Як робити перевязку чепець

0 Comments

Як робити перевязку чепець

(клікніть зображення для збільшення)

Пов’язки використовують для закріплення перев’язувального матеріалу, тиску на яку-небудь частину тіла — в основному з метою зупинки кровотечі, попередження набряку тканин або утримання кінцівки або іншої частини тіла в нерухомому стані. Відповідно розрізняють пов’язки закріплюючі (зміцнювальні), тиснучі (давлячі, тугі) та знерухомлюючі (іммобілізуючі). Зі зміцнювальних пов’язок найбільш поширені пластирні, сітчасті і бинтові. Найпростіші пов’язки повинен вміти накладати кожен. Існує безліч різних варіантів пов’язок, їх накладення вимагає певних навичок, так як неправильно зроблена пов’язка скоро слабшає, сповзає, порушує кровообіг. викликає біль. Щоб навчитися добре накладати бинтові пов’язки, потрібно запам’ятати правила їх накладення і оволодіти нескладними практичними навичками.

Правила накладання пов’язок:

1. Пов’язку накладають зі стерильного матеріалу чистими, добре вимитими з милом руками, шкіру навколо рани або вогнища захворювання (гнійника та ін) обробляють антисептиком (спирт, йод, перекис водню тощо).

2. Потерпілий, при накладенні пов’язки повинен лежати чи сидіти у зручній для нього позі, а рятувальник розташовується поруч так, щоб бачити обличчя хворого (слідкувати — чи не заподіює він біль) і всю перев’язувальну поверхню.

3. Ногу бинтують в випрямленому положенні, а руку — зігнутою або напівзігнутою в лікті і злегка відведеній від тулуба.

Мал. 1. Правильне утримання бинта при накладенні пов’язки

4. Вільний кінець бинта беруть в ліву руку, а скачану його частину в праву. Розкочують бинт навколо кінцівки, тулуба або голови в напрямку зліва направо (по ходу годинникової стрілки), прихопивши першими двома оборотами (турами) кінець бинта і притримуючи кожен тур вільною лівою рукою. Починаючи бинтування з більш тонкої частини тіла, поступово просуваються до більш товстої (на кінцівках звичайно від кисті або стопи до тулуба). Перші 2 туру бинта повинні повністю покрити один одного, щоб добре закріпити кінець бинта, а кожен наступний оберт частково повинен прикривати попередній, закріплюючи його. Якщо бинт лягає на тіло не рівно, то необхідно його «перекинути» (перевернути). Останні 2 тури бинта, як і два перших, накладаються один на одного, потім бинт розрізають уздовж, зав’язують вузлом обидва кінці (не слід бинт розривати, так як один з кінців може обірватися). Сильний натяг бинта може викликати біль.

5. Для перев’язки звичайно використовують упакований стерильний бинт. Зручно користуватися для перев’язки індивідуальним перев’язочним пакетом, який містить і стерильну ватно-марлеву подушечку, і бинт для її закріплення.

6. Пов’язка повинна повністю закривати пошкоджену ділянку тіла (рану, виразку і т. п.), щоб запобігти потраплянню мікробів, захистити від подальшої травматизації, забезпечити дію нанесених на неї лікарських препаратів.

7. Пов’язка не повинна здавлювати тканини, викликати їх сильне натягнення. а отже, посилювати біль, ускладнювати дихання і кровообіг.

8. Техніка накладення пов’язки на будь-яку ділянку тіла повинна забезпечувати можливість вільно рухатися, не викликати незручностей. не завдавати потерпілому (хворому) зайвого болю.

9. Правильно накладена пов’язка повинна виглядати акуратно, естетично, по можливості не спотворювати контури кінцівки, голови або тулуба. При дотриманні перерахованих правил пов’язка попередить вторинне інфікування рани, буде постійно сприяти відсмоктуванню рідин, що виділяються з рани, наприклад гною, забезпечить зупинку невеликої кровотечі (капілярної або венозної), в ряді випадків буде служити для тимчасового знерухомлення (іммобілізації), що зменшить біль в ушкодженому місці, запобігне розвитку значного набряку тканин, і т. п.

Пластирні пов’язки застосовують для фіксації стерильної пов’язки або пов’язки з ліками на рані. Вузькі смужки пластиру накладають поверх перев’язувального матеріалу. Широко поширений такий різновид пластирної пов’язки, як пов’язка з бактерицидним пластиром, що використовується при невеликих ранах, саднах, опіках і т. п.

Мал.2. Косинкові пов’язки (1) на долоню (2-3), на стопу (4), на голову (5)

Косинкову пов’язку (Мал. 2) використовують для утримання перев’язувального матеріалу або підвішування пошкодженої руки. У першому випадку, наприклад при накладенні пов’язки на кисть, розстеляють косинку, кладуть поверх неї пошкоджену кисть таким чином, щоб можна було загорнути на тильну поверхню один з кінців, а потім два інших кінця зав’язують. Кінець косинки, що залишився відвертають і, якщо потрібно , злегка підтягують в напрямку до передпліччя. Аналогічним чином накладають косинкову пов’язку на стопу. Для цього пошкоджену стопу ставлять на розстелену косинку, відвертають один з її кінців на тильну поверхню, потім два кінця що залишилися зав’язують навколо щиколотки (трохи вище гомілковостопного суглоба). Розмір косинки повинен бути достатнім, щоб обернути нею всю стопу, включаючи п’яту.

