Перстач: сорти і кращі різновиди, опис і особливості

Перстач, або п’ятилисник — лікарська і декоративна рослина. У природі зустрічається білий сорт і жовтий під назвою калган. Гібридні види відрізняються різноманіттям відтінків кольорів. Виведені також махрові і крупноквіткові сорти перстачу. Природна середа проживання рослини — кам’янисті передгір’я, ліси і береги річок. П’ятилисник невибагливий у догляді і вносить в дизайн саду частинку дикої природи.

Найпопулярніші види і сорти перстачу

Перстач трав’яниста — це квітуче багаторічна рослина. Вона покриває землю щільним зеленим килимом. Різьблені листя зібрані на стеблах віялом і нагадують лапки. Популярні в садівництві трав’янисті види:

• непальська;
• гусяча;
• біла;
• пряма або калган;
• срібляста.

Висота стебел трав’янистих сортів – від 30 до 90 сантиметрів.

Перстач чагарникова рослина з твердими пагонами, популярне в ландшафтному дизайні. Кущі довго зберігають форму після обрізки і рясно цвітуть. Види чагарникової перстачу, які часто зустрічаються в приватних садах і міських парках:

• курильська;
• пятилисточник даурський;
• Абботсвуд;
• Ред Ейс.

Гібридна перстач об’єднує сорти з прямими стеблами, глянцевими і махровими квітами яскравих відтінків. Популярні гібриди:

• Монарх Вельвет;
• Арк Ен Сіл;
• Вільям Роллисон.

Багаторічна перстач, яка росте в дикій природі і підходить для садового вирощування:

• вильчатая — росте в кам’янистій, піщаному ґрунті. Трав’яниста рослина утворює зелений покрив товщиною 25 сантиметрів. Листя з рівними краями і різьбленими кінчиками. Квіти традиційно жовті і маленькі, від 8 міліметрів до 1,5 сантиметра в діаметрі;
• земляниковидная — низько стелеться лісовий багаторічник схожий на суницю різьбленими бархатистими листям, парно зібраними біля коренів. Бутони діаметром 16 міліметрів об’єднані в суцвіття;
• сибірська — вищий сорт з прямостоячими червонуватими стеблами досягає 60 сантиметрів у висоту. Листя з зубчастими краями, сріблясті з внутрішньої сторони покриті пушком, як і стебла. Жовті дрібні квіти зібрані в суцвіття.

Перстач кущова відома як курильський чай. З заварених в окропі гілочок і листя рослини виходить вітамінний напій.

Перстач прямостоячий

Potentilla etecta, синоніми: P. silveslris, P. tormentilla, Tormentilla erecta —
багаторічна трав’яниста рослина родини трояндових. Має товсте циліндричне шишкоподібне дерев’янисте кореневище. Стебла висхідні або прямостоячі, вильчасто розгалужені, 10-40 см заввишки, з рідкими притисненими волосками. Листки стиснуто-опушені, з обох боків зелені (зісподу трохи блідіше); прикореневі листки черешкові, з трьох, рідше — з п’яти круглястих обернено яйцеподібних, спереду надрізаних рубчастих листочків, які швидко засихають і під час цвітіння їх уже немає, стеблові — сидячі, з великими зеленими клиноподібними обернено яйцеподібними, 3-7-надрізаними прилистками і з трьома видовженими клиноподібними, надрізаними пильчастими листочками. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, одиничні, на довгих квітконіжках, що виходять з пазух верхніх листків: пелюстки обернено яйцеподібні, золотисто-жовті. Плід збірний з 8-15 горішкоподібних сім’янок. Цвіте у червні — вересні.

Поширення

Перстач прямостоячий росте по вологих луках та лісах, краях боліт на Поліссі, в Карпатах і на Закарпатті, північній частині Лісостепу, зрідка Степу.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують кореневища рослини (Rhizoma Tormentillae), які заготовляють восени або рано навесні. Викопані кореневища очищають від корінців і решток стебел, добре миють у холодній воді від землі і сушать на вільному повітрі (на сонці чи під наметом) або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши тонким (2-3 см завтовшки) шаром на папері чи тканині. Штучне сушіння (після попереднього пров’ялювання на відкритому повітрі) проводять при температурі 50—60°С. Сухої сировини виходить 28-32%. Її зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 6 років.
Сушені кореневища перстачу є в продажу в аптеках.
У народній медицині, зокрема при виготовленні мазі, використовують і свіжі кореневища.

Хімічний склад

В кореневищах перстачу прямостоячого є дубильні речовини (до 31%), флобафени, кристалічний ефір торментол, тритерпенові сапоніни (похідні а-амірину і торментолу), хінна і елагова кислоти, крохмаль, віск, смолисті речовини й сліди ефірної олії та мінеральні речовини (6%).

Фармакологічні властивості і використання

Перстач прямостоячий використовують як в’яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб.

В експерименті in vitro водні витяжки рослини виявляють цитотоксичну дію, згубно діють на вірус герпесу.

Застосування перстачу показане при різних запальних захворюваннях травного каналу (ентерит, ентероколіт, диспепсія); лікуванні проносів дизентерійного характеру і проносів при туберкульозі; шлункових і кишкових кровотечах, гіперменореї, маткових кровотечах, пов’язаних з запальними захворюваннями жіночих статевих органів.

У народній медицині , крім зазначених вище захворювань, відвар кореневищ перстачу дають усередину при ахілії шлунку, гастриті, виразці шлунку, захворюваннях печінки, жовтяниці різного походження, ревматизмі та подагрі.

Використовують перстач і як зовнішній засіб. Відвар кореневищ використовують для лікування кровотечі, виразок і забитих місць, опіків, різних висипів на тілі, мокнучих екзем, геморою, кольпіту, вульвовагініту різної етіології, справжньої ерозії шийки матки, полоскання ротової порожнини і горла при афтозі, стоматиті, гінгівіті та ангіні.

Порошком з розтертого кореневища присипають обпечені місця.

Мазь застосовують від тріщин на шкірі ніг, рук і на губах.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці 3-5 разів на день до їди;

– суміш 1 столової ложки кореневищ перстачу і 1 чайної ложки насіння льону звичайного заливають склянкою окропу, кип’ятять 10 хв., охолоджують і п’ють по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровотечі з шлунку і кишок;

– столову ложку суміші кореневищ перстачу прямостоячого, плодів кмину звичайного, листя шавлії лікарської та квіток цмину піскового, взятих у співвідношенні 1:1:5:2, кип’ятять в 1 склянці води 5-7 хв., проціджують і п’ють по чверті склянки за 30 хв. до їди при хворобах печінки, що супроводяться жовтяницею.

ЗОВНІШНЬО — змащування маззю (5 г дрібно посічених свіжо зібраних кореневищ варять 5 хвилин у склянці коров’ячого масла, проціджують);

– присипання порошком з кореневищ;

– обмивання, примочки, компреси і спринцювання відваром кореневищ (спринцюються двічі на добу теплим розчином, який готують розведенням відвару кореневищ кип’яченою водою у співвідношенні 1:4).

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор