Скільки народжують вовки

0 Comments

Чому Європа переживає нашестя вовків і що з цим робити

Єврокомісія починає збір даних, щоб вирішити, чи слід позбавити вовків їхнього охоронного статусу.

Вовки, що зникали

Автор фото, Getty Images

Вовки отримували вкрай непривабливу роль у європейських казках. Деякі захисники довкілля досі кажуть, що це – несправедливо

Історію Червоної Шапочки – і в похмурому викладі братів Грімм, і в грайливій інтерпретації Шарля Перро – знають більшість дітей та дорослих. І хоча деталі трохи відрізняються, в одному сумніву немає: і саму довірливу дівчинку, і її хвору стару бабусю з’їв сірий вовк, один із головних лиходіїв європейського фольклору.

Отже, не варто дивуватися, що до першої половини XX століття вовків у Західній Європі майже не залишилося, а в Східній Європі останні бастіони все ще трималися тільки в Карпатах та Польщі.

Ближче до кінця того ж бурхливого століття Європа, що оговталася від двох світових воєн, зрозуміла, що під натиском активної урбанізації та інших ознак прогресу може розгубити залишки своєї дикої природи й ухвалила “Директиву про довкілля” (The Habitat Directive), у якій зазначили суворі заходи із захисту природи та її мешканців.

“У Європейському Союзі мешкають п’ять видів великих хижаків: бурий ведмідь, вовк, росомаха та два види рисі. Діяльність людини призвела до різкого скорочення чисельності та поширення цих видів у Європі”, – йшлося у директиві, яку ухвалили у 1992 році.

Європейські законодавці серйозно підійшли до проблеми та заборонили абсолютно будь-яку діяльність, яка могла б перешкодити життю та поширенню видів тварин, що зникають (зокрема й великих хижаків).

До переліку забороненої діяльності потрапили:

  • Будь-який вилов або вбивство (на полюванні або просто так) диких тварин;
  • умисне порушення їхніх життєвих циклів, особливо в періоди розмноження, вирощування молодняку, сплячки та міграції;
  • Погіршення чи руйнування місць розмноження чи місць відпочинку (до останнього, ймовірно, можна віднести абсолютно всі лісові масиви);
  • Використання всіх невибіркових засобів вилову чи вбивства, здатних викликати локальне зникнення і серйозне занепокоєння популяцій.

Більшість європейських країн, особливо з огляду на зростання популярності та впливовості “зелених” партій, поставилися до заборон дуже серйозно.

Повернення хижаків найвищого рівня

Автор фото, iStock / Getty Images Plus

До європейських хижаків найвищого рівня належить і рись, яка успішно повернулася до дикої природи. Цю сфотографували у Норвегії

У біології хижаками найвищого рівня називають тварин, які займають у харчовому ланцюжку найвищий рядок. Тобто їх ніхто не їсть, а вони, своєю чергою, можуть поїдати будь-кого. Включно з нами. І це дещо псує трохи застарілий імідж homo sapiens як царя живої природи.

Поступово європейські хижаки найвищого рівня відчули, що ситуація змінилася і почали потихеньку повертатися на втрачені позиції. Рись, наприклад, практично повністю зникла із Західної та Центральної Європи вже до середини XX століття, а зараз вважають, що її популяція перевищила 18 000 особин. Враховуючи, що лише три роки тому йшлося про близько 10 000, прогрес – зовсім не безпечний для котів, собак, худоби і навіть людей – є.

17 000 бурих євразійських ведмедів гуляють лісами Скандинавії, Карпат, Болгарії та Греції, а також (не дивуйтеся) Іспанії, Італії та Франції.

Автор фото, VW Pics / Contributor

Бурий європейський ведмідь у Фінляндії

І, нарешті, вовки.

Скільки вовків у Європі? Скажімо так – набагато більше ніж раніше. У 2020 році їх було 12 000. Зараз, якщо вірити сайту Rewilding Europe, їх близько 17 000 або 18 000.