Мал. 3 Підвішування руки на косинці

У разі підвішування пошкодженої руки на косинці в розпрямлену косинку укладають руку, один кінець косинки проводять між тулубом і рукою, а інший виводять на напліччя цієї ж руки (Мал. 3). Обидва кінці зав’язують (бажано розташувати вузол не на шиї), після чого вільний кінець косинки обертають навколо ліктя і фіксують на передній поверхні пов’язки за допомогою шпильки. Для доброї косинкової пов’язки треба мати косинку з бічними сторонами не менше 100 см. Пластові хустки мають менший розмір, але в екстремальних випадках можна використати і їх.

Сітчасті пов’язки відрізняються від бинтової тим, що довго і надійно утримуються на будь-якій ділянці тіла, у тому числі на голові, суглобах або тулубі. При використанні цих пов’язок значно скорочується витрата перев’язувальних матеріалів. Такі пов’язки дуже зручні для накладення на один або кілька пальців, на інші частини тіла. Випускається сітчастий бинт кількох розмірів (з номером від 1 до 7). Важливо правильно вибрати його, оскільки бинт маленького розміру буде сильно здавлювати тканини, а бинт надмірно великого розміру буде сповзати, не фіксуючи накладений перев’язувальний матеріал.

Бинтові пов’язки залишаються найбільш вживаними. Найбільш поширені пращеподібна, кругова, спіралеподібна, колосоподібна, вісімкоподібна, хрестоподібна, черепашача бинтові пов’язки.

Мал. 4 Пращеподібні пов’язки
а) на ніс; б) на голову; в) на підборіддя.

Пращеподібна пов’язка (Мал.4) накладається на ніс або підборіддя, а також на все обличчя. Ширина пов’язки повинна бути достатньою, щоб вона могла закрити відповідну пошкоджену частину обличчя або все обличчя. Довжина пов’язки повинна становити близько півтора кіл голови. З двох кінців розрізають пов’язку вздовж, залишаючи середину цілою (наприклад, за розміром підборіддя). Нерозрізану частину накладають на рану, перехрещують кінці з обох сторін і зав’язують їх ззаду.

Кругова пов’язка— найпростіша бинтова пов’язка. Вона застосовується для закриття невеликої ділянки тіла, наприклад очей, вуха, лоба, але найбільш зручна на шиї, плечі, зап’ясті. При цій пов’язці кожний наступний тур бинта накладається на попередній (аналогічно першим турам інших пов’язок).

Спіралеподібна пов’язка — проста пов’язка на кінцівки та пальці. Накладається в напрямку від периферії до центру (з більш тонкої частини кінцівки до більш товстої) ніби по спіралі, при цьому кожен наступний оберт частково повинен прикривати попередній, закріплюючи його. Для частин тіла, що мають велику довжину (наприклад, руки, ноги), для більш рівного лягання бинта, може застосовуватися так звана спіралеподібна пов’язка з перегинами (Мал. 5). Накладають її починаючи з двох-трьох кругових ходів, а потім ходи бинта ведуть

Мал.5 Співралеподібна пов’язка з перегинами

більш косо, ніж це потрібно для звичайної спіралеподібної пов’язки. Великим пальцем лівої руки притримують його нижній край, розкочують трохи головку бинта і перегинають бинт у напрямку до себе так, що верхній край його стає нижнім і навпаки. Перегини бинта треба робити на одній стороні і по одній лінії. Зовні ця пов’язка схожа на колосоподібну, з якою її іноді плутають.

Спіралеподібну пов’язку на один палець починають викону­вати із зап’ястка (Мал. 6).

Після закріплювальних ходів бинт переносять на першу (нігтьову) фалангу пальця тильною стороною долоні і звідти починають спіральне прибинтовувати палець до основи. Після цього бинт знову переносять на зап’яс­ток, де і закріплюють. Якщо потрібно забинтувати кожен палець окремо, то, забинтувавши спіралеподібне один палець, бинт переносять тильною стороною долоні на зап’ясток, де роб­лять закріплювальний хід і ведуть до другого пальця і так далі, доки не будуть забинтовані усі пальці. На правій руці бинтува­ти починають з великого пальця, на лівій — з мізинця — (тобто зліва — направо)

Вісімкоподібна пов’язка найчастіше застосовується на суглобах (плечовому, ліктьовому, колінному, гомілковостопному), наприклад при ушкодженнях зв’язок, випоті в суглобі. Перші тури бинта починають накладати нижче пошкодженого суглоба, потім переходять до бинтування вище суглоба, після чого знову спускаються вниз. В результаті такого бинтування утворюється фігура, що нагадує вісімку. Зазвичай чергують восьмиподібні тури

з круговими, поступово закриваючи всю поверхню шкіри над суглобом.

Під час пошкодження долоні і кисті бинтування починають із зап’ястка, роблять 2—3 ходи і косо ведуть до початків пальців (Мал.7 б) Там роблять кілька обертів і знову хрестоподібне повертають на зап’ясток. Перехрещування ходів бинта відбувається на внутрішній, зовнішній чи обох поверх­нях долоні залежно від розміщення рани. Таку саму техніку застосовують при бинтуванні зовнішньої поверхні стопи.

