Скільки хромосом у мула Якщо у віслюка 62 а у коня 64

0 Comments

§ 43. Механізми видоутворення

Щодня ми стикаємося з поняттям виду. Ми намагаємося розрізнити види птахів на шкільному подвір’ї, квіти на лузі, риб в акваріумі. Кожен вид має свої характерні біологічні особливості, по-різному може допомагати людині. Погодьтеся, дуже важливо вміти відрізняти отруйний гриб від їстівного. Проте зовсім не завжди очевидно, як визначити межі між видами. Раніше для визначення виду використовували різні критерії: спільна територія проживання (географічний), однакові пристосування до умов навколишнього середовища (екологічний), схожість хімічного складу й обміну речовин (біохімічний), особливості анатомії та зовнішнього вигляду (морфологічний). Але поняття виду, засноване на таких критеріях, не завжди задовільне. Наприклад, люди, попри різні колір шкіри, розріз очей, форму черепа, належать до одного виду — Людина розумна (Homo sapiens) 1 . А от деякі види вівчариків настільки схожі між собою, що відрізнити їх за зовнішнім виглядом може тільки фахівець (рис. 43.1). Однак ми можемо впевнено стверджувати, що ці птахи належать до різних видів. То яким же має бути критерій, що дасть змогу виокремлювати види? У цьому параграфі ми наведемо визначення біологічного виду, найбільш містке та зручне для використання в біології.

Біологічний вид — це популяція чи група популяцій, члени яких можуть схрещуватися між собою й давати плідне потомство, але не здатні схрещуватися й давати плідне потомство з членами інших подібних груп.

Застосувавши це визначення до людини, ми виявимо, що всі люди є представниками одного виду, оскільки міжрасові шлюби можливі й у цих шлюбах народжуються здорові діти. А вівчарик-ковалик не схрещується з вівчариком весняним, отже, ці птахи належать до різних біологічних видів.

Рис. 43.1.

А. Усі люди, які живуть у сучасному світі, належать до одного виду — Людина розумна (Homo sapiens). Усупереч зовнішній схожості, вівчарик весняний (Б) і вівчарик-ковалик (В) — два різні біологічні види.

1 Навіть до одного підвиду — Homo sapiens sapiens.

Рис. 43.2. Приклади організмів, для яких поняття «біологічний вид» обмежене

А. Бактерії не розмножуються статевим шляхом, тому поняття біологічного виду до них застосовувати не можна. Б. У більшості коловерток — поширених усюди мікроскопічних водних організмів — самцв нема, а самиці розвиваються із незапліднених яєць. У них немає схрещування. В. А в кульбаб немає запилення. У суцвіттях кульбаби відсутні тичинкові квіти. Г. Алозавр — великий хижак юрського періоду. Палеонтологи виокремлюють три-чотири види алозаврів на підставі будови їхніх викопних скелетів. Проте ми не можемо перевірити, були вони різними біологічними видами чи окремими расами одного виду.

Поняттям біологічного виду зручно послуговуватися в еволюційній біології, але і його можна застосовувати не завжди. Наприклад, його не можна застосувати до організмів, які не розмножуються статевим шляхом (тобто до всіх бактерій (рис. 43.2, А), більшості найпростіших і багатьох багатоклітинних організмів) чи розвиваються лише з незапліднених яйцеклітин 1 . Це, наприклад, мікроскопічні коловертки чи кульбаби (рис. 43.2, Б, В). У цих випадках схрещування не відбувається, тому запропоноване вище поняття біологічного виду тут неприйнятне.

Не можна також використати це визначення для опису вимерлих тварин: ми не маємо змоги визначити, чи схрещувалися подібні види динозаврів у природі. Проблема в тому, що ці види описано лише на підставі будови скелета, а вони могли бути просто різними особинами одного різноманітного виду (рис. 43.2, Г).

Нові види з’являються внаслідок різних біологічних процесів

Чарльз Дарвін свою епохальну працю, у якій розкрито концепцію природного добору, назвав «Походження видів шляхом природного добору». Вчений стверджував, що основним завданням теорії еволюції є пояснення походження нових видів. Хоча за тих часів поняття біологічного виду ще не було розроблено, Дарвін і його послідовники доволі чітко сформулювали основні способи видоутворення. Найпоширенішими серед них є географічне й екологічне видоутворення (рис. 43.3).

