербіж і дискомфорт, які супроводжують процес сечовипускання. Сьогодні до мікоплазмової інфекції ставлення лікарів дещо змінилося, оскільки ураження сечостатевої системи цими інфекційними агентами відбувається вкрай рідко, а їх присутність може бути варіантом норми, при виявленні мікоплазми не у всіх випадках показане лікування.
ХламідіїХламідіозний уретрит протікає безсимптомно в перші 2-3 тижні після зараження. Симптоми у жінок – це дуже слабкий свербіж і незначна болючість при сечовипусканні, виділення різного характеру, аж до гнійного, з уретри.
Урогенітальний туберкульозКрім перелічених інфекцій зі схожою симптоматикою протікає і туберкульоз, який здатний вражати будь-який орган людського організму – статеві органи, нирки, сечовий міхур і сечівник, в тому числі. Для позалегеневого туберкульозу характерниою є наявність тривалої субфебрильної температури, слабкості, підвищеного потовиділення. Туберкульозний уретрит зазвичай проявляється на тлі туберкульозу нирок, коли уражається і сечовий міхур і уретра, іноді це поєднується з туберкульозом жіночих статевих органів. В останні роки збільшується захворюваність населення на туберкульоз, і його позалегеневих форм теж (тобто коли у пацієнта рентгенографія легень в нормі).

Виходячи з вищевикладеного, стає зрозуміло, що навіть специфічний інфекційний уретрит не відрізняється якою-небудь бурхливої симптоматикою, і диференціальна діагностика між цими інфекціями проводиться тільки лікарями.

Діагностика уретриту

Під час огляду лікарем може бути виявлена гіперемія зовнішнього отвору уретри і сусідніх тканин, болючість при пальпації і виділення з сечовипускального каналу. В обов’язковому порядку призначається:

  • Загальне дослідження сечі і крові.
  • А також розширене дослідження сечі за Ничипоренко.
  • Бактеріологічне дослідження сечі дозволяє точно визначити етіологічного збудника уретриту; паралельно проводиться тест чутливісті виявленого інфекційного агента до антибіотиків.
  • Дослідження біологічного матеріалу (мазка з уретри) методом ПЛР є найбільш точним діагностичним прийомом, оскільки біоптат береться безпосередньо з області поразки.
  • Аналіз сечі на мікобактерії туберкульозу (результат очікується протягом 10-12 тижнів).

З інструментальних методів діагностики може проводитися уретроскопія – ендоскопічне дослідження слизової оболонки уретри з можливістю здійснювати додаткові маніпуляції – узяття біоптату, усунення стриктур і рубців. При уретроцистоскопії (різновиди уретроскопії) оглядається уретра і сечовий міхур. УЗД-діагностика органів малого тазу дозволяє повноцінно оцінити стан органів сечостатевої системи.

Ускладнення уретриту

Ускладнення уретриту найчастіше розвиваються при тривалому, прихованому перебігу захворювання або за відсутності лікування. Первинним ускладненням уретриту найбільш часто є цистит. Часто діагностується вагініт і вульвовагініт. Більш серйозні запальні процеси жіночої статевої сфери, такі як кольпіт, аднексит (див. запалення придатків – симптоми, лікування), ендометрит, виникають при розповсюдженні інфекційного процесу у статевих шляхах висхідним шляхом. Самим несприятливим результатом уретриту є жіноче безпліддя (див. борова матка при безплідді).

Лікування гострого уретриту

Лікування неускладненого уретриту не вимагає госпіталізації та відбувається на дому. Жінці необхідно чітко виконувати призначення лікаря і періодично відвідувати поліклініку для здійснення контролю за ходом лікування.

Основним і найбільш ефективним методом лікування уретриту у жінок і чоловіків є антибіотикотерапія (за винятком хвороби з вірусною і грибковою етіологією). Вибір антибіотика дуже важливий для ефективності та повноцінності лікування – виявлений збудник уретриту повинен бути високо чутливий до вибраного препарату.