Колосоподібна пов’язка застосовується для «незручних місць»: плечового суглоба, верхньої частини плеча та стегна,

Мал.8. Колосоподібні пов’язки

області паху та сідниць.

При накладенні на плечовий суглоб колосоподібна пов’язка починаються закріплюваним туром довкола грудей. При цьому бинт ведуть з-під пахви від здорового боку по грудях і зовнішній по­верхні травмованого суглоба, потім позаду через пахвинну ямку на плече. Далі по спині через здорову пахву на груди, таким чином повторюють ходи бинта, доки не закриється весь суглоб (Мал.8 а)

При накладені пов’язки на стегно роблять кілька закріплювальних турів довкола нижньої частини живота, потім ведуть косо вниз до найнижчої точки пов’язки, роблять півоберт довкола кінцівки та продовжують бинтування через протилежне стегно (Мал. 8 б).

Черепашача пов’язка накладається на великі суглоби (коліно,

Мал.9. Черепашача пов’язка на лікоть

лікоть, п’ятку). Вона є дуже зручною, не обмежує рухів у цих суглобах і при цьому не зсувається. Перев’язку ліктьового суглоба починають двома-трьома ходами бинта через ліктьову ямку (Мал. 9). Далі бинт спіралеподібними турами укладають по черзі на передпліччі та плечі з перехрещенням на ліктьовій ямці. На коліні її розпочинають накладати круговими турами бинта через надколінну чашечку, наступні тури здійснюють вище і нижче колінного суглоба, перехрещуючи їх у ділянці підколінної ямки. Потім витки бинта зводять до центру, поступово повністю вкриваючи колінний суглоб. Бинтування п’ятки починають з її виступаючої час­тини, а наступні ходи ведуть вище і нижче перших, ча­стково їх перекриваючи та перехрещуючи на

Мал. 10 Хрестоподібна пов’язка

тильній стороні підошви (над гомілковостопним суглобом).

Хрестоподібна пов’язка накладається на груди. Хрестоподібну пов’язку (Мал. 10) починають накладати знизу, спірально піднімаючись угору. Далі роблять фіксуючий хід знизу через праве надпліччя і повертають­ся знову на грудну клітку. Зробив­ши кілька кругових спіральних турів, піднімають бинт на ліве надпліччя. Кінець бинта закріплю­ють шпилькою. У випадку проникних поранень грудної клітки потрібна герметична пов’язка, яка може бути зроблена за допомогою липкого пластиру. Під пластир підкладається стерильна серветка чи відрізок бинта. Стрічки лейкопластиру починають накладати на 1—2 см вище рани че­репицеподібно.

Мал. 11 Пов’язка «чепець»

Пов’язка «чепець». Крім пращоподібних пов’язок на голову накладається пов’язка «чепець». Її накладають у випадку рани волосистої частини голови (Мал. 11) і закріплюють стрічкою бинта за нижню щелепу. Від бинта відривають відрізок довжиною близько 1 м і кладуть його на тім’я. Кінці спускають вертикально вниз попереду вушних раковин і підтримують у натягнутому стані. Навколо голови роблять круговий закріплювальний хід, а потім, дійшовши до вер­тикальної смуги, бинт обгортають навколо неї і ведуть під ку­том на потилицю. Чергуючи ходи бинта через потилицю і лоб та кожний раз спрямовуючи його більш вертикально, закрива­ють усю поверхню волосистої частини голови і лоб. Після цього двома-трьома круговими турами бинта навколо голови закріплюють пов’язку. Кінці бинта зав’язують під підбо­ріддям.

Тиснучі пов’язки найчастіше використовують для тимчасової зупинки кровотечі з рани. Їх застосовують також для зменшення крововиливу в порожнині суглобів і навколишні тканини. Зазвичай на рану накладають щільний ватно-марлевий валик і туго прибинтовують його. Слід пам’ятати про те, що туге бинтування деяких ділянок тіла, де проходять судини, наприклад в підколінній ямці, сприяє їх стисненню, що може призводити до дуже тяжких наслідків (аж до гангрени кінцівки). В деяких випадках використовують так звані компресійні пов’язки із спеціального еластичного бинта, наприклад при венозній недостатності, при ушкодженнях зв’язок суглобів, або спеціальні панчохи, гольфи, наколінники, налокітники, напульсники і ін.

В медицині катастроф, а також в військово-польових умовах використовуються бандажі для першої допомоги з аплікатором для тиску на рану. Цей різновид тиснучих пов’язок, при правильному використанні, може зупинити досить сильну (але не критичну) кровотечу.

Знерухомлюючі (іммобілізуючі) пов’язки застосовуються для знерухомлення пошкодженої або хворої частини тіла, зазвичай кінцівки або хребта. При пошкодженнях кінцівок (переломи, вивихи, захворювання суглобів і ін) іммобілізація має велике значення для зменшення болю, попередження шоку. При відкритих переломах кісток та інфікованих ранах м’яких тканин іммобілізація — один з методів попередження інфекції та боротьби з нею. Розрізняють іммобілізацію тимчасову (транспортну) і постійну (лікувальну). Для транспортної іммобілізації при наданні першої допомоги застосовують спеціальні шини, при відсутності їх роблять шини з лозин, дощок, пучків соломи. Лікувальна іммобілізація здійснюється гіпсовою пов’язкою, а також її синтетичними аналогами. Вітаємо! Ви пройшли дуже важливий курс десмургії (вчення про пов’язки).

