Які схили бувають у яру

0 Comments

Бабин Яр і російський слід. Що стоїть за конфліктом навколо меморіалу

Проти виділення землі Меморіальному центру виступили сотні відомих громадських діячів, письменники, історики.

Вони називають цей проєкт “черговою спецоперацією гібридної війни” Росії проти України і вважають неприпустимою ситуацію, коли увічненням трагедії у Бабиному Яру опікуються люди, яких вони називають близькими до Володимира Путіна.

Серед тих, хто підписав звернення до Київради і мера Віталія Кличка із закликом не надавати земельні ділянки, – Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мустафа Джемілєв, В’ячеслав Брюховецький, Ярослав Грицак, Йосиф Зісельс, Юрій Андрухович, Оксана Забужко.

У той самий час, Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” підтримують президент Володимир Зеленський і мер столиці Віталій Кличко. Заявляв про його підтримку також МЗС Німеччини.

Ухвалити рішення про виділення землі якомога швидше закликали Київраду кілька єврейських громадських організацій.

Проте багато депутатів міської ради, передусім із “Європейської солідарності”, частково “Голосу” та навіть частина фракції УДАР Віталія Кличка є противниками проєкту і виділення землі. Тому міський голова, який загалом “за”, не наважується йти на конфлікт.

У Меморіальному центрі заперечують звинувачення у “російському сліді” і наводять десятки прикладів конкретних справ, які вже втілені чи втілюються іноземними та українськими фахівцями за гроші меценатів.

Ситуація із виділенням земельних ділянок – лише один із конфліктів навколо спорудження меморіального комплексу у Бабиному Яру. Суперечки тривають вже кілька років.

Автор фото, Ukrinform

Справа не у землі, а в грошах

Депутати Київради, які протистоять рішенню про виділення трьох ділянок землі приватному благодійному фонду, визнають, що справа не у землі, а у ставленні до концепції створення меморіалу і до його спонсорів.

“Виділення земельних ділянок саме по собі не є спірним. Ідеться про концептуальні речі. Питання у тому, які цінності за кошти спонсорів із оточення Путіна доноситимуть автори приватного проєкту”, – каже ВВС News Україна депутат найбільшої фракції у Київраді “Європейська солідарність” Сергій Таран.

Таку ж позицію підтримує низка депутатів від УДАРу. Один із співрозмовників ВВС News Україна вказує, що на мера можуть тиснути з Офісу президента, щоб пришвидшити виділення землі.

Сам мер хоч і виступає за проєкт, проте розуміє можливі іміджеві втрати, а тому не виключає певні компроміси.

Серед спонсорів Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр” – російські бізнесмени Павло Фукс, Михайло Фрідман та Герман Хан, а також фінансисти із Ізраїлю, США та України.

Російські бізнесмени є членами наглядової ради фонду, при якому створений Меморіальний центр.

До наглядової ради також входять експрезидент Польщі Олександр Кваснєвський, експрезидент України Леонід Кравчук, боксер Володимир Кличко, колишній гендиректор ЮНЕСКО Ірина Бокова, білоруська письменниця і нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич, музикант Святослав Вакарчук, бізнесмен Віктор Пінчук, головний рабин Києва і України Яків Дов Блайх.

Очолює наглядову раду ізраїльський політик і у минулому радянський дисидент Натан Щаранський.

Донори пообіцяли виділити на меморіальний центр 100 млн доларів. Його відкриття планується у 2023 році.

Загострює ситуацію те, що окрім приватного проєкту, який вже кілька років втілюється, є державний, розроблений українськими вченими у 2017-2019 роках. Його обговорюють українські та міжнародні експерти. Але терміни його втілення невідомі через відсутність грошей.

Головна ідея державного проєкту – на місці розстрілів створити ландшафтний меморіальний парк “Бабин Яр – Дорогожицький некрополь” і нічого не будувати. Територія парку, за цим задумом, має охопити місця розстрілів, поховань та знищення тіл жертв, територію навколишніх кладовищ, зону Куренівської катастрофи 1961 року та заповідник Кирилівський гай.

Окрім того, автори концепції пропонують створити музей Голокосту та музей Бабиного Яру, хоча наразі не визначено, де саме вони мають бути розташовані.

Співкерівник Асоціації єврейських громадських організацій України, дисидент Йосип Зісельс називає цей проєкт “делікатним”, без жодних будівель на місці розстрілів і доріг, якими вели людей на страту.

Натомість приватний проєкт значно масштабніший. Генеральний директор Меморіального центру Макс Яковер вважає, що порівнювати два проєкти не варто.

В інтерв’ю ВВС News Україна він каже, що реалізація проєктів центру Голокосту “Бабин Яр” триває кілька років, а державний проєкт “існує лише на папері і навіть не розглядався Кабміном”.

Меморіал охоплюватиме чотири музеї, простір для молитов різних конфесій, освітній та науковий центр, майданчик для дискусій, освітньо-ігровий простір для дітей, центр реабілітації наслідків психологічної травми тощо.

За словами Макса Яковера, команда, яка працює над створенням Меморіального центру Голокосту, за кілька років зробила те, чого ніхто досі в Україні не робив.

Зокрема, фонд зібрав базу із понад 23 тисячами імен – жертв трагедії, оцифрував понад 800 тисяч документів. Почалася системна підтримка праведників, які рятували євреїв. За рік вже зібрали колекцію із понад 15 тисяч фотографій та артефактів, записали більше тисячі свідчень очевидців Голокосту.

Відомий український режисер Сергій Лозниця створив 11 епізодів документалістики, які грунтуються на архівних матеріалах. Меморіальний центр також провів десятки досліджень з комплексного вивчення трагедії на території Бабиного Яру, а також підписав договори про співпрацю із ізраїльським національним меморіалом Яд Вашем та Бундесархівом Німеччини.

Автор фото, UNIAN

Один з проєктів центру Голокосту “Бабин Яр” – аудіовізуальна інсталяція “Дзеркальне поле”. У стовпи вмонтовані динаміки, з кожної колонки лунали дорослі і дитячі голоси, які називали імена жертв Бабиного Яру.

“У 2020 році ми вклали вісім мільйонів доларів у проєкти, які вже діють. А чиновники, вибачте, за всі роки не побудували у Бабиному Яру навіть туалету. Люди з різних країн приїжджають на кількагодинні екскурсії. Туалетів немає. Соромно. До речі, ми торік профінансували повний ремонт непрацюючих старих туалетів: біля станції метро та при Кирилівській церкві”, – каже Макс Яковер.

Приватні донори та інтереси

Проєкт, що фінансується приватними донорами з 2016 року, серед яких акціонери “Альфа-Груп” Михайло Фрідман і Герман Хан, з самого початку спричинив скандали в Україні.

“Громадськість неодноразово звертала увагу на безпосередню причетність до цього проєкту двох одіозних російських бізнесменів ­­­­- Михайла Фрідмана та Германа Хана, пов’язаних із керівником держави-агресора – Росії, Володимиром Путіним, і внесених у передсанкційні списки США”, – ідеться у відкритому зверненні громадськості до Київради, під яким вже поставили підписи понад 700 людей.

“На наше переконання, будь-які проєкти в реаліях російсько-української гібридної війни, що триває сім років, будь-які проєкти, що їх просуває путінське оточення, не можуть бути підтримані українською, зокрема київською владою і реалізовуватися в Україні”, – йдеться у зверненні.

Однак такі звинувачення у благодійному фонді вважають необгрунтованими. Там кажуть, що частка фінансування Фрідманом і Ханом становить менше ніж 50%.

Автор фото, UNIAN

Мер Віталій Кличко (перший зліва) разом із членами наглядової ради фонду при Меморіальному центрі Голокосту “Бабин Яр”, серед яких Герман Хан (третій праворуч) і Михайло Фрідман (п’ятий).

“Люди, про яких так багато говорять, це власники “Київстару”, “Моршинської”, “Альфа-Банку”, вони є одними з найбільших платників податків в Україні. Вони ж є засновниками Leopolis Jazz фестивалю у Львові. І у них є два голоси у Наглядовій раді із 15-ти. Вони дають гроші, бо вони – євреї, які народилися і виросли в Україні, їхні родичі були розстріляні у Бабиному Яру. Не можна забирати в людей право взяти участь у вшануванні пам’яті вбитих родичів”, – переконує Макс Яковер в інтерв’ю ВВС News Україна.

До створення концепції Меморіального центру були залучені 20 міжнародних експертів, каже він.

“Антиукраїнські наративи”

Політолог Михайло Басараб каже, що можна віддати належне креативності і інноваційності проєктів, що їх здійснюють фахівці приватного фонду. Але вважає, що за гарною обгорткою криються антиукраїнські ідеологеми.

“Наратив, який просувається, є антиукраїнським за своєю суттю. Він полягає у тому, що Київ і Україну планується позиціювати як, фактично, центральну локацію Голокосту під час Другої світової війни, а українців – як посіпак нацистів у вбивстві євреїв. Є великі побоювання, що меморіальний комплекс зводиться за російські гроші, щоб виставити українців у світі як антисемітів і ксенофобів. І це вигідно Путіну”, – каже він у коментарі ВВС News Україна.

Автор фото, Ukrinform

“У цьому місці були розстріляні не тільки київські євреї. Тут полягли за роки окупації і радянські військовополонені, і представники українського самостійницького руху, і учасники радянського руху опору”, – заявляв наприкінці січня журналістам заступник керівника робочої групи державного проєкту створення меморіалу, доктор історичних наук Олександр Лисенко.

Він наполягає, що це місце колективної трагедії і так само це місце колективної пам’яті.

Головний рабин України Яків Дов Блайх, який входить до наглядової ради фонду приватного Меморіального центру, визнає, що тема колабораціонізму у Другій світовій війні завжди існувала, але запевняє, що Бабин Яр не буде місцем для пропаганди.

“Коли ми говоримо про музей – це центр, який розповідає про події в Східній Європі. Чи будуть питання про те, що були колаборанти, зокрема, серед українців? Будуть. Але це питання існує. І ми зможемо тверезо подивитися на це. Не Україна – колаборант, але були люди, які жили тут і допомагали нацистам. Точно так, як вони були в будь-якій країні. Ніхто не буде використовувати музей, як місце пропаганди”, – заявляв він державному агентству “Укрінформ”.

Інші скандали

Однак претензії до походження коштів не єдині, що лунали впродовж останніх років. Вони були також і до художнього керівника проєкту, росіянина Іллі Хржановського.