Вовки швидко зорієнтувалися у своєму новому статусі тварини, яку охороняють, і почали активно поширюватися. У 2017 році перший вовк за понад сторіччя потрапив до Люксембургу, і першого за 200 років помітили в Данії. У 2019 році офіційно підтвердили, що вони облаштувалися у нідерландському національному парку.

Усі ці країни відрізняються великою густотою населення, де важко знайти необроблену ділянку землі. Хочемо ми цього чи ні, але доведеться визнати очевидне: ареали людини та вовка у Західній та Центральній Європі подекуди збігаються.

Автор фото, Getty Images

Європейський сірий вовк

У 2020 році, під час першого локдауну пандемії Covid-19, у місті Сканно, розташованому в центральній частині Італії, замкнені у своїх будинках жителі могли спостерігати, як чотири вовки переслідували оленя просто на вулицях міста.

Попри міський антураж, невелика зграя промчала тротуарами й газонами, перескочила через терасу закритого ресторану й наздогнала оленя, коли той не зумів перестрибнути через високий паркан. Бенкет відбувся просто на місці, в межах міста, на очах у глядачів, що спостерігали з вікон.

Можна сказати, що вовки послідовно проникають на всі території, які залишила людина: в Іспанії їхні зграї блукають вимерлими селами, вони також облаштувалися у занедбаних військових об’єктах, побудованих на кордоні колишньої “залізної завіси”. (Як на їхню популяцію вплинула війна Росії в Україні, поки що не відомо, але з певною ймовірністю можна припустити, що вони потягнулися на Захід).

На початку нульових польські вовки перейшли кордон із Німеччиною, де зараз налічують близько півтори сотні вовчих зграй. Усюди картина приблизно одна й та сама: звідки йде людина, туди приходить вовк.

Занадто багато

Автор фото, Getty Images

Вовча зграя в центральній Італії

Ідея повернення хижаків найвищого рівня в осередки дикої природи густонаселених європейських країн не становить небезпеки доти, поки хижак слухняно займає відведену йому природою екологічну нішу й не робить замах на ареал людини.

До прикладу, візьмімо Італію, куди вовків повернули з надією, що вони допоможуть тримати під контролем диких кабанів та оленів, які завдавали чималої шкоди фермерським угіддям. Але річ у тім, що й олені з кабанами теж розумнішають і поступово виробляють способи, як триматися подалі від вовків. Ця зміна моделей поведінки називається екологією страху і впливає як на безпосередню здобич хижаків, так і на екосистему загалом.

Популяція травоїдних, наприклад, стає меншою, але водночас і здоровішою, і активнішою. Той випадок, коли виживають лише найкращі представники виду. Водночас чим менше травоїдних, тим рясніша трава та підлісок, у яких живуть інші види тварин та комах. Загалом, усе було б добре, але вовки чомусь обмежуватися оленями та кабанами не стали.

Автор фото, Getty Images

Напади вовків на свійських тварин стали для багатьох європейських фермерів серйозною проблемою

Нинішній вибух вовчої популяції призвів до того, що молоді самці, що залишають зграї, стали утворювати власні соціальні групи.

А оскільки вовкам, які одночасно є високо соціальними та затято територіальними тваринами, потрібна для кожної нової зграї нова окрема територія, вони почали дедалі ближче підбиратися до сіл і міст у пошуках нових земель. Крихкий баланс, на якому тримається будь-яка екосистема, був порушений.

До того ж, ці не надто віддалені предки домашніх вівчарок, як і їхні одомашнені родички, не вибагливі у їжі: олень чи кабан, вівця чи щур, улюблена кішка літньої дами чи сміттєвий бак у місті, недоїдки ресторану чи навіть свинячий жир, яким змащують сідла, – вони з’їдять усе.

І доки ані фермери, ані мисливці не можуть легально їх відстрілювати, ситуація тільки погіршуватиметься.