Географічне видоутворення відбувається за умови розділення території проживання популяції принаймні на дві частини, які відмежовані певною географічною перешкодою. Відповідно між двома новими популяціями виникає репродуктивна ізоляція. Так, наприклад, якщо пересихатиме канал, що з’єднує озера, зображені на рисунку 40.2, відбуватиметься утворення нових видів риб унаслідок географічного видоутворення. Яскравим прикладом такого процесу є розділення Великим каньйоном території існування (ареалу) предкового виду антилопових ховрахів. У результаті по різні боки каньйону виникли два різні види ховрахів.

1 Нагадаємо, що партеногенез — розвиток дорослого організму з незаплідненої яйцеклітини — теж уважається статевим розмноженням, оскільки відбуваються мейоз та утворення гамет.

Рис. 43.3. Типи видоутворення

А. Географічне. Б. Екологічне.

Для екологічного видоутворення потрібна поява репродуктивної ізоляції без появи фізичної перешкоди. Це можливо тоді, коли з певних причин різні особини схрещуються в різний час чи проживають і харчуються в різних частинах єдиного ареалу. Ще однією можливістю такого видоутворення є поліплоїдизація. Так, наприклад, виникли різні види картоплі та хризантем, що відрізняються кількістю хромосом у каріотипі. Час від часу нові види виникають унаслідок успішного схрещування предкових видів. Слива домашня виникла як результат перехресного запилення терену й аличі.

Виникнення репродуктивних бар’єрів — важливий чинник видоутворення

Однак ми ще не розглянули механізми видоутворення. Синтетична теорія еволюції запевняє, що коли вихідну популяцію поділити на дві, піддати їх різним умовам природного добору та дрейфу генів, то із плином часу вони накопичать достатню кількість відмінностей, аби їхні представники більше не змогли схрещуватися між собою. Таким чином, між популяціями виникне репродуктивний бар’єр. Виникнення репродуктивних бар’єрів — основний механізм видоутворення. Під репродуктивним бар’єром розуміють будь-яку перешкоду, що стоїть на шляху утворення плідного потомства. Розглянемо основні типи таких бар’єрів (рис. 43.4).

Спершу розглянемо презиготичні бар’єри — причини, що запобігають заплідненню та формуванню зиготи.

Першим бар’єром є просторова ізоляція: особини не можуть схрещуватися, оскільки їхні місця проживання різні. Уже відомий нам приклад — риби, що мешкають у різних озерах, які не з’єднані між собою.

Наступний бар’єр — часова ізоляція, коли періоди розмноження організмів не збігаються. Наприклад, рослини можуть просто цвісти в різний час, що унеможливить перехресне запилення між ними.

Рисунок 43.4. Дія репродуктивних бар’єрів

Дуже важливою є поведінкова ізоляція — відмінність шлюбних сигналів і ритуалів, у результаті чого формування пар і парування відбутися не можуть. Так, морфологічні відмінності вівчариків незначні, але їхні пісні разюче відрізняються. Самиця кожного виду реагуватиме лише на спів самця свого виду, але не на пісні інших вівчариків. Саме так і самиці цикад знаходять своїх самців. У жуків-світляків самці знаходять самиць за властивою кожному видові послідовністю сигналів світіння, що нагадують код азбуки Морзе. Однак навіть якщо особини здійснили шлюбний ритуал, успішне парування може й не відбутися.

Причиною стане механічна ізоляція — анатомічні особливості, що перешкоджають спарюванню партнерів. Так, у комах статеві органи вкриті кутикулою, доволі жорсткі та непластичні, тому, щоб відбулося спарювання, їхні розміри й форма мають пасувати так, як ключ до замка. Через те багато видів жуків і клопів відрізняються лише формою зовнішніх статевих органів, що перешкоджає міжвидовому схрещуванню.

Остання перешкода на шляху утворення зиготи — забезпечення злиття гамет. Гаметична ізоляція проявляється в тому, що гамети різних видів не здатні злитися одна з одною. Цей механізм ізоляції важливий для тварин із зовнішнім заплідненням, наприклад, для риб. Відомо, що деякі види риб викидають ікру та молочко разом, але міжвидового схрещування не відбувається, оскільки сперматозоїди і яйцеклітини різних видів несумісні: вони мають різні набори поверхневих молекул, відповідальних за впізнавання та злиття гамет.

Проте й після утворення зиготи виникають перепони на шляху міжвидового схрещування — постзиготичні бар’єри.