При уретриті спочатку призначаються антибактеріальні препарати, що мають широкий спектр дії. Робиться це для того, щоб не втрачати час і не запускати інфекцію, оскільки бактеріологічне дослідження та встановлення чутливості бактерії займають певний час.

Неспецифічний уретритПри неспецифічному уретриті показані антибіотики широкого спектру дії: цефалоспорини (цефазолін, цефотаксим, цефтріаксон); сульфаніламіди (сульфазол, уросульфан); макроліди (азитроміцин, кларитроміцин); фторхінолони (клинафлоксацин).
ГонококовийПри гонорейному уретриті показані антибіотики: еритроміцин, спектиноміцин, олететрин, цефтріаксон, цефуроксим, рифампіцин, цефакор та ін., тобто ті, які згубно діють на хламідії. Але в кожному випадку препарат підбирається індивідуально (див. гонорея у жінок – симптоми, лікування).
ТрихомонаднийПри трихомонадному походженні уретриту призначається: антимікробний препарат метронідазол (трихопол), а також препарати вибору – бензидамін, іморазол, орнідазол, хлоргексидин, свічки йодовідон.
КандидозКандидозний уретрит вимагає застосування протигрибкових препаратів: леворина, ністатину, натаміцину, амфоглюкаміну, клотримазолу (див. протигрибкові препарати в таблетках).
МікоплазмовийМікоплазмовий уретрит лікують антибіотиками з групи тетрацикліну (доксициклін, тетрациклін).
ХламідійнийПри хламідійному уретриті добре зарекомендували себе антибіотики з групи тетрацикліну (тетрациклін, доксициклін), еритроміцин, кларитроміцин, азитроміцин, клинафлоксацин (див. хламідіоз – схеми лікування, препарати).
ВіруснийПри вірусному походження уретриту показано лікування противірусними препаратами – ганцикловіром, ацикловіром, рибавірином, фамцикловіром, пенцикловіром та ін.

Антибіотики можуть призначатися у вигляді:

  • таблеток для перорального прийому у 81,3% випадків гострого уретриту
  • ін’єкцій – внутрішньовенних 0,2% і внутрішньом’язових 18,5%
  • интравагинальных свічок та інсталяцій – вливання антибіотика в уретру через катетер
  • монотерапія – тобто використання 1 антибіотика, у 41% випадків
  • комбінація 2 препаратів у 41%
  • 3 антибіотиків у 13%
  • 4 препаратів в 5% випадків

Найбільш часто використовувані препарати при гострому уретриті у жінок, які призначаються в залежності від збудника захворювання, представлені в таблиці.

Уретрит неуточненої етіологіїНегонококковий уретрит, викликаний атиповими агентамиГонококовий + атипові патогенні мікроорганізми (змішаний уретрит)
Азитроміцин24%Азитроміцин35%Азитроміцин29%
Доксициклін18%Флуконазол24%Доксициклін25%
Метронідазол18%Офлоксацин12%Флуконазол24%
Цефтріаксон10%Доксицилін12%Секнідазол15%
Флуконазол9%Метронідозол6%Орнідазол14%
Джозаміцин4%Джозаміцин5%Цефтріаксон8%
Секнідазол4%Кларитроміцин3%Джозаміцин6%
Ципрофлоксацин3%Секнідазол3%
Ниморазол3%
Кларитроміцин3%
Тинідазол3%
Трихомонадний уретрит + атипові агентиГонококовий
Метронідазол36%Цефтріаксон61%
Доксициклін21%Азитроміцин15%
Азитроміцин9%Метронідазол10%
Джозаміцин6%Ципрофлоксацин4%
Орнідазол6%Доксициклін3%

Дієтотерапія

Жінці, яка страждає уретритом, рекомендується обмежити вживання жирної, кислої, гострої, пересоленої їжі. Обов’язково потрібно нормалізувати питний режим і випивати не менше півтора літри вільної рідини (крім рідини в стравах) на добу.

Загальні рекомендації

В період лікування слід:

  • уникати переохолодження;
  • утримуватися від статевої близькості (навіть з презервативом) аж до повного одужання;
  • суворо дотримуватися правил особистої гігієни.