Частіше тренуйтеся в накладенні різних типів пов’язок, вчіть інших! Для тренування можна користуватися еластичним бинтом.

А тепер розглянемо наступну тему — «Переломи та вивихи».

Правило накладення пов ‘язки та джгуту. Правила накладання бинтових пов ‘язок. Правила накладання давньої пов “язки

Надання першої допомоги постраждалим з пораненнями, переломами, вивихами, ушкодженнями зв ‘язок, забоями, опіками та іншим стає майже неможливим без своєчасного та правильного накладення пов’ язки. Адже завдяки перев ‘язці запобігається додаткове інфікування рани, а також відбувається зупинка кровотечі, фіксація переломів і навіть починається лікувальний вплив на поранення.

  • Медичні пов “язки та їхні види
  • Первинна медична допомога при травмах
  • Основні типи бинтових пов ‘язок
  • Правила накладання м “яких пов” язок
  • Перев ‘язка голови
  • Перев “язки при кровотечах
  • Правила накладання давньої пов “язки
  • Особливості оклюзійної пов ‘язки
  • Накладання асептичної пов “язки
  • Накладання шинних перев “язок

Медичні пов “язки та їхні види

Розділ медицини, який вивчає правила накладення пов ‘язок і джгутів, їх види і способи застосування, називається десмургією (з грецького desmos – прив’ язок, пов ‘язка і ergon – виконання, справа).

Згідно з визначенням, пов ‘язка – це спосіб лікування травм і поранень, який полягає у використанні:

  • перев ‘язувального матеріалу, який накладається безпосередньо на рану;
  • зовнішньої частини пов ‘язки, яка фіксує перев’ язувальний матеріал.

У ролі перев ‘язувального матеріалу, в силу різних причин, можуть виступати:

  • спеціальні перев ‘язувальні пакети;
  • серветки;
  • ватні тампони;
  • марлеві кульки.

Види пов ‘язок за способом накладання

Захисні або м ‘які

Складаються з матеріалу, який прикладається на рану, і закріплюючого бинта

У більшості випадків використовуються: при опіках, забоях, відкритих ранах

Імобілізаційні або тверді

Складаються з перев ‘язувального матеріалу та шини

Застосовуються для транспортування потерпілого, при лікуванні пошкоджень кісток та їх еластичних сполук

· шинні (хірургічні, сітчасті, штифти);

Первинна медична допомога при травмах

Процес накладання пов ‘язки називається перев’ язкою. Її мета полягає в необхідності закрити рану:

  • для профілактики її подальшого зараження;
  • щоб зупинити кровотечу;
  • щоб надати лікувальний вплив.

Загальні правила накладення пов ‘язок на рани і пошкодження:

  1. Ретельно вимити руки з милом, якщо такої можливості немає, то слід хоча б обробити їх спеціальними антисептичними засобами.
  2. Якщо місце пошкодження – відкрита рана, то шкіру навколо неї акуратно обробити спиртовим розчином, перекисом водню або йодом.
  3. Розмістити потерпілого (пацієнта) в зручне для нього положення (сидяче, лежаче), при цьому забезпечуючи вільний доступ до пошкодженого місця.
  4. Стати навпроти особи хворого, щоб спостерігати за його реакцією.
  5. Почати перев ‘язувати “відкритим” бинтом зліва направо, від периферії кінцівок у напрямку до тулуба, тобто знизу вгору, використовуючи дві руки.
  6. Руку треба перев ‘язувати в зігнутому в лікті стані, а ногу – у випрямленому.
  7. Перші два-три витки (тури) повинні бути закріплюючими, для цього бинт щільно обертають навколо найвужчого неушкодженого місця.
  8. Далі бинтувати слід з рівномірним натягненням, без складок.
  9. Кожен оборот джгуту покриває попередній приблизно на третину ширини.
  10. Коли травмована ділянка велика, одного бинту може не вистачити, тоді під кінець першого підкладають початок другого, зміцнюючи цей момент круговим витком.
  11. Закінчити перев ‘язку, зробивши два-три закріплюючі обороти бинту.
  12. Як додаткову фіксацію можна розрізати кінець бинту на дві частини, перехрестити їх між собою, обвести навколо пов ‘язки і зв’ язати міцним вузлом.

Основні типи бинтових пов ‘язок

Перед тим як вивчити правила накладення бинтових пов ‘язок, слід ознайомитися з видами джгутів і варіантами їх використання.

Тонкі бинти, ширина яких 3 см, 5 см, 7 см, а довжина 5 м

Ними перебинтовують травмовані пальці

Середні бинти шириною від 10 до 12 см, довжиною 5 м

Годяться для здійснення перев ‘язки при травмах голови, передпліччя, верхніх і нижніх кінцівок (кистей, стоп)

Великі бинти, ширина яких більше 14 см, а довжина становить 7 м

Використовують для накладання пов ‘язок на грудну клітку, стегна

Класифікація бинтових пов ‘язок:

  • асептична суха;
  • антисептична суха;
  • гіпертонічна волога висихаюча;
  • яка давить;
  • окклюзійна.