Охороняти, але не так завзято

Автор фото, Greg Spektor

Вовк на полюванні у Німеччині

Різке зростання популяції вовків у країнах Європи, що викликало нарікання фермерів і, до речі, і туристів, призвело до того, що ЄС задумався про перегляд їхнього охоронного статусу.

“Концентрація вовчих зграй у деяких європейських регіонах стала реальною небезпекою для худоби, а потенційно і для людей, – заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. – Я закликаю місцеву та національну владу вжити заходів там, де це необхідно”.

Ця тема серцю фон дер Ляєн дуже близька: у вересні минулого року її поні Доллі загинула в зубах вовка. Він заліз до її загону, який добре охороняли, на північному заході Німеччини.

За деякими винятками – наприклад, якщо вашому життю загрожує безпосередня небезпека, – навмисне вбивство вовків є незаконним.

У 2010 році Брюссель порушив справу проти Швеції, яка займається відстрілом своїх вовків, що перебралися туди з Росії та Фінляндії.

Оскільки справу досі розслідують, а Швеція продовжує свою діяльність порушуючи “Директиву про довкілля”, цього року європейський омбудсмен розпочав ще одне, окреме розслідування з приводу того, чому перша справа досі відкрита.

Якщо процес триватиме ще кілька місяців, то Стокгольм може вийти сухим із води, тому що до того часу вовків за згодою Брюсселя охоронятимуть уже не так завзято.

Аргументи “за”

Автор фото, W. Bulach

Вовки в національному парку в Баварії

ЄС перебуває у непростому становищі. Цій наднаціональній організації доводиться враховувати інтереси багатьох країн і численних верств населення цих країн.

З одного боку, скарги на вовків зростають, і деякі фермерські спілки вимагають повернути право їх відстрілювати.

З цього приводу ЄС запустив процес консультацій з метою збалансувати інтереси екології з продуктивністю сільського господарства та питаннями громадської безпеки.

Єврокомісія закликала усі зацікавлені сторони надати дані про популяцію вовків і про те, до яких практичних результатів призводить їхній охоронний статус.

“Повернення вовка до регіонів ЄС, де він довгий час був відсутній, все частіше призводить до конфліктів із місцевими фермерськими та мисливськими спільнотами, особливо там, де заходи щодо запобігання нападам на худобу широко не застосовують”, – заявили в комісії.

Автор фото, meepoohfoto

Вовки – соціальні тварини, і якщо вони полюють групами, то жодні собаки овець від них не врятують

Це вже не перша спроба Брюсселя якось приборкати сірих хижаків. З 2013 по 2018 рік ЄС намагався втілити проєкт, який буквально забезпечив би ситуацію, коли б і вовки були ситі, і вівці цілі. Ні, відстрілювати вовків ніхто не дозволив, але фермерам дали право оборонятися за допомогою огорож з електрострумом, сторожових собак і акустичних пристроїв, що відлякують.

Ефект від таких половинчастих заходів був явно недостатнім.

Австрія, Бельгія, Чехія, Франція, Німеччина та Італія належать до країн-членів ЄС, у яких кількість худоби, яку вбивають вовки, зростає рекордними темпами. В Австрії, наприклад, з кінця 90-х вона зросла на 230%.

Очікують, що Єврокомісія виступить зі своїми пропозиціями десь за пів року.

Аргументи “проти”

Автор фото, Getty Images

Яких би заходів не вжив Євросоюз, вбивати вовчиць із вовченятами він точно не дозволить. Фотографія зроблена у Франції

Екологи стверджують, що замість того, щоб змінювати закони, що дозволяють вбивати вовків, фермери можуть вжити профілактичних заходів, таких як електричні загородження, і що “вбивства” вовків є порушенням законодавства ЄС.

Для них повернення хижаків найвищого рівня у дику європейську природу є предметом гордості.

