Вюнкі рослини

0 Comments

Виткі рослини – посадка і догляд

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 24 вересня 2020 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 29 березня 2017 🕒 8 хвилин 👀 29662 рази 💬 0 коментарів

  • Виткі рослини – що це
  • Садові виткі рослини
    • Посадка садових витких рослин
    • Догляд за садовими ліанами
    • Умови вирощування кімнатних витких рослин
    • Догляд за виткими кімнатними квітами
    • Обрізування кімнатних витких рослин
    • Опора для витких рослин
    • Зимівля витких рослин
    • Болезни и вредители вьющихся растений
    • Коментарі

    Виткі рослини – знахідка для дизайнерів. Якби їх не існувало в природі, їх слід було би селекціонувати. Вертикальне озеленення стін будівель ізсередини й зовні було б неможливим без ліан. Вони не лише пластичні, а й газостійкі, терпимі до нестачі освітлення, зимостійкі й легко розмножуються. Деякі види деревних ліан здатні самостійно сягати висоти четвертого поверху. Але головне, що чимало з них вирізняється високою декоративністю.

    Виткі рослини – що це

    Що ж таке виткі рослини? Це дерев’янисті або трав’янисті ліани, здатні підніматися над землею, обвиваючи навколо опори – будь-якої вертикальної конструкції. Точка росту витких рослин рухається або праворуч, за годинниковою стрілкою, як у хмелю, або ліворуч, як у квасолі й берізки, але у деяких рослин, наприклад, у пасльону солодко-гіркого, напрямок завитків може змінюватися. У тропічних лісах така здатність дозволяє ліанам у пошуках світла діставатися в більш освітлені яруси. Опорою для них слугують стовбури дерев і стебла інших рослин. Ліан існує безліч, і належать вони до різних родин. Найбільше витких рослин у родинах Виткові, Метеликові та Ластовневі.

    Для зручності виткими також називають повзучі рослини, які піднімаються вгору, не обвиваючи опору, а прикріплені до неї вусиками чи іншими органами, як виноград, бріонія чи плющ. Обидві ці групи рослин називають ліанами.

    Садові виткі рослини

    Садових ліан дуже багато, але за місцем розташування їх зручно ділити на три категорії:

    • швидкозростаючі виткі рослини, що обплітають великі простори – клематиси, дикий виноград, акебія, жимолость каприфоль;
    • літні ліани, що обвивають колони і вкривають килимом стіни – запашний горошок, тунбергія, іпомея, настурція, кобея повзуча та інші;
    • третю групу формують чотири підгрупи:
      • ґрунтопокривні рослини для північних стін, наприклад, плющ або гібридний клематис;
      • ґрунтопокривні ліани для південних стін – настурція, іпомея Морнінг Глоу, жимолость;
      • ґрунтопокривні рослини для східних стін – виткі троянди, древозгубник круглолистий, дівочий виноград;
      • ґрунтопокривні ліани для західних стін – клематис Монтана, гліцинії, пасифлора блакитна, хміль.

      При виборі ліани для саду враховуйте, що не кожна рослина зможе вижити у вашій кліматичній зоні. Найбільш зимостійкими є актинідія коломікта, лимонник китайський, ломонос фіолетовий, княжик альпійський, виноград амурський, лисий, червоний і дівочий, древозгубник круглолистий, жимолость жовта, меніспермуми канадський і даурський. Не такі стійкі до морозів актинідії велика і полігамна, виткі й плетисті троянди, виноград культурний.

      До родючості ґрунту найбільш вимогливими з садових ліан є кірказон, актинідія та троянда, а меніспермум і древозгубник у цьому непримхливі.

      Відносну посухостійкість мають клематис (ломиніс) і виноград, а кірказон, лимонник, меніспермум і актинідія вимагають регулярного поливу.