Лікування хронічного уретриту

Хронічний уретрит вимагає тривалого і всебічного лікування, яке включає:

  • антибіотикотерапію з урахуванням чутливості збудника;
  • антисептичні промивання уретри;
  • вітамінно-мінеральну терапію.

При хронічному уретриті гонококової етіології проводяться інсталяції антибактеріального препарату в уретру. Якщо є грануляції, то проводиться інсталяція коларголу і розчину срібла в уретру, а також бужування і припікання уретри 10% – 20% розчином нітрату срібла (при вираженому звуженні).

При хронічному трихомонадному уретриті проводяться інсталяції в уретру розчину трихомонациду 1%.

При хронічному хламідійному уретриті крім антибіотиків додатково призначаються імуномодулятори, препарати інтерферону, пробіотики (див. список аналогів Лінексу), ензимотерапія, вітамінотерапія, гепатопротектори (див. список таблеток для печінки), антиоксиданти (див. схеми лікування хламідіозу).

Народні способи лікування уретриту

Лікування уретриту народними засобами дає непогані результати, як додаток до основного, антибактеріального лікування:

  • настій листя петрушки (1 ст.л. подрібненого листя на 500 мл. холодної води, настояти протягом ночі) вживають всередину по 3 ст.л. через кожні дві години;
  • настій трави зеленчука жовтого (1 ч.л. трави на 200 мл. окропу, настояти 12 годин) вживають всередину по 1 склянці двічі на день;
  • настій листя чорної смородини (3 ч.л. трави на півлітра окропу) вживають в якості чаю;
  • настій квіток синьої волошки (квіти без кошиків заливають 200 мл. окропу) вживають по 2 ст.л. двічі на день до їди.

Кожна друга жінка протягом життя стикається з уретритом, і це є приводом для підвищеної пильності щодо власного здоров’я.

Cтаттю про уретрит у жінок також можна прочитати російською мовою: «Симптомы уретрита у женщин, лечение и осложнения заболевания».

Уретрит

Що таке уретрит і які його причини?

Сечовипускний канал (сечівник, уретра), який є кінцевим відділом сечовивідних шляхів, — це гнучка трубка, по якій сеча виводиться з сечового міхура назовні. Він є коротким у жінок, зате набагато довшим у чоловіків. Зовнішній отвір сечовипускного каналу у жінки знаходиться вище від піхви, а у чоловіка — на верхівці голівки статевого члена.

Уретрит — це запалення слизової оболонки сечовипускного каналу, викликане інфікуванням різними мікроорганізмами. Практично у всіх випадках це захворювання, яке передається статевим шляхом. Уретрит є найпоширенішим захворюваням, що передаються під час статевих контактів. Тільки в поодиноких випадках уретриту причина інша, наприклад, через введення катетера в сечовий міхур (частіше у випадку латексних катетерів, ніж силіконових), введення сторонніх предметів в сечівник (наприклад, діти, особи з порушеннями розумового розвитку) або як ускладнення інфекції сечової системи.

Залежно від причини, що викликає уретрит, він поділяється на дві категорії:

  • гонорейний уретрит: причиною є бактерія — гонокок
  • негонококовий уретрит: найчастішими причинами є хламідії, рідше мікоплазми, вагінальна трихомонада.

Як часто виникає уретрит?

Кількість випадків уретриту неможливо визначити, оскільки в багатьох випадках протікає без симптомів. Крім того, багато людей із симптомами уретриту не звертаються до лікаря і не лікуються. З огляду на те, що захворювання передаються статевим шляхом, це хвороба переважно молодих, сексуально активних людей. Типовий пацієнт – молодий чоловік, який має сексуальні контакти з багатьма партнерками або партнерами. Захворювання у жінок зустрічається зі схожою частотою, однак, воно набагато частіше протікає без симптомів, тому повсюдно вважають, що жінки хворіють рідше.

Як проявляється уретрит?

Уретрит може протікати без симптомів і скарг. Так відбувається у 70 % жінок та до 50 % чоловіків з уретритом, викликаним хламідіями. Гонорейний уретрит зазвичай протікає з вираженими симптомами.

