Яке місце існування освоїли фітофтора

0 Comments

Фітофтора — методи профілактики і боротьби

Одне з найпоширеніших захворювань овочевих культур — фітофтора. З останніми змінами клімату й тенденцією до все більш прохолодних ночей влітку фітофтора, взагалі, перетворилася на головну загрозу врожаю томатів та картоплі. Бо вона процвітає в сирості, росі й значному перепаді температур. І розповсюджується непомітними спорами, що заражають все навкруги до того, як виявляються перші симптоми. Боротися з фітофторою можна і треба. Та робити це не завжди просто, особливо якщо ви волієте не застосовувати хімічні засоби.

Фітофтора — методи профілактики і боротьби

Особливий вид грибної хвороби — фітофтора

Фітофтора — народне ім’я фітофторозу, захворювання, яке викликають особливі, мікроскопічні, вкрай шкідливі й чудово пристосовані для виживання паразитуючі псевдогриби виду Phytophthora (Phytophthora infestans — у картоплі та помідорів, Phytophthora fragariae — у малини та суниці). Іноді цю хворобу ще називають бурою гниллю, адже саме так на заражених рослинах прояви фітофторозу і виглядають. І епітет «пожирач рослин» для нього більш ніж доречний.

Фітофтороз найчастіше помічають на плодах і бульбах, і саме їх ураження найболючіше. Та насправді він вражає всю рослину. І починає завжди знизу, за декілька днів потрапляючи навіть у плоди. Плями, які зливаються у сіро-бурі ділянки з пухнастим білим нальотом на листі, стеблах, квітконіжках, добре помітні. Як і висихання, почорніння квітконосів і підшкірні, буруваті плями на плодах, що постійно розростаються паралельно зі зміною тургору з твердого на неоднорідно м’який.

І найголовніше — коли всі ці симптоми проявляються, вже пізно щось робити: спори фітофтори розсіялися в грунт і навколо, плоди та бульби уражені незворотно, навіть якщо зібрати їх цілими на вигляд, в середині них вже є фітофтороз. Він супроводжується незмінним «бонусом» у вигляді бактеріальної гнилі, яка швидко завершує справу та призводить до втрати бульб та плодів.

Фітофтороз утворює своєрідне замкнуте коло зараження, розірвати яке вкрай важко. Він зимує в бульбах, насінні, землі, чекає до настання комфортних погодних умов для активації (достатньо всього двох «сірих» днів та 10 градусів тепла), щоб в середині-кінці літа дуже швидко поширюватись, проникаючи в рослини через продихи. Розвивається фітофтороз надшвидко, за менше ніж 2 тижні може заразити всі рослини на величезному полі та привести до втрати 70% врожаю. З уражених рослин з дощем і вітром, через інструменти, закладені в компост рослинні рештки, спори потрапляють в землю та коріння, розносяться на величезні території, де знову чудово зберігаються до наступного циклу. І, найгірше, уражене насіння ніяк не видає наявності невидимих спор.

Фітофтороз демонструє унікальну здатність адаптуватися. З грибка, що зберігався лише в тканинах ураженої рослини, він трансформувався в здатний зберігатися спорами в ґрунті та розмножуватися статево. І це дозволяє фітофторозу постійно пристосуватися до нових засобів захисту рослини й виживати майже гарантовано. Та й поширюється він напрочуд ефективно, на кілометри навкруги.

За всю історію людства фітофтороз встиг стати винуватцем кількох криз і голоду, особливо у Великій Британії. Та й на власній ділянці садівникам по всьому світу доводиться влаштовувати справжню війну з фітофторозом щороку.

Фітофтора (гриби виду Phytophthora) вражає не тільки картоплю і томати, а і кабачки (на фото)

Які рослини вражає фітофтора?

Фітофтора та помідори, здається, нерозлучні й невіддільні. Та це небезпечне захворювання загрожує не лише томатам. Фітофтороз вкрай небезпечний для всіх Пасльонових, особливо картоплі. Зустрічається він і на малині, суниці, гречці, деяких листяних і вічнозелених видів дерев та чагарників, в тому числі яблуках. А якщо ви вирощуєте гігантський однорічник рицину, то, з’явившись на ділянці, фітофтороз її не омине.

І у картоплі, і у томатів селекціонери постійно працюють над розширенням вибору сортів, стійких до фітофторозу. Повним імунітетом не володіє жоден сорт, та високої стійкості за умов правильної агротехніки зазвичай достатньо. Новинки серед сортів завжди кращі за старі культивари. І при виборі варто самостійно перевіряти характеристики щодо витривалості та імунітету, а не лише смакові якості.

Жодна з технік вирощування від фітофторозу рослини не захищає. І в закритому, і у відкритому ґрунті, і в горщиках він однаково небезпечний.