Після того, як в інтернеті з’явилося кілька слайдів, які Ілля Хржановський нібито показав наглядовій раді при Меморіальному центрі у вересні 2019 року, в ЗМІ цей проєкт почали називати “Голокост-Діснейдендом”. У слайдах йшлося про плани створити віртуальні подорожі для відвідувачів, аби вони могли побути в ролі жертв, колабораціоністів, нацистів і в’язнів війни, яким доводилося спалювати трупи.

Однак цю публікацію благодійний фонд назвав неприпустимою, оскільки це не була частина концепції і на її поширення згоди фонд не давав.

Лунали також закиди щодо зв’язків Іллі Хржановського з російськими націоналістами, які знімались у його фільмі “Дау”.

Автори звернення до Київради також згадують про те, що Служба безпеки України у січні цього року попереджала, що у проєкті є пропозиції, що можуть загрожувати національній безпеці України. Проте через деякий час благодійний фонд оприлюднив листа СБУ, у якому мовилося, що жодних загроз проєкт не становить.

Що із землею?

Голосування у Київраді про виділення в оренду земельних ділянок кілька разів переносили. Наразі найближчою датою голосування може бути 4 березня, або ж рішення знову відкладуть.

Мер Віталій Кличко погодився на те, аби до голосування відбулися депутатські слухання, де фонд “Бабин Яр” представить концепцію.

Йосип Зісельс, який захищає державний проєкт, повідомив у Facebook, що Київрада також планує заслухати авторів державної концепції меморіалізації трагедії Бабиного Яру.

Макс Яковер надав аерофото, з якого видно, які саме ділянки Меморіал планує орендувати. Ідеться про три невеликі шматки землі. Дві інші ділянки, значно більшого розміру, вже орендує фонд.

Автор фото, facebook/Макс Яковер

Жовтим кольором позначені ділянки, щодо яких Київрада має ухвалити рішення. Дві інші ділянки орендовані меморіальним центром Голокосту “Бабин Яр”

“Нам є чим займатися на орендованих ділянках”, – каже Макс Яковер.

Він також стверджує, що жодного об’єкта із фундаментом на землях меморіального комплексу, а ідеться про 152 гектари, будувати не будуть і майбутні забудови не шкодитимуть ґрунтам.

“Ми вважаємо, що це сакральна земля, яка потребує особливого ставлення”, – каже він.

Після зняття проєкту з голосування у Київраді 11 лютого з’явилося ще одне звернення до столичних депутатів – від кількох єврейських громадських організацій на підтримку проєкту.

Вони закликали ухвалити рішення про виділення земельних ділянок і нагадали, що проєкт Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр” “підтримують провідні міжнародні інституції, які займаються питаннями пам’яті Голокосту.

Серед тих, хто підписав звернення, – керівник Єврейської конфедерації України Борис Ложкін, головний рабин Києва та України Яків Дов Блайх, голова Асоціації євреїв-колишніх в’язнів гетто та нацистських концтаборів” Борис Забарко, головні рабини великих українських міст.

Конфронтація дійшла до межі

“Якщо припустити – але це дуже гіпотетично – що вдасться об’єднати державний і приватний проєкти, тоді можна говорити про якийсь компроміс і надати землю”, – вважає депутат Київради Сергій Таран.

Співрозмовник у фракції УДАР Віталія Кличка у міськраді вказує на кілька можливих компромісів, у разі досягнення яких приватний проєкт отримає більше прихильників у Київраді.

Серед вимог, які вони доносять владі, зокрема, відсторонення від проєкту Іллі Хржановського і залучення до проєкту державних структур, аби меморіал формально був частиною державного заповідника.

Історик Київського національного університету ім.Шевченка Катерина Кобченко вважає нереальною перспективу об’єднання державного і приватного проєктів.

“Конфронтація дійшла до такої стадії, коли це вже навряд чи можливо. З самого початку такі пропозиції були, але представники приватного благодійного фонду їх відкинули. А влада не підтримала українських вчених і пішла найлегшим шляхом, обравши креативників, які працюють за гроші російських олігархів. Існування ж двох проєктів це, вибачте, вже була б якась державна шизофренія”, – каже вона в коментарі ВВС News Україна.

Історикиня вважає, що меморіал Бабиного Яру має бути національним проєктом, із залученням приватних структур, які б працювали під контролем держави.

“Думаю, ніхто не був би проти існування приватних дослідницьких інституцій з вивчення Голокосту, освітніх, наукових проєктів тощо, які би працювали під контролем держави. А зараз це виглядає як передача у приватні руки, на довгий термін не просто земельних ділянок, а національної пам’яті”, – каже Катерина Кобченко.

100 тисяч смертей

Як вважають дослідники, усього в Бабиному Яру в період із 1941 по 1943 роки загинуло близько 100 тисяч людей.

Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 року. Тоді нацисти вбили 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Павлова, розташованої поблизу Бабиного Яру.

За два дні, 29 і 30 вересня 1941 року розстріляли майже 34 тисячі євреїв.

У жовтні вбили більше ніж 17 тисяч осіб.

У жовтні-листопаді 1941 року розстріляли ромів, православних священників, військовополонених.

Імовірно, на початку 1942 року вбили більше ніж 600 членів Організації українських націоналістів, серед яких поетеса Олена Теліга та інші представники української інтелігенції.