Симптоми з’являються через кілька (4–7) днів у разі гонорейної інфекції або протягом 2-х тижнів, у разі негонококової інфекції, від статевого контакту з інфікованим партнером. Зазвичай загальних симптомів (таких, як, наприклад, субфебрильна температура або гарячка, загальне нездужання тощо) немає, але в рідкісних випадках гонорейної інфекції можуть бути симптоми кон’юнктивіту або артриту (запалення суглобів).

Симптомами уретриту у чоловіка є:

  • виділення слизово-гнійного або гнійного вмісту з уретри. Виділення можуть бути різного кольору: білуватий, жовтуватий, зеленуватий або коричневий. Виділення з уретри можна виявити на основі забруднення білизни (засохлі плями, викликані виділеннями з уретри). У виділеннях з уретри можуть бути домішки крові.
  • біль, печіння або поколювання, які відчуваються в уретрі, особливо в дистальному кінці уретри на її зовнішньому отворі на верхівці статевого члена під час сечовипускання (мікції). Ці скарги можуть бути найсильнішими зранку, під час першого після ночі сечовипускання. Може бути видно подразнення, почервоніння отвору уретри
  • свербіж зовнішнього отвору уретри, який також відчувається в період між сечовипусканнями
  • важкість або навіть біль у яєчках
  • можуть проявлятись, особливо в нелікованих випадках, наступні симптоми, що вказують на ускладнення або додаткову хворобу, наприклад, інфекцію сечової системи, простатит або епідидиміт (гарячка, біль промежини, біль в тазу, часте сечовипускання, терміновий позив на сечовипускання тощо).

Симптоми у жінки це:

  • вагінальні виділення (поява або їх збільшення)
  • біль внизу живота
  • рідше такі порушення, як міжменструальна вагінальна кровотеча, значне збільшення менструальної кровотечі, печіння під час сечовипускання.

Навіть без лікування симптоми уретриту майже завжди проходять самостійно до шести місяців, як правило, протягом декількох тижнів. Це не означає вилікування від інфекції. У багатьох випадках людина все ще інфікована і може передавати інфекцію сексуальним партнерам.

Що робити при появі симптомів уретриту?

1. В разі появи симптомів, що вказують на уретрит, зверніться до лікаря, зазвичай це буде лікар первинної ланки або гінеколог. Дуже важливо негайно почати лікувати інфекцію, так як це попередить ускладнення і зараження статевих партнерів.

2. Також слід утримуватися від будь-яких сексуальних контактів, оскільки можна заразити партнерів.

3. Усі сексуальні партнери хворої особи також повинні негайно звернутися до лікаря, оскільки дуже ймовірно, що вони також інфіковані, навіть якщо у них відсутні симптоми.

Як лікар встановлює діагноз уретрит?

Повідомлені скарги та симптоми настільки характерні, що вже на їх підставі лікар, з великою ймовірністю, може підозрювати уретрит. Під час збору анамнезу лікар, запідозривши уретрит, який є захворюванням, що передається статевим шляхом, завжди збирає інформацію про статеві контакти, їх тип, чи партнери використовували презерватив, чи не хворіють нинішні партнери, чи не лікуються від інфекцій сечостатевої системи, а також інформацію про попередні захворювання, які передаються статевим шляхом.

Під час огляду пацієнта лікар оглядає та обстежує статеві органи, отвір уретри та навколишню ділянку, лімфатичні вузли в паху, а у чоловіка зазвичай проводить ректальне (через пряму кишку) пальцеве дослідження простати. Оцінює наявність та характер виділень з уретри (оглядаючи нижню білизну, стискаючи уретру для отримання витікання виділень).

Інформація з анамнезу (можливість зараження від статевого партнера), характер скарг та результати медичного огляду зазвичай є достатніми для того, щоб лікар діагностував уретрит і призначив відповідне лікування.

Лікар може призначити загальний аналіз сечі та посів сечі (особливо, якщо симптоми вказують на можливість інфікування сечової системи), мікроскопічне дослідження виділень або мазка з уретри, посів виділень або мазка з уретри або мазка з піхви та шийки матки. Дуже рідко потрібні складніші дослідження з крові або мазків для виявлення конкретного збудника, що викликає інфекцію.