“Це повернення, особливо повернення вовків та ведмедів, демонструє дивовижну стійкість цих тварин, що населяють ландшафт, у якому домінує людина. Тоді як біорізноманіття перебуває під загрозою по всьому світу, повернення хижаків до Європи є радісним контрастом та позитивною подією у збереженні видів та зростанні добробуту людини”, – йдеться на сайті Rewilding Europe.

Раніше цього року 12 міністрів довкілля ЄС написали Віргініюсу Сінкявічюсу, європейському комісару з довкілля, із закликом до виконавчої влади не “послаблювати правовий захист вовка”.

Автор фото, Jean Marc Ferre

Вовки у Провансі. Захисників довкілля теж можна зрозуміти. І фермерів. І Урсулу фон дер Ляєн, яка втратила улюбленого поні.

Наприклад, депутат Європарламенту від партії “Зелених” Томас Вайц, який хоч і визнав, що повернення великих хижаків до Європи “створює серйозні проблеми для фермерів”, але водночас заявив, що це – “великий успіх у захисті природи”.

Він також побоюється, що зняття обмежень призведе до того, що гору візьмуть ті, хто хоче “відбраковувати вовків без обмежень”. І попереджає, що скасування Директиви про довкілля “поставить під загрозу охоронний статус багатьох видів та інші природоохоронні досягнення”.

Так само Рейнеке Гамелеєрс, генеральний директор “Єврогрупи для тварин” (Eurogroup for Animals), лобістської організації з Брюсселя, яка дотримується прав тварин у всіх країнах ЄС, назвала вовків “прекрасними тваринами, яких несправедливо переслідували в минулому і переслідують досі”.

Можливо, вона у дитинстві не читала “Червону Шапочку”.

Вовки у Сполученому Королівстві

Автор фото, Adrian Coleman

Одним із хижаків найвищого рівня на Британських островах є видра. Зуби, звичайно, гострі, але на людину навряд чи нападатиме

Поки що Британські острови, після того, як останнього вовка убили у Шотландії чи наприкінці XVII, чи на початку XVIII століття, сірих хижаків можуть не боятися.

Якщо вовки, не зважаючи на державні кордони, можуть перебратися з Польщі до Німеччини, а звідти і до Франції з Люксембургом, то протока Ла-Манш поки що залишається для них непереборною перепоною.

Це не означає, що в Британії немає людей, які хотіли б їх повернути. Особливо це стосується Шотландії, де олені, що безконтрольно розплодилися, практично до ґрунту з’їли рослинність на пагорбах гірського району Хайлендс.

Хоча такі розмови й ведуть, реального повернення вовків наразі британці можуть не боятися.

Автор фото, theasis

Іноді шотландським фермерам доводиться просто ганятися за оленями, щоб хоч якось урятувати рослинність. для тих же овець

При цьому не слід забувати, що якщо олені зможуть якось адаптуватися до життя з вовками, у овець це не вийде. До того ж у Британії просто немає таких лісових масивів, як у тій же Німеччині, і вовкам мимоволі доведеться жити в тісному контакті з людиною. Що може не сподобатися ані першим, ані другим.

На Британських островах мешкає чотири хижаки найвищого рівня: лисиці, видри, сови та яструби. І, напевно, цього зараз цілком достатньо.

Вовк в Україні: санітар лісу і … «ворог народу»

Київ – Українські вовки опинилися перед загрозою знищення, через те, що на них досі полюють як на шкідливих тварин, повідомляють природозахисники. За їхніми даними, щороку мисливці знищують близько половини української вовчої популяції, попри те, що країна приєдналася до міжнародних угод на захист вовків. Зі свого боку, Державний комітет лісового господарства доводить: якщо не полювати на хижих тварин, вони загрожуватимуть безпеці людей.

Схоже, скоро вовче виття стане в українських лісах та степах рідкістю. Експерти Київського еколого-культурного центру наводять підрахунки, за якими в Україні залишилося близько тисячі вовків, і до половини з них щороку відстрілюють мисливці та єгері, отримуючи премію за кожну вбиту тварину.