2. За способом накладення:

  • кругова або спіральна;
  • восьмиподібна або хрестоподібна;
  • змієвідна або повзуча;
  • колосоподібна;
  • черепашчя пов ‘язка: розходиться і сходиться.

3. За локалізацією:

  • на голову;
  • на верхню кінцівку;
  • на нижню кінцівку;
  • на живіт і таз;
  • на грудну клітку;
  • на шию.

Правила накладання м “яких пов” язок

Бинтові перев ‘язки актуальні в більшості випадків травм. Вони запобігають вторинному інфікуванню рани і мінімізують несприятливий вплив навколишнього середовища.

Правила накладання м ‘якої бинтової пов’ язки полягають у наступному:

1. Хворого розміщують у зручне становище:

  • при пораненнях голови, шиї, грудної клітини, верхніх кінцівок – сидяче;
  • при травмах живота, тазової області, верхніх відділів стегон – лежаче.

2. Вибирають бинт, згідно типу пошкодження.

3. Проводять процес перебинтівки, використовуючи основні правила накладення пов ‘язок.

Якщо ви зробили перев ‘язку, дотримуючись правил накладання стерильних пов’ язок, компрес відповідатиме наступним критеріям:

  • повністю покривати пошкоджену ділянку;
  • не перешкоджати нормальному крово- і лімфозверненню;
  • бути комфортним для пацієнта.

Правила накладання бинтових пов ‘язок за типами накладання.

Правило накладання пов “язки

Кругова пов ‘язка

Накладається на ділянку коми, нижню гомілку, лоб тощо.

Бинт накладається спірально, як з перегинами, так і без них. Перев ‘язку з перегинами краще проводити на частинах тіла, які мають канонічну форму

Повзуча пов ‘язка

Накладається з метою попередньої фіксації перев ‘язувального матеріалу на травмованій області

Хрестоподібна пов “язка

Накладається в складних по конфігурації місцях

По ходу перев ‘язки бинт повинен описувати вісімку. Наприклад, хрестоподібна пов ‘язка на грудну клітку проводиться наступним чином:

хід 1 – роблять кілька кругових обертів через грудну клітку;

хід 2 – бинт через грудну клітку наперекіс проводять з правої підмишкової області до лівого передпліччя;

хід 3 – роблять оборот через спину на праве передпліччя поперек, звідки бинт заново проводять по грудній клітці в бік лівої підмишкової западини, при цьому перехрещують попередній шар;

хід 4 і 5 – бинт заново проводять через спину в бік правого підмишки, здійснюючи восьмиподібний крок;

закріплюючий хід – бинт обертають навколо грудної клітини і фіксують

Колосовидна пов “язка

Є різновидом восьмиподібним. Її накладення, наприклад, на плечовий суглоб виконується за такою схемою:

хід 1 – бинт проводять через грудну клітку з боку здорової підмишкової западини до протилежного плеча;

хід 2 – бинтом обходять плече спереду, по зовнішній стороні, ззаду, через підмишкову западину і піднімають його косо на плече, таким чином, щоб перехрестити попередній шар;

хід 3 – бинт проводять через спину назад до здорової підмишки;

хід 4 і 5 – повторення ходів з першого по третій, дотримуючись, щоб кожен новий шар бинта накладався трохи вище попереднього, утворюючи в місці перетину візерунок “колосок”

Черепашка пов ‘язка

Використовується для перев ‘язування області суглобів

Черепашка, що розходиться, пов ‘язка:

· по центру суглоба роблять один виток бинту;

· повторюють кругові оберти зверху і знизу від попереднього шару кілька разів, поступово закриваючи все травмоване місце;

· кожен новий шар перехрещується з попереднім у підколінній западинці;

· закріплюючий оборот робиться навколо стегна

Схожа черепашка пов ‘язка:

· роблять периферичні тури вище і нижче травмованого суглоба, при цьому перехрещуючи бинт у підколінній западині;

· всі наступні витки бинта робляться аналогічно, рухаючись у напрямку до центру суглоба;

· закріплюючий оборот виконується на рівні середини суглоба

Перев ‘язка голови

Існує кілька типів пов ‘язок на голову:

4. “шапка Гіппократа”;

6. на обидва очі;

7. неаполітанська (на вухо).

Ситуації накладання пов ‘язок відповідно до їх типу

При пораненнях лобної та потиличної частини голови

При легких ушкодженнях потиличної, теменної, лобної частини голови

При пораненнях лобної частини черепа, обличчя та нижньої щелепи

Має місце пошкодження темної частини

При травмі одного ока

Коли травмовано обидва очі

При травмі вуха

В основі правила накладення пов ‘язок на голову лежить те, що незалежно від типу, перев’ язка здійснюється бинтами середньої ширини – 10 см.

Оскільки при будь-якій травмі дуже важливо вчасно надати медичну допомогу, то при загальному пошкодженні голови рекомендується накласти найбільш простий варіант пов ‘язки – “чепець”.

Правила накладення пов ‘язки “чепець”:

1. Від бинта відрізається шматок довжиною близько метра, який буде використовуватися в якості зав ‘язки.

2. Її середню частину прикладають до темені.

3. Кінці зав ‘язки притримують обома руками, це може робити або помічник, або сам хворий, якщо він перебуває у свідомому стані.

4. Накладають фіксуючий шар бинту навколо голови, доходячи до зав ‘язки.