У Сирецькому концентраційному таборі загинули щонайменше 25 тисяч осіб.

У серпні-вересні 1943 року, відступаючи з Києва, нацисти частково знищили концтабір, відкопали і спалили у відкритих “печах” десятки тисяч тіл. На привезених із Німеччини спеціальних машинах перемелювалися кістки, попіл розсипали околицями Бабиного Яру.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

§ 22. Зовнішні процеси, що змінюють земну кору

ЩО ТАКЕ ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ. Земну поверхню формують не тільки внутрішні, а й зовнішні процеси. До них належать вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підземних вод, моря, льодовиків, діяльність людини. Зовнішні процеси, на виміну від внутрішніх, відбуваються на поверхні або у верхній частині земної кори.

Відрізняються зовнішні процеси від внутрішніх і тим, що черпають енергію не всередині планети, а зовні. Вони «використовують» енергію Сонця (сонячне тепло), силу земного тяжіння, життєдіяльність організмів. На перший погляд, ці сили видаються значно слабшими. Проте це тільки здається. Недарма в народі кажуть: «Вода камінь точить». Зовнішні процеси виконують одночасно і руйнівну, і створювальну (творчу) роботу.

ВИВІТРЮВАННЯ. Воно охоплює майже всю поверхню планети і є найпоширенішим з усіх зовнішніх процесів. Розрізняють фізичне, хімічне й органічне вивітрювання.

Фізичне вивітрювання — це руйнування гірських порід до уламків під впливом коливань температури та замерзання води в їх тріщинах. Особливо активно воно відбувається там, де великі контрасти температур протягом доби: у пустелях і горах. У пустелях температура піску і скель удень може сягати +80°С, а вночі спадає майже до 0 °С. Багаторазове нагрівання й охолодження призводить до швидкого розтріскування порід (мал. 74). Руйнівна дія замерзлої води особливо поширена у полярних районах. Вода під час замерзання у тріщинах збільшується в об’ємі й розширює їх. Згодом суцільна брила руйнується.

Мал. 74. Фізичне вивітрювання

Органічне вивітрювання — це руйнування гірських порід організмами. Найчастіше його починають бактерії, мохи і лишайники, які оселяються на породах (мал. 75). Коріння рослин, потрапляючи у тріщини порід, сприяє розтріскуванню. Серед тварин відчутно впливають на породи землерийні (миші, кроти), дощові черв’яки , мурашки та ін.

Мал. 75. Органічне вивітрювання: лишайники, що оселяються на скелях, руйнують породи

Хімічне вивітрювання — це руйнування гірських порід під дією повітря і води з розчиненими в ній речовинами. Вони здатні роз’їдати породи, утворюючи з них нові мінерали і породи. Так, твердий польовий шпат перетворюється на м’яку глину. Найактивніше хімічне вивітрювання відбувається в районах, де переважає волога й тепла погода.

Унаслідок вивітрювання утворюються пухкі відклади, які легко розвіюються вітром і розмиваються текучими водами.

РОБОТА ВІТРУ. Вітер виконує три види роботи: руйнівну, транспортну і нагромаджувальну.

Руйнівна робота вітру виявляється у видуванні й розвіюванні пухких порід. Вітер може здувати величезні маси порід і ґрунту. Наприклад, У США підчас бурі в 1934 р. тільки за один день звіяло близько 300 млн тонн ґрунту. Підхоплені вітром піщинки вдаряються об скелі та обточують, шліфують кам’яні виступи. У результаті утворюються не лише подряпини, а й чудернацькі скульптурні форми, які називають останцями. Часто вони нагадують стовпи, гриби, фігури людей (мал. 76). Химерні останці, наприклад, є в Криму: на гірському масиві Демерджі вони утворили Долину привидів.

Мал 76. Останці

РЕКОРДИ СВІТУ ЛЮДЕЙ І ПРИРОДИ

Найпотужніші ураганні вітри, що бувають у пустелі Сахарі в Африці, переносять пил на відстань до 2500 км і відкладають його в Європі або Атлантичному океані. За швидкості 5 м/с вітер може переносити пил, 20 м/с — гравій, 25-50 м/с (під час урагану) — гальку, дрібні уламки порід.

Транспортна робота вітру полягає у перенесенні уламків порід на великі відстані. Так, пилова буря у 1926 р. з півдня України занесла пил і чорнозем на північ Європи аж до Балтійського моря.

Створювальна (нагромаджувальна) робота вітру — це відкладання перенесених уламків і утворення різноманітних еолових форм поверхні. Всюди, де є пісок, формуються брижі — ланцюги дрібних піщаних валиків (мал. 77). У пустелях, долинах річок, на узбережжях морів вітер нагортає дюни — піщані горби заввишки 10-20 м, рідко — 100 м. В Україні вони поширені в долині Дніпра, на узбережжях Чорного й Азовського морів. У піщаних пустелях утворюються бархани — горби з піску висотою 70-150 м у вигляді півмісяця (мал. 78). Дюни і бархани постійно переміщуються і за рік можуть «пройти» сотні метрів. Відомі випадки, коли через «наступ пісків» були повністю засипані міста.

ПОДОРОЖ У СЛОВО

Еолові форми поверхні дістали свою назву від імені міфічного давньогрецького бога вітрів Еола.