      Посадка садових витких рослин

      Кожна витка рослина має свої умови вирощування і свою агротехніку, але є й загальні для всіх ліан правила. Посадка ліани починається з вибору місця та підготовки ґрунту, в складі якого має бути багато гумусу, що оберігає ґрунт від швидкого висихання в спеку. У яму для посадки ліани необхідно завчасно внести органіку – цей захід дозволить вам уже в перший рік отримати ефектну рослину. Не розміщуйте ліану на розі, особливо вічнозелену. Відстань між рогом будівлі і рослиною має бути щонайменше метр, а відстань між ліаною і стіною – 50-70 см. Не можна садити виткі рослини поблизу водостічних труб, громовідводу, енергетичних каналів або телефонної лінії, оскільки дорослі рослини мають пристойну вагу й можуть обірвати не тільки дроти, а й труби. Не місце ліанам і біля інших інвазивних рослин, які прагнуть захопити якнайбільше простору, інакше протистояння з ліанами їм не уникнути. Небезпечні ліани і для старих стін, оскільки легко проникають у тріщини та щілини й підсилюють руйнування.

      Яма для ліани має бути приблизно 60х60 см. На дно потрібно укласти шар дренажного матеріалу – шматочки цегли, битих глиняних горщиків або осколки керамічної плитки. При посадці ліани яму засипають заздалегідь удобреним ґрунтом. Перший тиждень рослина потребує рясного поливу і щоденних обприскувань. У міру зростання починайте підв’язувати ліану до опори, оскільки сильний вітер може її зірвати.

      Догляд за садовими ліанами

      Рекомендації з догляду за садовими ліанами дуже прості:

      • поки молода рослина не піде в ріст, її полив має бути частим і рясним. Ґрунт навколо ліани весь час має бути злегка вологим, інакше рослина почне в’янути. Однак від надмірного зволоження у ліани може згнити коріння. Необхідно також передбачити відведення дощових вод, щоб не було перезволоження ґрунту й розмиву коренів;
      • пагони молодих рослин потрібно направляти. Для цього натягують дріт і підв’язують до нього пагони;
      • ліани потребують щорічного обрізування, оскільки вони агресивні й здатні захоплювати навколо себе простір, пригнічуючи інші рослини та навіть дерева. Слідкуйте за тим, щоб ліани не залізли на дах: гілки витких рослин взимку затримують сніг, а в період вегетації заповзають під шифер і черепицю та підривають їх;
      • опору вкопують у землю водночас із посадкою ліани. Опорна конструкція має бути надійною;
      • щоб захистити ліану від пошкоджень, навколо куща споруджують загорожу з паркану, сітки або ґрати.

      Кімнатні виткі рослини

      Здебільшого кімнатні виткі рослини є вічнозеленими багаторічниками. До найпопулярніших домашніх ліан належать плющ, бугенвілія, монстера, філодендрон, фікус повзучий, цисус, пасифлора, традесканція, сциндапсус, клеродендрон і хойя. Зустрічаються ліани навіть серед кактусів.

      Умови вирощування кімнатних витких рослин

      Незважаючи на безліч різновидів, кімнатні виткі квіти об’єднують спільні умови утримання й правила догляду. Наприклад, усі ліани потребують високої вологості повітря й гарного освітлення без прямих сонячних променів. Найкраще місце для кімнатної ліани – притінок, але якщо ви вирощуєте ряболисті види або сорти сциндапсуса, церопегію, сингоніуму або цисуса, помістіть їх під яскраве розсіяне світло. У затінку добре ростуть цисус антарктичний, монстера, плющ і роїцисус ромбічний.

      Ліани люблять свіже повітря, проте не зносять протягів, тому тримати їх потрібно в такому місці, щоб струмені повітря не застудили рослини.

      Догляд за виткими кімнатними квітами

      Поливають кімнатні ліани вранці або ввечері, намагаючись не перезволожувати ґрунт. Вологолюбні рослини потребують частого обприскування листя – у зимовий час, коли працюють опалювальні прилади, і в літню спеку щонайменше двічі на день. І для поливання, і для обприскувань використовуйте відстояну воду кімнатної температури. Раз на місяць витким рослинам потрібен душ, інакше під шаром пилу вони втратять свою привабливість. Вода має бути ледь теплою, а тиск таким, щоб струменем не можна було пошкодити листя й пагони.