Які методи лікування уретриту?

Уретрит викликається інфекцією і лікування передбачає використання антимікробних лікарських засобів, насамперед антибіотиків.

Дуже часто невідомо, чи це гонорейний, чи негонорейний уретрит. Крім того, пацієнт з гонорейною інфекцією також може мати негонорейну інфекцію. Тому зазвичай лікар рекомендує лікарський засіб, ефективний при обох формах уретриту. Це азитроміцин одноразово перорально (всередину). Якщо відомо, що це гонорейний уретрит, лікар може порекомендувати інший препарат, наприклад, ципрофлоксацин або офлоксацин (застосовується перорально протягом 7-ми днів) або однократну внутрішньом’язову ін’єкцію цефтріаксону. Якщо відомо, що це негонорейний уретрит, лікар може рекомендувати доксициклін перорально протягом 7-ми днів. Якщо лікування як гонорейного, так і негонорейного уретриту виявляється неефективним, а симптоми не зникають повністю, причиною може бути інфікування вагінальною трихомонадою. У цих випадках ефективним є лікування метронідазолом перорально протягом 5-ти днів.

Одночасно потрібно лікувати всіх статевих партнерів за останні 6 місяців. Зазвичай у них не проводяться дослідження, щоб визначити чи інфіковані вони, оскільки ці дослідження часто дають хибно-негативні (псевдо-негативні) результати, тобто, вони негативні, незважаючи на те, що особа заражена. Таке ж лікування використовується для партнерів.

Слід утримуватися від статевих контактів до кінця лікування, що зазвичай означає перерву на 7 днів (навіть, якщо лікування полягає в прийомі препарату одноразово). Це стосується і партнерів, що проходять лікування.

Чи можна повністю вилікувати уретрит?

Застосування правильного антибіотику у рекомендованій дозі та протягом рекомендованого періоду призводить до повного вилікування епізоду уретриту. Тому не можна припиняти лікування раніше, навіть якщо симптоми припинилися.

Умовою успішного лікування є одночасне лікування статевих партнерів. Якщо правильно підібране лікування призвело до повного усунення симптомів, а через деякий час знову з’явилися симптоми уретриту, то це нове інфікування, здобуте від статевого партнера.

Що потрібно робити після закінчення лікування уретриту?

Після припинення лікування уретриту потрібно дотримуватись рекомендацій лікаря. Він може призначити контрольний візит після закінчення лікування (як правило, приблизно через 2 тижні), щоб оцінити ефективність лікування та переконатися, що сексуальні партнери пройшли лікування. Якщо симптоми і скарги повністю не припинились, може знадобитися проведення діагностичних досліджень сечостатевої системи. Для жінок ускладненням хламідійної інфекції може бути синдром запалення органів малого тазу, а для чоловіків — хронічний простатит або епідидиміт (запалення придатка яєчка).

Що робити, щоб не захворіти уретритом?

Щоб уникнути розвитку уретриту, потрібно застосовувати правила безпечного сексу. Використання презерватива значною мірою захищає обох партнерів від передачі інфекції. Ризик інфікування зростає із кількістю сексуальних партнерів, особливо випадкових.

Уретрит: опис хвороби

Уретрит — це запалення уретри, яке зустрічається досить часто серед пацієнтів, що відвідують уролога. Природа захворювання може бути як інфекційною, так і неінфекційною. Особливістю жіночої уретри є її схильність до запалень, оскільки вона розташована недалеко від піхви, з якої можуть потрапляти різноманітні мікроорганізми. Ще одним фактором розвитку хвороби є близькість до анального отвору. Справа в тому, що кишечник наповнений бактеріями, які є безпечними для шлунково-кишкового тракту, але здатні провокувати запалення, якщо проникають в уретру. Хімічні реагенти або лікарські препарати можуть стати причиною подразнення уретри, викликаючи уретрит.