Мал. 77. Піщані брижі

Мал. 78. Бархани

РОБОТА ПОВЕРХНЕВИХ І ПІДЗЕМНИХ ВОД. Воду, які вітер, називають невтомною трудівницею. Поверхневі води — річки і тимчасові потоки (після сильних дощів або танення снігу) — здійснюють велику роботу, змінюючи поверхню. Їх руйнівна дія полягає у розмиванні порід. Таке руйнування називають ерозією. У породах річки прорізають собі видовжені заглиблення — річкові долини. Кожна річка розмиває береги, переносить і відкладає зруйнований матеріал на вигинах русла і в гирлі.

ПОДОРОЖ У СЛОВО

Слово ерозія у перекладі з латинської означає роз’їдання.

Тимчасові потоки прорізають на поверхні вимоїни — заглиблення 1-2 м (мал. 79). Якщо вони не закріплені корінням рослин, то після чергових злив поглиблюються і розширюються. У результаті вимоїни перетворюються на яри (мал. 80). Яри після кожного дощу збільшуються. З часом ерозія згасає, зменшується. Схили яру стають пологими. На них виростають трави і кущі. Тоді яр поступово перетворюється на балку й ерозія припиняється (мал. 81). Вимоїни та яри виникають через рясні опади і наявність порід, що легко розмиваються.

Мал. 79. Вимоїна

Мал. 80. Яр

Мал. 81. Балка

Підземні води здатні розчиняти деякі гірські породи, наприклад: вапняки, крейду, гіпс, сіль. Унаслідок їх розчинення і вимивання під землею утворюються порожнини — печери (мал. 82).

РЕКОРДИ СВІТУ ЛЮДЕЙ І ПРИРОДИ

Найбільшою печерою у світі є Мамонтова (США) завдовжки 361 км. В Україні найбільші печери є на Поділлі — Оптимістична (201 км) та Криму — Червона (14 км).

Мал. 82. Печера — результат розчинення порід підземними водами

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ. До зовнішніх природних процесів належить і діяльність людини. Її вплив на земну поверхню стає дедалі відчутніший. Як і сили природи, вона руйнує поверхню, коли видобуває корисні копалини, обробляє землі, будує різні споруди і шляхи. Людина утворює на поверхні штучні (неприродні) форми — заглибини-кар’єри, насипи.

Отже, зовнішні процеси руйнують підвищення, заповнюють відкладами западини, згладжують нерівності земної поверхні. Водночас вони розчленовують її, утворюючи яри та долини. Зовнішні процеси відбуваються постійно й одночасно з внутрішніми. У результаті їх взаємодії поверхня Землі набуває складного вигляду й неперервно змінюється.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Зовнішні процеси — це вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підземних вод, діяльність людини.

• Вивітрювання — це руйнування гірських порід унаслідок коливань температури повітря, дії води, впливу організмів.

• Ерозія — це руйнування гірських порід поверхневими проточними водами.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  • 1. Які явища належать до зовнішніх процесів?
  • 2. Що називають вивітрюванням? Які є види вивітрювання?
  • 3. Які наслідки роботи вітру і де їх можна побачити?
  • 4. Яку роботу здійснюють поверхневі, а яку — підземні води?
  • 5*. Чи здатна людина змінювати поверхню Землі?

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

Розкажіть, у чому полягає руйнівна, транспортна й створювальна робота зовнішніх сил:

  • група 1 — вітру;
  • група 2 — поверхневих вод;
  • група 3 — підземних вод.

Які форми поверхні утворюються внаслідок їх дії?

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

Знайдіть в Інтернеті зображення останців. Які фігури вони можуть утворювати?

Бабин Яр. Що і чому там відбувалось під час німецької окупації

29 вересня 1941-го – 80 років тому – в Бабиному Яру почалися масові розстріли, які тривали протягом двох років. Ця київська місцина, що стала мовчазним свідком злочину нацистської Німеччини та її репресивної машини, перетворилася на один з всесвітніх символів Голокосту.

Як виглядає на практиці німецьке Judenpolitik (політика щодо євреїв), Київ побачив 19 вересня вже за кілька годин після приходу нової влади, коли вояки 75-ї піхотної дивізії почали хапати на вулицях євреїв для розбирання вуличних барикад.

Нова влада давала зрозуміти, що для неї то люди другого сорту.

Невдовзі патрулі вермахту за наказом командира 29-го армійського корпусу влаштували акцію перевірки паспортів на вулицях – євреїв затримували.

Когось одразу розстрілювали неподалік (у спогадах відомого києвознавця Дмитра Малакова згаданий один з таких епізодів біля колони Магдебурзького права), інших, понівечених, ледь живих, відправили до тимчасового табору військовополонених на стадіоні “Зеніт” (нині “Старт”). За кілька днів там налічувалося 1600 євреїв.

Далі, очевидно, мало бути так, як у всіх великих містах, що їх захоплювали армії Гітлера: спочатку реєстрація євреїв, тоді створення гетто, потім вивезення до концтабору, а вже там знищення. І паралельно нагнітання антисемітської істерії, щоб мати підтримку місцевого населення.

У Києві першою ластівкою пропагандистського “промивання мізків” стала велика за обсягом стаття такого собі К. Дніпрова “Моральна інквізиція”, що її подала газета “Українське слово” 24 вересня. За автором, в усіх негараздах життя винні виключно євреї.