      Ліани, як і інші кімнатні рослини, необхідно підживлювати: від гарного харчування їхнє листя росте густим, стає соковитішим і яскравішим. У ролі добрив краще використовувати розведений водою у співвідношенні 1:10 коров’як, але можна застосовувати для підживлення також комплексні мінеральні добрива для декоративно-листяних рослин.

      Обрізування кімнатних витких рослин

      Аби посилити розгалуження, у молодих ліан прищипують кінчики пагонів – за відсутності верхівкової бруньки починають розвиватися бічні.

      Велика частина ліан потребує щорічної стрижки. Обрізують виткі рослини для того, щоб надати їм потрібної форми, а також у тому випадку, коли пагони сплутуються і декоративність ліани опиняється під загрозою.

      Багато кімнатних трав’янистих ліан із часом скидають листя в нижній частині гілок. Особливо часто це трапляється після зими. У таких випадках їм потрібно омолодження. Старі рослини обрізають до половини, щоб вони сильніше гілкувалася, а зрізаний верхівковий живець можна укоренити у воді. Зрізи обробляють слабким розчином перманганату калію. Живці рослин, що мають повітряні корені, можна відразу висаджувати в ґрунт, обробивши зріз Корневіном, соком алое або каланхое.

      Опора для витких рослин

      Як у саду, так і в кімнатних умовах ліанам необхідні опори, оскільки форми їхні кущі не мають – або тягнуться до світла по будь-якій опорі, або, якщо поблизу немає за що вхопитися, стеляться по землі. У кімнатних умовах у ролі опори можна використовувати закріплені в горщику пластикові або металеві ґрати та дуги. Рослини, які мають пристосування для закріплення на опорі, підв’язувати не потрібно, але великогабаритні багатостеблові ліани потребують стійкості. Для таких великих рослин, як монстера, ідеальною опорою є трубка, наповнена торфом і вкрита зовні мохом або кокосовим волокном. При використанні опори намагайтеся дотримуватися таких правил:

      • кріпити стебла до опори слід, поки вони не здеревіли;
      • діаметр прутів ґрат, кілочків і паличок, що використовуються у ролі опори, має бути трохи меншим, ніж діаметр стебел рослини;
      • заглиблюється опора в ґрунт щонайменше на половину висоти горщика;
      • перш ніж кріпити пагони рослини до шпагату, дроту або ґрат, переконайтеся, що опора або направляючі надійно закріплені;
      • підв’язуйте стебла паралельно одне до одного.

      Зимівля витких рослин

      Оскільки ліани переважно вічнозелені рослини, в зимовий час температура їх утримання не має опускатися нижче 16 ºC, але при цьому не забувайте обприскувати ліани відстояною водою кімнатної температури або на 2-3 градуси теплішою й тримайте їх подалі від опалювальних приладів.

      Болезни и вредители вьющихся растений

      Усі проблеми ліан у домашніх умовах пов’язані з порушенням водного балансу. Від надлишку вологи в корінні рослини втрачають листя і слабшають, точно так само вони реагують і на низьку вологість повітря, різниця тільки в тому, що перш ніж упасти, листя засихає.

      Окрім того, в умовах низької вологості повітря рослини вражають павутинні кліщі, які харчуються клітинним соком рослини через дрібні проколи в листі. У результаті поганого або недостатнього догляду ліани можуть вразити також щитівки і попелиці. Знищити шкідників можна дворазовою обробкою рослин розчинами Фітоверма або Актелліка. Однак, як ми вже не раз писали, краще не допускати появи таких проблем, ніж потім героїчно від них позбавлятися. Дотримуйтесь умов вирощування рослин, своєчасно здійснюйте заходи щодо догляду за ними – і ліани прикрашатимуть ваш будинок багато років.