Державний комітет лісового господарства наводить удвічі більшу чисельність вовків. Однак директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко пояснює це хибами підрахунку: зокрема, до вовків незрідка зараховують здичавілих собак та собачо-вовчі гібриди. Але головне те, що вовк у природі знищує хворих тварин, полює на гризунів і не становить небезпеки для людини, вважає еколог.

«Вовки, що живуть у Польщі, нікому не шкодять. Але чомусь, перейшовши український кордон, вони одразу стають шкідливими. Як зоолог, я цього не розумію. Просто в Україні вовк став цапом-відбувайлом, таким собі «ворогом народу», на якого можна списати погане господарювання та крадіжки, – наголошує Володимир Борейко. – Дозволив керівник лісгоспу полювати на кабанів більше ліміту, а тоді списав вбитих тварин на вовків. Продав керівник ферми корову на м’ясо – повідомив, що вовки з’їли. Ми аналізували статистику. Виявилося, що, наприклад, в Івано-Франківській області вовки знищують виключно застрахованих корів!»

Україна є учасником Бернської конвенції про захист хижих тварин, яка, зокрема, забороняє полювання на вовка та продаж його шкіри, ікол та зроблених із вовків сувенірів. Виняток Конвенція робить лише у випадках, коли хижаків стало небезпечно багато в якомусь окремому регіоні, пояснює юрист організації «Еко-право Київ» Галина Левіна.

За її словами, Україна зобов’язана узгоджувати із цими документами своє законодавство. Однак донедавна закон «Про мисливську діяльність» та розпорядження Держкомлісгоспу дозволяли полювати на вовка цілорічно. І навіть встановлювали тарифи на продаж вовчої шкіри.

Вовків убивають і продають всупереч міжнародним угодам

Лише після того, як українські екологи подали до суду на лісівників, полювання на вовків заборонили в теплу пору року і скасували норми про продаж вовчих трофеїв за кордон, розповідає Галина Левіна.

«Судді зобов’язали виключити із законодавства положення про постійно діючі мисливські бригади та інші норми, які сприяють знищенню вовків, – каже вона. – Це важливий крок на шляху до їхнього захисту. Однак всередині країни торгівля трофеями вовка триває, хоча міжнародні документи її забороняють».

Нелегальні «вовки» – на Куренівці

Підтверджує це й директор Центру ідентифікації тварин Світлана Берзіна. Вона наводить відеозйомку того, як вовчі шкури та вироби з хутра продають на Куренівському ринку у Києві.

Світлана Берзіна говорить про те, що в Україні досі не створена система обліку диких тварин, як у більшості країн Європи, а тому «тварин відстрілюють стільки, скільки хочуть, торгують хутром, продають цуценят, які потім виростають і незрідка опиняються на вулиці», підсумовує природозахисник.

Якщо заборонити полювання, побачимо вовків на Хрещатику – лісівники

Природною нормою для України є 300 особин вовків, і якщо їх не відстрілювати, за кілька років відбудеться екологічна катастрофа, говорить начальник управління мисливського господарства Держкомлісгоспу Микола Шадура.

«Була інформація, і ми її підтвердили, що вовчиця гуляла набережною Ялти. Коли чисельність вовка росте, він збивається у зграї і втрачає страх перед людьми. Він почувається господарем становища, тож треба його приборкувати. Можна здійснити експеримент, який пропонують екологи, божевільний експеримент: заборонити відстріл вовків, і тоді ми років за 10 побачимо вовка на Хрещатику», – зауважує лісівник.

Українські природозахисники наводять статистику, за якою вовк нападає на людину 3-4 рази на рік, і в усіх випадках – це тварини, хворі на сказ. Смертельних випадків не було багато років.