Автор фото, Станіслав Цалик

Але звичний “сценарій” ізоляції євреїв виявився непотрібним, адже того ж дня після 15-ї години почалися вибухи будинків на Хрещатику, влаштовані диверсантами НКВД.

Такого ляпасу загарбники не діставали в жодному іншому великому місті: загибель їхніх військовослужбовців, втрата майна, але і моральна шкода – в населення створювалося враження, ніби окупанти не контролюють ситуацію.

Терміново знадобився цап-відбувайло. У вибухах звинуватили цивільне єврейське населення. І почали готувати каральну “акцію помсти”.

Ті злощасні вибухи пришвидшили Бабин Яр, проте не були його причиною. Справжня причина – політика нацистської Німеччини, відповідно до якої всі євреї мали бути знищені. В українських містечках та селах, наприклад, окупанти розстрілювали без будь-якого формального приводу.

25 вересня командувач 6-ї армії генерал-фельдмаршал Вальтер фон Райхенау схвалив ідею “акції відплати”. Того ж дня 95-та дивізія наказала своєму протитанковому Дивізіону вжити заходів, щоб жоден єврей не зміг залишити Київ.

26 вересня на нараді в коменданта міста генерал-майора Курта Ебергарда затвердили план каральної акції: основним виконавцем призначили зондеркоманду 4а (близько 150 есесівців), допоміжні функції поклали на 45-й і 303-й батальйони німецької поліції (оточення, патрулювання міста, пошуки й конвоювання втікачів тощо), початок – 29 вересня, місце – Бабин Яр.

Чому саме Бабин Яр?

В другій половині 1990-х виник міф, ніби німці обрали цю місцину тому, що там раніше, в 1937-му, енкаведисти розстрілювали людей. Інший варіант: ніби в 1932-1933 роках там ховали жертв Голодомору.

Ці вигадки, на жаль, і досі кружляють в інтернеті.

Автор фото, Станіслав Цалик

Так виглядав Бабин Яр до початку масових розстрілів у вересні 1941-го

Насправді ховали на Лук’янівському кладовищі й Биківні та на Братському кладовищі відповідно.

У Бабиному Яру з початку ХХ ст. аж до середини 1930-х розташовувалися літні військові табори, де курсанти військових училищ і солдати строкової служби тренувались долати перешкоди, атакувати, оборонятись тощо. Тамтешній рельєф був ідеальним для таких навчань.

В 1936-му в Бабиному Яру почали будувати двоярусне стрільбище, де одночасно могли тренуватися до 60 стрільців, а також окреме стрільбище для змагань зі стрільби дрібнокаліберними гвинтівками і бельведер з урядовою ложею. Про це повідомила газета “Більшовик”.

А 1940 році міська влада ухвалила рішення № 105/6: “Затвердити під будівництво лижної бази і трампліну територію Бабиного Яру, який раніше використовувався під (військовий) табір і стрільбище”.

Автор фото, Газета “Більшовик”

Газетна замітка про довоєнне стрільбище в Бабиному Яру. “Більшовик” (вечірня газета). 16 липня 1936 р., №164 (982), с.4, фрагмент

Завершити будівництво не встигли через початок війни з Німеччиною.

Німці вподобали Бабин Яр з інших причин. По-перше, малонаселена околиця – не буде свідків злочину. По-друге, поруч розташована залізнична станція, тобто правдоподібно виглядатиме легенда, ніби людей збирають для переселення.

По-третє, яр завдовжки 2,5 кілометри і глибиною до 50 метрів – місцина здатна перетворитися на братську могилу для десятків тисяч жертв.

До речі, німці не мали чіткого уявлення, скільки саме євреїв перебувало на той час у Києві.

В донесенні “Про події в СРСР” №97 поліції безпеки та СД від 28 вересня йшлося: “Нібито налічується 150 000 євреїв. Перевірити ці дані поки що неможливо”.

Автор фото, Галузевий державний архів СБУ

Так виглядав Бабин Яр вже у 1940-х роках. Галузевий державний архів СБУ, ф. 1, оп. 20, спр. 10, арк. 34, пакет

Згадана цифра, між іншим, більш-менш відповідає реаліям. У червні 1941-го єврейська громада міста складала близько 235 тис. людей. Частину мобілізували до лав Червоної армії, частина евакуювалася на схід. Всі інші залишилися в Києві.

До них додалися єврейські біженці з західних областей України. Дві останні групи й пішли до Бабиного Яру.

27 вересня виготовили в друкарні Східного фронту дві тисячі листівок – оте сумнозвісне “Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку…”. Великий шрифт російською мовою, трохи менший українською, дрібний німецькою.

Місце збору – сучасна Лук’янівська площа – було позначено так: “при вул. Мельника – Доктерівській (коло кладовища)”.

Текст складали люди, геть не знайомі з київською топонімікою: назви вулиць списали, очевидно, з російськомовної карти Києва 1936 року, виданої в Москві – там “Дектяревская” і “Мельника”, – але не знали, що то помилкові написи. Правильно: Дéгтярівська і Мельникова. Саме так і казали кияни. До того ж на перетині цих вулиць ніколи не було кладовища.