5. Починають обертати бинт навколо зав ‘язки і далі, по голові.

6. Дійшовши до протилежного кінця зав ‘язки, бинт знову обертають і проводять навколо черепа трохи вище першого шару.

7. Повторними діями повністю покривають бинтом волосисту частину голови.

8. Роблячи останній тур, кінець бинту прив ‘язують до однієї з лямок.

9. Лямки зав ‘язуються під підборіддям.

Приклади накладання деяких інших пов “язок

Правило накладання пов “язки

Проводять бинт два рази навколо голови. Наступним кроком попереду роблять перегин і бинт починають накладати косо (від лоба на потилицю), трохи вище від кругового шару. На потилиці робиться ще один перегин і ведуть бинт вже з іншого боку голови. Ходи закріплюють, після чого повторюють процедуру, змінюючи напрямок бинту. Техніка повторюється, поки макушка не буде повністю покрита, при цьому не забуваючи фіксувати кожні два косих ходу бинту

Роблять два витки навколо голови. Далі бинт опускають під нижню щелепу, провівши його під правим вухом. Піднімають його назад на темечко через ліве вухо, відповідно. Роблять три таких вертикальних витка, після чого бинт з-під правого вуха проводять на передню частину шиї, косо через потилицю і навколо голови, фіксуючи таким чином попередні шари. Наступним кроком знову опускаються з правого боку під нижню щелепу, намагаючись повністю її охопити горизонтально. Потім бинт проводять до потилиці, повторюючи цей крок. Ще раз повторюють хід через шию, після чого остаточно закріпивши бинт навколо голови

Починається пов ‘язка з двох зміцнюючих шарів бинту, який ведуть у разі травми правого ока зліва направо, лівого – справа наліво. Після цього бинт опускається з боку травми по потилиці, заводиться під вухо, косо через щоку накриває око і закріплюється круговим ходом. Крок повторюють кілька разів, прикриваючи кожним новий шар бинта попередній приблизно на половину

Перев “язки при кровотечах

Кровотеча – це втрата крові при порушенні цілості кровоносних судин.

Правила накладання пов ‘язок при кровотечах різних видів

Правило накладання пов “язки

Кров має яскраво-червоний колір і б ‘є сильним пульсуючим струменем

Щільно стиснути місце вище рани рукою, джгутом або закруткою з тканини. Тип пов ‘язки, що накладається, – давний

Кров пофарбовується в темно-вишневий колір і тече рівномірно

Пошкоджену частину тіла підняти вище, накласти на рану стерильну марлю і щільно перебинтувати, тобто зробити тисну пов ‘язку

Джгут накладається знизу від рани!

Кров виділяється рівномірно з усієї рани

Накласти стерильну пов ‘язку, після якої кровотеча повинна швидко зупинитися

Поєднує в собі особливості попередніх видів

Наложить давящую повязку.

Капілярна кровотеча з внутрішніх органів

Зробити перев ‘язку, використовуючи поліетиленовий пакет з льодом

Загальні правила накладення пов ‘язок при кровотечах з кінцівки:

  1. Бінт підкласти під кінцівку, трохи вище місця рани.
  2. Додати пакет з льодом (в ідеалі).
  3. Палять сильно розтягнути.
  4. Зав ‘язати кінці.

Головне правило накладення пов ‘язки – палять розміщувати поверх одягу або спеціально підкладеної тканини (марля, рушник, косинка тощо).

При правильних діях, кровотеча повинна припинитися, а місце під джгутом – збліднути. Обов ‘язково слід підкласти під бінт записку з датою і часом (годинник і хвилини) перев’ язки. Після надання першої допомоги має пройти не більше 1,5-2 год до доставки потерпілого в лікарню, інакше пошкоджену кінцівку не вдасться врятувати.

Правила накладання давньої пов “язки

Давні пов ‘язки слід накладати для зменшення всіх видів зовнішньої кровотечі в місцях забоїв, а також для зниження розміру набряку.

Правила накладання давньої пов ‘язки:

  1. Прилегла до рани шкіра (близько двох-чотирьох см) обробляється антисептиком.
  2. Якщо в рані є сторонні предмети, то їх слід негайно акуратно видалити.
  3. Як перев ‘язувальний матеріал використовують уже готовий перев’ язувальний пакет або стерильний ватно-марлевий валик, якщо такого немає, то підійдуть бинт, чиста носова хустка, серветки.
  4. Перев ‘язку фіксують на рані за допомогою бинту, шарфа, косинки.
  5. Намагатися зробити пов ‘язку тугою, але не перетягує пошкоджене місце.

Якісно накладена давна пов ‘язка повинна припинити кровотечу. Але якщо вона встигла все-таки просякатися кров ‘ю, то знімати її до приїзду в лікарню не треба. Її слід просто зверху туго підбинтувати, попередньо підклавши під новий бинт ще один марлевий пакет.

Особливості оклюзійної пов ‘язки

Окклюзійна пов ‘язка накладається для забезпечення герметичної ізоляції пошкодженого місця з метою запобігти контакту з водою і повітрям. Застосовується при проникаючих пораненнях.