По-перше, гібриди можуть бути нежиттєздатними. Часто міжвидові гібриди гинуть на ранніх стадіях ембріонального розвитку, як це відбувається при схрещуванні північної та південної рас леопардових жаб Північної Америки.

По-друге, навіть життєздатні гібриди можуть бути стерильними. Зазвичай стерильність гібридів пов’язана з тим, що вони мають нестандартний набір хромосом, що є сумішшю з каріотипів обох батьків, тому нормальний мейоз відбутися не може. Таке спостерігається, наприклад, при схрещуванні кобили й віслюка. У кобили в диплоїдному наборі 64 хромосоми, у віслюка — 62 хромосоми. Гібрид віслюка й кобили — мул — має непарну кількість хромосом — 63, яка не може поділитися на пари під час мейозу. Інший приклад, що ми його вже розглядали раніше, — диплоїдні та тетраплоїдні сорти кавуна. При схрещуванні вони дають стерильні триплоїдні рослини.

Поміркуймо

Знайдіть одну правильну відповідь

1. Репродуктивний критерій біологічного виду НЕ можна застосувати до виду

  • А Миша домашня
  • Б Людина розумна
  • В Гідра прісноводна
  • Г Яблуня домашня
  • Д Тиранозавр

2. Географічному видоутворенню відповідає такий приклад, як

  • А поява нового виду пшениці з удвічі більшою кількістю хромосом
  • Б поява різних видів в’юрків на островах від спільного материкового предка
  • В зміна кольору шерсті зайця для маскування взимку
  • Г поява мула при схрещуванні кобили та віслюка
  • Д відростання хвоста в ящірки після його втрати

3. Одна раса яблуневої мухи розмножується переважно на глоді, а інша — на яблуні. Виник тип (1) і підтип (2) репродуктивного бар’єра

  • А 1 — презиготичний, 2 — просторова ізоляція
  • Б 1 — постзиготичний, 2 — часова ізоляція
  • В 1 — презиготичний, 2 — поведінкова ізоляція
  • Г 1 — постзиготичний, 2 — механічна ізоляція
  • Д 1 — презиготичний, 2 — гаметична ізоляція

4. Кінь і віслюк — це різні біологічні види, оскільки

  • А вони не схрещуються
  • Б вони не дають при схрещуванні нащадків
  • В їхні нащадки неплідні
  • Г їхні гібриди гинуть на ранніх стадіях розвитку
  • Д їхні гамети не здатні до злиття

5. За наявності репродуктивного бар’єра відбувається

  • А формування нових видів
  • Б збільшення частоти спарювань між особинами
  • В зменшення кількості особин цього виду
  • Г зменшення кількості видів
  • Д нестатеве розмноження в популяціях

Сформулюйте відповідь кількома реченнями

6. Схарактеризуйте вид Їжак звичайний за наведеними у тексті параграфа критеріями.

7. Порівняйте географічне та екологічне видоутворення за низкою критеріїв.

8. Як відбуватиметься географічне видоутворення з появою не двох, а трьох або чотирьох видів від вихідного?

9. Для проведення штучного схрещування тварин учені можуть переносити гамети одного організму до статевих шляхів іншого. За яких умов у результаті таких експериментів можуть утворитися нові види?

10. Які особливості життєдіяльності повинен мати організм, щоб до нього могло бути застосовано визначення біологічного виду?

11. Чому для рослин не характерна поведінкова ізоляція?

Знайди відповідь і наблизься до розуміння природи

12. Які ще типи видоутворення виокремлюють біологи? Порівняй їх.

13. Схарактеризуй можливі причини стерильності міжвидових гібридів.

14. Біологові Хачатуру Шапошникову вдалося за кілька місяців отримати нові види попелиць. Як він проводив експеримент і чому можна вважати отримані форми окремими біологічними видами?

Дізнайся самостійно та розкажи іншим

15. Опиши інші критерії, які можуть бути використані, щоб відрізнити організм одного виду від організму іншого виду.

16. Які є підходи для визначення поняття «вид»? Чому сформульовано так багато визначень виду?

Все про парування коней: особливості розмноження, парування та схрещування коней

Коли готуються до відтворення, старанно підбирають партнерів. Кобила до двох років не допускає самця. Фаза статевої активності кобилки припадає на трирічний вік.