      В’юнкі однорічні квіти для вертикального озеленення огорож, балконів і саду

      Подібний дизайн підійде тим садівникам, кому не подобається одноманітність. До того ж догляд за однорічними рослинами, як правило, не вимагає особливих зусиль. І турбуватися через те, як рослина переживе зиму, при такому підході також немає причин.

      Горошок духмяний

      Однією з найбільш поширених в садовому дизайні однорічних витких квітів є горошок запашний (латірус) – висока рослина з оригінальними витонченими квітками. Дуже цінується за тривалий період цвітіння, який триває зазвичай з червня до самих морозів. Квіти, до всього іншого, відрізняються ніжним медовим ароматом.

      На сьогодні виведено велику кількість сортів горошку запашного з квітами, що мають м’які відтінки забарвлень – від білого до темно-червоного і від світло-блакитного до темно-синього.

      Для раннього цвітіння необхідно у квітні провести посів насіння горошку запашного (чини запашної) в горщики, по 2 зерна в кожен і вирощувати розсаду в парниках. Земля повинна бути свіжа і пухка, без свіжого гною. Посіви не слід поливати рясно, особливо в перший час.

      Парники необхідно добре провітрювати. На місця в ґрунт висаджують в травні вже досить розвинену розсаду. Для зрізання квітів рослини висаджують рядами на відстані 30 см з міжряддями 1 м.

      З метою більш рівномірного освітлення рослин застосовують опори. За допомогою стовпів, дротяних кілець, натяжок і іншого можна створювати із запашного горошку вельми ефектні колони та піраміди, причому як окремо стоять, так і ряди з них.

      Повторний посів проводять в травні в ґрунт з відстанню між стрічками 0,8-1 м, між рядами в стрічці 40-50 см і в ряду між рослинами 20 см.

      На квітниках насіння висівають безпосередньо на місця. У малозволоженних зонах посів бажано проводити дуже рано.

      Найкраще горошок росте на глибоко обробленому, легкому та багатому гумусом ґрунті. Посіви слід регулярно поливати та підгодовувати рідким гноєм. У рослин, що культивуються для зрізання квітів, відцвілі квіти треба видаляти. При зав’язуванні насіння ріст і подальше рясне цвітіння припиняються.

      Ранні низькорослі сорти горошку (прекокс) успішно використовуються для вигонки взимку в теплицях.

      Вьюнок

      Постійне прикраса багатьох дачних ділянок – берізка, або денна красуня. Наукова назва цієї рослини – конвольвулюс. Березка – це сланка, з лійчастого красивими квітами рослина. Квіти відрізняються синім відгином, білою серединкою і темним зівом.

      Розкриваються вони лише вдень і до того ж виключно в ясну погоду. У зв’язку з цим в народі цю рослину назвали денною красунею.

      Для клумб використовують берізку триколірну і берізку велику (майор). Насіння берізки (фарбітіса, берізки) висівають на місце в ґрунт, сходи проріджують на 25-30 см. Можливе також висівати насіння в живильні горщечки, а вже потім готову розсаду висаджувати безпосередньо на клумби.

      Березка віддає перевагу суглинному ґрунту і відкритим сонячним місцям. Необхідна їй також опора. Використовуються в’юнкі однорічні рослини для обплітання шпалер, різних фігур, а також для озеленення балконів.

      Іпомея

      Невибагливістю і швидким зростанням відрізняється іпомея, яку багато хто знає як грамофончики. Ця витка рослина може досягати висоти до 2-3 м. Має великі воронкоподібні квіти найрізноманітніших забарвлень. Що примітно – квіти відкриваються тільки вранці. Цвітіння припадає на досить тривалий період: починається воно в червні та закінчується в жовтні.

      В озелененні для створення квітників особливо цінні такі види іпомеї:

      • іпомея пурпурова – з білими, рожевими, пурпуровими та іншими забарвленнями квітами;
      • іпомея лазорева – найкрасивіша з усіх іпомей, виділяється червоною зірочкою усередині квітки;
      • іпомея великоквіткова – з білими квітами, яку зазвичай рекомендують для південних районів.