Євген Солонина

На Радіо Свобода працюю журналістом з 2008 року. Народився 1979 року в місті Мелітополь Запорізької області. Закінчив факультет журналістики Запорізького Національного університету. Як журналіст найбільше цікавлюся економічною, екологічною та соціальною тематикою. На дозвіллі захоплююся садівництвом та альпінізмом.

Вовк – лісовий хижак

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Зміст:

Предки вовка

Згідно теорії еволюції предком вовка був такий собі canis lepophagus – стародавній ссавець, що нагадує койота, він жив в Північній Америці. З часом предок вовка збільшив свої розміри, включаючи і розміри черепа. Найдавніший представник вовчого сімейства, вже схожий на сучасного вовка був знайдений при дослідженні раннього плейстоциту, що існував 1,8 мільйона років тому. Хоча він був тільки схожий на сучасного вовка, який з’явився дещо пізніше – від мільйона до 150 тисяч років тому. В цілому зоологами було виявлено аж чотири генеалогічні древа вовків: африканська, гімалайська, індійська і тибетська лінії. Гімалайська лінія з них найдавніша, а це означає що гімалайський вовк самий поважний представник загону вовків, поява його сталася близько мільйона років тому. Тибетський вовк умовно «наймолодший», так як з’явився «всього» 150 тисяч років тому.

Опис, будова, характеристика

Відміність від собаки

Вовк відрізняється від собаки, насамперед, більш потужними лапами, витягнутою мордою, посадженими очима і звичайно ж, більш гострими зубами з наявністю гострих іклів.

Тривалість життя

Місцепроживання

Харчування

Чим харчується вовк? Вовки чудові мисливці, причому вони однаково успішно полюють, як зграєю, так і поодинці. Їх здобиччю в лісі служать багато травоїдних тварин: лосі, олені, козулі, сайгаки, антилопи, кабани, зайці, ховрахи. При цьому вовки є свого роду корисними санітарами лісу, адже до них на обід в першу чергу потрапляють старі, слабкі, хворі тварини, таким чином, відбувається природний відбір. Цікавою особливістю вовка є його практична звичка ховати надлишки м’яса про запас.

Види, фото та назви

Червоний вовк

Гривистий вовк

Східний вовк

Вовк звичайний

Рудий вовк

Тундровий вовк

Полярний вовк

Розмноження

Самки вовків стають статевозрілими на другий рік життя, самці – на третій, шлюбний період у вовків зазвичай проходить з січня по квітень. Часті сутички за самку між конкуруючими самцями, так і взаємні залицяння і загравання, як самця, так і самки. На час спарювання «закохані» вовки залишають зграю, усамітнюються, облаштовуючи лігво в затишному місці. Вагітність вовчиці триває 62-65 днів і за раз народжується від 3 до 13 дитинчат. Виживають з них правда не всі, більш слабкі вовченята гинуть. Маленькі вовченята годуються молоком і відрижкою матері, вже через півроку життя вони стають здатними приймати участь у полюванні.

Вороги

Природних ворогів у вовка в природі практично немає, хіба тільки часом вовк може постраждати від ще більш великого хижака помірних широт – ведмедя, але тільки в тому випадку, якщо ті не поділять здобич. А так головним ворогом вовка (як, втім, і багатьох інших тварин) є звичайно ж людина, чия руйнівна діяльність поставила на межу зникнення багато видів вовків.

Цікаві факти

  • В середні віки вовки часто наділялися демонічною силою, страх перед ними навіть призвів до появи такого персонажа як перевертень, людина, яка при повному місяці перетворюється на вовка.
  • На деяких європейських гербах присутнє зображення вовка, що означає що далекий предок цього роду був трошки перевертнем.
  • Для підняття бойового духу і люті в бою вікінги, а особливо їх елітні воїни – берсерки не тільки їли спеціальні «чарівні гриби», але і пили вовчу кров і одягали на себе шкури цих звірів.
  • Вовки нерідко схрещувалися з собаками, і таким чином, було виведено кілька собачих порід, таких як чехословацький влчак і вовча собака Сарлоса.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.