Правила накладання вікклюзійної пов “язки:

  1. Розташувати потерпілого в сидяче становище.
  2. Обробити прилеглу до рани шкіру антисептичним засобом (перекисом водню, хлоргексидином, спиртом).
  3. На рану і прилеглу ділянку тіла радіусом від п ‘яти до десяти см накладають антисептичну серветку.
  4. Наступним шаром прикладають водо- і повітропроникний матеріал (обов ‘язково стерильною стороною), наприклад, поліетиленовий пакет, харчову плівку, прогумовану тканину, клейонку.
  5. Третій шар складається з ватно-марлевої подушечки, яка грає роль запору.
  6. Всі шари щільно фіксують за допомогою широкого бинту.

При накладанні пов ‘язки слід пам’ ятати, що кожен новий шар перев ‘язувального матеріалу повинен бути більше попереднього на 5-10 см.

Звичайно, якщо є така можливість, то найкраще використовувати ІПП – індивідуальний перев ‘язувальний пакет, який являється собою бинт з двома прикріпленими ватно-марлевими подушечками. Одна з них зафіксована, а інша вільно по ньому пересувається.

Накладання асептичної пов “язки

Асептична пов ‘язка застосовується у випадках, коли є відкрита рана і потрібно запобігти потраплянню в неї забруднень і сторонніх частинок. Для цього потрібно не тільки правильно накласти перев ‘язувальний матеріал, який обов’ язково повинен бути стерильним, але і надійно зафіксувати його.

Правила накладання асептичної пов ‘язки:

  1. Обробити рани спеціальними антисептичними засобами, але ні в якому разі не використовувати для цієї мети воду.
  2. Прикласти безпосередньо до травми марлю, розміром більше рани на 5 см, попередньо згорнуту в кілька шарів.
  3. Зверху накласти шар гігроскопічної вати (легко розшаровуваної), який більше марлевого на два-три сантиметри.
  4. Щільно зафіксувати перев ‘язувальний матеріал за допомогою бинту або медичного лейкопластиру.

В ідеалі, краще користуватися спеціальними сухими асептичними пов ‘язками. Вони складаються з шару гігроскопічного матеріалу, який дуже добре вбирає кров і осушує рану.

Щоб краще захистити рану від потрапляння бруду та інфекції, додатково приклейте ватно-марлеву пов ‘язку з усіх боків до шкіри за допомогою лейкопластиря. І після цього зафіксуйте все бинтом.

Коли пов ‘язка повністю просочується кров’ ю, її необхідно акуратно замінити на нову: повністю або тільки верхній шар. Якщо такої можливості немає, наприклад, через відсутність ще одного комплекту стерильного перев ‘язувального матеріалу, то можна рану підбинтувати, попередньо змастивши промоклу пов’ язку йодною настоянкою.

Накладання шинних перев “язок

При наданні першої допомоги при переломах головне – забезпечити нерухомість місця травми, в результаті зменшуватися больові відчуття і запобігти зміщенню кісткових уламків надалі.

Головні ознаки наявності перелому:

  • Сильний біль у місці травми, яка не припиняється протягом декількох годин.
  • Больовий шок.
  • При закритому переломі – припухлість, набряк, деформація тканин на ділянці пошкодження.
  • При відкритому переломі – рана, з якої виступають кісткові відломки.
  • Обмежений рух або повна їх відсутність.

Основні правила накладання пов ‘язок при переломах кінцівок:

  1. Пов ‘язка повинна бути іммобілізаційного типу.
  2. За відсутності випеціальних шин можна використовувати підручні речі: палицю, тростину, невеликі дошки, лінійку тощо.
  3. Забезпечити нерухомість потерпілого.
  4. Для фіксації перелому використовувати дві шини, обернуті м ‘якою тканиною або ватою.
  5. Накласти шини обабіч від перелому, вони повинні захоплювати суглоби нижче і вище пошкодження.
  6. Якщо перелом супроводжується відкритою раною і рясною кровотечею, то:
  • вище перелому і рани накладається джгут;
  • на рану накладається пов ‘язка;
  • з боків пошкодженої кінцівки накладаються дві шини.

Якщо накласти будь-якого типу пов ‘язку неправильно, то замість надання першої допомоги, можна завдати непоправної шкоди здоров’ ю потерпілого, який може призвести до смертельного результату.

Порядок и техника наложения повязки чепец

Чепец – удобный способ перевязки при нарушении целостности мягких тканей головы. Помогает остановить кровь, зафиксировать салфетки с лекарственными препаратами. Чепец применяют при наличии определенных показаний. В некоторых случаях использовать такую повязку противопоказано.

Разновидности повязок на голову

При открытых травмах головы и лица накладывают лечебные, защитные и давящие повязки. Выбор зависит от разновидности, степени тяжести и области повреждений.

Классификация по типам:

  • Крестообразная. накладывают при ранениях затылочной зоны, после операций на шее.
  • Чепец.
  • Уздечка. Перевязка при наличии травм мягких тканей лица, лобного участка, челюсти.
  • Простая круговая или циркулярная. Делают при незначительных травмах в области лба, затылка и висков.
  • Шапочка Гиппократа. Применяют при повреждении в области макушки.
  • Бинокулярная – на оба глаза и монокулярная повязка на один глаза при повреждении века.
  • Неаполитанская. Накладывают на ухо и сосцевидный отросток.

Любая перевязка, независимо от названия, – метод оказания первичной помощи. Эффективность манипуляций зависит от правильности наложения бинтового перевязочного материала, соблюдения инструкций и последовательности.