У жеребців статевозрілість наголошується в півтора року: здатні до покриття кобилиць. Але радять не поспішати – раннє зносини коней провокує відставання в розвитку коня.

  1. Розмноження коней в дикій природі
  2. Парування під наглядом людини
  3. Ручний метод
  4. Варковый метод
  5. Косячний метод
  6. Осіменіння штучним способом
  7. Підготовка до спаровування
  8. Ознаки статевої охоти у коней
  9. Зеброїди
  10. Мули
  11. Лошаки
  12. Розмноження диких коней

Розмноження коней в дикій природі

При проживанні в природному середовищі злучка коней відбувається з приходом весняного сезону на середину літа. Як правило, табун являє собою 12 кобил, а також 1 самця. У стаді присутній неодмінно альфа-кобилиця – лідер серед представниць жіночої статі. Управляє іншими, відповідає за місце для випасу. При розмноженні коней альфу-кобилу воліє ватажок.

Крім охорони стада, жеребець покриває кобилиць. Позначає коней з табуна.

Порівняно з самками, постійно готовий до соитию. Відбувається злучка кілька разів щодоби. Найчастіше кінь покриває кобил, які не готові до відтворення приплоду. У цій ситуації запліднення не настане, проте провокує тічку завчасно.

Жеребець визначає готовність самки до коитусу, тому в’ється біля неї:

  • принюхується до геніталій;
  • злегка щипає за шию коня.

Кобилиці теж подають знаки про готовність до осіменіння:

  • піднімають злегка хвіст;
  • нахиляють голову трохи до землі;
  • розсовують задні кінцівки, оголюючи вульву;
  • тихо верещать.

До того ж виділення з піхви притягують жеребців, незважаючи на видалення. Молоді самки, що вперше відчувають потребу в паруванні, притихают. Полювання триває максимум 3 і мінімум 1 день.
Злучка коней відбудеться в будь-якому разі на рівні інтуїції, щоб зберегти вид – ось як розмножуються коні на волі.

Парування під наглядом людини

Як навчають коней

Злучають конячок, застосовуючи різні способи. До найвідоміших способів належать ручний, а також косячний укупі з варковым прийом, що аналогічні дикому середовищі. Людина спостерігає і коригує процеси. Як в неволі спаровуються коні, коли у кобил тічка.

Складають відповідні пари, встановлюють якості, що вимагаються потомству. Старанний підбір самок для спарювання обумовлює характеристики потомства. Кобилицю підбирають під стати виробнику або трохи могутніше.

Парування під наглядом людини

Головне, щоб не відрізнялася маленьким ростом і крихкістю по відношенню до коня, наприклад, важкоатлету або тяжеловозу. Якщо в плані чистокровна порода, під забороною змішування породистих коней одного виду. Самець в обов’язковому порядку відповідає тієї породи, що намагаються розвести. Для розведення на плем’я годяться від цього зв’язку самки до підтвердження породистості. Повторення операції 8 разів із звичайною кобилицею гарантує чистий приплід.

Ручний метод

Належить до загальновстановленими методиками розмноження коней. Впору при стійловому утриманні тварин. Ручне парування коней завершується за фактом в 95 % випадків зачаттям і отриманням відмінного потомства.

Пару готують заздалегідь, знайомлять, надають можливість для обнюхування поблизу один одного. Маніпуляцію проводять в тихому маленькому загоні. Овулирующую кобилицю розташовують в комфортній позі з трохи піднятим задом. Заздалегідь проводять зняття копит. Для запобігання травмування жеребця-запліднювача використовують случную шлею. Кобылке фіксують хвіст і підмивають геніталії.

При готовності коней здійснюється природна злучка. Як довго коні займаються спарюванням? Злягання займає 12-16 секунд, іноді доходить до 25.

Увага! Жеребая кобилиця виношує потомство 11 місяців. Як правило, з’являється один лоша, в окремих випадках – два.

Варковый метод

При табунном зміст затребувана варковая злучка коней. Племінного коня запускають в групу, яка налічує від 3 до 7 кобил. Загороджений ділянку, тиша і спокій на території зумовлюють, як сношаются коні.

Кінь встановлює полювання кобил і запліднює їх. Після процедури злягання коней відпускають в стадо назад.

Косячний метод

Загальноприйнято косячное парування коней в табуні. Тоді самок ділять на косяки, які включають одного жеребця і 25 кобил. Самець знаходиться в групі в шлюбний період. Заплідненість досягає 100 %.