Пекло починається

З донесення начальника поліції безпеки і Служби безпеки (СД) – IV AII-B. №1В/41 g.Rs. від 7 жовтня: “За погодженням з комендантом міста видано заклик всіх євреїв зібратися в понеділок 29 вересня до восьмої години у визначеному місці. Ці заклики були розклеєні членами створеної української міліції по всьому місту”.

Листівки зі смертельним наказом з’явилися на стінах будинків 28 вересня.

Автор фото, Станіслав Цалик

Наказ не був підписаний – не зрозуміло, хто наказує. Також не пояснили, з якою метою слід “зібратися”.

Хоча вимога “забрати з собою документи, гроші, білизну та інше” натякала на те, що кудись везтимуть. Тим більше в російському тексті велено взяти, крім згаданого, ще й “ценные вещи, а также теплую одежду”.

Версію про переселення влада підкріпили чутками, які поширила через своїх довірених осіб. З того ж донесення: “Одночасно також усно було повідомлено, що всі євреї Києва переселяються”.

Цілий день і вечір в єврейських родинах висували версії. Одні гадали, що переселятимуть кудись неподалік у гетто. Інші міркували радикальніше: відвезуть до Палестини. Хтось вважав, що німці домовилися з Кремлем обміняти євреїв на своїх військовополонених.

Автор фото, Большая Советская Энциклопедия

Карта Києва 1936 року з неправильно поданими назвами вулиць. Червоним позначено місце, де євреям наказано зібратися 29 вересня 1941 року. Большая Советская Энциклопедия, Москва, видавництво “Советская энциклопедия”, 1936 р.

Хай там як, у листівках сказано: “Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний”.

Ранок 29-го. “На вулицях було незвично багато народу; усі кудись діловито поспішали з речами, – описував Анатолій Кузнєцов у романі-документі “Бабин Яр”. – Ті, що від’їжджають, прощалися з сусідами, обіцяли писати, доручали їм квартири, речі, ключі”.

Якщо залишали сусідам ключі й просили доглянути за квартирою, то сподівалися повернутися. Передчуття близької смерті в переважної більшості не було.

Людські струмочки з різних вулиць вливалися у великий потік на вул. Артема (нині Січових Стрільців).

“На вулиці Артема вже було суцільне стовпотворіння. Люди з вузлами, з колясками, різні двоколки, підводи, – продовжував Кузнєцов. – Серед вузлів і валіз лежали хворі, гронами сиділи діточки. Немовлят іноді везли по двоє, по троє в одній колясці. Дуже багато було тих, що проводжають: сусіди, друзі, родичі, українці й росіяни, допомагали нести речі, вели хворих, а то й несли їх на запліччі”.

Проводжали, зрозуміло, на потяг, а не під кулі.

А щоб легенда про переселення не розвіялася й багатотисячний натовп не здогадався, що на нього очікує, заздалегідь підготовлені люди періодично вигукували: “Швидше! Ешелони чекають! Щойно третій (п’ятий, десятий) відправився!” – ніби вони самі бачили ті потяги як проводжаючі. Майстерна режисура уявної реальності…

Натомість далеко не всі євреї підкорилися німецькому наказові – частина людей залишилися вдома або сховалися. Поліцейські 45-го батальйону обшукували будинки і примусово приводили порушників на Лук’янівку.

Тим часом у Бабиному Яру безперестанно чулися автоматні черги. Есесівську розстрільну команду змінювали щогодини.

Автор фото, Hulton Archive/Getty Images

Розстріл євреїв есесівцями у Бабиному Яру

Речами загиблих доручили займатися членам української поліції. Їх – дві машини по 20 осіб – привезли з Подолу, де в тамтешній школі розташовувалася казарма. Вони сортували речі, вантажили їх на ваговози.

Вантажівки відвозили речі на вул. Некрасовську в приміщення школи – всі чотири поверхи були забиті тим, що залишилося від розстріляних. На першому поверсі – продукти, на другому – білизна, на третьому – верхній одяг, на четвертому – коштовності (обручки, сережки, годинники тощо).

З донесення начальника поліції безпеки і Служби безпеки 7 жовтня (гриф “Секретна справа Рейху!”): “Гроші, цінні речі, білизна та одяг були зібрані і частково передані націонал-соціалістичній народній добровільній організації для забезпечення фольксдойчів, частково – комісаріату міської управи для роздачі нужденному населенню”.

Того дня розстріли тривали до 18-ї години.

Автор фото, Yad Vashem Archive

Маня Халеф, яка загинула в Бабиному Яру 29 вересня 1941 року. Yad Vashem Archival Signature 15000/14074269

Вижити вдалося одиницям

30 вересня до Києва прибула айнзатцкоманда 5, яка приєдналася до зондеркоманди 4а в справі розстрілу євреїв.

Того ж дня комендант міста генерал Курт Ебергард видав наказ керівникам будинків (кербудам) закрити всі порожні квартири й звітувати про їх наявність районним управам, причому єврейські квартири подавати окремим списком.

1 жовтня вийшов наказ №5 коменданта української поліції Андрія Орлика: всі кербуди мають виявити в своїх будинках євреїв, які не пішли до Бабиного Яру, і здати їх “до найближчих районових Комісаріатів та Команди Української поліції м. Києва, по вул. Короленко, 15, другий поверх”. За невиконання – смертна кара.

У місті запровадили комендантську годину.