Если травма произошла на улице, нужно купить стерильную марлю, перекись, спиртовые салфетки, оказать первую помощь пострадавшему, вызвать скорую.

Повязка чепец

Чепец – так называется круговая спиральная перевязка с простой техникой и схемой выполнения. Функции – фиксирующая, кровоостанавливающая, лечебная.

Цели использования чепца:

  • При помощи давления и марлевой салфетки устранить кровотечение.
  • Избежать инфицирование раны, развития гнойных процессов.
  • Защита от механических повреждений во время сна, ношения головного убора.
  • Закрепления марлевой салфетки с лекарственными препаратами.

Если правильно пошагово накладывать чепец, он не мешает носить головной убор, не вызывает дискомфорт при движении. Минус чепца – неудобно двигать челюстью при жевании. Поэтому во время употребления пищи узел под подбородком нужно развязывать.

Показания к наложению повязки

Повязка в виде чепца простая, наложить ее может средний медицинский персонал без посторонней помощи.

Показания к применению и наложению повязки чепец – наличие признаков травм затылочной и теменной области, лба.

Чепец должен выполняться при наличии следующих повреждений:

  • ожоги разной степени тяжести;
  • ушибы, гематомы на голове;
  • гнойники, фурункулы;
  • после трепанации черепа;
  • раны, которые сопровождаются нарушением целостности скальпа.

Чепец не накладывают при ушибе и сотрясение мозга, если нет нарушений целостности кожного покрова.

Правила подготовки

Для повязки потребуется минимальное оснащение. Жидкий антисептик и анальгетик, перчатки, основной бинт и бинт-завязка, одноразовый шприц. Для перевязки лучше использовать бинт шириной 10-14 см. Должны применяться только стерильные материалы.

Правильная чепцовая повязка аккуратная, не сковывает движения, не давит и не врезается.

Как накладывать повязку чепец

Чепцовая повязка должна закрывать всю пораженную область. Давление на рану – достаточное, но не чрезмерное. При сильном сдавливании бинтами может возникнуть отек, нарушить кровообращение. Поэтому медсестре в процессе наложения повязки необходимо интересоваться ощущениями пациента.

Поэтапный алгоритм и правильная техника наложения повязки чепец:

  1. Медсестре следует объяснить человеку, зачем нужно сделать перевязку. Пациент должен дать разрешение на проведение манипуляций.
  2. Усадить пациента лицом к себе. Попросить пациента не двигать головой до завершения процедуры.
  3. Обработать руки спиртом, надеть перчатки.
  4. Длинные волосы закрепить резинкой, их нужно будет вывести над повязкой.
  5. На рану наложить стерильную марлевую салфетку. По назначению врача ее пропитывают антисептиками, анальгетиками или другими лекарственными препаратами. При необходимости осуществляется введение обезболивающего средства шприцом.
  6. Отмотать 1 м бинта.
  7. Середину ленты-завязки положить на темень. Концы спускаются вниз перед ушами, их удерживает в натянутом положении помощник или пострадавший.

Если весь алгоритм действий выполнен правильно, повязка надежно закрывает повреждения на голове, она прочная, аккуратная, не сползает. При этом у пациента нет неприятных ощущений в чепце, кровообращение не нарушено.

Снимают чепец медленно и аккуратно. Если требуется быстрое снятие, марлю разрезают стерильными ножницами. При этом важно не задеть кожу головы и рану. Если салфетка с антисептиком присохла, ее нельзя отдирать, нужно постепенно отмачивать перекисью водорода, аккуратно пальцами отодвигать прилипшую марлю.

Разновидности повязки чепец и порядок наложения

В травматологии используют косыночную малую чепцовую повязку и треугольный затылочно-лобный чепчик. Они накладываются, если нет стерильной марли или бинта.

Треугольный затылочно-лобный чепчик:

  1. Косынку наложить на голову. Основание на затылочной части, вершина свисает на лицо, доходит до носа.
  2. Концы косынку обвести вокруг головы, завязать спереди.
  3. Вершину завернуть вверх, над узлом зафиксировать булавкой.

Для малой чепцовой перевязки основание косынки расположить на лбу, верхушка опускается к затылку. Концы завести назад, перекрестить под затылочным бугром, прижать верхушку, завязать узел. Вершину косынки завернуть вверх, зафиксировать булавкой.

Распространенные ошибки

Несмотря на простоту наложения, медсестры нередко совершают ошибки при применении чепцовой повязки.

  • Наложение бинта от верхних отделов головы к нижним, от центральной части к периферии.
  • Правша держит основную часть перевязочного материала левой рукой.
  • Отсутствие закрепляющего тура.
  • В области расположения конусовидных участков не сделаны перегибы.
  • Закрепление бинта под поврежденной областью.

При неправильном наложении чепец не фиксирует салфетку с лекарствами, сползает, причиняет дискомфорт пострадавшему.

Любые ранения головы опасны, поскольку находятся вблизи от головного мозга. Даже при отсутствии черепно-мозговой травмы повреждение мягких тканей может стать причиной развития тяжелых инфекционных процессов. Поэтому после остановки кровотечения, оценки степени повреждения рану обрабатывают антисептиком, накладывают повязку в виде чепца.