Поширені причини виникнення уретриту

Неінфекційна форма захворювання пов’язана з дією різних подразників. Вона може бути викликана травмами, продуктами харчування або напоями, а також інфекційними процесами. Найчастіше уретрит інфекційної природи виникає з причини венеричних хвороб, наприклад, хламідіозу або трихомоніазу. Якщо захворювання відрізняється неінфекційною природою, то до нього призводять сперміциди, мастила, бульбашкові ванни та інші причини.

Які симптоми уретриту?

Ознаки, які говорять про розвиток захворювання, можуть бути досить різними. Серед них слід виділити:

  • хворобливе відчуття в області очеревини і органів малого таза;
  • поява рожевої домішки в сечі;
  • часті позиви до сечовипускання;
  • свербіж у паховій області.

Уретрит може призводити до больового синдрому під час сексу і печіння в момент сечовипускання. У пацієнтів часто спостерігається гостре бажання помочитися при відходження сечі у вигляді крапель. Подібні симптоми можуть супроводжуватися ознаками, які є небезпечними для життя людини. В цьому випадку потрібно негайно звернутися за допомогою до лікаря. Серед таких факторів виявляється висока температура, часте блювання та нудота, а також сильні больові відчуття в області таза.

Якісна діагностика уретриту

Уретрит слід лікувати відразу після виникнення зазначених симптомів, для чого потрібно записатися на прийом до уролога. Спеціаліст здійснить комплексний огляд, а також скористається історією хвороби, щоб скласти уявлення про хід розвитку уретриту й підібрати найбільш ефективне лікування. Додаткову інформацію про стан пацієнта забезпечує:

  • Аналіз сечі. Зразки використовуються для того, щоб встановити наявність мікробів, крові, лейкоцитів та інших компонентів у складі.
  • Аналіз крові. Застосовується з метою встановити наявність запальних процесів в організмі.
  • Проби вагінальної культури. Виділення використовуються для того, щоб перевірити характер захворювання.
  • Ультразвук. Дослідження застосовується в тому випадку, коли потрібно отримати детальне зображення органів малого таза. За допомогою УЗД неможливо встановити наявність уретриту.
  • Цистоскопія. Проведення подібного дослідження дозволяє спеціалісту визначити наявність патологій, які вражають сечовивідні шляхи.

Грамотне лікування уретриту

Уретрит добре вивчений лікарями, тому його своєчасне лікування дозволить отримати швидкий результат. Процес лікування починається зі звернення до уролога, який може призначити таблетки від уретриту. Самолікування при такому складному захворюванні є неприпустимим, оскільки це може призвести до ускладнень. Лікар має достатній досвід, щоб виявити інфекцію, запалення та оцінити симптоми хвороби. Для лікування уретриту, який виник унаслідок травми, необхідно усунути подразнюючі ефекти, чого часто виявляється досить для повернення до нормального способу життя. При інфекційній формі захворювання фахівці призначають курс антибіотиків. Хвороба передається статевим шляхом, тому ліки від уретриту повинні приймати обидва партнери. На період лікування слід відмовитися від сексу, що дозволить знизити ризик повторного зараження.

Засоби для лікування уретриту представлені такими препаратами:

  • еритроміцином;
  • метронідазолом;
  • пеніциліном;
  • тинідазолом.

Профілактика захворювання уретриту

Уретрит потребує ефективної профілактики, яку жінки можуть проходити вдома. Якщо приділити подібним процедурам належну увагу, то можна знизити загрозу виникнення хвороби в майбутньому. Перш за все потрібно позбутися різних подразників, які призводять до уретриту. Також варто регулярно проходити тести на наявність захворювань, які передаються статевим шляхом. Користуйтеся презервативами під час сексу. Мінімізувати загрозу виникнення хвороби вдасться в тому випадку, якщо знайти постійного статевого партнера.

Увага! Дана інформація носить виключно інформаційний характер! При появі перших симптомів, необхідно негайно звернутися за консультацією до фахівця. Не варто займатися самолікуванням, тому що це небезпечно для вашого здоров’я. Наш сайт zdravica.ua не несе відповідальності за ті наслідки, які можуть виникнути внаслідок використання інформації, наданої на сторінці. НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ! ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я!