Фактори, що сприяють поширенню фітофтори

  • висока вологість, особливо рясна роса чи тумани;
  • сильне падіння нічної температури, особливо якщо вдень стоїть спека;
  • стабільне тепло вище +10°C;
  • недотримання правил сівозміни з повторними висадками на одному місці рослин-родичів з року в рік;
  • використання зараженого насіння і неперевіреного посадкового матеріалу, в тому числі посів та посадка без обробки для знезараження.

Мульчування – один з ефективних засобів профілактики фітофторозу

Попередження — краща зброя проти фітофторозу

Щоб не дати хворобі жодного шансу у вашому садку, з фітофторозом потрібно боротися превентивними засобами. І розпочати краще з ретельного дотримання базових правил агротехніки та повторного дотримання нескладних, але важливих правил сусідства та сівозміни рослин. Помідори і картопля — не пара, поруч їх висаджувати не варто. Та й один після одного (як і після інших сортів) не можна висаджувати раніше, ніж через 3-4 роки.

У фітофторозу не буде шансів, якщо подбати про кілька «дрібниць»:

  • не забувати про оптимальну дистанцію, що дозволить повітрю вільно циркулювати навколо кущів, в жодному разі не загущувати посадки;
  • слідкувати за чистотою, станом та здоров’ям землі і якістю добрив;
  • використовувати мульчування;
  • поливати рослини обережно, не розбризкуючи воду, а під корінь;
  • не допускати контакту нижнього листя кущів з грунтом;
  • обробляти бульби й насіння для посіву;
  • регулярно змінювати сорти;
  • вчасно збирати врожай, не даючи перезрівати плодам та слідкувати за тим, щоб пожовкле, сухе листя і пошкоджені механічно пагони вчасно обрізалися і видалялися, а не залишалися на рослині;
  • ретельно збирати й знищувати всі рослинні залишки після збору врожаю;
  • проводити заходи з відновлення родючості й оздоровленню землі.

Профілактична обробка доречна, та не замінює цих заходів. Здоров’я ґрунту та рослин можна захищати, використовуючи інсектициди, народні методи та хімічні засоби захисту рослин ще до появи симптомів. І ці ж засоби використовувати при появі найменших підозр на ураження фітофторою.

Оприскування народними і біологічними засобами рослин, уражених фітофторою, ефективні на початкових стадіях і як профілактика

Хімічні та біологічні засоби для профілактики та лікування фітофторозу

Хімічні засоби захисту рослин — найлегший і найдієвіший спосіб захистити картоплю і томати від фітофтори. Та й найбільш руйнівний для довкілля, абсолютно несумісний з органічним землеробством та відповідальним ставленням до природи. І найголовніше: фітофтора чудово пристосовується до хімічних препаратів, вимагає їх постійної заміни на нові — інакше обробки малоефективні. Доки можливо, варто обмежитися такими простими засобами, як мідний і залізний купорос чи фунгіцидами на основі хлорокису міді й інших сполук міді. Застосовують при фітофторозі, наприклад, «Танос», «Сандофан», «Квадріс», «Скор». Найвищою ефективністю до фітофторозу володіють препарати «Ридоміл», «Акробат», та і вони ефективні всього на 60%.

Біоальтернатива хімії краща не лише тим, що безпечна. Природні засоби не просто долають одне захворювання, а посилюють імунітет, покращують стійкість рослин, розривають цикл відтворення фітофтори, сприяють оздоровленню грунту і підтримують природних ворогів фітофторозу — корисних мікроорганізмів і грибів, що зупиняють розповсюдження патогенів природним шляхом.

Найпростіший варіант — придбати біофунгіцид, що дозволить при простій обробці за умови точного дотримання інструкцій досягти бажаного результату майже гарантовано. Біопрепарати, що проходять сертифікацію, створені після ретельних і тривалих досліджень. «Фітоспорин», «Мікосан», «Трихофіт», «Байкал», «Бітоксибацилін», «Фітохелп», «Мікохелп» — вибирати можна будь-який біофунгіцид, який вам трапиться в продажу. Адже фітофтороз — одна з найрозповсюдженіших хвороб, проти якої дієві всі без винятку якісні препарати.

Народні методи боротьби з фітофторою

Народними засобами боротися з фітофторою важче, і часто методи потрібно «тестувати» та змінювати вже в ході сезону.

Один з найпопулярніших народних способів — використання мідного дроту, який встромлюють в стебло на висоті від 4 до 5 см як альтернативу готовим препаратам з міддю в складі.

Та все ж частіше використовують звичайне обприскування доступними та простими засобами:

  • розчином зубної пасти (1 стандартне пакування розчиняється у відрі води);
  • розчином морської чи йодованої солі (200 г на відро води);
  • содовий теплий розчин (50 г на відро теплої води);
  • розчин оцту столового (100 мл на відро води);
  • йодно-молочним розчином (20 капель на 1 л сироватки чи молока на відро води);
  • дріжджова закваска (100 г дріжджів на відро води);
  • тижневий настій попелу (5 л на відро води, з розведенням перед обприскуванням злитої рідини по 3 л на відро води);
  • часниковий добовий настій (200-250 г подрібненого зі стеблами та лушпинням часнику на відро води);
  • розчин зеленки (40 крапель на відро розчину будь-яких зелених добрив);
  • настій кульбаби з марганцівкою (1 л на відро води та 2 г марганцівки);
  • розчин перекису водню (200 г на відро води).

Дорогі читачі! При боротьбі з фітофторою чи профілактичних процедурах варто ретельно дотримуватись правил безпеки, якщо використовуються готові препарати — інструкції виробника. Обробку можна проводити лише в погожі, тихі дні, зранку чи ввечері, не під палючим сонцем. Картоплю та помідори на ділянці варто завжди обробляти «в парі», навіть якщо уражені рослини лише якогось одного овоча, адже спори фітофтори частіше всього потрапляють на ділянку та зберігаються саме через картоплю.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

2.35: Фітофтора

Через свою структуру водні цвілі колись вважалися грибами. Однак різноманітні особливості не збігаються з грибами, і недавня робота або ставить їх як окремий філум у Королівстві Protista, або в окремому Королівстві взагалі (Chromista або Stramenopiles або heterokonts). Вони мають приналежність до ряду фотосинтетичних груп (діатомові водорості, бурі водорості, золоті водорості), і існує певна дискусія щодо того, чи почалася група без хлоропластів чи предок водяних цвілей втратив хлоропласти.

Структура

Як і хлібні форми, більшість форм для води мають ниткоподібну структуру, де клітини не окреслені поперечними стінками (тобто вони сифонові). Хоча водні цвілі демонструють ниткоподібну структуру, як гриби, клітинні стінки складаються з целюлози, а не хітину, як це міститься у грибів. Нитки досліджують середовище існування (іноді це вода, а іноді внутрішня частина інших організмів) і отримують поживні речовини; у випадку з фітофторою місцем проживання є внутрішня частина картопляного листя або бульб картоплі

розмноження

Фітофтора може дуже швидко поширюватися у вологу погоду, використовуючи рухливі зооспори, джгутикові клітини, які можуть плавати крізь воду. Незважаючи на те, що вони не є плавцями на великі відстані, рух води за допомогою бризок або вітру та тварин, що йдуть по рослинності, може допомогти в їх розгоні. Ph yt ophthora також розмножується статевим шляхом, виробляючи великі нерухомі яйцеклітини та менші, рухливі сперми. На відміну від грибів, типова (тобто найбільш часто зустрічається) клітина водяної цвілі – диплоїдна.

Матерія та енергія

Фітофтора – типовий гетеротроф, який потребує пошуку органічного матеріалу як джерела речовини і енергії. Протягом частини свого життя фітофтора – це те, що відоме як «біотроф», що означає, що вона асоціюється з живими клітинами і здатна отримувати з них речовину (цукру, амінокислоти), використовуючи структуру, яка називається гаусторіум, структура, яка проникає в клітинну стінку, асоціюється з мембраною клітини господаря і здатний спонукати матеріали переміщатися від цитозолю рослини-господаря до цитозолю паразита. Згодом цей стік поживних речовин рослин може вбити рослинні клітини господаря, і гриб обов’язково переходить від біотрофа до некротрофа, організму, який вбиває свою їжу, а потім їсть її, схожу на косатки, леви та павуки. Важливим для дослідників є той факт, що біотрофи неможливо культивувати без живих рослинних клітин, тобто ви не можете просто мати середовище з «хорошими речовинами», як цукри та амінокислоти, і культури фітофтори на ньому. Мертві дуби (всі сірі кольори) в Каліфорнії викликані синдромом «раптової смерті дуба», хворобою, спричиненою Phytopthora ramorum.

Взаємодії

Існує значна кількість видів фітофтори, здебільшого відомих тому, що вони вражають ряд видів сільськогосподарських культур (картопля, цибуля-порей, огірки, кабачки, соя, какао) або декоративні види (рододендрон, азалія). Ці види зустрічаються в дикій природі, а не тільки в сільському господарстві, і вражають диких родичів цих культур. Більше того, епідемії, спричинені фітофторою, трапляються в дикій природі (синдром раптової смерті дуба в Каліфорнії), а не тільки в посаджених монокультурах. Один з видів фітофтори, P. infestans мав особливо значний вплив на історію людства, будучи причиною картопляного голоду в Ірландії в 1850-х роках, який вбив понад мільйон людей і спричинив приблизно вдвічі більшу кількість емігрувати до Сполучених Штатів, значно впливаючи на історія США (див. останнє посилання нижче).