      У ґрунт насіння іпомеї висівають вже ранньою весною. Іпомея добре росте на теплому сонячному місці та поживному, заздалегідь провапнованому ґрунті. Полив та підживлення рослини сприяють рясному цвітінню.

      Якщо необхідна розсада для озеленення різних пристроїв в садах, парках або нових об’єктах, то насіння висівають у квітні, по 2 штуки в горщик. У відкритий ґрунт розсаду висаджують після закінчення весняних заморозків. Відстань між рослинами повинна становити в середньому 20-25 см.

      Застосування іпомеї в ландшафтному дизайні досить різноманітне. При творчому підході за допомогою витких однорічних рослин можна творити справжні чудеса.

      Доліхос

      Підходить для вертикального озеленення також доліхос, або лобія. Ця рослина виростає до 2-3 м. Її запашні квіти можуть бути пофарбовані в білий, фіолетово-ліловий або пурпурний колір. Цвітіння триває з липня до вересня. В основному доліхос рекомендують використовувати в озелененні південних регіонів.

      Особливо популярний в ландшафтному дизайні доліхос «Лаб-Лаб». Його насіння висівають в горщики в березні – квітні та вирощують розсаду. Рослина потребує сонячного місця і хорошою вапнованого ґрунту.

      Настурція в’юнка

      На окрему увагу заслуговує таке високоросла рослина з кучерявими стеблами як настурція в’юнка (капуцин). Для вертикального озеленення використовуються переважно такі її види:

      • настурція велика – висотою до 2 м, з жовтими, помаранчевими та червоними квітами; зустрічаються сорти й з темними листям;
      • настурція канарська – відрізняється трилопатевими листям і дрібними канарково-жовтими квітами, може виростати до 3,5 м;
      • настурція Лобба – зростає до 3 м, має розгалужені батоги; сорти даного виду відрізняються раннім і рясним цвітінням (з червня до вересня).

      Насіння настурції можна висівати на місці в ґрунт. Однак для кращого розвитку рослини та більш раннього цвітіння рекомендується все-таки вирощувати розсаду в парниках. Рослини висаджують на відстані 20-25 см.

      Настурції відрізняються посухостійкістю. До того ж і низькі температури вони переносять непогано. Фахівці навіть підкреслюють, що з усіх кучерявих однорічників це найбільш холодостійкі рослини.

      Квасоля декоративна

      Чудово для вертикального озеленення підходить квасоля декоративна (боби вогняні). Ці витривалі рослини із зеленим листям і красивими китицями квітів можуть досягати висоти 4 м. Період цвітіння триває з липня по жовтень.

      Насіння висівають в ґрунт тільки тоді, коли земля добре прогріється, оскільки квасоля дуже боїться заморозків. При необхідності в розсаді насіння висівають в горщики, після чого в’юнкі однорічні квіти вирощують в парниках на відстані один від одного близько 20 см. Краще для висадки підібрати захищене від вітрів і сонячне місце.

      Хміль

      Не можна обійти увагою дивовижну витку і тіньовитривалу рослину – хміль. Зазвичай його листя пофарбовані в темно-зелений колір. Кращим з видів є хміль японський. Листя рослин садової форми може бути також строкатим. Такі екземпляри досягають у висоту 5 м.

      Насіння можна висівати в ґрунт. Сходи з’являються через 12-14 днів. Зеленолистий хміль росте в півтіні, у ряболистого ж листя краще забарвлюються на сонці. Любить хміль пухкий і поживний ґрунт. Стійкий проти посухи. Посадку проводять на відстані 30 см.

      В’юнкі однорічні квіти прекрасно підходять для створення живої декоративної ширми на ділянці або між ділянками. З їх допомогою можна ефектно прикрасити сад милими та строкатими «завісами», до того ж все це займе зовсім небагато часу. Так що не варто недооцінювати однорічники. При бажанні й вони можуть стати самими справжніми екзотичними ліанами.

      Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.