2 жовтня Бабин Яр відвідав райхсфюрер СС Генріх Гіммлер, який ще влітку 1941-го видав наказ про те, що після загарбання Києва всі євреї мають бути знищені. Нині цікавився ходом “гросс-акції”, спостерігав за розстрілами, які тривали.

Про кількість жертв повідомив до Берліна начальник поліції безпеки і Служби безпеки 7 жовтня: “У взаємодії зі штабом групи і двома командами полку поліції “Південь” 29 і 30 вересня зондеркоманда 4а стратила 33 731 єврея”.

Це без урахування дітей. І тільки протягом двох днів. А ще ж, крім зондеркоманди 4а, в кривавій бійні брала участь айнзатцкоманда 5.

До того ж 30 вересня страти не припинилися. Вони відбувалися щоденно до 3 жовтня (“Єврейська акція тимчасово проводиться до 3.10.41” – це з донесення відділу Абверу 113-ї сухопутної дивізії Вермахту).

І далі регулярні розстріли продовжувалися ще протягом кількох місяців.

Киянка Ірина Хорошунова свідчила в щоденнику, що євреїв, які ховалися і яких спіймали, возили на вантажівках до Бабиного Яру – а невеликі групи вели пішки – ще й у грудні. І навіть пізніше. Приміром, айнзатцкоманда 5 стратила протягом 12-24 січня 1942 року ще 8000 євреїв.

Автор фото, Галузевий державний архів СБУ

Бабин Яр у 1940-ві роки став найбільшою братською могилою жертв нацизму в Україні. Галузевий державний архів СБУ, ф. 1, оп. 20, спр. 10, арк. 34, пакет

За національною ознакою знищили все єврейське населення Києва. Тільки одиницям вдалося вижити – за чужими чи підробленими документами.

Бабин Яр став місцем найбільшого масового поховання жертв нацизму в Україні.

Масові страти в ньому тривали усі два роки німецької окупації – там знайшли свою смерть полонені червоноармійці, моряки Дніпровського загону Пінської військової флотилії, радянські підпільники, роми (теж за національною ознакою), українці, пацієнти психіатричної лікарні, заручники з-поміж цивільного населення тощо.

Натомість не існує ніяких даних, що когось з членів ОУН, вбитих нацистами в Києві, розстріляли чи поховали саме в Бабиному Яру. Попри встановлений там хрест, йдеться лише про припущення. Навіть щодо Олени Теліги нема жодних документів, які б насправді пов’язували її з убивством чи похованням у Бабиному Яру.

За спогадами її соратників, вона вкоротила собі віку в камері гестапо на Володимирській, 33. За іншою версію, там була розстріляна. Проте в обох випадках місце поховання достеменно невідоме.

Хоча ЗМІ згадують версію про те, що нацисти розстріляли Олену Телігу в Бабиному Яру 22 лютого 1942 року, а днем раніше там стратили Михайла Телігу та поета Івана Рошко-Ірлявського.

Злочин і покарання

Інколи пишуть, ніби кати Бабиного Яру не були покарані. Це не зовсім так.

Автор фото, Getty Images

Вальтер фон Райхенау, який схвалив масове вбивство євреїв у Києві, 1942 року помер від серцевого нападу

Вальтер фон Райхенау, генерал-фельдмаршал, командувач 6-ї армії. Схвалив ідею “акції відплати”, прямо відповідальний за неї. Помер за чотири місяці після початку кривавої масакри від серцевого нападу.

Курт Ебергард, генерал-майор, міський комендант Києва, віддав наказ про знищення євреїв. Потрапив до американського полону, де вкоротив собі віку в 1947 році.

Фрідріх Єккельн, генерал поліції, обергрупенфюрер СС, вищий керівник СС і поліції рейхскомісаріату “Україна”. Один з організаторів “гросс-акції”, доповідав Гіммлеру в Києві про її хід. Страчений за вироком радянського військового трибуналу в 1946-му в Ризі.

Пауль Блобель, штандартенфюрер СС, командир зондеркоманди 4а, безпосередньо керував розстрілами в Бабиному Яру восени 1941-го. Повішений за вироком американського військового трибуналу 1951 року в Німеччині.

Куно Каллсен, гауптштурмфюрер СС, заступник командира зондеркоманди 4а, один з керівників бійні в Бабиному Яру. Засуджений до 15 років каторжної в’язниці. Відбув термін повністю, помер 2001 року в Німеччині.

Курт Ханс, гауптштурмфюрер СС, командир частини в зондеркоманді 4а. Під час масових страт у Бабиному Яру керував розстрільними командами. Засуджений до 11 років ув’язнення. Відбув два роки, звільнений за станом здоров’я. Помер 1997-го в Німеччині.

Август Хефнер, оберштурмфюрер СС, командир частини в зондеркоманді 4а, брав участь у розстрілах в Бабиному Яру. Арештований американцями. Засуджений до 9 років ув’язнення, після апеляції – до 8 років. Відбув термін повністю. Помер у Німеччині 1999 року від хвороби Паркінсона.

Август Мейєр, оберштурмбаннфюрер СС, начальник айнзатцкоманди 5. Керував масовими вбивствами в Бабиному Яру восени 1941-го. Наклав на себе руки 1960 року після арешту за звинуваченням у тяжких військових злочинах.

Вигляд Бабиного Яру на момент масових розстрілів відновлюють у 3D.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!