Осіменіння штучним способом

На великих фермах і кінних заводах застосовується штучне запліднення. Введенням насінної рідини кобылице займаються осеменаторы. Відбирають тварин стандартно. Переваги прийому:

  • результативне використання сперми самця: 1 доза для осіменіння 20 кобил, 500 – за сезон;
  • запобігання виснаження насіннєвого жеребця;
  • збереження банку сперми;
  • уникнення інфікування.

Підготовка до спаровування

Якщо планують в’язку коней, за 1.5-2 місяці в раціон додатково включають підживлення, однак не загодовують тварин. Перед тим, як спаровуються коні, оглядають репродуктивні органи самок і контролюють сперму жеребців. Збирають інформації про родовід самця і успадкованих хворобах.

В раціон додатково включають підживлення

Не забувають про догляд, який передбачає також стрижку корпусу коні, так гриви і хвоста.

При грумінгу коней дотримуються наступних вимог:

  • Уникають прив’язі – тварини бояться.
  • Користуються чумбуром для коня, утримуючи під час процедури.
  • Стрижуть у денний час. Дні взимку короткі, а процес здатний розтягнутися на 3 години.
  • Перевіряють інструменти: машинку, вістря лез. Краще бездротова машинка, що відповідає за свободу руху та комфортність.
  • Метод підходить комбінезон, який забезпечує зручність в процесі роботи.
  • Для звикання коні включений прилад працює вхолосту кілька секунд.
  • Нижній ділянку шиї або плечі – початок грумінгу.
  • Змазування лез проводять через 10 хвилин. Прибирають волосся прилипли. Перевіряють нагрівання механізму.
  • Рівномірність тиску і довжина проходу гарантує однорідність состриженного покриву.
  • При бажанні покинути неподстриженную зону під сідлом заздалегідь позначають місце крейдою.
  • Систематично змітають з коня зістрижену вовну.
  • Якщо стрижуть в пахвовій западині, ногу коня піднімають для натягування шкіри, полегшуючи состригание вовни.
  • До маніпуляції рекомендується перебинтувати хвіст, щоб убезпечити від попадання волосся в прилад.
  • Правильніше підстригати задні кінцівки зсередини з іншого боку (ліву ногу – праворуч і навпаки).

На замітку! Потрібна особлива обережність при проведенні грумінгу, щоб не допустити травми тваринного і робочого.

Ознаки статевої охоти у коней

Розведення і розмноження коней

Під час тічки у кобил з піхви виходять слизові виділення, спостерігається прискорене сечовипускання. Жовтувата слизь в’язкої щільності характерна для всього періоду тічки. Але в середині циклу водяниста консистенція і прозристая. У самки відбувається набрякання вульви, скорочення мускулатури і оголення статевого органу.

Дорослі кобили стають збудженими нервовими і, безперервно іржуть і не приховують інтересу до самців. Молодняк, навпаки, вщухає і заспокоюється.

Коли наближається самець, кобилиця приймає позу, ніби бажає випорожнитись і трохи мочиться. Це сигналізує про повну готовність до парування кобил.

Статева охота у коней

Тривалість полювання – від 1 до 3 днів, деколи 5-13 днів. Тривала овуляція і нестримне жадання кобилиці зв’язуються з дисфункцією репродуктивних органів.

Якщо недосвідчений жеребець або інші причини не винні в запліднення самки, коні повторюють неодноразово спроби в’язки.

Молодий кінь може запліднити 25 кобил, зрілий жеребець – в 2 рази більше.

Коли запліднення пройшло вдало, кобилиця не терпить жеребця поруч. Ігнорує самця місяць.

Злягання коней цінується при збереженні популяції виду, розмноженні породистих тварин.

Міжвидове схрещування тварин

При схрещуванні коней злучають тварин різних порід. Застосування: швидкість зміни якостей породи, отримання нових типів тварин.

Крім звичайного розведення, коні застосовуються для вирощування гібридів:

Зеброїди

Коли спаровують зебр з кіньми, виходять зеброїди. Відмітна риса – витривалість вище, порівняно з кіньми. Властивість цінується в пустельній і гірській місцевості. У виведеній помісі кінське тіло і зеброидная забарвлення, які роблять тварину чарівним. Незамінне в циркових шоу.

Забарвлення гібрида – повторення материнського забарвлення. На кінцівках і шиї з’являються батьківські смуги. Для більшості народжених зеброидов характерна слабкість і недорозвиненість, гинуть через пару днів.

У тварини агресивний характер, складно дресирувати. Зеброїди характеризуються безплідністю. Тварин отримують тільки шляхом схрещування видів.

Видові характеристики:

  • здатність працювати у важкодоступній місцевості;
  • у гібридів немає потомства;
  • малорослость.

Мули

При паруванні осла і коня виводять мула, який успадковує габарити по материнській лінії, від батька отримує хорошу працездатність і низьку швидкість. Тварина цінується за витривалість. Козирем служить тривалість життя, що вище у мула, ніж конячки.

В екстер’єрі мула відображаються риси самця і самки. Для мулів типові:

  • великі габарити голови;
  • подовженість вух;
  • тонконогость;
  • вузькість копит;
  • масивність шиї;
  • пропорційність корпусу;
  • фортеця м’язів.

Для гібридизації використовуються тварини різних мастей. На забарвлення мула впливає мати. При плямистому забарвленні самки мул успадковує пегую масть. Порода коня значно впливає на розміри і конституцію мула. Від батька передаються форма голови, ніг і вух.

Якщо розмножують мулів, отримують гібриди безплідні. Це пояснюється чисельністю хромосом: у кобили – 64, у віслюка – 62. Щоб рід продовжився, потрібно парний хромосомний набір. Мул отримує у спадок 63 хромосоми, що заважає репродукції.

Відмінні видові характеристики:

  • маса коливається в діапазоні 370-600 кг (обумовлюється габаритами самки);
  • підвищена працездатність;
  • безплідність самців;
  • різноманітність масті, найпоширеніші: гніда, сіра, ворона.

Лошаки

На противагу мулам з’являються лошаки від спарювання коней з ослицами. Гібридний вид не широко поширюється через невисоких робочих параметрів. Малорослі і маловыносливые лошаки не застосовуються в аграрному секторі, хоча коня й гібриди затребувані на сьогоднішній день.

За зовнішнім обличчю схожі на диких коней: крупноголовые, з короткою гривою і шиєю. Довжина вух більше, порівняно з кіньми, однак менше, ніж у ослів. Отримання лошака ускладнюється через ослиці, яка побоюється допуску до собі коня. Запліднення – рідкість: допускаються відмінності в меншій кількості хромосом у жеребця, але не у самки. Народжене потомство відрізняється слабкістю із-за короткого періоду вагітності ослиці.

Характеристики виду:

  • зниження витривалості батьків;
  • зростання в холці до 152 см;
  • схожість з дикими особинами;
  • зачаття – 14 %.

Розмноження диких коней

У дикому середовищі мешкає багато видів коней, що розрізняються забарвленням і масою, гривою і зростанням, хвостом. Серед них виділяють:

  • кінь Пржевальського (оренбурзькі степи);
  • хеку (заповідники Іспанії, Італії, Німеччини);
  • камаргу (Середземномор’я);
  • тарпана (зникнення в 1814 році в Пруссії);
  • мустанга (південні і північні регіони Америки);
  • брамбі (Австралія).

На волі коні живуть в табунах, що складаються з ватажка, кобилиць і молодняку. Ватажок – захисник кобил в стаді. Однак він не відноситься до лідерів. Очолює стадо досвідчена кобилиця: шукає пасовища, контролює порядок.

Молоді жеребці проживають в табуні протягом 3 років. Потім їх виганяють із стада. Живуть окремо у групах, поки не сформують табун або не відведуть чужих кобилиць.

Життя скакунів багато в чому залежить від запахів. Ватажок зазначає кобил, щоб чужинець не покрив. Самки знаходять по запаху лошат. Своєрідна мітка для кобили і жеребця при створенні сім’ї і для тварин різних порід.
В шлюбних іграх беруть участь найсильніші самці, що б’ються за кобилу. Початок шлюбного сезону припадає на квітень і завершується в другій декаді червня.

На північноамериканських і азіатських територіях зустрічають кінські сім’ї: самця, чи самицю разом з дитинчам. Мешкають далеко від табуна на трав’янистих рівнинах, в мелколесье, степах.

Злучка коней належить до природного фізіологічного процесу, який необхідний для відтворення собі подібних, збереження різновидів. Для конярства – це складова селекції, щоб виводити і вдосконалювати породи.